Селлсепт 250 мг капсули №100

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

СЕЛЛСЕПТ^®

(CELLCEPT^® )

Склад:

діюча речовина: mycophenolic acid

1 капсула містить мофетилу мікофенолату 250 мг

допоміжні речовини: крохмаль прежелатинізований натрію кроскармелоза повідон (К90) магнію стеарат оболонка капсули: титану діоксид (E 171) заліза оксид жовтий (E 172) заліза оксид червоний (E 172) індигокармін FD та C синій 2 (E 132) желатин друкарська фарба.

Лікарська форма. Капсули.

Основні фізико-хімічні властивості: тверді желатинові капсули корпус &ndash непрозорий коричневого кольору ковпачок &ndash непрозорий синього кольору маркування чорного кольору: " CellCept 250" &ndash на ковпачку та " Roche" &ndash на корпусі вміст капсул &ndash дрібний гранульований порошок що частково згрудкувався від білого до майже білого кольору.

Фармакотерапевтична група. Селективні імуносупресивні препарати. Кислота мікофенолова.

Код АТХ. L04A A06.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Механізм дії

Мофетилу мікофенолат &ndash це 2-морфоліноетиловий ефір мікофенолової кислоти (МФК). 2-морфоліноетиловий ефір мікофенолової кислоти &ndash потужний селективний неконкурентний і оборотний інгібітор інозинмонофосфатдегідрогенази (ІМФДГ) що пригнічує синтез гуанозинових нуклеотидів de novo без включення в ДНК. 2-морфоліноетиловий ефір мікофенолової кислоти здійснює більш виражену цитостатичну дію на лімфоцити ніж на інші клітини оскільки проліферація Т- і В-лімфоцитів дуже залежить від синтезу пуринів de novo в той час як клітини інших типів можуть переходити на обхідні шляхи метаболізму.

Фармакокінетика.

Всмоктування

Після перорального прийому відбувається швидке і повне всмоктування і повний передсистемний метаболізм мофетилу мікофенолату з утворенням активного метаболіту мікофенолової кислоти (МФК). На основі супресії гострого відторгнення трансплантата нирки імуносупресивна активність препарату Селлсепт^® корелює з концентрацією мікофенолової кислоти. Середня біодоступність мофетилу мікофенолату при пероральному прийомі відповідно до величини AUC_МФК (площа під кривою " концентрація-час" ) становить 94 % від такої ж при його внутрішньовенному введенні. Прийом їжі не впливає на ступінь всмоктування мофетилу мікофенолату (AUC_МФК) при його призначенні по 1 5 г два рази на добу хворим після трансплантації нирки. Однак максимальна концентрація мікофенолової кислоти при застосуванні препарату під час їжі знижується на 40%. Після перорального прийому концентрації мофетилу мікофенолату в плазмі крові не визначаються.

Розподіл

У результаті печінково-кишкової рециркуляції препарату як правило приблизно через 6-12 годин після прийому препарату спостерігається вторинне підвищення концентрації мікофенолової кислоти у плазмі крові. При одночасному застосуванні з холестираміном (4 г 3 рази на день) AUC_МФК знижується приблизно на 40% що свідчить про значну ступінь печінково-кишкової рециркуляції.

У клінічно значимих концентраціях мікофенолова кислота на 97% зв' язується з альбуміном плазми крові.

Метаболізм

2-морфоліноетиловий ефір мікофенолової кислоти метаболізується в основному під дією глюкуронілтрансферази (ізоформа UGT1A9) з утворенням неактивного фенольного глюкуроніду мікофенолової кислоти. In vivo фенольний глюкуронід мікофенолової кислоти перетворюється назад на вільну мікофенолову кислоту шляхом печінково-кишкової рециркуляції. Також утворюється більш низький ацилглюкуронід (AcMPAG). AcMPAG є фармакологічно активним і можливо AcMPAG є причиною виникнення деяких побічних ефектів мофетилу мікофенолату (діарея лейкопенія).

