Тегретол 200 мг таблетки №50

І Н С Т Р У К Ц І Я

для медичного застосування препарату

ТЕГРЕТОЛ^®

(TEGRETOL^® )

Склад:

діюча речовина: 1 таблетка містить 200 мг карбамазепіну

допоміжні  речовини: целюлоза мікрокристалічна натрію кармелоза (натрію карбоксиметилцелюлоза) низькозаміщена магнію стеарат кремнію діоксид колоїдний безводний.

Лікарська форма. Таблетки.

Фармакотерапевтична група. Протиепілептичні засоби. Код АТС N03A F01.

Клінічні характеристики.

Показання. 

·           Епілепсія:  

-                  складні або прості парціальні судомні напади (із втратою або без втрати свідомості) із вторинною генералізацією або без неї

-                  генералізовані тоніко-клонічні судомні напади

-                  змішані форми судомних нападів.

Тегретол^® можна застосовувати як монотерапію так і в складі комбінованої терапії.

·           Гострі маніакальні стани підтримуюча терапія при біполярних афективних розладах з метою профілактики загострень або для ослаблення клінічних проявів загострення.

·           Синдром алкогольної абстиненції.

·           Ідіопатична невралгія трійчастого нерва і невралгія трійчастого нерва при розсіяному склерозі (типова та атипова).

·           Ідіопатична невралгія язикоглоткового нерва.

Протипоказання.

Тегретол^® не слід призначати:

·           при встановленій гіперчутливості до карбамазепіну або до подібних у хімічному відношенні лікарських препаратів (таких як трициклічні антидепресанти) або до будь-якого іншого компонента препарату  

·           при атріовентрикулярній блокаді

·           пацієнтам з пригніченням кісткового мозку в анамнезі

·           пацієнтам з печінковою порфірією (наприклад гострою інтермітуючою порфірією змішаною порфірією пізньою порфірією шкіри) в анамнезі

·           у комбінації з інгібіторами моноаміноксидази (MAO).

Спосіб застосування та дози.  

Тегретол® призначати перорально зазвичай добову дозу препарату слід розподіляти на два або три прийоми. Препарат можна приймати під час після їди або у проміжках між прийомами їжі разом з невеликою кількістю рідини наприклад зі склянкою води.

Перед початком лікування пацієнти які потенційно є носіями HLA-А*3101 алелі за походженням у разі можливості повинні пройти обстеження на наявність алелі оскільки у цьому випадку може бути спровоковано розвиток тяжких побічних реакцій такими як шкірних реакції.

Епілепсія

Лікування розпочинати із застосування низької добової дози із поступовим підвищенням дози препарату яку необхідно відкоригувати з урахуванням потреб кожного пацієнта.

Для підбору оптимальної дози препарату може виявитися корисним визначення рівня карбамазепіну у плазмі крові.

Особливо у випадку комбінованої терапії терапевтичні дози слід розрахувати на основі визначення рівня карбамазепіну у плазмі крові та ефективності.

Дорослі: рекомендована початкова доза препарату становить по 100-200 мг 1-2 рази на добу. Потім дозу повільно підвищувати до досягнення оптимального ефекту часто добова доза становить 800-1200 мг. Деяким пацієнтам може бути потрібна доза препарату Тегретол^® що досягає 1600 мг або навіть 2000 мг на добу.

Пацієнти літнього віку: пацієнтам літнього віку через можливу лікарську взаємодію дозу препарату Тегретол^® слід підбирати зважено.

Діти: лікування можна розпочинати із застосування 100 мг/добу дозу підвищувати поступово &mdash кожного тижня на 100 мг.

Звичайна доза препарату становить 10-20 мг/кг маси тіла на добу (прийнята за кілька прийомів).

Дітям віком від 15 років дозування як у дорослих.

Якщо можливо Тегретол^® слід призначати як монотерапію але у разі застосування з іншими лікарськими засобами рекомендується режим такого ж самого поступового підвищення дози препарату.

