Кошик
close
Тайгерон 500 мг таблетки №10
223,70 ₴
Kusum Healthcare (Индия) (м)
Арт.
233765
У список
Тайгерон 500 мг таблетки №10
Увага! Ціни дійсні тільки при покупці онлайн
Кур'єром
Безкоштовно від 2000 грн
від 48 годин
Самовивіз
Безкоштовно
за 15 хвилин
Нова Пошта
від 80 грн
2-3 днi
Укр Пошта
від 44 грн
2-5 днi
На сайті
При отриманні
Залишилися питання?
Ми раді допомогти
Характеристики товара
| Виробник | Kusum Healthcare (Индия) (м) |
|---|---|
| шт. | 1 |
| Умови відпуску | за рецептом |
| Діюча речовина препарату | Левофлоксацин |
| Назва (рус) | Тайгерон® таблетки, п/о, по 500 мг №10 (10х1) |
| Назва | Левофлоксацин |
| Форма продукту | Таблетки |
| № Реєстраційного посвідчення | UA/9539/02/01 |
Інструкція
інструкція тайгерон (Tigeron) 500 мг таблетки
Склад
діюча речовина тайгерон: левофлоксацин (levofloxacin)
1 таблетка містить левофлоксацину гемігідрат у перерахуванні на левофлоксацин 500 мг або 750 мг
допоміжні речовини тайгерон: повідон К29/32, целюлоза мікрокристалічна, кросповідон, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний безводний, покриття Opadry 03B84681 рожевий: гіпромелоза, титану діоксид (Е 171), поліетиленгліколі, заліза оксид червоний (Е 172), заліза оксид жовтий (Е 172).
Лікарська форма
Таблетки, вкриті оболонкою.
Основні фізико-хімічні властивості:
тайгерон - таблетки капсулоподібної форми, вкриті оболонкою, рожевого кольору з тисненням « 500» або « 750» з одного боку.
Фармакотерапевтична група
Антибактеріальні засоби групи хінолонів. Фторхінолони. Код АТХ J01M А12.
Фармакологічні властивості
Фармакодинаміка.
Левофлоксацин &ndash це синтетичний антибактеріальний засіб із групи фторхінолонів, що є S (-) енантіомером рацемічної суміші лікарського засобу офлоксацину.
Механізм дії.
Як антибактеріальний засіб із групи фторхінолонів левофлоксацин діє на комплекс ДНК‑ДНК-гіразу та топоізомеразу ІV.
Співвідношення фармакокінетика/фармакодинаміка.
Ступінь бактеріальної активності тайгерону залежить від співвідношення максимальної концентрації в сироватці крові (Сmax) або площі під фармакокінетичною кривою (АUC) та від мінімальної інгібуючої концентрації (МІК).
Механізм резистентності.
Стійкість до левофлоксацину набувається у вигляді ступеневого процесу мутації цільового сайту в обох типах топоізомерази II, ДНК‑гірази і топоізомерази IV. Інші механізми резистентності, такі як бар&rsquo єрне проникнення (поширене у Pseudomonas aeruginosa) та механізми відтоку, також можуть впливати на чутливість до левофлоксацину.
Встановлено перехресну резистентність між левофлоксацином та іншими фторхінолонами. Завдяки механізму дії зазвичай не існує перехресної резистентності між левофлоксацином та іншими класами антибактеріальних препаратів.
Контрольні точки.
Рекомендовані Європейським комітетом із тестування антимікробної чутливості (EUCAST) контрольні точки МІК для левофлоксацину, що відділяють чутливі мікроорганізми від мікроорганізмів із проміжною чутливістю та мікроорганізми з проміжною чутливістю від резистентних мікроорганізмів, представлені у нижченаведеній таблиці з тестування МІК (мг/л).
