Карбамазепін-Астрафарм 200 мг таблетки №20

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

КАРБАМАЗЕПІН-АСТРАФАРМ

(СARBAMAZEPIN-ASTRAPHARM)

Склад:

діюча речовина: carbamazepine

1 таблетка містить карбамазепіну 200 мг

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна повідон магнію стеарат натрію кроскармелоза.

Лікарська форма. Таблетки.

Фармакотерапевтична група.

Протиепілептичні засоби. Код АТС N03A F01.

Клінічні характеристики.

Показання.

·           Епілепсія: 

&ndash складні або прості парціальні судомні напади (із втратою або без втрати свідомості) із вторинною генералізацією або без неї

&ndash генералізовані тоніко-клонічні судомні напади

&ndash змішані форми судомних нападів.

Карбамазепін-Астрафарм можна застосовувати як монотерапію а також у складі комбінованої терапії.

·           Гострі маніакальні стани підтримувальна терапія при біполярних афективних розладах з метою профілактики загострень або для ослаблення клінічних проявів загострення.

·           Синдром алкогольної абстиненції.

·           Ідіопатична невралгія трійчастого нерва і невралгія трійчастого нерва при розсіяному склерозі (типова та атипова).

·           Ідіопатична невралгія язикоглоткового нерва.

Протипоказання.

&ndash Підвищена чутливість до карбамазепіну до подібних у хімічному відношенні лікарських засобів (таких як трициклічні антидепресанти) або до будь-якого іншого компонента препарату  

&ndash атріовентрикулярна блокада

&ndash пригнічення кісткового мозку в анамнезі

&ndash печінкова порфірія (наприклад гостра інтермітуюча порфірія змішана порфірія пізня порфірія шкіри) в анамнезі

&ndash одночасне застосування з інгібіторами моноаміноксидази (MAO).

Спосіб застосування і дози.

Карбамазепін-Астрафарм призначають перорально зазвичай добову дозу препарату  розподіляють на 2 або 3 прийоми. Препарат можна приймати під час після їди або у проміжках між прийомами їжі запиваючи невеликою кількістю рідини наприклад  склянкою води.

Перед початком лікування пацієнти які за походженням потенційно є носіями алеля HLA-А*3101 по можливості повинні пройти обстеження на наявність алеля оскільки у цьому випадку може бути спровоковано розвиток тяжких побічних реакцій таких як тяжкі шкірні реакції.

Епілепсія

Лікування розпочинають із застосування низької добової дози поступово підвищуючи і коригуючи дозу з урахуванням потреб кожного пацієнта.

Для підбору оптимальної дози препарату визначають рівень карбамазепіну у плазмі крові.

Особливо у випадку комбінованої терапії терапевтичні дози слід розрахувати на основі рівня карбамазепіну у плазмі крові та ефективності.

Дорослі: рекомендована початкова доза препарату становить по 100-200 мг 1-2 рази на добу. Потім дозу повільно підвищують до досягнення оптимального ефекту часто добова доза становить 800-1200 мг. Деяким пацієнтам може бути потрібна доза карбамазепіну 1600 мг або навіть 2000 мг на добу.

Пацієнти літнього віку: пацієнтам літнього віку через можливу лікарську взаємодію дозу препарату слід підбирати зважено.

Діти: лікування можна розпочинати із застосування 100 мг/добу дозу підвищують поступово &ndash кожного тижня на 100 мг.

Звичайна доза препарату становить 10-20 мг/кг маси тіла на добу (за кілька прийомів).

Для дітей віком від 15 років призначають дози як для дорослих.

Якщо можливо Карбамазепін-Астрафарм слід призначати як монотерапію а у разі застосування з іншими лікарськими засобами рекомендується режим такого ж самого поступового підвищення дози препарату.

При призначенні карбамазепіну додатково до поточної протиепілептичної терапії дозу препарату слід поступово підвищувати не змінюючи дози застосованих протиепілептичних препаратів або у разі необхідності коригуючи її.

