Інванздля приготування розчину для інфузій 1 г №1

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ІНВАНЗ^®

(INVANZ^® )

Cклад:

діюча речовина: ертапенем

1 флакон містить ертапенему 1 г

допоміжні речовини: натрію гідрокарбонат натрію гідроксид.

Лікарська форма.

Ліофілізат для розчину для ін' єкцій.

Фармакотерапевтична група. Антибактеріальні засоби для системного застосування. Бета-лактамні антибіотики. Карбапенеми. Код АТС J01D H03.

Клінічні характеристики.

Показання.

Лікування

Інфекції спричинені чутливими штамами мікроорганізмів:

·                 ускладнені  інтраабдомінальні інфекції

·                 негоспітальна пневмонія

·                 гострі гінекологічні інфекції

·                 ускладнені інфекції шкіри та шкірних структур включаючи інфекції нижніх кінцівок при діабеті (" діабетична" стопа)

·                 ускладнені інфекції сечового тракту включаючи пієлонефрит

·                 бактеріальна септицемія.

Профілактика

Інванз^® показаний дорослим для профілактики хірургічних інфекцій спричинених елективним колоректальним хірургічним втручанням.

Протипоказання.

Встановлена раніше гіперчутливість до будь-якого компонента препарату або до інших препаратів цього ж класу до бета-лактамних препаратів (наприклад пеніцилін або цефалоспорини). Тяжкі реакції гіперчутливості наприклад анафілактичні реакції тяжкі реакції з боку шкіри.

При використанні лідокаїну гідрохлориду в якості розчинника Інванзу^® що вводиться внутрішньом' язово протипоказаний пацієнтам з відомою гіперчутливістю до місцевих анестетиків амідного типу та пацієнтам з тяжким шоком або блокадою серця (див. інструкцію-вкладиш на лідокаїну гідрохлорид).

Спосіб застосування та дози.

Для внутрішньовенного та внутрішньом' язового введення.

Перед застосуванням необхідно провести шкірні проби на переносимість препарату.

Лікування інфекції

Звичайна доза Інванзу^® для дорослих і дітей віком від 13 років становить 1 г один раз  на добу шляхом внутрішньовенної ін' єкції.

Звичайна доза Інванзу^® для дітей віком від 3 місяців до 12 років становить 15 мг/кг маси тіла двічі на добу (не можна перевищувати дозу 1 г на добу) шляхом внутрішньовенної інфузії.

Інванз^® можна вводити шляхом внутрішньовенної інфузії  або внутрішньом' язової ін' єкції. При внутрішньовенній інфузії Інванз^® слід вводити протягом 30 хвилин. Внутрішньом' язове введення Інванзу^® можна застосовувати як альтернативу внутрішньовенному введенню.

Звичайна тривалість лікування Інванзом^® становить від 3 до 14 днів але залежить від типу та тяжкості інфекції та збудника або збудників. При наявності клінічних показань (клінічне поліпшення) допустимий перехід на подальшу адекватну пероральну антимікробну терапію.

Профілактика хірургічних інфекцій спричинених елективним колоректальним хірургічним втручанням: рекомендоване одноразове внутрішньовенне введення 1 г Інванзу^® за 1 годину до хірургічного втручання.

Пацієнти з нирковою недостатністю

Препарат Інванз^® можна застосовувати для лікування інфекцій у дорослих пацієнтів з нирковою недостатністю легкого чи помірного ступеня. Пацієнтам із кліренсом креатиніну >   30  мл/хв./1 73  м² корекція дози не потрібна. Немає достатніх даних про безпеку та ефективність ертапенему для пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю щоб сформулювати рекомендації з дозування. Тому ертапенем не слід застосовувати цим пацієнтам. Немає даних щодо дітей з нирковою недостатністю.

Пацієнти які знаходяться на гемодіалізі

Немає достатніх даних про безпеку та ефективність ертапенему для пацієнтів які знаходяться на гемодіалізі щоб сформулювати рекомендації з дозування. Тому ертапенем не слід застосовувати цим пацієнтам.