Клінічні контрольні точки МІК EUCAST для тайгерону (версія 2.0, 2012-01-01)
| Патоген | Чутливі | Резистентні |
| Enterobacteriacae | &le 1 мг/л | > 2 мг/л |
| Pseudomonas spp. | &le 1 мг/л | > 2 мг/л |
| Acinetobacter spp. | &le 1 мг/л | > 2 мг/л |
| Staphylococcus spp. | &le 1 мг/л | > 2 мг/л |
| Streptococcus pneumonіае1 | &le 2 мг/л | > 2 мг/л |
| Streptococcus A, B, C, G | &le 1 мг/л | > 2 мг/л |
| Haemophilus influenzae2,3 | &le 1 мг/л | > 1 мг/л |
| Moraxella catarrhalis3 | &le 1 мг/л | > 1 мг/л |
| Контрольні точки, не пов&rsquo язані з видами4 | &le 1 мг/л | > 2 мг/л |
| 1. Контрольні точки левофлоксацину відносяться до лікування високими дозами. 2. Низький рівень резистентності до фторхінолонів (МІК ципрофлоксацину 0,12-0,5 мг/л) можливий, але немає доказів клінічного значення цієї резистентності для інфекцій дихальних шляхів, спричинених Haemophilus influenzae. 3. Штами з величинами МІК, вищими від контрольної точки чутливості, дуже рідкісні або про них ще не повідомляли. Тести на ідентифікацію та антимікробну чутливість на будь-якому такому ізоляті слід повторити, якщо результат буде підтверджено, надіслати ізолят у відповідну лабораторію. Допоки не буде доведено клінічну відповідь для підтверджених ізолятів з МІК вище поточної контрольної точки резистентності, про них слід повідомляти як про резистентні. 4. Контрольні точки застосовують до пероральної дози від 500 мг х 1 до 500 мг х 2 і внутрішньовенної дози від 500 мг х 1 до 500 мг х 2. | ||
Поширеність резистентності може варіювати географічно та з часом для окремих видів. Бажано отримувати локальну інформацію щодо резистентності мікроорганізмів, особливо при лікуванні тяжких інфекцій. У разі необхідності слід звертатися за порадою до спеціаліста, коли місцева поширеність резистентності є такою, коли користь препарату тайгерон, щонайменше для деяких типів інфекцій, сумнівна.
| Зазвичай чутливі види Аеробні грампозитивні бактерії: Bacillus anthracis, Staphylococcus aureus метицилінчутливий, Staphylococcus saprophyticus, Streptococci груп С і G, Streptococcus agalactiae, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes. Аеробні грамнегативні бактерії: Eikenella corrodens, Haemophilus influenzae, Haemophilus para-influenzae, Klebsiella oxytoca, Moraxella catarrhalis, Pasteurella multocida, Proteus vulgaris, Providencia rettgeri. Анаеробні бактерії Peptostreptococcus. Інші Chlamydophila pneumoniae, Chlamydophila psittaci, Chlamidia trachomatis, Legionella pneumophila, Mycoplasma pneumoniae, Mycoplasma hominis, Ureaplasma urealyticum. Види, щодо яких набута резистентність може бути проблемою Аеробні грампозитивні бактерії: Enterococcus faecalis, Staphylococcus aureus метицилінрезистентний*, коагулазо-негативнийStaphylococcus spp. Аеробні грамнегативні бактерії: Acinetobacter baumannii, Citrobacter freundii, Enterobacter aerogenes, Enterobacter cloacae, Escherichia coli, Klebsiella pneumoniae, Morganella morganii, Proteus mirabilis, Providencia stuartii, Pseudomonas aeruginosa, Serratia marcescens. Анаеробні бактерії: Bacteroides fragilis. Природно резистентні штами Аеробні грампозитивні бактерії: Enterococcus faecium. |
*Метицилінрезистентний S. aureus, з великою вірогідністю, може мати спільну резистентність до фторхінолонів, включаючи левофлоксацин.
Фармакокінетика.
Абсорбція.
Прийнятий перорально тайгерон швидко та майже повністю всмоктується, Сmax досягається через 1-2 години. Абсолютна біодоступність становить 99-100 %.
Їжа мало впливає на всмоктування тайгерону.
Рівноважний стан досягається протягом 48 годин при режимі дозування 500 мг 1 або 2 рази на добу.
Розподіл.
Приблизно 30‑40 % тайгерону зв&rsquo язується з білками сироватки крові. Середній об&rsquo єм розподілу тайгерону становить приблизно 100 л після одноразової та повторюваної дози 500 мг, що вказує на широкий розподіл у тканинах організму.
