Тайгерон 500 мг таблетки №5

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

ТАЙГЕРОН^®

(TIGERON^® )

Склад:

діюча речовина:   левофлоксацин (levofloxacin)

1  таблетка містить левофлоксацину гемігідрат у перерахуванні на левофлоксацин 500  мг або

750  мг

Лікарська форма. Таблетки вкриті оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки капсулоподібної форми вкриті оболонкою рожевого кольору з тисненням « 500» або « 750» з одного боку.

Фармакотерапевтична група.

Антибактеріальні  засоби  групи хінолонів. Фторхінолони. Код АТХ J01M А12.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Левофлоксацин &ndash це синтетичний антибактеріальний засіб із групи фторхінолонів є S (-) енантіомером рацемічної суміші лікарського засобу офлоксацину.

Механізм дії. Левофлоксацин у якості антибактеріального препарату із групи фторхінолонів діє на комплекс ДНК-ДНК-гірази та топоізомеразу ІV.

Співвідношення фармакокінетика/фармакодинаміка. Ступінь бактеріальної активності левофлоксацину залежить від співвідношення максимальної концентрації у сироватці крові (С_max) або площі під фармакокінетичною кривою (АUC) та мінімальною інгібуючою (подавляючою) концентрацією (МІК (МПК)).

Механізм резистентності. Основний механізм резистентності є наслідком мутації у генах gyr-A. In vitro існує перехресна резистентність між левофлоксацином та іншими фторхінолонами. Завдяки механізму дії зазвичай не існує перехресної резистентності між левофлоксацином та іншими класами  протибактеріальних засобів.

Межові значення

Рекомендовані Європейським комітетом з тестування антимікробної чутливості (EUCAST) межові значення МІК для левофлоксацину що відділяють чутливі мікроорганізми від організмів проміжно чутливих (помірно резистентних) та проміжно чутливі від резистентних організмів представлені у таблиці 1 тестування МІК (мг/л).

Таблиця 1

Клінічні межові значення МІК EUCAST для левофлоксацину (20.06.2006)

Рекомендовані CLSI (Інститутом Клінічних та Лабораторних Стандартів раніше NCCLS) межові значення МІК для левофлоксацину що відділяють чутливі від проміжно чутливих організмів та проміжно чутливі від резистентних організмів зазначено у таблиці 2 для тестування МІК (мкг/мл) чи диско-дифузного методу (діаметр зони [мм] з використанням диска з левофлоксацином 5 мкг).

Таблиця 2

Рекомендовані CLSI межові значення МІК та диско-дифузного методу для левофлоксацину (М100-S17 2007)

Антибактеріальний спектр

Поширеність резистентності може варіювати географічно та з часом для вибраних видів бажано отримати локальну інформацію про резистентність особливо при лікуванні тяжких інфекцій. При необхідності слід звернутися за порадою до спеціаліста коли місцева поширеність резистентності є такою що корисність агента щонайменше при деяких типах інфекцій є сумнівною.

* Клінічна ефективність була продемонстрована для чутливих ізолятів у затверджених клінічних показаннях.

** Природна проміжна чутливість.

Інші дані

Госпітальні інфекції спричинені P. aeruginosa можуть потребувати комбінованої терапії.

Фармакокінетика.

Абсорбція.

Левофлоксацин при пероральному прийомі швидко та майже цілком всмоктується при цьому пікові концентрації у плазмі крові досягаються протягом 1 години. Абсолютна біодоступність становить приблизно 100 %.

Їжа майже не впливає на всмоктування левофлоксацину.

Розподіл.

Приблизно 30-40 % левофлоксацину зв&rsquo язується з протеїном сироватки крові. Кумуляційний ефект багатократного прийому левофлоксацину при застосуванні 500 мг 1 раз на добу практично відсутній. Існує незначний але передбачуваний кумуляційний ефект після прийому доз по 500 мг двічі на добу. Стабільний стан досягається протягом 3 днів.

Проникнення у тканини та рідини організму

Проникнення у  слизову оболонку бронхів бронхіальний секрет тканин легенів (БСТЛ). Максимальна концентрація левофлоксацину у слизовій оболонці бронхів та бронхіальному секреті легенів після прийому 500 мг перорально становили 8 3 мкг/г та 10 8 мкг/мл відповідно. Ці показники досягалися протягом 1 години після прийому препарату.

Проникнення у тканини легенів. Максимальні концентрації левофлоксацину у тканинах легенів після прийому 500 мг перорально становили приблизно 11 3 мкг/г та досягалися через 4-6 годин після прийому препарату. Концентрація у легенях перевищує таку у плазмі крові.

