Розувастатин-Тева 5 мг таблетки №30

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

Розувастатин-Тева

(Rosuvastatin-Teva)

Склад:

діюча речовина: 1 таблетка містить розувастатину 5 мг 10 мг 20 мг або 40 мг у вигляді розувастатину кальцію

допоміжні речовини:

ядро: целюлоза мікрокристалічна лактоза безводна кросповідон повідон натрію стеарилфумарат

покриття для таблеток по 5 мг: спирт полівініловий частково гідролізований титану діоксид (Е 171) макрогол 3350 тальк заліза оксид жовтий (Е 172) заліза оксид чорний                   (E 172) жовтий захід FCF (Е 110)

покриття для таблеток по 10 мг 20 мг та 40 мг: спирт полівініловий частково гідролізований титану діоксид (Е 171) макрогол 3350 тальк заліза оксид жовтий (Е 172) заліза оксид червоний (E 172) кармоїзин (Е 122) індиготин (Е 132).

Лікарська форма. Таблетки вкриті плівковою оболонкою.

Фармакотерапевтична група.

Гіполіпідемічні засоби. Інгібітори ГМГ-КоА-редуктази. Розувастатин.

Код АТХ С10А А07.

Клінічні характеристики.

Показання.

Дорослі та діти віком від 10 до 17 років (хлопчики &ndash стадія ІІ за шкалою Таннера та вище дівчата &ndash щонайменше через рік  після першої менструації).

Лікування первинної гіперхолестеринемії (тип ІІа у тому числі гетерозиготної  сімейної гіперхолестеринемії) або змішаної дисліпідемії (тип IIb) як доповнення до дієти коли ефективність дієти або інших немедикаментозних засобів (таких як фізичні вправи зменшення маси тіла) є недостатньою.

Дорослі.

Гомозиготна сімейна гіперхолестеринемія як доповнення до дієти та інших ліпідознижувальних засобів лікування (таких як аферез ЛПНЩ) або у випадках коли такі види лікування не є доречними.

Профілактика серцево-судинних порушень

Розувастатин показаний для зниження ризику виникнення серйозних серцево-судинних порушень у дорослих пацієнтів з підвищеним ризиком розвитку атеросклеротичних серцево-судинних захворювань про що свідчить наявність таких факторів ризику як вік артеріальна гіпертензія низький рівень ХС-ЛПВЩ підвищений рівень С-реактивного білка паління або наявність у родинному анамнезі раннього розвитку ішемічної хвороби серця.

Лікування атеросклерозу

З метою сповільнення або відстрочення прогресування захворювання у пацієнтів яким показана ліпідознижувальна терапія.

Протипоказання.

&minus Підвищена гіперчутливість до розувастатину або будь-якої допоміжної речовини

&minus захворювання печінки в активній фазі в тому числі невідомої етіології

&minus                                       стійке підвищення рівня трансаміназ у сироватці крові та підвищення рівня будь-якої

    трансамінази більш ніж у 3 рази вище верхньої межі норми (ВМН)

&minus тяжкі порушенням функції нирок (кліренс креатиніну < 30 мл/хв)

&minus міопатія

&minus одночасний прийом циклоспорину

Доза 40 мг протипоказана пацієнтам із факторами що сприяють розвитку міопатії/рабдоміолізу. До таких факторів належать:

&minus порушення функції нирок помірної тяжкості (кліренс креатиніну < 60 мл/хв)

&minus гіпотиреоз

&minus наявність в індивідуальному або сімейному анамнезі спадкових м' язових захворювань

&minus наявність в анамнезі міотоксичності спричиненої іншими інгібіторами ГМГ-КоА- редуктази або фібратами

&minus зловживання алкоголем

&minus ситуації що можуть призвести до підвищення  рівнів препарату у плазмі

&minus належність пацієнтів до монголоїдної раси

&minus супутнє застосування фібратів.

Спосіб застосування та дози.

Таблетки можна приймати в будь-який час дня незалежно від прийому їжі. 

