Ципринол 500 мг таблетки №10

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

ЦИПРИНОЛ^®

(CIPRINOL^® )

Склад:

діюча речовина: 1 таблетка вкрита плівковою оболонкою містить 250 мг або 500 мг ципрофлоксацину у вигляді ципрофлоксацину гідрохлориду моногідрату

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна натрію кроскармелоза натрію крохмальгліколят (тип А) повідон кремнію діоксид колоїдний безводний магнію стеарат тальк титану діоксид (Е 171) гіпромелоза пропіленгліколь.

Лікарська форма. Таблетки вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки по 250 мг: круглі білого кольору таблетки вкриті плівковою оболонкою з насічкою з одного боку

таблетки по 500 мг: овальні білого кольору таблетки вкриті плівковою оболонкою з насічкою з одного боку.

Фармакотерапевтична група.

Антибактеріальні засоби для системного застосування. Фторхінолони. Код АТХ J01M A02.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Механізм дії

Ципрофлоксацин in vitro проявляє високу ефективність щодо широкого спектра грамнегативних і грампозитивних збудників. Механізм антибактеріальної дії зумовлений здатністю ципрофлоксацину пригнічувати топоізомерази ІІ типу (ДНК-гіразу та топоізомеразу IV) які є необхідними у багатьох процесах життєвого циклу ДНК таких як реплікація транскрипція репарація і рекомбінація.

Ефективність головним чином залежить від співвідношення між максимальною концентрацією в сироватці крові (C_max) та мінімальною інгібіторною концентрацією (МІК) ципрофлоксацину для бактеріального патогену та від значення площі під кривою (AUC) та МІК.

Спектр антибактеріальної активності.

Контрольні точки відділяють чутливі штами від штамів із середньою чутливістю а останні &ndash

від резистентних штамів.

Рекомендації EUCAST

                      ¹Staphylococcus spp. &ndash контрольні точки для ципрофлоксацину мають відношення до терапії із застосуванням високих доз.

                      ²Не пов&rsquo язані з видами контрольні точки були визначені головним чином на основі даних співвідношення фармакокінетичних та фармакодинамічних даних і не залежать від МІК для окремих видів. Вони використовуються тільки для видів які не мають власних контрольних точок а не для тих видів у яких проведення тесту на чутливість не рекомендується.

Поширеність набутої резистентності виділених видів може варіюватися залежно від місцевості і часу тому необхідна локальна інформація про резистентність особливо при лікуванні тяжких інфекцій. У разі необхідності слід звернутися за консультацією до спеціалістів коли місцева поширеність резистентності набула такого рівня що користь від застосування засобу принаймні щодо деяких видів інфекцій є сумнівною.

До ципрофлоксацину загалом чутливі in vitro такі роди та види бактерій (для виду Streptococcus див. розділ « Особливості застосування» ).

За результатами досліджень токсичності одноразової дози токсичності повторюваних доз канцерогенного потенціалу або репродуктивної токсичності ципрофлоксацину не виявлено особливої небезпеки для людей.

Фармакокінетика.

Абсорбція

При пероральному застосуванні ципрофлоксацин швидко та добре всмоктується переважно із верхнього відділу тонкого кишечнику.

Максимальна концентрація у сироватці крові досягається через 1-2 години.

Одноразові дози 100‑750 мг призводять до дозозалежних максимальних сироваткових концентрацій (C_max) між 0 56 та 3 7 мг/л. Сироваткова концентрація зростає пропорційно до збільшення дози до 1000 мг.

Абсолютна біодоступність препарату становить 70-80 %.

Розподіл

Відсоток зв' язування ципрофлоксацину з білками крові незначний (20-30 %) знаходиться у плазмі крові переважно в неіонізованій формі. Ципрофлоксацин вільно дифундує у позасудинний простір. Значний об' єм розподілу у стані стійкої рівноваги який становить 2-3 л/кг маси тіла доводить що ципрофлоксацин проникає у тканини у концентраціях які можуть у багато разів перевищувати рівень препарату в сироватці крові. Ципрофлоксацин досягає високих концентрацій у різних тканинах наприклад у легенях (епітеліальна рідина альвеолярні макрофаги зразки біопсії) синусах запалених пошкоджених тканинах та в тканинах сечовидільного тракту статевих органах (простата ендометрій) де загальна концентрація перевищує таку у плазмі крові.

