Ванкомицин -Фармекс розчин 1000 мг №1

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ВАНКОМІЦИН-ФАРМЕКС

(VANCOMYCIN-PHARMEX)

Склад:

діюча речовина: vancomycin

1 флакон містить ванкоміцину гідрохлориду в перерахуванні на ванкоміцин 500 мг або 1000 мг

допоміжні речовини: натрію гідроксид / кислота хлористоводнева розведена (можлива присутність у зв&rsquo язку з необхідністю корекції рН).

Лікарська форма. Ліофілізат для розчину для інфузій.

Фармакотерапевтична група.

Протимікробні засоби для системного застосування. Глікопептидні антибіотики.

Код АТС J01X A01.

Клінічні характеристики.

Показання.

Лікування інфекцій спричинених грампозитивними мікроорганізмами які є чутливими до препарату у тому числі у пацієнтів з алергією до пеніцилінів і цефалоспоринів в анамнезі:

&ndash ендокардит

&ndash сепсис

&ndash остеомієліт

&ndash інфекції центральної нервової системи

&ndash інфекції нижніх відділів дихальних шляхів (пневмонія)

&ndash інфекції шкіри та м&rsquo яких тканин

&ndash стафілококовий ентероколіт (для застосування внутрішньо)

&ndash псевдомембранозний коліт (для застосування внутрішньо).

Запобігання ендокардиту у пацієнтів з підвищеною чутливістю до пеніцилінових антибіотиків. Запобігання інфекціям після хірургічних процедур у порожнині рота і ЛОР-органів.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до ванкоміцину або до будь-якого іншого компонента препарату.

Спосіб застосування та дози.

Ванкоміцин застосовують для внутрішньовенного введення при лікуванні загрозливих для життя інфекцій. У жодному разі ванкоміцин не можна вводити у вигляді болюсної ін&rsquo єкції або внутрішньом&rsquo язово через болючість та можливий некроз у місці ведення.

Реакції на введення препарату можуть залежати як від концентрації розчину так і від швидкості його введення. Для лікування дорослих рекомендується щоб концентрація при введенні не перевищувала 5 мг/мл а швидкість введення не перевищувала 10 мг/хв. Окремим хворим яким необхідно обмежувати кількість введеної рідини можна вводити препарат з концентрацією до 10 мг/мл але швидкість введення не має перевищувати 10 мг/хв. Висока концентрація введеного препарату збільшує ризик виникнення побічних реакцій.

Тривалість лікування залежить від терапевтичних показань при яких застосовується препарат.

Внутрішньовенне застосування препарату.

Розчинити вміст флакона по 500 мг у 10 мл або вміст флакона по 1 г у 20 мл води для ін&rsquo єкцій.

Після розведення розчин препарату у флаконах  залишається стабільний протягом 24 годин при температурі 25 ° С або протягом 96 годин у холодильнику при температурі від +2 ° С до +8 ° С.

Потрібне подальше розведення: до розчину що містить 500 мг або 1 г ванкоміцину слід додати щонайменше 100 мл або 200 мл 0 9 % розчину натрію хлориду для ін&rsquo єкцій або 5 % розчину глюкози для ін&rsquo єкцій відповідно. Отриманий розчин залишається стабільним протягом 48 годин у холодильнику при температурі від +2 ° С до +8 ° С або протягом 24 годин при температурі 25 ° С.

З мікробіологічної точки зору розчин бажано ввести негайно після розведення.

Кінцева концентрація отриманого розчину ванкоміцину не має перевищувати 5 мг/мл.

Водний розчин ванкоміцину також можна розводити такими інфузійними розчинниками:

- розчин Рінгера лактатний

- розчин Рінгера лактатний та 5 % розчин глюкози

- розчин Рінгера ацетатний.

Розчини ванкоміцину отримані за допомогою вищезазначених розчинників можуть зберігатись у холодильнику при температурі від +2 ° С до +8 ° С протягом 96 годин.

Перед застосуванням розведеного розчину слід переконатися що відсутній осад або зміна кольору.

