Зофран розчин для ін'єкцій 8 мг ампули 4 мл №5

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ЗОФРАНÔ

(ZOFRANÔ )

Склад:

діюча речовина: ондансетрон

1 мл розчину містить 2 мг ондансетрону (у формі дигідрату гідрохлориду)

допоміжні речовини: кислоти лимонної моногідрат натрію цитрат натрію хлорид вода для ін&rsquo єкцій.

Лікарська форма. Розчин для ін&rsquo єкцій.

Фармакотерапевтична група. Протиблювальні засоби та препарати що усувають нудоту. Антагоністи рецепторів серотоніну (5НТ₃). Код АТС А04А А01.

Клінічні характеристики.

Показання.

Нудота і блювання спричинені цитотоксичною хіміотерапією та променевою терапією.

Профілактика та лікування післяопераційних нудоти і блювання.

Протипоказання.

Застосування ондансетрону разом з апоморфіну гідрохлоридом протипоказане оскільки

спостерігалися випадки сильної артеріальної гіпотензії та втрати свідомості під час сумісного застосування.

Гіперчутливість до будь-якого компонента препарату.

Спосіб застосування та дози.

Нудота і блювання спричинені хіміотерапією та променевою терапією

Еметогенний потенціал терапії раку варіює залежно від дози та комбінації режимів хіміотерапії та променевої терапії. Вибір режиму дозування залежить від тяжкості еметогенного впливу.

Дорослі

Еметогенна хіміотерапія та променева терапія

Рекомендована внутрішньовенна або внутрішньом&rsquo язова доза Зофрану &ndash 8 мг у вигляді повільної ін&rsquo єкції впродовж не менше ніж 30 секунд безпосередньо перед лікуванням.

Для профілактики відстроченого або тривалого блювання після перших 24 годин рекомендується пероральне або ректальне застосування препарату.

Високоеметогенна хіміотерапія (наприклад високі дози циплатини)

Зофран можна призначати у вигляді одноразової дози 8 мг внутрішньовенно або внутрішньом&rsquo язово безпосередньо перед хіміотерапією. Дози понад 8 мг (до 16 мг) можна застосовувати лише у вигляді внутрішньовенної інфузії на 50-100 мл 0 9 % розчину натрію хлориду або іншого відповідного розчинника (див. нижче « Інструкції для застосування» ) інфузія має тривати не менше 15 хвилин. Одноразову дозу більшу за 16 мг застосовувати не можна (див. розділ « Особливості застосування» ).

Для високоеметогенної хіміотерапії 8 мг Зофрану або меншу дозу не потрібно розводити та  можна вводити шляхом повільної внутрішньовенної або внутрішньом&rsquo язової ін&rsquo єкції (не менш ніж 30 секунд) безпосередньо перед хіміотерапією з подальшим дворазовим внутрішньовенним або внутрішньом&rsquo язовим введенням 8 мг через 2 та 4 години або постійною інфузією 1 мг/годину протягом 24 годин.

Ефективність Зофрану при високоеметогенній хіміотерапії може бути підвищена додатковим одноразовим внутрішньовенним введенням дексаметазону натрію фосфату у дозі 20 мг перед хіміотерапією.

Для профілактики відстроченого або тривалого блювання після перших 24 годин рекомендується пероральне або ректальне застосування препарату.

Діти та підлітки ( віком від 6 місяців до 17 років)

В педіатричній практиці Зофран слід вводити шляхом внутрішньовенної інфузії в 25-50 мл розчину 0 9 % розчину натрію хлориду або іншого відповідного розчинника (див. нижче « Інструкції для застосування» ) протягом не менше 15 хвилин. Дозу препарату можна розрахувати за площею поверхні тіла або маси тіла дитини.

Розрахунок дози згідно з площею поверхні тіла дитини

Зофран слід вводити безпосередньо перед хіміотерапією шляхом разової внутрішньовенної  ін&rsquo єкції  у дозі 5 мг/м² внутрішньовенна доза не має перевищувати

8 мг.  Через 12 годин можна розпочинати пероральне застосування препарату яке може тривати ще 5 днів. Не перевищувати дозу для дорослих.

