Ванатекс 160 мг таблетки №28

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ВАНАТЕКС

(VANATEX)

Склад:

діюча речовина: valsartan

1 таблетка вкрита  плівковою оболонкою містить 80 або 160  мг валсартану

допоміжні речовини:

ядро: лактози моногідрат натрію кроскармелоза кремнію діоксид колоїдний безводний магнію стеарат

оболонка таблетки 80  мг (Advantia Prime 171996ВА01): гіпромелоза поліетиленгліколь титану діоксид (Е  171) заліза оксид червоний (Е  172)

оболонка таблетки 160  мг (Advantia Prime 145010ВА01): гіпромелоза поліетиленгліколь титану діоксид (Е  171) заліза оксид червоний (Е  172) заліза оксид жовтий (Е  172) заліза оксид чорний (Е  172).

Лікарська форма. Таблетки вкриті плівковою оболонкою.

Фармакотерапевтична група. Прості препарати антагоністів ангіотензину II.

Код АТС C09C A03. 

Клінічні характеристики.

Показання.

Артеріальна гіпертензія

Лікування артеріальної гіпертензії у дорослих та дітей віком від 6 до 18 років.

Постінфарктний стан

Лікування клінічно стабільних пацієнтів із симптоматичною серцевою недостатністю або безсимптомною систолічною дисфункцією лівого шлуночка після нещодавно (12 годин &ndash                                         10 діб) перенесеного інфаркту міокарда.

Серцева недостатність

Лікування симптоматичної серцевої недостатності у дорослих пацієнтів коли не можна застосовувати інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ) або як допоміжна терапія при застосуванні інгібіторів АПФ коли не можна застосовувати бета-блокатори.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до діючої речовини або до будь-якої з допоміжних речовин.

Тяжка печінкова недостатність біліарний цироз та холестаз.

Період вагітності.

Одночасне застосування антагоністів рецептора ангіотензину або інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту з аліскіреном пацієнтам з цукровим діабетом або порушенням функції нирок (швидкість гломерулярної фільтрації (ШГФ) < 60  мл/хв/1 73  м²).

Спосіб застосування та дози.

Валсартан можна приймати незалежно від прийому їжі запиваючи водою.

Артеріальна гіпертензія

Рекомендована початкова доза валсартану становить 80  мг (1 таблетка Ванатексу 80  мг або ½ таблетки Ванатексу 160  мг) 1 раз на добу. Антигіпертензивний ефект досягається у перші 2 тижні а максимальний ефект відмічається протягом 4 тижнів.

Для деяких пацієнтів артеріальний тиск яких недостатньо контрольований дозу можна збільшити до 160  мг і максимум до 320  мг.

Валсартан можна приймати з іншими антигіпертензивними препаратами.

Додавання діуретичного засобу такого як гідрохлоротіазид ще більше знижує артеріальний тиск у таких пацієнтів.

Постінфарктний стан

Лікування клінічно стабільних пацієнтів можна розпочинати застосовуючи валсартан уже через 12 годин після перенесеного інфаркту міокарда. Після початкової дози 20  мг 2 рази на добу дозу валсартану слід збільшити до 40  мг 80  мг і 160  мг 2 рази на добу протягом наступних кількох тижнів. Препарат Ванатекс не призначають для початкового лікування. Для застосування меншого дозування (20  мг) слід використовувати препарат в іншій лікарській формі.

Цільова максимальна доза становить 160  мг 2 рази на добу. Загалом рекомендується щоб рівень дозування 80  мг 2 рази на добу був досягнутий через 2 тижні після початку лікування і максимальна доза 160  мг 2 рази на добу була досягнута через 3 місяці з урахуванням переносимості пацієнтом лікування. При виникненні симптоматичної артеріальної гіпотензії або ниркової дисфункції слід розглянути питання зменшення дози.

Валсартан можна застосовувати пацієнтам які приймали інші засоби лікування після перенесеного інфаркту міокарда наприклад тромболітики ацетилсаліцилову кислоту бета-блокатори статини та діуретичні засоби. Комбінація з інгібіторами АПФ не рекомендується.

