Сіаліс 5 мг таблетки №28

І Н С Т Р У К Ц І Я

для медичного застосування препарату

C І А Л І С^Ò

(CIALIS ^Ò )

Склад:

діюча речовина: 1 таблетка містить 2 5 мг або 5 мг тадалафілу

допоміжні речовини:

ядро таблетки: лактози моногідрат натрію кроскармелоза гідроксипропілцелюлоза целюлоза мікрокристалічна натрію лаурилсульфат магнію стеарат

оболонка таблетки: лактози моногідрат гіпромелоза триацетин титану діоксид (Е171) оксид заліза жовтий (Е172) оксид заліза червоний (Е172) (тільки для таблеток 2 5 мг) тальк.

Лікарська форма. Таблетки вкриті плівковою оболонкою.

Фармакотерапевтична група. Засоби для лікування порушень ерекції. Код АТС G04B E08.

Клінічні характеристики.

Показання.

Для дозування 2 5 мг. Лікування еректильної дисфункції. Препарат ефективний за наявності сексуальної стимуляції.

Для дозування 5 мг. Лікування еректильної дисфункції. Препарат ефективний за наявності сексуальної стимуляції.

Лікування проявів та симптомів доброякісної гіперплазії передміхурової залози у дорослих чоловіків.

Сіаліс® не показаний для застосування жінкам.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до тадалафілу або до будь-якого іншого компонента препарату.

У ході клінічних досліджень тадалафіл виявив властивість посилювати гіпотензивний ефект нітратів. Вважається що це є наслідком комбінованого впливу ефектів нітратів та тадалафілу на шлях оксиду азоту / цГМФ. Таким чином тадалафіл протипоказано пацієнтам які застосовують органічні нітрати у будь-якій лікарській формі.

Сіаліс® не слід застосовувати чоловікам із серцевими захворюваннями для яких сексуальна активність є небажаною. Лікарі повинні зважати на потенційний серцевий ризик асоційований з сексуальною активністю у пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями які вони вже мають.

Наступні групи пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями не були включені у клінічні дослідження тому застосування тадалафілу у них протипоказане:

- пацієнти з інфарктом міокарда протягом останніх 90 днів

- пацієнти з нестабільною стенокардією або стенокардією що виникає під час статевих актів

- пацієнти із серцевою недостатністю що відповідає класу 2 або вище за класифікацією Нью-Йоркської асоціації серця протягом останніх 6 місяців

- пацієнти з неконтрольованими аритміями артеріальною гіпотензією (< 90/50 мм Hg) чи неконтрольованою гіпертензією

- пацієнти після інсульту що стався протягом останніх 6 місяців.

Сіаліс^Ò протипоказаний пацієнтам із втратою зору одного ока в результаті неартеріальної передньої ішемічної оптичної нейропатії (НАПІОН) незалежно від того було це пов' язано із попереднім впливом інгібіторів ФДЕ 5 чи ні.

Спосіб застосування та дози.

Для перорального застосування. Для рекомендованого дозування слід приймати препарат з відповідним вмістом діючої речовини в таблетці.

Дорослі чоловіки.

Рекомендована доза становить 10 мг перед передбачуваною сексуальною активністю незалежно від прийому їжі. Пацієнтам у яких тадалафіл в дозі 10 мг не виявляє бажаного ефекту можна застосовувати дозу 20 мг.

Максимальна рекомендована частота прийому &ndash один раз на день.

Тадалафіл у дозі 10 мг та 20 мг призначений для застосування перед передбачуваною сексуальною активністю та не рекомендований для щоденного застосування.

У разі передбачуваного частого застосування Сіалісу® (принаймні двічі на тиждень) режим щоденного застосування більш низьких доз Сіалісу® може бути більш доцільним виходячи з вибору  пацієнта  та  рішення  лікаря. Для  таких пацієнтів  рекомендована  доза  становить 5 мг/добу приблизно в однаковий час. Дозу можна зменшувати до 2 5 мг/добу виходячи з індивідуальної переносимості препарату. Доцільність тривалого щоденного застосування слід періодично переоцінювати.

Доброякісна гіперплазія передміхурової залози у дорослих чоловіків.

