ТераФлю Екстра зі смаком лимону пакетики №10

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ТЕРАФЛЮ екстра 

зі смаком лимона

(TherAFlu^® EXTRA

with lemon flavour)

Склад лікарського засобу:

діючі речовини: 1 пакет містить парацетамолу 650 мг феніраміну малеату 20 мг фенілефрину гідрохлориду 10 мг

допоміжні речовини: сахароза калію ацесульфам кислота лимонна безводна мальтодекстрин кремнію діоксид натрію цитрат дигідрат кальцію фосфат барвник жовтий  D& C № 10 (Е 104) барвник жовтий FD& C № 6 (Е 110) ароматизатори лимонні натуральні.

Лікарська форма. Порошок для орального розчину.

Сипкий гранульований порошок з білими і жовтими крупними гранулами можлива наявність м&rsquo яких грудочок розчин: мутний жовтий розчин  з запахом лимона.

Назва і місцезнаходження виробника.

1. ФАМАР ФРАНЦІЯ/FAMAR FRANCE.

  1 Авеню дю Шамп де Марс 45072 Орлеан Цедекс 2 Франція/1 Avenue du Champ de Mars 45072 Orleans Cedex 2 France.

2. ФАМАР ОРЛЕАН/FAMAR ORLEANS

    5 авеню де Консир 45071 Орлеан Cedex 2 Франція/5 avenue  de  Concyr 45071 Orlеans  Cedex 2 France.

Фармакотерапевтична група.

Аналгетики та антипіретики. Комбінації парацетамолу без психолептиків.

Код АТС N02B E51.

Комбінований препарат для лікування симптомів грипу та застуди.

Чинить жарознижувальну деконгестивну знеболювальну і протиалергічну дію.

Парацетамол чинить аналгетичну жарознижувальну та слабковиражену протизапальну дії що переважно опосередковано інгібуванням синтезу простагландинів у центральній нервовій системі. Він не впливає на функцію тромбоцитів та гемостаз.

Фенілефрину гідрохлорид є  симпатоміметичним аміном що переважно діє безпосередньо на альфа-адренергічні рецептори. При застосуванні у терапевтичних дозах для усунення закладеності носа препарат не чинить істотного стимулюючого впливу на бета-адренергічні рецептори серця та істотного впливу на центральну нервову систему. Він є загальновизнаним назальним деконгестантом і діє шляхом вазоконстрикції зменшуючи набряк і гіперемію слизової оболонки носа.

Феніраміну малеат &ndash блокатор Н₁-рецепторів чинить протиалергічну дію зменшує вираженість місцевих ексудативних проявів зменшує сльозотечу ринорею свербіж в очах та носі. Зменшення загальних алергічних симптомів асоціюється з захворюваннями дихальних шляхів що спричиняє помірний седативний ефект. Він також має антимускаринову дію.

Після прийому внутрішньо парацетамол швидко і майже повністю всмоктується з травного тракту. Максимальна концентрація у плазмі крові досягається через 10-60  хвилин.

Парацетамол розподіляється у більшості тканин організму. Він проходить через плацентарний бар&rsquo єр та екскретується у грудне молоко. При застосуванні звичайних терапевтичних доз парацетамол зв&rsquo язується з білками плазми крові незначною мірою проте при збільшенні концентрацій ступінь зв' язування збільшується.

Парацетамол переважно метаболізується у печінці двома шляхами: глюкуронідації і сульфатації. Він виводиться з сечею переважно у вигляді глюкуронідних і сульфатних кон&rsquo югатів. Період напіввиведення становить від 1 до 3 годин.

Максимальна      концентрація        феніраміну    малеату        у      плазмі        крові        досягається      через 1-2 5 години період напіввиведення  становить 16-19 годин. 70-83 %  від прийнятої внутрішньо дози виводиться  з  сечею у  незмінному стані  або у формі метаболітів.

Фенілефрину гідрохлорид всмоктується у травному тракті і зазнає пресистемного метаболізму за допомогою  моноаміноксидази в кишечнику і печінці таким чином при пероральному прийомі фенілефрин має знижену біодоступність. Він виводиться з сечею майже повністю у вигляді сульфатного кон&rsquo югату. Максимальні концентрації у плазмі крові відзначаються через 45 хвилин &ndash 2 години а період напіввиведення з плазми крові становить 2-3 години.

Показання для застосування.

