Кошик
close
Ципрофлоксацин 0,2% розчин для ін'єкцій 100 мл
46,30 ₴
Юрія-Фарм ТОВ (Україна, Київ)
Залишилися питання?
Ми раді допомогти
Характеристики товара
| Виробник | Юрія-Фарм ТОВ (Україна, Київ) |
|---|---|
| Головний медикамент | Ципрофлоксацин |
| Форма товару | Розчин |
| шт. | 1 |
| Об'єм | 100 мл |
| Умови відпуску | за рецептом |
| Діюча речовина препарату | Ципрофлоксацин |
| Назва (рус) | Ципрофлоксацин раствор д/инф., 2 мг/мл по 100 мл в бутыл. |
| Назва | Ципрофлоксацин* |
| Фармацевтична форма продукту | Розчин для інфузій |
| Температура зберігання | Не вище +25 |
| № Реєстраційного посвідчення | UA/3643/01/01 |
Інструкція
І Н С Т Р У К Ц І Я
для медичного застосування лікарського засобу
ЦИПРОФЛОКСАЦИН
(CIPROFLOXACIN)
Склад:
діючі речовини: ciprofloxacin
1 мл розчину містить ципрофлоксацину 2 мг
допоміжні речовини: натрію хлорид динатрію едетат кислота молочна кислота хлористоводнева розбавлена вода для ін&rsquo єкцій.
Лікарська форма. Розчин для інфузій.
Основні фізико-хімічні властивості: прозора безбарвна або жовтувата рідина.
Фармакотерапевтична група. Антибактеріальні засоби для системного застосування. Фторхінолони. Ципрофлоксацин. Код АТХ J01M A02.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.
Бактерицидна дія ципрофлоксацину як антибактеріального фторхінолону забезпечується пригніченням топоізомерази типу ІІ (ДНК-гірази) та топоізомерази IV необхідних для реплікації транскрипції репарації і рекомбінації бактеріальної ДНК.
Ефективність засобу переважно залежить від взаємозв' язку між максимальною концентрацією препарату у сироватці (Cmax) та мінімальною інгібуючою концентрацією (МІК) ципрофлоксацину для бактеріального патогену а також від залежності між площею зони під кривою « концентрація &ndash час» (AUC) та МІК.
Резистентність до ципрофлоксацину in vitro може бути набута поетапно шляхом мутацій сайтів-мішеней ДНК-гірази та топоізомерази IV. Ступінь перехресної резистентності між ципрофлоксацином та іншими фторхінолонами що виникає внаслідок цього різна. Разові мутації можуть не призводити до клінічної резистентності але багаторазові мутації зазвичай призводять до клінічної резистентності до багатьох чи всіх активних речовин класу.
Резистентність що забезпечується непроникністю або механізмом ефлюксної помпи по-різному впливає на чутливість до фторхінолонів що залежить від фізико-хімічних властивостей діючих речовин певного класу та спорідненості транспортної системи для кожної з них. Усі механізми резистентності in vitro часто спостерігаються у клінічних ізолятах. Механізми резистентності що дезактивують інші антибіотики такі як непроникний бар' єр (поширений у Pseudomonas aeruginosa) та механізм рефлюксної помпи можуть впливати на чутливість до ципрофлоксацину.
Відмічалася опосередкована плазмідами резистентність кодована qnr-генами.
Спектр дії ципрофлоксацину охоплює такі мікроорганізми:
Загалом чутливі до ципрофлоксацину:
Аеробні грампозитивні мікроорганізми: Bacillus anthracis Staphylococcus aureus (метицилінчутливі ізоляти) Staphylococcus saprophyticus Streptococcus spp.
Аеробні грамнегативні мікроорганізми: Aeromonas spp. Moraxella catarrhalis Brucella spp. Neisseria meningitidis Citrobacter koseri Pasteurella spp. Francisella tularensis Salmonella spp. Haemophilus ducreyi Shigella spp. Haemophilius influenzae Vibrio spp. Legionella spp. Yersinia pestis.
Анаеробні мікроорганізми: Mobiluncus.