Проникнення у тканини та рідини організму.
Було продемонстровано проникнення тайгерону у слизову оболонку бронхів, бронхіальний секрет тканин легенів, альвеолярні макрофаги, легеневу тканину, шкіру (рідину пухирів), тканину простати і сечу. Проте тайгерон погано проникає у цереброспінальну рідину.
Біотрансформація
тайгерон метаболізується дуже незначною мірою, метаболітами є дисметил-левофлоксацин та левофлоксацин N-оксид. Ці метаболіти становлять < 5 % дози і виділяються із сечею. Тайгерон стереохімічно стабільний та не підлягає інверсії хіральної структури.
Виведення.
Після перорального та внутрішньовенного введення Тайгерон виводиться із плазми крові відносно повільно (період напіввиведення (t1/2) становить 6‑8 годин). Виводиться переважно нирками (> 85 % введеної дози). Середній загальний кліренс левофлоксацину після одноразової дози 500 мг становив 175 ± 29,2 мл/хв. Немає суттєвої різниці у фармакокінетиці левофлоксацину після внутрішньовенного і перорального введення, що свідчить про взаємозамінність цих шляхів введення.
Лінійність.
Тайгерон має лінійну фармакокінетику у діапазоні від 50 до 1000 мг.
Пацієнти з нирковою недостатністю.
На фармакокінетику Тайгерону впливає ступінь порушення ниркової функції. При погіршенні функції нирок знижується ниркове виведення і кліренс, а t1/2 збільшується як показано у таблиці нижче.
Фармакокінетика при нирковій недостатності після одноразової пероральної дози 500 мг:
| Кліренс креатиніну (мл/хв) | < 20 | 20-49 | 50-80 |
| Нирковий кліренс (мл/хв) | 13 | 26 | 57 |
| t1/2 (години) | 35 | 27 | 9 |
Пацієнти літнього віку.
Немає значних відмінностей у фармакокінетиці Тайгерону у молодих пацієнтів і пацієнтів літнього віку, крім відмінностей, пов&rsquo язаних із кліренсом креатиніну.
Гендерні відмінності.
Окремий аналіз щодо пацієнтів жіночої і чоловічої статі продемонстрував незначні відмінності у фармакокінетиці тайгерону залежно від статі. Не існує доказів того, що ці гендерні відмінності клінічно значущі.
Показання
Препарат тайгерон призначати дорослим для лікування наступних інфекцій:
- Гострий бактеріальний синусит.
- Загострення хронічного бронхіту.
- Негоспітальна пневмонія.
- Ускладнені інфекції шкіри і м&rsquo яких тканин.
При вищезазначених інфекціях препарат тайгерон слід застосовувати лише тоді, коли вважається недоцільним застосовувати антибактеріальні препарати, які зазвичай рекомендуються для початкового лікування цих інфекцій.
- Ускладнені інфекції сечовивідного тракту (у тому числі пієлонефрит).
- Хронічний бактеріальний простатит.
- Неускладнений цистит.
Препарат тайгерон також може бути використаний для завершення курсу терапії у пацієнтів, у яких показано поліпшення під час початкового лікування Тайгероном внутрішньовенно.
Слід враховувати офіційні рекомендації щодо належного застосовування антибактеріальних препаратів.
Протипоказання
Підвищена чутливість до левофлоксацину, інших хінолонів або до допоміжних речовин препарату тайгерон.
Епілепсія.
Наявність в анамнезі уражень сухожилля внаслідок прийому фторхінолонів.
Дитячий вік.
Період вагітності та годування груддю.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій
Вплив інших лікарських засобів на тайгерон
Солі заліза, солі цинку, антациди, що містять магній та алюміній, диданозин.
Всмоктування Тайгерону значно зменшується, коли одночасно з ним приймати солі заліза або антациди, що містять магній або алюміній, або диданозин (лише для форм, які містять буферні агенти алюмінію або магнію). Одночасне застосування фторхінолонів з мультивітамінами, які містять цинк, призводить до зниження їх пероральної абсорбції. Не рекомендується приймати препарати, що містять двовалентні або тривалентні катіони, такі як солі заліза, солі цинку, антациди, що містять магній або алюміній, або диданозин (лише для форм диданозину, які містять буферні агенти алюмінію або магнію), протягом 2 годин до/після застосування тайгерону. Солі кальцію мінімально впливали на пероральну абсорбцію тайгерону.
