Везикар 5 мг таблетки №30

Інструкція везикар (vesicare) таблетки

Склад

діюча речовина везикар: solifenacin succinate

1 таблетка містить соліфенацину сукцинат 5 мг або 10 мг

допоміжні речовини везикар: лактози моногідрат, крохмаль кукурудзяний, гіпромелоза, магнію стеарат

склад оболонки для таблеток 5 мг: опадрі жовтий 03F12967 (гіпромелоза, тальк, макрогол 8000, титану діоксид (Е 171), заліза оксид жовтий (Е 172))

для таблеток 10 мг: опадрі рожевий 03F14895 (гіпромелоза, тальк, макрогол 8000, титану діоксид (Е 171), заліза оксид червоний (Е 172)).

Лікарська форма

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості:

таблетки 5 мг &ndash круглої форми, вкриті плівковою оболонкою, блідо-жовтого кольору з логотипом та    позначкою « 150» з одного боку

таблетки 10 мг &ndash круглої форми, вкриті плівковою оболонкою блідо-рожевого кольору з логотипом та позначкою « 151» з одного боку.

Фармакотерапевтична група. Засоби, що застосовуються в урології. Засоби для лікування частого сечовипускання та нетримання сечі. Код АТХ G04B D08.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Соліфенацин є конкурентним, специфічним антагоністом холінергінових рецепторів.  Сечовий міхур інервується парасимпатичними холінергічними нервами.  Ацетилхолін скорочує гладкі м&rsquo язи детрузора, впливаючи на мускаринові рецептори, що переважно представлені М3 підтипом.

У дослідженнях invitro та invivo було встановлено, що соліфенацин є конкурентним специфічним антагоністом холінергічних рецепторів переважно М3підтипу. Також було встановлено, що соліфенацин має слабку спорідненість або відсутність спорідненості з іншими рецепторами і тестованими іонними каналами.

Ефективність препарату везикар, яку вивчали у кількох подвійних сліпих рандомізованих контрольованих клінічних дослідженнях у чоловіків та жінок із синдромом гіперактивного сечового міхура, спостерігалася вже на 1-му тижні лікування та стабілізувалася протягом наступних 12 тижнів  лікування. У відкритих дослідженнях при тривалому застосуванні показано, що ефективність підтримується протягом щонайменше 12 місяців.  Фармакокінетика.

Абсорбція. Після прийому таблеток максимальна концентрація соліфенацину у плазмі крові (C_mаx) досягається через 3-8 годин. Значення часу досягнення максимальної концентрації (t_max)не залежить від дози препарату везикар. Значення C_mаxі площі під кривою (AUC) збільшуються пропорційно до дози везикар у проміжку від 5 мг до 40 мг. Абсолютна біодоступність становить приблизно 90 %. Прийом їжі на значення C_mаxта AUC соліфенацину не впливає.

Розподіл. Соліфенацин значною мірою (майже 98%) зв'язується з білками плазми крові, головним чином з a₁-кислим глікопротеїном.

Метаболізм. Соліфенацин значною мірою метаболізується у печінці, головним чином цитохромом Р450 3А4 (CYP3A4). Системний кліренс соліфенацину становить приблизно       9,5 л/години, і термінальний період його напіввиведення становить 45-68 годин. Після перорально прийому препарату  везикар у плазмі крові, крім соліфенацину, був ідентифікований                 1 фармакологічно активний (4R-гідроксисоліфенацин) і 3 неактивні метаболіти (N-глюкуронід, N-оксид і 4R-гідрокси-N-оксид соліфенацину).

Екскреція. Після одноразового застосування 10 мг [¹⁴C-міченого]-соліфенацину приблизно    70 % радіоактивної мітки проявляється у сечі і 23 % у фекаліях. У сечі приблизно 11 % радіоактивної мітки виводиться у вигляді незміненої активної субстанції приблизно 18 % &ndash у вигляді метаболіту N-оксиду, 9 % &ndash у вигляді метаболіту 4R-гідрокси-N-оксид і 8 % &ndash у вигляді 4R-гідроксиметаболіту (активний метаболіт).

Дозова залежність. У проміжку терапевтичних доз везикар фармакокінетика препарату везикар є лінійною.

Особливості фармакокінетики в окремих категоріях пацієнтів.