Інші мікроорганізми: Chlamydia trachomatis Chlamydia pneumoniae Mycoplasma hominis Mycoplasma pneumoniae.
Різну чутливість до ципрофлоксацину виявляють: Acinetobacter baumann Burkholderia cepacia Campylobacter spp. Citrobacter freudii Enterococcus faecalis Enterobacter aerogenes Enterobacter clocae Escherichia coli Klebsiella pneumoniae Klebsiella oxytoca Morganella morganii Neisseria gonorrhoeae Proteus mirabilis Proteus vulgaris Providencia spp. Pseudomonas aeruginosa Pseudomonas fluorescens Serratia marcescens Streptococcus pneumoniae Peptostreptococcus spp. Propionibacterium acnes.
Вважається що нижчезазначені мікроорганізми виявляють спадкову резистентність до ципрофлоксацину:
Staphylococcus aureus (метицилінрезистентні) та Stenotrophomonas maltophilia Actinomyces Enterococcus faecium Listeria monocytogenes Mycoplasma genitalium Ureaplasma urealitycum анаеробні мікроорганізми (за винятком Mobiluncus Peptostreptococus Propionibacterium acnes).
Фармакокінетика.
При внутрішньовенній інфузії ципрофлоксацину середня максимальна концентрація досягається наприкінці інфузії. При внутрішньовенному застосуванні фармакокінетика ципрофлоксацину носить лінійний характер в інтервалі доз до 400 мг.
При порівнянні параметрів фармакокінетики при внутрішньовенному застосуванні двічі та тричі на добу не було виявлено акумуляції ципрофлоксацину або його метаболітів.
Ступінь зв' язування ципрофлоксацину з білками низький (20-30 %). У плазмі ципрофлоксацин присутній значним чином у неіонізованій формі об' єм розподілу у стаціонарному стані значний &ndash 2-3 л/кг маси тіла. Концентрації ципрофлоксацину досягають високого рівня у різних тканинах таких як легені (епітеліальна рідина альвеолярні макрофаги біоптати) пазухи ділянки запалення (рідина пухирів зумовлених кантаридами) та сечостатеві шляхи (сеча простата ендометрій) де загальна концентрація перевищує рівні препарату у плазмі.
Визначено невеликі концентрації чотирьох метаболітів таких як десетиленципрофлоксацин (М1) сульфоципрофлоксацин (М2) оксоципрофлоксацин (М3) та формілципрофлоксацин (М4). Метаболіти також проявляють протимікробні властивості in vitro але меншою мірою ніж вихідна сполука.
Ципрофлоксацин є помірним інгібітором ізоферменту CYP450 1A2.
Ципрофлоксацин головним чином виводиться нирками та меншою мірою &ndash з фекаліями.
Нирковий кліренс становить 180-330 мл/кг/год а загальний кліренс організму &ndash
480 &ndash 600 мл/кг/год. Ципрофлоксацин зазнає як гломерулярної фільтрації так і канальцієвої секреції. При тяжкому порушенні функцій нирок період напіввиведення ципрофлоксацину подовжується до 12 годин.
Неренальний кліренс ципрофлоксацину забезпечується переважно завдяки активній секреції у кишечнику та метаболізму. 1 % від дози виводиться з жовчю.
Діти.
Дані з фармакокінетики у дітей обмежені.
У ході досліджень за участю дітей віком від 1 року не спостерігалося вікової залежності Cmax і показника AUC. Після багаторазового застосування препарату (10 мг/кг тричі на день) значного підвищення Cmax і AUC не спостерігалося.
Клінічні характеристики.
Показання.
Показаний для лікування нижчезазначених інфекцій (див. розділи « Особливості застосування» та « Фармакологічні властивості» ). Перед початком терапії слід звернути особливу увагу на всю доступну інформацію щодо резистентності до ципрофлоксацину.
Слід взяти до уваги офіційні рекомендації з належного застосування антибактеріальних препаратів.
Дорослі.
· Інфекції нижніх дихальних шляхів викликані грамнегативними бактеріями:
- загострення хронічного обструктивного захворювання легень
- бронхолегеневі інфекції при муковісцидозі або при бронхоектазах
- пневмонія.