Перед початком лікування пацієнту слід призначити стандартну холестеринознижувальну дієту якої слід дотримуватись і протягом лікування. Дозу слід підбирати індивідуально   залежно від мети терапії та ефективності лікування застосовуючи діючі узгоджені рекомендації.

Лікування гіперхолестеринемії

Рекомендована початкова доза становить 5 або 10 мг перорально 1 раз на добу як для пацієнтів які раніше не застосовували статини так і для пацієнтів які до цього застосовували інші інгібітори ГМГ-КоА-редуктази. Підбираючи початкову дозу слід враховувати індивідуальний рівень холестерину у пацієнтів та майбутній серцево-судинний ризик а також потенційний ризик розвитку побічних реакцій. За необхідності через 4 тижні дозу можна відкоригувати. Оскільки у випадку застосування дози 40 мг побічні реакції виникають частіше ніж за менших доз   титрувати дозу до максимального рівня 40 мг слід лише для пацієнтів із тяжкою гіперхолестеринемією та високим серцево-судинним ризиком (зокрема пацієнтам із сімейною гіперхолестеринемією) у яких не вдалося досягти бажаного результату за дози 20 мг і які повинні перебувати під регулярним наглядом. На початку застосування дози 40 мг рекомендовано спостереження спеціаліста.

Діти віком від 10 до 17 років (хлопчики &ndash стадія ІІ за шкалою Таннера та вище дівчата &ndash щонайменше через рік  після першої менструації).

Лікування дітей повинні проводити тільки спеціалісти.

Звичайна доза препарату для дітей із гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією становить 5-20 мг один раз на добу перорально. Для досягення терапевтичного ефекту дозу необхідно належним чином титрувати. Безпека та ефективність доз що перевищують 20 мг у цій популяції не вивчались. Таблетки 40 мг дітям не застосовують.

Профілактика серцево-судинних порушень

Пацієнтам із гіперхолестеринемією необхідно проводити стандартне визначення рівня ліпідів та дотримуватися рекомендацій із дозування для лікування гіперхолестеринемії.

Пацієнти літнього віку

Рекомендована початкова доза для пацієнтів віком понад 70 років становить 5 мг. Інша корекція дози залежно від віку не потрібна.

Пацієнти з порушенням функції нирок

У пацієнтів з легким та помірним порушенням функції нирок немає необхідності у корекції дози. Рекомендована початкова доза для пацієнтів з порушенням функції нирок помірної тяжкості (кліренс креатиніну < 60 мл/хв) становить 5 мг. Доза 40 мг протипоказана пацієнтам з порушенням функції нирок помірної тяжкості. Пацієнтам  з тяжким порушенням функції нирок застосування розувастатину протипоказано у будь-яких дозах.

Дозування для пацієнтів з порушенням функції печінки

Не спостерігалося зростання системної експозиції розувастатину у пацієнтів з 7 балами за шкалою Чайлд-П' ю. Проте посилення системної експозиції відзначається у пацієнтів стан яких оцінювався у 8 та 9 балів за шкалою Чайлд-П&rsquo ю. Таким пацієнтам слід проводити оцінку функції нирок. Досвід застосування препарату пацієнтам з показником 9 балів за шкалою Чайлд-П&rsquo ю відсутній. Розувастатин протипоказаний пацієнтам із захворюваннями печінки в активній стадії. У пацієнтів з тяжким порушенням функції печінки спостерігалося підвищення експозиції розувастатину тому їм застосовувати розувастатин у дозі вище 10 мг слід з обережністю.

Раса

У Пацієнтів монголоїдної расиспостерігається підвищена системна експозиція препарату. Рекомендована початкова доза для пацієнтів азійського походження становить 5 мг. Застосування дози 40 мг таким пацієнтам протипоказане. Максимальна добова доза становить 20 мг.

Дозування для пацієнтів зі схильністю до розвитку міопатії

Рекомендована початкова доза для пацієнтів зі схильністю до розвитку міопатії становить 5 мг. Доза 40 мг протипоказана деяким з таких пацієнтів. Максимальна добова доза становить 20 мг.

