Тігацил порошок для ін'єкцій 50 мг №10

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ТИгацил

(Tygacil^® )

Склад:

діюча речовина: tigecycline

1 флакон містить 50 мг тайгецикліну

допоміжні речовини: лактози моногідрат кислота хлористоводнева розведена натрію гідроксид.

Лікарська форма.

Порошок для розчину для інфузій.

Основні фізико-хімічні властивості:

ліофілізат у вигляді злиплої маси або порошку оранжевого кольору.

Фармакотерапевтична група.

Антибактеріальні засоби для системного застосування. Тетрацикліни. Код АТX. J01A A12.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Механізм дії.

Тайгециклін &ndash антибіотик гліцилциклінового ряду який інгібує трансляцію білка у бактеріях шляхом приєднання до рибосомної субодиниці 30S та блокування входу молекул аміно-ацил-тРНК в сайт А рибосоми що перешкоджає включенню амінокислотних залишків у нарощувані пептидні ланцюги.

Загалом вважають що тайгецикліну притаманна бактеріостатична дія. При дослідженні впливу тайгецикліну на Enterococcus spp. Staphylococcus aureus та Escherichia coli в концентрації яка в 4 рази вища за мінімальну пригнічуючу концентрацію (МПК) було виявлено зниження кількості бактеріальних колоній на 2 log.

Механізм резистентності.

Тайгециклін здатний переборювати два основні механізми резистентності бактерій до тетрацикліну: рибосомальний захист та активне виведення. Для збудників родини Enterobacteriaceae існує перехресна резистентність між тайгецикліном та міноциклінрезистентними ізолятами обумовлена ефлюксним механізмом резистентності до багатьох препаратів. Між тайгецикліном та більшістю класів антибіотиків немає перехресної резистентності в основі якої лежить модифікація мішені дії. Тайгециклін чутливий до хромосомнокодованих ефлюксних механізмів резистентності представників родини Proteeaе та Pseudomonas aeruginosa. Збудники родини Proteeae (Proteus spp. Providencia spp. та Morganella spp.) загалом менш чутливі до тайгецикліну ніж інші представники Enterobacteriaceae. Знижену чутливість в обох групах пов&rsquo язують з суперекспресією неспецифічного ефлюксного насоса AcrAB. Знижена чутливість Acinetobacter baumanii пов&rsquo язана з суперекспресією ефлюксного насоса AdeABC.

Граничні точки.

Європейським комітетом перевірки антимікробної чутливості (EUCAST) встановлені такі межі МПК:

для Staphylococcus spp. &ndash S &le 0 5 мг/л та R > 0 5 мг/л

для видів Streptococcus spp. окрім S. pneumoniae &ndash S &le 0 25 мг/л R > 0 5 мг/л

для Enterobacter spp. &ndash S &le 0 25 мг/л   R > 0 5 мг/л

для представників Enterobacteriaceae &ndash S &le 1^{(^)} мг/л   R > 2 мг/л.

^{(^)} - Активність тайгецикліну in vitro знижена щодо Proteus Providencia та Morganella spp.

Встановлена клінічна ефективність застосування препарату проти анаеробних бактерій при полімікробних інтраабдомінальних інфекціях але кореляції між значеннями MIC даними щодо фармакокінетики/фармакодинаміки та клінічними результатами немає. Отже відомості про межі чутливості не надаються. Слід відмітити широкий діапазон MIC для організмів родів Bacteroides та Clostridium який може включати значення що перевищують 2 мг/л.

Існує обмежена кількість даних щодо клінічної ефективності тайгецикліну проти ентерококів. Однак клінічні дослідження показали що полімікробні інтраабдомінальні інфекції піддаються лікуванню тайгецикліном.

Чутливість.

Частота набутої резистентності може змінюватись залежно від місця та періоду відбору досліджуваних мікроорганізмів також бажано мати локальні відомості щодо резистентності особливо при лікуванні тяжких інфекцій. За необхідності коли місцева набута резистентність досягла такого рівня що користь застосування препарату принаймні при деяких типах інфекцій стає сумнівною слід звернутися за допомогою до експерта.