Розрахунок дози згідно з  масою тіла дитини

Зофран слід вводити безпосередньо перед хіміотерапією шляхом разової внутрішньовенної ін&rsquo єкції  у дозі 0 15 мг/кг. Внутрішньовенна доза не має перевищувати  8 мг. У перший день можна ввести ще 2 внутрішньовенні дози з 4-годинним інтервалом.  Через 12 годин можна розпочинати пероральне застосування препарату яке може тривати ще 5 днів. Не перевищувати дозу для дорослих.

Хворі літнього віку

Пацієнтам віком від 65 років всі дози для внутрішньовенних ін&rsquo єкцій слід розчиняти та вводити протягом 15 хвилин при повторному застосуванні інтервал між ін&rsquo єкціями повинен бути не менше 4 годин.

У пацієнтів віком від 65 до 74 років початкова доза ондансетрону становить 8 мг або 16 мг її вводять шляхом внутрішньовенної інфузії протягом 15 хвилин яку можна продовжити введенням 2 доз по 8 мг протягом 15 хвилин з інтервалом між інфузіями не менше 4 годин.

У пацієнтів віком від 75 років початкова внутрішньовенна ін&rsquo єкція ондансетрону не повинна перевищувати 8 мг з інфузією впродовж не менше 15 хвилин. Після початкової дози у 8 мг може продовжити застосування  2 дозами по 8 мг які вводять шляхом інфузії протягом 15 хвилин з інтервалом між інфузіями не менше 4 годин.

Пацієнти з нирковою недостатністю

Немає необхідності у зміні режиму дозування або шляху призначення препарату  пацієнтам з порушенням функції нирок.

Пацієнти з печінковою недостатністю

У пацієнтів з помірними і тяжкими порушеннями функції печінки кліренс Зофрану значно знижується а період напіввиведення із сироватки крові &ndash зростає. Для таких хворих максимальна добова доза препарату не має перевищувати 8 мг.

Пацієнти з порушенням метаболізму спартеїну/дебрисоквіну

Період напіввиведення ондансетрону у пацієнтів з порушенням метаболізму спартеїну і дебрисоквіну не змінюється. У таких пацієнтів повторне введення призводить до такої ж самої концентрації препарату що й у хворих з непорушеним метаболізмом. Тому зміна дозування або частоти введення не потрібна.

Післяопераційні нудота і блювання

Дорослі

Для профілактики післяопераційних нудоти і блювання рекомендована доза Зофрану становить 4 мг у вигляді одноразової внутрішньом&rsquo язової або повільної внутрішньовенної ін&rsquo єкції під час введення в наркоз.

Для лікування післяопераційних нудоти і блювання рекомендована разова доза Зофрану становить 4 мг у вигляді внутрішньом&rsquo язової або повільної внутрішньовенної ін&rsquo єкції.

Діти та підлітки (віком від 1 місяця до 17 років)

Для профілактики і лікування післяопераційних нудоти і блювання у дітей яких оперують під загальною анестезією Зофран можна вводити у дозі 0 1 мг/кг маси тіла      (максимально &ndash до 4 мг) шляхом повільної внутрішньовенної ін&rsquo єкції (не менше                            30 секунд) до під час після введення у наркоз або після операції.

Хворі літнього віку

Досвід застосування Зофрану для профілактики і лікування післяопераційних нудоти і блювання у людей літнього віку обмежений однак Зофран добре переноситься хворими старшими 65 років які отримують хіміотерапію.

Пацієнти з нирковою недостатністю

Немає необхідності у зміні режиму дозування або шляху призначення препарату  пацієнтам із порушенням функції нирок.

Пацієнти з печінковою недостатністю

У пацієнтів з помірними і тяжкими порушеннями функції печінки кліренс Зофрану значно знижується а період напіввиведення із сироватки крові &ndash зростає. Для таких хворих максимальна добова доза препарату не має перевищувати 8 мг.