Гострі маніакальні стани та підтримуюча терапія при біполярних афективних розладах

Діапазон доз &ndash приблизно від 400 до 1600 мг на добу зазвичай &ndash від 400 до 600 мг на добу розподілених на 2-3 прийоми. При гострому маніакальному стані рекомендується достатньо швидке підвищення дози тоді як з метою забезпечення оптимальної толерантності у рамках підтримувальної терапії при біполярних розладах рекомендоване поступове підвищення малими дозами.

Синдром алкогольної абстиненції

Середня доза &ndash по 200 мг 3 рази на добу. У тяжких випадках протягом перших кількох днів дозу можна підвищити (наприклад до дози по 400 мг 3 рази на добу). При тяжких проявах алкогольної абстиненції лікування розпочинають комбінацією карбамазепіну із седативно-снодійними препаратами (наприклад із клометіазолом хлордіазепоксидом) дотримуючись вищенаведених вказівок щодо дозування. Після завершення гострої фази препарат Карбамазепін-Астрафарм можна застосовувати як монотерапію.

Ідіопатична невралгія трійчастого нерва і невралгія трійчастого нерва при розсіяному склерозі (типова та атипова). Ідіопатична невралгія язикоглоткового нерва

Початкова доза препарату Карбамазепін-Астрафарм становить 200-400 мг на добу (100 мг 2 рази на добу для пацієнтів літнього віку). Її повільно підвищують до зникнення больових відчуттів (зазвичай до дози по 200 мг 3-4 рази на добу). Для більшості пацієнтів доза препарату 200 мг 3 або 4 рази на добу є достатньою для підтримки безболісного стану. У деяких випадках може бути необхідною добова доза препарату Карбамазепін-Астрафарм 1600 мг. Після зникнення больових відчуттів дозу поступово знижують до мінімальної підтримувальної.

Побічні реакції.

На початку лікування карбамазепіном або при застосуванні надто великої початкової дози препарату а також при лікуванні пацієнтів літнього віку дуже часто виникають небажані реакції з боку центральної нервової системи (ЦНС) (запаморочення головний біль атаксія сонливість загальна слабкість диплопія) з боку травного тракту (нудота блювання) або алергічні шкірні реакції.

Дозозалежні небажані реакції зазвичай минають протягом кількох днів як спонтанно так і після тимчасового зниження дози препарату. Розвиток небажаних реакцій з боку ЦНС може бути наслідком відносного передозування препарату або значних коливань концентрації крабамазепіну у плазмі крові. У таких випадках рекомендується проводити моніторинг рівня карбамазепіну у плазмі крові та розподілити добову дозу препарату на більш дрібні (наприклад на 3-4) окремі дози.

З боку системи крові: лейкопенія тромбоцитопенія еозинофілія лейкоцитоз лімфоаденопатія дефіцит фолієвої кислоти агранулоцитоз апластична анемія панцитопенія еритроцитарна аплазія анемія мегалобластна анемія гостра інтермітуюча порфірія змішана порфірія пізня порфірія шкіри ретикулоцитоз гемолітична анемія.

З боку імунної системи: мультиорганна гіперчутливість уповільненого типу з гарячкою шкірними висипаннями васкулітом лімфаденопатією ознаками що нагадують лімфому артралгіями лейкопенією еозинофілією гепатоспленомегалією і зміненими показниками функції печінки та синдромом зникнення жовчних проток (деструкція та зникнення внутрішньопечінкових жовчних проток) що зустрічаються у різних комбінаціях. Можуть бути порушення з боку інших органів (наприклад печінки легень нирок підшлункової залози міокарда товстої кишки) асептичний менінгіт з міоклонусом і периферичною еозинофілією анафілактична реакція ангіоневротичний набряк гіпогаммаглобулінемія.