Для щоденного застосування рекомендована доза становить 5 мг/доба приблизно в однаковий час незалежно від прийому їжі. Для лікування дорослих чоловіків із еректильною дисфункцією та проявами та симптомами доброякісної гіперплазії передміхурової залози рекомендована доза для щоденного застосування становить 5 мг/доба приблизно в однаковий час.

Особливі групи пацієнтів.

Чоловіки літнього віку. Корекція дози не потрібна.

Чоловіки які мають ниркову недостатність. Корекція дози не потрібна для пацієнтів із слабкою та помірною нирковою недостатністю. Для пацієнтів із тяжкою нирковою недостатністю максимальна рекомендована доза становить 10 мг. Щоденне застосування тадалафілу в дозі 2 5 мг або 5 мг не рекомендовано для лікування пацієнтів із тяжкою нирковою недостатністю та доброякісною гіперплазією передміхурової залози або еректильною дисфункцією.

Чоловіки які мають печінкову недостатність.

Рекомендована доза Сіалісу® становить 10 мг перед передбачуваною сексуальною активністю незалежно від прийому їжі. Клінічні дані щодо безпечності призначення Сіалісу® пацієнтам із тяжкою печінковою недостатністю (клас С за шкалою Чайлда&ndash П&rsquo ю) обмежені у разі призначення лікар повинен уважно оцінити індивідуальні переваги/ризики. Немає даних щодо застосування  Сіалісу® в дозі вище 10 мг пацієнтам з печінковою недостатністю. Немає даних щодо застосування  Сіалісу® в дозі 2 5-5 мг один раз на день пацієнтам із печінковою недостатністю тому у разі призначення лікар повинен уважно оцінити індивідуальні переваги/ризики призначення Сіалісу® в дозі 2 5-5 мг один раз на день.

Щоденне застосування  Сіалісу® в дозі 2 5 мг або 5 мг як для лікування пацієнтів із доброякісною гіперплазією передміхурової залози так і з еректильною дисфункцією не оцінювалось у пацієнтів із пошкодженнями печінки тому лікар повинен уважно оцінити індивідуальні переваги/ризики такої терапії.

Чоловіки які мають цукровий діабет. Корекція дози не потрібна.

Діти. Немає даних щодо застосування Сіалісу® дітям для лікування еректильної дисфункції.

Побічні реакції.

Резюме профілю безпеки лікарського засобу.

Небажаними ефектами про які повідомляється найчастіше при лікуванні еректильної дисфункції або доброякісної гіперплазії передміхурової залози є головний біль диспепсія біль у спині міалгія частота виникнення яких зростала зі збільшенням дози Сіалісу® . Побічні реакції були короткотривалими від легких до помірних. Більшість випадків появи головного болю при щоденному прийомі Сіалісу® в дозах 2 5 мг 5 мг спостерігалася протягом перших 10-30 діб після початку лікування.

Табличні дані побічних реакцій.

Нижченаведена таблиця містить дані стосовно побічних реакцій інформація про які надходила зі спонтанних повідомлень та які спостерігалися в ході плацебо-контрольованих клінічних досліджень (за участю 7116 пацієнтів які отримували Сіаліс® та 3718 пацієнтів які отримували плацебо) застосування Сіалісу® за потребою та щоденного застосування для лікування еректильної дисфункції а також щоденного застосування для лікування доброякісної гіперплазії передміхурової залози.

Дуже часто (&ge 1/10) часто (&ge 1/100 та < 1/10) нечасто (&ge 1/1000  та < 1/100) рідко

(&ge 1/10000  та  < 1/1000) дуже рідко (< 1/10000) частота невідома (частоту не можна встановити виходячи із наявних даних).

¹ Більшість пацієнтів у яких спостерігалися такі побічні реакції мали фактори ризику з боку серцево-судинної системи.

² Побічні реакції про які повідомлялося під час із постмаркетингових досліджень та які не спостерігалися в ході плацебо-контрольованих клінічних досліджень.

³ Частіше повідомлялося у разі застосування тадалафілу разом з антигіпертензивними засобами.

Окремі побічні реакції. Повідомлялось про трохи вищу частоту змін на ЕКГ найчастіше &ndash про синусову брадикардію у пацієнтів які отримували тадалафіл 1 раз на добу порівняно з такою у пацієнтів які приймали плацебо. Більшість даних змін на ЕКГ не були пов&rsquo язані із проявом побічних реакцій.