Пацієнти з порушенням метаболізму спартеїну/дебрисоквіну

Період напіввиведення ондансетрону у суб&rsquo єктів з порушенням метаболізму спартеїну і дебрисоквіну не змінюється. У таких пацієнтів повторне введення призводить до такої ж концентрації препарату що й у хворих з неушкодженим метаболізмом. Тому зміна дозування або частоти введення не потрібна.

Інструкція для застосування.

Ампули із Зофраном не містять консервантів і їх необхідно використовувати негайно після розкриття розчин що залишився потрібно знищити.

Ампули із Зофраном не можна автоклавувати.

Сумісність з іншими рідинами для внутрішньовенних ін&rsquo єкцій

Розчини для внутрішньовенного вливання потрібно готувати безпосередньо перед інфузією. Проте встановлено що розчин ондансетрону зберігає стабільність протягом            7 днів при кімнатній температурі (до 25 ° С) при денному світлі або в холодильнику при розчиненні в таких середовищах: 0 9 % розчин натрію хлориду розчин глюкози 5 % розчин манітолу 10 % розчин Рінгера 0 3 % розчин калію хлориду і 0 9 % розчин натрію хлориду 0 3 % розчин калію хлориду і розчин глюкози 5 %.

Встановлено що ондансетрон зберігає стабільність також при використанні поліетиленових і скляних флаконів. Було показано що ондансетрон розведений 0 9 % хлоридом натрію або 5 % глюкозою зберігає стабільність у поліпропіленових шприцах. Доведено також що стабільність у поліпропіленових шприцах зберігається при розведенні ондансетрону іншими рекомендованими розчинами.

У разі необхідності тривалого зберігання препарату розчинення слід проводити у відповідних асептичних умовах.

Сумісність з іншими препаратами

Зофран можна призначати у вигляді внутрішньовенної інфузії зі швидкістю 1 мг/годину. Через Y-подібний ін`єктор разом із Зофраном при концентрації ондансетрону від 16 до 160 мкг/мл (тобто 8 мг/500 мл або 8 мг/50 мл відповідно) можна вводити:

-                  цисплатин у концентрації до 0 48 мг/мл протягом 1-8 годин

-                  5-фторурацил у концентрації до 0 8 мг/мл (наприклад 2 4 г у 3 л або 400 мг у 500 мл) зі швидкістю не більше 20 мл/годину. Більш висока концентрація 5-фторурацилу може спричинити преципітацію ондансетрону. Розчин для інфузій 5-фторурацилу може містити до 0 045 % хлориду магнію на доповнення до інших наповнювачів що є сумісними

-                  карбоплатин у концентрації від 0 18 мг/мл до 9 9 мг/мл (наприклад від 90 мг в 500 мл до 990 мг в 100 мл) протягом 10-60 хвилин

-                  етопозид у концентрації від 0 14 мг/мл до 0 25 мг/мл (наприклад від 72 мг в 500 мл до 250 мг в 1 л) протягом 30-60 хвилин

-                  цефтазидим у дозі від 250 мг до 2 г розведений у воді для ін`єкцій (наприклад 2 5 мл на 250 мг або 10 мл на 2 г цефтазидиму) у вигляді внутрішньовенної болюсної ін`єкції протягом 5 хвилин

-                  циклофосфамід у дозі від 100 мг до 1 г розведений у воді для ін`єкцій (5 мл на 100 мг циклофосфаміду) у вигляді внутрішньовенної болюсної ін`єкції протягом 5 хвилин

-                  доксорубіцин у дозі від 10 мг до 100 мг розведений у воді для ін`єкцій (5 мл на 10 мг доксорубіцину) у вигляді внутрішньовенної болюсної ін`єкції протягом 5 хвилин

-                  дексаметазон у дозі 20 мг у вигляді повільної внутрішньовенної ін`єкції протягом          2-5 хвилин (при одночасному введенні 8 мг або 16 мг ондансетрону розчиненого у              50-100 мл ін`єкційного розчину) протягом приблизно 15 хвилин. Оскільки дані препарати є сумісними їх можна вводити через одну крапельницю при цьому в розчині концентрації дексаметазону фосфату (у формі натрієвої солі) будуть становити від  32 мкг до 2 5 мг в 1 мл а ондансетрону &ndash від 8 мкг до 1 мг в 1 мл.