Сукральфат.
Біодоступність тайгерону значно зменшується при одночасному застосуванні з сукральфатом. Якщо пацієнту необхідно отримувати і сукральфат, і левофлоксацин, краще приймати сукральфат через 2 години після прийому левофлоксацину.
Теофілін, фенбуфен або подібні нестероїдні протизапальні препарати.
Не було виявлено фармакокінетичної взаємодії тайгерону з теофіліном. Проте можливе суттєве зниження судомного порога при одночасному застосуванні хінолонів з теофіліном, нестероїдними протизапальними препаратами та іншими агентами, які зменшують судомний поріг. Концентрація левофлоксацину при наявності фенбуфену була приблизно на 13 % вищою, ніж при прийомі лише тайгерону.
Пробенецид і циметидин.
Пробенецид і циметидин статистично достовірно впливають на виведення тайгерону. Нирковий кліренс левофлоксацину знижується при застосуванні циметидину (24 %) і пробенециду (34 %). Це відбувається тому, що обидва препарати здатні блокувати канальцеву секрецію левофлоксацину. Незважаючи на це, статистично значущі кінетичні відмінності навряд чи матимуть клінічну значимість. Слід з обережністю призначати левофлоксацин одночасно з препаратами, що впливають на канальцеву секрецію, такими як пробенецид та циметидин, особливо пацієнтам з нирковою недостатністю.
Інша значуща інформація.
Відомо, що на фармакокінетику Тайгерону не було спричинено ніякого клінічно значущого впливу при застосуванні разом із карбонатом кальцію, дигоксином, глібенкламідом, ранітидином.
Вплив Тайгерону на інші лікарські засоби
Циклоспорин.
Період напіввиведення циклоспорину збільшується на 33 % при одночасному застосуванні з тайгероном.
Антагоністи вітаміну К.
При одночасному застосуванні з антагоністами вітаміну К (наприклад, із варфарином) повідомляли про підвищення значень коагуляційних тестів (ПЧ/МНС) та/або кровотечі, яка може бути тяжкою. Зважаючи на це, пацієнтам, які отримують паралельно антагоністи вітаміну К, необхідно здійснювати контроль показників коагуляції.
Лікарські засоби, що подовжують інтервал QT.
Тайгерон, подібно до інших фторхінолонів, слід застосовувати з обережністю пацієнтам, які отримують лікарські засоби, відомі своєю здатністю подовжувати інтервал QT (наприклад, протиаритмічні засоби класу ІА та ІІІ, трициклічні антидепресанти, макроліди та антипсихотичні засоби).
Інша значуща інформація. Не відзначалося впливу тайгерону на фармакокінетику теофіліну (який є маркерним субстратом для ферменту CYP1A2), що свідчить про те, що левофлоксацин не є інгібітором CYP1A2.
Інші види взаємодії
Їжа.
Не спостерігалося клінічно значущої взаємодії з їжею. Таким чином, препарат тайгерон можна приймати незалежно від вживання їжі.
Особливості застосування
Метицилінрезистентний Staphylococcus aureus.
Для метицилінрезистентного Staphylococcus aureus (MRSA) існує дуже висока імовірність спільної резистентності до фторхінолонів, включаючи левофлоксацин. У зв&rsquo язку з цим Тайгерон не рекомендований для лікування інфекцій, відомим або підозрюваним збудником яких є MRSA, за винятком випадків, коли результати лабораторних тестів підтвердили чутливість збудника до тайгерону.
Тайгерон можна застосовувати для лікування гострого бактеріального синуситу та загострення хронічного бронхіту, якщо ці інфекції були діагностовані відповідним чином.
Резистентність до фторхінолонів у Escherichia coli (найбільш частого збудника інфекцій сечовивідних шляхів) варіює у різних країнах. При призначенні фторхінолонів слід враховувати місцеву поширеність резистентності Escherichia coli до фторхінолонів.
Тендиніт та розриви сухожиль.
