Оспамокс 500 мг таблетки №12

Інструкція оспамокс (ospamox) таблетки

Склад

діюча речовина оспамокс: амоксицилін

1  таблетка містить амоксициліну 500 мг або 1000 мг у формі амоксициліну  тригідрату

допоміжні речовини оспамокс: магнію стеарат, повідон (К 25), натрію крохмальгліколят (тип А), целюлоза мікрокристалічна

оболонка оспамокс:  титану діоксид (Е 171), тальк, гіпромелоза.

Лікарська форма

Таблетки, вкриті  плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості:

овальні, двоопуклі таблетки від білого до кремового кольору з характерним запахом, з рискою з обох боків.

Фармакотерапевтична група

Протимікробні засоби для системного застосування. Бета-лактамні антибіотики. Пеніциліни широкого спектра дії. Амоксицилін. Код АТХ J01C A04.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Амоксицилін &ndash напівсинтетичний амінопеніциліновий антибіотик широкого спектра дії для перорального застосування. Пригнічує синтез клітинної стінки бактерій. Має  широкий спектр антимікробної дії.

До препарату  оспамокс чутливі такі види мікроорганізмів:

• грампозитивні аероби: Enterococcusfaecalis, Listeriamonocytogenes, Streptococcusagalactiae, Streptococcusbovis, Streptococcuspyogenes
• грамнегативні аероби:Helicobacterpylori
• анаероби:   Peptostreptococci
• інші: Borrelia.

Непостійно чутливі (набута резистентність може стати проблемою): Enterococcusfaecium, Streptococcuspneumoniae, Streptococcusviridans, Escherichiacoli, Haemophilusinfluenzae, Haemophilusparainfluenzae, Moraxellacatarrhalis, Proteusmirabilis, Prevotella,    Fusobacteriumspp.

Стійкі такі види, як:Staphylococcusaureus, Acinetobacter, Citrobacter, Enterobacter, Klebsiella, Legionella, Morganellamorganii, Proteusvulgaris, Providencia, Pseudomonas, Serratia, Bacteroidesfragilis, Chlamydia, Mycoplasma, Rickettsia.

Фармакокінетика.

Всмоктування. Абсолютна біодоступність амоксициліну залежить від дози і знаходиться в межах від 75 до 90 %. У дозах від 250 мг до 1000 мг біодоступність (параметри AUC та C_max) лінійно пропорційна дозі. При більш високих дозах ступінь абсорбції знижується. Прийом їжі практично не впливає на абсорбцію препарату оспамокс. Після прийому разової дози 500 мг  концентрація амоксициліну у плазмі крові становить 6-11 мг/л. Максимальна концентрація активної речовини у плазмі крові досягається через 1-2 години. 

Розподіл.Приблизно 17 % амоксициліну зв&rsquo язується з білками плазми крові. Терапевтична концентрація препарату  оспамокс швидко досягається в сироватці крові, легенях, бронхіальному секреті, рідині середнього вуха, жовчі та сечі. Концентрація амоксициліну в жовчі перевищує його концентрацію у крові у 2-4 рази.  Оспамокс погано проникає у спинномозкову рідину однак при запаленні мозкових оболонок (наприклад, при менінгітах) концентрація у спинномозковій рідині становить приблизно 20 % від концентрації у плазмі крові.

Метаболізм.  Оспамокс частково метаболізується, більшість його метаболітів неактивна.

Виведення.Оспамокс виводиться переважно нирками. Приблизно 60-80 % прийнятої дози елімінує через  6 годин у незміненому стані. Період напіввиведення амоксициліну становить         1-1,5 години. При порушенні функції нирок період напіввиведення амоксициліну збільшується і досягає 8,5 години при анурії.

Період напіввиведення Оспамоксу не змінюється при порушенні функції печінки.

Показання

Спричинені чутливими до лікарського засобу мікроорганізмами інфекції:

• дихальних шляхів
• сечостатевої системи
• травного тракту (у тому числі ерадикація Helicobacterpylori у пацієнтів з виразкою  шлунка або дванадцятипалої кишки, у складі комбінованої терапії)
• шкіри  та м&rsquo яких тканин.

