Рисполепт 1 мг/мл порошок для приготування розчину 30 мл

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

РИСПОЛЕПТ^®

(RISPOLEPT^® )

Склад:

діюча речовина: 1 мл розчину містить 1 мг рисперидону

допоміжні речовини: кислота винна кислота бензойна (Е 210) натрію гідроксид вода очищена.

Лікарська форма. Розчин оральний.

Фармакотерапевтична група. Антипсихотичні засоби. Код АТС N05А Х08.

Клінічні характеристики.

Показання.

- Лікування шизофренії та інших психічних розладів у тому числі підтримуюча терапія у пацієнтів у яких спостерігалася відповідь на терапію з метою запобігання рецидиву хвороби

- короткочасне лікування вираженої агресії або тяжких психічних симптомів у пацієнтів з деменцією при існуванні загрози заподіяння шкоди собі чи іншим

- лікування маніакальних епізодів при біполярних розладах (допоміжна терапія у комбінації з нормотиміками як початкове лікування або як монотерапія на період тривалістю до 12 тижнів)

- симптоматичне лікування розладів соціальної поведінки   зухвалих опозиційних розладів або інших розладів соціальної поведінки у дітей підлітків та дорослих з розумовим розвитком нижче середнього або розумовою відсталістю які мають прояви деструктивної поведінки (імпульсивність аутоагресія)

- симптоматичне лікування аутичних розладів у дітей віком від 5 років у яких симптоми варіюють від гіперактивності до роздратованості (включаючи агресію завдання собі тілесних ушкоджень тривожність та патологічні циклічні дії).

Протипоказання.

Виражена гіперчутливість до діючої або будь-якої з допоміжних речовин препарату.

Спосіб застосування та дози.

Звичайна доза

Рисполепт^® можна застосовувати один або два рази на добу. Дози більше ніж 8 мг слід розділяти на два прийоми (вранці та ввечері). 

Шизофренія

Дорослі (віком до 65 років)

Рисполепт^® можна призначати один або два рази на добу.

Розпочинати прийом слід з 2 мг Рисполепту^® на добу на другий день дозу можна збільшити до 4 мг. Після цього дозу можна підтримувати без змін або за необхідності продовжувати індивідуальну корекцію дози. Для більшості пацієнтів рекомендована доза становить 4-6 мг на добу. Деяким пацієнтам може бути показане поступове підвищення дози або знижена початкова доза.

Максимальна добова доза препарату становить 10 мг.

Дози які перевищують 10 мг на добу не виявили вищої ефективності порівняно з меншими дозами але вони можуть спричиняти появу екстрапірамідних симптомів. Оскільки безпека доз що перевищують 16 мг на добу не вивчалась дози що перевищують цей рівень застосовувати не можна.

Пацієнти літнього віку (віком від 65 років).

Рекомендована початкова доза &ndash по 0 5 мг два рази на добу. У разі необхідності дозу можна збільшити до 1-2 мг два рази на добу шляхом підвищення на 0 5 мг два рази на добу. У разі необхідності додаткової седації можна одночасно застосовувати бензодіазепін.

Короткочасна терапія вираженої агресії або тяжких психічних симптомів у пацієнтів з деменцією

Рекомендована початкова доза &ndash 0 25 мг два рази на добу. За необхідності дозу можна збільшити шляхом підвищення дози 0 25 мг два рази на добу не частіше ніж через день. Для більшості пацієнтів оптимальною дозою є 0 5 мг два рази на добу. Однак для деяких пацієнтів ефективну дозу можна збільшити до 1 мг двічі на добу. Після досягнення оптимальної дози можна розглянути можливість прийому добової дози один раз на день.

Відміна лікування Рисполептом^® повинна відбутися не пізніше ніж через три місяці від початку терапії терапію можна поновити лише у разі якщо поведінкові розлади з&rsquo являються знову.

Маніакальні епізоди при біполярних розладах (дорослі та діти віком від 10 років).

Рекомендована початкова доза Рисполепт^® &ndash 2 мг один раз на добу ввечері. Дозу можна індивідуально збільшити додаванням 1 мг/добу не частіше ніж через кожні 24 години. Рекомендований діапазон доз &ndash від 2 до 6 мг на добу.