Проникнення у вміст міхура. Максимальні концентрації левофлоксацину 4-6 7 мкг/мл у вмісті міхура досягалися через 2-4 години після прийому препарату через 3 дні прийому препарату при дозах 500 мг 1 раз чи двічі на добу відповідно.

Проникнення у  цереброспінальну (спинномозкову) рідину. Левофлоксацин погано проникає у цереброспінальну рідину.

Проникнення у  тканини простати. Після перорального прийому 500 мг левофлоксацину 1 раз на добу протягом 3 днів середні концентрації у тканині простати досягали 8 7 мкг/г 8 2 мкг/г та 2  мкг/г відповідно через 2 години 6 годин та 24 години середній коефіцієнт концентрацій простата/плазма становив 1 84.

Концентрація у сечі. Середня концентрація у сечі через 8-12 годин після однократного прийому перорально дози 150 мг або 300 мг або 500 мг левофлоксацину становили 44 мг/л 91 мг/л та 200 мг/л відповідно.

Біотрансформація.

Левофлоксацин метаболізується дуже незначною мірою метаболітами є дисметил-левофлоксацин та левофлоксацин N-оксид. Ці метаболіти становлять менше 5 % кількості препарату що виділяється з сечею. Левофлоксацин є стереохімічно стабільним та не підлягає інверсії хіральної структури.

Виведення.

Після перорального та внутрішньовенного введення левофлоксацин виводиться з плазми крові відносно повільно (період напіввиведення становить 6-8 годин). Виведення відбувається зазвичай  нирками (понад 85 % введеної дози). Немає суттєвої різниці щодо фармакокінетики левофлоксацину після внутрішньовенного та перорального введення що свідчить про те що ці шляхи (пероральний та внутрішньовенний) є взаємозамінними.

Лінійність.

Левофлоксацин має лінійну фармакокінетику у діапазоні 50-600 мг.

Пацієнти з нирковою недостатністю.

На фармакокінетику левофлоксацину впливає ниркова недостатність. При зниженні функції нирок знижується ниркове виведення та кліренс а періоди напіввиведення збільшуються як видно з наведеної нижче таблиці:

Пацієнти літнього віку.

Немає значних відмінностей у фармакокінетиці левофлоксацину у молодих пацієнтів та пацієнтів літнього віку крім відмінностей пов&rsquo язаних із кліренсом креатиніну.

Гендерні відмінності.

Окремий аналіз щодо пацієнтів жіночої та чоловічої статі продемонстрував незначні відмінності у фармакокінетиці левофлоксацину залежно від статі. Не існує доказів того що ці гендерні відмінності є клінічно значущими.

Клінічні характеристики.

Показання.

Дорослим з інфекціями легкого або помірного ступеня тяжкості Тайгерон^® призначати для лікування таких інфекцій спричинених чутливими до левофлоксацину мікроорганізмами: гострі синусити загострення хронічних бронхітів пневмонії ускладнені та неускладнені інфекції сечовивідного тракту (у тому числі пієлонефрити) інфекції шкіри і м&rsquo яких тканин хронічний бактеріальний  простатит.

Протипоказання.

Гіперчутливість до левофлоксацину інших хінолонів або до будь-якої з допоміжних речовин препарату.

Епілепсія.

Побічні реакції з боку сухожиль після попереднього застосування хінолонів.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Вплив інших лікарських засобів на левофлоксацин.

Солі заліза солі цинку антациди що містять магній або алюміній диданозин.

Всмоктування левофлоксацину значно знижується при застосуванні солей заліза магній- або алюмінієвих антацидів або диданозину (це стосується лише лікарських форм диданозину з алюміній- або магнійвмісними буферними засобами) одночасно із препаратом Тайгерон^® таблетки. Одночасне застосування фторхінолонів та мультивітамінних препаратів що містять цинк знижує їх абсорбцію після перорального прийому. Рекомендується не застосовувати препарати які містять двовалентні чи тривалентні катіони такі як солі заліза солі цинку магній- або алюмінійвмісні антациди або диданозин (це стосується лише лікарських форм диданозину з алюміній- або магнійвмісними буферними засобами) протягом 2 годин до або після прийому препарату Тайгерон^® таблетки (див. розділ « Спосіб застосування та дози» ). Солі кальцію мають мінімальний вплив на абсорбцію левофлоксацину після перорального його прийому.

Сукральфат.

Біодоступність таблеток левофлоксацину значно зменшується при одночасному застосуванні препарату з сукральфатом. Якщо пацієнтові необхідно отримувати як сукральфат так і Тайгерон^® краще приймати сукральфат через 2 години після прийому таблеток Тайгерон^® (див. розділ « Спосіб застосування та дози» ).