Генетичний поліморфізм

Генотипи SLCO1B1 (ОATP1B1) с.521CC та ABCG2 (BCRP) с.421AA порівняно з генотипами SLCO1B1 с.521ТТ та ABCG2 с.421СС асоційовані з підвищенням експозиції (AUC) розувастатину. Для пацієнтів з генотипами с.521CC або с.421AA максимальна рекомендована добова доза розувастатину становить 20 мг.

Розувастатин є субстратом для різних транспортних білків (наприклад ОATP1B1 та BCRP). Ризик міопатії (включаючи рабдоміоліз) підвищується при одночасному прийомі розувастатину з певними лікарськими засобами здатними підвищувати концентрації розувастатину в плазмі через взаємодію з цими транспортними білками (наприклад з циклоспорином та деякими інгібіторами протеази включаючи комбінації ритонавіру з атаназавіром лопінавіром та/або типранавіром). За можливості необхідно розглянути альтернативне лікування і якщо необхідно тимчасово припинити лікування розувастатином. У ситуаціях коли одночасного введення цих лікарських засобів разом із розувастатином уникнути неможливо потрібно зважувати всі переваги та ризики супутнього лікування та ретельно підбирати дозу розувастатину.

Побічні реакції.

Побічні реакції що спостерігаються при застосуванні розувастатину зазвичай слабкі та транзиторні.

З боку імунної системи: реакції гіперчутливості у тому числі ангіоневротичний набряк.

З боку ендокринної системи: цукровий діабет.

З боку нервової системи: головний біль запаморочення полінейропатія втрата пам' яті.

З боку респіраторної системи органів грудної клітки та середостіння: кашель диспное.

З боку травного тракту: запор нудота біль у животі панкреатит діарея.

З боку гепатобіліарної системи: жовтяниця гепатит підвищення активності печінкових трансаміназ.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: свербіж висип та кропив' янка синдром Стівенса-Джонсона.

З боку скелетно-м' язової системи сполучної тканини та кісток: міалгія міопатія (в тому числі міозит) та рабдоміоліз імуноопосередкована некротизуюча міопатія артралгія.

З боку нирок: гематурія.

Загальний стан: астенія набряк.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз: гінекомастія.

З боку крові: тромбоцитопенія.

З боку ниркової та сечовидільної системи

Відомо що у невеликої кількості пацієнтів які застосовували розувастатин та інші інгібітори ГМГ-КоА-редуктази спостерігались патологічні зміни при аналізі сечі (тест-смужка свідчила про протеїнурію). Виявлено білок канальцевого походження. У більшості випадків протеїнурія стає менше вираженою або зникає спонтанно при продовженні терапії та не свідчить про гостре чи прогресуюче захворювання нирок.

Повідомлялося також про гематурію у пацієнтів які застосовували розувастатин.

Вплив на скелетну мускулатуру

Відомо про зміни з боку скелетної мускулатури такі як міалгія міопатія (в тому числі міозит) та рідко рабдоміоліз із гострою нирковою недостатністю чи без неї при застосуванні будь-яких доз розувастатину а особливо при застосуванні доз > 20 мг.

Також повідомлялося про дозозалежне зростання рівнів креатинфосфокінази (КФК) яке у більшості випадків було слабким асимптоматичним та тимчасовим. Якщо рівні КФК підвищені (> 5 x верхньої межі норми (ВМН)) лікування слід припинити.

Вплив на печінку

Як і у випадку застосування інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази повідомлялося що у пацієнтів які приймали розувастатин спостерігалося дозопропорційне зростання рівня печінкових трансаміназ та креатинкінази.

Вплив на лабораторні показники

При застосуванні розувастатину також відмічалося підвищення рівнів HbA1c.

При застосуванні деяких статинів повідомлялося про такі небажані явища: депресія порушення сну в тому числі безсоння та нічні кошмари розлади статевої функції окремі випадки інтерстиціального захворювання легень особливо у випадку тривалої терапії захворювання сухожиль іноді ускладнені їх розривом.

Частота випадків рабдоміолізу серйозних порушень з боку нирок та печінки (переважно підвищений рівень трансаміназ) вища при застосуванні дози 40 мг.