Як і при інших видах симптоматичного лікування при довготривалому застосуванні Рисполепту^® необхідно періодично переглядати дози і коригувати їх протягом усієї терапії. Немає даних щодо ефективності Рисполепту^® при лікуванні гострої біполярної манії тривалістю понад 12 тижнів. Якщо Рисполепт^® застосовують у комбінації з нормотиміками терапію можна припинити раніше оскільки початок ефекту від лікування можна очікувати  у перші тижні терапії. Навіть після появи першої відповіді на лікування слід враховувати можливість повторного виникнення симптомів  депресії через особливості перебігу хвороби та побічні реакції лікарських засобів що застосовувались для лікування у тому числі Рисполепту^® .

Симптоматичне лікування розладів соціальної поведінки або агресивної поведінки

Пацієнти з масою тіла > 50 кг

Рекомендована початкова доза становить 0 5 мг один раз на день. За необхідності дозу слід коригувати шляхом додавання 0 5 мг один раз на день не частіше ніж через день. Оптимальна доза для більшості пацієнтів &ndash 1 мг один раз на день. Однак для деяких пацієнтів для досягнення позитивного ефекту достатньо не більше 0 5 мг один раз на день тоді як інші можуть потребувати 1 5 мг один раз на день.

Пацієнти (діти віком від 5 років та дорослі) з масою тіла < 50 кг

Рекомендована початкова доза &ndash 0 25 мг один раз на день. За необхідності дозу можна коригувати шляхом додавання 0 25 мг один раз на день не частіше ніж через день. Оптимальна доза для більшості пацієнтів &ndash 0 5 мг один раз на день. Однак для деяких пацієнтів достатньо не більше ніж 0 25 мг один раз на день для досягнення позитивного ефекту тоді як інші можуть потребувати 0 75 мг один раз на день.

Як і при інших видах симптоматичного лікування довготривале застосування Рисполепту^® необхідно періодично переглядати і коригувати протягом усієї терапії.

Аутизм (діти віком від 5 років)

Дозу слід підбирати індивідуально залежно від стану пацієнта та клінічної відповіді.

Пацієнти з масою тіла < 50 кг

Рекомендована початкова доза становить 0 25 мг один раз на день. З 4 дня дозу можна збільшити на 0 25 мг. Слід підтримувати дозу 0 5 мг та на 14 день провести оцінку клінічної відповіді. Збільшення дози на 0 25 мг з інтервалом у 2 тижні можна розглядати лише для пацієнтів з недостатньою клінічною відповіддю.

Пацієнти з масою тіла &ge 50 кг

Рекомендована початкова доза &ndash 0 5 мг один раз на день. З 4 дня дозу можна збільшити на 0 5 мг. Слід підтримувати дозу 1 мг та на 14 день провести оцінку клінічної відповіді. Збільшення дози на 0 5 мг з інтервалом у 2 тижні можна розглядати лише для пацієнтів з недостатньою клінічною відповіддю.

Дози Рисполепту^® для дітей з аутизмом (добова доза в мг/день)

* Пацієнти з масою тіла більше 45 кг можуть потребувати більших доз максимальна доза яка застосовувалася під час клінічних досліджень становила 3 5 мг/день.

Відповідність доз Рисполепту^® в мг та мл:

Рисполепт^® можна застосовувати один або два рази на добу.

Пацієнтам у яких виникає сонливість після прийому препарату краще застосовувати добову дозу Рисполепту^® перед сном. Під час клінічних досліджень приблизно дві третини дітей з аутизмом скаржилися на слабкість що особливо відмічалося протягом початкової фази лікування. 

Як тільки досягнута адекватна клінічна відповідь слід розглянути можливість поступового зменшення дози задля досягнення оптимального відношення клінічної ефективності та безпечності.

Інформації отриманої протягом контрольованих клінічних досліджень недостатньо для визначення рекомендованої тривалості лікування Рисполептом^® пацієнтів з аутизмом. Тому досвідчений спеціаліст повинен проводити ретельний моніторинг стану пацієнта.