Вік. Немає необхідності коригувати дозу везикар залежно від віку хворих. Дослідження показали, що експозиція соліфенацину ( 5 і 10 мг), виражена у вигляді AUC, була подібною у здорових людей літнього віку (від 65 до 80 років) і у здорових людей молодого та зрілого віку  (< 55 років). Середня швидкість абсорбції, виражена у вигляді t_max,була дещо нижчою, а кінцевий період напіввиведення &ndash приблизно на 20 % триваліший у пацієнтів літнього віку. Ці незначні відмінності не є клінічно значущими.

Фармакокінетику соліфенацину не вивчали у дітей та підлітків.   

Стать. Фармакокінетика соліфенацину не залежить від статі пацієнта.

Раса. Расова приналежність не впливає на фармакокінетику соліфенацину.

Ниркова недостатність. AUC та C_mаx соліфенацину у пацієнтів із легкою та помірною нирковою недостатністю незначно відрізняються від відповідних показників у здорових добровольців. У пацієнтів із тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну < 30 мл за хвилину) експозиція соліфенацину значно вища &ndash збільшення C_mаx  становить приблизно 30 %, AUC &ndash понад 100 % та період напіввиведення &ndash понад 60 %. Відзначений статистично значущий взаємозв`язок між кліренсом креатиніну і кліренсом соліфенацину. Фармакокінетику у пацієнтів, які проходили гемодіаліз, не вивчали.

Печінкова недостатність. У пацієнтів із помірною печінковою недостатністю (показник Чайлд-П&rsquo ю від 7 до 9) значення C_mаx не змінюється, AUC зростає на 60 % та період напіввиведення  збільшується вдвічі. Фармакокінетику у пацієнтів із тяжкою нирковою недостатністю не вивчали.

Показання

Симптоматичне лікування ургентного (імперативного) нетримання сечі та/або частого сечовипускання, а також ургентних (імперативних) позивів до сечовипускання, характерних для пацієнтів із синдромом гіперактивного сечового міхура.

Протипоказання

Препарат везикар протипоказаний пацієнтам із підвищеною чутливістю до активної субстанції або до будь-якої з допоміжних речовин пацієнтам із затримкою сечовипускання, із тяжкими шлунково-кишковими захворюваннями (включаючи токсичний    мегаколон), із міастенією гравіс чи із закритокутовою глаукомою та пацієнтам із ризиком розвитку цих станів при проведенні гемодіалізу (див. розділ « Фармакокінетика» ) із тяжкою печінковою недостатністю (див. розділ « Фармакокінетика» ) пацієнтам із тяжкою нирковою недостатністю або печінковою недостатністю середнього ступеня тяжкості, які перебувають на лікуванні сильними інгібіторами цитохрому CYP3A4, наприклад, кетоконазолом (див. розділ « Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» ).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Фармакологічні взаємодії.

Одночасний прийом інших лікарських препаратів з антихолінергічними властивостями може мати виразніші терапевтичні, а також небажані ефекти. Після припинення застосування препарату Везикар до прийому наступних лікарських засобів антихолінергічної терапії необхідно витримати приблизно однотижневий інтервал. Терапевтичний ефект соліфенацину може зменшитися при супутньому застосуванні агоністів холінергічних рецепторів. Соліфенацин може знижувати ефект лікарських препаратів, які стимулюють перистальтику шлунково-кишкового тракту, таких як метоклопрамід і цизаприд.

Фармакокінетичні взаємодії.

Дослідження invitro показало, що соліфенацин у терапевтичних концентраціях не пригнічує мікросоми печінки CYP1A1/2, 2C9, 2C19, 2D6, чи 3A4. Таким чином, малоймовірно, що соліфенацин впливає на кліренс лікарських засобів, що метаболізуються ферментами CYP.

Вплив інших лікарських засобів на фармакокінетику соліфенацину.

Соліфенацин метаболізується ферментом CYP3A4. Одночасне застосування кетоконазолу (200 мг/добу), сильного інгібітора CYP3A4 призводило до двократного підвищення AUC соліфенацину, в той час як прийом кетоконазолу  в дозі  везикар 400 мг/добу спричиняє підвищення AUC соліфенацину в 3 рази. Таким чином, максимальну дозу препарату Везикар  необхідно обмежити до 5 мг при одночасному застосуванні з кетоконазолом чи терапевтичних доз інших активних інгібіторів ферменту CYP3A4 (наприклад, ритонавіру, нелінавіру, ітраконазолу) (див. розділ « Спосіб застосування та дози» ).

Одночасне застосування соліфенацину та сильного інгібітора ферменту CYP3A4 протипоказане пацієнтам із тяжкою нирковою або помірно вираженою печінковою недостатністю.