Передозування.

Специфічного лікування передозування немає. Лікування симптоматичне рекомендується підтримуюча терапія. Потрібен контроль функції печінки та рівнів КФК. Малоймовірно що гемодіаліз буде ефективним.

Застосування у період вагітності  або  годування груддю.

Розувастатин протипоказаний у період вагітності та годування груддю а також жінкам репродуктивного віку які не застосовують відповідні засоби контрацепції.

Оскільки холестерин та інші продукти біосинтезу холестерину суттєво важливі для розвитку плода потенційний ризик інгібування ГМГ-КоА-редуктази перевищує можливу користь від застосування препарату в період вагітності. Якщо пацієнтка завагітніла в період застосування препарату лікування слід негайно припинити.

Діти.

Протипоказано застосування розувастатину дітям віком до 10 років.

Особливості застосування.

Діти

Профіль безпеки розувастатину та застереження при застосуванні у дітей та дорослих подібні.

Вплив на нирки

Повідомлялося що у пацієнтів які застосовували розувастатин у високих дозах особливо 40 мг відзначалися випадки протеїнурії (визначеної за тестом смужки) переважно канальцевої за походженням та у більшості випадків тимчасової або нетривалої. Протеїнурія не свідчила про гостре або прогресуюче захворювання нирок. Небажані явища з боку нирок відзначалися частіше при застосуванні дози 40 мг. У пацієнтів які приймають препарат у дозі 40 мг функцію нирок слід перевіряти регулярно.

Вплив на скелетну мускулатуру

Ураження скелетної мускулатури наприклад міалгія міопатія та рідко &ndash рабдоміоліз спостерігаються у пацієнтів при застосуванні усіх доз розувастатину а особливо при дозах більше 20 мг. При застосуванні езетимібу у комбінації з інгібіторами ГМГ-КоА- редуктази повідомлялося про випадки розвитку рабдоміолізу. Не можна виключати можливості фармакодинамічної взаємодії а тому таку комбінацію слід застосовувати з обережністю.

Як і у випадку застосування інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази випадки рабдоміолізу пов' язані із застосуванням розувастатину частіше при застосуванні дози 40 мг. Існують рідкі повідомлення щодо імуноопосередкованої некротизуючої міопатії що клінічно проявляється стійкою проксимальною м&rsquo язовою слабкістю і підвищенням рівня сироваткової креатинкінази під час лікування або після припинення лікування статинами включаючи розувастатин. Можуть бути необхідними додаткові нейром' язові і серологічні дослідження. Може бути потрібним лікування імуносупресивними препаратами.

Визначення рівня креатинфосфокінази (КФК)

Рівні КФК не слід вимірювати після значних фізичних навантажень або за наявності можливих альтернативних причин підвищення КФК що можуть заважати інтерпретації результатів. Якщо початкові рівні КФК значно підвищені (> 5 х ВМН) протягом 5-7 днів необхідно зробити додатковий підтверджувальний аналіз. Якщо результат повторного аналізу підтверджує вихідний рівень > 5 х ВМН починати лікування не слід.

Перед лікуванням

Розувастатин як і інші інгібітори ГМГ-КоА-редуктази слід з обережністю призначати пацієнтам із факторами що сприяють розвитку міопатії/рабдоміолізу. До таких факторів належать:

·                                         порушення функції нирок

·                                         гіпотиреоз

·                                         наявність в особистому або сімейному анамнезі спадкових м' язових захворювань

·                                         наявність в анамнезі міотоксичності спричиненої іншими інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази або фібратами

·                                         зловживання алкоголем

·                                         вік > 70 років

·                                         ситуації що можуть призвести до підвищення рівнів препарату у плазмі

·                                         одночасне застосування фібратів.

У таких пацієнтів потрібно порівняти ризик та можливу користь при застосуванні препарату також рекомендований клінічний моніторинг. Не слід починати лікування у разі значно підвищених початкових рівнів КФК (> 5 х ВМН).