* - відмічено види щодо яких була показана задовільна активність під час клінічних досліджень

&dagger - див. інформацію щодо межі чутливості.

Електрофізіологія серця.

В ході рандомізованого плацебо-контрольованого дослідження та порівняння з активним контрольним препаратом перехресного ретельного дослідження інтервалу QT в чотирьох групах за участі 46 здорових учасників не було виявлено жодного значного впливу однієї внутрішньовенної дози тайгецикліну 50 мг або 200 мг на інтервал QT.

Діти.

В ході відкритого фармакокінетичного дослідження багатократних  наростаючих доз 39 дітям віком від 8 до 11 років із ускладненими інфекціями шкіри та м&rsquo яких тканин або з ускладненими інфекціями черевної порожнини застосовували тайгециклін (0 75 1 0 або     1 25 мг/кг). Всі пацієнти отримували тайгециклін внутрішньовенно від мінімально 3 до максимально 14 днів підряд із додатковою можливістю перейти на оральні антибіотики на або після 4 дня. Клінічне одужання досягалося між 10 та 21 днем після застосування останньої дози. Зведені результати щодо клінічної відповіді у модифікованій популяції пацієнтів що розпочали лікування представлені у таблиці нижче.

Вищевказані дані з ефективності слід приймати до уваги з обережністю оскільки у цьому дослідженні було дозволене застосування супутніх антибіотиків а також через невелику кількість пацієнтів.

Фармакокінетика.

Абсорбція.

Біодоступність тайгецикліну становить 100 % оскільки його застосовують внутрішньовенно.

Розподіл.

Зв&rsquo язування тайгецикліну з білками плазми in vitro становить приблизно 71&minus 89 % при концентраціях яких дотримувались в ході клінічних досліджень (від 0 1 до 1 0 мкг/мл). Фармакокінетичні дослідження на тваринах та з участю людей показали що тайгециклін швидко розподіляється в тканинах.

При застосуванні однієї чи декількох доз ¹⁴С-тайгецикліну щурам мічені атоми добре розподілялися в більшості тканин а найбільша кількість була виявлена у кістковому мозку слинних залозах щитовидній залозі селезінці та нирках. У людей об&rsquo єм розподілу в рівноважному стані в середньому становить від 500 до 700 л (7&minus 9 л/кг) що вказує на активний розподіл тайгецикліну поза плазмою та накопичення його в тканинах.

Немає даних щодо здатності тайгецикліну проникати через гематоенцефалічний бар&rsquo єр у людей.

У клініко-фармакологічних дослідженнях із застосуванням терапевтичної дози (початкова доза становила 100 мг надалі &ndash по 50 мг кожні 12 годин) було встановлено що C_max тайгецикліну в сироватці в рівноважному стані становить 866± 233 нг/мл при інфузії препарату протягом 30 хв та 634± 97 нг/мл при інфузії протягом 60 хв. Значення AUC_0-12h у рівноважному стані становить 2349± 850 нг· год/мл.

Метаболізм.

Розраховано що в середньому перед виведенням з організму метаболізується менше 20 % тайгецикліну. Після введення ¹⁴С-тайгецикліну здоровим добровольцям чоловічої статі у сечі та фекаліях був виявлений незмінений тайгециклін у вигляді введеного міченого матеріалу але також були виявлені глюкуронід N-ацетиловий метаболіт та епімер тайгецикліну.

Дослідження на мікросомах печінки людини in vitro показують що тайгециклін не інгібує метаболізм опосередкований будь-якою з шести ізоформ цитохрому Р450 (CYP): 1A2 2C8 2C9 2С19 2D6 та 3A4 &ndash шляхом конкурентної інгібіції. Крім того тайгециклін не виявляє залежності від НАДФ при пригніченні CYP2C9 CYP2C19 CYP2D6 та CYP3A що дає змогу припустити відсутність обґрунтованого механізму пригнічення CYP ензимів.

Елімінація.

