Онгліза 5 мг таблетки №30

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

Онгліза

(Onglyza^тм)

Склад:                                                                                                                                                                                                                         

діюча речовина: саксагліптин

1 таблетка вкрита плівковою оболонкою містить 2 5 мг або 5 мг саксагліптину гідрохлориду у перерахуванні на саксагліптин

допоміжні речовини: лактоза моногідрат целюлоза мікрокристалічна натрію кроскармелоза магнію стеарат та барвники для 2 5 мг: Опадрай ІІ білий Опадрай ІІ жовтий Опакод синій

барвники для 5 мг: Опадрай  ІІ білий Опадрай ІІ рожевий Опакод синій.

Лікарська форма. Таблетки вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості:

таблетки по 2 5 мг: двоопуклі круглі таблетки вкриті плівковою оболонкою від блідо-жовтого до світло-жовтого кольору з написом 2.5 з одного боку та написом 4214 з іншого зроблені синім чорнилом

таблетки по 5 мг: двоопуклі круглі таблетки вкриті плівковою оболонкою рожевого кольору з написом 5 з одного боку та написом 4215 з іншого зроблені синім чорнилом.

Фармакотерапевтична група. Пероральні гіпоглікемізуючі препарати. Інгібітор дипептидилпептидази (інгібітор ДПП-4). Саксагліптин.  Код АТХ  A10B H03.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Механізм дії та фармакодинамічні ефекти.

Саксагліптин &ndash високопотужний (Кі: 1 3 нМ) селективний оборотний конкурентний інгібітор ДПП-4. У пацієнтів з цукровим діабетом ІІ типу застосування саксагліптину призводить до інгібування ферментної активності ДПП-4 протягом 24-годинного періоду. Після перорального навантаження глюкозою таке інгібування ДПП-4 призводило до зростання у 2-3 рази рівнів циркулюючих активних гормонів-інкретинів у тому числі глюкагоноподібного пептиду-1 (ГПП-1) та глюкозозалежного інсулінотропного поліпептиду (ГІП) зниження концентрацій глюкагону та зростання глюкозозалежної реактивності бета-клітин що спричиняло підвищення концентрацій інсуліну та С-пептиду. Посилений викид інсуліну бета-клітинами та зниження синтезу глюкагону альфа-клітинами підшлункової залози асоціювалося з нижчими концентраціями глюкози натще та зменшенням коливань рівнів глюкози після перорального навантаження глюкозою чи приймання їжі. Саксагліптин поліпшує контроль глікемії за рахунок зниження концентрацій глюкози натще та після вживання їжі у пацієнтів з цукровим діабетом ІІ типу.

Клінічна ефективність та безпека.

Усього у 6 подвійних сліпих контрольованих клінічних дослідженнях безпеки та ефективності що проводились з метою оцінювання впливу саксагліптину на контроль глікемії   були   рандомізовані   4148 пацієнтів   з   цукровим   діабетом   ІІ типу   у   тому   числі 3021 пацієнт який отримував лікування саксагліптином. У цих дослідженнях 634 пацієнти мали вік від 65 років а 59 пацієнтів &ndash від 75 років. Лікування саксагліптином 5 мг 1 раз на добу забезпечувало клінічно та статистично значуще покращення показників гемоглобіну А1с (HbA1c) глюкози плазми крові натще та після вживання їжі порівняно з плацебо на тлі монотерапії у комбінації з метформіном (початкова або додаткова терапія) у комбінації з сульфонілсечовиною та у комбінації з тіазолідиндіоном (див. Таблицю 3). Очевидних змін маси тіла асоційованої з саксагліптином також не спостерігалось. Зниження рівнів HbA1c відзначалось в усіх підгрупах включаючи підгрупи за статтю віком расовою належністю та індексом маси тіла (ІМТ) на початковому рівні вищий рівень HbA1c асоціювався з більшою скоригованою середньою зміною порівняно з початковим рівнем при застосуванні саксагліптину.

Саксагліптин у вигляді монотерапії.