Оцінка стану пацієнтів після перенесеного інфаркту міокарда завжди повинна включати дослідження функції нирок.

Серцева недостатність

Рекомендована початкова доза валсартану становить 40  мг 2 рази на добу.

Підвищувати дозу до 80  мг і 160  мг 2 рази на добу потрібно з інтервалами не менше 2-х тижнів враховуючи переносимість препарату пацієнтом. Необхідно розглянути можливість зниження дози супутніх діуретичних засобів. Максимальна добова доза яку призначали становила 320  мг і була розподілена  на декілька прийомів.

Валсартан можна приймати з іншими засобами для лікування серцевої недостатності.

Однак потрійна комбінація інгібітору АПФ бета-блокатора і валсартану не рекомендується.

Оцінка стану пацієнтів із серцевою недостатністю повинна завжди включати дослідження функції нирок.

Застосування окремим групам пацієнтів

Пацієнти літнього віку

Пацієнтам літнього віку корекція дози не потрібна.

Ниркова недостатність

Дорослим пацієнтам із кліренсом креатиніну > 10  мл/хв корекція дози не потрібна. Одночасне застосування антагоністів рецептора ангіотензину з аліскіреном пацієнтам з порушенням функції нирок (швидкість гломерулярної фільтрації (ШГФ) < 60  мл/хв/1 73  м²) протипоказано.

Цукровий діабет

Одночасне застосування антагоністів рецептора ангіотензину з аліскіреном пацієнтам з цукровим діабетом протипоказано.

Печінкова недостатність

Антагоністи рецептора ангіотензину протипоказані пацієнтам із тяжкою печінковою недостатністю біліарним цирозом та пацієнтам із холестазом. Для пацієнтів із печінковою недостатністю легкого та помірного ступеня без холестазу доза валсартану не повинна перевищувати 80  мг.

Артеріальна гіпертензія у дітей

Діти від 6 до 18 років

Початкова доза становить 40  мг один раз на добу для дітей з масою тіла менше 35  кг та 80  мг один раз на добу для дітей з масою тіла 35  кг або більше. Слід коригувати дозу виходячи з реакції артеріального тиску. Максимальні дози досліджені під час клінічних випробувань приведені у таблиці нижче.

Дози вищі від зазначених не досліджувалися.

Діти віком до 6  років

Безпека та ефективність антагоністів рецептора ангіотензину для дітей від 1 до 6  років не встановлені.

Застосування дітям віком від 6 до 18 років із нирковою недостатністю

Застосування дітям із кліренсом креатиніну < 30  мл/хв та дітям яким проводять діаліз не досліджене тому валсартан не рекомендується застосовувати таким пацієнтам. Дітям із кліренсом креатиніну > 30  мл/хв корекція дози не потрібна. Необхідно ретельно контролювати ниркову функцію та рівні калію у сироватці крові.

Застосування дітям віком від 6 до 18 років із печінковою недостатністю

Як і дорослим антагоністи рецептора ангіотензину протипоказані дітям із тяжкою печінковою недостатністю біліарним цирозом та пацієнтам із холестазом. Клінічний досвід застосування антагоністів рецептора ангіотензину дітям із печінковою недостатністю легкого та помірного ступеня обмежений. Доза валсартану не повинна перевищувати 80  мг для таких пацієнтів.

Серцева недостатність та нещодавно перенесений інфаркт міокарда у дітей

Антагоністи рецептора ангіотензину не рекомендується для лікування серцевої недостатності або нещодавно перенесеного інфаркту міокарда у дітей через відсутність даних щодо безпеки та ефективності.

Побічні реакції.

Під час контрольованих клінічних досліджень у дорослих пацієнтів з артеріальною гіпертензією частота побічних реакцій при прийомі плацебо відповідала такій при прийомі валсартану. Виявилося що частота виникнення побічних реакцій не пов&rsquo язана з дозою або тривалістю лікування а також відсутній зв&rsquo язок зі статтю віком або расою пацієнта.