Метаболізм

Були зафіксовані невисокі концентрації таких чотирьох метаболітів: діетилципрофлоксацину (M₁) сульфоципрофлоксацину (М₂) оксоципрофлоксацину (М₃) та формілципрофлоксацину (M₄). Метаболіти демонструють in vitro антимікробну активність але меншою мірою ніж початкова сполука.

Відомо що ципрофлоксацин є помірним інгібітором ізоферментів CYP 450 1A2.

Виведення

Ципрофлоксацин виділяється здебільшого у незміненому вигляді як нирками так і через кишечник. Період напіввиведення з плазми крові в осіб із нормальною нирковою функцією &ndash приблизно 4-7 годин.

Нирковий кліренс становить 180-300 мл/кг/год а загальний кліренс &ndash 480-600 мл/кг/год. Ципрофлоксацин підлягає клубочковій фільтрації та канальцевій секреції. При серйозному порушенні ниркової функції період напіввиведення ципрофлоксацину становить до 12 годин.

Ненирковий кліренс ципрофлоксацину пояснюється у першу чергу трансінтестинальною секрецією та метаболізмом. 1 % дози виділяється через жовчні шляхи. Ципрофлоксацин у високих концентраціях присутній у жовчі.

Клінічні характеристики.

Показання.

Для лікування нижчезазначених інфекцій (див. розділи « Особливості застосування» та « Фармакологічні властивості» ). Перед початком терапії слід звернути особливу увагу на всю доступну інформацію щодо резистентності до ципрофлоксацину.

Слід взяти до уваги офіційні рекомендації з належного застосування антибактеріальних препаратів.

Дорослі

·                                       Інфекції нижніх дихальних шляхів спричинені грамнегативними бактеріями:

- загострення хронічного обструктивного захворювання легень

- бронхо-легеневі інфекції при кістозному фіброзі або при бронхоектазах

- пневмонія.

·                                       Хронічний гнійний отит середнього вуха.

·                                       Тяжкий перебіг отиту зовнішнього вуха.

·                                       Загострення хронічного синуситу особливо якщо він спричинений грамнегативними бактеріями.

·                                       Інфекції сечового тракту.

·                                       Інфекційні ураження статевої системи:

- гонококовий уретрит і цервіцит спричинений чутливими штамами Neisseria gonorrhoeae

- орхоепідидиміт зокрема спричинений чутливими штамами Neisseria gonorrhoeae

- запальні захворювання тазових органів зокрема спричинені чутливими штамами Neisseria gonorrhoeae.

·                                       Інфекції шлунково-кишкового тракту (наприклад діарея мандрівників).

·                                       Інтраабдомінальні інфекції.

·                                       Інфекції шкіри та м&rsquo яких тканин спричинені грамнегативними бактеріями.

·                                       Інфекції кісток та суглобів.

·                                       Профілактика інвазивних інфекцій спричинених Neisseria meningitidis.

·                                       Легенева форма сибірської виразки (профілактика після контакту і радикальне лікування).

Ципрофлоксацин можна застосовувати для терапії пацієнтів із нейтропенією та гіпертермією у разі підозри щодо бактеріального інфекційного ґенезу пропасниці у вказаної категорії пацієнтів.

Діти та підлітки

&bull                   Бронхолегеневі інфекції при кістозному фіброзі спричинені синьогнійною паличкою (Pseudomonas aeruginosa).

&bull                   Ускладнені інфекції сечового тракту та пієлонефрит.

&bull                   Легенева форма сибірської виразки (профілактика після контакту і радикальне лікування).

Ципрофлоксацин можна також застосовувати для лікування тяжких інфекцій у дітей та підлітків коли лікар вважає це необхідним.

Лікування повинен розпочинати лікар який має досвід лікування кістозного фіброзу та/або тяжких інфекцій у дітей та підлітків (див. розділи « Особливості застосування» та « Фармакологічні властивості» ).

Протипоказання.

Ципрофлоксацин не слід застосовувати при підвищеній чутливості до активної речовини препарату або до інших препаратів групи фторхінолонів або до будь-якої з допоміжних речовин препарату.