При застосуванні  Оспамокс в складі комбінованої терапії для ерадикації Helicobacterpylori слід враховувати інформацію про інші лікарські засоби, що застосовуються у комбінованій терапії.

Протипоказання

Підвищена чутливість до амоксициліну, до інших пеніцилінів або до допоміжних речовин препарату оспамокс. Наявність в анамнезі тяжких реакцій гіперчутливості (у т. ч. анафілаксії) до бета-лактамних антибіотиків (у т. ч. цефалоспоринів, карбапенемів або монобактамів).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Пробенецид. Не рекомендується одночасне застосування з Оспамоксом. Пробенецидзменшує ниркову канальцеву секрецію амоксициліну, що може призводити до збільшення його рівня у плазмі крові і пролонгування дії.

Алопуринол. Одночасне застосування з Оспамоксом сприяє виникненню шкірних алергічних реакцій.

Тетрацикліни. Тетрацикліни та інші препарати, що чинять бактеріостатичну дію (антибіотики тетрациклінового ряду, макроліди, хлорамфенікол), можуть нейтралізувати бактерицидний ефект Оспамоксу.

Паралельне застосування аміноглікозидів є можливим (синергічний ефект).

Оральні антикоагулянти. При застосуванні антибіотиків пеніцилінового ряду та антикоагулянтів не було повідомлень про їх взаємодію. Однак, описані окремі випадки збільшення рівня міжнародного нормалізованого відношення (МНВ) у пацієнтів, які одночасно приймали  Оспамокс та аценокумарол або варфарин. Якщо таке застосування необхідне, слід ретельно контролювати протромбіновий час або МНВ з додаванням або припиненням лікування амоксициліном. Крім того, може виникати необхідність проведення корекції дози оральних антикоагулянтів.

Метотрексат. Застосування амоксициліну з метотрексатом призводить до збільшення  токсичної дії останнього.  Оспамокс зменшує нирковий кліренс метотрексату, тому слід перевіряти рівень його концентрації у сироватці крові.

Інші види взаємодій.

Підвищений рівень Оспамоксу в плазмі крові та сечі може впливати на результати деяких лабораторних досліджень. При застосуваннi хiмiчних методiв зазвичай спостерiгаються хибнопозитивнi результати.

При випробуванні на наявнiсть глюкози в сечi рекомендується використовувати ферментативний глюкозооксидазний метод.

Наявність Оспамоксу може впливати на результати  кількісного визначення естріолу у вагітних жінок.

Особливості застосування

Гіперчутливість. Перед початком лікування Оспамоксом необхідно точно визначити наявність в анамнезі реакцій гіперчутливості до пеніцилінів, цефалоспоринів або інших бета-лактамних антибактеріальних препаратів та алергенів.

Серйозні, а часом навіть летальні випадки гіперчутливості   (включаючи анафілактоїдні реакції та тяжкі шкірні небажані реакції) спостерігаються у пацієнтів під час терапії пеніциліном. Такі реакції вірогідніше виникають у хворих з наявністю гіперчутливості до пеніцилінів в анамнезі чи наявністю гіперчутливості до різних алергенів. У разі виникнення алергічної реакції терапію Оспамоксом  слід припинити та призначити відповідне лікування.

Нечутливі мікроорганізми. Оскільки  Оспамокс не призначений для лікування деяких типів інфекцій, то препарат оспамокстреба застосовувати лише коли патогенний мікроорганізм ідентифікований, або, коли існують підстави вважати, що даний інфекційний збудник, імовірніше за все, є чутливим до дії амоксициліну (див. розділ « Фармакологічні властивості» ). Це особливо стосується пацієнтів, що лікують інфекції сечостатевої системи та тяжкі ЛОР інфекції.

Судоми. У пацієнтів з порушенням функції нирок, а також у тих, хто приймає високі дози препарату оспамокс, чи має схильність (наприклад, наявність в анамнезі епілептичних нападів, лікованої епілепсії, менінгіту (див. розділ « Побічні реакції» ) можуть виникати судоми.

Ниркова недостатність. У пацієнтів з нирковою недостатністю дозу Оспамоксу слід коригувати залежно від ступеня ниркової недостатності.