Рідко можуть виникати випадки тендиніту. Найчастіше це стосується ахіллового сухожилля і може призвести до розриву сухожилля. Тендиніт та розрив сухожилля, іноді двобічний, можливий протягом 48 годин від початку лікування левофлоксацином і навіть через кілька місяців після припинення застосування левофлоксацину. Ризик тендиніту і розриву сухожилля збільшується у пацієнтів віком від 60 років, при прийомі левофлоксацину у добовій дозі 1000 мг та у пацієнтів, які приймають кортикостероїди. Добову дозу необхідно скоригувати для пацієнтів літнього віку на основі показника кліренсу креатиніну. Тому необхідний ретельний нагляд за такими пацієнтами, якщо їм призначають левофлоксацин. Усім пацієнтам слід проконсультуватися з лікарем, якщо вони спостерігають симптоми появи тендиніту. При підозрі на тендиніт лікування препаратом тайгерон слід негайно припинити та розпочати належне лікування (наприклад, іммобілізацію) ураженого сухожилля.
Захворювання, спричинені Clostridium difficile.
Діарея, особливо тяжка, персистуюча та/або геморагічна, під час або після лікування препаратом тайгерон (включаючи кілька тижнів після лікування) може бути симптомом хвороби, спричиненої Clostridium difficile (CDAD). CDAD за тяжкістю може варіювати від слабкого до стану, що загрожує життю найтяжчою формою є псевдомембранозний коліт. Тому важливо розглянути даний діагноз у хворих, у яких розвивається серйозна діарея під час або після лікування левофлоксацином. Якщо CDAD підозрюється або підтверджено, слід негайно припинити застосування препарату тайгерон і без затримки розпочати відповідну терапію. Антиперистальтичні лікарські засоби протипоказані у цій клінічній ситуації.
Пацієнти, схильні до судом.
Хінолони можуть знижувати судомний поріг і спричинити судоми. Тайгерон протипоказаний пацієнтам з епілепсією в анамнезі (див. розділ « Протипоказання» ) та, як і у випадку з іншими хінолонами, його слід застосовувати з надзвичайною обережністю пацієнтам, схильним до судом, або при сумісному лікуванні активними субстанціями, що знижують церебральний судомний поріг, такими як теофілін (див. розділ « Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» ). У випадку нападів судом лікування тайгероном слід припинити.
Пацієнти з недостатністю глюкозо-6-фосфатдегідрогенази.
Пацієнти з латентними або наявними дефектами активності глюкозо-6-фосфатдегідрогенази можуть бути схильними до гемолітичних реакцій при лікуванні антибактеріальними засобами групи хінолонів. Тому, якщо Тайгерон потрібно буде застосовувати цим пацієнтам, слід стежити за можливим виникненням гемолізу.
Пацієнти з нирковою недостатністю.
Оскільки Тайгерон виводиться переважно нирками, дозу препарату тайгерон необхідно скоригувати для пацієнтів із порушеннями функції нирок.
Реакції підвищеної чутливості (гіперчутливості).
Тайгеронможе спричинити серйозні, потенційно летальні реакції гіперчутливості (наприклад, ангіоневротичний набряк аж до анафілактичного шоку), іноді після застосування першої дози. У цьому випадку пацієнтам слід негайно припинити лікування і звернутися до лікаря або викликати швидку допомогу для організації відповідних невідкладних заходів.
Тяжкі бульозні реакції.
При застосуванні Тайгерону повідомляли про випадки тяжких бульозних реакцій, таких як синдром Стівенса&ndash Джонсона або токсичний епідермальний некроліз. Пацієнтам слід порадити негайно звернутися до лікаря перед продовженням лікування у разі появи реакцій на шкірі та/або слизових оболонках.
Зміна рівня глюкози у крові.
При застосуванні хінолонів, особливо хворим на цукровий діабет, які одночасно приймають пероральні гіпоглікемічні засоби (наприклад, глібенкламід) або інсулін, повідомляли про зміни рівня глюкози у крові (включаючи як гіперглікемію, так і гіпоглікемію). Зафіксовано випадки гіпоглікемічної коми. У хворих на цукровий діабет необхідно контролювати рівень цукру у крові.