З боку ендокринної системи: набряки затримка рідини збільшення маси тіла гіпонатріємія і зниження осмолярності плазми внаслідок ефекту подібного до дії антидіуретичного гормону що у поодиноких  випадках призводить до гіпергідратації яка супроводжується летаргією блюванням головним болем сплутаністю свідомості і неврологічними розладами підвищення рівня пролактину крові яке може супроводжуватись або не супроводжуватися такими проявами як галакторея гінекомастія порушення метаболізму кісткової тканини (зниження рівня кальцію і 25-гідроксихолекальциферолу у плазмі крові) що призводить до остеомаляції/остеопорозу підвищення концентрації холестерину включаючи холестерин ліпопротеїдів високої щільності  і тригліцериди.

З боку обміну речовин: недостатність фолатів зниження апетиту гостра порфірія (гостра інтермітуюча порфірія та змішана порфірія) негостра порфірія (пізня порфірія шкіри).

З боку психіки: галюцинації (зорові або слухові) депресія втрата апетиту неспокій агресивність ажитація сплутаність свідомості активація психозу.

З боку нервової системи: запаморочення атаксія сонливість загальна слабкість головний біль диплопія аномальні мимовільні рухи (наприклад тремор « тріпотливий» тремор дистонія тик) ністагм орофаціальна дискінезія порушення руху очей порушення мовлення (наприклад дизартрія або нерозбірлива мова) хореоатетоз периферична невропатія парестезії м&rsquo язова слабкість парез порушення смакових відчуттів злоякісний нейролептичний синдром асептичний менінгіт з міоклонією та периферичною еозинофілією дисгевзія.

З боку органів зору: порушення акомодації (наприклад затуманення зору) помутніння кришталика кон&rsquo юнктивіт підвищення внутрішньоочного тиску.

З боку органів слуху: розлади слуху наприклад дзвін у вухах підвищення слухової чутливості зниження слухової чутливості порушення сприйняття висоти звуку.

З боку серцево-судинної системи: порушення внутрішньосерцевої провідності артеріальна гіпертензія або артеріальна гіпотензія брадикардія аритмії атріовентрикулярна блокада із синкопе циркуляторний колапс застійна серцева недостатність загострення ішемічної хвороби тромбофлебіт тромбоемболія (наприклад емболія судин легень).

З боку дихальної системи: реакції гіперчутливості з боку легенів що характеризуються гарячкою задишкою пневмонітом або пневмонією.

З боку травного тракту: нудота блювання сухість у роті діарея запор абдомінальний біль глосит стоматит панкреатит.

З боку гепатобіліарної системи: підвищення рівня гамма-глутамілтрансферази (внаслідок індукції ферменту печінки) що зазвичай не має клінічного значення підвищення рівня лужної фосфатази крові підвищення рівня трансаміназ гепатит холестатичного паренхіматозного (гепатоцелюлярного) або змішаного типів синдром зникнення жовчних шляхів жовтяниця гранулематозний гепатит печінкова недостатність.

З боку шкіри: алергічний дерматит кропив&rsquo янка іноді у тяжкій формі ексфоліативний дерматит еритродермія системний червоний вовчак свербіж синдром Стівенса-Джонсона (у деяких країнах Азії також повідомлялося про це небажане явище (рідко)) токсичний епідермальний некроліз фоточутливість мультиформна та вузликова еритема порушення пігментації шкіри пурпура акне підвищена пітливість посилене випадання волосся гірсутизм.

З боку кістково-м&rsquo язової системи: м&rsquo язова слабкість артралгії м&rsquo язовий біль спазми м&rsquo язів порушення кісткового метаболізму (зниження кальцію та 25-гідроксихолекальциферолу у плазмі крові що може призвести до остеомаляції або остеопорозу).

З боку сечовидільної системи: тубулоінтерстиціальний нефрит ниркова недостатність порушення функції нирок (наприклад альбумінурія гематурія олігурія підвищення рівня сечовини в крові/азотемія) часте сечовипускання затримка сечі.

З боку репродуктивної системи: статева дисфункція/імпотенція/еректильна дисфункція порушення сперматогенезу (зі зниженням кількості/рухливості сперматозоїдів).

Загальні порушення: загальна слабкість.