Препарат вводять безперервно внутрішньовенно краплинно протягом 60 хв.

Пацієнти з нормальною функцією нирок.

Дорослі: 500 мг кожні 6 годин або 1000 мг кожні 12 годин. Розчин вводити внутрішньовенно інфузійно не менше 60 хв. Максимальна разова доза &ndash 1000 мг максимальна добова доза &minus 2 г.

Діти.

Новонароджені віком до 7 днів:  початкова  доза  становить  15  мг/кг  маси   тіла а потім &ndash по 10 мг/кг маси тіла кожні 12 годин.

Новонароджені віком від 7 днів до 1 місяця: початкова доза становить 15 мг/кг маси тіла а потім &ndash по 10 мг/кг маси тіла кожні 8 годин.

Діти віком від 1 місяця: звичайна доза ванкоміцину становить 10 мг/кг маси тіла кожні 6 годин.

Максимальна разова доза для дітей становить 15 мг/кг маси тіла максимальна добова доза &minus 2 г.

Концентрація приготовленого розчину ванкоміцину для дітей не має перевищувати 2 5-5 мг/мл. Розчин  слід вводити протягом не менше 60 хв.

Пацієнти літнього віку: може потребуватися у зниження дози через зумовлене віком зниження ниркової функції.

Пацієнти з надмірною масою тіла: може потребуватися коригування стандартної добової дози.

Пацієнти з печінковою недостатністю: не потребують коригування добової дози.

Пацієнти з розладами функції нирок.

Слід відкоригувати дозування відповідно до кліренсу креатиніну за нижченаведеною таблицею.

Коли відома концентрація креатиніну в сироватці крові слід застосовувати нижченаведену формулу ( з урахуванням статі маси тіла та віку пацієнта) для визначення кліренсу креатиніну.

Розрахований кліренс креатиніну (мл/хв) лише визначають а точний показник кліренсу креатиніну слід вимірювати.

Жінки: 0 85 х значення одержане за наведеною вище формулою.

Початкова доза препарату має становити 15 мг/кг маси тіла у тому числі для пацієнтів з нирковою недостатністю легкого та помірного ступеня.

При анурії початкова доза ванкоміцину 15 мг/кг маси тіла призначається до досягнення терапевтичної сироваткової концентрації. Підтримувальна доза становить 1 9 мг/кг/добу.

Для пацієнтів із значною нирковою недостатністю рекомендують призначати 250-1000 мг препарату 1 раз на день з перервою у кілька днів.

Режим дозування при проведенні гемодіалізу

Для пацієнтів які перебувають на діалізі доза насичення  становить 1000 мг підтримувальна доза &ndash 1000 мг препарату кожні 7-10 днів. При застосуванні полісульфонових мембран для проведення гемодіалізу необхідне збільшення підтримувальної дози ванкоміцину.

Вміст креатиніну в сироватці крові має бути постійним показником функції нирок. В іншому випадку отримані показники кліренсу креатиніну недійсні. Рекомендується спостереження за концентрацією ванкоміцину в сироватці крові у випадках коли ризик токсичності перевищує зазначені показники: через 2 години після інфузії 1 г препарату пік концентрації становить 20-50 мг/л а мінімальна концентрація до введення наступної дози &ndash 5-10 мг/л. У випадку коли ці показники перевищені рекомендується перегляд дозування.

Введення внутрішньо

Ванкоміцин погано всмоктується після перорального застосування тому його можна призначати таким способом тільки для лікування стафілококового ентероколіту та псевдомембранозного коліту спричиненого Clostridium difficile.

Розчин для застосування внутрішньо готують додаванням до вмісту флакона ванкоміцину по 500 мг 30 мл води. Отриманий розчин можна застосовувати перорально або вводити через назальний зонд. Для поліпшення смаку до розчину можна додати солодкий сироп із смаковими добавками.

Дорослі:  звичайна добова доза становить 500-1000 мг розподілених на 3-4 прийоми протягом 7-10 днів. Максимальна добова доза не має перевищувати 2 г.