При призначенні препарату Тегретол^® додатково до поточної протиепілептичної терапії дозу препарату слід поступово підвищувати не змінюючи дози поточного(их) застосовуваного(их) протиепілептичного(их) препарату(ів) або у разі необхідності коригуючи її.

Гострі маніакальні стани та підтримуюча терапія при біполярних афективних розладах

Діапазон доз &ndash приблизно від 400 до 1600 мг на добу зазвичай &ndash від 400 до 600 мг на добу розділених на 2-3 прийоми. При гострому маніакальному стані рекомендується достатньо швидке підвищення дози тоді як з метою забезпечення оптимальної толерантності у рамках підтримуючої терапії при біполярних розладах рекомендоване поступове підвищення малими дозами.

Синдром алкогольної абстиненції

Середня доза &ndash по 200 мг 3 рази на добу. У тяжких випадках протягом перших кількох днів дозу можна підвищити (наприклад до дози по 400 мг 3 рази на добу). При тяжких проявах алкогольної абстиненції лікування розпочинати комбінацією препарату Тегретол^® із седативно-снодійними препаратами (наприклад із клометіазолом хлордіазепоксидом) дотримуючись вищенаведених вказівок щодо дозування. Після завершення гострої фази лікування препаратом Тегретол^® можна продовжувати як монотерапію.

Ідіопатична невралгія трійчастого нерва і невралгія трійчастого нерва при розсіяному склерозі (типова та атипова). Ідіопатична невралгія язикоглоткового нерва

Початкова доза препарату Тегретол^® становить 200-400 мг на добу (100 мг 2 рази на добу для пацієнтів літнього віку). Її повільно підвищувати до зникнення больових відчуттів (зазвичай до дози по 200 мг 3-4 рази на добу). Для більшості пацієнтів доза препарату 200 мг   3 або 4 рази на добу є достатньою для підтримки безболісного стану. У деяких випадках може бути необхідною добова доза препарату Тегретол^® 1600 мг. Після зникнення больових відчуттів дозу поступово знижувати до мінімальної підтримуючої.

Побічні реакції.

На початку лікування препаратом Тегретол® або при застосуванні надто великої початкової дози препарату або при лікуванні пацієнтів літнього віку виникають дуже часто або часто певні типи небажаних реакцій наприклад з боку Центральної Нервової Системи (запаморочення головний біль атаксія сонливість загальна слабкість диплопія) з боку шлунково-кишкового тракту (нудота блювання) або алергічні шкірні реакції.

Дозозалежні небажані реакції зазвичай минають протягом кількох днів як спонтанно так і після тимчасового зниження дози препарату. Розвиток небажаних реакцій з боку ЦНС може бути наслідком відносного передозування препарату або значних коливань концентрацій активної речовини у плазмі крові. У таких випадках рекомендується проводити моніторинг рівня активної речовини у плазмі крові та розподілити добову дозу препарату на більш дрібні (наприклад на 3-4) окремі дози.

Побічні реакції виникали з такою частотою: дуже часто (> 1/10) часто (> 1/100 < 1/10) нечасто                 (> 1/1000 < 1/100) рідко (> 1/10000 < 1/1000) дуже рідко (< 1/10000) включаючи окремі випадки.

З боку системи крові та лімфатичної системи: дуже часто &ndash лейкопенія часто &ndash тромбоцитопенія еозинофілія рідко &ndash лейкоцитоз лімфоаденопатія дефіцит фолієвої кислоти дуже рідко &ndash агранулоцитоз апластична анемія панцитопенія еритроцитарна аплазія анемія мегалобластна анемія гостра інтермітуюча порфірія змішана порфірія пізня порфірія шкіри ретикулоцитоз гемолітична анемія.