У період лікування

Пацієнтів слід попередити про необхідність негайно повідомляти про нез' ясовний м' язовий біль м' язову слабкість або судоми особливо якщо вони супроводжуються нездужанням або підвищенням температури. У таких пацієнтів слід визначити рівні КФК. Слід припинити лікування якщо рівні КФК значно підвищені (> 5 x ВМН) або якщо м' язові симптоми тяжкі та спричиняють дискомфорт у повсякденному житті (навіть якщо рівні КФК &le 5 х ВМН). Якщо симптоми минають та рівень КФК повертається до норми розувастатин або альтернативний інгібітор ГМГ-КоА-редуктази можна спробувати застосувати знову але у мінімальних дозах та під ретельним наглядом. Регулярний контроль рівня КФК у пацієнтів без вищевказаних симптомів не потрібний.

Відомо про підвищену частоту випадків міозиту та міопатії у пацієнтів які застосовують інші інгібітори ГМГ-КоА-редуктази із похідними фіброєвої кислоти в тому числі з гемфіброзилом циклоспорином нікотиновою кислотою азольними протигрибковими засобами інгібіторами протеази та макролідними антибіотиками. Гемфіброзил підвищує ризик розвитку міопатії при супутньому застосуванні з деякими інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази тому розувастатин не рекомендовано застосовувати у комбінації із гемфіброзилом. Сприятливий вплив подальших змін рівня ліпідів при одночасному застосуванні розувастатину із фібратами або ніацином потрібно порівняти із потенційними ризиками при застосуванні такої комбінації. Одночасне застосування розувастатину в дозі 40 мг та фібратів протипоказано.

Розувастатин слід з обережністю застосовувати пацієнтам із факторами що сприяють розвитку міопатії такими як ниркова недостатність літній вік гіпотиреоз або у ситуаціях коли може збільшитися концентрація препарату в плазмі.

Розувастатин не слід застосовувати пацієнтам із гострими серйозними станами що сприяють розвитку міопатії або підвищують ризик розвитку ниркової недостатності на тлі рабдоміолізу (такими як сепсис артеріальна гіпотензія обширне хірургічне втручання травма тяжкі метаболічні ендокринні або електролітні порушення або неконтрольовані судоми).

Вплив на печінку

Як і інші інгібітори ГМГ-КоА-редуктази розувастатин слід з обережністю застосовувати пацієнтам які зловживають алкоголем та/або мають захворювання печінки в анамнезі.

Функцію печінки рекомендовано перевірити перед початком застосування препарату та через 3 місяці лікування. Якщо рівень трансаміназ у сироватці крові більш ніж утричі перевищує верхню межу норми застосування розувастатину слід припинити. Про серйозні порушення функції печінки (переважно підвищення рівня печінкових трансаміназ) повідомлялося частіше при застосуванні дози 40 мг.

У пацієнтів із вторинною гіперхолестеринемією спричиненою гіпотиреозом або нефротичним синдромом спершу слід провести лікування основного захворювання а потім починати застосування розувастатину.

Раса

Відомо про зростання системної експозиції у пацієнтів монголоїдної раси порівняно з європейцями.

Інгібітори протеази

Одночасне застосування препарату з інгібіторами протеази не рекомендоване.

Інтерстиціальне захворювання легень

Відомо про поодинокі випадки інтерстиціального захворювання легень при застосуванні деяких статинів особливо у випадку довготривалої терапії. До симптомів порушення належать диспное непродуктивний кашель та погіршення загального стану (втома втрата маси тіла та гарячка). Якщо підозрюється що у пацієнта розвинулось інтерстиціальне захворювання легень застосування статинів потрібно припинити.

Цукровий діабет

Як і у випадку інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази при застосуванні розувастатину спостерігається зростання HbA1c та рівнів глюкози у сироватці крові. Є повідомлення про зростання частоти захворювання на цукровий діабет при застосуванні розувастатину у пацієнтів із факторами ризику розвитку цукрового діабету.

Допоміжні речовини

Препарат містить лактозу. Пацієнтам з рідкісною спадковою непереносимістю галактози дефіцитом лактази Лаппа  або мальабсорбцією глюкози-галактози не слід застосовувати цей препарат.