Шкірні реакції. Поява на початку лікування генералізованої еритеми з гарячкою, асоційованою з пустулами, може бути симптомом гострого генералізованого екзантематозного пустульозу. У такому разі необхідно припинити лікування і в подальшому протипоказано застосовувати Оспамокс.

Слід уникати застосування Оспамоксу при підозрі на інфекційний мононуклеоз, оскільки виникнення кореподібного висипу в цьому випадку може асоціюватися з гіперчутливістю до пеніцилінів.

Реакція Яриша-Герксгеймера. Слід звернути увагу, щопри лікуванні хвороби Лайма Оспамоксом може спостерігатися реакція Яриша-Герксгеймера (див. розділ « Побічні реакції» ), яка виникає внаслідок бактерицидної дії амоксициліну на збудника хвороби Лайма &ndash спірохету Borrelia burgdorferi.

Резистентність. Тривале застосування препарату  оспамокс іноді може спричиняти надмірний ріст нечутливої до препарату мікрофлори. Як і при застосуванні інших пеніцилінів широкого спектра дії, можуть виникати суперінфекції.

Псевдомембранозний коліт. При застосуванні практично всіх антибактеріальних препаратів, включаючи амоксицилін, повідомлялося про розвиток антибіотикоасоційованого коліту від легкого ступеня до такого, що становить загрозу життю. При виникненні тяжкої діареї, характерної для псевдомембранозного коліту  рекомендується припинити застосування препарату  оспамокс і вжити відповідних заходів. Застосування антиперистальтичних засобів протипоказано.

Слід також вжити необхідних заходів при виникненні геморагічних колітів чи реакцій гіперчутливості.

Тривала терапія. При лікуванні протягом тривалого часу рекомендується періодично оцінювати функції систем організму, включаючи ниркову, печінкову та гемопоетичну систему. Повідомлялося про підвищення рівнів печінкових ферментів та про випадки зміни показників крові.

Антикоагулянти. Дуже рідко повідомлялося про подовження протромбінового часу у пацієнтів, які застосовували Оспамокс. При одночасному призначенні препарату  оспамокс з антикоагулянтами слід здійснювати відповідний контроль та коригувати дозу останніх, якщо необхідно.

Кристалурія. У пацієнтів зі зниженим діурезом дуже рідко спостерігалась кристалурія. Також при застосуванні високих доз препарату  оспамокс необхідно вживати достатню кількість рідини для профілактики кристалурії, яка може бути викликана амоксициліном. Наявність високої концентрації Оспамоксу у сечі може спричинити випадання осаду в сечовому катетері, тому його слід візуально перевіряти через певні проміжки часу.

Застереження для недоношених дітей і в неонатальному періоді: слід контролювати функцію нирок, печінки та крові.

При застосуванні Оспамоксу в складі комбінованої терапії для ерадикації Helicobacterpylori слід ознайомитися з інструкцією для медичного застосування інших лікарських засобів для комбінованої терапії.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Оспамокс  проникає через плацентарний бар&rsquo єр його концентрація в плазмі крові плода становить приблизно 25-30 % від концентрації у плазмі крові вагітної. Обмежені дані щодо застосування амоксициліну у період вагітності свідчать про відсутність небажаного впливу на плід/новонародженого. Дослідження на тваринах показали відсутність тератогенної дії амоксициліну. При необхідності призначення амоксицилінуу період вагітності слід провести ретельну оцінку співвідношення потенційного ризику для плода та очікуваної користі для жінки.

Оспамокс  виділяється у незначній кількості в грудне молоко, тому не можна виключити ризик розвитку гіперчутливості у дитини у період годування груддю. Застосування препарату оспамокс у цей період  можливе тільки тоді, коли очікувана користь для жінки перевищує потенційний ризик для дитини. Годування груддю слід припинити, якщо у новонародженого виникли шлунково-кишкові розлади (діарея, кандидоз або висипання на шкірі).

Фертильність. Дані щодо впливу Оспамоксу на фертильність у людей відсутні. У ході дослідження репродуктивної токсичності на тваринах відмічали відсутність впливу на фертильність.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

До з&rsquo ясування індивідуальної реакції на препарат  оспамокс (може бути запаморочення, судоми) рекомендується дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Спосіб застосування та дози

Дози Оспамоксу встановлює лікар залежно від віку, маси тіла та стану нирок хворого, а також від чутливості мікроорганізмів та локалізації інфекційного процесу.