· Хронічний гнійний отит середнього вуха.
· Загострення хронічного синуситу особливо якщо він викликаний грамнегативними бактеріями.
· Інфекції сечового тракту.
· Інфекції статевого тракту:
- орхіепідидиміт зокрема спричинений Neisseria gonorrhoeae
- запальні захворювання органів малого таза зокрема спричинені Neisseria gonorrhoeae.
· Інфекції шлунково-кишкового тракту (наприклад діарея мандрівників).
· Інтраабдомінальні інфекції.
· Інфекції шкіри та м&rsquo яких тканин викликані грамнегативними бактеріями.
· Тяжкий перебіг отиту зовнішнього вуха.
· Інфекції кісток та суглобів.
· Легенева форма сибірської виразки (профілактика після контакту і радикальне лікування).
Ципрофлоксацин може застосовуватись при веденні пацієнтів із нейтропенією якщо існує підозра що підвищення температури тіла спричинене бактеріальною інфекцією.
Діти та підлітки.
&bull Бронхолегеневі інфекції при муковісцидозі викликані синьогнійною паличкою (Pseudomonas aeruginosa).
&bull Ускладнені інфекції сечового тракту та пієлонефрит.
&bull Легенева форма сибірської виразки (профілактика після контакту і радикальне лікування).
Ципрофлоксацин можна також застосовувати для лікування тяжких інфекцій у дітей та підлітків коли лікар вважає це необхідним.
Лікування повинен розпочинати лише лікар що має досвід лікування муковісцидозу та/або тяжких інфекцій у дітей та підлітків (див. розділи « Особливості застосування» та « Фармакологічні властивості» ).
Протипоказання.
Препарат не слід застосовувати при підвищеній чутливості до діючої речовини &ndash ципрофлоксацину до інших препаратів групи фторхінолонів або до будь-якої з допоміжних речовин препарату.
Одночасне застосування ципрофлоксацину та тизанідину протипоказане (див. розділ « Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» ).
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Пробенецид.
Пробенецид впливає на ниркову секрецію ципрофлоксацину. Одночасне застосування лікарських засобів що містять пробенецид та ципрофлоксацину призводить до підвищення концентрації ципрофлоксацину у сироватці крові.
Препарати які подовжують інтервал QT.
Ципрофлоксацин як і інші фторхінолони слід призначати з обережностю пацієнтам які отримують препарати що подовжують інтервал QT (наприклад антиаритмічні засоби класу IA і III трициклічні антидепресанти макроліди антипсихотики) (див. розділ « Особливості застосування» ).
Вплив ципрофлоксацину на інші лікарські засоби.
Тизанідин.
Тизанідин не можна призначати одночасно з ципрофлоксацином (див. розділ « Протипоказання» ). Зі збільшенням концентрації тизанідину в сироватці крові асоціюються гіпотензивні та седативні побічні реакції.
Метотрексат.
При одночасному призначенні ципрофлоксацину можливе уповільнення тубулярного транспорту (нирковий метаболізм) метотрексату що може призводити до підвищення концентрації метотрексату в плазмі крові. При цьому збільшується ймовірність виникнення побічних токсичних реакцій спричинених метотрексатом. Одночасне призначення не рекомендується (див. розділ « Особливості застосуваня» ).
Теофілін.
Одночасне застосування ципрофлоксацину та лікарських засобів що містять теофілін може призвести до небажаного підвищення концентрації теофіліну в сироватці крові що у свою чергу може спричинити розвиток побічних реакцій. У поодиноких випадках такі побічні реакції можуть мати летальний наслідок. Якщо одночасного застосування цих препаратів уникнути не можна слід контролювати концентрацію теофіліну в сироватці крові та адекватно знижувати його дозу (див. розділ « Особливості застосування» ).
Інші похідні ксантину.
Після одночасного застосування ципрофлоксацину та засобів що містять кофеїн або пентоксифілін (окспентифілін) повідомлялося про підвищення концентрації цих ксантинів у сироватці крові.
Фенітоїн.
Одночасне застосування ципрофлоксацину та фенітоїну може призвести до підвищення або зниження сироваткових концентрацій фенітоїну тому рекомендується моніторинг рівнів препарату.