Пацієнти з печінковою недостатністю

Корекція дози не потрібна пацієнтам з порушенням функції печінки.

Пацієнти літнього віку

Слід приймати рекомендовану дозу препарату Інванз^® окрім випадків тяжкої ниркової недостатності.

ІНСТРУКЦІЇ ДЛЯ ПРИГОТУВАННЯ РОЗЧИНУ

Приготування    розчину  Інванз^®   для  внутрішньовенного  введення  дорослим  і  дітям  віком  від

13 років

НЕ ЗМІШУВАТИ І НЕ ВВОДИТИ РАЗОМ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ.

НЕ ВИКОРИСТОВУВАТИ РОЗЧИННИКИ ЯКІ МІСТЯТЬ ДЕКСТРОЗУ.

Перед введенням ІнванзÒ потрібно ресуспендувати (відновити) а потім розвести.

1.          Ресуспендувати вміст флакона який містить 1 г Інванзу^® в 10 мл води для ін' єкцій або 0 9 % розчину натрію хлориду.

2.          Для розчинення добре потрусити і відразу перенести ресуспендований вміст флакона в 50 мл 0 9 % розчину натрію хлориду.

3.          Препарат придатний до застосування протягом 6 годин після ресуспендування. Тривалість інфузії - 30 хвилин.

Приготування розчину Інванз^® для внутрішньом' язового введення дорослим і дітям  віком від

13 років

ПЕРЕД ВВЕДЕННЯМ ІНВАНЗ^® НЕОБХІДНО РЕСУСПЕНДУВАТИ.

1. Одразу ж набрати вміст флакона в шприц і ввести його шляхом глибокої внутрішньом' язової ін' єкції у великий м' яз (наприклад сідничний м' яз або бокову частину стегна).
2. Ресуспендований розчин для внутрішньом' язової ін' єкції необхідно використати протягом 1 години після приготування.

Примітка. Цей ресуспендований розчин не можна вводити внутрішньовенно.

Приготування розчину Інванз^® для внутрішньовенного введення дітям віком від 3 місяців до

12 років

НЕ ЗМІШУВАТИ І НЕ ВВОДИТИ РАЗОМ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ.

НЕ ВИКОРИСТОВУВАТИ РОЗЧИННИКИ ЯКІ МІСТЯТЬ ДЕКСТРОЗУ.

Перед введенням Інванз^Ò потрібно ресуспендувати а потім розвести.

1. Ресуспендувати  вміст  флакона   який  містить  1  г Інванзу^® в 10 мл води для ін' єкцій або

0 9 % розчину натрію хлориду.

2. Добре потрусити для розчинення і одразу набрати об' єм з розрахунку 15 мг/кг маси тіла (не перевищувати дози 1 г на добу) розчинити в 0 9 % розчині натрію хлориду до кінцевої концентрації 20 мг/мл або менше.
3. Препарат придатний до застосування протягом 6 годин після ресуспендування. Тривалість інфузії - 30 хвилин.

Приготування розчину Інванзу^® для внутрішньом' язового введення пацієнтам віком від 3 місяців до 12 років

ПЕРЕД ВВЕДЕННЯМ ІНВАНЗ^® НЕОБХІДНО РЕСУСПЕНДУВАТИ.

1. Одразу ж набрати вміст флакона в шприц із розрахунку 15 мг/кг маси тіла (не перевищувати дози 1 г на добу) і ввести його шляхом глибокої внутрішньом' язової ін' єкції у великий м' яз (наприклад сідничний м' яз або бокову частину стегна).
2. Ресуспендований розчин для внутрішньом' язової ін' єкції необхідно використати протягом 1 години після приготування.

Примітка. Цей ресуспендований розчин не можна вводити внутрішньовенно.

Стабільність ресуспендованих розчинів та розчинів для ін&rsquo єкцій

Ресуспендований розчин щойно розведений в 0 9 % розчині натрію хлориду можна зберігати при  кімнатній  температурі  (25 ° C)  і  використовувати протягом 6 годин або зберігати протягом

24 годин у холодильнику (2-8 ° C) і використовувати протягом 4 годин після виймання з холодильника.

