Фуросемід 40 мг таблетки №50

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ФУРОСЕМІД

(FUROSEMIDE)

Склад:

діюча речовина: furosemidе  

1 таблетка містить фуросеміду  40 мг

допоміжні речовини: лактози моногідрат крохмаль картопляний магнію стеарат.

Лікарська форма. Таблетки.

Фармакотерапевтична група. 

Високоактивні  діуретики. Препарати сульфамідів. Код АТС С03С А01.

Клінічні характеристики.

Показання.

&bull       Набряки при хронічній застійній серцевій недостатності (якщо необхідне лікування із застосуванням діуретиків).

&bull       Набряки при хронічній нирковій недостатності.

&bull       Гостра ниркова недостатність у тому числі у вагітних або під час пологів.

&bull       Набряки при нефротичному синдромі (якщо необхідне лікування із застосуванням діуретиків).

&bull       Набряки при захворюваннях печінки (у разі необхідності &ndash для доповнення лікування із застосуванням антагоністів альдостерону).

&bull       Артеріальна гіпертензія.

Підвищена чутливість до фуросеміду або до інших компонентів препарату. У пацієнтів з алергією    на сульфонаміди (наприклад на сульфонамідні антибіотики або сульфонілсечовину) може виявитися перехресна чутливість до фуросеміду гіповолемія або зневоднення організму пацієнти з нирковою недостатністю у вигляді анурії в яких не спостерігається терапевтична відповідь на фуросемід пацієнти з нирковою недостатністю внаслідок отруєння нефротоксичними або гепатотоксичними препаратами тяжка гіпокаліємія або гіпонатріємія прекоматозний або коматозний стан що асоціюється з печінковою енцефалопатією.

Спосіб застосування та дози.

Режим дозування встановлює лікар індивідуально залежно від вираженості розладів водно- електролітного балансу величини клубочкової фільтрації тяжкості стану пацієнта. У процесі застосування препарату слід  коригувати показники водно-електролітного балансу з урахуванням діурезу і динаміки загального стану пацієнта. Препарат застосовують зазвичай натще.

Для дорослих рекомендована максимальна добова доза фуросеміду &ndash 1500 мг.

Спеціальні рекомендації щодо  дозування.

Дозування для дорослих загалом базується на застосуванні нижченаведених рекомендацій.

Набряки при хронічній застійній серцевій недостатності.

Рекомендована  початкова  доза  препарату для перорального  прийому  становить  20-50 мг на добу. У разі необхідності можна регулювати дозу залежно від терапевтичної відповіді пацієнта. Рекомендується приймати добову дозу розподілену на 2 або 3 прийоми.

Набряки при хронічній нирковій недостатності.

Натрійуретична дія фуросеміду залежить від певної кількості факторів включаючи ступінь тяжкості ниркової недостатності та баланс натрію. Таким чином неможливо точно передбачити ефективність дози. Для пацієнтів із хронічною нирковою недостатністю слід обережно титрувати дозу для забезпечення поступової початкової втрати рідини. Для дорослих пацієнтів це означає застосування  такої дози що призводить до добового зменшення маси тіла приблизно на 2 кг (приблизно 280 ммоль Na⁺) .

Рекомендована початкова добова доза для перорального прийому становить 40-80 мг. У разі необхідності можна коригувати дозу залежно від терапевтичної відповіді пацієнта. Загальну добову дозу можна призначати одноразово або розподілити на 2 прийоми. Для пацієнтів які перебувають на гемодіалізі загальна добова пероральна доза становить 250-1500 мг.

При гострій нирковій недостатності перед тим як розпочати прийом фуросеміду слід  компенсувати гіповолемію артеріальну гіпотензію та суттєвий електролітний та кислотно-лужний дисбаланс.

Рекомендується якомога швидше здійснити перехід від внутрішньовенного введення до перорального прийому.

Набряки при нефротичному синдромі.

Рекомендована початкова доза для перорального прийому становить 40-80 мг на добу. У разі необхідності можна регулювати дозу залежно від терапевтичної відповіді пацієнта. Загальну добову дозу можна призначати одноразово або розподілити на  кілька прийомів.

Набряки при захворюваннях печінки.