Таблетки 5 мг містять барвник жовтий захід FCF (Е 110) а таблетки 10 мг 20 мг та 40 мг містять барвник кармоїзин які можуть спричиняти алергічні реакції.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Дослідження з визначення впливу розувастатину на здатність керувати автотранспортом та працювати з іншими механізмами не проводилися. Однак з огляду на фармакодинамічні властивості малоймовірно що розувастатин впливатиме на таку здатність. При керуванні автотранспортом або роботі з механізмами слід враховувати можливість запаморочення в період лікування.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Розувастатин не має клінічно значущої взаємодії (як субстрат інгібітор чи індуктор) з цитохромом Р450. Розувастатин є субстратом для певних транспортних білків включаючи ОАТР1В1 що забезпечує печінковий транспорт та ефлюксного переносника BCRP. Одночасне застосування розувастатину з лікарськими засобами &minus інгібіторами цих транспортних білків може спричинити підвищення концентрації розувастатину в плазмі та до збільшення ризику міопатії (див. таблицю).

Коли необхідно застосовувати розувастатин разом з іншими лікарськими засобами що підвищують його експозицію дози останнього потрібно коригувати. Слід розпочинати з дози 5 мг на добу якщо очікується зростання експозиції (AUC) приблизно в 2 рази або більше. Максимальну добову дозу розувастатину потрібно скоригувати таким чином щоб очікувана експозиція розувастатину ймовірно не перевищувала б концентрацію що відмічається тоді коли прийом добової дози 40 мг розувастатину відбувається за відсутності взаємодіючих лікарських засобів. Наприклад доза 5 мг розувастатину при одночасному застосуванні з циклоспорином (збільшення експозиції в 7 1 раза) доза 10 мг розувастатину при одночасному застосуванні з комбінацією ритонавір/атаназавір (збільшення експозиції в 3 1 раза) та доза 20 мг розувастатину при одночасному застосуванні з гемфіброзилом (збільшення експозиції в 1 9 раза).

Антациди

Одночасне застосування розувастатину із суспензією антациду що містить алюмінію та магнію гідроксид призводить до зменшення концентрації розувастатину в плазмі приблизно на 50 %. Клінічна значимість даної взаємодії не вивчена.

Фенофібрати похідні фіброєвої кислоти

Хоча не спостерігається ніякої фармакокінетичної взаємодії між розувастатином та фенофібратом можлива фармакодинамічна взаємодія. Гемфіброзил фенофібрат та інші фіброєві кислоти включаючи нікотинову кислоту можуть підвищувати ризик міопатії при одночасному застосуванні з інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази.

Циклоспорин

Одночасне застосування розувастатину і циклоспорину не впливає на плазмові концентрації циклоспорину.

Антагоністи вітаміну K

Як і у випадку застосування інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази початок лікування розувастатином або поступове підвищення його дози у пацієнтів які одночасно застосовують антагоністи вітаміну К (наприклад варфарин або інші кумаринові антикоагулянти) може призвести до підвищення міжнародного нормалізованого відношення (МНВ). Після відміни розувастатину або зменшення дози МНВ може знизитися. У таких випадках бажано відповідним чином контролювати МНВ. У пацієнтів які застосовують антагоністи вітаміну К рекомендовано контролювати МНВ як на початку лікування розувастатином так і після припинення або при подальшій зміні його дозування.

Гемфіброзил та інші гіполіпідемічні препарати

Значної фармакокінетичної взаємодії з фенофібратом не очікується однак можлива фармакодинамічна взаємодія. Гемфіброзил фенофібрат інші фібрати та ніацин (нікотинова кислота) у гіполіпідемічних дозах (> або дорівнюють 1 г/добу) підвищують ризик розвитку міопатії при супутньому застосуванні з інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази можливо тому що вони здатні призводити до міопатії і при застосуванні окремо. Доза розувастатину 40 мг протипоказана при супутньому застосування фібратів.

Лікування розувастатином у таких випадках слід також розпочинати з дози 5 мг.