З боку імунної системи: рідко &ndash мультиорганна гіперчутливість уповільненого типу з гарячкою шкірними висипаннями васкулітом лімфаденопатією ознаками що нагадують лімфому артралгіями лейкопенією еозинофілією гепатоспленомегалією і зміненими показниками функції печінки та синдромом зникнення жовчних протоків (деструкція та зникнення внутрішньопечінкових жовчних протоків) що зустрічаються у різних комбінаціях. Можуть бути порушення з боку інших органів (наприклад печінки легень нирок підшлункової залози міокарда товстої кишки) дуже рідко &ndash асептичний менінгіт з міоклонусом і периферичною еозинофілією анафілактична реакція ангіоневротичний набряк гіпогамаглобулінемія.

З боку ендокринної системи: часто &ndash набряки затримка рідини збільшення маси тіла гіпонатріємія і зниження осмолярності плазми внаслідок ефекту подібного до дії антидіуретичного гормону що у поодиноких  випадках призводить до гіпергідратації яка супроводжується летаргією блюванням головним болем сплутаністю свідомості і неврологічними розладами дуже рідко &ndash підвищення рівня пролактину крові що супроводжується або не супроводжується такими проявами як галакторея гінекомастія порушення метаболізму кісткової тканини (зниження рівня кальцію і                                                         25-гідроксихолекальциферолу у плазмі крові) що призводить до остеомаляції/остеопорозу в окремих випадках &ndash підвищення концентрації холестерину включаючи холестерин ліпопротеїдів високої щільності  і тригліцериди.

З боку обміну речовин та порушення харчування: рідко &ndash недостатність фолатів зниження апетиту дуже рідко &ndash гостра порфірія (гостра інтермітуюча порфірія та змішана порфірія) негостра порфірія (пізня порфірія шкіри).

Психічні розлади: рідко &ndash галюцинації (зорові або слухові) депресія втрата апетиту неспокій агресивність ажитація сплутаність свідомості дуже рідко &ndash активація психозу.

З боку нервової системи:   дуже часто &ndash запаморочення атаксія сонливість загальна слабкість часто &ndash головний біль диплопія порушення акомодації зору (наприклад затуманення зору) нечасто &ndash аномальні мимовільні рухи (наприклад тремор « пурхаючий» тремор дистонія тик) ністагм рідко &ndash орофаціальна дискінезія порушення руху очей порушення мовлення (наприклад дизартрія або нерозбірливе мовлення) хореоатетоз периферична невропатія парестезії м&rsquo язова слабкість та парез дуже рідко &ndash порушення смакових відчуттів злоякісний нейролептичний синдром асептичний менінгіт з міоклонією та периферичною еозинофілією дисгевзія.

З боку органів зору: дуже рідко &ndash порушення акомодації (наприклад затуманення зору) помутніння кришталика кон&rsquo юнктивіт підвищення внутрішньоочного тиску.

З боку органів слуху та рівноваги: дуже рідко &ndash розлади слуху наприклад дзвін у вухах підвищення слухової чутливості зниження слухової чутливості порушення сприйняття висоти звуку.

З боку серця та судин: рідко &ndash порушення внутрішньосерцевої провідності артеріальна гіпертензія або артеріальна гіпотензія дуже рідко &ndash брадикардія аритмії атріовентрикулярна блокада із синкопе циркуляторний колапс застійна серцева недостатність загострення ішемічної хвороби тромбофлебіт тромбоемболія (наприклад емболія судин легень).

З боку дихальної системи органів грудної клітки та середостіння: дуже рідко &ndash реакції гіперчутливості з боку легенів що характеризуються гарячкою задишкою пневмонітом або пневмонією.

З боку шлунково-кишкового тракту:  дуже часто &ndash нудота блювання часто &ndash сухість у роті нечасто &ndash діарея або запор рідко &ndash абдомінальний біль дуже рідко &ndash глосит стоматит панкреатит.