Прийом їжі не впливає на всмоктування Оспамоксу. Таблетку оспамокс слід ковтати цілою або розділити на частини, не розжовувати, запити 1 склянкою води.

Дозування. У разі інфекційно-запальних захворювань легкого та середнього ступеня дорослим і дітям віком від 12 років (з масою тіла понад 40 кг)  рекомендується приймати 500-750 мг 2 рази на добу або 500 мг 3 рази на добу.

При лікуванні хронічних захворювань, у разі рецидиву, інфекції тяжкого перебігу дозу препарату  оспамокс можна збільшити і її рекомендується розподілити на 3 прийоми: дорослим призначають  по 750-1000 мг  Оспамокс 3 рази на добу дітям віком від 12 років &ndash до 60 мг/кг/добу за 3 прийоми.

Діти з масою тіла < 40 кг.

Добова доза оспамокс для дітей становить 40-90 мг/кг/добу, розподілена на 2-3 прийоми  (не перевищувати дозу 3 г/добу), залежно від показань, тяжкості захворювання і чутливості мікроорганізмів.

Дані фармакокінетики та фармакодинаміки свідчать, що застосування препарату  оспамокс тричі на добу більш ефективне, ніж двічі на добу (добову дозу препарату оспамокс рекомендується розподіляти на 2 прийоми, якщо вона наближається до верхньої рекомендованої межі).

Спеціальні рекомендації.

Тонзиліт: 50 мг/кг/добу оспамокс за 2 прийоми.

Гострий середній отит: в зоні високої поширеності пневмококу зі зниженою чутливістю до пеніцилінів дозовий режим повинен відповідати національним/локальним рекомендаціям.

Рання стадія хвороби Лайма (мігруюча еритема): 50 мг/кг/добу  Оспамокс за 3 прийоми протягом 14-21 днів.

Профілактика ендокардиту: дорослі &ndash прийом разової дози 2-3 г Оспамоксу за 1 годину до планової хірургічної процедури діти &ndash прийом разової дози 50 мг/кг маси тіла за 1 годину до планової хірургічної процедури.

Гонорея (гостра, неускладнена): прийом разової дози 3 г.

Тривалість застосування. У разі інфекцій легкого та середнього ступеня препарат  оспамокс приймають протягом 5-7 днів. Однак якщо інфекції спричинені стрептококом, тривалість лікування має становити не менше 10 днів.

При лікуванні хронічних захворювань, локальних інфекційних уражень, інфекцій тяжкого перебігу тривалість лікування визначають за клінічною картиною захворювання.

Прийом препарату  оспамокс слід продовжувати протягом 48 годин після зникнення симптомів захворювання.

Пацієнти з порушеннями функції нирок.

Необхідно знизити дозу препарату  оспамокс    пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю.

Пацієнтам з кліренсом креатиніну нижче 30 мл/хв рекомендовано збільшувати  інтервал між прийомом препарату  оспамокс і зменшувати добову дозу препарату оспамокс. При порушенні функції нирок не рекомендуються короткі курси лікування (прийом разової дози 3 г).

Таблиця 1

Ниркова недостатність у дорослих пацієнтів (включаючи пацієнтів літнього віку)

В кінці процедури гемодіалізу слід застосовувати 500 мг амоксициліну.

Таблиця 2

Ниркова недостатність у дітей з масою тіла менше 40 кг

Пацієнти з порушеннями функції печінки.

При порушенні функції печінки зміна дозування не потрібна.

Діти

Дітям віком до 12 років рекомендована інша лікарська форма препарату  оспамокс &ndash суспензія.

Передозування

Симптоми: порушення функції травного тракту &ndash нудота, блювання, діарея, наслідком чого може бути порушення водно-електролітного балансу.

Повідомлялося про випадки кристалурії, що іноді призводили до ниркової недостатності. Судоми можуть виникати у пацієнтів з порушеннями функції нирок або у пацієнтів, які отримували високі дози (див. розділи « Особливості застосування» та « Побічні реакції» .)