Езетиміб

Відомо що одночасне застосування розувастатину та езетимібу не впливало на значення AUC або C_max будь-якого з препаратів. Однак фармакодинамічної взаємодії між розувастатином та езетимібом що може призвести до побічних ефектів виключити не можна.

Еритроміцин

Відомо що одночасне застосування розувастатину та еритроміцину знижувало AUC_(0-t) розувастатину на 20 % а C_max &minus на 30 %. Така взаємодія може бути спричинена підвищенням перистальтики кишечнику внаслідок дії еритроміцину.

Пероральні контрацептиви/гормонозамісна терапія (ГЗТ)

Відомо що одночасне застосування розувастатину та пероральних контрацептивів призводить до підвищення AUC етинілестрадіолу та норгестрелу на 26 % та 34 % відповідно. Підвищення плазмових рівнів слід враховувати при підборі дози пероральних контрацептивів. Немає даних щодо фармакокінетики препаратів у пацієнтів які одночасно приймають розувастатин та ГЗТ тому можливість взаємодії виключати не можна.

Інші лікарські засоби

Клінічно суттєвої взаємодії з дигоксином не очікується.

Відомо що розувастатин супутньо застосовувався з антигіпертензивними антидіабетичними засобами і гормонозамісною терапією. Ці дослідження не показали жодних клінічно значущих небажаних взаємодій.

Лопінавір/ритонавір

Відомо що супутнє застосування розувастатину та комбінованого препарату що містить два інгібітори протеази (лопінавір 400 мг/ритонавір 100 мг) асоціюється з приблизно дворазовим та п&rsquo ятиразовим збільшенням показників рівноважного AUC_(0-24) та С_max для розувастатину відповідно. Взаємодія між розувастатином та іншими інгібіторами протеази не вивчалась.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Розувастатин є селективним конкурентним інгібітором ГМГ-КоА-редуктази ферменту що перетворює 3-гідрокси-3-метилглутарилкоензим А у мевалонат попередник холестерину. Основним місцем дії розувастатину є печінка де відбувається синтез холестерину (ХС) та катаболізм ліпопротеїдів низької щільності (ЛПНЩ).

Розувастатин збільшує число печінкових рецепторів ЛПНЩ на поверхні клітин збільшуючи захоплення та катаболізм ЛПНЩ що у свою чергу призводить до пригнічення синтезу ліпопротеїдів дуже низької щільності (ЛПДНЩ) зменшуючи тим самим загальну кількість ЛПНЩ та ЛПДНЩ.

Розувастатин зменшує підвищену кількість  холестерину-ЛПНЩ (ХС-ЛПНЩ) загального холестерину та тригліцеридів (ТГ) дещо збільшує кількість холестерину-ліпопротеїдів високої щільності (ХС-ЛПВЩ). Він зменшує кількість аполіпопротеїну В (АпоВ) ХС-неЛПВЩ ХС-ЛПДНЩ ТГ-ЛПДНЩ та дещо підвищує рівень аполіпопротеїну А-І (АпоА-І) зменшує співвідношення ХС-ЛПНЩ/ХС-ЛПВЩ загальний ХС/ХС-ЛПВЩ та ХС-неЛПНЩ/ХС-ЛПВЩ та співвідношення АпоВ/АпоА-І.

Терапевтичний ефект проявляється протягом 1 тижня після початку терапії розувастатином через 2 тижні лікування ефект досягає 90 % максимально можливого. Максимальний ефект як правило досягається через 4 тижні і після цього постійно триває.

Фармакокінетика.

Всмоктування та розподіл

Максимальна концентрація розувастатину у плазмі досягається приблизно через 5 годин після прийому внутрішньо. Біодоступність становить приблизно 20 %. Розувастатин накопичується в печінці. Об&rsquo єм його розподілу становить приблизно 134 л. Майже 90 % розувастатину зв&rsquo язується з білками плазми в основному з альбуміном.

Метаболізм

Розувастатин піддається обмеженому метаболізму (приблизно 10 %). Розувастатин є непрофільним субстратом для метаболізму ферментами системи цитохрому Р450. Головним ізоферментом що бер