Побічні реакції.

Побічна дія інформація про яку наведена нижче класифікована за органами і системами та за частотою її виникнення. За частотою виникнення розподілена на такі категорії: дуже часто (&ge 1/10) часто (&ge 1/100 та < 1/10) нечасто (&ge 1/1000 та < 1/100) рідко (&ge 1/10000 та < 1/1000) дуже рідко (< 1/10000).

З боку імунної системи:

рідко: реакції гіперчутливості негайного типу інколи тяжкі аж до анафілаксії.

З боку нервової системи:

дуже часто: головний біль

нечасто: судоми рухові порушення (включаючи екстрапірамідні реакції такі як окулогирний криз дистонічні реакції і дискінезія  без стійких клінічних наслідків)

рідко: запаморочення переважно під час швидкого внутрішньовенного введення препарату.

З боку органів зору:

рідко: скороминущі зорові розлади (помутніння в очах) головним чином під час внутрішньовенного введення

дуже рідко: минуща сліпота головним чином під час внутрішньовенного застосування. У більшості випадків сліпота  минає протягом 20 хвилин.

З боку серця:

нечасто: аритмії біль у грудях (з депресією сегмента ST або без неї) брадикардія

рідко: подовження інтервалу QT (включаючи тремтіння/мерехтіння шлуночків (Torsade de Pointes).

З боку судин:

часто: відчуття тепла або припливів

нечасто: гіпотензія.

З боку дихальної системи та органів грудної порожнини:

нечасто: гикавка.

З боку травного тракту:

часто: запор.

З боку гепатобіліарної системи:

нечасто: безсимптомне підвищення показників функції печінки.

Ці випадки спостерігаються головним чином у хворих які лікуються хіміотерапевтичними препаратами що містять цисплатин.

З боку шкіри та підшкірної клітковини:

Дуже рідко: токсичні висипання в тому числі токсичний епідермальний некроліз.

Загальні розлади

Часто: місцеві реакції у ділянці внутрішньовенного введення.

За даними післяреєстраційного спостереження повідомлялось про такі побічні реакції.

З боку серцево-судинної системи: біль та дискомфорт у грудях екстрасистоли тахікардія включаючи шлуночкову та надшлуночкову тахікардію фібриляцію передсердь відчуття серцебиття синкопе зміни ЕКГ.

Реакції гіперчутливості: анафілактичні реакції аніоневротичний набряк бронхоспазм анафілактичний шок свербіж шкірні висипання кропив&rsquo янка.

З боку нервової системи: порушення ходи хорея міоклонус невгамовність відчуття печіння протрузія язика диплопія парестезія.

Загальні порушення та місцеві реакції: підвищення температури тіла біль почервоніння печіння в місці введення.

Інше: гіпокаліємія.

Передозування.

Даних про передозування Зофрану недостатньо. У більшості випадків симптоми схожі на ті що описані у пацієнтів яким вводили рекомендовані дози (див. розділ « Побічні реакції» ).

Ондансетрон подовжує інтервал QT у дозозалежній формі. У випадку передозування рекомендується проведення ЕКГ-моніторингу.

Серед проявів передозування повідомлялось про такі як зорові розлади запор тяжкого ступеня гіпотензія вазовагальні прояви із транзиторною AV блокадою ІІ ступеня. У всіх випадках ці явища повністю минали.

Специфічного антидоту не існує тому у випадках передозування необхідно застосовувати симптоматичну та підтримуючу терапію.

Застосування іпекакуани для лікування передозування ондансетрону не рекомендується оскільки  її дія не може виявитися через антиеметичний вплив Зофрану.