Лікування симптомів грипу та застуди включаючи гарячку та озноб головний біль нежить закладеність носа та придаткових пазух чхання та біль у тілі.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до будь-яких компонентів препарату. Тяжка серцево-судинна недостатність тяжкі порушення функції печінки та/або нирок вроджена гіпербілірубінемія гострий панкреатит гіпертиреоз   феохромоцитома захворювання крові (у тому числі виражена анемія лейкопенія) тромбоз тромбофлебіт закритокутова глаукома дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази тяжкі форми цукрового діабету алкоголізм гіпертрофія передміхурової залози з затримкою сечі обструкція шийки сечового міхура пілородуоденальна обструкція бронхіальна астма епілепсія стани підвищеного збудження тяжкі форми: аритмії артеріальної гіпертензії атеросклерозу ішемічної хвороби серця порушення сну. Супутнє лікування інгібіторами МАО  та  протягом 2 тижнів після припинення їх застосування трициклічними антидепресантами бета-блокаторами іншими симпатоміметиками.

Належні заходи безпеки при застосуванні.

Препарат застосовувати з обережністю пацієнтам з наявністю:

-                ниркової та/або печінкової недостатності

-                гострого гепатиту

-                гемолітичної анемії

-                хронічного недоїдання та зневоднення

-                серцево-судинної недостатності

-                цукрового діабету

-                гіпертрофії передміхурової залози оскільки вони можуть бути схильними до розвитку затримки сечовипускання

-                стенозуючої пептичної виразки.

Слід уникати одночасного застосування інших лікарських засобів що містять парацетамол у зв&rsquo язку з ризиком тяжкого ураження печінки у разі передозування. Препарат не рекомендується застосовувати одночасно з судинозвужувальними засобами. Не перевищувати зазначених доз.

При застосуванні препарату слід уникати вживання алкогольних напоїв оскільки етиловий спирт при одночасному прийомі парацетамолу може спричиняти порушення функції печінки. Парацетамол слід застосовувати з обережністю пацієнтам з алкогольною залежністю хворобою Рейно захворюваннями серця (у т. ч. аритмією брадикардією) захворюваннями щитовидної залози глаукомою хронічними хворобами легенів а також пацієнтам які приймають лікарські засоби що впливають на печінку та особам літнього віку.

Пацієнтам слід проконсультуватися з лікарем:

-                якщо вони мають проблеми з диханням такі як астма емфізема або хронічний бронхіт

-                якщо симптоми не поліпшуються протягом 5 днів або якщо симптоми супроводжуються високою температурою пропасницею яка триває більше 3 днів висипаннями або тривалим головним болем

-                стосовно можливості застосування препарату при порушеннях функції нирок і печінки.

Дані явища можуть бути симптомами більш серйозного захворювання.

Препарат може впливати на результати лабораторних досліджень щодо вмісту в крові глюкози.

Препарат містить фенілефрин який може спричинити напади стенокардії. 1 пакет препарату містить 12 6 г сахарози що необхідно враховувати пацієнтам з наявністю цукрового діабету. Пацієнтам з такими рідкісними спадковими захворюваннями як непереносимість фруктози мальабсорбція глюкози-галактози або дефіцит цукрази-ізомальтази не слід приймати даний препарат.

Препарат містить барвник FD& C жовтий № 6 (Е 110) що може спричиняти алергічні реакції.

1 пакет препарату містить 42 2 мг натрію. Пацієнтам які дотримуються дієти з обмеженням кількості натрію слід брати до уваги вміст натрію.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції лікарю після реєстрації препарату є важливим. Це дає можливість продовжувати моніторинг співвідношення користь/ризик для препарату.

Особливі застереження.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Застосування препарату не рекомендується у період вагітності або годування груддю оскільки безпечність його застосування у таких випадках не вивчали.

Вагітність.

Результати епідеміологічних досліджень у вагітних не свідчили про наявність будь-яких негативних ефектів у зв' язку з пероральним прийомом парацетамолу в рекомендованих дозах.

Результати досліджень з вивчення впливу препарату на репродуктивну функцію при його пероральному застосуванні не вказували на наявність жодних ознак вад розвитку або фетотоксичності. За нормальних умов застосування парацетамол можна застосовувати протягом вагітності після оцінки  співвідношення « користь/ризик» .

На даний час відсутні належні дані щодо досліджень репродуктивної функції або дані щодо ембріо-/фетотоксичності при застосуванні феніраміну.