Ресуспендований   розчин   для   внутрішньом' язової   ін' єкції   необхідно   використати протягом

1 години після приготування.

Розчин Інванз^® не слід заморожувати.

Спостерігалася сумісність препарату Інванз^® з розчинами для внутрішньовенного застосування які містять гепарин натрію та хлорид калію.

Лікарські засоби для парентерального введення перед застосуванням завжди потрібно візуально оглядати для виявлення особливих часток або зміни забарвлення якщо розчин і флакон дають змогу це зробити. Забарвлення розчину Інванз^® коливається від безбарвного до блідо-жовтого. Варіабельність забарвлення у цих межах не впливає на активність препарату.

Побічні реакції.

Дорослі

Загальна кількість пацієнтів які застосовували ертапенем під час клінічних досліджень становила понад 2 200 осіб з яких понад 2 150 отримували ертапенем у дозі 1 г. Побічні реакції (а саме такі що вважалися дослідником можливо пов' язаними ймовірно пов' язаними або дійсно пов' язаними із застосуванням лікарського засобу) відмічалися приблизно у 20 % пацієнтів які застосовували ертапенем. Лікування було припинено внаслідок виникнення побічних реакцій у 1 3 % пацієнтів. Ще 476 пацієнтів отримували разову дозу 1 г ертапенему перед проведенням хірургічного втручання під час клінічного дослідження з визначення ефективності профілактики хірургічних інфекцій спричинених колоректальним хірургічним втручанням.

Найчастіші побічні реакції що спостерігалися у пацієнтів під час лікування лише препаратом Інванз^® та протягом 14-денного періоду подальшого спостереження після припинення лікування   включали  діарею  (4 8 %)   венозні  ускладнення  у  місці  введення  (4 5 %) та нудоту

(2 8 %).

Найчастіші відхилення лабораторних показників та частота їх виникнення що спостерігалися у пацієнтів які отримували лише препарат Інванз^® під час лікування та протягом 14-денного періоду подальшого спостереження після припинення лікування включали підвищення рівня АЛТ (4 6 %) підвищення рівня АСТ (4 6 %) підвищення рівня лужної фосфатази (3 8 %) та кількості тромбоцитів (3 %).

Діти (віком від 3 місяців до 17 років)

Загальна кількість пацієнтів які застосовували ертапенем під час клінічних досліджень становила 384 особи. Загальний профіль безпеки порівнювався з профілем безпеки у дорослих пацієнтів. Побічні реакції відмічалися приблизно у 20 8 % пацієнтів які застосовували ертапенем. Лікування було припинено внаслідок побічних реакцій у 0 5 % пацієнтів.

Найчастіші побічні реакції що спостерігалися у пацієнтів під час лікування лише препаратом Інванз^® та протягом 14-денного періоду подальшого спостереження після припинення лікування включали діарею (5 2 %) та біль у місці інфузії (6 1 %)

найчастіші відхилення лабораторних показників включали зменшення кількості нейтрофілів (3%) підвищення рівня АЛТ (2 9 %) та підвищення рівня АСТ (2 8 %).

Побічні реакції представлено у таблиці 1.

Побічні ефекти розподілені за частотою проявів: часто (від > 1/100 до < 1/10) нечасто (від > 1/1000 до < 1/100) рідко (від > 1/10 000 до < 1/1000) дуже рідко (< 1/10 000) невідомо (не можна оцінити на підставі наявних даних)

Таблиця 1

У післяреєстраційному досвіді застосування Інванз^® також повідомлялося про наступні побіxні реакції: збудження міастенію.

Передозування.