Фуросемід призначають як доповнення до терапії антагоністами альдостерону у тих випадках коли застосування лише антагоністів альдостерону є недостатнім. Для запобігання ускладненням таким як ортостатична гіпотензія або порушення електролітного та кислотно-лужного балансу дозу слід обережно титрувати щоб забезпечити поступову початкову втрату рідини. Для дорослих пацієнтів це означає застосування  такої дози що призводить до добового зменшення маси тіла приблизно на 0 5 кг.

Рекомендована початкова добова пероральна доза становить 20-80 мг. У разі необхідності можна регулювати дозу залежно від терапевтичної відповіді пацієнта. Загальну добову дозу можна призначати одноразово або розподілити на кілька прийомів. Якщо внутрішньовенне  введення  є  абсолютно  необхідним   початкова    разова    доза  становить 20-40 мг.

Діти. 

Препарат у  даній  лікарській  формі  призначають дітям з масою тіла більше 10 кг.

Для дітей рекомендована доза фуросеміду для перорального прийому становить 2 мг/кг маси тіла але максимальна добова доза не повинна перевищувати 40 мг.

Для дітей які не можуть приймати лікарську форму для перорального застосування наприклад недоношених дітей і новонароджених слід розглядати можливість застосування  форми  для парентерального введення.

Побічні реакції.

Метаболічні та аліментарні розлади.

Фуросемід призводить до збільшення екскреції з організму натрію і хлориду та як наслідок рідини. Окрім цього посилюється екскреція інших електролітів (зокрема калію кальцію та магнію). Симптоматичні порушення електролітного балансу та метаболічний алкалоз можуть перейти у форму поступово зростаючого електролітного дефіциту. При застосуванні пацієнтам з нормальною функцією печінки більш високих доз фуросеміду може виникнути гостре погіршення стану  через велику втрату електролітів.

До симптомів порушень електролітного балансу належать посилене відчуття спраги головний біль сплутаність свідомості судоми м&rsquo язів тетанія слабкість м&rsquo язів розлади серцевого ритму та симптоми з боку травного тракту.

Діуретичний ефект фуросеміду може призвести або сприяти гіповолемії та зневодненню організму особливо у пацієнтів літнього віку. Суттєве зменшення кількості рідини в організмі може призвести до посилення процесів згортання крові з тенденцією до розвитку тромбозів.

Лікування фуросемідом може призвести до минущого зростання рівня креатиніну крові та рівня сечовини а також до підвищення рівня холестерину та тригліцериду у сироватці крові. Може підвищитися рівень сечової кислоти у сироватці крові та виникнути напад подагри.

Переносимість глюкози може зменшуватися у результаті застосування фуросеміду. У хворих на цукровий діабет це може призвести до погіршення метаболічного контролю цукровий діабет може перейти із латентної форми у виражену форму перебігу захворювання.

З боку травного тракту: рідко &ndash нудота блювання діарея або гострий панкреатит.

З боку гепатобіліарної системи: у поодиноких випадках &ndash внутрішньопечінковий холестаз може виникнути збільшення рівнів печінкових трансаміназ.

З боку органів слуху: рідко &ndash порушення слуху та дзвін у вухах хоча зазвичай вони є минущими розладами особливо у пацієнтів із нирковою недостатністю гіпопротеїнемією (наприклад при нефротичному синдромі) та/або у разі надто швидкого внутрішньовенного введення фуросеміду.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: у поодиноких випадках &ndash свербіж кропив' янка висипання на шкірі або бульозні висипання мультиформна еритема бульозний пемфігоїд синдром Стівенса-Джонсона токсичний епідермальний некроліз ексфоліативний дерматит пурпура дуже рідко &ndash підвищена чутливість до світла (фоточутливість).

З боку імунної системи: тяжкі анафілактичні або анафілактоїдні реакції (наприклад такі що супроводжуються шоком) виявляються рідко.

З боку серцево-судинної системи: артеріальна гіпотензія у тому числі ортостатична гіпотензія.

Про тенденцію до виникнення тромбозів повідомлялося в окремих випадках. Васкуліт. Фуросемід може спричинити артеріальну гіпотензію що у свою чергу може призвести до виникнення ознак і симптомів таких як порушення концентрації та реакції марення відчуття тиску у голові головний біль запаморочення сонливість слабкість розлади зору сухість у роті ортостатична гіпотензія.