Лабораторні показники: підвищення рівня гамма-глютамілтрансферази (спричинене індукцією печінкових ферментів) яке зазвичай не має клінічної значимості збільшення рівня лужної фосфатази в крові збільшення рівня трансаміназ збільшення внутрішньоочного тиску збільшення рівня холестерину у крові збільшення рівнів ліпопротеїнів високої щільності збільшення рівнів тригліцеридів у крові зміна показників функції щитовидної залози: зниження рівня  L-тироксину (FT₄ T₄ T₃) і підвищення рівня тиреостимулювального гормону що як правило не супроводжується клінічними проявами збільшення рівня пролактину в крові гіпогаммаглобулінемія.

Побічні реакції виявлені у постреєстраційний період.

Інформація про нижчезазначені побічні реакції була отримана при постреєстраційному застосуванні препарату зі спонтанних повідомлень та спеціальної літератури. Оскільки повідомлення спонтанні неможливо встановити точну кількість пацієнтів та достовірно оцінити частоту виникнення побічних реакцій.

Інфекції та інвазії: реактивація вірусу герпесу людини VI типу.

З боку системи крові: недостатність кісткового мозку.

З боку нервової системи: седативний ефект погіршення пам&rsquo яті.

З боку травного тракту: коліт.

З боку імунної системи: медикаментозне висипання з еозинофілією та системними симптомами (DRESS).

З боку шкіри: гострий генералізований екзантематозний пустульоз (AGEP) ліхеноїдний кератоз оніхомадез.

З боку кістково-м&rsquo язової системи: переломи.

Лабораторні показники: зниження мінеральної щільності кісткової тканини.

Передозування.

Симптоми:

&ndash з боку центральної нервової системи: пригнічення функцій ЦНС дезорієнтація пригнічений рівень свідомості сонливість збудження галюцинації кома затуманення зору нерозбірлива мова дизартрія ністагм атаксія дискінезія гіперрефлексія (спочатку) гіпорефлексія (пізніше) судоми психомоторні розлади міоклонус гіпотермія мідріаз

&ndash з боку дихальної системи: пригнічення дихання набряк легенів

&ndash з  боку серцево-судинної системи: тахікардія артеріальна гіпотензія іноді &ndash артеріальна гіпертензія порушення провідності з розширенням комплексу QRS синкопе зв&rsquo язане з зупинкою серця що супроводжується втратою свідомості

&ndash з боку травного тракту: блювання затримка їжі у шлунку зниження моторики товстої кишки

&ndash з боку кістково-м&rsquo язової системи: повідомлялося про окремі випадки рабдоміолізу пов&rsquo язаного з токсичним впливом карбамазепіну

&ndash з боку сечовидільної системи: затримка сечі олігурія або анурія затримка рідини гіпергідратація зумовлена ефектом карбамазепіну подібним за дією до  антидіуретичного гормону

&ndash лабораторні показники: гіпонатріємія метаболічний ацидоз гіперглікемія підвищення м&rsquo язової фракції креатинінфосфокінази.

Лікування. Специфічний антидот відсутній. Спочатку лікування повинно ґрунтуватися на клінічному стані хворого показана госпіталізація. Проводиться визначення концентрації карбамазепіну у плазмі крові для підтвердження отруєння цим засобом та оцінки ступеня передозування.

Промивання шлунка застосування активованого вугілля. Пізня евакуація шлункового вмісту може призвести до відстроченого всмоктування і повторної появи симптомів інтоксикації у період одужання. Застосовується симптоматичне підтримувальне лікування у відділенні інтенсивної терапії моніторинг функцій серця корекція електролітних розладів. 

Особливі рекомендації. При розвитку артеріальної гіпотензії показане внутрішньовенне введення допаміну або добутаміну при розвитку порушень ритму серця лікування слід підбирати індивідуально при розвитку судом &ndash введення бензодіазепінів (наприклад діазепаму) або інших протисудомних засобів наприклад фенобарбіталу (з обережністю через підвищений ризик розвитку пригнічення дихання) або паральдегіду при розвитку гіпонатріємії (водної інтоксикації) &ndash обмеження введення рідини повільна внутрішньовенна інфузія 0 9 % розчину натрію хлориду. Ці заходи можуть запобігти набряку мозку.