Немає спеціальної інформації щодо лікування передозування Інванзу^® . Умисне передозування Інванзу^® малоймовірне. Внутрішньовенне введення препарату в дозі 3 г на добу протягом 8 днів здоровим дорослим добровольцям не спричинювало значущих токсичних ефектів. У ході клінічних досліджень випадкове введення до 3 г на добу дорослим пацієнтам не призводило до клінічно вагомих небажаних проявів. Під час клінічних досліджень у пацієнтів дитячого віку внутрішньовенне введення дози від одноразової 40 мг/кг маси тіла до максимальної дози 2 г не призводило до токсичних проявів.

У разі передозування Інванз^® потрібно відмінити і проводити симптоматичну терапію.

Інванз^® можна видалити з організму шляхом гемодіалізу. Проте інформації щодо застосування гемодіалізу для лікування передозування немає.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність

Адекватних та добре контрольованих досліджень застосування препарату вагітним жінкам не проводилося. Дослідження на тваринах не вказують на наявність прямого або опосередкованого несприятливого впливу на перебіг вагітності розвиток ембріона/плода пологи або постнатальний розвиток. Однак ертапенем слід застосовувати під час вагітності тільки якщо потенційна користь від застосування препарату перевищує можливий ризик для плода.

Годування груддю

Ертапенем проникає в грудне молоко. Через можливі побічні реакції у немовлят матерям які застосовують ертапенем слід утримуватися від годування груддю.

Фертильність

Адекватних та добре контрольованих досліджень щодо визначення впливу ертапенему на фертильність у чоловіків і жінок проведено не було. Результати доклінічних досліджень не свідчать про наявність прямого або опосередкованого несприятливого впливу на фертильність.

Діти.

Зважаючи на відсутність даних Інванз^® не рекомендують дітям віком до 3 місяців.

Особливості застосування.

Повідомлялося про серйозні та інколи летальні реакції гіперчутливості (анафілактичні) у пацієнтів які отримували лікування бета-лактамами. Ці реакції більш імовірні у пацієнтів з реакцією на множинні алергени в анамнезі. Повідомлялося про хворих з гіперчутливістю до пеніциліну в яких виникали тяжкі реакції гіперчутливості при лікуванні іншими бета-лактамами. Перед початком лікування Інванзом^® потрібно ретельно опитати пацієнта про попередні реакції гіперчутливості на пеніциліни цефалоспорини інші бета-лактами інші алергени. Якщо виникла алергічна реакція на Інванз^® слід негайно відмінити цей препарат.

Серйозні анафілактичні реакції потребують невідкладного лікування.

Тривале застосування Інванзу^® так само як інших антибіотиків може спричинити надмірний ріст нечутливих мікроорганізмів. Важлива повторна оцінка стану хворого. Якщо під час лікування розвинулась суперінфекція потрібно вжити відповідних заходів.

При застосуванні майже всіх антибактеріальних препаратів включаючи ертапенем повідомлялося про псевдомембранозний коліт ступінь якого може коливатися від легкого до небезпечного для життя. Тому важливо розглядати можливість такого діагнозу у пацієнтів з діареєю після введення антибактеріальних препаратів. Головною причиною коліту пов' язаного з антибіотиками найчастіше є токсин що виробляється Clostridium difficile.

Під час клінічного дослідження повідомлялося про судоми у дорослих пацієнтів які застосовували ертапенем (1 г один раз на добу) протягом терапії або 14-денного періоду подальшого спостереження. Судоми відзначалися переважно у пацієнтів літнього віку та пацієнтів з порушенням центральної нервової системи (ЦНС) в анамнезі (наприклад з ураженням головного мозку або судомами в анамнезі) та/або порушенням функції нирок. Аналогічні ефекти спостерігалися при постмаркетинговому застосуванні.

Враховуючи наявні дані не можна виключати той факт що іноді під час хірургічних втручань тривалість яких перевищує 4 години пацієнти можуть отримувати ертапенем у концентраціях недостатніх для лікувальної дії і отже знаходяться в групі ризику можливого неефективного лікування. Тому в таких випадках слід дотримуватися обережності.

Цей лікарський засіб містить приблизно 6 мЕкв (приблизно 137 мг) натрію на дозу 1 г що слід взяти до уваги пацієнтам які перебувають на дієті з контрольованим вмістом натрію.