Виведення

Незначні кількості препарату (< 1% дози) виводяться із сечею у вигляді мікофенолової кислоти. Після перорального прийому радіоактивно міченого мофетилу мікофенолату 93 % отриманої дози виділяється із сечею а 6% &ndash з калом. Значна частина (близько 87 %) введеної дози виводиться із сечею у вигляді фенольного глюкуроніду мікофенолової кислоти.

Концентрації мікофенолової кислоти та фенольного глюкуроніду мікофенолової кислоти що визначаються клінічно не видаляються шляхом гемодіалізу. Проте при вищих концентраціях фенольного глюкуроніду мікофенолової кислоти (> 100 мкг/мл) невелика його кількість може бути видалена.

Порушуючи печінково-кишкову рециркуляцію препарату Селлсепт^® секвестранти жовчних кислот типу холестираміну знижують АUC_МФК (див. розділ « Передозування» ).

Фармакокінетика (усі етапи крім всмоктування) мікофенолової кислоти залежить від кількох переносників. Транспортний поліпептид органічних аніонів і білок 2 асоційований з множинною стійкістю до лікарських засобів беруть участь у фармакокінетиці (усі етапи крім всмоктування) мікофенолової кислоти ізоформи транспортного поліпептиду органічних аніонів білок 2 асоційований з множинною стійкістю до ліків і білок резистентності раку грудної залози є переносниками які пов&rsquo язані з біліарною екскрецією глюкуронідів. Білок 1 множинної стійкості до лікарських засобів також може транспортувати мікофенолову кислоту однак його внесок схоже зводиться до процесу всмоктування. В нирках мікофенолова кислота і її метаболіти потужно взаємодіють із нирковими переносниками органічних аніонів.

У ранньому посттрансплантаційному періоді (до 40 днів після трансплантації нирок серця або печінки) середні величини AUC_МФК були приблизно на 30% а максимальні концентрації &ndash приблизно на 40% нижчими ніж у пізньому посттрансплантаційному періоді (3-6 місяців після трансплантації).

Фармакокінетика в особливих випадках.

Пацієнти з нирковою недостатністю

В дослідженні з разовим прийомом препарату (6 пацієнтів у групі) середня AUC_МФК у плазмі крові була на 28-75% більша у хворих з тяжкою хронічною нирковою недостатністю (швидкість клубочкової фільтрації < 25 мл/хв./1 73 м^-2) ніж у здорових добровольців та хворих із менш вираженими ураженнями нирок. Однак після прийому разової дози середня AUC фенольного глюкуроніду мікофенолової кислоти була у 3-6 разів більша у хворих з тяжкою нирковою недостатністю ніж у пацієнтів з легкою нирковою недостатністю та у здорових добровольців що узгоджується з відомими даними про виведення фенольного глюкуроніду мікофенолової кислоти нирками. Дослідження багаторазового застосування мофетилу мікофенолату при тяжкій нирковій недостатності не проводилися. Немає даних щодо пацієнтів з тяжкою хронічною нирковою недостатністю після трансплантації серця і печінки.

Затримка функції ниркового трансплантата

У хворих із затримкою функції ниркового трансплантата після пересадки середнє значення AUC_0-12  для мікофенолової кислоти було порівняне з таким у хворих у яких трансплантат починав функціонувати після пересадки без затримки. Середнє значення AUC_0-12 для фенольного глюкуроніду мікофенолової кислоти в плазмі крові було в 2-3 рази більше ніж у хворих у яких трансплантат починав функціонувати після пересадки без затримки. Може спостерігатися транзиторне підвищення вільної фракції і концентрації мікофенолової кислоти в плазмі крові у пацієнтів із затримкою функції ниркового трансплантата. Корекція дози препарату Селлсепт^® в таких випадках не потрібна.

Пацієнти з печінковою недостатністю

У добровольців з алкогольним цирозом печінки було виявлено що ураження паренхіми печінки відносно не впливає на процес глюкуронідації мікофенолової кислоти. Вплив печінкової патології на процес залежить від конкретного захворювання. Однак у випадку захворювання печінки з переважанням ураження жовчних шляхів наприклад первинний біліарний цироз ефект може бути іншим.