Наразі в наявності є лише обмежені дані щодо застосування фенілефрину гідрохлориду у вагітних. Звуження судин матки і погіршення маткового кровотоку що асоціюються з застосуванням фенілефрину можуть призвести до гіпоксії плода. Слід намагатися уникати застосування фенілефрину гідрохлориду  у період вагітності.

Годування груддю.

Парацетамол екскретується в грудне молоко але в кількості що не має клінічної значущості. Доступні опубліковані дані не дають підстав рекомендувати відмову від грудного годування під час терапії препаратом.

Не існує достатньої інформації стосовно екскреції феніраміну в грудне молоко і кількості препарату яка може потенційно потрапляти в організм немовляти.

Немає наявних даних щодо того чи проникає фенілефрин у грудне молоко. Застосування  фенілефрину слід уникати жінкам які вигодовують немовлят грудним молоком.

Фертильність.

Вплив препарату на фертильність спеціально не досліджували. Результати доклінічних досліджень парацетамолу не вказують на наявність будь-якої особливої небезпеки для фертильності при застосуванні препарату в терапевтичних дозах. Не проводили належних досліджень репродуктивної токсичності у тварин з застосуванням фенілфрину та феніраміну.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Препарат може спричинити сонливість. Слід дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами або роботі з механізмами що потребують концентрації уваги.

Діти. Дітям віком до 12 років препарат протипоказаний.

Спосіб застосування та дози.

Дорослим і дітям віком від 12 років призначати по 1 пакету кожні 4-6 годин (по мірі необхідності для полегшення симптомів) але не більше 3-4 пакетів на добу. Одноразова доза не має перевищувати 1 пакет. Не рекомендується застосовувати препарат довше 5 днів. Вміст                1 пакета слід розчинити у склянці кип&rsquo яченої гарячої води (але не окропу) та випити гарячим.

Пацієнти з печінковою недостатністю.

У пацієнтів з порушеннями функції печінки або синдромом Жильбера необхідно зменшити дозу або збільшити інтервал між застосуванням препарату.

Пацієнти літнього віку. Корекція дози для пацієнтів літнього віку не потрібна.

Передозування.

У разі передозування препарату симптоми спричинені парацетамолом будуть найбільш вираженими.

Симптоми спричинені парацетамолом: гепатотоксичний ефект у тяжких випадках розвивається некроз печінки. Передозування парацетамолу в тому числі високою загальною дозою що була отримана за тривалий період може спричинити індуковану аналгетиками нефропатію з необоротною печінковою недостатністю. Ураження печінки можливе у дорослих які прийняли 10 г і більше парацетамолу та у дітей які прийняли більше 150 мг/кг маси тіла. У пацієнтів з факторами ризику: регулярне надмірне вживання етанолу глутатіонова кахексія (розлади травлення муковісцидоз ВІЛ-інфекція кахексія) застосування 5 г або більше парацетамолу може призвести до ураження печінки.

Існує небезпека отруєння особливо у пацієнтів літнього віку у дітей молодшого віку у пацієнтів із захворюваннями печінки у пацієнтів з хронічним недоїданням та у пацієнтів які отримують індуктори ферментів печінки (тривале лікування карбамазепіном фенобарбіталом фенітоїном примідоном рифампіцином звіробоєм). При тяжкому отруєнні печінкова недостатність може прогресувати до енцефалопатії коми та летального наслідку.

При тривалому застосуванні препарату у великих дозах з боку органів кровотворення може розвинутися апластична анемія панцитопенія агранулоцитоз нейтропенія лейкопенія тромбоцитопенія. При прийомі великих доз з боку центральної нервової системи &ndash запаморочення психомоторне збудження і порушення орієнтації з боку сечовидільної системи &ndash нефротоксичність (ниркова коліка інтерстиціальний нефрит капілярний некроз).

Симптоми передозування парацетамолу які проявляються у перші 24 години є такими: блідість нудота блювання і відсутність апетиту. Першою ознакою ураження печінки може бути біль у животі який не завжди проявляється у перші 24-48 годин а може виникати пізніше протягом періоду до 4-6 днів після прийому засобу. Ураження печінки як правило виникає максимум через 72-96 годин після прийому препарату. Можуть спостерігатися відхилення від норми з боку метаболізму глюкози (гіпоглікемія) та метаболічний ацидоз крововиливи. Гостра ниркова недостатність з гострим тубулярним некрозом може розвинутися навіть у разі відсутності важкого ураження печінки та проявлятися сильним болем у попереку гематурією протеїнурією. Повідомлялося про випадки виникнення серцевих аритмій та панкреатиту.