При виникненні тяжких побічних реакцій (наприклад екстрапірамідних розладів пізньої дискінезії або неконтрольованого збільшення маси тіла) слід зменшити дозу Рисполепту^® або припинити лікування. 

Інструкція для самостійного відкриття флакона та використання піпетки-дозатора:

Флакон 30 мл

Для відкриття флакона та використання піпетки необхідно виконати такі дії (див. рис. 1-4):

Флакон по 100 мл

Для відкриття флакона та використання піпетки необхідно виконати такі дії (див. рис. 1-3):

Пацієнти із захворюваннями печінки та нирок.

У пацієнтів з порушеннями функції нирок активна антипсихотична фракція виводиться з організму повільніше ніж у пацієнтів із здоровими нирками. У пацієнтів із порушеннями функції печінки концентрація вільної фракції рисперидону у плазмі крові збільшується.

Незалежно від показання цим пацієнтам призначається половина початкової та підтримуючої доз титрування дози повинно бути повільнішим.

Рисполепт^® потрібно застосовувати з обережністю даній категорії пацієнтів.

Перехід з терапії іншими антипсихотичними засобами.

Якщо це клінічно виправдано під час терапії препаратом Рисполепт^® рекомендується поступово припинити попередню терапію іншими препаратами. При цьому якщо пацієнт переводиться з терапії антипсихотичними препаратами у формі « депо» лікування препаратом Рисполепт^® рекомендується розпочати застосування замість наступної запланованої ін&rsquo єкції. Періодично слід оцінювати необхідність продовження поточної терапії антипаркінсонічними препаратами.

Побічні реакції.

Найбільш частими побічними реакціями про які повідомляється (частота &ge 10 %) є паркінсонізм головний біль та безсоння.

Побічні реакції наведені нижче включають ті про які повідомлялося під час клінічних випробувань та у постмаркетинговому періоді. Частота виникнення побічних реакцій: дуже часто (&ge 1/10) часто (&ge 1/100 до < 1/10) нечасто (&ge 1/1000 до < 1/100) рідко (&ge 1/10000 до < 1/1000) дуже рідко (< 1/10000) та невідомо (частоту не можна встановити з доступних даних).

У кожній групі побічні реакції представлені у порядку зменшення ступеня тяжкості.

Інфекції та інвазії

Часто &ndash пневмонія грип бронхіт інфекції верхніх дихальних шляхів інфекції сечовивідних шляхів.

Нечасто &ndash синусит вірусна інфекція інфекції інфекція вуха тонзиліт целюліт отит середнього вуха інфекція ока локалізована інфекція акродерматит інфекції дихальних шляхів цистит оніхомікоз.

Рідко &ndash хронічний отит середнього вуха.

З боку крові та лімфатичної системи

Нечасто &ndash нейтропенія анемія тромбоцитопенія.

Рідко &ndash гранулоцитопенія.

Невідомо &ndash агранулоцитоз.

З боку імунної системи

Нечасто &ndash гіперчутливість.

Рідко &ndash гіперчутливість до препарату.

Невідомо &ndash анафілактична реакція.

З боку ендокринної системи

Рідко &ndash порушення секреції антидіуретичного гормону.

З боку метаболізму

Часто &ndash підвищення апетиту зниження апетиту.

Нечасто &ndash цукровий діабет^с анорексія полідипсія підвищення рівня холестерину підвищення рівня тригліцеридів зменшення маси тіла.

Рідко &ndash гіпоглікемія підвищення рівня печінкових ферментів підвищення рівня гаммаглутамілтранферази.

Дуже рідко &ndash діабетичний кетоацидоз.

Невідомо &ndash водна інтоксикація.

З боку психіки

Дуже часто &ndash безсоння.

Часто &ndash тривога хвилювання розлади сну депресія.

Нечасто &ndash сплутаність свідомості манія зниження лібідо апатія нервовість.

Рідко &ndash аноргазмія притуплений афект.

З боку нервової системи

Дуже часто  &ndash паркінсонізм^b головний біль.

часто &ndash акатизія^b запаморочення тремор^b дистонія^b сонливість седація летаргія дискінезія^b.