Побічні реакції зареєстровані у ході клінічних постмаркетингових та лабораторних досліджень вказані нижче за класами систем органів.

Несприятливі побічні реакції класифікуються за частотою: дуже часто (&ge 1/10) часто (&ge 1/100 до < 1/10) нечасто (&ge 1/1000 до < 1/100) рідко (&ge 1/10000 до < 1/1000) дуже рідко (< 1/10000) у тому числі окремі (поодинокі) повідомлення. У межах кожної групи побічні реакції подано в порядку зменшення їх тяжкості.

До всіх несприятливих побічних реакцій про які повідомлялося під час постмаркетингових і лабораторних досліджень неможливо застосовувати жодну із вищезазначених частот і тому їх частота позначається як « невідомо» .

Артеріальна гіпертензія

Порушення з боку крові та лімфатичної системи

Невідомо: зниження гемоглобіну зниження гематокриту нейтропенія тромбоцитопенія.

Порушення з боку імунної системи

Невідомо: підвищена чутливість у тому числі сироваткова хвороба.

Порушення з боку обміну речовин та харчування

Невідомо: збільшення калію в сироватці крові гіпонатріємія.

Порушення з боку органів слуху та рівноваги

Нечасто: вертиго.

Порушення з боку судинної системи

Невідомо: васкуліт.

Порушення з боку дихальної системи

Нечасто: кашель.

Порушення з боку травного тракту

Нечасто: біль у животі.

Порушення з боку печінки та жовчного міхура

Невідомо: підвищення показників функції печінки в тому числі підвищення рівня білірубіну в сироватці крові.

Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин

Невідомо: ангіоневротичний набряк висипання свербіж.

Порушення з боку скелетно-м' язової та сполучної тканини

Невідомо: міалгія.

Порушення з боку нирок і сечовивідних шляхів

Невідомо: ниркова недостатність і порушення функції нирок підвищення рівня креатиніну у сироватці крові

Загальні розлади

Нечасто: підвищена втомлюваність.

Реакції які спостерігалися протягом клінічних досліджень у хворих з артеріальною гіпертензією незалежно від причинного зв&rsquo язку з досліджуваним препаратом: артралгія астенія біль у спині діарея запаморочення головний біль безсоння зниження лібідо нудота набряки фарингіт риніт синусит інфекції верхніх дихальних шляхів вірусні інфекції.

Діти

Артеріальна гіпертензія

Не було визначено значущих відмінностей щодо типу частоти та серйозності небажаних реакцій між профілем безпеки для дітей віком від 6 до 18 років та раніше зареєстрованим профілем безпеки для дорослих пацієнтів за винятком окремих порушень з боку травного тракту (таких як біль у животі нудота блювання) та запаморочення.

Нейрокогнітивна оцінка та оцінка розвитку дітей віком від 6 до 16 років не виявили клінічно значущого загального негативного наслідку після лікування валсартаном тривалістю до 1 року.

При дослідженні було зареєстровано два летальних випадки та окремі випадки вираженого підвищення печінкових трансаміназ. Ці випадки спостерігалися у популяції зі значними супутніми захворюваннями. Причинно-наслідкового зв&rsquo язку з валсартаном встановлено не було. У іншому дослідженні ніякого істотного підвищення печінкових трансаміназ або летальних випадків під час лікування валсартаном не спостерігалося.

Гіперкаліємія частіше спостерігалася у дітей віком від 6 до 18 років з основними хронічними захворюваннями нирок.

Профіль безпеки що спостерігався у ході контрольованих клінічних досліджень у дорослих пацієнтів після інфаркту міокарда та/або із серцевою недостатністю відрізняється від загального профілю безпеки що спостерігався у хворих з артеріальною гіпертензією. Це може стосуватися пацієнтів з основним захворюванням. Побічні реакції які спостерігалися у дорослих пацієнтів після інфаркту міокарда та/або із серцевою недостатністю зазначені нижче.

Після перенесеного інфаркту міокарда та/або серцевої недостатності

Порушення з боку крові та лімфатичної системи

Невідомо: тромбоцитопенія.