Одночасне застосування ципрофлоксацину та тизанідину протипоказане через клінічно значущі побічні ефекти (артеріальна гіпотензія сонливість) пов&rsquo язані зі збільшенням концентрації тизанідину у плазмі крові.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Вплив інших засобів на ципрофлоксацин

Препарати які подовжують інтервал QT

Ципринол^® як і інші фторхінолони слід призначати з обережністю пацієнтам які отримують препарати що подовжують інтервал QT (наприклад антиаритмічні засоби класу IA і III трициклічні антидепресанти макроліди антипсихотики) (див. розділ « Особливості застосування» ).

Формування хелатного комплексу

При одночасному застосуванні ципрофлоксацину (перорально) та лікарських засобів що містять багатовалентні катіони мінеральних добавок (наприклад кальцію магнію алюмінію заліза) фосфатзв' язуючих полімерів (наприклад севеламеру) сукральфатів або антацидів а також  препаратів з великою буферною ємністю (таких як таблетки диданозину) що містять магній алюміній або кальцій абсорбція ципрофлоксацину знижується. У зв&rsquo язку з цим ципрофлоксацин слід приймати або за 1-2 години до або принаймні через 4 години після прийому цих препаратів.

Дане обмеження не стосується антацидів що належать до класу блокаторів H₂-рецепторів.

Харчові у т.ч. молочні продукти

Кальцій у складі харчових продуктів незначно впливає на абсорбцію. Однак слід уникати одночасного прийому ципрофлоксацину і молочних або збагачених мінералами продуктів (таких як молоко йогурт апельсиновий сік з підвищеним вмістом кальцію) тому що абсорбція ципрофлоксацину може знижуватись. 

Пробенецид

Пробенецид впливає на ниркову секрецію ципрофлоксацину. Одночасне застосування лікарських засобів що містять пробенецид та ципрофлоксацину призводить до підвищення концентрації ципрофлоксацину у сироватці крові.

Метоклопрамід

Метоклопрамід прискорює всмоктування ципрофлоксацину в результаті чого досягнення максимальної концентрації у плазмі крові відбувається швидше. Не відзначено впливу на біодоступність ципрофлоксацину.

Омепразол

Одночасне застосування ципрофлоксацину і лікарських засобів що містять омепразол призводить до незначного зниження C_max і AUC ципрофлоксацину.

Вплив ципрофлоксацину на інші лікарські засоби

Тизанідин

Тизанідин не можна призначати одночасно з ципрофлоксацином (див. розділ « Протипоказання» ). При одночасному застосуванні ципрофлоксацину і тизанідину виявлено збільшення концентрації тизанідину у плазмі крові (збільшення С_max у 7 разів діапазон &ndash               4-21 раз збільшення показника AUC &ndash в 10 разів діапазон &ndash 6-24 рази). Зі збільшенням концентрації тизанідину в сироватці крові асоціюються гіпотензивні та седативні побічні реакції.

Метотрексат

При одночасному призначенні ципрофлоксацину можливе уповільнення тубулярного транспортування (нирковий метаболізм) метотрексату що може призводити до підвищення концентрації метотрексату у плазмі крові. При цьому може збільшуватися імовірність побічних токсичних реакцій спричинених метотрексатом. Одночасне призначення не рекомендується (див. розділ « Особливості застосування» ).

Теофілін

Одночасне застосування ципрофлоксацину та лікарських засобів що містять теофілін може призвести до небажаного підвищення концентрації теофіліну в сироватці крові що у свою чергу може спричинити розвиток побічних реакцій. У поодиноких випадках такі побічні реакції можуть мати летальний наслідок. Якщо одночасного застосування цих препаратів уникнути не можна слід контролювати концентрацію теофіліну в сироватці крові та адекватно знижувати його дозу (див. розділ « Особливості застосування» ).

Інші похідні ксантину

Після одночасного застосування ципрофлоксацину та засобів що містять кофеїн або пентоксифілін (окспентифілін) повідомлялося про підвищення концентрації цих ксантинів у сироватці крові.