Діти віком від 2 до 18 років

Фармакокінетичні параметри вивчалися у 49 дітей після трансплантації нирки які отримували мофетилу мікофенолат у дозі 600 мг/м² перорально двічі на день. При застосуванні цієї дози AUC_МФК була подібною до такої у дорослих пацієнтів після трансплантації нирки які отримували Селлсепт^® у дозі 1 г 2 рази на день в ранньому і пізньому посттрансплантаційному періодах. Величина AUC_МФК в різних вікових групах була порівняною в ранньому і пізньому посттрансплантаційному періодах.

Хворі літнього віку

У хворих літнього віку (&ge 65 років) фармакокінетика не вивчалася.

Пероральні контрацептиви

Мофетилу мікофенолат не впливає на фармакокінетику пероральних контрацептивів (див. розділ « Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» ).

При одночасному прийомі з комбінованими пероральними контрацептивами що містять етинілестрадіол (0 02-0 04 мг) і левоноргестрел (0 05&ndash 0 15 мг) дезогестрел (0 15 мг) або гестоден (0 05-0 1 мг) Селлсепт^® (1 г 2 рази на добу) у дослідженні 18 жінок після трансплантації які не отримували інші імуносупресанти не виявляв клінічно значимого впливу на пригнічення овуляції під дією пероральних контрацептивів. Рівень прогестерону лютеїнізуючого гормону і фолікулостимулюючого гормону суттєво не змінювався.

Клінічні характеристики.

Показання.

Профілактика гострого відторгнення органа у хворих після алогенної трансплантації нирки серця печінки у складі комбінованої терапії з циклоспорином і кортикостероїдами.

Протипоказання.

При застосуванні препарату Селлсепт^® спостерігалися випадки реакцій гіперчутливості (див. розділ « Побічні реакції» ). Тому препарат Селлсепт^® протипоказаний пацієнтам з гіперчутливістю до мофетилу мікофенолату або мікофенолової кислоти.

Препарат Селлсепт^® протипоказано жінкам які годують груддю (див. розділі « Застосування у період вагітності або годування груддю» ).

Інформацію щодо застосування препарату під час вагітності і вимоги щодо застосування контрацептивів див. у розділі « Застосування у період вагітності або годування груддю» .

Особливі заходи безпеки.

Оскільки мофетилу мікофенолат у ході експериментів на тваринах виявив тератогенну дію капсули Селлсепту^® не слід відкривати або розламувати. Необхідно уникати вдихання порошку що міститься в капсулах Селлсепту^® або його прямого потрапляння на шкіру або слизові оболонки. Якщо це відбулося потрібно ретельно промити уражену ділянку водою з милом а очі &ndash лише водою.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Дослідження взаємодії проводилися лише у дорослих.

Ацикловір. При призначенні мофетилу мікофенолату разом з ацикловіром спостерігалися більш високі концентрації ацикловіру в плазмі крові ніж при застосуванні ацикловіру окремо. Зміни у фармакокінетиці фенольного глюкуроніду мікофенолової кислоти (збільшення на 8% для фенольного глюкуроніду мікофенолової кислоти) були мінімальними і не вважалися клінічно значимими. Оскільки плазмові концентрації фенольного глюкуроніду мікофенолової кислоти як і ацикловіру підвищуються при нирковій недостатності є ймовірність що мофетилу мікофенолат і ацикловір або його проліки такі як валацикловір конкурують за канальцеву секрецію і ще більше підвищують концентрації обох лікарських засобів.

Антациди та інгібітори протонного насоса. При сумісному застосуванні препарату Селлсепт^® разом з антацидами (алюмінію і магнію гідроксид) і з інгібіторами протонного насосу у тому числі з лансопразолом і пантопразолом спостерігалося зниження експозиції мікофенолової кислоти. Не спостерігалося значної різниці у частоті відторгнення трансплантата у пацієнтів які отримували Селлсепт^® і інгібітори протонного насоса та у пацієнтів які отримували Селлсепт^® і не отримували інгібітори протонного насоса. Цей результат дозволяє екстраполювати ці дані на всі антациди оскільки зниження експозиції при одночасному застосуванні препарату Селлсепт^® з магнію і алюмінію гідроксидами було суттєво меншим ніж при одночасному застосуванні препарату Селлсепт^® з інгібіторами протонного насоса.