Не досліджували вплив ферментів індукції на фармакокінетику соліфенацину і його метаболітів, а також дію субстратів з підвищеною спорідненістю CYP3A4  та його метаболітів на експозицію соліфенацину. Оскільки соліфенацин метаболізується ферментом CYP3A4, фармакокінетичні взаємодії можливі з іншими субстратами цього ферменту, що  мають підвищену спорідненість (наприклад, верапамілом, дилтіаземом), та індукторами ферменту CYP3A4 (наприклад, рифампіцином, фенітоїном, карбамазепіном).

Вплив соліфенацину на фармакокінетику лікарських засобів.

Пероральні контрацептиви.             

Прийом препарату Везикар не впливає на фармакокінетичну взаємодію соліфенацину з комбінованими пероральними контрацептивами (етинілестрадіол/левоноргестрел).

Варфарин.

Прийом препарату Везикар  не впливає на фармакокінетичну взаємодію R-варфарину чи S‑варфарину або його вплив на протромбіновий час.

Дигоксин.

Прийом препарату Везикар  не впливає на фармакокінетику дигоксину.

Особливості застосування

Перед початком лікування препаратом везикар необхідно встановити імовірність інших причин частого сечовипускання (серцева недостатність або захворювання нирок). Якщо виявлена інфекція сечовивідних шляхів, слід розпочати відповідну антибактеріальну терапію.

Препарат везикар необхідно приймати з обережністю пацієнтам:

&ndash із клінічно значущою обструкцією вихідного отвору сечового міхура, що призводить до  ризику затримки сечовипускання  

&ndash зі шлунково-кишковими обструктивними захворюваннями

&ndash із ризиком зниження моторики шлунково-кишкового тракту

&ndash із тяжкою нирковою (кліренс креатиніну < 30 мл за хвилину) та помірною печінковою (показник Чайлд-П&rsquo ю від 7 до 9) недостатністю (див. розділи « Спосіб застосування та дози» та « Фармакокінетика» ) дози везикар для цих пацієнтів не мають перевищувати 5 мг

&ndash при  одночасному прийомі  сильних інгібіторів CYP3A4, наприклад, кетоконазолу (див. розділи « Спосіб застосування та дози» та « Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» )

&ndash із грижею стравохідного отвору діафрагми та/або шлунково-стравохідним рефлюксом та/або тим, хто одночасно приймає лікарські препарати (такі як бісфосфонати), які можуть  спричинити або посилити езофагіт

&ndash вегетативною нейропатією.

У пацієнтів з факторами ризику, такими як раніше зареєстрований синдром подовження інтервалу QT, та гіпокаліємією спостерігалося подовження інтервалу QT і тріпотіння-мерехтіння (torsadedepointes).

Безпека та ефективність застосування препарату везикар не досліджена для хворих із підвищеною активністю сфінктера нейрогенного походження. 

Пацієнтам із рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, Lapp-дефіцитом лактази або з порушенням глюкозо-галактозної мальабсорбції не слід приймати препарат везикар.

У деяких пацієнтів, які застосовували соліфенацину сукцинат, повідомлялося про ангіоневротичний набряк з обструкцією дихальних шляхів. При виникненні набряку Квінке лікування соліфенацином сукцинатом слід припинити та вжити відповідних заходів або призначити належне лікування.

  У деяких пацієнтів, які застосовували соліфенацину сукцинат, спостерігалися анафілактичні реакції. При виникненні анафілактичних реакцій лікування соліфенацином сукцинатом слід припинити та вжити відповідних заходів або призначити належне лікування.

Максимальний ефект препарату  везикар досягається не раніше, ніж  через 4 тижні.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Вагітність.

Немає клінічних даних про жінок, які завагітніли під час застосування соліфенацину. Досліди на тваринах не виявили прямої несприятливої дії на фертильність, розвиток ембріона/плода або пологи. Потенційний ризик невідомий.  Слід дотримуватися обережності при застосуванні даного препарату  везикар вагітним жінкам.

Годування груддю.

Немає даних щодо екскреції соліфенацину у грудне молоко. У мишей соліфенацин та/або його метаболіти проникають у молоко і спричиняють дозозалежну недостатність росту у новонароджених мишей.  Застосування препарату Везикар не рекомендується у період годування груддю.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

У зв'язку з тим, що соліфенацин, як і інші антихолінергічні препарати, може спричинити нечіткість зору, і нечасто сонливість та підвищену втомлюваність (див. розділ « Побічні ефекти» ), прийом препарату везикар може негативно впливати на здатність керувати автомобілем та іншими механізмами.

