Розустат 10 мг таблетки №30

Розустат (Rosustat) інструкція по застосуванню

Склад

Діюча речовина: rosuvastatin;

• 1 таблетка, покрита плівковою оболонкою, містить 5 мг або 10 мг або 20 мг або 40 мг розувастатину (у вигляді кальцію розувастатину);

Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна; лактоза, моногідрат; кальцію гідрофосфат; гіпромелозу; кросповідон; магнію стеарат;

Плівкова оболонка:

• 5 мг: Opadry Yellow 03 K 520018: гіпромелоза, титану діоксид (Е 171), тріацетин, заліза оксид ( E 172);
• 10 мг, 20 мг, 40 мг: Opadry Pink 03 K 540028: гіпромелоза, титану діоксид (Е 171), триацетин, заліза оксид (E 172).

Лікарська форма

Таблетки, покриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості

• 5 мг: жовтого кольору круглі двоопуклі, покриті плівковою оболонкою таблетки з гравіюванням «CL» з одного боку і «86» з іншого;
• 10 мг: рожевого кольору круглі двоопуклі, покриті плівковою оболонкою таблетки з гравіюванням «CL 87» з одного боку і гладкі з іншого;
• 20 мг: рожевого кольору круглі двоопуклі, покриті плівковою оболонкою таблетки з гравіюванням «CL 88» з одного боку і гладкі з іншого;
• 40 мг: рожевого кольору, овальні, двоопуклі, покриті плівковою оболонкою таблетки з гравіюванням «CL 89» з одного боку і гладкі з іншого.

Фармакотерапевтична група

Гіполіпідемічні засоби. Інгібітори ГМГ-КоА - редуктази.

Код ATX C10A A07.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Механізм дії

Розувастатин – це селективний та конкурентний інгібітор ГМГ-КоА – редуктази, ферменту, який визначає швидкість реакції та перетворює 3-гідрокси-3-метилглутарил кофермент А на мевалонат, попередник холестерину. Основним місцем дії розувастатину є печінка, орган мета для зменшення рівнів холестерину.

Розувастатин збільшує кількість рецепторів ЛПНЩ на поверхні клітин печінки, посилюючи захоплення та катаболізм ЛПНЩ, і пригнічує печінковий синтез ЛПДНЩ, таким чином зменшуючи загальну кількість частинок ЛПДНЩ та ЛПНЩ.

Розувастатин знижує підвищені концентрації холестерину ЛПНЩ, загального холестерину та тригліцеридів та збільшує концентрацію холестерину ліпопротеїдів високої щільності (ЛПЗЩ). Він також зменшує рівні апоВ, ХС-неЛПЗП, ХС-ЛПОНП, ТГ-ЛПОНП та підвищує рівень апоА-I (таблиця 1). Крестор також зменшує співвідношення ХС-ЛПНЩ/ХС-ЛПВЩ, загального ХС/ХС-ЛПЗЩ, ХС-неЛПЗП/ХС-ЛПЗЩ і апоВ/апоА-I.

Таблиця 1

Відповідь на дозу у пацієнтів з первинною гіперхолестеринемією типу IIa та I та b
(відкоригована середня відсоткова зміна порівняно з початковим рівнем)

Доза	N	ХС-ЛПНЩ	Загальний ХС	ХС-ЛПВЩ	ТГ	ХС-неЛПВЩ	апоВ	апоA-I
Плацебо	13	-7	-5	3	-3	-7	-3	0
5	17	-45	-33	13	-35	-44	-38	4
10	17	-52	-36	14	-10	-48	-42	4
20	17	-55	-40	8	-23	-51	-46	5
40	18	-63	-46	10	-28	-60	-54	0

Терапевтичний ефект досягається протягом 1 тиж після початку лікування, а 90% максимального ефекту лікування досягається через 2 тижні. Максимальний ефект, як правило, досягається через 4 тижні і продовжується протягом лікування.

Клінічна ефективність

Розувастатин ефективний у лікуванні дорослих з гіперхолестеринемією – з гіпертригліцеридемією або без неї – незалежно від раси, статі чи віку, а також у пацієнтів особливих груп, таких як хворі на діабет або пацієнти з сімейною гіперхолестеринемією.

За відомими даними, розувастатин ефективно знижував рівні холестерину у більшості пацієнтів з гіперхолестеринемією типу IIa та IIb (середній початковий рівень ХС-ЛПНГ приблизно 4,8 ммоль/л) до цільових значень, встановлених визнаним керівництвом Європейського товариства атеросклерозу (EAS; 1998); приблизно у 80% пацієнтів, які приймали препарат у дозі 10 мг, вдалося досягти нормативних цільових рівнів ХС-ЛПНЩ при EAS (<3 ммоль/л).

Є дані, що у пацієнтів з гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією, які приймали розувастатин у дозах від 20 до 80 мг за схемою посиленого титрування дози, сприятливий вплив препарату на показники ліпідів та досягнення цільових рівнів відзначали при всіх дозах. Після титрування до добової дози 40 мг (12 тижнів лікування) ХС-ЛПНЩ зменшився на 53%. У 33% пацієнтів було досягнуто нормативних рівнів ХС-ЛПНГ по EAS (<3 ммоль/л).