Рекомендується проведення гемосорбції на вугільних сорбентах. Повідомлялося про неефективність форсованого діурезу і перитонеального діалізу.

Необхідно передбачити можливість повторного посилення симптомів передозування на 2-й і 3-й день що зумовлено уповільненим всмоктуванням препарату.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

У тварин пероральне застосування карбамазепіну спричиняло розвиток дефектів.

У дітей матері яких страждають на епілепсію відзначається схильність до порушень внутрішньоутробного розвитку у тому числі вроджених вад розвитку. Повідомлялося про імовірність того що карбамазепін як і більшість протиепілептичних засобів підвищує частоту таких порушень однак переконливі докази у рамках контрольованих досліджень монотерапії карбамазепіном відсутні. Разом з тим повідомлялося про асоційовані із застосуванням карбамазепіну порушення внутрішньоутробного розвитку та вроджені вади розвитку у тому числі про щілину хребта та інші вроджені аномалії наприклад щелепно-лицьові дефекти кардіоваскулярні вади розвитку гіпоспадія та аномалії розвитку різних систем організму.

Слід взяти до уваги такі рекомендації.

&ndash Застосування препарату Карбамазепін-Астрафарм вагітним хворим на епілепсію потребує особливої уваги.

&ndash Якщо жінка яка отримує Карбамазепін-Астрафарм завагітніла планує вагітність або з&rsquo являється необхідність застосування карбамазепіну під час вагітності слід ретельно зважити потенційну користь застосування препарату порівняно з ризиком (особливо у I триместрі вагітності).

&ndash Жінкам репродуктивного віку по можливості карбамазепін слід призначати як монотерапію.

&ndash Рекомендується призначати мінімальні ефективні дози та здійснювати моніторинг рівня карбамазепіну у плазмі крові.

&ndash Пацієнток потрібно поінформувати про підвищений ризик розвитку вроджених вад у дітей та слід надавати їм можливість антенатального скринінгу.

&ndash У період вагітності не слід переривати ефективну протиепілептичну терапію оскільки загострення захворювання загрожуватиме здоров&rsquo ю як матері так і дитини.

Спостереження та профілактика. Відомо що у період вагітності можливий розвиток недостатності фолієвої кислоти. Протиепілептичні препарати можуть підвищувати рівень недостатності фолієвої кислоти тому рекомендується додаткове призначення фолієвої кислоти до вагітності та у період вагітності.

Новонароджені. З метою профілактики порушень згортання крові у новонароджених рекомендовано призначати вітамін К₁ матерям протягом останніх тижнів вагітності та новонародженим.

Відомі кілька випадків судом та/або пригнічення дихання у новонароджених кілька випадків блювання діареї та/або поганого апетиту у новонароджених що пов&rsquo язують із прийомом карбамазепіну та інших протисудомних препаратів.

Годування груддю. Карбамазепін проникає у грудне молоко (25-60 % концентрації у плазмі крові). Переваги годування груддю та імовірність розвитку побічних ефектів у немовляти слід ретельно зважити. Матері які отримують карбамазепін можуть годувати груддю за тієї умови що за немовлям спостерігають стосовно розвитку можливих побічних реакцій (наприклад надмірної сонливості алергічних шкірних реакцій).

Фертильність.

Дуже рідко повідомлялося про випадки порушення фертильності у чоловіків та/або про відхилення від норми показників сперматогенезу.

Діти.

Дітям з огляду на більш швидку елімінацію карбамазепіну може бути необхідним застосування вищих доз препарату (із розрахунку на 1 кг маси тіла) порівняно з дорослими. Таблетки Карбамазепін-Астрафарм можна приймати дітям віком від 5 років.

Особливості застосування.

Карбамазепін-Астрафарм слід застосовувати лише під медичним наглядом після оцінки співвідношення користь/ризик та за умови ретельного моніторингу стану пацієнтів у разі серцевих печінкових або ниркових порушень побічних гематологічних реакцій на інші препарати в анамнезі та у разі перерваного курсу терапії карбамазепіном.