Визначення загальної кількості мічених атомів у фекаліях та сечі після застосування                   ¹⁴С-тайгецикліну показує що 59 % введеної дози виводиться з фекаліями та жовчю а 33 % &ndash з сечею. Загалом основний шлях виведення тайгецикліну &ndash це екскреція незміненої сполуки з жовчю. Допоміжні шляхи &ndash утворення глюкуроніду та виведення у незміненому вигляді нирками. Загальний кліренс тайгецикліну при внутрішньовенному застосуванні становить 24 л/годину а нирковий кліренс &ndash приблизно 13 % від загального. Тайгецикліну властива поліекспоненціальна елімінація з сироватки при застосуванні декількох доз середній кінцевий T_1/2 становить 42 години хоча існує значна індивідуальна варіабельність.

Результати in vitro досліджень з використанням клітин Caco-2 демонструють що тайгециклін не інгібує потік дигоксину що свідчить про те що тайгециклін не є інгібітором                                         Р-глікопротеїну (Р-gp). Результати отримані in vitro узгоджуються з інформацією щодо відсутності впливу тайгецикліну на кліренс дигоксину отриманою у рамках вищеописаного дослідження взаємодії лікарських засобів in vivo.

На підставі результатів in vitro дослідження з використанням клітинної лінії яка характеризується надмірною експресією Р-gp тайгециклін є субстратом Р-gp. Потенційна доля переносу зумовленого Р-gp у розподіленні тайгецикліну in vivo невідома. Супутнє застосування з інгібіторами Р-gp (наприклад кетоконазолом або циклоспорином) або індукторами Р-gp (наприклад рифампіцином) може вплинути на фармакокінетику тайгецикліну.

Особливі групи хворих.

Печінкова недостатність.

Фармакокінетика тайгецикліну (при застосуванні однієї дози) у пацієнтів з незначними порушеннями функції печінки не змінюється. Однак у пацієнтів з помірними та значними порушеннями функції печінки (B та С згідно з класифікацією Child Pugh) системний кліренс тайгецикліну зменшується на 25 % та 55 % відповідно а період напіввиведення тайгецикліну подовжується на 23 % та 43 % відповідно.

Ниркова недостатність.

Фармакокінетика тайгецикліну (при застосуванні однієї дози) у пацієнтів з нирковою недостатністю (кліренс креатиніну < 30 мл/хв n=6) не змінюється. При тяжких порушеннях функції нирок значення AUC було на 30 % вище ніж у осіб з нормальною функцією нирок.

Пацієнти літнього віку.

Загалом не виявлено різниці між фармакокінетичними показниками здорових осіб літнього віку та осіб більш молодого віку.

Діти.

Фармакокінетику тайгецикліну вивчали у рамках двох досліджень. Перше дослідження включало дітей віком 8&minus 16 років (n=24) які отримували одноразові дози тайгецикліну (0 5 1 або 2 мг/кг до максимальної дози відповідно у 50 мг 100 мг та 150 мг) що вводили внутрішньовенно впродовж 30 хвилин. Друге дослідження було проведено у дітей віком 8&minus 11 років які отримували багаторазові дози тайгецикліну (0 75 1 або 1 25 мг/кг до максимальної дози у 50 мг) кожні 12 годин що вводили внутрішньовенно впродовж                  30 хвилин. У рамках цих досліджень навантажувальні дози не використовували. Зведені дані фармакокінетичних параметрів наведені у таблиці нижче.

Цільова AUC_0-12h у дорослих після застосування рекомендованої навантажувальної дози 100 мг і потім у дозі 50 мг кожні 12 годин становила приблизно 2500 нг&bull год/мл.

Маса тіла є коваріатою для дітей віком від 8 років що було виявлено в ході обох клініко-фармакологічних досліджень. Експозиція препарату при режимі дозування 1 2 мг/кг тайгецикліну кожні 12 годин (до максимальної дози у 50 мг кожні 12 годин) для дітей віком від 8 до 12 років та 50 мг кожні 12 годин для підлітків віком від 12  до 18 років ймовірно буде подібною до експозиції препарату при затвердженому режимі дозування для дорослих.

В деяких дітей спостерігалися вищі значення C_max ніж у дорослих у ході цих досліджень тому треба з обережністю обирати швидкість проведення інфузії тайгецикліну у дітей та підлітків.