З боку гепатобіліарної системи: дуже часто &ndash підвищення рівня гама-глутамілтрансферази (внаслідок індукції ферменту печінки) зазвичай не має клінічного значення часто &ndash підвищення рівня лужної фосфатази крові нечасто &ndash підвищення рівня трансаміназ рідко &ndash гепатит холестатичного паренхіматозного (гепатоцелюлярного) або змішаного типів синдром зникнення жовчних шляхів жовтяниця дуже рідко &ndash гранулематозний гепатит печінкова недостатність.

З боку шкіри та підшкірної клітковини:  дуже часто &ndash алергічний дерматит кропив&rsquo янка іноді у тяжкій формі нечасто &ndash ексфоліативний дерматит еритродермія рідко &ndash системний червоний вовчак свербіж дуже рідко &ndash синдром Стівенса-Джонсона (у деяких країнах Азії також повідомлялося про це небажане явище з частотою виникнення « рідко» ) токсичний епідермальний некроліз фоточутливість мультиформна та вузликова еритема порушення пігментації шкіри пурпура акне підвищена пітливість посилене випадання волосся гірсутизм.

З боку опорно-рухового апарату системи сполучної тканини та кісткової тканини: рідко &ndash м&rsquo язова слабкість дуже рідко &ndash артралгії м&rsquo язовий біль спазми м&rsquo язів порушення кісткового метаболізму (зниження кальцію та 25-гідроксихолекальциферолу у плазмі крові що може призвести до остеомаляції або остеопорозу).

З боку нирок та сечовидільної системи: дуже рідко &ndash тубулоінтерстиціальний нефрит ниркова недостатність порушення функції нирок (наприклад альбумінурія гематурія олігурія підвищення рівня сечовини в крові/азотемія) часте сечовипускання затримка сечі.

З боку репродуктивної системи: дуже рідко &ndash статева дисфункція/імпотенція/еректильна дисфункція порушення сперматогенезу (зі зниженням кількості/рухливості сперматозоїдів).

Загальні порушення: дуже часто &ndash   загальна слабкість.

Відхилення результатів лабораторних та інструментальних досліджень: дуже часто &ndash підвищення рівня гама-глютамілтрансферази (спричинене індукцією печінкових ферментів) яке зазвичай не має клінічної значимості часто &ndash збільшення рівня лужної фосфатази в крові нечасто &ndash збільшення рівня трансаміназ дуже рідко &ndash збільшення внутрішньоочного тиску збільшення рівня холестерину у крові збільшення рівнів ліпопротеінів високої щільності збільшення рівнів тригліцеридів у крові зміна показників функції щитовидної залози: зниження рівня  L-тироксину (FT₄ T₄ T₃) і підвищення рівня тиреостимулювального гормону що як правило не супроводжується клінічними проявами збільшення рівню пролактину в крові гіпогамаглобулінемія.

Побічні реакції на основі спонтанних повідомлень (частота невідома).

Нижчезазначені побічні реакції було отримано при постреєстаційному застосуванні препарату зі спонтанних повідомлень та літературних джерел інформації. Оскільки повідомлення спонтанні неможливо встановити точну кількість пацієнтів та достовірно оцінити частоту виникнення побічних реакції тому їх частоту класифікують як « невідомо» .

Інфекційні та паразитарні захворювання: реактивація вірусу герпесу людини VI типу.

З боку системи крові та лімфатичної системи: недостатність кісткового мозку.

З боку нервової системи:   седативний ефект погіршення пам&rsquo яті.

З боку шлунково-кишкового тракту:  коліт.

З боку імунної системи: медикаментозне висипання з еозинофілією та системними симптомами (DRESS).

З боку шкіри та підшкірної клітковини:  гострий генералізований екзантематозний пустульоз (AGEP) ліхеноїдний кератоз оніхомадез.

З боку опорно-рухового апарату системи сполучної тканини та кісткової тканини: переломи.

Відхилення результатів лабораторних та інструментальних досліджень: зниження мінеральної щільності кісткової тканини.

Передозування.  

Симптоми. Симптоми і скарги що виникають при передозуванні зазвичай відображають ураження центральної нервової серцево-судинної і дихальної систем.