Холестирамін. Після застосування разової дози 1 5 г мофетилу мікофенолату здоровим добровольцям які попередньо застосовували по 4 г холестираміну 3 рази на добу протягом 4 днів спостерігалося зменшення AUC_МФК на 40% (див. розділи « Особливості застосування» « Фармакокінетика» ). Необхідно бути обережним при одночасному призначенні мофетилу мікофенолату і холестираміну у зв&rsquo язку з можливістю зниження ефективності препарату Селлсепт^® .

Лікарські засоби що впливають на печінково-кишкову циркуляцію. Необхідно дотримуватися обережності при одночасному прийомі мофетилу мікофенолату з препаратами що впливають на печінково-кишкову циркуляцію оскільки вони можуть зменшити ефективність мофетилу мікофенолату.

Циклоспорин А. Мофетилу мікофенолат не впливає на фармакокінетику циклоспорину А. Якщо одночасне застосування циклоспорину припинено може очікуватися збільшення площі під кривою залежності концентрації від часу приблизно на 30%. Циклоспорин А впливає на печінково-кишкову рециркуляцію що призводить до зниження експозиції мікофенолової кислоти на 30-50% у пацієнтів з трансплантацією нирок які отримували лікування препаратом Селлсепт^® і циклоспорином А у порівнянні з пацієнтами які отримували сіролімус або белатасепт і подібні дози препарату Селлсепт^® (див. розділи « Особливості застосування» ). І навпаки зміни експозиції мікофенолової кислоти слід очікувати при переведенні пацієнтів з циклоспорину А на один з імуносупресантів який не впливає на печінково-кишкову циркуляцію.

Телмісартан. Одночасне застосування телмісартану і препарату Селлсепт^® призводило до зниження концентрації мікофенолової кислоти приблизно на 30%. Телмісартан змінює виведення мікофенолової кислоти шляхом посилення експресії рецептора активованого проліфератором пероксисом гамма (PPAR gamma) що у свою чергу призводить до посилення експресії та активності ізоформи 1А1 уридин-ди-фосфат-глюкоронілтрансферази (UGT1A9). При порівнянні частоти відторгнення трансплантата або профілю побічних реакцій у пацієнтів які отримували Селлсепт^® з чи без одночасного застосування телмісартану не спостерігалося клінічних наслідків фармакокінетичної взаємодії між зазначеними лікарськими засобами.

Ганцикловір. За результатами дослідження з разовим пероральним прийомом рекомендованих доз мофетилу мікофенолату і внутрішньовенним введенням ганцикловіру з урахуванням відомого впливу ниркової недостатності на фармакокінетику препарату Селлсепт^® (див. розділ « Спосіб застосування та дози» ) і ганцикловіру можна припустити що одночасне застосування цих препаратів (що конкурують за механізми канальцевої секреції) спричинить підвищення концентрацій фенольного глюкуроніду мікофенолової кислоти і ганцикловіру. Істотної зміни фармакокінетики мікофенолової кислоти не очікується тому коригувати дозу препарату Селлсепт^® не потрібно. Якщо Селлсепт^® і ганцикловір або його проліки наприклад валганцикловір призначають одночасно хворим із нирковою недостатністю необхідно дотримуватися рекомендованого для ганцикловіру режиму дозування і ретельно спостерігати за хворими.

Пероральні контрацептиви. Селлсепт^® не впливає на фармакокінетику та фармакодинаміку пероральних контрацептивів при одночасному застосуванні (див. розділ « Фармакокінетика» ).