Застосування в період вагітності або годування груддю.

Безпека застосування Зофрану у період вагітності для людини не встановлена. Під час експериментальних досліджень на тваринах Зофран не порушував розвиток ембріона або плода і не впливав на перебіг вагітності пери- та постнатальний розвиток. Проте оскільки дослідження на тваринах  не завжди прогностичні для людини Зофран не рекомендується застосовувати у період вагітності.

В експериментальних дослідженнях було показано що ондансетрон проникає у грудне молоко тварин. У разі необхідності застосування препарату слід припинити годування груддю.

Діти.

Застосовують дітям віком від 6 місяців (при хіміотерапії) та віком від 1 місяця (для профілактики і лікування післяопераційних нудоти і блювання).

Особливості застосування.

При лікуванні пацієнтів із проявами гіперчутливості до інших селективних антагоністів 5НТ₃-рецепторів спостерігалися реакції гіперчутливості.

Ондансетрон у дозозалежній формі подовжує інтервал QT (див. розділ « Фармакологічні властивості» ). Додатково за даними післямаркетингового спостереження були повідомлення про випадки тремтіння/мерехтіння шлуночків (Torsade de Pointes) при застосуванні ондансетрону. Слід уникати застосування ондансетрону у пацієнтів з вродженим синдромом подовження QT. Ондансетрон слід застосовувати з обережністю для лікування пацієнтів які мають або у яких може розвинутись подовження інтервалу QT включаючи пацієнтів з порушенням електролітного балансу застійною серцевою недостатністю брадіаритміями або пацієнтів які лікуються іншими препаратами що можуть спричиняти подовження інтервалу QT або порушення електролітного балансу. Перед початком застосування слід скорегувати гіпокаліємію та гіпомагніємію.

Після одночасного застосування ондансетрону та інших серотонінергічних препаратів був описаний серотоніновий синдром (див. розділ « Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» ). Якщо одночасне лікування ондансетроном та іншими серотонінергічними препаратами клінічно обргунтовано рекомендується відповідне спостереження пацієнта.

Оскільки ондансетрон послаблює перистальтику кишечнику потрібний ретельний нагляд за пацієнтами з ознаками підгострої непрохідності кишечнику під час застосування Зофрану.

У пацієнтів яким проводиться хірургічне втручання в аденотонзилярній області застосування ондансетрону для профілактики нудоти та блювання може маскувати виникнення кровотечі. Тому такі хворі підлягають ретельному нагляду після застосування ондансетрону.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Психомоторні тести показали що ондансетрон не впливає на здатність керувати механізмами і не чинить седативної дії але слід мати на увазі профіль побічних дій препарату при вирішенні питання про здатність керувати автотраспортом або роботі з іншими механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Ондансетрон не прискорює і не гальмує метаболізм інших препаратів при одночасному з ним застосуванні. Спеціальні дослідження показали що ондансетрон не взаємодіє з алкоголем темазепамом фуросемідом алфентанілом   трамадолом морфіном лігнокаїном тіопенталом або пропофолом.

Ондансетрон метаболізується різноманітними ферментами цитохромому Р450 печінки: CYP3A4 CYP2D6 та CYP1A2. Завдяки різноманітності ферментів метаболізму ондансетрону гальмування або зменшення активності одного з них (наприклад генетичний дефіцит CYP2D6) у звичайних умовах компенсується іншими ферментами і не буде мати впливу або вплив на загальний кліренс креатиніну буде незначним.

З обережністю слід застосовувати ондансетрон разом з лікарськими засобами що подовжують інтервал QT та/або спричиняють до порушення електролітного балансу (див. розділ « Особливості застосування» ).

Апоморфін

Застосування ондасетрону разом з апоморфіну гідрохлоридом протипоказане оскільки спостерігалися випадки сильної гіпотензії та втрати свідомості під час сумісного застосування.

Фенітоїн карбамазепін і рифампіцин

У пацієнтів які лікуються потенційними індукторами CYP3A4 (наприклад фенітоїном карбамазепіном і рифампіцином) кліренс ондансетрону збільшується і його концентрація у крові зменшується.