Рекомендується проведення загального аналізу сечі та визначення рівня азоту сечовини в крові на початку і з певною періодичністю під час терапії.

Карбамазепін проявляє легку антихолінергічну активність тому пацієнтів з підвищеним внутрішньоочним тиском слід попередити та проконсультувати щодо факторів ризику.

Слід пам&rsquo ятати про можливу активацію прихованих психозів а щодо пацієнтів літнього віку &ndash про можливу активацію сплутаності свідомості та тривожне збудження.

Препарат зазвичай неефективний при абсансах (малих епілептичних нападах) та міоклонічних нападах. Окремі випадки свідчать про те що посилення нападів можливе у пацієнтів з атиповими абсансами.

Гематологічні ефекти. Із застосуванням препарату пов&rsquo язують розвиток агранулоцитозу та апластичної анемії однак через надзвичайно низьку частоту випадків розвитку цих станів важко оцінити значущість ризику. Загальний ризик розвитку агранулоцитозу для хворих які не отримували терапії становить 4 7 особи/1000000 на рік розвитку апластичної анемії &ndash 2 особи/1000000 на рік.

Пацієнтів потрібно поінформувати про ранні ознаки токсичності та симптоми можливих гематологічних порушень а також про симптоми дерматологічних та печінкових реакцій. Пацієнта слід попередити що у разі появи таких реакцій як жар ангіна шкірні висипання виразки у ротовій порожнині синці які легко виникають точкові крововиливи або геморагічна пурпура слід негайно звернутися до лікаря.

Якщо кількість лейкоцитів або тромбоцитів значно знижується під час терапії потрібен ретельний моніторинг стану пацієнта зокрема потрібно постійно робити загальний аналіз крові. Лікування препаратом Карбамазепін-Астрафарм необхідно припинити якщо у пацієнта розвивається лейкопенія яка є серйозною прогресуючою або супроводжується клінічними проявами наприклад гарячкою або болем у горлі. Застосування препарату Карбамазепін-Астрафарм слід припинити при появі ознак пригнічення функції кісткового мозку.

Часто відзначається зниження кількості тромбоцитів або білих клітин крові у зв&rsquo язку з прийомом препарату Карбамазепін-Астрафарм. Однак у більшості випадків воно тимчасове і не свідчить про розвиток апластичної анемії або агранулоцитозу. До початку терапії та періодично під час її проведення слід робити аналіз крові включаючи визначення кількості  тромбоцитів (а також можливо кількості ретикулоцитів та рівня  гемоглобіну).

Серйозні дерматологічні реакції. Серйозні дерматологічні реакції які включають токсичний епідермальний некроліз (ТЕН) або синдром Лайєлла та синдром Стівенса-Джонсона (ССД) при застосуванні препарату Карбамазепін-Астрафарм виникають дуже рідко. Пацієнти з серйозними дерматологічними реакціями можуть потребувати госпіталізації оскільки ці стани можуть загрожувати життю. Більшість випадків розвитку ССД/ТЕН відзначаються протягом перших кількох місяців лікування карбамазепіном. При розвитку симптомів що свідчать про серйозні дерматологічні реакції (наприклад ССД синдром Лайєлла/ТЕН) прийом препарату слід негайно припинити та призначити альтернативну терапію.

Фармакогеноміка.

З&rsquo являється все більше свідчень про вплив різних алелів HLA на схильність пацієнта до виникнення побічних реакції пов&rsquo язаних з імунною системою.