Нечасто &ndash відсутність реакції на подразники втрата свідомості синкопе порушення свідомості цереброваскулярні розлади транзиторна ішемічна атака дизартрія порушення уваги гіперсомнія постуральне запаморочення розлади рівноваги пізня дискінезія розлади мовлення порушення координації гіпоестезія розлади смакових відчуттів судоми парестезія.

Рідко &ndash злоякісний нейролептичний синдром діабетична кома цереброваскулярні розлади церебральна ішемія розлади руху тремор голови спотворення смаку.

З боку органа зору

Часто &ndash нечіткість зору.

Нечасто &ndash кон&rsquo юнктивіт очна гіперемія виділення з очей набрякання очей сухість очей збільшення сльозовиділення світлобоязнь.

Рідко &ndash зниження гостроти зору закочування очей глаукома оклюзія ретинальної артерії.

З боку органа слуху

Нечасто &ndash біль у вухах тиніт вертиго.

З боку серцевої діяльності

Часто &ndash тахікардія.

Нечасто &ndash атріовентрикулярна блокада блокада пучка Гіса фібриляція передсердь синусова брадикардія відчуття серцебиття.

З боку судинної системи

Часто &ndash артеріальна гіпертензія.

Нечасто &ndash гіпотензія ортостатична гіпотензія припливи.

Рідко &ndash легеневий емболізм тромбоз глибоких вен.

З боку дихальної системи

Часто &ndash диспное носова кровотеча кашель закладеність носа фаринголарингеальний біль.

Нечасто &ndash свистяче дихання аспіраційна пневмонія легеневий застій розлади дихання хрипи набрякання дихальних шляхів дистонія.

Рідко &ndash синдром нічного апное гіпервентиляція.

З боку травної системи

Часто &ndash блювання діарея запор нудота абдомінальний біль диспепсія сухість у роті відчуття дискомфорту у шлунку зубний біль.

Нечасто &ndash дисфагія гастрит нетримання калу фекалома гастроентерит.

Рідко &ndash непрохідність кишечнику панкреатит набрякання губ хейліт.

З боку гепатобіліарної системи

Рідко &ndash жовтяниця.

З боку шкіри та підшкірної клітковини

Часто &ndash висипи еритема.

Нечасто &ndash ангіоневротичний набряк пошкодження шкіри розлади шкіри свербіж акне зміна кольору шкіри алопеція себорейний дерматит сухість шкіри гіперкератоз екзема.

Рідко &ndash лупа.

З боку кістково-м&rsquo язової системи

Часто &ndash артралгія біль у спині біль у кінцівках.

Нечасто &ndash м&rsquo язова слабкість міальгія біль у шиї набрякання суглобів порушення постави скутість суглобів м&rsquo язово-скелетний біль у грудній клітці.

Рідко &ndash рабдоміоліз.

З боку сечовидільної системи

Часто &ndash енурез.

Нечасто &ndash затримка сечі дизурія нетримання сечі полакіурія.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз

Нечасто &ndash аменорея статева дисфункція порушення ерекції порушення еякуляції галакторея гінекомастія порушення менструального циклу вагінальні виділення.

Невідомо &ndash пріапізм.

Вагітність післяпологовий період та неонатальні стани

Дуже рідко &ndash синдром відміни препарату у новонароджених.

Загальні розлади

Часто &ndash пірексія втома периферичний набряк астенія біль у грудній клітці.

Нечасто &ndash набряк обличчя порушення ходи незвичні відчуття повільність грипоподібний стан спрага дискомфорт у грудній клітці озноб падіння.

Рідко &ndash генералізований набряк гіпотермія синдром відміни препарату відчуття холоду у кінцівках біль.

Лабораторні дослідження

Часто &ndash збільшення пролактину в крові^а збільшення маси тіла.

Нечасто &ndash подовження інтервалу QT на електрокардіограмі відхилення на кардіограмі підвищення рівня глюкози крові збільшення трансаміназ зменшення кількості лейкоцитів підвищення температури тіла підвищення кількості еозинофілів зменшення рівня гемоглобіну збільшення креатинфосфокінази крові.

Рідко &ndash зниження температури тіла.

^a Гіперпролактинемія у деяких випадках може призводити до гінекомастії розладів менструального циклу аменореї галактореї.