  Діти: звичайна добова доза становить 40 мг/кг маси тіла розподілених на 3-4 прийоми протягом 7-10 днів. Максимальна добова доза не має перевищувати 2 г.

Побічні реакції.

Під час або одразу після швидкого введення препарату в поодиноких випадках можуть виникати анафілактичні реакції (артеріальна гіпотензія задишка диспное кропив&rsquo янка або свербіж) розлади серцевої діяльності (серцева недостатність аж до зупинки серця). Швидке введення препарату може також спричинити приплив крові до верхньої частини тіла або біль чи спазми м&rsquo язів грудей та спини. Ці реакції зазвичай зникають за 20 хв але можуть спостерігатися протягом кількох годин. Такі реакції практично не зустрічаються при повільному введенні препарату протягом 60  хв.

З боку крові та лімфатичної системи: нейтропенія* агранулоцитоз тромбоцитопенія еозинофілія.

*Можлива оборотна нейтропенія. Вона зазвичай починається через 1 тиждень або пізніше після введення терапії ванкоміцином або після отримання загальної дози 25 г або більше.

З боку серцево-судинної системи: серцева недостатність артеріальна гіпотензія флебіт васкуліт зупинка серця (ці реакції переважно пов&rsquo язані зі швидкою інфузією препарату).

З боку дихальної системи: диспное задишка.

З боку шлунково-кишкового тракту: нудота блювання діарея біль у животі псевдомембранозний коліт.

З боку шкіри та підшкірних тканин: свербіж кропив&rsquo янка екзантема синдром Стівенса&ndash Джонсона ексфоліативний дерматит синдром Лайєлла IgА-бульозний дерматит токсичний епідермальний некроліз.

З боку органів слуху і рівноваги: шум або дзвін у вухах зниження гостроти слуху вертиго.

Ототоксичний вплив спостерігався найчастіше при застосуванні препарату у високих дозах або при одночасному введенні з іншими лікарськими засобами що мають ототоксичну дію а також при знижених функціях нирок чи ушкодженнях слуху.

З боку імунної системи: анафілактоїдна реакція (реакція пов&rsquo язана з інфузією) реакції гіперчутливості анафілактоїдний шок (реакція пов&rsquo язана з інфузією).

Інфекції та інвазії: псевдомембранозний коліт.

Результати лабораторних досліджень: збільшений рівень креатиніну в сироватці крові збільшений рівень сечовини сироватки підвищення рівнів АСТ АЛТ лужної фосфатази лактатдегідрогенази гамма-глутамілтранспептидази білірубіну лейцин-амінопептидази.

З боку кістково-м&rsquo язової системи: м&rsquo язові спазми (реакція пов&rsquo язана з інфузією).

З боку нервової системи: запаморочення парестезія.

З боку сечовидільної системи: інтерстиціальний нефрит* азотемія гостра ниркова недостатність.

*Можливе ослаблення функції нирок (яке зазвичай супроводжується збільшенням рівня сироваткового креатиніну або азоту сечовини сироватки) в основному після застосування великих доз лікарського засобу. Інтерстиціальний нефрит зустрічається рідко. У більшості випадків такі побічні ефекти відзначені у пацієнтів які приймали одночасно з ванкоміцином аміноглікозиди або мали дисфункцію нирок в анамнезі. При припиненні лікування ванкоміцином азотемія зникала майже у всіх пацієнтів.

Загальні розлади та ускладнення у місці введення: медикаментозна лихоманка озноб зміни у місці ін&rsquo єкції включаючи біль запалення подразнення некроз тканин біль та спазми м&rsquo язів грудей та спини ріст резистентних бактерій та грибів медикаментозні висипання з еозинофілією та системними симптомами (DRESS-синдром) сльозотеча запалення слизових оболонок почервоніння верхньої частини тіла та обличчя.

Передозування.

Передозування характеризується посиленням вираженості побічних явищ.