Циклоспорин.
Було визначено транзиторне підвищення креатиніну плазми крові при одночасному призначенні ципрофлоксацину та лікарських засобів що містять циклоспорин. Тому необхідний частий (2 рази на тиждень) контроль концентрації креатиніну плазми крові в цих пацієнтів.
Антагоністи вітаміну К.
При одночасному застосуванні ципрофлоксацину та антагоністів вітаміну К може посилюватися їх антикоагулянтна дія. Повідомлялося про підвищення активності пероральних антикоагулянтів у пацієнтів що отримували антибактеріальні препарати зокрема фторхінолони. Ступінь ризику може варіювати залежно від основного виду інфекції віку загального стану хворого тому точно оцінити вплив ципрофлоксацину на підвищення значення міжнародного нормалізованого відношення (МНВ) складно. Слід здійснювати частий контроль МНВ під час і відразу після одночасного введення ципрофлоксацину та антагоністів вітаміну К (наприклад варфарину аценокумаролу фенпрокумону флуїндіону).
Дулоксетин.
Клінічні дослідження показали що одночасне застосування дулоксетину із сильними інгібіторами CYP450 1A2 такими як флувоксамін може призвести до збільшення AUC і Cmax дулоксетину. Незважаючи на відсутність клінічних даних про можливу взаємодію з ципрофлоксацином можна очікувати схожих ефектів при одночасному застосуванні вказаних препаратів (див. розділ « Особливості застосуваннія» ).
Ропінірол.
У ході клінічних досліджень було виявлено що одночасне застосування ропініролу з ципрофлоксацином інгібітором ізоензиму CYP450 1A2 помірної дії призводить до підвищення AUC і Сmax ропініролу на 60 % та 84 % відповідно. Моніторинг побічних ефектів ропініролу та відповідне корегування дози рекомендується здійснювати під час і відразу після сумісного введення з ципрофлоксацином (див. розділ « Особливості застосування» ).
Лідокаїн.
Було показано що у здорових осіб супутнє застосування ципрофлоксацину помірного інгібітора ізоферментів цитохрому Р450 1А2 і внутрішньовенних лікарських засобів що містять лідокаїн знижує кліренс лідокаїну на 22 %. Незважаючи на нормальну переносимість лікування лідокаїном можлива взаємодія при супутньому застосуванні з ципрофлоксацином що асоціюється з побічними реакціями.
Клозапін.
Після одночасного застосування 250 мг ципрофлоксацину з клозапіном упродовж 7 днів сироваткові концентрації клозапіну і N-десметилклозапіну були підвищені на 29 % і 31 % відповідно. Клінічний нагляд та відповідна корекція дози клозапіну рекомендуються під час і відразу після одночасного застосування з ципрофлоксацином (див. розділ « Особливості застосування» ).
Силденафіл.
Cmax і AUC силденафілу зросли приблизно в два рази у здорових добровольців після перорального застосування 50 мг силденафілу та супутнього застосування 500 мг ципрофлоксацину. Тому слід дотримуватися обережності при супутньому призначенні препарату Ципрофлоксацин із силденафілом та враховувати співвідношення ризик/користь.
Особливості застосування.
Тяжкі інфекції та/або змішані інфекції спричинені грампозитивними або анаеробними бактеріями.
Ципрофлоксацин не застосовують як монотерапію для лікування тяжких інфекцій та інфекцій спричинених грампозитивними або анаеробними бактеріями.
Для лікування тяжких інфекцій інфекцій спричинених стафілококами або анаеробними бактеріями ципрофлоксацин слід застосовувати у комбінації з відповідними антибактеріальними засобами.
Стрептококові інфекції (включаючи Streptococcus pneumoniae).
Ципрофлоксацин не рекомендується для лікування стрептококових інфекцій через недостатню ефективність.
Інфекції сечового тракту.