Порушення з боку імунної системи

Невідомо: підвищена чутливість у тому числі сироваткова хвороба.

З боку обміну речовин та харчування

Нечасто: гіперкаліємія.

Невідомо: збільшення калію в сироватці крові гіпонатріємія.

Порушення з боку нервової системи

Часто: запаморочення постуральне запаморочення.

Нечасто: синкопе головний біль.

Порушення з боку органів слуху та рівноваги

Нечасто: вертиго.

Порушення з боку серця

Нечасто: серцева недостатність.

Порушення з боку судинної системи

Часто: артеріальна гіпотензія ортостатична гіпотензія.

Невідомо: васкуліт.

Порушення з боку органів дихання грудної клітки і середостіння

Нечасто: кашель.

Порушення з боку травного тракту

Нечасто: нудота діарея.

Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів

Невідомо: підвищення показників функції печінки збільшення активності ферментів печінки збільшення концентрації білірубіну у сироватці.

Порушення з боку шкіри та підшкірної клітковини

Нечасто: ангіоневротичний набряк.

Невідомо: висипання свербіж.

Порушення з боку скелетно-м&rsquo язової системи та сполучної тканини

Невідомо: міалгія.

Порушення з боку нирок і сечовивідних шляхів

Часто: ниркова недостатність і порушення функції нирок.

Нечасто: гостра ниркова недостатність збільшення креатиніну в сироватці крові.

Невідомо: збільшення азоту сечовини крові.

Загальні розлади та реакції у місці введення

Нечасто: астенія підвищена втомлюваність.

Передозування.

Передозування валсартаном може призвести до вираженої артеріальної гіпотензії що в свою чергу може призвести до пригнічення свідомості судинного колапсу та/або шоку.

Терапевтичні заходи залежать від часу прийому та типу і тяжкості симптомів першорядне значення має стабілізація кровообігу.

При артеріальній гіпотензії пацієнт повинен перебувати в лежачому положенні при цьому необхідно провести корекцію об&rsquo єму циркулюючої крові.

Малоймовірно що валсартан виводиться шляхом гемодіалізу.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Застосування антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ (АРАІІ) протипоказане протягом усього періоду вагітності.

Епідеміологічні дані щодо ризику тератогенного впливу внаслідок застосування інгібіторів АПФ протягом І триместру вагітності не переконливі проте незначне збільшення ризику не можна виключити. Оскільки немає контрольованих епідеміологічних даних щодо ризику при застосуванні антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ ризик тератогенного впливу може існувати і для цього класу препаратів. За винятком випадків коли продовження терапії вважається необхідним пацієнткам які планують вагітність слід призначити альтернативну антигіпертензивну терапію зі встановленим профілем безпеки щодо застосування у період вагітності. Якщо діагностовано вагітність лікування антагоністами рецепторів ангіотензину ІІ потрібно негайно припинити і якщо необхідно слід розпочати альтернативне лікування.

Відомо що застосування антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ протягом ІІ і ІІІ триместрів вагітності індукує у людини фетотоксичність (послаблення функції нирок олігогідроамніон затримка осифікації кісток черепа) і неонатальну токсичність (ниркова недостатність артеріальна гіпотензія гіперкаліємія).

Якщо з ІІ триместру вагітності застосовували АРАІІ рекомендовано провести ультразвукове обстеження для перевірки функції нирок і стану кісток черепа.

Стан новонароджених матері яких застосовували АРАІІ слід ретельно перевіряти щодо розвитку артеріальної гіпотензії.

Через відсутність інформації щодо застосування валсартану у період годування груддю Ванатекс не рекомендується застосовувати у даний період.

Фертильність

Валсартан у дозах до 200  мг/кг/добу не спричиняв небажаного впливу на репродуктивну функцію у щурів. Ця доза до 200  мг/кг/добу у 6 разів перевищує максимальну рекомендовану дозу для людини у перерахунку на мг/м² (розрахунки проводились для перорального застосування дози 320 мг/добу для пацієнта з масою тіла 60  кг).