Рекомендується лікування спрямоване на підтримання адекватної клубочкової фільтрації. Ванкоміцин погано виводиться шляхом діалізу. Надлишок ванкоміцину видаляють шляхом гемофільтрації та гемодіалізу із застосуванням полісульфонових мембран. Специфічний антидот невідомий.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Немає даних щодо безпечності застосування препарату під час вагітності. Застосування ванкоміцину у I триместрі вагітності протипоказане. Призначення ванкоміцину у ІІ та  ІІІ триместрах вагітності можливе лише за життєвими показаннями коли очікувана користь для матері перевищує ризик для плода при цьому необхідно контролювати концентрацію ванкоміцину у сироватці крові.

  Препарат проникає у грудне молоко тому при необхідності його застосування слід припинити годування груддю.

Діти.

Препарат можна застосовувати дітям одразу після народження.

Особливості застосування.

Швидке введення препарату у формі болюсної ін&rsquo єкції (протягом кількох хвилин) може спричинити значну артеріальну гіпотензію включаючи шок зрідка із зупинкою серця тому для зменшення ризику розвитку гіпотензивних реакцій слід контролювати артеріальний тиск пацієнта під час введення лікарського засобу.

Ванкоміцин слід застосовувати тільки внутрішньовенно через небезпеку розвитку некрозу м&rsquo яких тканин.

Для запобігання розвитку побічних реакцій розчин ванкоміцину слід вводити протягом щонайменше 60 хв. Ризик виникнення тромбофлебіту може бути зменшений за рахунок повільного введення розведеного розчину (2 5-5 мг/мл) та зміни місця введення препарату.

Слід відзначити що побічні реакції пов&rsquo язані зі швидкістю введення препарату можуть проявитися при будь-якій концентрації та швидкості введення препарату і зникнути після завершення введення препарату.

Слід з обережністю застосовувати пацієнтам літнього віку хворим з порушеним слухом або під час супутнього застосування інших ототоксичних препаратів таких як аміноглікозиди.

При тривалому лікуванні ванкоміцином слід періодично контролювати показники крові сечі функцію нирок.

Моніторинг функцій печінки слід проводити постійно оскільки захворювання печінки при прийомі ванкоміцину можуть загострюватися у зв&rsquo язку з підвищенням рівня білірубіну АСТ АЛТ лужної фосфатази і зрідка підвищення лактатдегідрогенази та гамма-глютамінтрансферази.

Частота ускладнень пов&rsquo язаних з інфузією (включаючи артеріальну гіпотензію припливи гіперемію кропив&rsquo янку та свербіж) зростає при супутньому введенні анестетиків тому анестезію рекомендовано розпочинати після завершення інфузії ванкоміцину.

Ванкоміцин слід з обережністю застосовувати хворим з алергічними реакціями на тейкопланін оскільки описані випадки перехресних алергічних реакцій.

У деяких пацієнтів із запальними захворюваннями слизової оболонки кишечнику можлива значна системна абсорбція при внутрішньому прийомі ванкоміцину. Тому існує ризик розвитку побічних реакцій пов&rsquo язаних із парентеральним застосуванням ванкоміцину.

З особливою обережністю слід застосовувати ванкоміцин недоношеним дітям через незрілість ниркової системи наслідком чого може бути зростання сироваткової концентрації ванкоміцину.

Рекомендується контролювати рівень концентрації ванкоміцину у сироватці крові недоношених новонароджених та дітей грудного віку.

При лікуванні ванкоміцином існує ризик розвитку ототоксичного ефекту тому препарат слід з обережністю застосовувати хворим з порушеним слухом або під час супутнього застосування інших ототоксичних препаратів таких як аміноглікозиди.

Тривале застосування ванкоміцину може призвести до розвитку резистентних мікроорганізмів та грибів.

Є повідомлення про випадки псевдомембранозних колітів спричинених Clostridium difficile серед пацієнтів які застосовували ванкоміцин внутрішньовенно.

Повідомлялося що пацієнти з опіками мають вищі показники загального кліренсу ванкоміцину а тому потребують частішого застосування зі збільшенням дози.

