Прадакса 150 мг капсули №60

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

прадакса^®

(pradaxa^® )

Склад:

діюча речовина: дабігатрану етексилат

1 капсула містить 150 мг дабігатрану етексилату у вигляді мезилату

допоміжні речовини: акація кислота винна гіпромелоза диметикон тальк гідроксипропілцелюлоза оболонка капсули: карагенан (Е 407) калію хлорид титану діоксид (E 171) індигокармін (E 132) жовтий захід (E 110) гіпромелоза вода очищена напис на капсулі чорнилами чорного кольору SW-9008: шелак спирт бутиловий спирт ізопропіловий заліза оксид чорний (Е 172) вода очищена пропіленгліколь (Е  1520) спирт етиловий безводний розчин амонію концентрований калію гідроксид.

Лікарська форма. Капсули тверді.

Фармакотерапевтична група. Антитромботичні агенти. Прямі інгібітори тромбіну.

Код ATC B01A E07.

Клінічні характеристики.

Показання.

Запобігання інсульту та системній емболії у дорослих пацієнтів з неклапанною фібриляцією передсердь (НФП) з одним або більше факторів ризику таких як: перенесений

інсульт або транзиторна ішемічна атака (ТІА) вік &ge 75 років серцева недостатність (Нью-Йоркська Асоціація Кардіологів (НАК) клас &ge ІІ) цукровий діабет або артеріальна гіпертензія.

Лікування тромбозу глибоких вен (ТГВ) і легеневої емболії (ЛЕ) та запобігання рецидивуючому ТГВ і ЛЕ у дорослих.

Протипоказання.

-        Відома підвищена чутливість до дабігатрану або дабігатрану етексилату або до будь-якого з інгредієнтів препарату.

-        Тяжкі порушення функції нирок (кліренс креатиніну < 30 мл/хв) (див. розділ « Спосіб застосування та дози» ).

-        Активні клінічно значущі кровотечі.

-        Пошкодження або стан який розглядається як істотний фактор ризику значних кровотеч зокрема поточна або нещодавня шлунково-кишкова виразка наявність злоякісних пухлин з високим ризиком кровотечі нещодавнє пошкодження головного або спинного мозку хірургічна операція на спинному мозку або офтальмологічна хірургічна операція нещодавня внутрішньомозкова кровотеча відоме або підозрюване езофагеальне варикозне розширення судин артеріовенозні мальформації судинні аневризми або значні інтраспінальні або інтрацеребральні судинні патології.

-        Одночасне застосування будь-якого антикоагуляційного лікарського засобу такого як нефракціонований гепарин (НФГ) низькомолекулярні гепарини (еноксапарин дальтепарин та ін.) похідні гепарину (фондапаринукс та ін.) пероральні антикоагулянти (варфарин ривароксабан апіксабан та ін.) за винятком випадків переходу із або на антикоагулянтну терапію (див. розділ « Спосіб застосування та дози» ) або коли НФГ застосовують у дозах необхідних для підтримання відкритого центрального венозного або артеріального катетера (див. розділ « Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» ).

-        Порушення функції печінки або захворювання печінки що можуть впливати на виживання.

-        Одночасне застосування системного кетоконазолу циклоспорину ітраконазолу та дронедарону (див. розділ « Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» ).

-        Штучний клапан серця що потребує антикоагулянтної терапії.

Спосіб застосування та дози.

Дозування (ІНФП ТГВ/ЛЕ).

Запобігання інсульту та системній емболії у дорослих пацієнтів з неклапанною фібриляцією передсердь з одним або більше фактором ризику (запобігання ІНФП).

Рекомендована доза препарату становить 300 мг &ndash по 1 капсулі 150 мг 2 рази на добу. Лікування повинно бути довготривалим.

Лікування тромбозу глибоких вен (ТГВ) і легеневої емболії (ЛЕ) та запобігання рецидивуючому ТГВ та ЛЕ у дорослих.

Рекомендована доза препарату становить 300 мг &ndash по 1 капсулі 150 мг 2 рази на добу &ndash після п&rsquo ятиденної терапії парентеральним антикоагулянтом. Тривалість лікування необхідно визначати індивідуально після ретельної оцінки користі лікування та ризику кровотечі (див. розділ « Протипоказання» ). Короткотривале лікування (не менше 3 місяців) повинно базуватися на тимчасових факторах ризику (таких як нещодавня операція травма іммобілізація) а довготривале лікування повинно базуватися на постійних факторах ризику або ідіопатичному ТГВ або ЛЕ.