Два подвійні сліпі плацебо-контрольовані дослідження тривалістю 24 тижні були проведені з метою оцінювання ефективності та безпеки саксагліптину у вигляді монотерапії у пацієнтів з цукровим діабетом II типу. В обох дослідженнях прийом саксагліптину 1 раз на добу забезпечував статистично значуще покращення показника HbA1c (див.Таблицю 3). Дані цих досліджень підтверджуються результатами двох наступних 24-тижневих регіональних (Азія) досліджень монотерапії в яких саксагліптин 5 мг порівнювали з плацебо.

Саксагліптин в якості доповнення до терапії метформіном.

Плацебо-контрольоване дослідження саксагліптину в якості доповнення до метформіну тривалістю 24 тижні проводили з метою оцінювання ефективності та безпеки саксагліптину в комбінації з метформіном у пацієнтів з недостатнім контролем глікемії (HbA1c 7-10 %) на тлі лікування тільки метформіном. Саксагліптин (n=186) забезпечував статистично значуще покращення показників Hb1Ac   глюкози   натще   та   після вживання їжі порівняно з плацебо (n=175). Покращення показників HbA1c глюкози після вживання їжі та натще після лікування саксагліптином 5 мг та метформіном зберігалось  протягом 102 тижнів дослідження. Зміна HbA1c у пацієнтів які приймали саксагліптин 5 мг у комбінації з метформіном (n=31) порівняно з тими хто отримував плацебо та метформін (n=15) становила -0 8 % у Тиждень 102.

Саксагліптин в якості доповнення до метформіну порівняно з сульфонілсечовиною в якості доповнення до метформіну.

52-тижневе дослідження проводили з метою оцінювання ефективності та безпеки саксагліптину 5 мг у комбінації з метформіном (428 пацієнтів) порівняно з сульфонілсечовиною (гліпизид 5 мг з поступовим збільшенням дози до 20 мг за потреби середня     доза   становила  15 мг)   у   комбінації   з   метформіном   (430 пацієнтів)   з   участю    858 пацієнтів з недостатнім контролем глікемії (HbA1c 6 5 %-10 %) на тлі лікування тільки метформіном.   Середня доза   метформіну в кожній з груп лікування становила приблизно 1900 мг. Через 52 тижні в групах саксагліптину та гліпизиду спостерігалося близьке за значенням зниження порівняно з початковим значенням показника HbA1c за результатами проведеного згідно з протоколом аналізу (-0 7 % проти -0 8 % відповідно середнє початкове значення HbA1c 7 5 % в обох групах). Аналіз у популяції пацієнтів яким призначалося досліджуване лікування дав такі ж результати. Саксагліптин забезпечував статистично значущу меншу частку пацієнтів з гіпоглікемією а саме &ndash 3 % (19 явищ у 13 пацієнтів) проти 36 3 % (750 явищ у 156 пацієнтів) у групі гліпизиду.

У пацієнтів які отримували лікування саксагліптином відзначалося значне зниження від початкового рівня маси тіла порівняно зі збільшенням маси тіла у пацієнтів які приймали гліпизид (-1 1 кг проти +1 1 кг).

Саксагліптин у якості доповнення до метформіну порівняно з сітагліптином у якості доповнення до метформіну.

18-тижневе дослідження проводили з метою оцінювання ефективності та безпеки саксагліптину 5 мг в комбінації з метформіном (403 пацієнти) порівняно з сітагліптином      100 мг у комбінації з метформіном (398 пацієнтів) з участю 801 пацієнтів з недостатнім контролем глікемії на тлі лікування тільки метформіном. Після 18 тижнів досліджуваного лікування саксагліптин не поступався за ефективністю сітагліптину стосовно середнього зниження від початкового рівня HbA1c як для популяції згідно з протоколом так і для повної популяції аналізу. Зниження від початкового рівня HbA1c відповідно для саксагліптину та сітагліптину за результатами первинного аналізу згідно з протоколом становило -0 5 % (середнє та медіанне значення) та -0 6 % (середнє та медіанне значення). Згідно з даними для повної   вибірки підтверджувального аналізу середнє зниження показника становило -0 4 % та -0 6 % відповідно для саксагліптину та сітагліптину з медіанним зниженням -0 5 % для обох груп.