Стать.

Не виявлено клінічно значущих відмінностей між кліренсом тайгецикліну у чоловіків та жінок. Визначена величина AUC у жінок на 20 % вища ніж у чоловіків.

Раса.

Кліренс тайгецикліну не залежить від раси.

Маса тіла.

Кліренс кліренс з уточненням залежно від маси тіла та AUC істотно не відрізнялися у пацієнтів з різною масою тіла включаючи осіб з масою &ge 125 кг. У пацієнтів з масою              &ge 125 кг значення  AUC нижче на 24 %. Даних для пацієнтів з масою тіла 140 кг та більше немає.

Клінічні характеристики.

Показання.

Тигацил застосовується дорослим та дітям віком від 8 років для лікування таких інфекцій:

- ускладнених інфекцій шкіри та м&rsquo яких тканин за винятком інфекцій діабетичної стопи

- ускладнених інфекцій черевної порожнини.

Тигацил слід застосовувати тільки у випадках коли інші антибіотики не прийнятні до застосування.

Слід звернути увагу на офіційні рекомендації щодо відповідного застосування антибактеріальних засобів.

Протипоказання.

Гіперчутливість до активної речовини чи до будь-якої з допоміжних речовин препарату а також до інших препаратів тетрациклінового ряду.

Пацієнти які мають гіперчутливість до антибіотиків тетрациклінового ряду можуть мати гіперчутливість до тайгецикліну.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Дослідження взаємодій проводили лише із залученням дорослих пацієнтів.

Одночасне застосування тайгецикліну та однієї дози варфарину (25 мг) здоровим добровольцям призвело до зниження кліренсу R-варфарину та S-варфарину на 40 % та 23 % відповідно та підвищення AUC на 68 % та 29 % відповідно. Механізм цієї взаємодії досі не з&rsquo ясований. Наявні дані не дають змоги висловити припущення що ця взаємодія може призвести до істотних змін міжнародного нормалізованого співвідношення (INR). Однак оскільки тайгециклін може подовжувати як протромбіновий час так і активований частковий тромбопластиновий час то при одночасному застосуванні тайгецикліну з антикоагулянтами слід ретельно контролювати стан пацієнтів використовуючи відповідні тести для визначення коагуляції. Варфарин не впливає на фармакокінетичний профіль тайгецикліну.

Тайгецикліну не притаманний екстенсивний метаболізм. Отже очікується що на його кліренс не впливатимуть інгібітори чи індуктори ізоформ CYP450. In vitro тайгециклін не проявляє властивостей конкурентного інгібітору або інгібітору необоротної дії щодо ензимів CYP450.

Тайгециклін у рекомендованих дозах не впливає на швидкість чи ступінь абсорбції або кліренс дигоксину (0 5 мг а потім по 0 25 мг щоденно) при застосуванні здоровим добровольцям. Дигоксин не впливає на фармакокінетичний профіль тайгецикліну. Отже при одночасному застосуванні тайгецикліну з дигоксином немає потреби в коригуванні дози.

При дослідженнях in vitro не було виявлено антагонізму між тайгецикліном та антибіотиками інших класів які часто застосовують у терапії.

Супутнє застосування антибіотиків з оральними протизаплідними засобами може знизити ефективність протизаплідних засобів.

Згідно з результатами in vitro дослідження тайгециклін є субстратом Р-gp. Комбіноване застосування з інгібіторами Р-gp (наприклад кетоконазолом або циклоспорином) або індукторами Р-gp (наприклад рифампіцином) може вплинути на фармакокінетику тайгецикліну.

Особливості застосування.

У рамках клінічних досліджень із залученням пацієнтів з ускладненими інфекціями шкіри та м&rsquo яких тканин ускладненими інтраабдомінальними інфекціями інфекціями діабетичної стопи нозокоміальною пневмонією та зі стійкими патогенами вищий процент летальності спостерігався серед пацієнтів яким застосовували Тигацил порівняно з пацієнтами яким застосовували компаратор. Причини цього залишаються  невідомими але не можна виключити гіршу ефективність і безпечність порівняно з компараторами які застосовувались у дослідженнях.