Діти.

Валсартан застосовують для лікування артеріальної гіпертензії у дітей віком від 6 до 18 років. Безпека та ефективність застосування антагоністів рецептора ангітензину дітям віком від 1 до 6 років не встановлені. Препарат не рекомендований для лікування серцевої недостатності або постінфарктного стану у дітей через відсутність даних щодо безпеки та ефективності.

Особливості застосування.

Гіперкаліємія

Супутнє застосування добавок калію калійзберігаючих діуретиків замінників солі що містять калій або інших засобів що можуть підвищити рівні калію (гепарин тощо) не рекомендується. За необхідності слід контролювати рівні калію.

Порушення функції нирок. Дотепер немає даних щодо безпеки застосування препарату пацієнтам із кліренсом креатиніну < 10  мл/хв та пацієнтам яким проводять діаліз тому валсартан слід застосовувати з обережністю таким пацієнтам. Дорослим пацієнтам із кліренсом креатиніну >   10  мл/хв корекція дози не потрібна.

Одночасне застосування антагоністів рецептора ангіотензину або інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту з аліскіреном пацієнтам з порушенням функції нирок (швидкість гломерулярної фільтрації (ШГФ) < 60  мл/хв/1 73  м²) протипоказано.

Порушення функції печінки. Пацієнтам із печінковою недостатністю легкого та помірного ступеня без холестазу валсартан слід застосовувати з обережністю.

Пацієнти з дефіцитом в організмі натрію і/або об&rsquo єму циркулюючої крові (ОЦК). У пацієнтів із тяжким ступенем дефіциту натрію і/або об&rsquo єму циркулюючої крові в організмі наприклад у тих хто отримує високі дози діуретиків в окремих випадках після початку терапії валсартаном може спостерігатися симптоматична артеріальна гіпотензія. Перед початком терапії валсартаном слід провести корекцію вмісту в організмі натрію і/або об&rsquo єму циркулюючої крові наприклад шляхом зниження дози діуретика.

Стеноз ниркової артерії. Для пацієнтів із двобічним стенозом ниркової артерії або стенозом єдиної нирки безпеку застосування антагоністів рецепторів ангіотензину не встановлено. Короткочасне застосування валсартану у 12 пацієнтів із вазоренальною гіпертензією що є вторинною внаслідок однобічного стенозу ниркової артерії не спричинює ніяких істотних змін гемодинамічних параметрів нирок креатиніну сироватки або азоту сечовини крові. Оскільки інші лікарські засоби що впливають на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему (РААС) можуть підвищувати рівень сечовини у крові і креатиніну сироватки крові у пацієнтів з однобічним стенозом ниркової артерії як захід безпеки рекомендується моніторинг ниркової функції при лікуванні валсартаном.

Трансплантація нирки

На сьогодні немає даних щодо безпеки застосування валсартану пацієнтам яким нещодавно проведено трансплантацію нирки.

Первинний гіперальдостеронізм

Пацієнтам із первинним гіперальдостеронізмом не слід застосовувати валсартан оскільки у них не активована ренін-ангіотензинова система.

Стеноз аортального та мітрального клапанів обструктивна гіпертрофічна кардіоміопатія

Як і інші вазодилататори з особливою обережністю призначають препарат пацієнтам зі стенозом аортального або мітрального клапана або з обструктивною гіпертрофічною кардіоміопатією.

Вагітність

Антагоністи рецепторів ангіотензину ІІ не слід призначати у період вагітності. Якщо продовження лікування препаратом вважається необхідним пацієнткам які планують вагітність слід змінити препарат на альтернативні антигіпертензивні засоби зі встановленим профілем безпеки щодо застосування у період вагітності. Якщо підтверджено вагітність лікування слід негайно припинити і якщо необхідно розпочати альтернативну терапію.

Нещодавно перенесений інфаркт міокарда

Комбінація каптоприлу та валсартану не показала додаткового клінічного ефекту натомість ризик розвитку небажаних реакцій збільшився порівняно з таким при лікуванні відповідними препаратами. Таким чином комбінація валсартану з інгібітором АПФ не рекомендується.