Теофілін фенбуфен або подібні нестероїдні протизапальні лікарські засоби.

Не було виявлено фармакокінетичної взаємодії левофлоксацину з теофіліном. Проте можливе суттєве зниження судомного порога при одночасному застосуванні хінолонів з теофіліном та нестероїдними протизапальними  препаратами та іншими агентами які зменшують судомний поріг. Концентрація левофлоксацину у присутності фенбуфену була приблизно на 13 % вищою ніж при прийомі лише левофлоксацину.

Пробенецид і циметидин.

Пробенецид та циметидин статистично достовірно впливають на виведення левофлоксацину. Нирковий кліренс левофлоксацину знижується у присутності циметидину на 24 % та пробенециду на 34 %. Це тому що обидва препарати здатні блокувати канальцеву секрецію левофлоксацину. Однак при дозах які випробовувалися у ході дослідження не є вірогідним щоб статистично значущі кінетичні відмінності мали клінічну значимість. Слід з обережністю ставитися до одночасного прийому левофлоксацину з лікарськими засобами що впливають на канальцеву секрецію такими як пробенецид та циметидин особливо у пацієнтів з нирковою недостатністю.

Інша інформація.

На фармакокінетику левофлоксацину при одночасному з ним застосуванні не спричиняють ніякого клінічно значущого впливу наступні лікарські засоби: карбонат кальцію дигоксин глібенкламід ранітидин.

Вплив левофлоксацину на інші лікарські засоби.

Циклоспорин.

Період  напіввиведення циклоспорину збільшується на 33 % при одночасному прийомі з левофлоксацином.

Антагоністи вітаміну К.

При одночасному застосуванні з антагоністами вітаміну К (наприклад варфарином) повідомлялося про підвищення коагуляційних тестів (ПЧ/міжнародне нормалізаційне співвідношення) та/або кровотечі які можуть бути вираженими. Зважаючи на це у пацієнтів які отримують паралельно антагоністи вітаміну К необхідно здійснювати контроль показників коагуляції (див. розділ « Особливості застосування» ).

Лікарські засоби що подовжують інтервал QТ.

Левофлоксацин як і інші фторхінолони слід застосовувати з обережністю пацієнтам які отримують лікарські засоби відомі своєю здатністю подовжувати інтервал QТ (наприклад протиаритмічні засоби класу ІА та III трициклічні антидепресанти макроліти та антипсихотичні лікарські засоби) (див. розділ « Особливості застосування» (« Подовження інтервалу QТ» )).

Інша значуща інформація.

Не відмічається впливу левофлоксацину на фармакокінетику теофіліну (який є субстратом для ферменту CYP1A2) що свідчить про те що левофлоксацин не є інгібітором CYP1A2.

Інші форми взаємодії. Прийом їжі.

Не спостерігалося клінічно значущої взаємодії з харчовими продуктами. Таблетки Тайгерон^® таким чином можна приймати незалежно від прийому їжі.

Особливості застосування.

Метицилін-резистентний S.Aureus.

Для метицилін-резистентного S. Aureus (MRSA) існує дуже висока імовірність корезистентності до фторхінолонів у тому числі до левофлоксацину. У зв&rsquo язку з цим левофлоксацин не рекомендований для лікування інфекцій відомим чи підозрюваним збудником яких є MRSA за винятком випадків коли результати лабораторних тестів підтвердили чутливість збудника до левофлоксацину.

Левофлоксацин можна застосовувати для лікування гострого бактеріального синуситу та гострого загострення хронічного бронхіту якщо ці інфекції були діагностовано відповідним чином.

Резистентність до фторхінолонів у E. coli (найбільш частого збудника інфекцій сечовивідних шляхів) варіює у різних країнах. При призначенні фторхінолонів слід враховувати місцеву поширеність резистентності E. сoli до фторхінолонів.

Тендиніт і розрив сухожиль.

Рідко можуть траплятися випадки тендиніту. Найчастіше це стосується ахіллового сухожилля та може призвести до розриву сухожилля. Цей небажаний ефект може виникати протягом 48 годин після початку лікування та може бути двобічним. Ризик розвитку тендиніту та розриву сухожилля збільшується у пацієнтів віком від 60 років у пацієнтів які отримують препарат у дозах 1000 мг на добу та у пацієнтів які приймають кортикостероїди. У пацієнтів літнього віку слід коригувати добову дозу препарату залежно від кліренсу креатиніну (див. розділ « Спосіб застосування та дози» ). У зв&rsquo язку із вищезазначеним слід ретельно наглядати за цими категоріями пацієнтів якщо їм призначають левофлоксацин. Пацієнтам слід проконсультуватися з лікарем якщо у них виникнуть симптоми тендиніту. При підозрі на тендиніт необхідно негайно припинити лікування левофлоксацином та розпочати належне лікування (наприклад іммобілізацію) ураженого сухожилля (див. розділи « Протипоказання» та « Побічні реакції» ).