Орхіепідидиміт та запальні захворювання органів малого таза можуть бути спричинені фторхінолонрезистентними Neisseria gonorrhoeae. Ципрофлоксацин необхідно призначати одночасно з іншими відповідними антибактеріальними препаратами за винятком клінічних ситуацій коли виключено наявність резистентних до ципрофлоксацину штамів Neisseria gonorrhoeae. Якщо через 3 дні не настає клінічне покращення терапію слід переглянути.
Інтраабдомінальні інфекції.
Дані про ефективність ципрофлоксацину при лікуванні постопераційних інтраабдомінальних інфекцій обмежені.
Діарея мандрівників.
При виборі препарату слід взяти до уваги інформацію про резистентність до ципрофлоксацину відповідних мікроорганізмів у країнах які були відвідані.
Інфекції кісток та суглобів.
Ципрофлоксацин слід застосовувати в комбінації з іншими антимікробними засобами залежно від результатів мікробіологічного дослідження.
Легенева форма сибірської виразки.
Можливість застосування людям ґрунтується на даних визначення чутливості in vitro дослідів на тваринах та на обмежених даних отриманих під час застосування людині. Лікар повинен діяти відповідно до національних та/або міжнародних протоколів лікування сибірської виразки.
Антибіотикоасоційована діарея спричинена Clostridium difficile.
Відомо про випадки антибіотикоасоційованої діареї спричиненої Clostridium difficile яка може варіювати за тяжкістю від легкої діареї до летального коліту при застосуванні практично всіх антибактеріальних препаратів у тому числі і при застосуванні препарату Ципрофлоксацин. Лікування антибактеріальними препаратами спричиняє зміну нормальної флори товстого кишечнику що в свою чергу призводить до надмірного росту Clostridium Difficile.
Clostridium difficile виробляє токсини А і В які сприяють розвитку антибіотикоасоційованої діареї. Clostridium difficile виробляє велику кількість токсину спричиняє підвищення захворюваності та смертності через можливу стійкість збудника до антимікробної терапії та необхідність проведення колектомії. Потрібно пам&rsquo ятати про можливість виникнення антибіотикоасоційованої діареї спричиненої Clostridium difficile у всіх пацієнтів з діареєю після застосування антибіотиків. Необхідний ретельний збір медикаментозного анамнезу оскільки можливий розвиток антибіотикоасоційованої діареї спричиненої Clostridium difficile протягом двох місяців після введення антибактеріальних препаратів. Якщо діагноз антибіотикоасоційованої діареї спричиненої Clostridium difficile розглядається або вже підтверджено застосування антибіотиків які не діють на Clostridium difficile можливо необхідно буде припинити. Залежно від клінічних даних необхідно проводити корекцію водно-електролітного балансу розглянути необхідність додаткового введення білкових препаратів застосувати антибактеріальні препарати до яких є чутливою Clostridium difficile. Також може виникнути необхідність у хірургічному втручанні.
Діти та підлітки.
Застосування ципрофлоксацину дітям та підліткам потрібно проводити згідно з чинними офіційними рекомендацями. Лікування із застосуванням ципрофлоксацину проводить лише лікар із досвідом ведення дітей та підлітків хворих на кістозний фіброз та/або тяжкі інфекції.
Ципрофлоксацин спричиняв артропатію опорних суглобів у незрілих тварин. Зростання кількості випадків артропатій які пов&rsquo язані з застосуванням препарату було статистично незначущим. Однак лікування ципрофлоксацином дітей та підлітків має розпочинатися тільки після ретельної оцінки співвідношення користь/ризик через ризик розвитку побічних реакцій пов&rsquo язаних із суглобами та/або прилеглими тканинами.
Бронхолегеневі інфекції при муковісцидозі.
У клінічні випробування було включено дітей та підлітків віком 5-17 років. Більш обмежений досвід лікування дітей віком від 1 до 5 років.
Ускладнені інфекції сечового тракту та пієлонефрит.
Слід розглянути можливість лікування інфекцій сечового тракту з застосуванням ципрофлоксацину коли інше лікування неможливе. Лікування повинно ґрунтуватися на результатах мікробіологічного дослідження.
У клінічних дослідженнях оцінювали застосування ципрофлоксацину дітям та підліткам віком 1-17 років.
Інші специфічні тяжкі інфекції.