Відомо, що в обмеженої кількості пацієнтів спостерігався адитивний ефект препарату на зниження рівня тригліцеридів при застосуванні в комбінації з фенофібратом та на підвищення рівнів ХС-ЛПЗЩ при застосуванні в комбінації з ніацином (див. розділ «Особливості застосування»).

У пацієнтів віком 45-70 років з низьким ризиком ішемічної хвороби серця (визначеним як ризик за Фрамінгемською шкалою <10% протягом 10 років), середнім значенням ХС-ЛПНЩ 4,0 ммоль/л (154,5 мг/дл), але з субклінічним атеросклерозом (визначеним щодо збільшення товщини комплексу інтима- медія сонної артерії – ТКІМСА), які були рандомізовані до двох груп та приймали 1 раз на добу або 40 мг розувастатину, або плацебо протягом 2 років, було визначено, що порівняно з плацебо-прогресування максимальної ТКІМСА в 12 точках сонної артерії на -0,0145 мм/рік [95% довірчий інтервал -0,0196, -0,0093; p<0,0001]. Зміна порівняно з початковим рівнем становила -0,0014 мм/рік (-0,12 %/рік (статистично незначна)) у групі розувастатину порівняно з прогресуванням +0,0131 мм/рік (1,12 %/рік (p <0,0001)) у групі плацебо. Прямої кореляції між зменшенням ТКІМСА та зниженням ризику порушень з боку серцево-судинної системи продемонстровано не було. До дослідження були залучені пацієнти з низьким ризиком ішемічної хвороби серця, які не є представниками цільової популяції застосування розувастатину у дозі 40 мг. Дозу 40 мг слід призначати лише пацієнтам з тяжкою гіперхолестеринемією та високим ризиком серцево-судинних розладів (див. «Спосіб застосування та дози»).

З даних відомо, що розувастатин ефективний як засіб первинної профілактики на частоту значних атеросклеротичних серцево-судинних захворювань. Концентрації холестерину-ЛПНЩ зменшувалися приблизно на 45% після початку застосування розувастатину.

У post-hoc аналізі даних підгрупи пацієнтів високого ризику з початковим значенням >20% за Фрамінгемською шкалою спостерігалося значне зниження частоти комбінованої кінцевої точки, що охоплює летальне наслідки серцево-судинних подій, інсульт та інфаркт міокарда (р=0,028), у групі із плацебо. Зменшення абсолютного ризику становило 8,8 випадки на 1000 пацієнтів. Показник загальної летальності залишався незмінним у групі високого ризику (р=0,193). У post-hoc аналізі даних підгрупи високого ризику з початковим значенням ≥ 5% за шкалою SCORE (екстраполовано з метою включення даних учасників віком від 65 років) спостерігалося значне зниження частоти комбінованої кінцевої точки, що охоплює летальне наслідок серцево-судинних подій, інсульт та інфаркт міокарда . (р=0,0003) у групі розувастатину порівняно з плацебо.

Зниження абсолютного ризику, вираженого за частотою подій, становило 5,1 випадку на 1000 пацієнтів. Показник загальної летальності у цій підгрупі високого ризику залишався незмінним (р=0,076).

Відомо про випадки, за яких було припинено застосування розувастатину через небажані явища. Найчастішими небажаними явищами, що призводили до припинення лікування, були: міалгія (0,3% у групі розувастатину, 0,2% – плацебо), абдомінальний біль (0,03% у групі розувастатину, 0,02% – плацебо) та висипання (0,02% у групі розувастатину, 0,03% – плацебо). Найчастішими небажаними явищами, що спостерігалися у групі розувастатину з частотою, більшою або рівною відміченою у групі плацебо, були інфекції сечових шляхів (8,7% у групі розувастатину, 8,6% – плацебо), назофарингіт (7,6% у групі розувастатину). ) 7,2% - плацебо, біль у спині (7,6% у групі розувастатину, 6,9% - плацебо) та міалгія (7,6% у групі розувастатину, 6,6% - плацебо).

Діти

Є дані досліджень відкритого титрування дози розувастатину пацієнтам віком 10-17 років (на ІІ-ІV стадії розвитку за Таннером дівчата, у яких менструації почалися не менше 1 року тому) з гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією, які отримували розувастатин у дозі 5, 10 або 2 добу. . Рівень ХС-ЛПНГ зменшився приблизно на 38,3%, 44,6% та 50,0% відповідно у групах прийому розувастатину у дозі 5, 10 та 20 мг порівняно з 0,7% у групі плацебо.
Після досліджуваного лікування не було виявлено жодного впливу на ріст, масу, ІТМ або статевий дозрівання (див. розділ «Особливості застосування»). Досвід клінічного дослідження дітей та підлітків обмежений, і тривалі ефекти розувастатину (>1 року) на статеве дозрівання невідомі. Це дослідження (n=176) не прийнятно порівняння рідких небажаних явищ.

Фармакокінетика

Абсорбція

Максимальна концентрація розувастатину в плазмі досягається через 5 годин після перорального застосування. Абсолютна біодоступність становить близько 20%.