^b Можуть виникати екстрапірамідні симптоми: паркінсонізм (гіперсекреція слини скутість у м&rsquo язах та суглобах феномен « зубчатого колеса» брадикінезія гіпокінезія маскоподібне обличчя м&rsquo язова напруженість акінезія ригідність потиличних м&rsquo язів м&rsquo язова ригідність паркінсонічна хода та порушення глабелярного рефлексу) акатизія (неспокій гіперкінезія та синдром неспокійних ніг) тремор дискінезія (м' язові посмикування хореоатетоз атетоз та міоклонус) дистонія.

Дистонія включає м' язові спазми гіпертонус кривошию мимовільні м&rsquo язові скорочення м' язові контрактури блефароспазм рух очних яблук параліч язика спазми обличчя ларингоспазм міотонію опістотонус ротоглотковий спазм плеуротонус спазм язика та тризм. Тремор включає паркінсонічний тремор спокою. Слід зазначити що включений більш широкий спектр симптомів які не обов&rsquo язково мають екстрапірамідне походження.

^c Під час плацебоконтрольованого дослідження повідомлялося про цукровий діабет у 0 18 % пацієнтів які застосовували рисперидон порівняно з 0 11 % у групі де застосовували плацебо. Загальна частота у всіх клінічних випробуваннях становила 0 43  % у пацієнтів які приймали рисперидон.

Побічні реакції властиві даному класу лікарських засобів

Як і при застосуванні інших антипсихотиків у  постмаркетинговому періоді повідомлялося про подовження інтервалу QT при застосуванні рисперидону. Також при застосуванні антипсихотичних препаратів  повідомлялося про інші побічні реакції з боку серця що подовжують інтервал QT такі як вентрикулярна аритмія фібриляція передсердь вентрикулярна тахікардія раптова смерть зупинка серця тріпотіння-мерехтіння.

Венозна тромбоемболія

Під час застосування антипсихотичних препаратів відмічались випадки венозної тромбоемболії включаючи випадки емболії легеневої артерії та випадки тромбозу глибоких вен (частота невідома).

Збільшення маси тіла

Порівняння кількості пацієнтів які застосовували Рисполепт^® та пацієнтів які застосовували плацебо та мали збільшення маси тіла на 7 % у плацебоконтрольованих дослідженнях тривалістю від 6 до 8  тижнів показали статистично значущу різницю у частоті випадків збільшення маси тіла у групі пацієнтів які приймали Рисполепт^® (18 %) порівняно з такою у пацієнтів що застосовували плацебо (9 %). У ході 3-тижневих плацебоконтрольованих досліджень у дорослих пацієнтів з гострою манією частота збільшення маси тіла на &ge 7 % була співставною з такою у групі що приймала Рисполепт^® (2 5 %) та у групі що приймала плацебо (2 4 %) та була дещо вищою у групі активного контролю (3 5 %).

У популяції дітей з порушеннями поведінки протягом довготривалих досліджень маса тіла пацієнтів збільшувалась у середньому на 7 3 кг після 12 місяців лікування. Очікуване збільшення маси тіла для дітей з нормальною масою тіла у віці 5-12 років &ndash від 3 до 5 кг на рік. Починаючи з 12 років збільшення маси тіла для дівчат залишається від 3 до 5 кг на рік тоді як хлопці набирають у середньому 5 кг на рік.

Додаткова інформація щодо особливих категорій пацієнтів

Побічні реакції у пацієнтів літнього віку з деменцією або у дітей про які повідомлялось з більшою ніж у категорії дорослих пацієнтів частотою описані нижче.

Пацієнти літнього віку з деменцією

Транзиторна ішемічна атака та цереброваскулярні розлади &ndash побічні реакції про які повідомлялося протягом клінічних досліджень з частотою 1 4 % та 1 5 % відповідно у пацієнтів літнього віку з деменцією. Окрім цього про такі побічні реакції повідомлялося з частотою &ge 5 % у пацієнтів літнього віку з деменцією та з щонайменше з удвічі вищою частотою ніж у інших категорій дорослих пацієнтів: інфекції сечовивідних шляхів периферичний набряк летаргія та кашель.