Лікування: при передозуванні парацетамолу необхідна невідкладна медична допомога. Призначення N-ацетилцистеїну внутрішньовенно або перорально як антидота парацетамолу на ранньому етапі можливо промивання шлунка та/або пероральний прийом метіоніну можуть мати позитивний ефект протягом періоду часу принаймні до 48 годин після передозування. Можуть бути корисними прийом активованого вугілля та моніторинг дихання і кровообігу. При виникненні судом можна застосувати діазепам.

Симптоми спричинені феніраміну малеатом та фенілефрину гідрохлоридом

Симптоми зумовлені взаємним потенціюванням парасимпатолітичного ефекту антигістамінного препарату та симпатоміметичного ефекту фенілефрину гідрохлориду включають сонливість за якою може розвиватися збудження (особливо у дітей) або пригнічення ЦНС порушення зору висипання нудота блювання стійкий головний біль гіпергідроз нервозність запаморочення тремор безсоння гіперрефлексія дратівливість неспокій порушення кровообігу артеріальна гіпертензія та брадикардія. При передозуванні фенілефрину у тяжких випадках можливе порушення свідомості аритмії кома судоми. Повідомлялося про випадки виникнення атропіноподібного « психозу» на тлі передозування феніраміну. Атропіноподібні симптоми можуть включати: мідріаз фотофобію сухість шкіри та слизових гіпертермію атонію кишечнику.

Лікування: Специфічного антидоту для лікування передозування антигістамінними засобами не існує. Слід надати пацієнтові звичайну невідкладну допомогу в тому числі дати активоване вугілля сольовий послаблювальний засіб та вжити стандартні заходи для підтримки кардіореспіраторної системи. Не дозволяється застосовувати стимулятори для лікування артеріальної гіпотензії можна використати судинозвужувальні засоби.

Для усунення гіпертензивних ефектів може використовуватися блокатор &alpha -рецепторів для внутрішньовенного введення. При виникненні судом можна застосувати діазепам.

Побічні ефекти.

Побічні реакції зазначені нижче можуть проявлятися з наступною частотою: дуже часто                (&ge 1/10) часто (&ge 1/100 < 1/10) нечасто (&ge 1/1000 < 1/100) рідко (&ge 1/10000 < 1/1000) дуже рідко (< 1/10000) або частота невідома (не може бути оцінена за наявними даними).

З боку системи кровообігу та лімфатичної системи: дуже рідко &ndash тромбоцитопенія агранулоцитоз лейкопенія анемія у т. ч. гемолітична панцитопенія сульфгемоглобінемія і метгемоглобінемія (ціаноз задишка болі в серці) синці чи кровотечі.

З боку імунної системи: рідко &ndash гіперчутливість набряк Квінке частота невідома &ndash анафілактичні реакції синдром Стівенса-Джонсона токсичний епідермальний некроліз.

Психічні розлади: рідко &ndash нервозність безсоння сплутаність свідомості психомоторне збудження і порушення орієнтації занепокоєність відчуття страху дратівливість порушення сну галюцинації депресивні стани.

З боку нервової системи: часто &ndash сонливість рідко &ndash запаморочення головний біль парестезії шум у вухах.

З боку серцево-судинної системи: рідко &ndash тахікардія посилене серцебиття артеріальна гіпертензія.

З боку ендокринної системи: рідко &ndash гіпоглікемія аж до гіпоглікемічної коми.

З боку травного тракту: часто &ndash нудота блювання рідко &ndash сухість у роті запор біль та дискомфорт у животі діарея печія зниження апетиту гіперсалівація.

З боку системи дихання: дуже рідко &ndash бронхоспазм у пацієнтів чутливих до аспірину та до інших НПЗЗ.

З боку печінки та жовчовивідних шляхів: рідко &ndash   порушення функції печінки підвищення рівнів печінкових ферментів.

З боку нирок і сечовидільної системи: рідко &ndash дизурія нефротоксичність ниркова коліка.

З боку шкіри та підшкірних тканин: рідко &ndash висипання свербіж мультиформна еритема кропив' янка.

Загальні розлади: рідко &ndash загальна слабкість нездужання.