Рифампіцин. У пацієнтів які не приймають циклоспорин одночасне застосування препарату Селлсепт^® і рифампіцину супроводжувалося зниженням експозиції мікофенолової кислоти на 18% - 70% (AUC_{0-12годин}). Рекомендується контроль за експозицією мікофенолової кислоти та корекція дози препарату Селлсепт^® для підтримання клінічного ефекту при сумісному застосуванні.

Севеламер. Зниження С_макс і AUC_0-12 мікофенолової кислоти на 30% та 25% відповідно спостерігалося при одночасному застосуванні препарату Селлсепт^® з севеламером без будь-яких клінічних наслідків (тобто без відторгнення трансплантата). Однак з метою зведення до мінімуму впливу севеламеру на всмоктування мікофенолової кислоти рекомендується приймати Селлсепт^® щонайменше за 1 годину до або через 3 години після прийому севеламеру. Немає даних щодо застосування препарату Селлсепт^® із іншими фосфат-зв&rsquo язуючими речовинами крім севеламеру.

Триметоприм/сульфаметоксазол. Не спостерігалося впливу на біодоступність мікофенолової кислоти.

Норфлоксацин метронідазол. У здорових добровольців не спостерігалося значимої взаємодії при одночасному призначенні препарату Селлсепт^® з одним із зазначених антибактеріальних препаратів. Однак одночасне застосування препарату Селлсепт^® в комбінації з норфлоксацином та метронідазолом знижує експозицію мікофенолової кислоти приблизно на 30% після одноразового застосування препарату Селлсепт^® .

Ципрофлоксацин та амоксицилін з клавулоновою кислотою. Протягом декількох днів відразу після перорального застосування ципрофлоксацину чи амоксициліну з клавулоновою кислотою у пацієнтів з пересадкою нирки спостерігалося зниження предозової (мінімальної) концентрації мікофенолової кислоти приблизно на 50%. Із продовженням антибіотикотерапії даний ефект мав тенденцію до зменшення та зникав після припинення лікування антибіотиками. Зміни предозового рівня мікофенолової кислоти не можуть точно відображати зміни загальної експозиції мікофенолової кислоти. Тому зміна дози препарату Селлсепт^® зазвичай не є необхідною з огляду на відсутність клінічних даних щодо дисфункції трансплантата. Однак необхідний ретельний клінічний моніторинг під час комбінованого лікування і відразу після закінчення антибіотикотерапії.

Такролімус. При одночасному застосуванні такролімусу і препарату Селлсепт^® не виявлено значимого впливу на AUC та С_макс мікофенолової кислоти активного метаболіту препарату Селлсепт^® у пацієнтів після пересадки печінки. У хворих з печінковим трансплантатом AUC такролімусу після багаторазового застосування препарату Селлсепт^® у дозі 1 5 г двічі на добу зростала приблизно на 20%. Однак у пацієнтів після трансплантації нирок прийом препарату Селлсепт^® не впливав на концентрацію такролімусу (див. розділ « Особливості застосування» ).

Інші взаємодії. Одночасне застосування пробенециду і мофетилу мікофенолату у мавп супроводжувалося збільшенням AUC фенольного глюкуроніду мікофенолової кислоти в плазмі крові у 3 рази. Таким чином інші лікарські засоби які піддаються канальцевій секреції у нирках можуть конкурувати з фенольним глюкуронідом мікофенолової кислоти що призводить до збільшення концентрації фенольного глюкуроніду мікофенолової кислоти або іншого препарату в плазмі крові який також піддається канальцевій секреції.

Живі вакцини. Живі вакцини не слід вводити пацієнтам із порушеною імунною відповіддю. Антитілоутворення у відповідь на інші вакцини може бути знижене (див. розділ « Особливості застосування» ).

Особливості застосування.

У пацієнтів які отримують імуносупресивну терапію у тому числі комбіновану включаючи Селлсепт^® спостерігається підвищений ризик розвитку лімфом та інших злоякісних новоутворень особливо шкіри (див. розділ « Побічні реакції» ). Цей ризик вочевидь пов&rsquo язаний не із застосуванням будь-якого препарату як такого а з інтенсивністю і тривалістю імуносупресії. У якості загальної поради щодо мінімізації ризику раку шкіри слід обмежити вплив сонячних і ультрафіолетових променів носінням відповідного закритого одягу і використанням сонцезахисних кремів з високим значенням захисного фактора.