Особливі групи пацієнтів. Дані стосовно застосування тадалафілу пацієнтам віком понад 65 років у ході клінічних досліджень як для лікування еректильної дисфункції так і для лікування доброякісної гіперплазії передміхурової залози обмежені. У ході клінічних досліджень під час застосування тадалафілу в дозі 5 мг один раз на день для лікування доброякісної гіперплазії передміхурової залози явища запаморочення та діареї частіше спостерігалися у пацієнтів віком понад 75 років.

Передозування.

Симптоми. При одноразовому застосуванні здоровими добровольцями тадалафілу в дозі до 500 мг і при багаторазовому застосуванні пацієнтами тадалафілу до 100 мг на добу небажані ефекти були аналогічні тим що спостерігалися при застосуванні менших доз препарату.

Лікування. У випадку передозування якщо потрібно слід застосовувати стандартну симптоматичну терапію. На елімінацію тадалафілу гемодіаліз впливав неістотно.

Застосування в період вагітності або годування груддю.

Сіаліс® не показаний для застосування  жінкам.

Вагітність. Дані досліджень щодо застосування тадалафілу  вагітним жінкам обмежені. Дослідження на тваринах не виявили прямого або непрямого шкідливого впливу на вагітність розвиток ембріона або плода роди та постнатальний розвиток. Як запобіжний захід бажано уникати застосування Сіалісу® під час вагітності.

Годування груддю. Наявні фармакодинамічні/токсикологічні дані стосовно тварин свідчать про екскрецію тадалафілу в грудне молоко. Ризик для немовляти на грудному вигодовуванні не слід виключати. Сіаліс® не слід застосовувати під час годування груддю.

Фертильність. Ефекти що можуть вказувати на погіршення фертильності відмічалися у собак. У ході двох клінічних досліджень було встановлено що такий ефект не очікується у людей хоча у окремих чоловіків спостерігалося зниження концентрації сперми.

Діти. Немає даних щодо застосування Сіалісу® дітям для лікування еректильної дисфункції.

Особливості застосування.

Перед початком лікування препаратом Сіаліс® .

Перед застосуванням препарату лікарю слід визначити потенційні першопричини еректильної дисфункції та призначити відповідний курс лікування.

Перед початком будь-якого лікування еректильної дисфункції лікарі повинні зважати на стан серцево-судинної системи пацієнтів оскільки існує певний ступінь серцевого ризику асоційований із сексуальною активністю. Тадалафіл виявляє судинорозширювальний ефект що може призводити до незначного та транзиторного зниження артеріального тиску та потенціювання гіпотензивного ефекту нітратів.

Перед початком терапії тадалафілом проявів та симптомів доброякісної гіперплазії передміхурової залози необхідно обстежити пацієнта для виключення можливої карциноми передміхурової залози.

Невідомо чи є ефективним Сіаліс® для пацієнтів які перенесли операцію на тазових кістках або радикальну простатектомію без збереження нервів.

Серцево-судинна система.

Із постмаркетингових джерел та/або у ході клінічних досліджень повідомлялося про серйозні явища з боку серцево-судинної системи в тому числі про інфаркт міокарда раптову серцеву смерть нестабільну стенокардію шлуночкову аритмію порушення мозкового кровообігу транзиторну ішемічну атаку біль у грудях серцебиття та тахікардію. Більшість пацієнтів у яких спостерігалися такі побічні реакції мали фактори ризику з боку серцево-судинної системи. Водночас наразі неможливо точно встановити чи вищевказані явища пов&rsquo язані із факторами ризику застосуванням Сіалісу® сексуальною активністю пацієнтів або із комбінацією цих чи інших факторів.

У пацієнтів які отримують супутнє лікування антигіпертензивними засобами тадалафіл може посилити зниження артеріального тиску. Якщо розпочато щоденну терапію Сіалісом слід розглянути клінічну необхідність підбору дози антигіпертензивної терапії.

Необхідно з обережністю призначати Сіаліс® пацієнтам які приймають a₁- блокатори тому що у деяких хворих одночасний прийом цих препаратів може призвести до симптоматичної гіпотензії. Не рекомендується комбіноване застосування тадалафілу та доксазозину.