Розподіл

Розувастатин екстенсивно перетворюється на печінку, що є первинним центром синтезу холестерину та кліренсу холестерину ЛПНЩ. Об'єм розподілу розувастатину становить приблизно 134 л. Приблизно 90% розувастатину зв'язуються з білками плазми, головним чином з альбуміном.

Метаболізм

Розувастатин піддається обмеженому метаболізму (близько 10%). Дослідження метаболізму in vitro із застосуванням гепатоцитів людини вказують на те, що розувастатин піддається лише мінімальному метаболізму на основі Р450, і цей метаболізм не клінічно важливий. CYP2C9 був основним ізоферментом, який брав участь у метаболізмі, з 2С19, 3А4 та 2D6, які були залучені меншою мірою. Основними певними метаболітами є метаболіти N-дезметилу та лактону. Метаболіт N-дезметил приблизно на 50% менш активний, ніж розувастатин, форма лактону вважається клінічно неактивною. Розувастатин має більше 90% інгібіторної активності щодо ГМГ-КоА – редуктази, що циркулює у загальному кровообігу.

Висновок

Приблизно 90% дози розувастатину виводиться у незміненому вигляді з калом (складається з абсорбованої та неабсорбованої активної речовини), а залишок виводиться із сечею. Приблизно 5% виводиться у незміненому вигляді із сечею. Період напіввиведення із плазми становить близько 19 годин. Період напіввиведення не збільшується при високій дозі. Геометрично середній кліренс плазми становить близько 50 літрів/годину (коефіцієнт варіації 21,7%). Як і у випадку з іншими інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази, захоплення печінкою розувастатину приваблює мембранний транспортер OATP-C. Цей транспортер важливий для виведення розувастатину з печінки.

Ниркова недостатність

При дослідженні за участю пацієнтів з різним ступенем порушення функції нирок легке або помірне захворювання нирок не вплинуло на концентрацію розувастатину або метаболіту N-дезметилу у плазмі крові. У пацієнтів з тяжким порушенням функції нирок (кліренс креатиніну < 30 мл/хв) концентрація у плазмі збільшилась у 3 рази, а концентрація метаболіту N-дезметилу порівняно з відповідними показниками у здорових добровольців – у 9 разів. Концентрації розувастатину у плазмі крові у стабільному стані у пацієнтів, які проходять сеанси гемодіалізу, були приблизно на 50% більше, ніж у здорових добровольців.

Печінкова недостатність

При дослідженні за участю пацієнтів з різним ступенем порушення функції печінки не було жодного доказу підвищення експозиції розувастатину у пацієнтів із показниками 7 та менше за класифікацією Чайлда-П'ю. Однак підвищена системна експозиція (щонайменше у 2 рази) спостерігалася у 2 пацієнтів із показниками 8 та 9 за класифікацією Чайлда-П'ю.

Клінічні властивості

Показання

Лікування гіперхолестеринемії
дітям віком від 10 років з первинною гіперхолестеринемією (типу IIа, у тому числі з гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією) або змішаною дисліпідемією (типу IIb) як доповнення до дієти, коли дотримання дієти та застосування інших немедикаментозних засобів. тіла) недостатньо.

При гомозиготній сімейній гіперхолестеринемії як доповнення до дієти та інших ліпідознижувальних засобів лікування (наприклад аферезу ЛПНЩ) або у випадках, коли таке лікування недоречне.

Профілактика серцево-судинних порушень

Запобігання значним серцево-судинним порушенням у пацієнтів, яким, за оцінками, загрожує високий ризик першого випадку серцево-судинного порушення (див. розділ «Фармакодинаміка»), як доповнення до корекції інших факторів ризику.

Протипоказання Розустату

Дози 5 мг, 10 та 20 мг протипоказані:

• пацієнтам з підвищеною чутливістю до розувастатину або будь-якої з допоміжних речовин препарату;
• пацієнтам із захворюванням печінки в активній фазі, у тому числі невідомій етіології (стійке підвищення рівня трансаміназ у сироватці крові та підвищення рівня будь-якої трансамінази у сироватці більш ніж у 3 рази вище за верхню межу норми);
• пацієнтам з тяжким порушенням функції нирок (кліренс креатиніну <30 мл/хв);
• пацієнтам з міопатією;
• пацієнтам, які супроводжують приймають циклоспорин;
• пацієнтам із вже наявними факторами розвитку міотоксичних ускладнень;
• у період вагітності або годування груддю, а також жінкам репродуктивного віку, які не застосовують відповідні засоби контрацепції;
• дитячий вік до 10 років.

Доза 40 мг протипоказана пацієнтам зі схильністю до міопатії/рабдоміолізу.

До факторів такого ризику належать:

• помірне порушення функції нирок (кліренс креатиніну <60 мл/хв);
• гіпотиреоз;
• наявність в особистому чи сімейному анамнезії спадкових м'язових захворювань;
• наявність в анамнезі міотоксичності на фоні застосування інших інгібіторів ГМГ-КоА – редуктази або фібратів;
• зловживання алкоголем;
• ситуації, що можуть призвести до підвищення концентрації препарату у плазмі крові;
• приналежність до монголоїдної раси;
• супутнє застосування фібратів;
• підвищена чутливість до розувастатину або до будь-якої з допоміжних речовин препарату;
• вік від 70 років;
• дитячий вік до 18 років (див. розділи «Особливості застосування», «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» та «Фармакокінетика»).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та іншими видами взаємодій.