Профілактика фотосенсибілізації.
Повідомляли про випадки фоточутливості при застосуванні Тайгерону. Щоб запобігти фотосенсибілізації, пацієнтам рекомендовано уникати під час лікування і протягом 48 годин після припинення прийому тайгерону впливу сильного сонячного світла або опромінення штучними джерелами УФ-променів (наприклад, лампи штучного ультрафіолетового випромінювання, солярій).
Пацієнти, які отримували антагоністи вітаміну К.
Внаслідок можливого збільшення показників коагуляційних тестів (ПЧ/МНС) та/або кровотечі у пацієнтів, які приймали Тайгерон у поєднанні з антагоністом вітаміну К (наприклад, із варфарином), за коагуляційними тестами слід спостерігати, якщо ці лікарські засоби застосовувати одночасно.
Псuхотичні реакції.
Зафіксовано психотичні реакції у пацієнтів, які приймали хінолони, включаючи тайгерон. У дуже рідкісних випадках вони прогресували до суїцидальних думок і самодеструктивної поведінки, іноді лише після одноразового прийому дози левофлоксацину. У разі, якщо у пацієнта виникають ці реакції, прийом тайгерону слід припинити і вдатися до відповідних заходів. Рекомендується з обережністю застосовувати тайгерон пацієнтам із психотичними розладами або пацієнтам із психічними захворюваннями в анамнезі.
Подовження інтервалу QT.
Слід з обережністю застосовувати фторхінолони, включаючи Тайгерон, пацієнтам з відомими факторами ризику подовження інтервалу QT, такими як, наприклад:
- вроджений синдром подовження інтервалу QT
- супутнє застосування лікарських засобів, відомих своєю здатністю подовжувати інтервал QT (наприклад, протиаритмічних засобів класу ІА та ІІІ, трициклічних антидепресантів, макролідів, антипсихотичних засобів)
- нескоригований електролітний дисбаланс (наприклад, гіпокаліємія, гіпомагніємія)
- хвороба серця (наприклад, серцева недостатність, інфаркт міокарда, брадикардія).
Пацієнти літнього віку та жінки молодшого віку можуть бути більш чутливими до лікарських засобів, які подовжують інтервал QT, тому необхідно дотримуватися обережності при застосуванні фторхінолонів, у тому числі левофлоксацину, цим групам пацієнтів.
Периферична нейропатія.
Повідомляли про сенсорну або сенсомоторну периферичну нейропатію, яка може швидко наставати, у пацієнтів, які приймали фторхінолони, включаючи левофлоксацин. Прийом тайгерону слід припинити, якщо у пацієнта спостерігаються симптоми нейропатії, щоб попередити виникнення необоротного стану.
Геnатобіліарні порушення.
При прийомі тайгерону повідомляли про випадки некротичного гепатиту аж до летальної печінкової недостатності, переважно у пацієнтів з тяжкими основними захворюваннями, наприклад сепсисом. Пацієнтам слід рекомендувати припинити лікування і звернутися до лікаря, якщо виникають такі прояви і симптоми хвороби печінки як анорексія, жовтяниця, забарвлення сечі у чорний колір, свербіж або біль у ділянці живота.
Загострення міастенії гравіс.
Фторхінолони, включаючи тайгерон, блокують нервово-м&rsquo язову передачу і можуть провокувати м&rsquo язову слабкість у пацієнтів із міастенією гравіс. Серйозні побічні реакції, встановлені у постмаркетинговому періоді, у тому числі летальні випадки і потреба у респіраторній підтримці, були асоційовані із застосуванням фторхінолонів хворим із міастенією гравіс. Тайгерон не рекомендовано застосовувати пацієнтам із міастенією гравіс в анамнезі.
Порушення зору.
Якщо при прийомі левофоксацину виникають будь-які порушення з боку органів зору, слід негайно звернутися до офтальмолога.
Суперінфекція.
Застосування Тайгерону, особливо довготривале, може призводити до росту резистентних мікроорганізмів. Якщо протягом терапії розвивається суперінфекція, необхідно вжити належних заходів.
Вплив на результати лабораторних досліджень.