Діти

Загалом очікувані побічні реакції у дітей схожі з такими у дорослих щодо частоти виникнення типу та ступеня тяжкості.

Побічні реакції що спостерігалися у дітей (віком від 5 до 17 років) з частотою &ge 5 %  та зі щонайменше удвічі вищою частотою ніж у  дорослих пацієнтів: сонливість/седація втома головний біль підвищення апетиту блювання інфекції верхніх дихальних шляхів закладеність носа абдомінальний біль запаморочення кашель пірексія тремор діарея та енурез.

Передозування.

Симптоми.

Ознаки та симптоми передозування що спостерігались &ndash це відомі побічні реакції препарату що проявляються у посиленій формі: сонливість і седація тахікардія та артеріальна гіпотензія а також екстрапірамідні симптоми. При передозуванні повідомлялося про подовження інтервалу QT та судоми. Повідомлялося про тріпотіння-мерехтіння асоційоване з передозуванням препаратом Рисполепт^® у комбінації з пароксетином.

Лікування.

Необхідно забезпечити та підтримувати прохідність дихальних шляхів для забезпечення адекватної вентиляції та оксигенації. Слід розглянути можливість промивання шлунка (після інтубації якщо пацієнт непритомний) та призначення активованого вугілля разом із проносним засобом якщо пройшло менше години після прийому препарату. Показаний контроль функції серця що включає безперервну реєстрацію ЕКГ для виявлення можливих аритмій.

Рисполепт^® не має специфічного антидоту. Таким чином слід застосовувати відповідні підтримуючі заходи. Артеріальну гіпотензію та судинний колапс слід лікувати такими заходами як внутрішньовенні вливання та/або застосування симпатоматичних препаратів. У разі розвитку гострих екстрапірамідних симптомів слід призначати антихолінергічні препарати. Необхідно продовжувати постійне медичне спостереження та моніторинг до повного зникнення ознак передозування.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Хоча під час досліджень на тваринах не було виявлено розладів репродуктивної системи спостерігався опосередкований вплив на рівень пролактину. Тератогенного впливу виявлено не було. Контрольовані дослідження за участю вагітних жінок не проводилися.

У новонароджених спостерігалися оборотні екстрапірамідні симптоми якщо антипсихотичні засоби (у тому числі рисперидон) застосовувалися матір&rsquo ю протягом останнього триместру вагітності. Ці симптоми включали ажитацію незвично підвищений або знижений м&rsquo язовий тонус тремор сонливість розлади дихання або проблеми з годуванням. Ці ускладнення можуть бути різної тяжкості. У деяких випадках вони самі зникали через певний проміжок часу у деяких&ndash потребувався моніторинг стану немовлят у відділенні інтенсивної терапії або тривала госпіталізація. 

Рисполепт^® не рекомендується застосовувати під час вагітності окрім випадків життєвої необхідності. Якщо необхідно припинити лікування Рисполептом^® під час вагітності не слід робити це раптово.

У ході досліджень на тваринах рисперидон і 9-гідроксирисперидон виділялись у грудне молоко. Є спостереження що рисперидон і 9-гідроксирисперидон можуть також виділятись у грудне молоко людини у невеликих кількостях. У окремих випадках 4 3   % дози яку застосовувала мати у вигляді активної антипсихотичної фракції діючої речовини визначалось у грудному молоці. У разі необхідності прийому препарату годування груддю слід припинити.

Діти.

Препарат застосовують для симптоматичного лікування виключно розладів соціальної поведінки   зухвало-опозиційних розладів або інших розладів соціальної поведінки а також аутичних розладів поведінки дітям віком від 5 років.

Особливості застосування.

Цереброваскулярні побічні ефекти.

Ризик цереброваскулярних побічних ефектів значно вищий у пацієнтів зі змішаною або судинної деменцією в порівнянні з деменцією Альцгеймера. Таким чином у пацієнтів з іншими типами деменції Рисполепт^® застосовувати не рекомендовано.

Рисполепт^® потрібно використовувати тільки протягом короткого терміну при безперервній агресії у пацієнтів з помірною та важкою деменцією Альцгеймера у комплексі з нефармакологічним лікуванням у разі наявності потенційного ризику заподіяння шкоди собі чи іншим.