Розовастатин немає клінічно значимого взаємодії (як субстрат, інгібітор чи індуктор) з цитохромом Р450. Розувастатин є субстратом для певних транспортних білків, включаючи OATP1B1, що забезпечує печінковий транспорт та еффлюксного переносника BCRP. Одночасне введення Розустату з лікарськими засобами – інгібіторами цих транспортних білків може призвести до підвищення концентрації розувастину в плазмі та збільшення ризику міопатії.

Коли необхідно застосовувати Розустат разом з іншими лікарськими засобами, що підвищують експозицію розувастатину, дози Розустату слід коригувати. Слід розпочинати з дози 5 мг 1 раз на добу, якщо очікується зростання експозиції (AUC) приблизно у 2 рази або більше. Максимальне добове дозування Розустату має бути скориговане таким чином, щоб очікувана експозиція розувастатину не перевищувала концентрацію, що відзначається тоді, коли прийом добової дози 40 мг Розустату відбувається у разі відсутності взаємодії лікарськими засобами. Наприклад, доза 5 мг Розустату при одночасному застосуванні з циклоспорином (збільшення експозиції в 7,1 рази), доза 10 мг Розустату при одночасному застосуванні з комбінацією ритонавіру/атаназавіру (збільшення в 3,1 рази), доза 20 мг Розустату при одночасному застосуванні. (Збільшення в 1,9 рази).

Антациди

Одночасне введення розувастатину з антацидною суспензією, що містить алюмінію та магнію гідроксид, призводить до зменшення концентрації розувастатину в плазмі приблизно на 50%. Цей ефект зменшувався, коли антацид приймали через 2 години після розувастатину. Клінічну значимість цієї взаємодії не вивчали.

Фенофібрати, похідні фіброєвої кислоти

Хоча не спостерігалося жодної фармакокінетичної взаємодії між розувастатином та фенофібратом може мати місце фармакодинамічна взаємодія. Гемфіброзил, фенофібрат та інші фіброєві кислоти, включаючи нікотинову кислоту, підвищують ризик міопатії при одночасному введенні з інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази.

Циклоспорин

Одночасне застосування розувастатину та циклоспорину не впливає на плазмові концентрації циклоспорину.

Антагоністи вітаміну K

Як і в разі застосування інших інгібіторів ГМГ-КоА - редуктази, початок лікування Розустатом або поступове підвищення його дози у пацієнтів, які одночасно застосовують антагоністи вітаміну К (наприклад, варфарин або інші кумаринові антикоагулянти), може призвести до підвищення міжнародного нормалізованого відношення (МНО). Після відміни Розустату або зменшення дози МНО може знизитись. У разі бажано відповідним чином контролювати МНО. У пацієнтів, які застосовують антагоністи вітаміну К, рекомендовано контролювати МНО як на початку лікування Розустатом, так і після припинення або подальшої зміни його дозування.

Гемфіброзил та інші гіполіпідемічні препарати

Виходячи з даних спеціальних досліджень взаємодії, значної фармакокінетичної взаємодії з фенофібратом не очікується, проте можлива фармакодинамічна взаємодія. Гемфіброзил, фенофібрат, інші фібрати та ніацин (нікотинова кислота) у гіполіпідемічних дозах (1 г/добу і більше) підвищують ризик розвитку міопатії при супутньому застосуванні з інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази, оскільки вони здатні призводити до міопатії. Доза Розустату 40 мг протипоказана при супутньому застосуванні фібратів. Лікування Розустатом у таких випадках слід розпочинати з дози 5 мг.

Езетіміб

Одночасне застосування Розустату та езетімібу не впливає на значення AUC або Cmax будь-якого препарату. Однак фармакодинамічна взаємодія між Розустатом та езетимибом, що може призвести до побічних ефектів, виключити не можна.

Еритроміцин

Одночасне застосування Розустату та еритроміцину знижувало AUC (0-t) розувастатину на 20%, а Cmax – на 30%. Така взаємодія може бути спричинена підвищенням перистальтики кишечника внаслідок дії еритроміцину.

Пероральні контрацептиви/горомозамісна терапія (ГЗТ)
Одночасне застосування Розустату та пероральних контрацептивів призводило до підвищення AUC етинілестрадіолу та норгестрелу на 26% та 34% відповідно. Підвищення плазмових рівнів слід враховувати під час добору пероральних доз контрацептивів. Немає даних про фармакокінетику препаратів у пацієнтів, які одночасно приймають Розустат та ГЗТ, тому можливість взаємодії виключати не можна. Однак така комбінація широко застосовувалася жінкам у клінічних дослідженнях і переносилася добре.

Інші лікарські засоби

Виходячи з даних спеціальних досліджень, клінічно суттєвої взаємодії з дигоксином не очікується.