Спосіб застосування та дози

Дорослі, включаючи осіб літнього віку: рекомендована доза  везикар &ndash 5 мг препарату везикар 1 раз на добу. Якщо необхідно, дозу везикар можна підвищити до 10 мг 1 раз на добу.

Пацієнти з нирковою недостатністю: не потрібна корекція дози везикар для пацієнтів з помірною та середнього ступеня тяжкості ниркової недостатності (кліренс креатиніну > 30 мл/хв). Пацієнтам з тяжким ступенем ниркової недостатності (кліренс креатиніну &le 30 мл/хв) слід з обережністю застосовувати препарат  везикар і застосовувати не більше ніж 5 мг 1 раз на добу (див. розділ « Фармакокінетика» ).

Пацієнти з печінковою недостатністю: не потрібна корекція дози везикар для пацієнтів з помірною печінковою недостатністю. Пацієнтам з помірною печінковою недостатністю (показник Чайлд-П&rsquo ю 7-9) слід приймати препарат  везикар з обережністю і не перевищувати дозування 5 мг             1 раз на добу (див. розділ « Фармакокінетика» ).

При застосуванні потужних інгібіторів цитохрому P450 3A4: максимальна доза препарату Везикар має бути обмежена 5 мг при одночасному прийомі з кетоконазолом або терапевтичними дозами інших сильних інгібіторів ізоформи цитохрому CYP3A4, наприклад, ритонавіру, нелфінавіру, ітраконазолу (див. розділ « Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» ).

Везикар    приймати перорально, ковтати цілі таблетки, запиваючи рідиною, незалежно від прийому їжі.

Діти

Не досліджували безпеку та ефективність застосування препарату везикар дітям, тому Везикар  не слід призначати цій категорії пацієнтів.

Передозування

Симптоми.

Передозування соліфенацину сукцинату може призвести до тяжких антихолінергічних ефектів. Найвища доза соліфенацину сукцинату, прийнята випадково одним пацієнтом, становила 280 мг протягом 5 годин,  спостерігалися зміни психічного стану, що не потребували госпіталізації.

Лікування. У випадку передозування соліфенацину сукцинату пацієнтові необхідно прийняти активоване вугілля. Може бути корисним промивання шлунка, якщо воно зроблене протягом 1 години, але не слід викликати блювання.

Щодо інших антихолінергічних ефектів, то симптоми слід лікувати таким чином:

• тяжкі антихолінергічні ефекти з боку центральної нервової системи, такі як галюцинації або підвищена збудливість: лікування фізостигміном або карбахолом
• судоми або підвищену збудливість: лікування бензодіазепінами
• недостатність з боку органів дихання: лікування &ndash штучна вентиляція легенів
• тахікардія: лікування бета-блокаторами
• затримка сечовипускання: лікування &ndash катетеризація
• мідріаз: лікування очними краплями, наприклад пілокарпіном, та/або розміщення пацієнта у темній кімнаті.

Як і у випадках передозування іншими антихолінергічними засобами, особливу увагу слід приділяти пацієнтам зі встановленим ризиком подовження інтервалу QT (при гіпокаліємії, брадикардії, при одночасному застосуванні препаратів, що спричиняють подовження інтервалу QT) і пацієнтам із захворюваннями серця (ішемія міокарда, аритмії, застійна серцева недостатність).

Побічні реакції

Везикар  може спричинити побічні ефекти, пов&rsquo язані з антихолінергічною дією соліфенацину,  які,  як правило, слабкі або помірні. Їхня  частота залежить від дози препарату везикар.

Найчастіше побічне явище &ndash сухість у роті, що спостерігалася у 11 % пацієнтів, які отримували дозу везикар 5 мг на добу, у 22 % пацієнтів, які отримували 10 мг на деобу, у 4 %, які отримували плацебо. Вираженість сухості у роті, як правило, була слабкою, і тільки у поодиноких випадках призводила до припинення лікування. Загалом лікарський препарат везикар досить добре переносився (близько 99 %), і приблизно 90 % пацієнтів приймали препарат везикар протягом повного періоду дослідження, який тривав 12 тижнів.

У таблиці нижче наведені інші побічні ефекти, зареєстровані при проведенні клінічних досліджень препарату Везикар  та післяреєстраційному періоді.

*післяреєстраційний період.

Термін придатності

3 роки.

Умови зберігання

Зберігати везикар у недоступному для дітей місці.

Зберігати везикар при температурі не вище 25 ° С.

Упаковка

По 10 таблеток у блістері, по 1 або по 3 блістери в картонній коробці.

Категорія відпуску

За рецептом.