Застосування ципрофлоксацину може бути виправдане разі наявності за результатами мікробіологічного дослідження інших інфекцій згідно з офіційними рекомендаціями або після ретельної оцінки користі-ризику коли інше лікування застосувати не можна або коли загальноприйняте лікування виявилося неефективним.
Застосування ципрофлоксацину у разі специфічних тяжких інфекцій окрім згаданих вище не оцінювалось у ході клінічних випробувань а клінічний досвід обмежений. Отже до лікування пацієнтів із такими інфекціями рекомендується підходити з обережністю.
Підвищена чутливість до препарату.
У деяких випадках гіперчутливість та алергічні реакції можуть спостерігатися вже після першого введення ципрофлоксацину (див. розділ « Побічні реакції» ) про що слід негайно повідомити лікаря.
У поодиноких випадках анафілактичні/анафілактоїдні реакції можуть прогресувати до стану шоку що загрожує життю пацієнта. У деяких випадках вони спостерігаються вже після першого введення ципрофлоксацину. У такому разі введення ципрофлоксацину необхідно призупинити і негайно провести медикаментозне лікування (лікування анафілактичного шоку).
Скелетно-м&rsquo язова система.
Загалом ципрофлоксацин не можна застосовувати пацієнтам із захворюваннями сухожиль або розладами пов&rsquo язаними із застосуванням хінолонів в анамнезі. Попри це в рідкісних випадках після мікробіологічного дослідження збудника та оцінки співвідношення користь/ризик цим пацієнтам можна призначати ципрофлоксацин для лікування окремих тяжких інфекційних процесів а саме у випадку неефективності стандартної терапії або бактеріальної резистентності коли результати мікробіологічних досліджень виправдовують застосування ципрофлоксацину. При застосуванні ципрофлоксацину може виникнути тендиніт або розрив сухожилля (особливо ахіллового сухожилля) іноді двобічний у перші 48 годин лікування. Ризик тендинопатії може бути підвищеним у літніх пацієнтів або у пацієнтів що одночасно приймають кортикостероїди (див. розділ « Побічні реакції» ). При виникненні будь-яких ознак тендиніту (таких як болючий набряк запалення) застосування ципрофлоксацину слід припинити. Ураженій кінцівці слід забезпечити спокій.
Ципрофлоксацин застосовують з обережністю пацієнтам із міастенією гравіс (див. розділ « Побічні реакції» ).
Фоточутливість.
Доведено що ципрофлоксацин спричиняє реакції фоточутливості. Пацієнтам які приймають ципрофлоксацин рекомендується під час лікування уникати прямого сонячного світла або УФ-випромінення (див. розділ « Побічні реакції» ).
Центральна нервова система.
Хінолони спричиняють судоми або знижують поріг судомної готовності. Ципрофлоксацин застосовують з обережністю пацієнтам із розладами ЦНС які мають схильність до виникнення судом. При виникненні судом прийом ципрофлоксацину припиняють (див. розділ « Побічні реакції» ). Навіть після першого прийому ципрофлоксацину можуть виникнути психотичні реакції. У рідкісних випадках депресія або психоз можуть прогресувати до суїцидальних думок та вчинків таких як самогубство або його спроба. У цих випадках прийом ципрофлоксацину припиняють та вживають необхідних заходів.
У пацієнтів яким вводили ципрофлоксацин спостерігалися випадки поліневропатії (на основі неврологічних симптомів таких як біль печіння сенсорні розлади або м&rsquo язова слабкість. Введення ципрофлоксацину слід припинити пацієнтам що мають симптоми невропатії зокрема біль печіння відчуття пощипування заніміння та/або слабкість з метою попередження розвитку необоротних станів (див. розділ « Побічні реакції» ).
Серцеві розлади.
Застосування ципрофлоксацину пов&rsquo язують із випадками подовження інтервалу QT (див. розділ « Побічні реакції» ).