Хворих які застосовують мофетилу мікофенолат потрібно проінформувати про необхідність відразу ж повідомляти лікаря про будь-які ознаки інфекції кровоточивості (гематом) кровотеч або інших ознак пригнічення кісткового мозку.

У пацієнтів які отримують імуносупресивну терапію у тому числі Селлсепт^® спостерігається підвищений ризик виникнення опортуністичних інфекцій (бактеріальних грибкових вірусних і протозойних) інфекцій із летальним наслідком та сепсису (див. розділ « Побічні реакції» ). До таких інфекцій належать реактивація латентних вірусних інфекцій таких як реактивація гепатиту В чи реактивація гепатиту С та інфекцій викликаних поліомавірусами (ВК вірусасоційована нефропатія прогресивна мультифокальна лейкоенцефалопатія асоційована з вірусом JC). У пацієнтів-носіїв які отримували імуносупресивну терапію повідомлялося про випадки реактивації гепатиту В або гепатиту С. Ці інфекції часто пов&rsquo язані із високим загальним імуносупресивним навантаженням і можуть призвести до серйозних чи летальних станів що лікар має взяти до уваги при диференційній діагностиці щодо пацієнтів з імуносупресією з порушеною функцією нирок чи неврологічними симптомами.

Повідомлялося про випадки гіпогаммаглобулінемії у зв&rsquo язку з рецидивуючими інфекціями у пацієнтів які отримують препарат Селлсепт^® у комбінації з іншими імуносупресантами. У деяких з цих випадків переведення пацієнтів з лікування препаратом Селлсепт^® на терапію альтернативним імуносупресантом супроводжувалося поверненням рівня IgG у сироватці крові до рівня норми. У пацієнтів які отримують терапію препаратом Селлсепт^® у яких розвинулись рецидивуючі інфекції слід визначити рівень імуноглобулінів в сироватці крові. У разі стійкої клінічно значимої гіпогаммаглобулінемії слід розглянути питання про відповідні клінічні заходи беручи до уваги потенційні цитостатичні ефекти мікофенолової кислоти на Т і В лімфоцити.

Існують опубліковані повідомлення про бронхоектази у дорослих і дітей які отримували Селлсепт^® у комбінації з іншими імуносупресантами. У деяких з цих випадків переведення пацієнтів з лікування препаратом Селлсепт^® на терапію іншим імуносупресантом призводило до позитивної динаміки респіраторних симптомів. Ризик бронхоектазів може бути пов' язаний із гіпогаммаглобулінемією або із безпосереднім впливом на легені. Також є окремі повідомлення про інтерстиційне захворювання легень і фіброз легень деякі з них були летальними (див. розділ « Побічні реакції» ). Пацієнтам у яких розвинулися стійкі легеневі симптоми такі як кашель і задишка рекомендується пройти обстеження.

Пацієнтів які отримують Селлсепт^® слід моніторувати на предмет нейтропенії яка може бути пов&rsquo язана власне з терапією препаратом Селлсепт^® супутнім застосуванням інших лікарських засобів із вірусними інфекціями або з поєднанням цих факторів. При лікуванні препаратом Селлсепт^® необхідно визначати розгорнуту формулу крові протягом першого місяця &ndash щотижнево протягом другого і третього місяців лікування &ndash два рази на місяць а далі протягом першого року &ndash щомісячно. При розвитку нейтропенії (абсолютна кількість нейтрофілів < 1300 в 1 мкл) необхідно перервати або припинити лікування препаратом Селлсепт^® .