Під час застосування ванкоміцину таким хворим рекомендується індивідуальне визначення дози та уважне спостереження за станом.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

У період лікування препаратом може знижуватися здатність концентрувати увагу що слід враховувати при керуванні автомобілем або виконанні роботи яка вимагає посиленої уваги.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

При одночасному або послідовному введенні ванкоміцину  з іншими препаратами нейротоксичної та/або нефротоксичної дії зокрема гентаміцином етакриновою кислотою амфотерицином В стрептоміцином неоміцином канаміцином амікацином тобраміцином віоміцином бацитрацином поліміксином В колістином та цисплатином можливе підсилення нефротоксичного та/або ототоксичного впливу ванкоміцину.

Через синегічну дію з гентаміцином максимальну дозу ванкоміцину слід обмежити 500 мг через кожні 8 годин.

Одночасне призначення ванкоміцину та препаратів для анестезії підвищує ризик гіпотензії може спричинити еритему гістаміноподібні припливи анафілактоїдні реакції.

При введенні ванкоміцину під час або безпосередньо після хірургічної операції дія міорелаксантів наприклад сукцинілхоліну може зрости або подовжитися.

Не слід змішувати ванкоміцин із препаратами амінофілін або фторурацил оскільки властивості ванкоміцину можуть значно послаблюватися з часом.

Комбінація ванкоміцину з аміноглікозидами діє синергічно in vitro на Staphylococcus aureus стрептококи неентерококової групи D ентерококи та Streptococcus species (різні види).

Лікарські засоби які зменшують перистальтику кишечнику протипоказані при псевдомембранозному коліті.

Холестирамін знижує ефективність ванкоміцину.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Ванкоміцин &ndash це трициклічний глікопептидний антибіотик отриманий з Amycolatopsis orientalis ефективний проти багатьох грампозитивних мікроорганізмів. Бактерицидна дія ванкоміцину полягає у пригніченні синтезу бактеріальної стінки за рахунок гальмування полімеризації глікопептидів та селективного інгібування синтезу РНК-бактерій. Перехресної резистентності між ванкоміцином та іншими антибіотиками не виникає.

Ванкоміцин особливо ефективний відносно: стафілококів включаючи Staphylococcus aureus та S. еpidermidis (включаючи метицилінрезистентні штами) стрептококів включаючи Streptococcus pyogenes S. agalactiae Enterococcus faecalis (головним чином Streptococcus faecalis) S. bovis груп гемолітичних стрептококів Streptococcus pneumoniae (включаючи пеніцилінрезистентні штами) Clostridium difficile (у тому числі токсикогенних штамів &ndash збудників псевдомембранозного ентероколіту) дифтероїдів.

До ванкоміцину in vitro чутливі Listeria monocytogenes Lactobacillus species Actinomyces species Clostridium species та Bacillus species. Він неактивний in vitro відносно грамнегативних бактерій грибів та мікобактерій.

Фармакокінетика.

Після внутрішньовенного введення 1 г ванкоміцину концентрація у плазмі крові через 2 години становить 23 мг/л та 8 мг/л &ndash через 11 годин після завершення введення. Майже 55 % введеного ванкоміцину зв&rsquo язується з білками плазми крові. Після внутрішньовенного введення інгібуюча для мікроорганізмів концентрація препарату виявляється в плевральній перикардіальній асцитичній та синовіальній рідинах у сечі рідині перитонеального діалізу у тканинах передсердя. Незважаючи на погане проникнення через м&rsquo яку мозкову оболонку за нормальних умов при наявності запалення ванкоміцин добре проникає у спинномозкову рідину. Метаболізм цього препарату незначний. Період напіввиведення препарату становить в середньому 4-6 годин. У перші 24 години близько 75  % введеної дози ванкоміцину виводиться з сечею шляхом клубочкової фільтрації. У пацієнтів з порушеною функцією нирок виведення ванкоміцину уповільнюється. Так у пацієнтів з видаленою ниркою період напіввиведення становить 7 5 дня.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: ліофілізована пориста маса чи порошок від майже білого до світло-коричневого кольору у флаконах. Допускається рожевий відтінок.

Несумісність.