З боку сечовидільної системи: у поодиноких випадках &ndash гостра затримка виведення сечі у пацієнтів з частковою обструкцією сечовивідних шляхів інтерстиціальний нефрит.

У недоношених немовлят фуросемід може спричиняти нефрокальциноз/нефролітіаз. Збільшене утворення сечі може спричинити або збільшити кількість скарг що надходять від пацієнтів з обструкцією відтоку сечі. Таким чином може виникнути гостра затримка сечі з можливими вторинними ускладненнями наприклад у пацієнтів з порушеннями випорожнення сечового міхура гіперплазією простати або звуженням уретри.

З боку нервової системи: парестезія печінкова енцефалопатія у пацієнтів з гепатоцелюлярною недостатністю.

З боку крові та лімфатичної системи: тромбоцитопенія еозинофілія лейкопенія у поодиноких випадках &ndash агранулоцитоз апластична або гемолітична анемія.

Вроджені та спадкові/генетичні порушення: якщо фуросемід застосовують для лікування недоношених немовлят протягом перших тижнів життя це може збільшити ризик виникнення постійно відкритої артеріальної протоки.

Загальні порушення: пропасниця.

Передозування.

Клінічна картина гострого або хронічного передозування залежить головним чином від ступеня та наслідків втрати електролітів і рідини та включає такі ознаки як гіповолемія зневоднення організму гемоконцентрація дегідратація зниження об&rsquo єму циркулюючої крові (ОЦК) електролітний дисбаланс гіпокаліємія і гіпохлоремічний алкалоз обумовлені діуретичним ефектом серцеві аритмії (включаючи атріовентрикулярну блокаду та фібриляцію шлуночків). До симптомів цих порушень належать тяжка артеріальна гіпотензія (що прогресує до шоку) гостра ниркова недостатність тромбоз марення периферичний параліч апатія та сплутаність свідомості.

Лікування: корекція водно-сольового балансу відновлення об&rsquo єму циркулюючої крові терапія симптоматична. Специфічного антидота не існує.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Фуросемід проникає крізь плацентарний бар&rsquo єр. Його не слід призначати у період  вагітності.

Фуросемід проникає у грудне  молоко і може пригнічувати лактацію. Жінкам слід припинити годування груддю  під час лікування фуросемідом.

Діти.

Для дітей дозу слід зменшувати відповідно до маси тіла (див. розділ « Спосіб застосування та дози» ).

Для дітей які не можуть приймати лікарську форму  для перорального застосування наприклад недоношених дітей і новонароджених необхідно розглядати можливість застосування  форми  для парентерального введення.

Особливості застосування.

Під час лікування препаратом Фуросемід слід  забезпечувати  постійний відтік сечі. Пацієнти з частковою обструкцією відтоку сечі потребують пильної уваги особливо на початкових етапах лікування.

Лікування із застосуванням Фуросеміду потребує регулярного медичного нагляду.

Необхідний особливо ретельний моніторинг:

&ndash хворих з  артеріальною  гіпотензією

&ndash пацієнтів які потрапляють до групи особливого ризику внаслідок значного зниження артеріального тиску наприклад   пацієнтів із вираженим стенозом коронарних артерій або кровоносних судин що постачають кров до головного мозку

&ndash пацієнтів із латентною або вираженою формою цукрового діабету

&ndash хворих на подагру

&ndash пацієнтів із гепаторенальним синдромом тобто з функціональною нирковою недостатністю що асоціюється з тяжким захворюванням печінки

&ndash пацієнтів із гіпопротеїнемією яка асоціюється наприклад з нефротичним синдромом (ефект фуросеміду може послаблюватися одночасно з потенціюванням ототоксичності). Необхідно обережне титрування дози

&ndash недоношених немовлят (можливий розвиток нефрокальцинозу/нефролітіазу) потрібно здійснити моніторинг функції нирок та провести ультрасонографію нирок.

Регулярний моніторинг натрію калію та креатиніну сироватки крові загалом рекомендується під час терапії фуросемідом. Особливо ретельного моніторингу потребують пацієнти групи високого ризику розвитку електролітних дисбалансів або зі значною додатковою втратою рідини (наприклад у результаті блювання діареї або інтенсивного виділення поту). Гіповолемію або зневоднення організму а також будь-які суттєві порушення електролітного та кислотно-лужного балансу слід відкоректувати. Для цього може знадобитися тимчасове припинення терапії фуросемідом.