Пацієнти повинні перебувати під наглядом лікаря з метою оцінки необхідності продовження лікування.

Підвищений рівень летальності у пацієнтів літнього віку з деменцією.
Серед пацієнтів літнього віку з деменцією які лікувались атиповими антипсихотичними препаратами спостерігався підвищений рівень летальності порівняно з таким у пацієнтів з групи плацебо в мета- аналізі 17 контрольованих досліджень атипових антипсихотичних препаратів включаючи Рисполепт^® . У плацебоконтрольованому дослідженні із застосуванням препарату Рисполепт^®   хворим цієї категорії частота випадків летальності становила  4 0 %  порівняно  з  3 1 % у групі плацебо. Середній вік пацієнтів які померли був 86 років (діапазон &ndash 67-100 років). Результати двох великих оглядових досліджень показали що пацієнти літнього віку з деменцією які лікувались звичайними антипсихотичними засобами мають малий підвищений ризик летальності порівняно з тими які не лікувались. Не існує повних даних згідно з якими можна дати сувору оцінку рівня ризику до того ж причина підвищеного ризику невідома. Неможливо чітко визначити масштаб на який можна поширити результати оглядових досліджень які стосуються підвищеної смертності пов&rsquo язаної із застосуванням антипсихотичного препарату як противаги певним(/ій) характеристикам(/ці) пацієнтів.

У ході плацебоконтрольованих клінічних досліджень серед пацієнтів з деменцією яких лікували Рисполептом^® спостерігався вищий рівень цереброваскулярних побічних ефектів (церебро-васкулярні та минущі ішемічні напади) з летальним наслідком порівняно з тими хто отримував плацебо (середній вік - 85 років віковий проміжок - 73-97 років).

Комбіновані дані шести плацебоконтрольованих досліджень у пацієнтів літнього віку з деменцією (віком від 65 років) продемонстрували виникнення цереброваскулярних розладів у 3 3  % (33/989) пацієнтів які лікувалися Рисполептом^® порівняно з 1 2  % (8/693) пацієнтів які застосовували плацебо. Слід ретельно зважити всі ризики та переваги призначення Рисполепту^® особливо фактори ризику серцевого нападу. З особливою обережністю слід призначати Рисполепт^® пацієнтам з деменцією у яких наявна артеріальна гіпертензія захворювання серцево-судинної системи та пацієнтам з судинною деменцією. Слід проінструктувати пацієнтів та осіб які доглядають за ними негайно повідомляти про ознаки можливих серцево-судинних нападів таких як раптова слабкість оніміння обличчя рук або ніг а також розлади мовлення та зору. Слід невідкладно розглянути всі можливі варіанти лікування включаючи переривання терапії Рисполептом^® .

Одночасне застосування з фуросемідом.

У ході плацебоконтрольованого дослідженя у пацієнтів літнього віку з деменцією підвищений рівень летальності спостерігався при одночасному застосовуванні фуросеміду з рисперидоном (7 3 % середній вік &ndash 89 років діапазон &ndash 75-97 років) порівняно з таким у пацієнтів які лікувалися тільки рисперидоном (3 1 % середній вік &ndash 84 років діапазон &ndash 70-96 років) або тільки фуросемідом (4 1 % середній вік &ndash 80 років діапазон &ndash 67-90 років). Підвищення рівня летальності у пацієнтів які лікувалися фуросемідом одночасно з рисперидоном спостерігалося у ході двох клінічних досліджень з чотирьох. Одночасне застосування рисперидону з іншими діуретиками (в основному тіазидними діуретиками які застосовувались у низькій дозі) не було асоційоване з подібними результатами.

Не встановлено патофізіологічних механізмів для пояснення цього факту. Однак слід дотримуватися особливої обережності при призначенні препарату у таких випадках а також потрібно провести оцінку ризиків та користі цієї комбінації або одночасного застосування з іншими потенційними діуретиками перш ніж призначати препарат. Не виявлено підвищення показника летальності у пацієнтів які одночасно застосовували інші діуретичні засоби разом із рисперидоно