Органи зору.

Повідомлялося про випадки погіршення зору та неартеріальну передню ішемічну оптичну нейропатію (НАПІОН) під час застосування Сіалісу® та інших інгібіторів ФДЕ-5. Лікар повинен попередити пацієнта про необхідність припинення застосування тадалафілу та звернення за медичною допомогою у разі раптової втрати зору.

Ниркова та печінкова недостатність.

Через підвищення тадалафілом експозиції (AUC) обмежений клінічний досвід та слабку здатність впливати на кліренс діалізу щоденне застосування препарату Сіаліс^Ò не рекомендується пацієнтам із серйозними нирковими порушеннями.

Клінічні дані про призначення Сіалісу^Ò для щоденного застосування пацієнтам із тяжкими порушеннями функції печінки (клас С за шкалою Чайлда&ndash П&rsquo ю) обмежені.

Застосування препарату щоденно як для лікування еректильної дисфункції так і для лікування доброякісної гіперплазії передміхурової залози не оцінювалось у пацієнтів із печінковою недостатністю. При призначенні Сіалісу® таким пацієнтам лікар повинен ретельно оцінити індивідуальні переваги/ризики терапії.

Пріапізм та анатомічна деформація статевого члена.

Пацієнтам у яких виникають ерекції що тривають 4 години або більше слід вказати на необхідність звертатися за медичною допомогою. Якщо не буде проведено негайне лікування пріапізму це може призвести до ушкодження тканин статевого члена та довготривалої втрати потенції.

Необхідно з обережністю призначати Сіаліс® пацієнтам з анатомічними деформаціями статевого члена (такими як кутове викривлення кавернозний фіброз або хвороба Пейроні) чи пацієнтам які мають стани що можуть призвести до пріапізму (такі як серпоподібноклітинна анемія мієломна хвороба чи лейкемія).

Супутнє застосування з інгібіторами CYP3A4.

Необхідно з обережністю призначати Сіаліс^Ò пацієнтам які вживають інгібітори CYP3A4 (ритонавір саквінавір кетоконазол ітраконазол еритроміцин) оскільки при сумісному застосуванні із тадалафілом спостерігається збільшення концентрації тадалафілу (AUC).

Супутнє застосування з іншими лікарськими засобами для лікування еректильної дисфункції.

Безпечність та ефективність застосування Сіалісу® в комбінації з іншими інгібіторами  ФДЕ-5 або іншими засобами для лікування еректильної дисфункції не досліджувались тому необхідно рекомендувати пацієнтам не приймати Сіаліс® у подібних комбінаціях.

Лактоза.

Препарат містить лактози моногідрат тому пацієнти із рідкісними спадковими формами непереносимості галактози недостатністю лактази або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції не повинні застосовувати препарат.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами. Вплив Сіалісу® на здатність керувати машинами та механізмами незначний. Хоча частота повідомлень про явища запаморочення у ході клінічних досліджень із застосуванням плацебо та у ході клінічних досліджень із застосуванням тадалафілу була подібна пацієнти повинні знати як впливає на них Сіаліс® перш ніж керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Дослідження щодо взаємодій було проведено для дозувань 10 мг та 20 мг дані надано нижче. Клінічно значуща взаємодія при застосуванні вищих доз не може бути виключена. якщо така спостерігалася при застосуванні Сіалісу® в нижчих дозах (10 мг).

Вплив інших лікарських засобів на тадалафіл.

Інгібітори цитохрому CYP450.

Тадалафіл метаболізується переважно CYP3A4. Селективний інгібітор CYP3A4 &ndash кетаконазол (200 мг щоденно) &ndash збільшує площу під кривою &ldquo концентрація - час&rdquo (AUC) тадалафілу (10 мг) у 2 рази та С_max на 15 % щодо значень AUC і С_max одного тадалафілу. Кетоконазол (400 мг на день) збільшує площу під кривою &ldquo концентрація - час&rdquo (AUC) тадалафілу (20 мг) у 4 рази та С_max на 22 % . Ритонавір інгібітор протеаз (200 мг двічі на день) що інгібує CYP3A4 CYP2С9 CYP2С19 та CYP2D6 збільшує площу під кривою &ldquo концентрація - час&rdquo (AUC) тадалафілу

(20 мг) у 2 рази не змінюючи Сmax. Хоча специфічні взаємодії не були досліджені інші інгібітори протеази такі як саквінавір та інші інгібітори CYP3A4 такі як еритроміцин кларитроміцин ітраконазол та грейпфрутовий сік слід призначати з обережністю оскільки очікується що при сумісному застосуванні вони підвищуватимуть концентрацію тадалафілу в плазмі. Як наслідок може підвищуватись частота виникнення побічних реакцій.