На розвиток порушень електролітного балансу впливають такі фактори як існуючі захворювання (наприклад цироз печінки серцева недостатність) супутнє застосування лікарських засобів і харчування. Наприклад у результаті блювання або діареї може виникнути нестача калію.

При застосуванні препарату доцільно рекомендувати пацієнту вживати їжу з високим вмістом калію (печена картопля банани томати шпинат сухофрукти). Слід пам' ятати що при застосуванні Фуросеміду може виникнути потреба у медикаментозній компенсації  дефіциту  калію.

Одночасне застосування із рисперидоном.

У плацебо-контрольованих випробуваннях рисперидону серед пацієнтів літнього віку з недоумкуватістю більш високий рівень летальності спостерігався у пацієнтів які отримували фуросемід плюс рисперидон   порівняно із пацієнтами які отримували лише рисперидон  або тільки фуросемід.

Слід виявляти обережність та ретельно зважувати ризики та користь перед тим як прийняти рішення про застосування такої комбінації або одночасного лікування із застосуванням інших потужних діуретиків. Слід уникати зневоднення.

Препарат містить цукор молочний тому пацієнтам із рідкісними спадковими формами непереносимості галактози недостатністю лактази або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції не слід застосовувати Фуросемід.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні  автотранспортом  або  роботі

  з  іншими  механізмами.

Деякі побічні ефекти (наприклад неочікуване значне зниження артеріального тиску) можуть порушувати здатність пацієнта до концентрації уваги і швидкість його реакції тому слід утримуватися на період лікування від керування транспортними засобами або роботи з механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші  види  взаємодій.

Нерекомендовані комбінації.

В окремих випадках прийом фуросеміду протягом 24 годин після хлоралгідрату може спричинити припливи крові підвищене  потовиділення збуджений стан нудоту підвищення  артеріального тиску та тахікардію. Отже не рекомендується супутнє застосування фуросеміду та хлоралгідрату.

Фуросемід може потенціювати ототоксичність аміноглікозидів та інших ототоксичних лікарських засобів. Оскільки це може призвести до ушкодження що має необоротний характер ці лікарські засоби не слід застосовувати  одночасно з фуросемідом.

Комбінації що потребують вжиття запобіжних заходів.

У разі одночасного застосування цисплатину та фуросеміду існує ризик виникнення ототоксичних ефектів. Окрім цього може посилюватися нефротоксичність цисплатину якщо фуросемід не призначається у низьких дозах (наприклад 40 мг пацієнтам із нормальною функцією нирок) та з позитивним балансом рідини коли застосовується для досягнення ефекту форсованого діурезу під час терапії цисплатином.

Фуросемід  для  перорального  прийому  та  сукральфат  не слід застосовувати з інтервалом менше

2 годин оскільки сукральфат зменшує абсорбцію фуросеміду з кишечнику тобто послаблює його дію.

Фуросемід зменшує виведення солей літію та може призводити до збільшення рівнів літію у сироватці крові результатом чого є підвищений ризик токсичності літію включаючи більший ризик виникнення кардіотоксичних та нейротоксичних ефектів літію. Таким чином рекомендується проводити ретельний моніторинг рівнів літію у пацієнтів які отримують дану комбіновану терапію.

Пацієнти які отримують діуретики можуть страждати від тяжкої артеріальної гіпотензії та погіршення функції нирок включаючи випадки ниркової недостатності особливо при першому застосуванні інгібітору ангіотензинперетворювального гормона (інгібітор АПГ) або антагоніста рецептора ангіотензину ІІ або ж при першому застосуванні цих лікарських засобів у збільшеній дозі. Потрібно вирішити чи слід тимчасово припинити застосування фуросеміду або принаймні зменшити дозу фуросеміду за 3 дні до початку лікування чи збільшити дозу інгібітору АПГ або антагоніста рецептора ангіотензину II.

Рисперидон: слід виявляти обережність та ретельно зважувати ризик та користь перед тим як прийняти рішення про проведення комбінованої терапії або одночасного застосування з фуросемідом або іншими потужними діуретиками.