Лікування: слід викликати блювання або провести промивання шлунка, після чого прийняти активоване вугілля та осмотичний послаблювальний засіб. Слід підтримувати водний та електролітний баланс.  Оспамокс можна видалити з кровотоку шляхом гемодіалізу. Специфічний антидот невідомий.

Побічні реакції

Найбільш поширеними побічними реакціями є діарея, нудота та шкірні висипання.

Критерії оцінки частоти розвитку побічних реакцій: часто (&ge 1/100, < 1/10), нечасто (&ge 1/1000, < 1/100), рідко (&ge 1/10000, < 1/1000), дуже рідко (< 1/10000).

Інфекції та інвазії: нечасто &ndash тривале або повторне застосування препарату  оспамокс може призвести до розвитку суперінфекцій і надмірного росту нечутливих мікроорганізмів або дріжджів, що спричиняють  кандидоз шкіри та слизових оболонок.

З боку системи крові та лімфатичної системи: рідко &ndash еозинофілія, гемолітична анемія дуже рідко &ndash лейкопенія, тяжка нейтропенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія, панцитопенія, мієлосупресія, гранулоцитопенія, збільшення часу кровотечі та протромбінового індексу. Ці прояви є оборотними за умови припинення лікування.

З боку імунної системи: рідко &ndash тяжкі алергічні реакції, включаючи ангіоневротичний набряк (набряк Квінке), анафілаксію, сироваткову хворобу, алергічний васкуліт, набряк гортані, анафілактичний шок невідомо &ndash реакція Яриша-Герксгеймера (див. розділ « Особливості застосування» ).

З боку травного тракту: часто &ndash діарея, нудота, блювання, метеоризм, м&rsquo які випорожнення, свербіж у ділянці ануса, втрата апетиту, енантема (особливо у ділянці рота), сухість у роті, порушення смаку рідко &ndash зміна кольору поверхні зубів (особливо у дітей при прийомі суспензії). Належні гігієнічні процедури для порожнини рота можуть попередити зміну кольору зубів, оскільки такій наліт здебільшого видаляється при чищенні зубів дуже рідко &ndash антибіотикоасоційований коліт (включаючи псевдомембранозний і геморагічний коліт), кандидоз кишечнику, забарвлення язика у чорний колір. Ці побічні явища в основному не тяжкі і минають або під час лікування, або одразу після завершення терапії. Виникненню таких явищ можна запобігти, якщо застосовувати  Оспамокс під час прийому їжі.

З боку нервової системи: дуже рідко &ndash гіперкінезія, гіперактивність, запаморочення, судоми (у пацієнтів з епілепсією і менінгітом, у разі порушення функції нирок, при застосуванні високих доз Оспамоксу), асептичний менінгіт. 

З боку гепатобіліарної системи: дуже рідко &ndash гепатит, холестатична жовтяниця, помірне і короткочасне підвищення рівня печінкових ферментів (АСТ, АЛТ).

З боку шкіри та підшкірної клітковини: часто &ndash шкірні висипання, кропив&rsquo янка, свербіж дуже рідко &ndash мультиформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, бульозний та ексфоліативний дерматит, гострий генералізований екзантематозний пустульоз, синдром Лайєлла, реакція на ліки у вигляді еозинофілії та системних проявів (DRESS синдром).

Раптове виникнення кропив&rsquo янки вказує на алергічну реакцію на  Оспамокс і потребує негайного припинення терапії.

З боку нирок та сечовидільної системи:   рідко &ndash гострий інтерстиціальний нефрит, кристалурія.

Інші: рідко &ndash гарячка.

Термін придатності

4 роки.

Умови зберігання

Зберігати оспамокс при температурі не вище 25 ° С в оригінальній упаковці.

Зберігати оспамокс в недоступному для дітей місці.

Упаковка

Таблетки по 500 мг оспамокс: по 12 таблеток у блістері по 1 (12 ´ 1) блістеру в картонній коробці

таблетки по 1000 мг оспамокс: по 6 таблеток у блістері по 2 (6 ´ 2) блістери в картонній коробці.

Категорія відпуску

За рецептом.