Розчин ванкоміцину (приготовлений шляхом розчинення порошку у стерильній воді для ін&rsquo єкцій і подальшого розведення 0 9 % розчином натрію хлориду або 5 % розчином глюкози) має низьке значення рН що може обумовлювати фізичну або хімічну нестабільність при змішуванні з іншими компонентами. Розчини ванкоміцину не слід змішувати з іншими розчинами крім тих сумісність з якими доведена.

Не рекомендується одночасне застосування і змішування розчинів ванкоміцину з хлорамфеніколом кортикостероїдами метициліном гепарином амінофіліном цефалоспориновими антибіотиками та фенобарбіталом.

Термін придатності. 2 роки.

Умови зберігання.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 ^оС.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка.

По 500 або 1000 мг у флаконі зі скла по 1 флакону в контурній чарунковій упаковці                                                           по 1 контурній чарунковій упаковці в пачці.

Категорія відпуску. За рецептом.                     

Виробник.

ТОВ « ФАРМЕКС ГРУП» .

Місцезнаходження.

Україна 08300 Київська обл. м. Бориспіль вул. Шевченка 100.

ИНСТРУКЦИЯ

по медицинскому применению препарата

ВАНКОМИЦИН-ФАРМЕКС

(VANCOMYCIN-PHARMEX)

Состав:

действующее вещество: vancomycin hydrochloride

1 флакон содержит ванкомицина гидрохлорида в пересчете на ванкомицин 500 мг или 1000 мг

вспомогательные вещества: натрия гидроксид / кислота хлористоводородная разведенная (возможно присутствие в связи с необходимостью коррекции рН).

Лекарственная форма. Лиофилизат для раствора для инфузий.

Фармакотерапевтическая группа.

Антибактериальные средства для системного применения. Гликопептидные антибиотики.

Код ATC J01Х А01.

Клинические характеристики.

Показания.

Лечение инфекций вызванных грамположительными микроорганизмами которые являются чувствительными к препарату в том числе у пациентов с аллергией к пенициллинам и цефалоспоринам в анамнезе:

&ndash эндокардит

&ndash сепсис

&ndash остеомиелит

&ndash инфекции центральной нервной системы

&ndash инфекции нижних отделов дыхательных путей (пневмония)

&ndash инфекции кожи и мягких тканей

&ndash стафилококковый энтероколит (для применения внутрь)

&ndash псевдомембразнозный колит (для применения внутрь).

Предотвращение эндокардита у пациентов с повышенной чувствительностью к пенициллиновым антибиотикам. Предотвращение инфекций после хирургических процедур в полости рта и ЛОР-органов.

Противопоказания.

Повышенная чувствительность к ванкомицину или к любому другому компоненту препарата.

Способ применения и дозы.

Ванкомицин применяют для внутривенного введения при лечении опасных для жизни инфекций. Ни в коем случае нельзя вводить в виде болюсной инъекции или внутримышечно из-за болезненности и возможного некроза в месте введения.

Реакции на введение препарата могут зависеть как от концентрации раствора так и от скорости его введения. Для лечения взрослых рекомендуется чтобы концентрация при введении не превышала 5 мг/мл а скорость введения не превышала 10 мг/мин. Отдельным больным которым необходимо ограничивать количество вводимой жидкости можно вводить препарат с концентрацией до 10 мг/мл но скорость введения не должна превышать 10 мг/мин. Высокая концентрация введенного препарата увеличивает риск возникновения побочных реакций.

Продолжительность лечения зависит от терапевтических показаний при которых применяется препарат.

Внутривенное применение препарата.

Развести содержание флакона по 500 мг в 10 мл или содержание флакона по 1 г в 20 мл воды для инъекций.

После разведения раствор препарата во флаконах остается стабилен в течение 24 часов при температуре 25 ° С или в течение 96 часов в холодильнике при температуре от + 2 ° С до + 8 ° С.

Необходимо последующее разведение: к раствору содержащему 500 мг или 1 г ванкомицина следует добавить минимум 100 мл или 200 мл 0 9 % раствора натрия хлорида для инъекций или 5 % раствора глюкозы для инъекций соответственно. Полученный раствор остается стабильным в течение 48 часов в холодильнике при температуре от + 2 ° С до + 8 ° С или в течение 24 часов при температуре 25 ° С.