У клінічних дослідженнях розувастатин застосовували разом з антигіпертензивними, антидіабетичними засобами та гормонозамінною терапією. Ці дослідження не показали жодних клінічно важливих небажаних взаємодій.

Лопінавір/ритонавір
У фармакологічному дослідженні супутнє застосування Розустату та комбінованого препарату, що містив два інгібітори протеази (лопінавір 400 мг/ритонавір 100 мг), здоровим добровольцям асоціювалося з приблизно двократним та п'ятикратним збільшенням показників рівноважного AUC (С0). Взаємодія між Розустатом та іншими інгібіторами протеази не вивчалася.

Особливості застосування препарату

Вплив на нирки

У пацієнтів, які застосовували Розустат у високих дозах, особливо 40 мг, спостерігалися випадки протеїнурії (визначеної за «тестом смужки»), переважно канальцевою за походженням та у більшості випадків тимчасовою або нетривалою. Протеїнурія не свідчила про гостре або прогресуюче захворювання нирок. Небажані явища з боку нирок у постмаркетинговий період спостерігалися частіше при дозі 40 мг. У пацієнтів, які приймають препарат у дозі 40 мг, функцію нирок слід регулярно перевіряти.

Вплив на скелетну мускулатуру

Ураження скелетної мускулатури, наприклад, міалгія, міопатія та рідко – рабдоміоліз спостерігалися у пацієнтів при застосуванні будь-яких доз Росустату, особливо при дозах понад 20 мг. При застосуванні езетімібу в комбінації з інгібіторами ГМГ-КоА – редуктази дуже рідко повідомлялося про випадки розвитку рабдоміолізу. Не можна виключати можливості фармакодинамічної взаємодії, тому таку комбінацію слід застосовувати з обережністю.
Як і у разі застосування інших інгібіторів ГМГ-КоА – редуктази, випадки рабдоміолізу, пов'язані із застосуванням Розустату, у постмаркетинговий період траплялися частіше при дозі 40 мг. Є повідомлення про рідкісні випадки імуноопосередкованої некротичної міопатії, що клінічно проявляються стійкою проксизмальною м'язовою слабкістю та підвищенням рівня сироваткової креатинкінази, під час лікування або після припинення лікування статинами, включаючи розувастатин. У такому разі можуть бути необхідні додаткові нейром'язові та серологічні дослідження, лікування імуносупресивними препаратами.

Визначення рівня креатинфосфокінази

Рівні креатинфосфокінази не слід вимірювати після значних фізичних навантажень або за наявності можливих альтернативних причин підвищення креатинфосфокінази, які можуть заважати інтерпретації результатів. Якщо початкові рівні креатинфосфокінази значно підвищені (більш ніж 5 разів від верхньої межі норми), протягом 5-7 днів необхідно зробити додатковий підтверджуючий аналіз. Якщо результат повторного аналізу підтверджує початковий рівень, що більш ніж у 5 разів перевищує межу норми, починати лікування не слід.

Перед лікуванням

Розсуд, як і інші інгібітори ГМГ-КоА - редуктази, слід з обережністю призначати пацієнтам з факторами, що сприяють розвитку міопатії/рабдоміолізу.

До таких факторів належать:

• порушення функції нирок;
• гіпотиреоз;
• наявність в індивідуальному чи сімейному анамнезі спадкових м'язових захворювань;
• наявність в анамнезі міотоксичності, спричиненої іншими інгібіторами ГМГ-КоА – редуктази або фібратами;
• зловживання алкоголем;
• вік >70 років;
• ситуації, що можуть призвести до підвищення рівня препарату у плазмі крові;
• одночасне застосування фібратів.

У таких пацієнтів слід порівняти ризик та можливу користь при застосуванні препарату; також рекомендовано клінічний моніторинг. Не слід розпочинати лікування у разі значно підвищених початкових рівнів КФК (5×ВМН).

У період лікування пацієнтам слід попередити про необхідність негайно повідомляти про незрозумілий м'язовий біль, м'язову слабкість або судоми, особливо якщо вони супроводжуються нездужанням або підвищенням температури. У таких пацієнтів слід визначити рівні КФК. Слід припинити лікування, якщо рівні КФК значно підвищені (>5×ВМН) або якщо м'язові симптоми тяжкі та викликають дискомфорт у повсякденному житті (навіть якщо рівні КФК ≤5×ВМН). Якщо симптоми закінчуються, рівень КФК повертається в норму, Розустат або альтернативний інгібітор ГМГ-КоА можна спробувати застосувати знову, але в мінімальних дозах і під ретельним наглядом. Регулярний контроль рівня КФК у пацієнтів без зазначених вище симптомів не потрібен.

У клінічних дослідженнях у невеликої кількості пацієнтів, які застосовували розувастатин та супутні препарати, посиленого впливу на скелетну мускулатуру не відзначалося. Однак підвищена частота випадків міозиту та міопатії спостерігалася у пацієнтів, які застосовували інші інгібітори ГМГ-КоА – редуктази з похідними фіброєвої кислоти, у тому числі гемфіброзилом, циклоспорином, нікотиновою кислотою, азольними протигрибковими засобами, антигібітами та інгібіторами. Гемфіброзил підвищує ризик розвитку міопатії при супутньому застосуванні з деякими інгібіторами ГМГ-КоА – редуктази, тому розувастатин не рекомендується застосовувати у комбінації з гемфіброзилом.