Оскільки жінки порівняно з чоловіками як правило мають більш тривалий інтервал QT вони можуть бути більш чутливими до лікарських засобів що призводять до подовження інтервалу QT. Пацієнти літнього віку можуть також бути більш чутливими до впливів лікарських засобів на тривалість інтервалу QT. Необхідно дотримуватися обережності при одночасному призначенні препарату Ципрофлоксацин та лікарських засобів що можуть призводити до подовження інтервалу QT (таких як клас IA і III антиаритмічних засобів трициклічні антидепресанти макроліди антипсихотики) (див. розділ « Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» ) а також у разі наявності в пацієнтів факторів ризику подовження інтервалу QT або розвитку двоспрямованої шлуночкової веретеноподібної тахікардії (наприклад вродженого синдрому подовженого QT некорегованих електролітних розладів таких як гіпокаліємія або гіпомагніємія та серцевих захворювань зокрема серцевої недостатності інфаркту міокарда або брадикардії).
Гіпоглікемія.
Як і при застосуванні інших хінолонів найчастіше випадки гіпоглікемії спостерігалися у хворих на цукровий діабет в основному &ndash у літніх людей. У всіх хворих на цукровий діабет рекомендовано проводити ретельний моніторинг рівня глюкози в крові.
Шлунково-кишковий тракт.
У разі виникнення протягом або після лікування тяжкої і стійкої діареї (навіть через декілька тижнів після лікування) про це слід повідомити лікаря оскільки цей симптом може маскувати тяжке шлунково-кишкове захворювання (наприклад псевдомембранозний коліт що може мати летальний наслідок) яке вимагає негайного лікування (див. розділ « Побічні реакції» ). У таких випадках прийом ципрофлоксацину необхідно припинити і розпочати застосування відповідної терапії. Лікарські засоби які пригнічують перистальтику протипоказані.
Нирки та сечовидільна система.
Повідомлялося про кристалурію пов&rsquo язану з застосуванням ципрофлоксацину (див. розділ « Побічні реакції» ). Пацієнти що приймають ципрофлоксацин повинні отримувати достатню кількість рідини. Слід уникати надмірної лужності сечі.
Порушення функції нирок.
Оскільки ципрофлоксацин виводиться з організму в основному у незміненій формі через нирками необхідно проводити корекцію дози для пацієнтів з порушеннями функції нирок з метою уникнути збільшення небажаних реакцій внаслідок накопичення ципрофлоксацину.
Гепатобіліарна система.
При застосуванні ципрофлоксацину повідомлялося про випадки розвитку некрозу печінки та печінкової недостатності з загрозою для життя пацієнта (див. розділ « Побічні реакції» ). У випадку появи будь-яких симптомів захворювання печінки (таких як анорексія жовтяниця темна сеча свербіж або напруженість передньої черевної стінки) лікування слід припинити. Також може відзначатися тимчасове збільшення рівня трансаміназ лужної фосфатази розвиток холестатичної жовтяниці особливо у пацієнтів з ушкодженням печінки які отримували Ципрофлоксацин (див. розділ « Побічні реакції» ).
Дефіцит глюкозо-6-фосфат дегідрогенази.
При застосуванні ципрофлоксацину повідомлялося про гемолітичні реакції у пацієнтів із дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази. Слід уникати застосування ципрофлоксацину цими пацієнтами за винятком випадків коли потенційна користь переважає потенційний ризик. У такому разі слід спостерігати за можливою появою гемолізу.
Резистентність.
Під час або після курсу лікування ципрофлоксацином резистентні бактерії можуть бути виділені з клінічно визначеною суперінфекцією або без неї. Існує певний ризик виділення резистентних до ципрофлоксацину бактерій під час тривалих курсів лікування та при лікуванні внутрішньолікарняних інфекцій та/або інфекцій спричинених видами Staphylococcus і Pseudomonas.
Цитохром Р450.
Ципрофлоксацин помірно пригнічує CYP450 1A2 і тому може спричинити підвищення сироваткової концентрації одночасно призначених речовин які також метаболізуються цим ферментом (наприклад теофіліну клозапіну оланзапіну ропініролу тизанідину дулоксетину). Одночасне призначення ципрофлоксацину і тізанідину протипоказане. Підвищення концентрацій в плазмі що асоціюється зі специфічними для лікарських засобів побічними реакціями визначається через пригнічення їх метаболічного кліренсу ципрофлоксацином. Отже за пацієнтами що приймають ці речовини одночасно з ципрофлоксацином слід уважно спостерігати для виявлення клінічних ознак передозування. Також може виникнути необхідність у визначенні сироваткових концентрацій (наприклад теофіліну) (див. розділ « Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» ).