Центральна нервова система: пригнічення функцій ЦНС дезорієнтація пригнічений рівень свідомості сонливість збудження галюцинації кома затуманення зору нерозбірливе мовлення дизартрія ністагм атаксія дискінезія гіперрефлексія (спочатку) гіпорефлексія (пізніше) судоми психомоторні розлади міоклонус гіпотермія мідріаз.

Дихальна система: пригнічення дихання набряк легенів.

Серцево-судинна система: тахікардія артеріальна гіпотензія іноді &ndash артеріальна гіпертензія порушення провідності з розширенням комплексу QRS синкопе зв&rsquo язане з зупинкою серця що супроводжується втратою свідомості.

Шлунково-кишковий тракт: блювання затримка їжі у шлунку зниження моторики товстої кишки.

Кістово-м&rsquo язова система: повідомлялося про окремі випадки рабдоміолізу пов&rsquo язаного з токсичним впливом карбамазепіну.

Сечовидільна система: затримка сечі олігурія або анурія затримка рідини гіпергідратація зумовлена ефектом карбамазепіну подібним за дією до   антидіуретичного гормону.

Зміни з боку лабораторних показників: гіпонатріємія можливий метаболічний ацидоз гіперглікемія підвищення м&rsquo язової фракції креатинінфосфокінази.

Лікування. Специфічний антидот відсутній. Спочатку лікування повинно ґрунтуватися на клінічному стані хворого показана госпіталізація. Проводиться визначення концентрації карбамазепіну у плазмі крові для підтвердження отруєння цим засобом та оцінки ступеня передозування.

Здійснюється евакуація вмісту шлунка промивання шлунка застосування активованого вугілля. Пізня евакуація шлункового вмісту може призвести до відстроченого всмоктування і повторної появи симптомів інтоксикації у період одужання. Застосовується симптоматичне підтримуюче лікування у відділенні інтенсивної терапії моніторування функцій серця пильна корекція електролітних розладів. 

Особливі рекомендації. При розвитку артеріальної гіпотензії показане внутрішньовенне введення допаміну або добутаміну при розвитку порушень ритму серця лікування слід підбирати індивідуально при розвитку судом &ndash введення бензодіазепінів (наприклад діазепаму) або інших протисудомних засобів наприклад фенобарбіталу (з обережністю через підвищений ризик розвитку пригнічення дихання) або паральдегіду при розвитку гіпонатріємії (водної інтоксикації) &ndash обмеження введення рідини повільна обережна внутрішньовенна інфузія 0 9 % розчину натрію хлориду. Ці заходи можуть бути корисними для запобігання набряку мозку.

Рекомендується проведення гемосорбції на вугільних сорбентах. Повідомлялося про неефективність форсованого діурезу і перитонеального діалізу.

Необхідно передбачити можливість повторного посилення симптомів передозування на 2-й і 3-й день після його початку що зумовлено уповільненим всмоктуванням препарату.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

У тварин пероральне застосування карбамазепіну спричиняло розвиток дефектів.

У дітей матері яких страждають на епілепсію відзначається схильність до порушень внутрішньоутробного розвитку у тому числі вроджених вад розвитку. Повідомлялося про імовірність того що карбамазепін як і більшість протиепілептичних засобів підвищує частоту даних порушень однак переконливі докази у рамках контрольованих досліджень монотерапії карбамазепіном відсутні. Разом з тим повідомлялося про асоційовані із застосуванням препарату Тегретол^® порушення внутрішньоутробного розвитку та вроджені вади розвитку у тому числі про щілину хребта та інші вроджені аномалії наприклад щелепно-лицьові дефекти кардіоваскулярні вади розвитку гіпоспадія та аномалії розвитку різних систем організму.

Слід мати на увазі такі дані.