Сприятливий вплив подальших змін рівня ліпідів при одночасному застосуванні Розустату з фібратами або ніацином слід порівняти з потенційними ризиками при застосуванні такої комбінації. Одночасне застосування Розустату у дозі 40 мг та фібратів протипоказане.

Розум слід з обережністю застосовувати пацієнтам з факторами, що сприяють розвитку міопатії, такими як ниркова недостатність, літній вік, гіпотиреоз або в ситуаціях, коли може збільшитися концентрація препарату в плазмі.

Не слід застосовувати пацієнтам з гострими, серйозними станами, що сприяють розвитку міопатії або підвищують ризик розвитку ниркової недостатності на фоні рабдоміолізу (наприклад, сепсис, гіпотензія, широке хірургічне втручання, травма, тяжкі метаболічні, ендокринні або електролітні порушення);

Вплив на печінку

Як і інші інгібітори ГМГ-КоА-редуктази, Розустат слід з обережністю застосовувати пацієнтам, які зловживають алкоголем та/або мають захворювання печінки в анамнезі.

Функцію печінки рекомендується перевірити перед застосуванням препарату та через 3 місяці лікування. Якщо рівень трансаміназ у сироватці крові більш ніж утричі перевищує межу норми, застосування Розустату слід припинити. Про серйозні порушення функції печінки (переважно підвищення рівня печінкових трансаміназ) у постмаркетинговий період повідомлялося найчастіше при застосуванні дози 40 мг.

У пацієнтів з вторинною гіперхолестеринемією, спричиненою гіпотиреозом або нефротичним синдромом, спочатку слід провести лікування основного захворювання, а потім розпочинати застосування Розустату.

Роса

У дослідженнях фармакокінетики спостерігалося зростання системної експозиції у пацієнтів азіатської раси проти європейцями.

Інгібітори протеази

Одночасне застосування препарату з інгібіторами протеази не рекомендується.

Непереносимість лактози

Пацієнтам з рідкісною спадковою непереносимістю галактози, дефіцитом лактази Лаппа або мальабсорбцією глюкози-галактози не слід застосовувати цей препарат.

Інтерстиціальне захворювання легень

Поодинокі випадки інтерстиціального захворювання легень були зареєстровані при застосуванні деяких статинів, особливо у разі тривалої терапії. До симптомів порушення відносяться диспное, непродуктивний кашель та погіршення загального стану (втома, втрата маси тіла та лихоманка). Якщо підозрюється, що у пацієнта розвинулося інтерстиціальне захворювання легень, застосування статинів слід припинити.

Цукровий діабет

Як і у випадку з іншими інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази, при застосуванні розувастатину спостерігалося зростання HbA1c та рівнів глюкози у сироватці крові. У деяких випадках ці показники можуть перевищувати граничне значення для діагностики цукрового діабету, насамперед у пацієнтів із високим ризиком розвитку діабету.

Діти та підлітки від 10 до 17 років

Вплив розувастатину на лінійне зростання (зростання), масу тіла, ІМТ (індекс маси тіла) та розвиток вторинних статевих ознак за шкалою Танера у дітей 10-17 років оцінювалося лише протягом одного року.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Безпека застосування Розустату у період вагітності або годування груддю не вивчали, тому Розустат протипоказаний у період вагітності або годування груддю.

Оскільки холестерин та інші продукти біосинтезу холестерину важливі для розвитку плода, потенційний ризик інгібування ГМГ-КоА – редуктази перевищує можливу користь від застосування препарату під час вагітності. Якщо пацієнтка вагітна під час застосування препарату, лікування слід негайно припинити.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом чи іншими механізмами

Не проводили досліджень щодо визначення впливу розувастатину. здатність керувати автомобілем та іншими механічними засобами. Якщо виходити з фармакодинамічних властивостей розувастатину, то ймовірність такого впливу незначна. Однак при керуванні автомобілем та іншими механічними засобами слід враховувати, що під час лікування може виникнути запаморочення.

Спосіб застосування та дози Розустат

Перед початком лікування пацієнту слід призначити стандартну холестеринознижувальну дієту, яку слід дотримуватись і протягом лікування. Дозу слід підбирати індивідуально, залежно від мети терапії та ефективності лікування, застосовуючи діючі рекомендації.

Можна приймати в будь-який час дня, незалежно від прийому їжі.
Таблетку не слід розжовувати або подрібнювати. Таблетку проковтувати повністю, запиваючи водою.