Транспортери.

Вплив транспортерів наприклад p-глікопротеїнів   на розподіл тадалафілу невідомий. Таким чином існує імовірність лікарської взаємодії опосередкованої інгібуванням транспортерів.

Індуктори цитохрому CYP450.

Індуктор CYP3A4 рифампіцин знижує величину AUC тадалафілу на 88 % порівняно зі значенням AUC одного лише тадалафілу (10 мг). Можна припустити що таке зниження концентрації призведе до зниження ефективності тадалафілу. Супутнє застосування інших індукторів CYP3A4 таких як фенобарбітал фенітоїн та карбамазепін також може знижувати концентрацію тадалафілу в плазмі.

Вплив тадалафілу на інші лікарські препарати.

Нітрати. У ході клінічних досліджень тадалафіл (5 мг 10 мг 20 мг) виявляв властивість посилювати гіпотензивні ефекти нітратів. Таким чином застосування Сіалісу® пацієнтами які отримують лікування органічними нітратами у будь-якій формі протипоказано. Якщо для пацієнта якому призначено Сіаліс® у будь-якій дозі (2 5 &ndash 20 мг) застосування нітратів є медичною необхідністю при загрозливому для життя стані то перед застосування препаратів нітратів має минути не менше ніж 48 годин після останнього прийому Сіалісу® . У такому випадку застосування нітратів повинно відбуватися під медичним наглядом із належним моніторингом гемодинамічних показників.

Антигіпертензивні препарати (в тому числі блокатори кальцієвих каналів).

Під час сумісного призначення тадалафілу (у дозуванні 5 мг один раз на добу або у вигляді разової дози по 20 мг) із блокатором &alpha -адренорецепторів доксазозином (4-8 мг на день) спостерігалося значне посилення гіпотензивного ефекту останнього. Цей ефект триває до 12 годин і може проявлятися окремими симптомами в тому числі у вигляді запаморочення. Така комбінація препаратів не рекомендується для застосування.

У ході досліджень взаємодії за участю обмеженої кількості здорових добровольців не повідомлялося про вищевказані ефекти при сумісному застосуванні із алфузозином або тамсулозином. Слід з обережністю призначати тадалафіл пацієнтам які отримують лікування блокаторами &alpha -адренорецепторів особливо особам літнього віку. Лікування слід розпочинати з мінімального дозування та поступово збільшувати дозу.

У ході досліджень клінічної фармакодинаміки вивчався потенціал тадалафілу посилювати гіпотензивні ефекти основних антигіпертензивних препаратів. Досліджувались основні класи препаратів: блокатори кальцієвих каналів (амлодипін) інгібітори АПФ (еналаприл) блокатори &beta -адренорецепторів (метопролол) тіазидні діуретики (бендрофлуазид) та блокатори рецепторів ангіотензину II (самостійно та в комбінації з тіазидними діуретиками блокаторами кальцієвих каналів блокаторами &beta -адренорецепторів та/або блокаторами &alpha -адренорецепторів). Тадалафіл (у дозі 10 мг крім досліджень взаємодії з блокаторами рецепторів ангіотензину II та амлодипіном де вивчався ефект дози 20 мг) не виявляв значущої взаємодії із вищезазначеними класами лікарських засобів. У ході іншого дослідження   клінічної   фармакології   вивчалося  супутнє  застосування  тадалафілу  (в дозі 20 мг) з декількома гіпотензивними препаратами (до чотирьох). У пацієнтів які приймали декілька антигіпертензивних засобів зміни артеріального тиску залежали від рівня контролю артеріального тиску. Таким чином у пацієнтів з добре контрольованою гіпертензією зниження тиску було незначним та відповідало такому у здорових волонтерів. У пацієнтів з важкоконтрольованою артеріальною гіпертензією спостерігалось більше зниження артеріального тиску хоча  у більшості хворих зниження тиску не супроводжувалось гіпотензивними симптомами. У пацієнтів які отримують супутню терапію антигіпертензивними лікарськими засобами застосування тадалафілу в дозі 20 мг може призводити до зниження артеріального тиску яке (крім випадку супутнього застосування із блокаторами &alpha -адренорецепторів) є незначним та клінічно незначущим. Аналіз даних третьої фази клінічного дослідження не вияв різниці у побічних реакціях що виникали у пацієнтів які отримували лікування тадалафілом із супутнім застосуванням антигіпертензивних засобів та лікування тільки тадалафілом. Незважаючи на це необхідно надавати відповідні рекомендації щодо можливого зниження артеріального тиску пацієнтам які лікуються гіпотензивними лікарськими засобами та Сіалісом® .