Фенітоїн

Одночасне застосування ципрофлоксацину та фенітоїну може призвести до підвищення або зниження сироваткових концентрацій фенітоїну тому рекомендується моніторинг рівнів препарату.

Антагоністи вітаміну К

При одночасному застосуванні ципрофлоксацину та антагоністів вітаміну К може посилюватися їх антикоагулянтна дія. Повідомлялося про підвищення активності оральних антикоагулянтів у пацієнтів які отримували антибактеріальні препарати зокрема фторхінолони. Ступінь ризику може варіювати залежно від основного виду інфекції віку загального стану хворого тому точно оцінити вплив ципрофлоксацину на підвищення значення Міжнародного нормалізованого відношення (МНВ) складно. Слід здійснювати частий контроль МНВ під час і одразу після одночасного введення ципрофлоксацину та антагоністів вітаміну К (наприклад варфарину аценокумаролу фенпрокумону флуїндіону).

Ропінірол

Було виявлено що одночасне застосування ропініролу з ципрофлоксацином інгібітором ізоензиму CYP450 1A2 помірної дії призводить до підвищення AUC і С_max ропініролу на 60 % та 84 % відповідно. Моніторинг побічних ефектів ропініролу та відповідне корегування дози рекомендуються здійснювати під час і одразу після сумісного введення з ципрофлоксацином (див. розділ « Особливості застосування» ).

Клозапін

Після одночасного застосування 250 мг ципрофлоксацину з клозапіном упродовж 7 днів сироваткові концентрації клозапіну і N-десметилклозапіну були підвищені на 29 % і 31 % відповідно. Клінічний нагляд та відповідну корекцію дози клозапіну рекомендується здійснювати під час і одразу після одночасного застосування з ципрофлоксацином (див. розділ « Особливості застосування» ).

Лідокаїн

Повідомлялося що супутнє застосування ципрофлоксацину помірного інгібітору ізоферментів    цитохрому  Р450 1А2 і  лікарських  засобів   що  містять лідокаїн знижує кліренс внутрішньовенного лідокаїну на 22 %. Незважаючи на нормальну переносимість лікування лідокаїном можлива взаємодія з ципрофлоксацином що асоціюється з побічними реакціями і може розвинутися при супутньому застосуванні вказаних препаратів.

Силденафіл

C_max і AUC силденафілу зросли приблизно в два рази після перорального застосування 50 мг силденафілу та супутнього призначення 500 мг ципрофлоксацину. Тому слід дотримуватися обережності при супутньому призначенні препарату Ципринол^® із силденафілом та враховувати співвідношення  ризик/користь.

Дулоксетин

Одночасне застосування дулоксетину із сильними інгібіторами CYP450 1A2 такими як флувоксамін може призвести до збільшення AUC і C_max дулоксетину. Незважаючи на відсутність клінічних даних про можливу взаємодію з ципрофлоксацином можна очікувати  схожих ефектів при одночасному застосуванні вказаних препаратів (див. розділ « Особливості застосування» ).

Циклоспорин

Було визначено транзиторне підвищення креатиніну плазми крові при одночасному призначенні ципрофлоксацину та лікарських засобів що містять циклоспорин. Тому необхідний частий (2 рази на тиждень) контроль концентрації креатиніну у плазмі крові у цих пацієнтів.

Особливості застосування.

Тяжкі інфекції та/або змішані інфекції спричинені   грампозитивними або анаеробними бактеріями

Ципрофлоксацин не застосовувати як монотерапію для лікування тяжких інфекцій та інфекцій спричинених грампозитивними або анаеробними бактеріями.

Для лікування тяжких інфекцій та інфекцій спричинених стафілококами або анаеробними бактеріями ципрофлоксацин слід застосовувати у комбінації з відповідними антибактеріальними засобами.

Стрептококові інфекції  (включаючи Streptococcus pneumoniae)

Ципрофлоксацин не рекомендується для лікування стрептококових інфекцій через недостатню ефективність.

Інфекції статевої системи

Фторхінолонрезистентні штами Neisseria gonorrhoeae можуть спричинити гонококовий уретрит цервіцит орхоепідидиміт та запальні захворювання тазових органів.