Лікування гіперхолестеринемії

Рекомендована початкова доза становить 5 або 10 мг, перорально 1 раз на добу як для пацієнтів, які раніше не застосовували статини, так і для пацієнтів, які раніше застосовували інші інгібітори ГМГ-КоА - редуктази. При доборі початкової дози слід враховувати індивідуальний рівень холестерину у пацієнтів та майбутній серцево-судинний ризик, а також потенційний ризик розвитку побічних реакцій (див. далі). За потреби через 4 тижні дозу можна збільшити. Оскільки у разі застосування дози 40 мг побічні реакції виникають частіше, ніж при менших дозах, титрувати дозу до 40 мг слід тільки для пацієнтів з тяжкою гіперхолестеринемією та високим серцево-судинним ризиком (у тому числі для осіб з сімейною гіперхолестеринемією), у яких не вдалося досягти бажаного результату при дозах 20 мг і які повинні бути під наглядом. На початку застосування дози 40 мг рекомендується нагляд фахівця.

Профілактика серцево-судинних порушень

У дослідженні зниження ризику ускладнень із боку серцево-судинної системи добова доза становила 20 мг. У пацієнтів з гіперхолестеринемією необхідно проводити стандартне визначення рівня ліпідів та дотримуватись рекомендацій щодо дозування для лікування гіперхолестеринемії.

Застосування пацієнтам похилого віку

Рекомендована початкова доза для пацієнтів віком від 70 років становить 5 мг. Інша корекція дози в залежності від віку не потрібна.

Застосування для дітей

Звичайна доза для дітей та підлітків із гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією становить 5-20 мг 1 раз на добу перорально. Для досягнення терапевтичного ефекту необхідно правильно дозу титрувати. Безпека та ефективність доз, що перевищують 20 мг, у цій популяції не вивчали.

Дозування для пацієнтів із порушенням функції нирок

У пацієнтів з легким та помірним порушенням функції нирок немає потреби у корекції дози. Рекомендована початкова доза для пацієнтів з порушенням функції нирок помірної тяжкості (кліренс креатиніну <60 мл/хв) становить 5 мг. Доза 40 мг протипоказана пацієнтам із порушенням функції нирок помірної тяжкості. Пацієнтам з тяжким порушенням функції нирок застосування Розустату протипоказане у будь-яких дозах.

Дозування для пацієнтів із порушенням функції печінки

Не спостерігалося зростання системної експозиції розувастатину у пацієнтів із 7 балами за шкалою Чайлда-П'ю. Однак посилення системної експозиції було відзначено у пацієнтів, стан яких оцінювався у 8 та 9 балів за шкалою Чайлда-П'ю. У таких пацієнтів слід оцінювати функції нирок. Досвід застосування препарату пацієнтам із показником 9 балів за шкалою Чайлда-П'ю відсутній. Розчин протипоказаний пацієнтам із захворюваннями печінки в активній стадії.

Роса

У пацієнтів з азіатською расою спостерігалася підвищена системна експозиція препарату. Початкова доза, що рекомендується, для пацієнтів азіатського походження становить 5 мг. Застосування дози 40 мг таким пацієнтам протипоказане.

Дозування для пацієнтів зі схильністю до розвитку міопатії

Рекомендована початкова доза для пацієнтів зі схильністю до розвитку міопатії становить 5 мг.

Доза 40 мг протипоказана деяким із таких пацієнтів. Максимальна добова доза становить 20 мг.

Генетичний поліморфізм

Генотипи SLCO1B1 (OATP1B1) c.521CC та ABCG2 (BCRP) c.421AA порівняно з генотипами SLCO1B1 c.521TT та ABCG2 c.421CC асоційовані з підвищенням експозиції (AUC) розувастатину. Для пацієнтів з генотипами c.521CC або c.421AA максимальна добова доза Розустату, що рекомендується, становить 20 мг.
Розувастатин є субстратом для різних транспортних білків (наприклад, OATP1B1 та BCRP). Ризик міопатії (включаючи рабдоміоліз) підвищується при одночасному прийомі Розустату разом з певними лікарськими засобами, здатними підвищувати концентрацію розувастатину в плазмі через взаємодію з цими транспортними білками (наприклад циклоспорин та деякі інгібітори протеази), включаючи комбінації ритонавіру з ритонавіру. Тому слід розглянути можливість альтернативного лікування, а якщо необхідно – тимчасово припинити лікування Розустатом. У ситуаціях, коли одночасного введення цих лікарських засобів разом із Розустатом уникнути неможливо, слід зважити всі переваги та ризики супутнього лікування та ретельно підбирати дозу Розустату.

Діти

Не рекомендується застосування Розустату дітям віком до 10 років.

Вплив розувастатину на лінійне зростання (зростання), масу тіла, ІМТ (індекс маси тіла) та розвиток вторинних статевих ознак за шкалою Танера у дітей 10-17 років оцінювалося лише протягом одного року. Після 52 тижнів застосування досліджуваного препарату будь-якого впливу на ріст, масу тіла, ІМТ або статевий розвиток не виявлено.

Передозування

Специфічного лікування у разі передозування немає. Лікування симптоматичне. У разі потреби вживати підтримуючих заходів. Слід перевірити рівні КФК та провести тест на функціональність печінки. Користь від проведення гемодіалізу малоймовірна.

Побічні реакції Розустату

Побічні реакції, що спостерігаються при застосуванні Розустату, зазвичай слабкі та транзиторні.

З боку імунної системи
Реакції гіперчутливості, зокрема ангіоневротичний набряк.

З боку ендокринної системи
Цукровий діабет 1,2.