Запобігання ІНФП ТГВ/ЛЕ

Для нижчезазначених груп пацієнтів рекомендована добова доза ПРАДАКСИ становить 220 мг &ndash по 1 капсулі 110 мг 2 рази на добу:

• пацієнти віком від 80 років
• пацієнти які одночасно застосовують верапаміл.

Для нижчезазначених груп пацієнтів рекомендовану добову дозу ПРАДАКСИ 300 мг або 220  мг визначають на основі індивідуальної оцінки тромбоемболічного ризику та ризику кровотечі:

• пацієнти віком 75-80 років
• пацієнти з помірною нирковою недостатністю
• пацієнти з гастритом езофагітом або гастроезофагеальним рефлюксом
• інші пацієнти з підвищеним ризиком кровотечі.

Для ТГВ/ЛЕ рекомендовано застосовувати 220 мг ПРАДАКСИ &ndash по 1 капсулі 110 мг 2 рази на добу дана доза базується на фармакокінетичному та фармакодинамічному аналізі та не досліджувалася в клінічних умовах.

Див. інформацію наведену нижче та розділи « Особливості застосування» « Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» « Фармакодинаміка» та « Фармакокінетика» .

У випадку непереносимості дабігатрану пацієнти повинні бути проінструктовані про необхідність негайної консультації з лікарем щодо переходу на альтернативну прийнятну терапію для попередження інсульту та системної емболії пов&rsquo язаної з фібриляцією передсердь та для лікування тромбозу глибоких вен та легеневої емболії.

Пацієнти літнього віку (запобігання ІНФП ТГВ/ЛЕ).

Пацієнтам віком від 75 до 80 років слід застосовувати добову дозу 300 мг &ndash По капсулі мг рази на добу. У разі коли ризик тромбоемболії є нижчим а ризик кровотечі &ndash вищий на розсуд лікаря індивідуально може бути встановлена доза 220 мг &ndash по 1 капсулі 110 мг 2 рази на добу (див. розділ « Особливості застосування» ).

Пацієнтам віком від 80 років слід застосовувати добову дозу 220 мг &ndash по 1 капсулі 110 мг 2 рази на добу оскільки у цієї групи пацієнтів підвищенний ризик кровотечі.

Оскільки ниркова недостатність у літніх людей (> 75 років) може бути часто перед початком терапії препаратом ПРАДАКСА функцію нирок слід оцінити шляхом розрахунку кліренсу креатиніну (CrCL) для виключення пацієнтів із тяжкою нирковою недостатністю (CrCL  <   30  мл/хв). Пацієнтам які застосовують препарат ПРАДАКСА слід оцінювати ниркову функцію щонайменше 1 раз на рік або частіше за потреби у певних клінічних ситуаціях якщо очікується що ниркова функція може знижуватися або погіршуватися (наприклад при гіповолемії дегідрації сумісному застосуванні з певними лікарськими засобами та ін.) (див. розділи « Протипоказання» « Особливості застосування»   та « Фармакокінетика» ).

Пацієнти з ризиком кровотечі (запобігання ІНФП ТГВ/ЛЕ).

Пацієнтів з підвищеним ризиком кровотечі (див. розділи « Особливості застосування» « Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» « Фармакокінетика» ) слід ретельно контролювати клінічно (щодо ознак кровотечі або анемії). Корекція дози можлива за рішенням лікаря після оцінки потенційних переваг і ризиків для кожного пацієнта. Тест на коагуляцію (див. розділ « Особливості застосування» ) може допомогти виявити пацієнтів з підвищеним ризиком кровотечі спричиненої надмірною експозицією дабігатрану. Якщо виявлено надмірну експозицію дабігатрану в пацієнтів із високим ризиком кровотечі рекомендується доза 220 мг &ndash по 1 капсулі 110 мг 2 рази на добу. У разі клінічно значущої кровотечі лікування слід припинити.

Пацієнтам із гастритом езофагітом або гастроезофагеальною рефлюксною хворобою може бути призначена доза 220 мг &ndash по 1 капсулі 110 мг 2 рази на добу &ndash через підвищений ризик масивних шлунково-кишкових кровотеч (див. розділ « Особливості застосування» ).

Оцінка функції нирок (запобігання ІНФП ТГВ/ЛЕ).