Відповідно ципрофлоксацин слід застосовувати для лікування гонококового уретриту або цервіциту тільки за умови виключення у Neisseria gonorrhoeae резистентності до ципрофлоксацину.

Емпіричну терапію ципрофлоксацином при орхоепідидиміті та запальних захворюваннях органів малого таза можна застосовувати лише у комбінації з іншими відповідними антибактеріальними засобами (наприклад цефалоспоринами) за винятком клінічних ситуацій коли виключено наявність ципрофлоксацинрезистентних штамів Neisseria gonorrhoeae.

Якщо через 3 дні не настає клінічне покращення терапію слід переглянути.

Інфекції сечового тракту

У країнах Європейського Союзу спостерігається різна резистентність до фторхінолонів з боку Escherichia coli найпоширенішого збудника що спричиняє інфекції сечовивідних шляхів. Під час призначення терапії лікарям рекомендується враховувати локальну поширеність резистентності Escherichia coli до фторхінолонів.

Вважається що одноразові дози ципрофлоксацину які можна застосовувати при неускладненому циститі у жінок передклімактеричного періоду є менш ефективними ніж триваліша терапія препаратом. Цей факт необхідно враховувати зважаючи на зростаючий рівень резистентності Escherichia coli до хінолонів.

Інтраабдомінальні інфекції

Дані про ефективність ципрофлоксацину при лікуванні постопераційних інтраабдомінальних інфекцій обмежені.   

Діарея мандрівників

При виборі препарату   слід взяти до уваги інформацію про резистентність до ципрофлоксацину відповідних мікроорганізмів у країнах які були відвідані пацієнтом. 

Інфекції кісток та суглобів

Ципрофлоксацин слід застосовувати в комбінації з іншими антимікробними засобами  залежно від результатів мікробіологічного дослідження.

Легенева форма сибірської виразки

Застосування людям ґрунтується на даних визначення чутливості in vitro дослідів на тваринах та обмежених даних отриманих під час застосування людині. Лікар повинен діяти відповідно до національних та/або міжнародних протоколів лікування сибірської виразки.

Діти

Застосування ципрофлоксацину дітям потрібно проводити згідно з чинними  офіційними рекомендаціями. Лікування із застосуванням ципрофлоксацину  проводить лише лікар із досвідом ведення дітей хворих на кістозний фіброз та/або тяжкі інфекції.

Лікування ципрофлоксацином дітей слід розпочинати тільки після ретельної оцінки співвідношення користь/ризик через можливий ризик побічних реакцій пов&rsquo язаних із суглобами та/або навколишніми тканинами.

Ускладнені інфекції сечового тракту та пієлонефрит

Слід розглянути можливість лікування інфекцій сечового тракту із застосуванням ципрофлоксацину коли інше лікування неможливе. Лікування повинно ґрунтуватися на результатах мікробіологічного дослідження.

Інші специфічні тяжкі інфекції

Застосування ципрофлоксацину може бути виправдане за результатами мікробіологічного дослідження у разі інших інфекцій згідно з офіційними рекомендаціями або після ретельної оцінки користі-ризику коли інше лікування застосувати не можна або коли загальноприйняте лікування виявилося неефективним.

Застосування ципрофлоксацину у разі  специфічних тяжких інфекцій окрім згаданих вище не оцінювалось у  ході клінічних випробувань а клінічний досвід  обмежений. Отже до лікування пацієнтів із такими інфекціями рекомендується підходити з обережністю.

Підвищена чутливість до препарату

У деяких випадках гіперчутливість та алергічні реакції можуть спостерігатися вже після першого прийому ципрофлоксацину (див. розділ « Побічні реакції» ) про що слід негайно повідомити лікаря.

У поодиноких випадках анафілактичні/анафілактоїдні реакції можуть прогресувати до стану шоку що загрожує життю пацієнта. У деяких випадках вони спостерігаються вже після першого прийому ципрофлоксацину. У такому разі прийом ципрофлоксацину необхідно призупинити і негайно провести медикаментозне лікування (лікування анафілактичного шоку).