Слід дотримуватися обережності пацієнтам після інфаркту міокарда. Оцінка пацієнтів після інфаркту міокарда завжди повинна включати оцінку функції нирок.

Застосування валсартану пацієнтам після інфаркту міокарда часто призводить до деякого зниження артеріального тиску але зазвичай немає необхідності припиняти терапію через триваючу симптоматичну артеріальну гіпотензію за умови дотримання інструкцій щодо дозування.

Серцева недостатність

У пацієнтів із серцевою недостатністю потрійна комбінація інгібітору АПФ бета-блокатора та АРА не показала будь-яких клінічних ефектів. Ця комбінація ймовірно збільшує ризик розвитку небажаних ефектів тому не рекомендується. Слід дотримуватися обережності пацієнтам із серцевою недостатністю та завжди оцінювати функцію нирок.

Застосування антагоністів рецепторів ангіотензину пацієнтам із серцевою недостатністю часто призводить до деякого зниження артеріального тиску але зазвичай немає необхідності припиняти терапію через триваючу симптоматичну артеріальну гіпотензію за умови дотримання інструкцій щодо дозування.

У пацієнтів у яких функція нирок може залежати від активності ренін-ангіотензинової системи (наприклад у пацієнтів з тяжкою застійною серцевою недостатністю) лікування інгібіторами ангіотензинперетворювального ферменту пов&rsquo язане з олігурією та/або прогресуючою азотемією і в окремих випадках &ndash з гострою нирковою недостатністю та/або летальним наслідком. Оскільки валсартан є антагоністом ангіотензину II не можна виключати що застосування препарату може бути пов&rsquo язане з порушенням функції нирок.

Ангіоневротичний набряк в анамнезі

При застосуванні валсартану повідомлялося про розвиток у пацієнтів ангіоневротичного набряку у тому числі набряку гортані та голосової щілини що призводить до обструкції дихальних шляхів та/або набряку обличчя губ глотки та/або язика у деяких із цих пацієнтів розвиток ангіоневротичного набряку спостерігався і раніше при застосуванні інших препаратів у тому числі інгібіторів АПФ. Розвиток ангіоневротичного набряку потребує негайного припинення застосування Ванатексу і повторно призначати валсартан не слід.

Інші умови при стимуляції ренін-ангіотензинової системи (таблетки 320  мг)

У пацієнтів у яких функція нирок може залежати від активності ренін-ангіотензинової системи (наприклад у пацієнтів з тяжкою застійною серцевою недостатністю) лікування інгібіторами ангіотензинперетворювального ферменту було пов&rsquo язане з олігурією та/або прогресуючою азотемією і в окремих випадках &ndash з гострою нирковою недостатністю та/або летальним наслідком. Оскільки валсартан є антагоністом ангіотензину II не можна виключити що застосування валсартану може бути пов&rsquo язане з порушенням функції нирок.

Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС)

Супутнє застосування препаратів групи АРА з іншими препаратами що діють на РААС пов&rsquo язано зі збільшенням частоти розвитку артеріальної гіпотензії гіперкаліємії та змін функції нирок порівняно з монотерапією. Рекомендується моніторинг артеріального тиску функції нирок та електролітів у пацієнтів які отримують валсартан та інші препарати що впливають на РААС.

Діти

Порушення функції нирок

Застосування дітям із кліренсом креатиніну < 30 мл/хв та дітям яким проводять діаліз не вивчалося тому валсартан не рекомендується призначати таким пацієнтам. Дітям із кліренсом креатиніну > 30 мл/хв корекція дози не потрібна. Слід ретельно контролювати функцію нирок та рівень калію у сироватці крові під час лікування валсартаном. Це стосується зокрема випадків коли валсартан застосовують за наявності інших умов (висока температура дегідратація) що ймовірно порушують функцію нирок.

Одночасне застосування антагоністів рецептора ангіотензину або інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту з аліскіреном пацієнтам з порушенням функції нирок (швидкість гломерулярної фільтрації (ШГФ) < 60  мл/хв/1 73  м²) протипоказано.