• Застосування препарату Тегретол^® вагітним жінкам хворим на епілепсію потребує особливої уваги.
• Якщо жінка яка отримує Тегретол^® завагітніла планує вагітність або під час вагітності з&rsquo являється необхідність застосування препарату Тегретол^® слід ретельно зважити потенційну користь застосування препарату порівняно з можливим ризиком (особливо у I триместрі вагітності).
• Жінкам репродуктивного віку по можливості Тегретол^® слід призначати як монотерапію.
• Рекомендується призначати мінімальні ефективні дози та здійснювати моніторинг рівня карбамазепіну у плазмі крові.
• Пацієнток потрібно поінформувати про можливість підвищення ризику розвитку вроджених вад та слід надавати їм можливість антенатального скринінгу.
• У період вагітності не слід переривати ефективну протиепілептичну терапію оскільки загострення захворювання загрожуватиме здоров&rsquo ю як матері так і дитини.

Спостереження та профілактика. Відомо що під час вагітності можливий розвиток недостатності фолієвої кислоти. Протиепілептичні препарати можуть підвищувати рівень недостатності фолієвої кислоти тому рекомендується додаткове призначення фолієвої кислоти перед та у період вагітності.

Новонароджені. З метою профілактики порушень згортання крові у новонароджених рекомендовано призначати вітамін К₁ матерям протягом останніх тижнів вагітності та новонародженим дитям.

Відомі кілька випадків судом та/або пригнічення дихання у новонароджених кілька випадків блювання діареї та/або поганого апетиту у новонароджених що пов&rsquo язують із прийомом препарату Тегретол® та інших протисудомних препаратів.

Годування груддю. Карбамазепін проникає у грудне молоко (25-60 % концентрації у плазмі крові). Переваги грудного вигодовування з віддаленою імовірністю розвитку побічних ефектів у немовляти слід ретельно зважити. Матері які отримують Тегретол^® можуть годувати груддю за тієї умови що немовля спостерігається стосовно розвитку можливих побічних реакцій (наприклад надмірної сонливості алергічних шкірних реакцій).

Фертильність.

Дуже рідко повідомлялося про випадки порушення фертильності у чоловіків та/або про відхилення від норми показників сперматогенезу.

Діти.

Дітям з огляду на більш швидку елімінацію карбамазепіну може бути необхідним застосування вищих доз препарату (із розрахунку на кілограм маси тіла) порівняно з дорослими. Таблетки Тегретол^® можна приймати дітям  віком від 5 років.

Особливості застосування.

Тегретол^® слід призначати лише під медичним наглядом тілька після оцінки співвідношення користь/ризик та за умови ретельного моніторингу пацієнтів із серцевими печінковими або нирковими порушеннями побічними гематологічними реакціями на інші препарати в анамнезі та пацієнтів з перерваними курсами терапії препаратом Тегретол^® .

Рекомендується проведення загального аналізу сечі та визначення рівня азоту сечовини в крові на початку і з певною періодичністю під час терапії.

Тегретол^® проявляє легку антихолінергічну активність тому пацієнтів з підвищеним внутрішньоочним тиском слід попередити та проконсультувати щодо можливих факторів ризику.

Слід пам&rsquo ятати про можливу активацію прихованих психозів а щодо пацієнтів літнього віку &ndash про можливу активацію сплутаності свідомості та тривожне збудження.

Препарат зазвичай неефективний при абсансах (малих епілептичних нападах) та міоклонічних нападах. Окремі випадки свідчать про те що посилення нападів можливе у пацієнтів з атиповими абсансами.

Гематологічні ефекти. Із застосуванням препарату пов&rsquo язують розвиток агранулоцитозу та апластичної анемії однак через надзвичайно низьку частоту випадків розвитку цих станів важко оцінити значущий ризик при прийманні препарату   Тегретол^® . Загальний ризик для хворих які не отримували терапії становить 4 7 особи/1000000 на рік для розвитку агранулоцитозу і                                                  2 особи/1000000 на рік &ndash для розвитку апластичної анемії.