Захворювання спричинені Clostridium difficile.

Діарея особливо тяжкого ступеня стійка та/або з домішками крові яка виникає під час або після лікування левофлоксацином (у тому числі протягом кількох тижнів після лікування) може бути симптомам захворювання обумовленого Clostridium difficile. Найтяжчою формою даного захворювання є псевдомембранозний коліт (див. розділ « Побічні реакції» ). У зв&rsquo язку з цим лікарю слід враховувати можливість щодо наявності захворювання зумовленого Clostridium difficile якщо у пацієнта на тлі лікування левофлоксацином або після нього розвивається діарея тяжкого ступеня. При підозрі на захворювання зумовлене Clostridium difficile левофлоксацин слід негайно відмінити та у невідкладному порядку розпочати належне лікування. Лікарські засоби що пригнічують перистальтику кишечнику у цьому випадку протипоказані.

Пацієнти зі схильністю до судом.

Хінолони можуть знижувати судомний поріг і провокувати розвиток судом. Левофлоксацин протипоказаний пацієнтам з епілепсією в анамнезі (див. розділ « Протипоказання» ) та як і інші хінолони його слід застосовувати з надзвичайною обережністю пацієнтам схильним до судом та при одночасному лікуванні діючими речовинами що знижують судомний поріг наприклад теофіліном (див. розділ « Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» ). У випадку виникнення судомного нападу (див. розділ « Побічні реакції» ) левофлоксацин слід відмінити.

Пацієнти з недостатністю глюкозо-6-фосфатдегідрогенази.

Пацієнти з прихованими або явними порушеннями активності глюкозо-6-фосфатдегідрогенази можуть мати схильність до гемолітичних реакцій при лікуванні хінолоновими антибіотиками. У зв&rsquo язку з цим у разі необхідності застосування левофлоксацину цим пацієнтам слід здійснювати нагляд щодо можливого виникнення гемолізу.

Пацієнти з нирковою недостатністю.

Оскільки левофлоксацин виводиться в основному нирками потрібна корекція дози для пацієнтів із порушеною функцією нирок (нирковою недостатністю) (див. розділ « Спосіб застосування та дози» ).

Реакції підвищеної чутливості (гіперчутливості).

Левофлоксацин може призвести до серйозних потенційно летальних реакцій підвищеної чутливості (наприклад від ангіоневротичного набряку до анафілактичного шоку) в окремих випадках після вживання першої ж дози препарату. При виникненні реакцій гіперчутливості необхідно відмінити прийом левофлоксацину звернутися до лікаря і розпочати відповідне лікування.

Важкі бульозні реакції.

При застосуванні левофлоксацину повідомлялося про виникнення важких бульозних реакцій таких як синдром Стівенса-Джонсона або токсичний епідермальний некроліз (див. розділ « Побічні реакції» ). При виникненні будь-яких реакцій з боку шкіри та/або слизових оболонок слід негайно припинити прийом левофлоксацину звернутися до лікаря і при необхідності розпочати відповідне лікування.

Зміна рівня глюкози в крові.

Як і при застосуванні усіх хінолонів повідомлялося про випадки змін з боку рівня глюкози в крові серед яких були випадки гіпоглікемії так і випадки гіперглікемії що спостерігалися як правило у пацієнтів з цукровим діабетом які отримували супутню терапію  пероральним цукрознижувальним препаратом (наприклад глібенкламідом) або інсуліном. Повідомлялося про випадки гіпоглікемічної коми. У пацієнтів з цукровим діабетом рекомендується ретельно контролювати рівень глюкози цукру в крові (див. розділ « Побічні реакції» ).

Профілактика фотосенсибілізації.

Повідомлялося про випадки фотосенсибілізації на тлі застосування левофлоксацину (див. розділ « Побічні реакції» ). Для запобігання фотосенсибілізації рекомендовано щоб пацієнти не зазнавали без потреби впливу сильного сонячного випромінення або опромінення штучними джерелами УФ &ndash променів (наприклад УФ-лампою « штучне сонце» лампами солярію) під час лікування та протягом 48 годин після припинення прийому левофлоксацину. 

Пацієнти які отримують антагоністи вітаміну K.