Серотонінергетики (наприклад СІЗЗС та ІЗЗСН)

Серотоніновий синдром (включаючи зміни психічного статусу вегетативної нестабільності і нервово-м' язових порушень) був описаний після одночасного застосування ондансетрону та інших серотонінергічних препаратів у тому числі селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) та інгібіторів зворотного захоплення серотоніну та норадреналіну (ІЗЗСН) (див. розділ « Особливості застосування» ).

Трамадол

За даними невеликої кількості клінічних досліджень ондансетрон може зменшувати аналгетичний ефект трамадолу.

Застосування Зофрану з іншими лікарськими засобами що подовжують інтервал QT може спричинять додаткове подовження цього інтервалу. Суміне застосування Зофрану з кардіотоксичними лікарськими засобами (наприклад антрациклінами) може збільшити ризик виникнення аритмій (див розділ « Особливості застосування» ).

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Ондансетрон &ndash сильнодіючий високоселективний антагоніст 5НТ₃ (серотонінових) рецепторів. Препарат попереджує або усуває нудоту і блювання що спричиняються цитотоксичною хіміотерапією та/або променевою терапією а також післяопераційні нудоту і блювання. Механізм дії ондансетрону  до кінця не з`ясований. Можливо препарат блокує виникнення блювального рефлексу виявляючи антагоністичну дію  відносно  5НТ₃-рецепторів які локалізуються у нейронах як периферичної так і центральної нервової системи. Препарат не зменшує психомоторної активності пацієнта і не чинить седативного ефекту.

Фармакокінетика.

При внутрішньом&lsquo язовому  введенні пікова концентрація у плазмі крові протягом 10 хвилин. Об&lsquo єм розподілу після парентерального введення у дорослих становить 140 л. Основна частина введеної дози піддається метаболізму у печінці. Із сечею у незміненому стані виводиться менше 5 % препарату. Період напіввиведення &ndash приблизно 3 години (у хворих літнього віку &ndash 5 годин). Зв&rsquo язування з білками плазми &ndash   70-76 %.

У пацієнтів з нирковою недостатністю помірного ступеня (кліренс креатиніну 15-60 мл/хв) зменшуються як системний кліренс так і об&rsquo єм розподілу ондансетрону результатом чого є незначне і  клінічно незначуще збільшення періоду напіввиведення препарату. Фармакокінетика ондансетрону практично не змінюється у пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня які знаходяться на хронічному гемодіалізі (дослідження проводилось у перерві між сеансами гемодіалізу). У пацієнтів з хронічною печінковою недостатністю тяжкого ступеня системний кліренс ондансетрону помітно зменшується зі збільшенням періоду напіввиведення (15-32 годин).

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: прозора безбарвна рідина практично не містить механічних домішок.

Несумісність.

Зофран не можна застосовувати в одному шприці або інфузійному розчині разом з іншими лікарськими засобами. Зофран у формі ін&rsquo єкцій можна поєднувати лише з рекомендованими розчинами для інфузій (див. розділ « Спосіб застосування та дози» ).

Термін придатності.

3 роки.

Умови зберігання.

Зберігати при температурі не вище 30 ° С в зовнішній пачці для захисту від дії світла. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка.

Ампули по 2 мл або 4 мл по 5 ампул у картонній коробці.

Категорія відпуску. 

За  рецептом.

Виробник.

ГлаксоСмітКляйн Мануфактуринг С.п.А. (Італія)/

GlaxoSmithKline Manufacturing S.p.A (Italy).

Місцезнаходження.

ГлаксоСмітКляйн Мануфактуринг С.п.А. Страда Провінсіаль Асолана 90 (район Сан Поло) &ndash 43056 Торріле (Парма) Італія/

GlaxoSmithKline Manufacturing S.р.A. Strada Provinciale Asolana 90 (loc. San Polo) &ndash 43056 Torrile (Parma) Italy.