Було повідомлено про випадки істинної еритроцитарної аплазії у пацієнтів які отримували лікування препаратом Селлсепт^® у комбінації з іншими імуносупресантами. Механізм виникнення істинної еритроцитарної аплазії при застосуванні мофетилу мікофенолату невідомий. Істинна еритроцитарна аплазія може бути оборотною при зменшенні дози або припиненні лікування препаратом Селлсепт^® . Зміни в лікуванні препаратом Селлсепт^® слід проводити лише при відповідному спостереженні пацієнтів після трансплантації з метою мінімізації ризику відторгнення трансплантата (див. розділ « Побічні реакції» ).

Пацієнтів слід проінформувати про те що під час лікування препаратом Селлсепт^® вакцинація може бути менш ефективною і необхідно уникати застосування живих ослаблених вакцин (див. розділ « Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» ). Лікарям слід керуватися національними рекомендаціями щодо вакцинації проти грипу.

Так як застосування препарату Селлсепт^® асоціювалося з підвищеним ризиком побічних реакцій з боку шлунково-кишкового тракту включаючи нечасті випадки з виразкування шлунково-кишкового тракту шлунково-кишкові кровотечі перфорації шлунково-кишкового тракту препарат Селлсепт^® слід застосовувати з обережністю пацієнтам із активними серйозними захворюваннями шлунково-кишкового тракту.

Селлсепт^® є інгібітором інозинмонофосфатдегідрогенази. Виходячи з теоретичних міркувань слід уникати застосування препарату Селлсепт^® пацієнтам із рідкісним генетично обумовленим спадковим дефіцитом гіпоксантингуанінфосфорибозилтрансферази (такими як синдроми Леша-Найєна і Келлі-Зигміллера).

Не рекомендується призначати препарат Селлсепт^® одночасно з азатіоприном так як їх одночасне застосування не вивчалося.

Необхідно дотримуватися обережності при переведенні комбінованої терапії з режимів лікування що містять імуносупресанти які впливають на печінково-кишкову рециркуляцію мікофенолової кислоти наприклад циклоспорин на інші препарати які не мають такого впливу наприклад сіролімус белатасепт або навпаки оскільки це може призвести до змін в експозиції мікофенолової кислоти. Лікарські засоби інших класів які впливають на печінково-кишкову циркуляцію мікофенолової кислоти такі як холестирамін слід застосовувати з обережністю у зв&rsquo язку з їх потенційною можливістю зменшувати рівень у плазмі крові та ефективність препарату Селлсепт^® (див. розділ « Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» ).

Співвідношення ризику-користі при застосуванні мофетилу мікофенолату у комбінації з такролімусом або сиролімусом не встановлене (див. розділ « Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» ).

Утилізація невикористаного препарату та препарату із простроченим терміном придатності: надходження лікарського засобу у зовнішнє середовище необхідно звести до мінімуму. Лікарський засіб не слід викидати у стічні води і побутові відходи. Для утилізації необхідно використовувати так звану « систему збору відходів» при наявності такої.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність

Терапію препаратом Селлсепт^® не слід починати доти доки не отримано негативного результату обстеження на вагітність. До початку терапії Селлсептом^® у ході лікування і протягом 6 тижнів після його закінчення обов' язковим є використання ефективних методів контрацепції (див. розділ « Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» ). Пацієнток потрібно проінформувати про необхідність негайної консультації з лікарем якщо вагітність все ж таки настала.

Не рекомендується застосовувати Селлсепт^® під час вагітності і пацієнтка яка планує завагітніти не повинна застосовувати Селлсепт^® доти доки ефективні інші імуносупресивні препарати. Вагітним Селлсепт^® може бути застосований лише у виняткових випадках коли потенційна користь для матері перевищує можливий ризик для плода. Існують обмежені дані застосування препарату Селлсепт^® у вагітних. Повідомлено про випадки вроджених вад розвитку включаючи аномалії розвитку вуха у т.ч. анормально сформоване або відсутнє зовнішнє або середнє вухо у дітей народжених від пацієнток які отримували Селлсепт^® під час вагітності у комбінації з іншими імуносупресантами. Повідомлено про випадки спонтанного викидня у пацієнток які отримували Селлсепт^® . У ході досліджень на тваринах спостерігалася репродуктивна токсичність.