Досвід застосування ертапенему для лікування тяжких інфекцій обмежений.

Ефективність препарату Інванз^® для лікування негоспітальної пневмонії спричиненої стійкими до пеніциліну Streptococcus pneumoniae встановлена не була.

Ефективність ертапенему для лікування інфекцій нижніх кінцівок при діабеті з наявним остеомієлітом встановлена не була.

При внутрішньом' язовому введенні Інванз^® необхідно бути обережним для попередження випадкового введення препарату у кровоносну судину (див. розділ « Спосіб застосування та дози» ).

При використанні лідокаїну гідрохлориду як розчинника необхідно враховувати інформацію з безпеки лідокаїну гідрохлориду (див.розділ « Протипоказання» ).

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими  механізмами.

Дослідження впливу на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами не проводилися.

Проте при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами рекомендується дотримуватися особливої обережності враховуючи можливість розвитку небажаних реакцій з боку нервової системи (запаморочення сонливість).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами зумовлена пригніченням кліренсу препаратів медіатором якого є Р-глікопротеїн або CYP малоймовірна.

Одночасне застосування карбапенемів в тому числі ертапенему у пацієнтів які отримували вальпроєву кислоту або дівалпрекс натрію призводить до зниження рівня вальпроєвої кислоти нижче терапевтичного що збільшуює ризик епілептичних припадків. Збільшення дози вальпроєвої кислоти або дівалпрексу натрію може бути недостатнім для послаблення цієї взаємодії тому одночасне застосування ертапенему та вальпроєвої кислоти/дівалпрексу натрію не рекомендується. Якщо застосування Інванз® необхідно слід розглянути необхідність додаткової протисудомної терапії. Протисудомні і антибактеріальні препарати можуть бути альтернативними препаратами вибору.

При одночасному застосуванні ертапенему з пробенецидом останній конкурує за активну секрецію у ниркових канальцях тим самим пригнічуючи виведення ертапенему нирками. Це призводить до незначних але статистично значимих збільшень періоду напіввиведення (19 %) та ступеня системної експозиції (25 %). При застосуванні ертапенему з пробенецидом коригування дози не потрібне. Через незначний вплив на період напіввиведення одночасне призначення пробенециду з метою пролонгації періоду напіввиведення ертапенему не рекомендується.

Дослідження in vitro показали що ертапенем не інгібує транспорт дігоксину або вінбластину медіатором якого є Р-глікопротеїн і що ертапенем не є субстратом для Р-глікопротеїн-опосередкованого транспорту. Дослідження in vitro на мікросомах печінки людини показали що ертапенем не інгібує метаболізм опосередкований будь-якою з шести основних ізоформ цитохрому Р450 (CYP): 1A2 2C9 2C19 2D6 2E1 та 3A4. Взаємодії з іншими препаратами викликані інгібуванням Р-глікопротеїн- або CYP-опосередкованого кліренсу малоймовірні.

Крім пробенециду жодні спеціальні клінічні дослідження лікарської взаємодії не проводилися.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Механізм дії

Ертапенем пригнічує синтез бактеріальної клітинної стінки через зв' язування ертапенему з пеніцилінзв' язуючими білками (ПЗБ). В Escherichia coli він має сильніший ступінь зв' язування з ПЗБ 2 та 3.

Механізм резистентності

Для штамів які вважаються чутливими до ертапенему резистентність нечасто відмічалася під час спостережних досліджень в Європі. У деяких із резистентних штамів спостерігалася резистентність до інших антибактеріальних препаратів класу карбапенемів. Ертапенем стійкий до гідролізу бета-лактамазами включаючи пеніцилінази цефалоспоринази і бета-лактамази розширеного спектра але не метало-бета-лактамази.

Стафілококи та ентерококи стійкі до метициліну є резистентними до ертапенему внаслідок нечутливості цільових пеніцилінзв' язуючих білків P. aeruginosa та інші неферментуючі бактерії зазвичай резистентні ймовірно внаслідок обмеженого проникнення та активного відтоку з клітини.