Порушення функції печінки

Як і дорослим валсартан протипоказаний для застосування дітям із тяжкою печінковою недостатністю біліарним цирозом печінки і пацієнтам із холестазом. Існує обмежений клінічний досвід застосування валсартану дітям із печінковою недостатністю легкого та помірного ступеня. Доза валсартану не повинна перевищувати 80  мг для таких пацієнтів.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Не проводились дослідження щодо впливу на здатність керувати автомобілем. При керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами необхідно враховувати що іноді може спостерігатися запаморочення або втома.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Подвійна блокада ренін-ангіотензинової системи (РАС) препаратами груп АРА ІАПФ або аліскіреном

Слід дотримуватись обережності при одночасному застосуванні препаратів групи АРА з іншими препаратами що блокують РААС такими як препарати групи ІАПФ або аліскірен.

Одночасне застосування антагоністів рецептора ангіотензину включаючи валсартан або інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту з аліскіреном пацієнтам з цукровим діабетом або порушенням функції нирок (швидкість гломерулярної фільтрації (ШГФ) < 60  мл/хв./1 73  м²) протипоказано.

Одночасне застосування не рекомендоване

Літій

Про оборотне підвищення концентрації літію у сироватці крові і токсичність повідомлялося протягом одночасного застосування інгібіторів АПФ. У зв&rsquo язку з відсутністю досвіду одночасного застосування валсартану і літію така комбінація не рекомендована. Якщо комбінація вважається необхідною рекомендовано проводити ретельний моніторинг рівня літію у сироватці крові.

Калійзберігаючі діуретики добавки калію замінники солі що містять калій та інші речовини які можуть підвищувати рівень калію

Якщо застосування лікарського засобу що впливає на рівень калію у поєднанні з валсартаном вважається необхідним рекомендується контроль рівня калію у плазмі крові.

Необхідна обережність при одночасному застосуванні

Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2 ацетилсаліцилову кислоту > 3  г/добу та неселективні НПЗП

При одночасному застосуванні антагоністів ангіотензину ІІ з НПЗП може виникнути ослаблення антигіпертензивного ефекту. Крім того одночасне застосування антагоністів ангіотензину ІІ та НПЗП може призвести до погіршення ниркової функції та підвищення рівня калію у сироватці крові. Тому на початку лікування рекомендований контроль ниркової функції а також відповідна гідратація пацієнта.

Транспортери

За результатами досліджень in vitro валсартан є субстратом для печінкового транспортера захоплення OATP1B1/OATP1B3 та печінкового транспортера виведення MRP2. Клінічне значення цих даних невідоме. Одночасне застосування інгібіторів транспортера захоплення (наприклад рифампіцину циклоспорину) або транспортера виведення (наприклад ритонавіру) може збільшити системну експозицію валсартану. Слід дотримуватися належних заходів на початку або в кінці супутнього застосування цих лікарських засобів.

Інші

У ході досліджень взаємодії лікарських засобів з валсартаном не спостерігалося клінічно значущих взаємодій з валсартаном або з будь-якою з таких речовин: циметидин варфарин фуросемід дигоксин атенолол індометацин гідрохлоротіазид амлодипін глібенкламід.

Діти

Рекомендується обережність при одночасному застосуванні дітям та підліткам з артеріальною гіпертензією валсартану та інших речовин що пригнічують ренін-ангіотензин-альдостеронову систему яка може підвищити рівень калію у сироватці крові. Необхідно ретельно контролювати функцію нирок та рівень калію у сироватці крові.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Валсартан є перорально активним сильним і специфічним антагоністом рецепторів ангіотензину II (Аng II). Він діє вибірково на підтип рецепторів AT₁ який відповідає за дію ангіотензину II. Збільшені рівні Аng II в плазмі крові після блокади рецептора АТ₁ валсартаном можуть стимулювати неблокований рецептор AT₂ який цілком ймовірно нейтралізує дію рецептора АТ₁. Валсартан не проявляє активності часткового агоніста щодо рецептора АТ₁ і має значно більшу (приблизно 20 000-кратну) спорідненість із рецептором АТ₁ ніж із рецептором AT₂.