У рамках клінічних досліджень у пацієнтів з ускладненими інтраабдомінальними інфекціями погіршене загоєння хірургічної рани було пов&rsquo язане з суперінфекцією. За пацієнтами у яких спостерігається погіршене загоєння слід спостерігати з метою виявлення суперінфекції.

Пацієнти у яких розвиваються суперінфекції зокрема нозокоміальна пневмонія ймовірно мають гірші результати лікування. За пацієнтами слід ретельно спостерігати щодо розвитку суперінфекції. Якщо після початку лікування препаратом Тигацил визначається інше вогнище інфекції окрім ускладнених інфекцій шкіри і м&rsquo яких тканин або ускладнених інтраабдомінальних інфекцій слід розглянути можливість застосування альтернативної антибактеріальної терапії для якої було продемонстровано ефективність щодо лікування специфічного типу інфекції(-ій) наявної(-их) у пацієнта.

Тигацил не схвалено для застосування за іншими клінічними показаннями окрім ускладнених інфекцій шкіри та м&rsquo яких тканин та ускладнених інтраабдомінальних інфекцій. Тигацил не рекомендується застосовувати за незатвердженими показаннями.         

При застосуванні тайгецикліну повідомлялося про розвиток анафілактичних/ анафілактоїдних реакцій які є потенційно небезпечними для життя.

Повідомлялося про випадки ушкодження печінки переважно холестатичного типу включаючи випадки печінкової недостатності з летальними наслідками у пацієнтів які отримували лікування тайгецикліном. Хоча розвиток печінкової недостатності може бути зумовлений основними захворюваннями або супутньо застосовуваними препаратами необхідно враховувати можливий вплив тайгецикліну на розвиток цього стану.

Антибіотики класу гліцилциклінів структурно подібні до антибіотиків тетрациклінового ряду. При застосуванні тайгецикліну можуть спостерігатися небажані реакції подібні до тих що спостерігаються при застосуванні антибіотиків  тетрациклінового ряду. Такі реакції можуть включати підвищену чутливість до світла псевдотумор мозку панкреатит та антианаболічну дію яка призводить до підвищення рівня азоту сечовини в крові азотемії ацидозу та гіперфосфатемії (див. розділ  « Побічні реакції» ).

При лікуванні тайгецикліном може розвинутись гострий панкреатит у т. ч. тяжкий (частота: нечасто). Необхідно розглянути можливість встановлення діагнозу гострий панкреатит пацієнтам яким застосовують тайгециклін якщо у них спостерігають розвиток клінічних симптомів ознак чи відхилень у лабораторних аналізах характерних для гострого панкреатиту. Більшість відомих випадків панкреатиту розвивались щонайменше через 1 тиждень лікування тайгецикліном. В усіх випадках панкреатит розвивався у хворих які не мали відомих факторів ризику розвитку панкреатиту. Зазвичай після припинення лікування тайгецикліном стан хворих покращується. Слід взяти до уваги що у випадках підозри на розвиток панкреатиту необхідно припинити лікування тайгецикліном.

Досвід лікування тайгецикліном інфекцій у пацієнтів з тяжкими основними захворюваннями обмежений.

Клінічні дослідження застосування тайгецикліну для лікування ускладнених інфекцій шкіри та м&rsquo яких тканин найчастіше проводили за участю пацієнтів із запаленням підшкірної клітковини (58 6 %) та подальшими тяжкими абсцесами (24 9 %). Пацієнти із тяжкими основними захворюваннями &ndash порушенням імунітету інфікованими пролежнями які потребували лікування тривалішого за 14 днів (наприклад з некротичним фасцитом) &ndash не брали участі у дослідженнях. Також було залучено обмежену кількість пацієнтів з супутніми захворюваннями такими як цукровий діабет (25 8 %) захворювання периферичних кровоносних судин (10 4 %) ВІЛ-інфекція (1 2 %) та таких які застосовують наркотичні препарати внутрішньовенно (4 %). Наявний лише обмежений  досвід  лікування  хворих  із  супутньою бактеріємією (3 4 %).  Отже при лікуванні таких пацієнтів необхідно проявляти обережність. Результати масштабних досліджень із залученням пацієнтів з інфікованою діабетичною стопою показали меншу ефективність тайгецикліну порівняно з референтним препаратом тому його не рекомендується застосовувати пацієнтам цієї групи.