С микробиологической точки зрения раствор желательно ввести немедленно после разведения.

Конечная концентрация полученного раствора ванкомицина не должна превышать 5 мг/мл.

Водный раствор ванкомицина также можно разводить такими инфузионными растворителями:

&ndash раствор Рингера лактатный

&ndash раствор Рингера лактатаный и 5 % раствор глюкозы

&ndash раствор Рингера ацетатный.

Растворы ванкомицина полученные с помощью вышеуказанных растворителей могут сохраняться в холодильнике при температуре от + 2 ° С до + 8 ° С в течение 96 часов.

Перед использованием разведенного раствора следует убедиться что отсутствует осадок или изменение цвета.

Препарат вводят беспрерывно внутривенно капельно на протяжении 60 мин.

Пациенты с нормальной функцией почек.

Взрослые: 500 мг каждые 6 часов или 1000 мг каждые 12 часов. Раствор вводят внутривенно инфузионно в течение не менее 60 мин. Максимальная разовая доза &ndash 1000 мг максимальная суточная доза &ndash 2 г.

Дети.

Новорожденные в возрасте до 7 дней: начальная доза составляет 15 мг/кг массы тела затем &ndash по 10 мг/кг массы тела каждые 12 ч.

Новорожденные в возрасте от 7 дней до 1 месяца: начальная доза составляет 15 мг/кг массы тела затем &ndash по 10 мг/кг массы тела каждые 8 ч.

Дети в возрасте старше 1 месяца: обычная доза ванкомицина составляет 10 мг/кг массы тела каждые 6 часов.

Максимальная разовая доза для детей составляет 15 мг/кг массы тела максимальная суточная доза &ndash 2 г.

Концентрация   приготовленного   раствора   ванкомицина   для   детей   не должна превышать 2 5-5 мг/мл. Раствор вводят в течение не менее 60 мин.

Пациенты пожилого возраста: возможно потребуется снижение дозы из-за обусловленного возрастом снижения почечной функции.

Пациенты с избыточным весом тела: возможно потребуется корректирование стандартной суточной дозы.

Пациенты с печеночной недостаточностью: не требует корректирования суточной дозы.

Пациенты с нарушением функции почек.

Следует корректировать дозировку согласно клиренсу креатинина в соответствии с нижеприведенной таблицей.

Когда известна концентрация креатинина в сыворотке крови следует использовать следующую формулу (с учетом пола массы тела и возраста пациента) для определения клиренса креатинина. Рассчитанный клиренс креатинина (мл/мин) только определяют а точный показатель клиренса креатинина следует измерять.

Женщины: 0 85 х значение полученное по  приведенной выше формуле

• Склад
• Лікарська форма
• Фармакотерапевтична група
• Клінічні характеристики
• Показання
• Протипоказання
• Спосіб застосування та дози
• Побічні реакції
• Передозування
• Застосування у період вагітності або годування груддю
• Діти
• Особливості застосування
• Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами
• Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій
• Фармакологічні властивості
• Фармацевтичні характеристики
• Основні фізикохімічні
• Властивості
• Несумісність
• Термін придатності
• Умови зберігання
• Упаковка
• Категорія відпуску
• Виробник
• Місцезнаходження
• ИНСТРУКЦИЯ
• По медицинскому применению препарата
• ВАНКОМИЦИНФАРМЕКС
• Состав
• Лекарственная форма
• Фармакотерапевтическая группа
• Клинические характеристики
• Показания
• Противопоказания
• Способ применения и дозы
• Побочные реакции
• Передозировка
• Применение в период беременности или кормления грудью
• Дети
• Особенности применения
• Способность влиять на скорость реакции при управлении автотранспортом или работе с другими механизмами
• Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий
• Фармакологические свойства
• Фармацевтические характеристики
• Основные физикохимические свойства
• Несовместимость
• Срок годности
• Условия хранения
• Упаковка
• Категория отпуска
• Производитель
• Местонахождение