Для всіх пацієнтів

• Перед початком терапії препаратом ПРАДАКСА функцію нирок слід оцінити шляхом розрахунку кліренсу креатиніну для виключення пацієнтів із тяжкою нирковою недостатністю (CrCL < 30 мл/хв) (див. розділи « Протипоказання» « Особливості застосування» та « Фармакокінетика» ). Препарат ПРАДАКСА протипоказаний пацієнтам із тяжким порушенням функції нирок.
• Слід оцінювати функцію нирок якщо є підозра щодо погіршення функції нирок під час терапії (наприклад при гіповолемії дегідрації та сумісному застосуванні з певними лікарськими засобами).

Додаткові вимоги до пацієнтів з легкою та помірною нирковою недостатністю та пацієнтів віком від 75 років:

• Під час терапії препаратом ПРАДАКСА слід оцінювати ниркову функцію щонайменше 1 раз на рік або частіше за потреби у певних клінічних ситуаціях якщо очікується що ниркова функція може знижуватися або погіршуватися (наприклад при гіповолемії дегідрації сумісному застосуванні з певними лікарськими засобами та ін.).

Метод що використовувався для оцінки функції нирок (CrCL в мл/хв) під час клінічної розробки ПРАДАКСИ &ndash це метод Кокрофта&ndash Голта (наведено нижче).

• Для креатиніну в мкмоль/л:

1 23 × (140˗вік [роки]) × маса тіла [кг] × (0 85 для жінок)

                                                                                          креатинін плазми [мкмоль/л]

• Для креатиніну в мг/дл:

(140˗вік [роки]) × маса тіла [кг] × (0 85 для жінок)

                                                                                          72 × креатинін плазми [мг/дл]

Цей метод рекомендований для оцінки CrCL пацієнтів перед початком та під час лікування ПРАДАКСОЮ.

Особливі групи хворих.

Порушення функції нирок (запобігання ІНФП ТГВ/ЛЕ).

Лікування пацієнтів із тяжким порушення функції нирок (кліренс креатиніну < 30 мл/хв) препаратом ПРАДАКСА протипоказане (див. розділ « Протипоказання» ).

Пацієнтам з легкими порушеннями функції нирок (кліренс креатиніну 50-&le 80 мл/хв) корекція дози не потрібна. Для пацієнтів із помірними порушеннями функції нирок (кліренс креатиніну 30-50 мл/хв) рекомендована доза становить 300 мг &ndash по 1 капсулі 150 мг 2 рази на добу. Однак для пацієнтів з високим ризиком кровотеч можливе зниження дози ПРАДАКСИ до 220 мг &ndash по 1 капсулі 110 мг 2 рази на добу (див. розділи « Особливості застосування» та « Фармакокінетика» ). Для пацієнтів із порушенням функції нирок рекомендовано ретельне клінічне спостереження.

Одночасне застосування препарату ПРАДАКСА з інгібіторами Р-глікопротеїну від легких до помірних наприклад з аміодароном хінідином або верапамілом (запобігання ІНФП ТГВ/ЛЕ).

Не потрібно коригувати дозу при одночасному застосуванні з аміодароном або хінідином (див. розділи « Особливості застосування» « Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» « Фармакокінетика» ).

Пацієнтам які застосовують одночасно дабігатрану етексилат та верапаміл слід знизити дозу до 220 мг &ndash по 1 капсулі 110 мг 2 рази на добу (див. розділи « Особливості застосування» та « Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» ). У цьому випадку ПРАДАКСУ та верапаміл слід застосовувати в один і той же час.

Маса тіла (запобігання ІНФП ТГВ/ЛЕ).

Виходячи з наявних клінічних та кінетичних даних корекція дози не потрібна (див. розділ « Фармакокінетика» ) але пацієнтам з масою тіла < 50 кг рекомендовано ретельний клінічний контроль (див. розділ « Особливості застосування» ).

Стать (запобігання ІНФП ТГВ/ЛЕ).

Виходячи з наявних клінічних та кінетичних даних корекція дози не потрібна (див. розділ « Фармакокінетика» ).

Порушення функції печінки (запобігання ІНФП ТГВ/ЛЕ).

Пацієнти з підвищеним рівнем ферментів печінки що більше ніж у 2 рази перевищував верхню межу норми (ВМН) були виключені з основних досліджень. Немає досвіду застосування таким пацієнтам тому застосування препарату ПРАДАКСА не рекомендовано для цієї групи пацієнтів (див. розділи « Особливості застосування» « Фармакокінетика» ).

Перехід із застосування препарату ПРАДАКСА на парентеральний антикоагулянт (запобігання ІНФП ТГВ/ЛЕ).