З боку нервової системи.
Головний біль, запаморочення.

З боку шлунково-кишкового тракту (ЖКТ)
Запор, нудота, біль у животі, панкреатит, діарея.

З боку шкіри та підшкірної клітковини
Свербіж, висипання та кропив'янка, синдром Стівенса – Джонсона.

З боку скелетно-м'язової системи сполучної тканини та кісток
Міалгія, міопатія (у тому числі міозит) та рабдоміоліз, артралгія, порушення з боку сухожиль, іноді ускладнені розривами, імуноопосередкована некротизуюча міопатія.

З боку крові та лімфатичної системи
Тромбоцитопенія.

Психічні розлади
Депресія.

З боку органів дихання, грудної клітки та середостіння
Кашель, задишка

З боку гепатобіліарної системи.
Підвищення рівня печінкових трансаміназ, жовтяниця, гепатит.

З боку нирок та сечовидільної системи
Гематурія

З боку репродуктивної системи та молочних залоз
Гінекомастія.

Загальні розлади та стан місця введення
Астенія, набряк.

Загальний стан
Астенія.

Як і у випадку з іншими інгібіторами ГМГ-КоА – редуктази, частота небажаних реакцій залежить від дози. Частота залежить від факторів ризику (рівень глюкози крові натще ≥ 5,6 ммоль/л, індекс маси тіла >30 кг/м 2 , підвищення рівня тригліцеридів, гіпертензія в анамнезі).

2 Згідно з результатами дослідження JUPITER (загальна частота повідомлень при застосуванні розувастатину – 2,8%; плацебо – 2,3%), насамперед у пацієнтів, які мають високий ризик розвитку цукрового діабету.

Вплив на нирки

У пацієнтів, які застосовували Розустат, спостерігалися випадки протеїнурії, переважно канальцевого походження (визначеної за тестом смужки). Зміни вмісту білка в сечі від відсутності до слідів ++ або більше зареєстровані через деякий час у <1% пацієнтів, які приймали препарат у дозі 10 та 20 мг, та приблизно у 3% пацієнтів при застосуванні дози 40 мг. Незначне збільшення частоти випадків підвищення білка в сечі від відсутності слідів спостерігалося при застосуванні дози 20 мг. Найчастіше вираженість протеїнурії знижувалася або зникала спонтанно при продовженні застосування препарату. За даними клінічних досліджень та постмаркетингових спостережень, в даний час не виявлено причинного зв'язку між протеїнурією та гострим або прогресуючим захворюванням нирок.

Гематурія, яка спостерігалася у пацієнтів, які застосовували Розустат, за даними клінічних досліджень, мала низьку частоту.

Вплив на скелетну мускулатуру

Зміни з боку скелетних м'язів, такі як міалгія, міопатія (у тому числі міозит), рідко – рабдоміоліз з гострою нирковою недостатністю або без неї, спостерігалися при застосуванні будь-яких доз Розустату, особливо при застосуванні доз >20 мг. Про поодинокі випадки рабдоміолізу, іноді асоційованих з нирковою недостатністю, повідомлялося при застосуванні розувастатину, а також інших статинів.

У пацієнтів, які приймали розувастатин, спостерігалося дозозалежне зростання креатинфосфокінази (КФК); в більшості випадків явище було слабким, асимптоматичним та тимчасовим. Якщо рівні КФК підвищені (>5×ВМН), лікування слід припинити.

Вплив на печінку

Як і у разі застосування інших інгібіторів ГМГ-КоА – редуктази, у невеликої кількості пацієнтів, які приймали розувастатин, спостерігалося дозозалежне збільшення рівня трансаміназ; в більшості випадків явище було слабким, асимптоматичним та тимчасовим.

Вплив на лабораторні показники

Як і у випадку з іншими інгібіторами ГМГ-КоА – редуктази, у невеликої кількості пацієнтів, які приймали розувастатин, спостерігалося дозопропорційне зростання рівня печінкових трансаміназ та креатинкінази. При застосуванні розувастатину також спостерігалося підвищення рівня HbA1c. У невеликої кількості пацієнтів, які застосовували Розустат та інші інгібітори ГМГ-КоА – редуктази, спостерігалися патологічні зміни при аналізі сечі (тест-смужка свідчила про протеїнурію). Виявлений білок був, зазвичай, канальцевого походження. У більшості випадків протеїнурія стає менш вираженою або зникає спонтанно при продовженні терапії і не свідчить про гостре або прогресуюче захворювання нирок.

Діти та підлітки від 10 до 17 років

Профіль безпеки Розустату у дітей, підлітків та дорослих подібний, хоча у клінічних дослідженнях у дітей та підлітків після вправ або значних фізичних навантажень частіше відзначали підвищення КФК>10×ВМН та м'язові симптоми, які згодом проходили без переривання лікування. Однак і для дітей, і для дорослих застереження при застосуванні Розустату однакові.

Термін придатності

2 роки.

Умови зберігання

Зберігати при температурі не вище 25 ° С в оригінальній упаковці.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка

По 10 таблеток у блістері; по 3 або 9 блістерів у картонній коробці.

Категорія відпуску з аптеки

За рецептом.