Комбінації що слід брати до уваги.

Одночасне застосування нестероїдних протизапальних лікарських засобів включаючи ацетилсаліцилову кислоту може послаблювати дію фуросеміду. У пацієнтів зі зневодненням організму або з гіповолемією нестероїдні протизапальні лікарські засоби можуть призвести до гострої серцевої недостатності. Під дією фуросеміду може збільшуватися токсичність саліцилату.

Зменшення ефективності фуросеміду може виникнути після супутнього застосування з фенітоїном.

Застосування кортикостероїдів карбеноксолону кореня солодки у великих дозах та довготривале застосування проносних  засобів може збільшити ризик розвитку гіпокаліємії.

Деякі порушення електролітного балансу (такі як гіпокаліємія гіпомагніємія) можуть підвищувати токсичність певних інших лікарських засобів (наприклад препаратів дигіталісу та лікарських засобів що спричиняють синдром подовження інтервалу QT).

Якщо антигіпертензивні препарати діуретики або інші лікарські засоби які мають властивість знижувати артеріальний  тиск застосовувати одночасно з фуросемідом слід очікувати ще більшого зниження артеріального  тиску.

Пробенецид метотрексат та інші лікарські засоби які як і  фуросемід підлягають значній канальцевій секреції у нирках можуть зменшувати ефективність фуросеміду. І навпаки фуросемід може зменшувати виведення цих лікарських засобів нирками. Проведення лікування із застосуванням високих доз як фуросеміду так і інших лікарських засобів може призвести до збільшення їх рівнів у сироватці крові та зростання ризику побічних ефектів спричинених  прийомом фуросеміду або застосуванням супутньої терапії.

Може зменшуватися ефективність антидіабетичних лікарських засобів та симпатоміметиків що мають властивість підвищувати артеріальний тиск (наприклад епінефрину норепінефрину). Може посилюватися дія курареподібних м' язових релаксантів або теофіліну.

Можливе посилення шкідливого впливу нефротоксичних лікарських засобів на нирки.

Порушення функції нирок може розвинутися у пацієнтів які отримують супутню терапію фуросемідом та високі дози окремих цефалоспоринів.

Супутнє застосування циклоспорину А та фуросеміду асоціюється зі збільшеним ризиком виникнення подагричного артриту вторинного відносно до гіперурикемії спричиненої фуросемідом та порушення ниркової екскреції уратів спричиненої циклоспорином.

У пацієнтів які належали до групи високого ризику розвитоку нефропатії унаслідок терапії радіоконтрастними речовинами при лікуванні фуросемідом спостерігалася більша частота погіршення функції нирок після отримання радіоконтрастних речовин  порівняно з такою у пацієнтів групи високого ризику яким проводили лише внутрішньовенну гідратацію до призначення радіоконтрастних речовин.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка

Фуросемід &ndash петльовий діуретик швидкої дії що призводить до встановлення відносно сильного та короткочасного діуретичного ефекту. Фуросемід блокує Na+K+2CI- котранспортер розташований у базальних мембранах клітин товстого сегмента висхідної частини петлі Генлє. Ефективність салуретичної дії фуросеміду таким чином залежить від того чи потрапляє лікарський засіб до канальців у місцях просвітів шляхом аніоно-транспортного механізму. Діуретичний ефект виникає у результаті реабсорбції натрію хлориду у цьому сегменті петлі Генле. Внаслідок цього фракційна екскреція натрію може досягати 35 %  гломерулярної фільтрації натрію. Вторинні ефекти збільшеної екскреції натрію полягають у підвищеному виведенні сечі (завдяки осмотично зв&rsquo язаній воді) та у збільшеній дистальній канальцевій секреції калію. Також підвищується екскреція іонів кальцію та магнію.

Фуросемід спричиняє дозозалежну стимуляцію системи ренін-ангіотензин-альдостерон. При серцевій недостатності фуросемід призводить до гострого зменшення серцевого перенавантаження (шляхом звуження ємкісних венозних судин). Цей ранній судинний ефект є простагландинопосередкованим та припускає адекватну функцію нирок з активацією системи ренін-ангіотензин і неушкодженим синтезом простагландинів. Окрім цього завдяки притаманному йому натрійуретичному ефекту фуросемід знижує реактивність судин  відносно до катехоламінів яка збільшена у хворих з артеріальною гіпертензію.