Перед переходом із прийому дабігатрану етексилату на парентеральний антикоагулянт рекомендується зачекати 12 годин після прийому останньої дози (див. розділ « Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» ).

Перехід із застосування парентеральних антикоагулянтів на препарат ПРАДАКСА (запобігання ІНФП ТГВ/ЛЕ).

Припиняють прийом парентерального антикоагулянту та приймають дабігатрану етексилат за 0-2 години до часу ймовірного застосування альтернативної терапії або у момент припинення лікування у випадку продовження терапії (наприклад внутрішньовенний нефракціонований гепарин (див. розділ « « Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» )).

Перехід із застосування препарату ПРАДАКСА на антагоністи вітаміну К (АВК) (запобігання ІНФП ТГВ/ЛЕ).

Умови переходу на застосування АВК на основі CrCl (кліренсу креатиніну):

-              CrCl &ge 50 мл/хв початок застосування АВК &ndash 3 дні до припинення застосування дабігатрану етексилату

-              CrCl &ge 30 - < 50 мл/хв початок застосування АВК &ndash 2 дні до припинення застосування дабігатрану етексилату.

Оскільки ПРАДАКСА може підвищити міжнародне нормалізоване відношення (МНВ) то МНВ буде краще відображати ефект АВК лише через 2 дні після припинення застосування ПРАДАКСИ. До цього часу МНВ слід розглядати з обережністю.

Перехід із застосування антагоністів вітаміну К (АВК) на застосування препарату ПРАДАКСА (запобігання ІНФП ТГВ/ЛЕ).

Застосування антагоністів вітаміну К слід припинити. Дабігатрану етексилат можна застосовувати як тільки міжнародне нормалізоване відношення (МНВ) становить < 2 0.

Кардіоверсія (запобігання ІНФП ТГВ/ЛЕ).

Пацієнти можуть застосовувати дабігатрану етексилат при кардіоверсії.

Пропущена доза (запобігання ІНФП ТГВ/ЛЕ).

Пропущену дозу дабігатрану етексилату можна прийняти за 6 годин до встановленого часу застосування наступної дози. Якщо до застосування наступної дози менше 6 годин пропущену дозу приймати не слід.

Спосіб застосування (запобігання ІНФП ТГВ/ЛЕ).

Капсулу можна приймати незалежно від вживання їжі. Капсулу слід ковтати цілою запиваючи склянкою води для полегшення потрапляння в шлунок. Пацієнтів слід попередити про те що не можна відкривати капсулу оскільки це може підвищити ризик кровотечі (див. розділ « Фармакокінетика» ).

Побічні реакції.

Загалом у 22 % пацієнтів з фібриляцією передсердь які лікувалися для запобігання інсульту та системній емболії (довготривале лікування більше 3 років) 14 % пацієнтів які лікували тромбоз глибоких вен та легеневу емболію та 15 % пацієнтів які лікувалися для запобігання ТГВ та ЛЕ спостерігалися побічні реакції.

Найчастішою побічною реакцією була кровотеча що спостерігалася приблизно у 16 5 % пацієнтів з фібриляцією передсердь які лікувалися для запобігання інсульту та системній емболії та у 14 4 % пацієнтів які лікували ТГВ/ЛЕ. Оскільки групи пацієнтів які лікувалися за трьома показаннями не є зіставними і випадки кровотеч розподілені за системами органів коротка характеристика масивних і будь-яких кровотеч розділена за показаннями і наведена у таблиці 2 і таблиці 3.

Хоча у клінічних дослідженнях частота була низькою масивні або тяжкі кровотечі можуть виникати і залежно від локалізації викликати втрату працездатності загрозливі для життя стани або летальні наслідки.

У таблиці 1 наведено побічні реакції виявлені у пацієнтів під час дослідження запобігання інсульту та системній емболії та лікування та запобігання тромбозу глибоких вен та легеневій емболії за системами органів і частотою. Частота визначається як: дуже часто
(&ge 1/10) часто (&ge 1/100 ˗ < 1/10) нечасто (&ge 1/1000 ˗ < 1/100) рідко (&ge 1/10000 ˗ < 1/1000) дуже рідко (< 1/10000) невідомо (не можна встановити за наявними даними).

Таблиця 1

Кровотеча.

Запобігання інсульту та системній емболії у пацієнтів з фібриляцією передсердь з одним або більше фактором ризику.