Пацієнтів потрібно поінформувати про ранні ознаки токсичності та симптоми можливих гематологічних порушень а також про симптоми дерматологічних та печінкових реакцій. Пацієнта слід попередити що у випадку появи таких реакцій як жар ангіна шкірні висипання виразки у ротовій порожнині синці які легко виникають точкові крововиливи або геморагічна пурпура слід негайно звернутися до лікаря.

Якщо кількість лейкоцитів або тромбоцитів значно знижується під час терапії стан пацієнта підлягає ретельному моніторингу та потрібно здійснювати постійний загальний аналіз крові пацієнта. Лікування препаратом Тегретол® необхідно припинити якщо у пацієнта розвивається лейкопенія яка є серйозною прогресуючою або супроводжується клінічними проявами наприклад горячкою або болем у горлі. Застосування препарату Тегретол® слід припинити при появі ознак пригнічення функції кісткового мозку.

Періодично або часто відзначається тимчасове або стійке зниження кількості тромбоцитів або білих клітин крові у зв&rsquo язку з прийомом препарату   Тегретол® . Однак для більшості цих випадків підтверджена їх тимчасовість і вони не свідчать про розвиток апластичної анемії або агранулоцитозу. До початку терапії та періодично під час її проведення слід здійснювати аналіз крові включаючи визначення кількості   тромбоцитів (а також можливо кількості ретикулоцитів та рівня  гемоглобіну).

Серйозні дерматологічні реакції. Серйозні  дерматологічні реакції які включають токсичний епідермальний некроліз (ТЕН) або синдром Лайєлла та синдром Стівенса-Джонсона (ССД) при застосуванні препарату Тегретол® виникають дуже рідко. Пацієнти з серйозними дерматологічними реакціями можуть потребувати госпіталізації оскільки ці стани можуть загрожувати життю та мати летальний характер. Більшість випадків розвитку ССД/ТЕН відзначаються протягом перших кількох місяців лікування препаратом Тегретол® . При розвитку ознак та симптомів що свідчать про серйозні дерматологічні реакції (наприклад ССД синдром Лайєлла/ТЕН) прийом препарату Тегретол® слід негайно припинити та призначити альтернативну терапію.

Фармакогеноміка.

З&rsquo являється все більше свідчень про вплив різних алелів HLA на схильність пацієнта до виникнення побічних реакції пов&rsquo язаних з імунною системою.

Зв&rsquo язок із (HLA)-В*1502

Ретроспективні дослідження у пацієнтів-китайців етнічної групи Хан продемонстрували виражену кореляцію між шкірними реакціями ССД/ТЕН пов&rsquo язаними з карбамазепіном та наявністю у цих пацієнтів людського лейкоцитарного антигену (HLA) алелі (HLA)-В*1502. Більша частота повідомлень про розвиток ССД (швидше рідко ніж дуже рідко) характерна для деяких країн Азії (наприклад Тайвань Малайзія та Філіппіни) де серед населення превалює алель (HLA)-В*1502. Кількість носіїв цього алеля серед населення Азії становить понад 15 % на Філіппінах у Таїланді Гонконгу та Малайзії приблизно 10  % &ndash у Тайвані майже 4 % &ndash у Північному Китаї приблизно від       2 % до 4 % &ndash у Південній Азії (включаючи Індію) і менше 1 % &ndash у Японії та Кореї. Поширення алеля (HLA)-В*1502 є незначним серед європейських африканських народів серед корінного населення Америки та латиноамериканського населення.

У тих пацієнтів які розглядаються як такі що генетично належать до груп ризику перед початком лікування препаратом Тегретол® слід проводити тестування на присутність алеля (HLA)-В*1502. Якщо аналіз пацієнта на присутність алеля (HLA)-В*1502 дає позитивний результат то лікування препаратом Тегретол^® розпочинати не слід окрім випадків коли відсутні інші варіанти терапевтичного лікування. Пацієнти які пройшли обстеження та отримали негативний результат щодо (HLA)-B*1502 мають низький ризик розвитку ССД хоча дуже рідко такі реакції можуть ще зустрічатись.