Зв&rsquo язок із (HLA)-В*1502

Дослідження за участю пацієнтів-китайців етнічної групи хан продемонстрували виражену кореляцію між шкірними реакціями ССД/ТЕН пов&rsquo язаними з карбамазепіном та наявністю у цих пацієнтів людського лейкоцитарного антигену (HLA) алеля (HLA)-В*1502. Більша частота розвитку ССД характерна для деяких країн Азії (наприклад Тайвань Малайзія та Філіппіни) де серед населення превалює алель (HLA)-В*1502. Кількість носіїв цього алеля серед населення Азії становить понад 15 % на Філіппінах у Таїланді Гонконгу та Малайзії приблизно 10  % &ndash у Тайвані майже 4 % &ndash у Північному Китаї приблизно від 2 % до 4 % &ndash у Південній Азії (включаючи Індію) і менше 1 % &ndash у Японії та Кореї. Поширення алеля (HLA)-В*1502 є незначним серед європейських африканських народів серед корінного населення Америки та латиноамериканського населення.

У тих пацієнтів які генетично належать до груп ризику перед початком лікування препаратом Карбамазепін-Астрафарм слід проводити тестування на присутність алеля (HLA)-В*1502. Якщо аналіз пацієнта на присутність алеля (HLA)-В*1502 дає позитивний результат то лікування препаратом Карбамазепін-Астрафарм розпочинати не слід окрім випадків коли відсутні інші варіанти терапевтичного лікування. Пацієнти які пройшли обстеження та отримали негативний результат щодо (HLA)-B*1502 мають низький ризик розвитку ССД.

На цей час точно невідомо чи всі пацієнти походженням з Південно-Східної Азії мають цей ризик. 

Наявність алеля (HLA)-В*1502 є фактором ризику розвитку ССД/ТЕН у пацієнтів-китайців які отримують інші протиепілептичні засоби що можуть спричиняти виникнення ССД/ТЕН. Таким чином слід уникати застосування інших препаратів що можуть спричиняти виникнення ССД/ТЕН пацієнтам які мають алель (HLA)-В*1502 якщо можна застосовувати іншу терапію. Зазвичай не потрібно проводити генетичний скринінг пацієнтів тих національностей у представників яких низький коефіцієнт алеля (HLA)-В*1502. Зазвичай не проводять скринінг хворих які вже отримують карбамазепін оскільки ризик виникнення ССД/ТЕН значно обмежений першими кількома місяцями незалежно від присутності у генах пацієнта алеля (HLA)-В*1502.

У пацієнтів європеоїдної раси зв&rsquo язок між алелем (HLA)-B*1502 та виникненням ССД відсутній.

Зв&rsquo язок із HLA-А*3101

Лейкоцитарний антиген людини є фактором ризику розвитку шкірних побічних реакцій таких як ССД ТЕН медикаментозний висип з еозинофілією та системними симптомами (DRESS) гострий генералізований екзантематозний пустульоз (AGEP) макулопапульозний висип. Якщо аналіз виявляє наявність алеля HLA-А*3101 то від застосування препарату Карбамазепін-Астрафарм слід утриматися.

Інші фактори

Крім генетичного скринінгу потрібен відповідний клінічний нагляд та лікування пацієнтів. Тяжкі шкірні побічні реакції можуть спричинити й інші фактори такі як невідповідне дозування протиепілептичного засобу недотримання режиму терапії супутня терапія. Вплив інших захворювань не вивчали.

Інші дерматологічні реакції.

Можливий також розвиток скороминущих та легких дерматологічних реакцій наприклад ізольованої макулярної або макулопапульозної екзантеми. Зазвичай вони минають через кілька днів або тижнів як при незмінному дозуванні так і після зниження дози препарату. Оскільки ранні ознаки більш серйозних дерматологічних реакцій буває дуже складно відрізнити від легких скороминучих реакцій пацієнт повинен перебувати під пильним наглядом щоб негайно припинити застосування препарату у разі погіршення стану.

Наявність у пацієнта алеля HLA-А* 3101 пов&rsquo язані з виникненням менш серйозних небажаних реакцій з боку шкіри на карбамазепін таких як синдром гіперчутливості до протисудомних засобів або незначні висипання (макулопапульозні висипання). Однак не було встановлено що наявність (HLA)-В*1502 свідчить про ризик виникнення вищезазначених шкірних реакцій.