Саксагліптин у комбінації з метформіном у якості початкової терапії.

24-тижневе дослідження проводили з метою оцінювання ефективності та безпеки саксагліптину 5 мг у комбінації з метформіном у якості початкової комбінованої терапії у пацієнтів з недостатнім контролем глікемії (HbA1c 8-12 %) які раніше не отримували ніякого лікування. Початкова терапія з використанням комбінації саксагліптину 5 мг та метформіну (n=306) забезпечила значуще покращення показників HbA1c глюкози натще та глюкози після вживання їжі порівняно із застосуванням монотерапії саксагліптином (n=317) або метформіном (n=313) у якості початкової терапії. Зменшення показника HbA1від початкового рівня до Тижня 24 спостерігалось в усіх оцінюваних підгрупах визначених за початковими показниками HbA1c більш виражене зниження відзначалось у пацієнтів які на початковому рівні мали показник HbA1c &ge 10 % (див. Таблицю 3). Покращення показників HbA1c глюкози після вживання їжі та натще після початкового лікування саксагліптином 5 мг та метформіном зберігалось до Тижня 76. Зміна HbA1c у пацієнтів які приймали саксагліптин    5 мг у комбінації з метформіном (n=177) порівняно з тими хто отримував метформін і плацебо (n=147) становила -0 5 % у Тиждень 76.

Саксагліптин у якості доповнення до терапії глібенкламідом.

Плацебо-контрольоване дослідження тривалістю 24 тижні проводили з метою оцінювання ефективності та безпеки саксагліптину в комбінації з глібенкламідом у пацієнтів з недостатнім контролем глікемії (HbA1c 7 5-10 %) на момент відбору на тлі лікування тільки глібенкламідом у субмаксимальних дозах. Саксагліптин у комбінації з сульфонілсечовиною у фіксованій проміжній дозі (глібенкламід 7 5 мг) порівнювали з титруванням до вищої дози глібенкламіду (приблизно у 92 % пацієнтів у групі плацебо та глібенкламіду здійснювали титрування до остаточної загальної добової дози 15 мг). Саксагліптин (n=250) забезпечував значуще покращення показників Hb1Ac глюкози натще та після вживання їжі порівняно з титруванням глібенкламіду до вищої дози (n=264). Покращення показників HbA1c та глюкози після вживання їжі після лікування саксагліптином 5 мг зберігалось до Тижня 76. Зміна з боку HbA1c у пацієнтів які приймали саксагліптин 5 мг (n=56) порівняно з тими хто отримував зростаючі до вищої дози глібенкламіду і плацебо (n=27) становила -0 7 % у Тиждень 76.

Саксагліптин у якості доповнення до комбінованої інсулінотерапії (з метформіном або без).

Усього 455 пацієнтів з цукровим діабетом ІІ типу взяли участь у 24-тижневому рандомізованому подвійному сліпому плацебо-контрольованому дослідженні з метою оцінювання ефективності та безпеки саксагліптину в комбінації зі стабільною дозою інсуліну (в середньому на початковому рівні:  54 2 одиниці) у пацієнтів з недостатнім контролем глікемії (HbA1c &ge 7 5 % і &le 11%) на тлі тільки інсуліну (n=141) або інсуліну в комбінації зі стабільною дозою метформіну (n=314). Саксагліптин 5 мг у якості доповнення до інсуліну з метформіном (або без) забезпечував статистично значуще покращення показників HbA1c та глюкози після вживання їжі після 24 тижнів застосування порівняно з додаванням плацебо до інсуліну з метформіном або без. Близьке за значенням зменшення показника HbA1c порівняно з плацебо було досягнуте у пацієнтів які приймали саксагліптин 5 мг у якості доповнення до інсуліну незалежно від застосування метформіну (-0 4 % для обох підгруп). Покращення від початкового рівня показника HbA1c зберігалось у групі додавання саксагліптину до інсуліну порівняно з групою додавання плацебо до інсуліну з метформіном або без до Тижня 52. Зміна з боку HbA1c для групи саксагліптину (n=244) порівняно з плацебо (n=124) становила -0 4 % у Тиждень 52.