Скелетно-м&rsquo язова система

Загалом ципрофлоксацин не можна застосовувати  пацієнтам із захворюваннями сухожиль/ розладами пов&rsquo язаними із застосуванням хінолонів в анамнезі. Попри це в рідкісних випадках після мікробіологічного дослідження збудника та оцінки співвідношення користь/ризик цим пацієнтам можна призначати ципрофлоксацин для лікування окремих тяжких інфекційних процесів а саме &ndash у разі неефективності стандартної терапії або бактеріальної резистентності коли результати мікробіологічних досліджень виправдовують застосування ципрофлоксацину. При застосуванні ципрофлоксацину може виникнути тендиніт запалення або розрив сухожилля (особливо  ахіллового сухожилля) іноді двобічний які найвірогідніші у перші 48 годин лікування але можливі навіть протягом декількох місяців після відміни препарату. Ризик тендинопатії може бути підвищеним у пацієнтів літнього віку або у пацієнтів які одночасно приймають кортикостероїди (див. розділ « Побічні реакції» ). При виникненні будь-яких ознак тендиніту (таких як болючий набряк запалення) застосування ципрофлоксацину необхідно припинити. Ураженій кінцівці слід забезпечити спокій.

Ципрофлоксацин застосовувати з обережністю  пацієнтам із міастенією гравіс (див. розділ « Побічні реакції» ).

Фоточутливість

Доведено що ципрофлоксацин спричиняє реакції фоточутливості. Пацієнтам які приймають ципрофлоксацин рекомендується під час лікування уникати прямого сонячного світла або УФ-випромінення (див. розділ « Побічні реакції» ).

Центральна нервова система

Хінолони спричиняють судоми або знижують поріг судомної готовності. Ципрофлоксацин застосовувати з обережністю  пацієнтам із розладами ЦНС які можуть мати схильність до судом або епілептичного статусу. При виникненні судом прийом ципрофлоксацину припиняють (див. розділ « Побічні реакції» ). Навіть після першого прийому ципрофлоксацину можуть виникнути психотичні реакції. У рідкісних випадках депресія або психоз можуть прогресувати до суїцидальних думок та вчинків таких як  самогубство або його спроба. У таких випадках прийом ципрофлоксацину слід припинити та вживати заходів необхідних у даній клінічній ситуації.

У пацієнтів які приймали ципрофлоксацин повідомлялося про випадки поліневропатії (на основі неврологічних симптомів таких як біль печіння сенсорні розлади або м&rsquo язова слабкість окремо або в комбінації). Прийом ципрофлоксацину слід припинити  пацієнтам які мають симптоми невропатії зокрема біль печіння відчуття пощипування заніміння та/або слабкість з метою попередження розвитку необоротних станів (див. розділ « Побічні реакції» ).

Серцеві розлади

Слід з обережністю застосовувати фторхінолони в тому числі ципрофлоксацин пацієнтам з відомими факторами ризику подовження інтервалу QT зокрема:

·                               при спадковому синдромі подовження інтервалу QT

·                               у випадку одночасного застосування препаратів що можуть подовжувати інтервал QT (наприклад протиаритмічні засоби класів IA та III трициклічні антидепресанти макроліди нейролептики)

·                               при невідкоригованому електролітному дисбалансі (наприклад гіпокаліємія гіпомагніємія)

·                               у разі наявності захворювань серця (наприклад серцева недостатність інфаркт міокарда брадикардія).

Пацієнти літнього віку та жінки можуть виявляти більшу чутливість до препаратів що подовжують QTc. Тому слід з обережністю застосовувати фторхінолони у тому числі ципрофлоксацин у цих групах хворих (див. розділи « Спосіб застосування та дози» « Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» « Побічні реакції» « Передозування» ).

Гіпоглікемія.

Як і при застосуванні інших хінолонів найчастіше гіпоглікемія зустрічалася серед хворих на діабет переважно у пацієнтів літнього віку. Рекомендується проводити ретельний контроль рівня глюкози крові у всіх хворих на діабет (див. розділ « Побічні реакції» ).

Шлунково-кишковий тракт

У разі виникнення протягом або після лікування тяжкої і стійкої діареї (навіть через декілька тижнів після лікування) про це слід повідомити лікаря оскільки цей симптом може маскувати тяжке шлунково-кишкове захворювання (наприклад псевдомембранозний коліт що може мати  летальний наслідок) яке вимагає негайного лікування (див.