У таблиці 2 наведено дані про випадки кровотеч від масивних до будь-яких кровотеч у провітальних дослідженнях запобігання інсульту та системній емболії у пацієнтів з фібриляцією передсердь.

Таблиця 2

Масивні кровотечі визначалися за одним з нижчезазначених критеріїв:

кровотеча пов&rsquo язана зі зниженням рівня гемоглобіну до 20 г/л або яка призводить до трансфузії щонайменше 2 одиниць крові чи осаджених еритроцитів

симптоматична кровотеча у критичній ділянці або в органі: внутрішньоочна внутрішньо-черепна інтраспінальна або внутрішньом&rsquo язова з підвищенням тиску в будь-якій анатомічній порожнині ретроперитонеальна інтраартикулярна або перикардіальна кровотеча.

Масивні кровотечі класифікувалися як загрозливі для життя якщо вони задовольняли один з таких критеріїв: летальна кровотеча симптоматична внутрішньочерепна кровотеча зниження рівня гемоглобіну до 50 г/л трансфузія щонайменше 4 одиниць крові або осаджених еритроцитів кровотеча пов&rsquo язана з артеріальною гіпотензією що потребує застосування внутрішньовенних інотропних засобів кровотеча що потребує хірургічного втручання.

Клінічні переваги дабігатрану відносно запобігання інсульту та системній емболії та знижений ризик внутрішньомозкової кровотечі порівняно з такими при застосуванні варфарину зафіксовані в індивідуальних субгрупах наприклад за нирковою недостатністю віком одночасним застосуванням інших лікарських засобів таких як антитромбоцитарні засоби або інгібітори Р-gp. Тоді як певна субгрупа пацієнтів має підвищений ризик масивної кровотечі при застосуванні антикоагулянтів надмірний ризик кровотечі для дабігатрану можливий внаслідок шлунково-кишкової кровотечі типової протягом 3-6 місяців після початку терапії дабігатрану етексилатом.

Лікування тромбозу глибоких вен (ТГВ) і легеневої емболії (ЛЕ) та запобігання рецидивуючому ТГВ та ЛЕ у дорослих (ТГВ/ЛЕ).

У таблиці 3 наведено дані щодо випадків кровотеч які спостерігалися у ході об&rsquo єднаних основних досліджень з лікування ТГВ/ЛЕ. В об&rsquo єднаних дослідженнях початкові кінцеві точки безпеки масивних кровотеч масивних або клінічно значущих кровотеч та будь-яких кровотеч були значущо нижчими порівняно з такими при застосуванні варфарину при номінальному рівні альфа 5  %.

Таблиця 3

Кровотечі для обох методів лікування були оцінені після першого застосування дабігатрану етексилату або варфарину після закінчення парентеральної терапії (тільки період перорального лікування). Включає всі випадки кровотеч які спостерігалися протягом застосування дабігатрану етексилату. Для варфарину було включено всі випадки кровотеч за винятком тих які спостерігалися протягом перехідного періоду з парентеральної терапії на варфарин.

Масивні кровотечі визначали відповідно до рекомендацій Міжнародної Спільноти Тромбозів та Гемостазу. Кровотечі були класифіковані як масивні у разі відповідності одному з таких критеріїв:

·                     летальна кровотеча

·                     симптоматична кровотеча в критичних зонах та органах така як внутрішньочерепна інтраспінальна внутрішньоочна забрюшинна внутрішньосуглобова перикардіальна внутрішньом&rsquo язова з синдромом здавлювання. Для того щоб кровотеча в критичних зонах та органах була класифікована як масивна її необхідно оцінювати за симптоматичними клінічними проявами

·                     кровотеча спричиняє падіння рівня гемоглобіну до 20 г/л (1 24 ммоль/л) або більше або призводить до трансфузії 2 або більше одиниць крові або еритроцитів.

У таблиці 4 наведено дані щодо випадків кровотеч які спостерігалися у ході об&rsquo єднаних основних досліджень профілактики ТГВ/ЛЕ. Деякі кровотечі були значущо нижчими  порівняно з такими при застосуванні варфарину при номінальному рівні альфа 5  %.

Таблиця 4

* Відношення ризику не оцінювали оскільки не виявлено випадків ні в одній з груп пацієнтів.

У таблиці 5 наведено дані щодо випадків кровотеч які спостерігалися у ході основного дослідження з профілактики ТГВ/ЛЕ. Рівень комбінації масивних кровотеч/клінічно значущих кровотеч та рівень будь-яких кр