Клінічні дослідження застосування тайгецикліну для лікування ускладнених інтраабдомінальних інфекцій найчастіше  проводили з участю пацієнтів з ускладненим апендицитом (50 3 %) ускладненим холециститом (9 6 %) перфорацією кишечнику (9 6 %) інтраабдомінальним абсцесом (8 7 %) перфорацією виразки шлунка або дванадцятипалої кишки перфорованих менш ніж 24 години тому (8 3 %) перитонітом (6 2 %) і ускладненим дивертикулітом (6%). У 77 8 % цих пацієнтів був перитоніт який виявлявся при хірургічній операції. У дослідження було залучено обмежену кількість хворих з тяжкими основними захворюваннями &ndash порушенням імунітету тяжкістю клінічного стану за шкалою АРАСНЕ ІІ > 15 (3 34 %) хірургічно виявленими множинними інтраабдомінальними абсцесами (11 4 %). Також наявний лише обмежений досвід щодо лікування хворих із супутньою бактеріємією (5 6 %). Отже при лікуванні таких пацієнтів необхідно проявляти обережність.

У випадку застосування тайгецикліну тяжкохворим з ускладненими інтраабдомінальними інфекціями що виникли внаслідок перфорації кишечнику початкової стадії сепсису чи септичного шоку необхідно зважити можливість застосування комбінованого антибактеріального лікування.

Вплив холестазу на фармакокінетику тайгецикліну точно не встановлений. Виділення тайгецикліну з жовчю становить приблизно 50 % від загальної кількості що виділяється з організму. Отже необхідно ретельно наглядати за хворими з холестазом.

Для контролю за станом пацієнтів яким застосовують тайгециклін разом з антикоагулянтами слід використовувати тест для визначення протромбінового часу або інший подібний тест для визначення коагуляції.

При застосуванні майже всіх антибактеріальних препаратів повідомлялося про розвиток псевдомембранозного коліту що за ступенем тяжкості може бути від легкого до небезпечного для життя. Отже важливо пам&rsquo ятати про можливість встановлення такого діагнозу пацієнтам з діареєю протягом або після застосування будь-якого антибактеріального препарату.

Застосування тайгецикліну може призвести до посиленого росту нечутливих організмів включаючи гриби. Під час лікування слід ретельно наглядати за хворими. У випадку розвитку суперінфекції необхідно вжити відповідних заходів.

Результати вивчення тайгецикліну на щурах показали зміну забарвлення кісток. Застосування тайгецикліну під час розвитку зубів може призвести до стійкої зміни забарвлення зубів у людей.

Діти.

Клінічний досвід застосування тайгецикліну для лікування інфекційних хвороб у дітей віком від 8 років наразі дуже обмежений. Тому не слід застосовувати цей препарат у тих випадках коли доступна альтернативна антибіотикотерапія.

Такі побічні ефекти як нудота та блювання дуже часто зустрічаються у дітей. Необхідно взяти до уваги можливі випадки дегідратації. Дітям краще вводити препарат за допомогою тривалої внутрішньовенної інфузії &ndash понад 60 хвилин.

Як і у дорослих у дітей спостерігалися часті випадки болю у черевній порожнині що може свідчити про розвиток панкреатиту. У разі підтвердження панкреатиту лікування тайгецикліном слід припинити.

Перед початком та регулярно під час лікування необхідно проводити функціональні печінкові проби перевіряти параметри коагуляції показники крові рівні амілази та ліпази.