Саксагліптин у якості доповнення до терапії тіазолідиндіоном.

Плацебо-контрольоване дослідження тривалістю 24 тижні проводили з метою оцінювання ефективності та безпеки саксагліптину у комбінації з тіазолідиндіоном (ТЗД) у пацієнтів з недостатнім контролем глікемії (HbA1c 7-10 5 %) на тлі лікування тільки ТЗД. Саксагліптин (n=183) забезпечував значуще покращення показників Hb1Ac глюкози натще та після вживання їжі порівняно з плацебо (n=180). Покращення показників HbA1c та глюкози натще і після вживання їжі після лікування саксагліптином 5 мг зберігалось до Тижня 76. Зміна з боку HbA1c у пацієнтів які приймали саксагліптин 5 мг (n=82) порівняно з тими хто отримував ТЗД і плацебо (n=53) становила -0 9 % у Тиждень 76.

Саксагліптин у якості доповнення до комбінованої терапії метформіном і сульфонілсечовиною.

Усього 257 пацієнтів з цукровим діабетом ІІ типу взяли участь у 24-тижневому рандомізованому подвійному сліпому плацебо-контрольованому дослідженні з метою оцінювання ефективності та безпеки саксагліптину (5 мг 1 раз на добу) у комбінації з метформіном та сульфонілсечовиною (СС) у пацієнтів з недостатнім контролем глікемії (HbA1c &ge 7 % та &le 10 %). Саксагліптин (n=127) забезпечував значуще покращення показників Hb1Ac та глюкози після вживання їжі порівняно з плацебо (n=128). Зміна з боку HbA1c для групи саксагліптину порівняно з плацебо становила -0 7 % у Тиждень 24.

Пацієнти з порушенням функції нирок.

12-тижневе багатоцентрове рандомізоване подвійне сліпе плацебо-контрольоване дослідження проводили з метою оцінювання ефекту лікування саксагліптином 2 5 мг 1 раз на добу   порівняно   з плацебо  у 170 пацієнтів  (85 пацієнтів  у групі   лікування   саксагліптином і 85 пацієнтів у групі плацебо) з цукровим діабетом ІІ типу (HbA1c 7 0-11 %) та порушенням функції нирок (помірним [n=90] тяжким [n=41] або ТСНН (термінальна стадія ниркової недостатності) [n=39]). У цьому дослідженні 98 2 % пацієнтів отримували інше антигіперглікемічне лікування (75 3 % &ndash інсулін і 31 2 % &ndash пероральні антигіперглікемічні засоби деякі пацієнти отримували і те і інше). Саксагліптин забезпечував значуще зниження рівня   HbA1c   порівняно   з   плацебо   зміна HbA1c для   саксагліптину становила   -0 9 %   у Тиждень 12 (зміна HbA1c -0 4 % для плацебо). Частота підтверджених явищ гіпоглікемії була дещо вищою у групі саксагліптину (9 4 %) порівняно з групою плацебо (4 7 %) хоча кількість пацієнтів з будь-якими гіпоглікемічними явищами не відрізнялася для двох груп лікування. Небажаного впливу на функцію нирок що визначався за розрахованою швидкістю клубочкової фільтрації або CrCL у Тиждень 12 та Тиждень 52 не спостерігалось.

Таблиця 3. Ключові результати лікування препаратом Онгліза 5 мг на добу у плацебо-контрольованих дослідженнях монотерапії та дослідженнях препарату в якості доповнення до комбінованої терапії

n=кількість рандомізованих пацієнтів (первинний аналіз ефективності у популяції всіх пацієнтів яким призначали досліджуване лікування) для яких наявні дані.

¹У групі плацебо відбувалося титрування глібенкламіду від загальної добової дози 7 5 мг до 15 мг.