Невідомо чи звʼязується валсартан із іншими рецепторами гормонів або іонними каналами які як відомо відіграють важливу роль у серцево-судинній регуляції чи блокує їх.

Валсартан не пригнічує АПФ (також відомий як кіназа II) який перетворює Ang I в Аng II і руйнує брадикінін. Оскільки не відбувається впливу на АПФ і потенціювання брадикініну або білкової речовини антагоністи ангіотензину II навряд чи можуть бути пов&rsquo язані з кашлем.

Артеріальна гіпертензія

Призначення валсартану пацієнтам із артеріальною гіпертензією призводить в результаті до зниження артеріального тиску не впливаючи при цьому на частоту пульсу.

У більшості пацієнтів після прийому одноразової пероральної дози антигіпертензивна активність спостерігається протягом 2 годин а максимальне зниження артеріального тиску досягається протягом 4-6 годин. Гіпотензивний (протигіпертонічний) ефект зберігається протягом 24 годин після прийому препарату. При повторному прийомі доз препарату гіпотензивний ефект в основному зберігається протягом 2 тижнів а максимальний ефект досягається протягом 4 тижнів і зберігається протягом тривалого лікування. У поєднанні з гідрохлоротіазидом досягається суттєве додаткове зниження артеріального тиску.

Швидка відміна валсартану не пов' язана з « рикошетною» артеріальною гіпертензією або іншими небажаними клінічними явищами.

Нещодавно перенесений інфаркт міокарда

Результати дослідження продемонстрували ефективність валсартану як і каптоприлу у зниженні  загальної смертності  після інфаркту міокарда. Валсартан виявився також ефективним у зниженні смертності від серцево-судинної патології зниженні кількості випадків госпіталізації з приводу серцевої недостатності та  повторного інфаркту міокарда. Профіль безпеки валсартану відповідав перебігу хвороби пацієнтів які лікувалися після встановленого інфаркту міокарда.

Серцева недостатність

Пацієнти які лікувалися валсартаном продемонстрували значне поліпшення щодо ознак та симптомів серцевої недостатності включаючи задишку втому набряк і хрипи порівняно з тими хто лікувався плацебо. Хворі з хронічною серцевою недостатністю які лікувалися валсартаном мали кращу якість життя від початкового до кінцевого показника порівняно з пацієнтами які лікувалися плацебо. Фракція викиду у пацієнтів які лікувалися валсартаном була значно більшою а кінцевий діастолічний діаметр лівого шлуночка суттєво зменшився від початкового до кінцевого показника порівняно з пацієнтами які лікувалися  плацебо.

Діти

Антигіпертензивний ефект валсартану оцінювали у 4 рандомізованих подвійних сліпих клінічних дослідженнях у 561  дитини віком від 6 до 18  років та у 165  дітей віком від 1 до 6  років. Порушення з боку нирок і сечовивідних шляхів та ожиріння були найбільш частими основними медичними умовами що спричиняють артеріальну гіпертензію у дітей включених у ці дослідження.

Клінічний досвід щодо застосування дітям віком від 6 років

У ході клінічного дослідження за участю 261 дитини з артеріальною гіпертензією віком від 6 до 16 років пацієнти з масою тіла < 35  кг отримували 10 40 або 80  мг валсартану на добу (низькі середні та високі дози) пацієнти з масою тіла &ge 35  кг отримували 20 80 і 160  мг валсартану на добу (низькі середні та високі дози). У кінці 2 тижня валсартан знижував систолічний та діастолічний артеріальний тиск залежно від дози. У цілому три рівні дози валсартану (низька середня та висока) достовірно знижували систолічний артеріальний тиск на 8 10 12  мм рт.ст. від вихідного рівня відповідно.

Клінічний досвід щодо застосування дітям віком до 6 років

Валсартан не рекомендується для застосування цій віковій категорії.

Фармакокінетика.<