Резистентність збудників які належать до родини Enterobacteriaceae зустрічається рідко та ертапенем є зазвичай активним проти бета-лактамаз розширеного спектра. Однак резистентність може спостерігатися якщо наявні бета-лактамази розширеного спектра або інші потужні бета-лактамази (наприклад типу AmpC) проявляють знижену проникність внаслідок втрати одного або більше зовнішніх мембранних білків або мають активний відтік. Резистентність може також проявлятися внаслідок набуття бета-лактамазами значної карбапенемгідролізуючої активності (зокрема метало-бета-лактамазами типу IMP та VIM або типу KPC) але це рідке явище.

Механізм дії ертапенему відрізняється від механізму дії інших класів антибіотиків а саме хінолінів аміноглікозидів макролідів та тетрациклінів. Цільова перехресна резистентність між ертапенемом та цими речовинами відсутня. Однак мікроорганізми можуть пригнічувати резистентність більш ніж до одного класу антибактеріальних препаратів якщо механізм проявляє або включає можливість непроникності для деяких сполук та/або ефлюксного насоса.

Граничні точки

Граничні точки МІК встановлені Європейським комітетом з визначення чутливості до антимікробних препаратів (EUCAST) є такими:

&bull             Enterobacteriaceae: чутливі £ 0 5 мг/л та резистентні > 1 мг/л

&bull             Streptococcus групи A B C G: чутливі £ 0 5 мг/л та резистентні > 0 5 мг/л

&bull             Streptococcus pneumoniae: чутливі £ 0 5 мг/л та резистентні > 0 5 мг/л

&bull             Haemophilus influenzae: чутливі £ 0 5 мг/л та резистентні > 0 5 мг/л

&bull             M. catarrhalis: чутливі £ 0 5 мг/л та резистентні > 0 5 мг/л

&bull             анаеробні грамнегативні мікроорганізми: чутливі £   1 мг/л та резистентні  > 1 мг/л

&bull             граничні точки що не пов&rsquo язані із жодним штамом: чутливі £ 0 5 мг/л та резистентні > 1 мг/л.

Примітка: стафілококи стійкі до метициліну стійкі також до ертапенему.

Також слід зважати на місцеві граничні точки МІК у разі наявності таких.

Чутливість мікроорганізмів

Поширеність набутої резистентності окремих видів може варіювати з часом і залежно від географічного регіону і тому є дуже корисною інформація про структуру місцевої резистентності особливо при лікуванні тяжких інфекцій. Локалізовані спалахи інфекцій спричинені мікроорганізмами резистентними до карбапенемів були описані в Європейському Союзі. Надана нижче інформація дає змогу отримати лише приблизні показники чутливості мікроорганізмів до ертапенему.

Помірно чутливі штами

Анаеробні грампозитивні мікроорганізми:

стафілококи стійкі до метициліну (включаючи Staphylococcus aureus)*

Streptococcus agalactiae*

Streptococcus pneumoniae*&dagger

Streptococcus pyogenes

Анаеробні грамнегативні мікроорганізми:

Citrobacter freundii

Enterobacter aerogenes

Enterobacter cloacae

Escherichia coli*

Haemophilus influenzae*

Haemophilus parainfluenzae

Klebsiella oxytoca

Klebsiella pneumoniae*

Moraxella catarrhalis*

Morganella morganii

Proteus mirabilis *

Proteus vulgaris

Serratia marcescens

Анаеробні мікроорганізми:

Bacteroides fragilis та інші види групи B. fragilis *

штами Clostridium (окрім C. difficile)*

штами Eubacterium *

штами Fusobacterium *

штами Peptostreptococcus *

Porphyromonas asaccharolytica*

штами Prevotella*

Штами для яких набута резистентність може стати проблемою

Стафілококи стійкі до метициліну +#

Сильно чутливі організми

Анаеробні грампозитивні мікроорганізми:

Corynebacterium jeikeium

Ентерококи включаючи Enterococcus faecalis