На даний час через відсутність даних точно невідомо чи у всіх осіб південно-східного азійського походження існують ризики.  

Алель (HLA)-В*1502 може бути фактором ризику розвитку ССД/ТЕН у пацієнтів-китайців які отримують інші протиепілептичні засоби що можуть бути пов&rsquo язані із виникненням ССД/ТЕН. Таким чином слід уникати застосування інших препаратів що можуть бути пов&rsquo язані із виникненням ССД/ТЕН пацієнтам які мають алель (HLA)-В*1502 якщо можна застосовувати іншу альтернативну терапію. Зазвичай не рекомендується проводити генетичний скринінг пацієнтів тих національностей у представників яких низький коефіцієнт алеля (HLA)-В*1502. Зазвичай не рекомендується проводити скринінг хворих які вже отримують Тегретол^® оскільки ризик виникнення ССД/ТЕН значно обмежений першими кількома місяцями незалежно від присутності у генах пацієнта алеля (HLA)-В*1502.

У пацієнтів європеоїдної раси зв&rsquo язок між алелем (HLA)-B*1502 та виникненням ССД відсутній.

Зв&rsquo язок із HLA-А*3101

Лейкоцитарний антиген людини може бути фактором ризику розвитку шкірних побічних реакцій таких як ССД ТЕН медикаментозний висип з еозінофілією та системними симптомами (DRESS) гострий генералізований екзентематозний пустульоз (AGEP) макулопапульозний висип. Якщо аналіз виявляє наявність алеля HLA-А*3101 то від застосування препарату Тегретол^® слід утриматися.

Обмеження генетичного скринінгу

Результати генетичного скринінгу не повинні заміняти відповідний клінічний нагляд та лікування пацієнтів. Роль у виникненні цих тяжких шкірних побічних реакції відіграють інші можливі фактори такі як дозування протиепілептичного засобу дотримання режиму терапії супутня терапія. Вплив інших захворювань та рівень моніторингу шкірних порушень не вивчалися.

Інші дерматологічні реакції.

Можливий також розвиток скороминущих та таких що не загрожують здоров&rsquo ю легких дерматологічних реакцій наприклад ізольованої макулярної або макулопапульозної екзантеми. Зазвичай вони минають через кілька днів або тижнів як при постійному дозуванні так і після зниження дози препарату. Оскільки ранні ознаки більш серйозних дерматологічних реакцій може бути дуже складно відрізнити від легких скороминучих реакцій пацієнт повинен перебувати під пильним наглядом щоб негайно припинити застосування препарату у разі якщо з його продовженням реакція погіршиться.

Наявність у пацієнта алеля HLA-А* 3101 пов&rsquo язано з виникненням менш серйозних небажаних реакцій з боку шкіри на карбамазепін таких як синдром гіперчутливості до протисудомних засобів або незначні висипання (макулопапульозні висипання). Однак не було встановлено що наявність (HLA)-В*1502 може свідчити про ризик виникнення вищезазначених шкірних реакцій.

Гіперчутливість. Тегретол^® може спровокувати розвиток реакцій гіперчутливості включаючи медикаментозний висип з еозинофілією та системними симптомами (DRESS) множинні реакції гіперчутливості повільного типу з гарячкою висипанням васкулітом лімфаденопатією псевдолімфомою артралгією лейкопенією еозинофілією гепатоспленомегалією зміненими показниками функції печінки та синдромом зникнення жовчних протоків (включаючи руйнування та зникнення внутрішньожовчних протоків) які можуть проявляться у різних комбінаціях. Також можливий вплив на інші органи (легені нирки підшлункову залозу міокард товсту кишку).

Наявність у пацієнта алеля HLA-А* 3101 пов&rsquo язано з виникненням менш серйозних небажаних реакцій на карбамазепін з боку шкіри таких як синдром гіперчутливості до протисудомних засобів або незначні висипання (мак