Інгібітори 5-&alpha -редуктази.

У ході клінічного дослідження в якому порівнювалося сумісне застосування тадалафілу у дозі 5 мг та фінастериду у дозі 5 мг із прийомом плацебо та фінастериду у дозі 5 мг для усунення симптомів доброякісної гіперплазії передміхурової залози не було виявлено жодних нових побічних реакцій. Проте оскільки власне дослідження взаємодії лікарських засобів з метою оцінки ефектів тадалафілу та інгібіторів 5-&alpha -редуктази не проводилося слід з обережністю призначати тадалафіл пацієнтам які отримують лікування інгібіторами 5-&alpha -редуктази.

CYP1А2 субстрати (наприклад теофілін).

У ході дослідження клінічної фармакології при прийомі тадалафілу (в дозі 10 мг) з теофіліном (неселективним інгібітором фосфодіестерази) не спостерігалося ніякої фармакокінетичної взаємодії. Єдиним фармакодинамічним ефектом було незначне підвищення серцевого ритму. Необхідно враховувати можливість виникнення цього ефекту при сумісному застосуванні тадалафілу та теофіліну незважаючи на те що він не має клінічної значущості.

Етинілестрадіол та тербуталін.

Тадалафіл підвищував біодоступність пероральних лікарських форм з етинілестрадіолом. Таке збільшення біодоступності можна очікувати при сумісному застосуванні з тербуталіном хоча клінічні наслідки цієї комбінації невідомі.

Алкоголь.

Алкоголь (середня максимальна концентрація 0 08 %) не впливав на супутнє застосування тадалафілу (в дозі 10 або 20 мг). Також не спостерігалося змін концентрації тадалафілу протягом наступних трьох годин після одночасного прийому алкоголю з тадалафілом. Алкоголь застосовували таким чином щоб досягнути максимального рівня абсорбції алкоголю (швидкий прийом без прийому їжі протягом 2 годин після застосування). Прийом тадалафілу (в дозі 20 мг) не призводив до статистично значущого зниження артеріального тиску на тлі прийому алкоголю (0 7 г/кг) проте у деяких пацієнтів спостерігалося постуральне запаморочення і ортостатична гіпотензія. Прийом тадалафілу на тлі нижчих доз алкоголю (0 6 г/кг) не спричиняв артеріальної гіпотензії а запаморочення спостерігалося з тією ж частотою що й при прийомі одного алкоголю. Вплив алкоголю на пізнавальні функції не посилювався при супутньому застосуванні тадалафілу (в дозі 10 мг).

Лікарські засоби що метаболізуються за участю цитохрому Р-450.

Не очікується що тадалафіл спричинятиме клінічно значуще інгібування чи індукування кліренсу лікарських засобів що метаболізуються ізоформами CYP450. У ході клінічних досліджень було доведено що тадалафіл не інгібує і не індукує ізоформи CYP450 у т. ч. CYP3А4 CYP1А2 CYP2D6 CYP2E1 CYP2C9 та CYP2C19.

CYP2С9 субстрати (наприклад R-варфарин).

Тадалафіл (у  дозі  10 мг  та  20 мг)  не виявляв клінічно  значущого ефекту на експозицію (AUC) S-варфарину чи R-варфарину (CYP2С9 субстрати) а також не мав впливу на протромбіновий час індукований варфарином.

Аспірин.