Метотрексат.
Одночасне призначення ципрофлоксацину і метотрексату не рекомендується (див. розділ « Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» ).
Вплив на результати лабораторних аналізів.
Ципрофлоксацин in vitro може впливати на результати посіву на Mycobacterium spp. шляхом пригнічення росту культури мікобактерій що може призвести до хибнонегативних результатів аналізу посіву у пацієнтів які приймають ципрофлоксацин.
Реакції в місці введення.
Повідомлялось про реакції в місці введення ципрофлоксацину. Частота таких реакцій зростає якщо тривалість введення становить 30 хвилин або менше. Реакції можуть проявлятись як місцеві шкірні реакції які швидко зникають після закінчення інфузії. Подальше внутрішньовенне введення не протипоказане якщо реакції не повторюються або не стають інтенсивнішими.
Навантаження NaCl .
У пацієнтів які дотримуються дієти із зниженим вмістом натрію (пацієнти з застійною серцевою недостатністю нирковою недостатністю нефротичним синдромом та ін.) слід брати до уваги додаткове сольове навантаження.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Вагітність. Дані щодо застосування ципрофлоксацину вагітним демонструють відсутність розвитку мальформацій або фето/неонатальної токсичності. Досліди на тваринах не вказують на прямий або непрямий токсичний вплив на репродуктивну функцію. У молодих тварин і тварин що були піддані впливу хінолонів до народження спостерігався вплив на незрілу хрящову тканину тому не можна виключити ймовірність того що препарат може бути шкідливим для суглобових хрящів новонародженого/плода. Тому під час вагітності краще уникати прийому ципрофлоксацину.
Період годування груддю. Ципрофлоксацин проникає у грудне молоко. Через ризик пошкодження суглобових хрящів у новонароджених ципрофлоксацин не слід застосовувати під час годування груддю.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
Фторхінолони до яких належить ципрофлоксацин можуть впливати на здатність пацієнта керувати автомобілем і працювати з механізмами через реакції з боку ЦНС (див. розділ « Побічні реакції» ). Тому здатність керувати автотранспортом та працювати з механізмами може бути порушена.
Спосіб застосування та дози.
Режим дозування встановлюють індивідуально залежно від локалізації та тяжкості перебігу інфекції від чутливості збудника функції нирок у пацієнта а для дітей та підлітків &ndash відповідно від ваги.
Тривалість лікування залежить від тяжкості захворювання клінічної та бактеріологічної картини.
Лікування інфекцій спричинених деякими бактеріями (наприклад Pseudomonas aeruginosa Acinetobacter або Staphylococci) може потребувати введення більш високих доз ципрофлоксацину та поєднання з іншими відповідними антибактеріальними засобами.
Лікування деяких інфекцій (наприклад запальних захворювань органів таза інтраабдомінальних інфекцій інфекцій у хворих на нейтропенію та інфекцій кісток і суглобів) може потребувати поєднання з іншими відповідними антибактеріальними засобами в залежності від збудника.
Показання | Денна доза в мг | Загальна тривалість лікування (з урахуванням перорального лікування перехідна як слід провести якнайшвидше) | |
Інфекції нижніх дихальних шляхів | Від 400 мг двічі на день до 400 мг тричі на день | Від 7 до 14 днів | |
Інфекції верхніх дихальних шляхів | Загострення хронічного синуситу | Від 400 мг двічі на день до 400 мг тричі на день | Від 7 до 14 днів |
Хронічний гнійний отит середнього вуха | Від 400 мг двічі на день до 400 мг тричі на день | Від 7 до 14 днів | |
Тяжкий перебіг отиту зовнішнього вуха | 400 мг тричі на день | Від 28 днів до 3 місяців | |
Інфекції сечових шляхів | Ускладнений та неускладнений пієлонефрит | ||