На відміну від антигістамінних препаратів другого покоління застосування феніраміну не асоціюється з пролонгацією QTc інтервалу і серцевою аритмією.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Лікарські взаємодії у які може вступати кожен окремий компонент препарату є добре відомими. Немає підстав припускати що застосування цих інгредієнтів у комбінації може впливати на профіль медикаментозної взаємодії.

Парацетамол. 

При регулярному тривалому застосуванні парацетамолу може посилюватися антикоагу-ляційний ефект варфарину або інших похідних кумарину а також збільшуватися ризик виникнення кровотечі. При епізодичному застосуванні парацетамолу такий ефект не виражений.

Гепатотоксичні препарати можуть збільшити імовірність кумуляції парацетамолу та передозу-вання. Ризик розвитку гепатотоксичних ефектів парацетамолу може зростати у пацієнтів які отримують лікарські засоби що індукують мікросомальні ферменти печінки такі як барбітурати та протиепілептичні препарати (фенітоїн фенобарбітал карбамазепін) та протитуберкульозні засоби рифампіцин та ізоніазид.

Метоклопрамід збільшує швидкість всмоктування парацетамолу і призводить до збільшення його максимальних рівнів у плазмі крові. Аналогічним чином домперидон може збільшувати швидкість абсорбції парацетамолу.

Парацетамол може подовжувати період напіввиведення хлорамфеніколу.

Парацетамол може знижувати біодоступність ламотриджину з можливим зниженням його ефекту у зв' язку з можливою індукцією його метаболізму в печінці.

Абсорбція парацетамолу може зменшуватися при одночасному застосуванні з холестираміном але зменшення абсорбції є незначним якщо холестирамін застосовувати через 1 годину.

Регулярне застосування парацетамолу одночасно з зидовудином може призводити до розвитку нейтропенії і підвищення ризику розвитку ураження печінки. Парацетамол знижує ефективність діуретиків.

Пробенецид впливає на метаболізм парацетамолу. У пацієнтів які одночасно приймають пробенецид дозу парацетамолу слід зменшити.

Гепатотоксичність парацетамолу може посилюватися в результаті тривалого або надмірного вживання алкоголю.

Парацетамол може впливати на  результати тестів з визначення рівнів сечової кислоти фосфоро-вольфрамовокислим методом.

Феніраміну малеат.

Антигістамінні засоби першого покоління такі як феніраміну малеат можуть підсилювати пригнічуючий вплив на центральну нервову систему деяких інших препаратів (наприклад інгібіторів моноамінооксидази трициклічних антидепресантів снодійних та заспокійливих засобів нейролептиків алкоголю антипаркінсонічних засобів барбітуратів анестетиків транквілізаторів та наркотичних аналгетиків). Фенірамін посилює антихолінергічну дію атропіну спазмолітиків. Феніраміну малеат може також інгібувати дію антикоагулянтів.

Фенілефрину гідрохлорид.

Застосування препарату протипоказане для пацієнтів під час терапії інгібіторами моноамінооксидази (ІMAO) або для пацієнтів які застосовували ІМАО протягом останніх              2 тижнів. Фенілефрин може потенціювати дію інгібіторів MAO та провокувати гіпертензивний криз.

Одночасне застосування фенілефрину з іншими симпатоміметичними засобами або трициклічними антидепресантами (наприклад амітриптиліном) може призводити до збільшення ризику розвитку побічних ефектів з боку серцево-судинної системи.

Фенілефрин може знижувати ефективність бета-блокаторів та інших антигіпертензивних препаратів (наприклад дебризохіну гуанетидину резерпіну метилдопи). Може збільшуватися ризик розвитку артеріальної гіпертензії  та інших побічних ефектів з боку серцево-судинної системи.

Одночасне застосування фенілефрину з дигоксином і серцевими глікозидами може призводити до збільшення ризику порушення серцебиття або серцевого нападу.

Одночасне застосування фенілефрину з алкалоїдами ріжків (ерготаміном і метисергідом) може призводити до збільшення ризику розвитку ерготизму.

Антидепресанти протипаркінсонічні та антипсихотичні препарати похідні фенотіазіну підвищують ризик затримки сечі сухості у роті запорів. Тривалий прийом великих доз при лікуванні дисульфірамом гальмує реакцію дисульфірам-алкоголь.

Термін придатності. 2 роки.

Умови зберігання.

Зберігати у недоступному для дітей місці при температурі не вище 25 ° С.

Упаковка.

По 1 пакету без вкладання у вторинну упаковку або по 10 пакетів у картонній коробці.

Категорія  відпуску. Без рецепта.