Годування груддю

У щурів мофетилу мікофенолат виділяється з грудним молоком. Невідомо чи проникає Селлсепт^® у грудне молоко людини. З огляду на ймовірність виникнення серйозних побічних реакцій у дітей які знаходяться на грудному вигодовуванні Селлсепт^® протипоказаний при годуванні груддю (див. розділ « Протипоказання» ).

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Дослідження впливу на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами та роботу з машинами і складними механізмами не проводились. Профіль фармакодинаміки і повідомлених побічних реакцій свідчить про те що такий влив малоймовірний.

Спосіб застосування та дози.

Лікування препаратом Селлсепт^® повинен призначати і контролювати спеціаліст з трансплантації з відповідною кваліфікацією.

Профілактика відторгнення нирки

Дорослі: прийом препарату необхідно починати протягом 72 годин після проведення трансплантації. Хворим із нирковими трансплантатами рекомендується прийом по 1 г двічі на добу (добова доза 2 г).

Діти віком від 2 до 18 років: рекомендована доза мофетилу мікофенолату становить 600 мг/м² перорально двічі на добу (до максимальної добової дози 2 г). Селлсепт^® капсули слід призначати лише пацієнтам з площею поверхні тіла не менше 1 25 м². Пацієнтам з площею поверхні тіла від 1 25 до 1 5 м² Селлсепт^® капсули можна призначати у дозі 750 мг двічі на добу (добова доза &ndash 1 5 г). Пацієнтам з площею поверхні тіла більше 1 5 м² Селлсепт^® капсули можливо призначати у дозі 1 г двічі на добу (добова доза &ndash 2 г). Оскільки деякі побічні реакції виникають частіше у дітей і підлітків ніж у дорослих (див. розділ « Побічні реакції» ) може виникнути потреба у тимчасовому зниженні дози або припиненні лікування препаратом Селлсепт^® . При цьому слід враховувати важливі клінічні фактори у тому числі тяжкість реакції.

Діти віком до 2 років: існують обмежені дані щодо безпеки та ефективності препарату для дітей віком до 2 років. У зв&rsquo язку з цим наявних даних недостатньо для рекомендацій щодо дозування і тому застосування препарату Селлсепт^® дітям віком до 2 років не рекомендується.

Профілактика відторгнення серця

Дорослі: прийом препарату перорально необхідно починати протягом 5 днів після проведення трансплантації. Хворим із трансплантатом серця рекомендується прийом по 1 5 г двічі на добу (добова доза &ndash 3 г).

Діти: даних з безпеки та ефективності препарату Селлсепт^® для дітей після трансплантації серця немає.

Профілактика відторгнення печінки

Дорослі: Препарат Селлсепт^® перорально слід призначати якомога швидше залежно від можливості пацієнта переносити препарат. Рекомендований режим дозування &ndash по 1 5 г 2 рази на добу (добова доза &ndash 3 г).

Діти: даних з безпеки та ефективності препарату Селлсепт^® для дітей після трансплантації печінки немає.

Пацієнти літнього віку

Для хворих літнього віку (&ge 65 років) після трансплантації нирки рекомендована доза становить 1 г 2 рази на добу а після трансплантації серця і печінки &ndash 1 5 г 2 рази на добу.

Пацієнти з нирковою недостатністю

Хворим з тяжкою хронічною нирковою недостатністю (швидкість клубочкової фільтрації менше 25 мл· хв.^-1· 1 73 м^-2) що знаходяться за межами безпосереднього посттрансплантаційного періоду слід уникати доз що перевищують 1 г 2 рази на добу. За такими пацієнтами необхідно ретельно спостерігати. Корекція дози хворим із затримкою функції ниркового трансплантата після операції не потрібна (див. розділ « Фармакокінетика» ). Немає даних щодо пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю які перенесли пересадку серця або печінки.

Пацієнти з печінковою недостатністю

Хворим після трансплантації нирки які мають тяжке ураження паренхіми пе