² Середня зміна від початкового рівня з поправкою на значення на початковому рівні (ANCOVA).

³ p< 0 0001 порівняно з плацебо.

⁴ p=0 0059 порівняно з плацебо.

⁵ p=0 0157 порівняно з плацебо.

⁶ Титрування метформіну від 500 до 2000 мг на добу за умови переносимості.

⁷ Середня зміна HbA1c &ndash це різниця між групами комбінації саксагліптин+метформін та тільки метформін (p< 0 0001).

⁸ Середня зміна HbA1c &ndash це різниця між групами комбінації саксагліптин+метформін та тільки метформін.

Діти.

Європейське агентство лікарських засобів зняло зобов&rsquo язання щодо надання результатів досліджень препарату Онгліза в одній чи декількох підгрупах дітей для лікування цукрового діабету ІІ типу (див. розділ « Особливості застосування» де наведена інформація про застосування дітям).

Фармакокінетика.

Фармакокінетика саксагліптину та його основного метаболіту була подібною у здорових добровольців та у пацієнтів з цукровим діабетом ІІ типу.

Всмоктування.

Саксагліптин швидко всмоктувався після перорального прийому у стані натще з максимальними плазмовими концентраціями (C_max) саксагліптину та його основного метаболіту що досягалися протягом 2 та 4 годин (T_max) відповідно. Значення C_max та AUC саксагліптину та його основного метаболіту зростали пропорційно до величини збільшення дози саксагліптину така пропорційність дозі спостерігалася в діапазоні до 400 мг. Після одноразового перорального прийому саксагліптину в дозі 5 мг здоровими добровольцями середні значення AUC плазми для саксагліптину та його основного метаболіту становили        78 нг· год/мл та 214 нг· год/мл відповідно. Відповідні значення плазмової C_max дорівнювали    24 нг/мл та 47 нг/мл відповідно. Коефіцієнти варіації для C_max та AUC саксагліптину в одного пацієнта були нижчими від 12 %.

Інгібування активності ДПП-4 плазми крові під впливом саксагліптину протягом щонайменше 24 годин після перорального прийому саксагліптину пояснюється високою потужністю високою афінністю та активним зв&rsquo язуванням з активними ділянками.

Взаємодія з їжею.

Їжа чинить відносно незначний вплив на фармакокінетику саксагліптину у здорових людей. Приймання разом з їжею (з високим вмістом жиру) не спричиняло змін C_max і спричиняло зростання AUC на 27 % порівняно зі станом натще. Час протягом якого досягається C_max (T_max) збільшувався приблизно на 0 5 години після приймання разом з їжею порівняно зі станом натще. Ці зміни оцінюються як клінічно незначущі.

Розподіл.

Зв&rsquo язування саксагліптину та його основного метаболіту з білками in vitro в сироватці крові людини незначне. Таким чином малоймовірно що зміни рівнів білка в крові внаслідок різних патологічних станів (наприклад порушення функції печінки або нирок) впливатимуть на розподіл саксагліптину.

Біотрансформація.

Біотрансформація саксагліптину відбувається переважно з участю цитохрому P450 3A4/5 (CYP3A4/5). Основний метаболіт саксагліптину також є селективним оборотним конкурентним інгібітором ДПП-4 потужність якого становить половину потужності саксагліптину.

Виведення.

Середній період напіввиведення з плазми крові (t_1/2) саксагліптину та його основного метаболіту становить 2 5 години і 3 1 години відповідно а середнє значення t_1/2 для інгібування ДПП-4 плазми крові дорівнювало 26 9 години. Саксагліптин виводиться за допомогою як ниркового так і печінкового метаболічних шляхів. Після одноразового перорального прийому дози 50 мг ¹⁴C-саксагліптину 24 % 36 % та 75 % дози виводиться з сечею у вигляді саксагліптину його основного метаболіту та загального радіоактивного матеріалу відповідно. Середній нирковий кліренс саксагліптину (~230 мл/хв) був вищим від середньої розрахованої швидкості клубочкової фільтрації (~120 мл/хв) що певною мірою свідчить про активне виведення нирками. Значення ниркового кліренсу для основного метаболіту   були   порівняними   із розрахованою   швидкістю клубочкової фільтрації. Усього 22 % прийнятого радіоактивного матеріалу було виявлено у калі що відповідає фракції дози саксагліптину що виводиться у жовч та/або у вигляді неабсорбованого лікарського засобу зі шлунково-кишкового тракту.