Тигацил не слід застосовувати дітям до 8 років через недостатній об&rsquo єм інформації щодо безпеки та ефективності препарату для цієї вікової групи а також тому що це може бути пов&rsquo язане зі стійкою зміною забарвлення зубів у дітей віком до 8 років.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність. Немає достатніх даних щодо застосування препарату Тигацил вагітним. Дослідження на тваринах виявили що введення тайгецикліну під час вагітності може спричинити ушкодження плода. Потенційний ризик для людини невідомий. Як і антибіотики тетрациклінового ряду тайгециклін може спричиняти стійке ушкодження зубів (зміна забарвлення та дефекти емалі) та затримувати процеси осифікації у плода у другій половині вагітності а також у дітей до 8 років внаслідок накопичення в зубах (з високим рівнем обміну кальцію) та утворенням хелатних комплексів які містять кальцій. Тайгециклін не слід застосовувати вагітним окрім випадків крайньої необхідності коли користь для матері перевищує ризик для плода/дитини.

Період годування груддю. Невідомо чи проникає тайгециклін у грудне молоко але дослідження на тваринах виявили що він проникає у молоко при лактації. При застосуванні Тигацилу жінкам які годують груддю слід проявити обережність та оцінити можливість припинення годування грудним молоком оскільки не можна виключити ризику токсичного впливу тайгецикліну на дитину.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Вплив препарату на здатність керувати автомобілем і працювати з технікою не досліджували. При керуванні автомобілем та роботі з технікою необхідно врахувати можливість виникнення запаморочення при застосуванні тайгецикліну.

Спосіб застосування та дози.

Дозування.

Початкова рекомендована доза для дорослих становить 100 мг надалі застосовувати по   50 мг кожні 12 годин впродовж 5-14 днів.

Тривалість лікування повинна залежати від тяжкості захворювання локалізації інфекції та клінічної відповіді хворого.

Печінкова недостатність.

Хворим із легким чи помірним ураженням печінки (ступінь А та B за класифікацією Чайлда&minus П&rsquo ю) корекція дози не потрібна.

Хворим (включаючи дітей) з тяжкою печінковою недостатністю (ступінь С за класифікацією Чайлда&minus П&rsquo ю) дозу препарату Тигацил слід зменшити на 50%. Дозу препарату для дорослих слід зменшити до 25 мг кожні 12 годин початкова доза навантаження залишається незмінною &ndash 100 мг. Препарат необхідно застосовувати з обережністю та контролювати відповідь пацієнта на введення.

Ниркова недостатність.

Хворим з порушенням функції нирок та пацієнтам які знаходяться на гемодіалізі корекція дози не потрібна.

Пацієнти літнього віку.

Корекція дози не потрібна.

Діти.

Тигацил слід застосовувати для лікування дітей від 8 років тільки після консультації з лікарем що має достатній досвід щодо інфекційних хвороб.

Діти віком від 8 до 12 років: 1 2 мг/кг тайгецикліну кожні 12 годин внутрішньовенно максимальна доза &minus 50 мг кожні 12 годин протягом 5&minus 14 днів.

Діти віком від 12 до 18 років: 50 мг кожні 12 годин протягом 5&minus 14 днів.

Діти віком до 8 років: Тигацил не слід застосовувати дітям до 8 років через недостатній об&rsquo єм інформації щодо безпеки та ефективності препарату для цієї вікової групи. Є дані щодо  зміни забарвлення зубів у дітей віком до 8 років.

Спосіб застосування.

Тигацил вводять тільки шляхом внутрішньовенної інфузії протягом 30&minus 60 хв. Для дітей краще вводити препарат шляхом повільної інфузії &minus понад 60 хв.

Для приготування розчину тайгецикліну (10 мг/мл) до ліофілізованого порошку Тигацил додають 5 3 мл 0 9 % розчину натрію хлориду для ін&rsquo єкцій або 5 % розчину декстрози для ін&rsquo єкцій або розчину Рінгера з лактозою. Після додавання розчинника вміст флакона слід обережно перемішати до повного розчинення порошку. 5 мл отриманого розчину негайно ввести у контейнер для інфузії об&rsquo ємом 100 мл (наприклад у скляну пляшку).

Для отримання дози 100 мг необхідно розчинити порошок двох флаконів і негайно ввести     10 мл відновленого розчину у контейнер для інфузії об&rsquo ємом 100 мл (наприклад у скляну пляшку).

Необхідно враховув