Гіперчутливість. Карбамазепін може спровокувати розвиток реакцій гіперчутливості включаючи медикаментозний висип з еозинофілією та системними симптомами (DRESS) множинні реакції гіперчутливості повільного типу з гарячкою висипанням васкулітом лімфаденопатією псевдолімфомою артралгією лейкопенією еозинофілією гепатоспленомегалією зміненими показниками функції печінки та синдромом зникнення жовчних проток (включаючи руйнування та зникнення внутрішньожовчних проток) які можуть проявляться у різних комбінаціях. Також можливий вплив на інші органи (легені нирки підшлункову залозу міокард товсту кишку).

Наявність у пацієнта алеля HLA-А* 3101 пов&rsquo язано з виникненням менш серйозних небажаних реакцій на карбамазепін з боку шкіри таких як синдром гіперчутливості до протисудомних засобів або незначні висипання (макулопапульозні висипання).

Пацієнтів з реакціями гіперчутливості на карбамазепін потрібно проінформувати про те що приблизно 25-30 % таких пацієнтів також можуть мати реакції гіперчутливості на окскарбазепін (« Трилептал^® » ).

При застосуванні карбамазепіну та фенітоїну можливий розвиток перехресної гіперчутливості.

Загалом при появі симптомів що вказують на гіперчутливість застосування препарату Карбамазепін-Астрафарм слід негайно припинити.

Напади. Карбамазепін-Астрафарм слід застосовувати з обережністю пацієнтам зі змішаними нападами які включають абсанси (типові або нетипові). У таких пацієнтів препарат може провокувати напади. У разі появи нападів застосування препарату слід негайно припинити.

Підвищення частоти нападів можливе під час переходу від пероральних форм карбамазепіну до супозиторіїв.

Функція печінки. Необхідно проводити оцінку функції печінки на початку та періодично  протягом терапії особливо у пацієнтів із захворюваннями печінки в анамнезі та у пацієнтів літнього віку. При загостренні порушень функції печінки необхідно негайно припинити прийом препарату.

Деякі показники лабораторних аналізів за допомогою яких оцінюють функціональний стан печінки у пацієнтів які приймають карбамазепін можуть виходити за межі норми зокрема рівень гамма-глутамілтрансферази (ГГТ). Це імовірно відбувається через індукцію печінкових ферментів. Індукція ферментів може також призводити до помірного підвищення рівня лужної фосфатази. Таке підвищення функціональної активності печінкового метаболізму не є показанням для відміни карбамазепіну.

Тяжкі реакції з боку печінки через застосування карбамазепіну спостерігаються дуже рідко. У разі виникнення симптомів печінкової дисфункції або активного захворювання печінки необхідно терміново обстежити пацієнта а лікування препаратом Карбамазепін-Астрафарм призупинити до отримання результатів обстеження.

Функція нирок. Рекомендується проводити оцінку функції нирок та визначення рівня азоту сечовини крові на початку та періодично протягом курсу терапії.

Гіпонатріємія. Відомі випадки розвитку гіпонатріємії при застосуванні карбамазепіну. У пацієнтів з порушенням функції нирок яке пов&rsquo язано зі зниженим рівнем натрію а також у разі супутнього лікування засобами які знижують рівень натрію (такими як діуретики лікарські засоби що асоціюються з неадекватною секрецією антидіуретичного гормону) перед лікуванням слід виміряти рівень натрію в крові. Далі слід вимірювати кожні 2 тижні потім &ndash з інтервалом в 1 місяць протягом перших 3 місяців лікування або за клінічною необхідністю. Це стосується у першу чергу пацієнтів літнього віку. У такому випадку слід обмежувати вживання води.

Гіпотиреоїдизм. Карбамазепін може знижувати концентрацію гормонів щитовидної залози &ndash у зв&rsquo язку з цим необхідне збільшення дози замісної терапії гормонами щитовидної залози для пацієнтів з гіпотиреоїдизмом.

Антихолінергічні ефекти. Карбамазепін проявляє помірну антихолінергічну активність. Таким чином пацієнти з підвищеним внутрішньоочним тиском та затримкою сечі повинні перебувати під пильним наглядом під час терапії.

Психічні ефекти.