Антигіпертензивна ефективність фуросеміду пояснюється збільшеною екскрецією натрію зниженим об' ємом крові та зменшеною відповіддю гладких м' язів судин на стимуляцію вазоконстрикторами або судинозвужувальними засобами.

Початок діуретичного ефекту спостерігається протягом 1 години після перорального прийому препарату.

Дозозалежне збільшення діурезу та натрійурезу спостерігалося у здорових добровольців які отримували фуросемід у дозах 10-100 мг. Тривалість дії у здорових людей становить приблизно 3-6 годин після перорального прийому 40 мг фуросеміду.

Ефект фуросеміду зменшується якщо спостерігається занижена канальцева секреція або взаємодія лікарського засобу з альбуміном всередині канальців.

Фармакокінетика

Фуросемід швидко абсорбується з травного тракту. Максимальний період абсорбції 1-1 5 години. Абсорбція фуросеміду свідчить про значну індивідуальну варіабельність.

Біодоступність фуросеміду у здорових волонтерів становить приблизно 50-70 % для таблеток. У пацієнтів на біодоступність препарату впливають різні фактори включаючи наявні захворювання. Біодоступність може зменшуватися до 30 % наприклад при нефротичному синдромі.

Можливий вплив вживання їжі одночасно з прийомом фуросеміду на абсорбцію фуросеміду.

Об&rsquo єм розподілу фуросеміду становить від 0 1 до 0 2 л на 1 кг маси тіла. Об&rsquo єм розподілу може бути вищим залежно від захворювання.

Фуросемід (більше 98 %) утворює міцні сполуки з протеїнами плазми крові особливо з альбуміном.

Фуросемід виводиться головним чином у незміненому вигляді шляхом секреції у проксимальний каналець.

Метаболіт фуросеміду &ndash глюкуронід &ndash   становить 10-20 % речовин що містяться у сечі. Залишкова доза виводиться з фекаліями ймовірно шляхом біліарної секреції.

Фуросемід проникає у грудне молоко проникає крізь плацентарний бар&rsquo єр та повільно потрапляє до плода. Фуросемід визначається у плода чи у новонароджених у тих самих концентраціях що й у матері дитини.

При нирковій недостатності виведення фуросеміду уповільнене а період напіввиведення &ndash   подовжений кінцевий період напіввиведення може тривати до 24 годин у пацієнтів із тяжкою нирковою недостатністю.

При нефротичному синдромі зменшені концентрації білків плазми крові призводять до підвищення концентрацій незв&rsquo язаного (вільного) фуросеміду. З іншого боку ефективність фуросеміду у цих пацієнтів зменшена завдяки зв' язуванню з інтратубулярним альбуміном та заниженій канальцевій секреції.

Фуросемід погано піддається діалізу у пацієнтів яким проводять гемодіаліз перитонеальний діаліз та хронічний перитонеальний діаліз в амбулаторних умовах.

При печінковій недостатності період напіввиведення фуросеміду збільшується на 30-90 % головним чином завдяки більшому об&rsquo єму дистрибуції. Слід також відзначити що у даній групі пацієнтів спостерігається велика різноманітність усіх фармакокінетичних параметрів.

Виведення фуросеміду уповільнене через зменшену функцію нирок у пацієнтів із застійною серцевою недостатністю тяжкою артеріальною гіпертензією та у пацієнтів літнього  віку.

Залежно від рівня сформованості нирок виведення фуросеміду може бути уповільненим. Метаболізм фуросеміду також зменшується якщо у немовлят порушена здатність до глюкуронізації.  Кінцевий  період  напіввиведення  триває  менше  12  годин у плода віком  старше

33 тижнів після запліднення яйцеклітини. У дітей віком від 2 місяців кінцевий кліренс такий самий як у дорослих пацієнтів.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки білого з кремуватим відтінком кольору.

Термін придатності. 4 роки.

Умови  зберігання.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 ° С.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка.

По 10 таблеток у блістері по 5 блістерів в пачці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник.

ТОВ « Дослідний завод « ГНЦЛС» .

Місцезнаходження.

Україна 61057 м. Харків вул. Воробйова 8.