Лінійність.

C_max та AUC саксагліптину і його основного метаболіту зростали пропорційно до дози саксагліптину. Суттєвого накопичення саксагліптину або його основного метаболіту на тлі багаторазового прийому 1 раз на добу для жодного з рівнів дозування не спостерігалось. Залежність кліренсу саксагліптину та його основного метаболіту від дози та часу протягом 14-денного прийому саксагліптину 1 раз на добу в діапазоні дозування від 2 5 мг до 400 мг не спостерігалась.

Особливі категорії пацієнтів.

Порушення функції нирок.

Відкрите дослідження з одноразовим прийомом досліджуваного препарату проводили з метою оцінювання фармакокінетики саксагліптину після перорального прийому в дозі 10 мг у пацієнтів з різного ступеня хронічною нирковою недостатністю порівняно з пацієнтами з нормальною функцією нирок. У дослідженні брали участь пацієнти з порушенням функції нирок що класифікували залежно від кліренсу креатиніну (за формулою Кокрофта-Голта) як легке (> 50 - &le 80 мл/хв) помірне (&ge 30 - &le 50 мл/хв) або тяжке (< 30 мл/хв) а також пацієнти з ТСНН на гемодіалізі.

Ступінь порушення функції нирок не впливав на C_max саксагліптину та його основного метаболіту. У пацієнтів з легким порушенням функції нирок середні значення AUC саксагліптину та його основного метаболіту були в 1 2 та 1 7 раза вищими відповідно ніж середні значення AUC у пацієнтів з нормальною функцією нирок. Оскільки зростання цієї величини не має клінічного значення корекція дози у пацієнтів з легким порушенням функції нирок не рекомендується. У пацієнтів з помірним або тяжким порушенням функції нирок або у пацієнтів з ТСНН на гемодіалізі значення AUC саксагліптину та його основного метаболіту були вищими у 2 1 та 4 5 раза відповідно ніж значення AUC у пацієнтів з нормальною функцією нирок. У пацієнтів з помірним або тяжким порушенням функції нирок дозу препарату Онгліза слід зменшити до 2 5 мг 1 раз на добу (див. розділи « Спосіб застосування та дози» та « Особливості застосування» ).

Порушення функції печінки.

У пацієнтів з легким (клас А за Чайлдом-П&rsquo ю) помірним (клас В за Чайлдом-П&rsquo ю) або тяжким (клас С за Чайлдом-П&rsquo ю) порушенням функції печінки експозиція саксагліптину була в 1 1 1 4 та 1 8 раза вищою відповідно а експозиція BMS-510849 &ndash на 22 % 7 % та 33 % нижчою відповідно ніж у здорових людей.

Люди літнього віку (&ge 65 років).

У пацієнтів літнього віку (65-80 років) спостерігалася приблизно на 60 % більша AUC саксагліптину ніж у молодих пацієнтів (18-40 років). Ця різниця оцінюється як клінічно незначуща тому корекція дози препарату Онгліза на підставі тільки віку не рекомендується.

Клінічні характеристики.

Показання.