У пацієнтів, які отримували Тайгерон, визначення опіатів у сечі може дати хибно-позитивний результат. Може виникнути необхідність підтвердити позитивні результати аналізу на опіати за допомогою більш специфічних методів.
Тайгерон може пригнічувати ріст Mycobacterium tuberculosis і у зв&rsquo язку з цим призводити до хибнонегативних результатів при бактеріологічній діагностиці туберкульозу.
Аневризма / розшарування аорти.
Дані епідеміологічних досліджень свідчать про підвищений ризик розвитку аневризми або розшарування аорти при застосуванні фторхінолонів, особливо у пацієнтів літнього віку. Тому, антибіотики із групи фторхінолонів повинні застосовуватися лише після ретельної оцінки співвідношення користь-ризик та після розгляду можливості застосування інших варіантів лікування у пацієнтів із аневризмою/розшаруванням аорти, пацієнтів із наявністю випадків аневризми аорти у сімейному анамнезі та пацієнтів із факторами ризику чи станами, що можуть зумовити розвиток аневризми/розшарування аорти (наприклад, синдром Марфана, судинний синдром Елерса-Данлоса, артеріїт Такаясу, гігантоклітинний артеріїт, хвороба Бехчета, гіпертензія та атеросклероз).
У випадку виникнення різкого абдомінального болю, болю у грудях чи спині пацієнтам слід негайно звернутися за невідкладною медичною допомогою.
Застосування тайгерон у період вагітності або годування груддю.
Вагітність.
Дані щодо застосування Тайгерону вагітним жінкам обмежені.
Існують дані про дослідження на тваринах, які не вказують на прямий або непрямий шкідливий вплив щодо репродуктивної токсичності. Однак через відсутність досліджень дії на організм людини і на основі експериментальних даних, які вказують на ризик пошкодження фторхінолонами суглобового хряща організму, який росте, левофлоксацин не можна призначати вагітним.
Період годування груддю.
Тайгерон протипоказаний жінкам, які годують груддю. Інформації щодо проникнення левофлоксацину у грудне молоко недостатньо, хоча інші фторхінолони екскретуються у грудне молоко. Через відсутність досліджень за участю людей і можливе ушкодження фторхінолонами суглобового хряща організму, який росте, левофлоксацин не можна призначати жінкам, які годують груддю.
Фертильність.
Відомо, що Тайгерон не призводив до розладів фертильності і репродуктивної функції у щурів.
Здатність тайгерон впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
Деякі побічні реакції (наприклад, запаморочення/вертиго, сонливість, порушення зору) можуть порушувати здатність пацієнта до концентрації уваги і швидкість його реакції і, таким чином, зумовлювати підвищений ризик у ситуаціях, коли ці якості мають особливо велике значення (наприклад, при водінні автомобіля або керуванні механізмами).
Спосіб застосування та дози
Препарат тайгерон приймати 1 або 2 рази на добу. Доза залежать від типу, тяжкості інфекції та чутливості ймовірного збудника.
Препарат тайгерон також може бути використаний для завершення курсу терапії у пацієнтів, у яких показано поліпшення під час початкового лікування Тайгероном внутрішньовенно враховуючи біоеквівалентність парентеральних та оральних форм, можна застосовувати однакове дозування.
Дозування. Наступні рекомендації щодо дози можуть бути надані для препарату тайгерон:
Дозування для пацієнтів із нормальною функцією нирок (кліренс креатиніну> 50 мл/хв)
| Показання | Добова доза, мг (залежно від тяжкості) | Кількість прийомів на добу | Тривалість лікування (залежно від тяжкості) |
| Гострий бактеріальний синусит | 500 | 1 раз | 10-14 днів |
| Загострення хронічного бронхіту | 500 | 1 раз | 7-10 днів |
| Негоспітальна пневмонія | 500 | 1-2 рази | 7-14 днів |
| Пієлонефрит | 500 | 1 раз | 7-10 днів |
| Ускладнені інфекції сечовивідного тракту (у тому числі пієлонефрит) | 500
Відгуки користувачівЦей продукт ще не має відгуків. Залишити відгук Зверніть увагу
Інформація / інструкція до препарату призначена тільки в інформаційних цілях і призначена виключно в інформаційних цілях. |