Тадалафіл (у дозі 10 мг та 20 мг) не потенціював збільшення часу кровотечі спричиненої ацетилсаліциловою кислотою.

Протидіабетичні лікарські засоби.

Специфічні дослідження взаємодії тадалафілу із протидіабетичними лікарськими засобами не проводились.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Механізм дії.

Тадалафіл є селективним оборотним інгібітором циклічного гуанозинмонофосфату (цГМФ) &ndash специфічної фосфодіестерази типу 5 (ФДЕ 5). Коли сексуальна стимуляція спричиняє локальне вивільнення оксиду азоту інгібування ФДЕ 5 тадалафілом продукує підвищені рівні цГМФ у печеристому тілі. Це призводить до релаксації гладких м&rsquo язів і припливу крові до тканин статевого члена створюючи тим самим ерекцію. Тадалафіл не діє без сексуальної стимуляції.

Ефект інгібування концентрації цГМФ у печеристому тілі також спостерігається в гладких м&rsquo язах простати сечовому міхурі та їх судинах що переносять кров до вищевказаних органів. Судинна релаксація яка при цьому виникає призводить лр підвищення перфузії крові та може бути причиною зменшення симптомів доброякісної гіперплазії передміхурової залози. Ці судинні ефекти можуть бути доповнені інгібуванням активності аферентних нервів сечового міхура та релаксацією гладких м&rsquo язів простати і сечового міхура.

Фармакодинамічні ефекти.

Дослідження in vitro показали що тадалафіл є селективним інгібітором ФДЕ 5. ФДЕ 5 &ndash фермент який був знайдений у гладких м&rsquo язах печеристого тіла судинних і вісцеральних гладких м&rsquo язах скелетних м&rsquo язах тромбоцитах нирках легенях і мозочку. Вплив тадалафілу на ФДЕ 5 сильніший ніж на інші фосфодіестерази. Дія тадалафілу на ФДЕ 5 у 10 000 разів перевищує його вплив на ферменти ФДЕ 1 ФДЕ 2 ФДЕ 4 і ФДЕ 7 що є наявними у серці мозку   судинах печінці   лейкоцитах   скелетній  мускулатурі  та  інших  органах.  Тадалафіл  у

10 000 разів потужніший щодо ФДЕ 5 порівняно з ФДЕ 3 що є ферментом наявним у серці та кровоносних судинах. Ця селективність щодо ФДЕ 5 порівняно з ФДЕ 3 є важливою тому що ФДЕ 3 є ферментом який відіграє певну роль у скороченні серцевого м&rsquo яза. Крім того тадалафіл приблизно у 700 разів потужніший щодо ФДЕ 5 порівняно з ФДЕ 6 що є ферментом   наявним  у  сітківці  і  відповідальним  за  фототрансдукцію.  Тадалафіл також у 10 000 разів потужніший щодо ФДЕ 5 порівняно з ФДЕ 7 ФДЕ 8 ФДЕ 9 і ФДЕ 10.

Клінічна ефективність та безпека.

Тадалафіл уведений здоровим добровольцям не виявляє істотної різниці порівняно з плацебо за показниками систолічного та діастолічного артеріального тиску у положенні пацієнта лежачи (середнє максимальне зниження 1 6/0 8 мм рт. ст. відповідно) систолічного та діастолічного артеріального тиску у положенні пацієнта стоячи (середнє максимальне зниження 0 2/4 6 мм рт. ст. відповідно) та істотної зміни частоти серцевих скорочень.

У ході дослідження впливу тадалафілу на зір з використанням тесту оцінки кольорового сприйняття Farnsworth-Munsell 100 Hue було встановлено що тадалафіл не погіршує розпізнавання кольорів (синій/зелений). Отримані дані клінічного дослідження підтверджують низьку спорідненість тадалафілу щодо ФДЕ 6 порівняно з ФДЕ 5. У ході клінічних досліджень рідко (< 0 1 %) повідомлялося про зміни в розпізнаванні кольорів.

Було проведено три клінічних дослідження за участю чоловіків для оцінки потенційного впливу на сперматогенез Сіалісу® в дозі 10 мг (одне дослідження тривалістю 6 місяців) та в дозі 20 мг (одне дослідження тривалістю 6 місяців та одне &ndash тривалістю 9 місяців) при частоті прийому 1 раз/добу.