Через можливе підвищення рівнів показників зсідання крові (протромбіновий час/міжнародне нормалізоване відношення) та/або збільшення частоти геморагічних ускладнень у пацієнтів які отримують левофлоксацин у комбінації з антагоністом вітаміну К (наприклад варфарином) при одночасному застосуванні чих засобів необхідно контролювати показники зсідання крові (див. розділ « Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» ).

Психотичні реакції.

Повідомлялося про психотичні реакції у пацієнтів які приймають хіноліни включаючи левофлоксацин. У дуже рідкісних випадках вони прогресували до суїцидальних думок та самодеструктивної поведінки іноді лише після прийому єдиної дози левофлоксацину (див. розділ « Побічні реакції» ). У випадку якщо у пацієнта виникають ці реакції прийом левофлоксацину слід припинити та вдатися до відповідних заходів. Рекомендується з обережністю застосовувати левофлоксацин  пацієнтам із психотичними розладами або  пацієнтам із психічними захворюваннями в анамнезі.

Подовження інтервалу QT.

Слід з обережністю відноситися до застосування фторхінолонів включаючи левофлоксацин   пацієнтам з відомими факторами ризику для подовження інтервалу QT такими як наприклад:

-вроджений або набутий синдром подовження інтервалу QT

-одночасне застосування лікарських засобів що мають здатність подовжувати інтервал QT (наприклад антиаритмічні засоби класу ІА і ІІІ трициклічні антидепресанти макроліди антипсихотичні лікарські засоби)

-порушення балансу електролітів (наприклад гіпокаліємія гіпомагніємія)

-захворювання серця (наприклад серцева недостатність інфаркт міокарда брадикардія).

(див. розділ « Спосіб застосування та дози» (Пацієнти літнього віку) розділ « Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» розділ « Побічні реакції» розділ « Передозування» ).

  Пацієнти літнього віку та жінки можуть бути більш чутливими до лікарських засобів що подовжують інтервал QT. У зв&rsquo язку з цим необхідно з обережністю застосовувати фторхінолони включаючи левофлоксацин пацієнтам цих груп.

Периферична нейропатія.

Повідомлялося про випадки сенсорної або сенсомоторної периферичної нейропатії яка може швидко наставати у пацієнтів які приймали фторхінолони включаючи левофлоксацин. Прийом левофлоксацину слід припинити якщо у пацієнта спостерігаються симптоми нейропатії щоб попередити виникнення незворотного стану.

Гепатобіліарні порушення.

При застосуванні левофлоксацину (переважно у пацієнтів з тяжкими основними захворюваннями наприклад сепсисом) повідомлялося про випадки некрозу печінки аж до печінкової недостатності з летальним наслідком (див. розділ « Побічні реакції» ). Пацієнтам слід рекомендувати припинити лікування та звернутися до лікаря якщо виникають такі прояви та симптоми хвороби печінки як анорексія жовтяниця темна сеча свербіж або болі у ділянці живота.

Загострення myasthenia gravis.

Фторхінолони включаючи левофлоксацин мають ефект нервово-м&rsquo язової блокади та можуть загострювати м&rsquo язову слабкість у пацієнтів з myasthenia gravis. У післяреєстраційному періоді у пацієнтів з myasthenia gravis із застосуванням фторхінолонів були асоційовані серйозні побічні реакції включаючи летальні випадки та стани що потребували заходи з підтримки дихання. Левофлоксацин не рекомендовано застосовувати пацієнтам з myasthenia gravis в анамнезі. 

Порушення зору.

Якщо при прийомі левофоксацину виникають будь-які порушення зору або побічні реакції з боку органів зору слід негайно звернутися до офтальмолога (див.розділи « Побічні реакції» та « Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами» ).

Суперінфекція.

Застосування левофлоксацину особливо тривале може призводити до надмірного росту нечутливих (резистентних) до препарату мікроорганізмів. Якщо на тлі терапії розвивається суперінфекція необхідно застосувати належні заходи.

Вплив на результати лабораторних досліджень.

У пацієнтів які отримували левофлоксацин визначення опіатів у сечі може дати хибно-позитивний результат. Може виникнути необхідність підтвердити позитивні результати на опіати отримані при скринінговому тесті за допомогою більш специфічних методів.

Левофлоксацин може пригнічувати ріст Mycobacterium tuberculosis і у зв&rsquo язку з цим призводити до хибно-негативних результатів при бактеріологічній діагностиці туберкульозу.

Необхідно брати до уваги офіційні настанови щодо доцільного застосування антибактеріальних засобів.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Через відсутність досліджень та можливе ушкодження хінолонами суглобового хряща в орга