Препарат   Онгліза   показаний   дорослим   пацієнтам   хворим на цукровий діабет ІІ типу для покращення контролю глікемії:

у вигляді монотерапії:

·                     пацієнтам з недостатнім контролем тільки за допомогою дієти та фізичних вправ а також тим кому не підходить метформін через наявність протипоказань або непереносимості

у вигляді подвійної пероральної терапії у комбінації з:

·                     метформіном якщо метформін у вигляді монотерапії з дієтою та фізичними вправами не забезпечують достатній контроль глікемії

·                     сульфонілсечовиною якщо сульфонілсечовина у вигляді монотерапії з дієтою та фізичними вправами не забезпечують достатній контроль глікемії у пацієнтів яким не підходить лікування метформіном

·                     тіазолідиндіоном якщо тіазолідиндіон у вигляді монотерапії з дієтою та фізичними вправами не забезпечують достатній контроль глікемії у пацієнтів яким підходить лікування тіазолідиндіоном

у вигляді потрійної пероральної терапії в комбінації з:

·                     метформіном та сульфонілсечовиною якщо така схема сама по собі разом з дієтою та фізичними вправами не забезпечує достатній контроль глікемії

у вигляді комбінованої терапії з інсуліном (з метформіном або без) якщо така схема сама по собі разом з дієтою та фізичними вправами не забезпечує достатній контроль глікемії.

Протипоказання.

Гіперчутливість до діючої речовини або до будь-якої з допоміжних речовин або серйозні реакції гіперчутливості в анамнезі в тому числі анафілактична реакція анафілактичний шок та ангіоневротичний набряк до будь-якого інгібітору дипептидилпептидази 4 (ДПП4) (див. розділи « Особливості застосування» та « Побічні реакції» ).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Наведені нижче клінічні дані свідчать що ризик клінічно значущих взаємодій з лікарськими засобами що застосовують одночасно є низьким.

Метаболізм саксагліптину відбувається переважно з участю цитохрому P450 3A4/5 (CYP3A4/5). У дослідженнях in vitro саксагліптин та його основний метаболіт не спричиняли ні інгібування CYP1A2 2A6 2B6 2C9 2C19 2D6 2E1 або 3A4 ні індукції CYP1A2 2B6 2C9 або 3A4. У дослідженнях з участю здорових добровольців не спостерігалося значущих змін фармакокінетики саксагліптину та його основного метаболіту під впливом метформіну глібенкламіду піоглітазону дигоксину симвастатину омепразолу антацидів або фамотидину. Крім того саксагліптин не чинив значущого впливу на фармакокінетику метформіну глібенкламіду піоглітазону дигоксину симвастатину діючих речовин комбінованих оральних контрацептивів (етинілестрадіолу та норгестимату) дилтіазему або кетоконазолу.

У разі одночасного застосування саксагліптину з помірно потужним інгібітором CYP3A4/5 дилтіаземом C_max та AUC саксагліптину зростали відповідно на 63 % і у 2 1 раза а відповідні показники для активного метаболіту знижувалися на 44 % та 34 % відповідно.

У разі одночасного застосування саксагліптину з потужним інгібітором CYP3A4/5 кетоконазолом C_max та AUC саксагліптину зростали на 62 % та у 2 5 раза відповідно а відповідні показники для активного метаболіту знижувалися на 95 % та 88 % відповідно.

У разі одночасного застосування саксагліптину з потужним індуктором CYP3A4/5 рифампіцином C_max та AUC саксагліптину знижувалися на 53 % та 76 % відповідно. Експозиція активного метаболіту та інгібування активності ДПП4 плазми крові у межах інтервалу дозування не зазнавали змін під впливом рифампіцину (див. розділ « Особливості застосування» ).

Одночасне застосування саксагліптину та індукторів CYP3A4/5 крім рифампіцину (таких як карбамазепін дексаметазон фенобарбітал та фенітоїн) не вивчалось і може призводити до зниження плазмової концентрації саксагліптину та зростання концентрації його основного метаболіту. У разі одночасного застосування саксагліптину та потужних індукторів CYP3A4 необхідний ретельний контроль глікемії.

Вплив куріння дієти продуктів рослинної сировини та вживання алкоголю на фармакокінетику саксагліптину спеціально не вивчали.

Особливості застосування.

Загальні.

Препарат Онгліза не слід застосовувати пацієнтам з цукровим діабетом І типу або для лікування діабетичного кетоацидозу.

Онгліза не замінює інсулін у пацієнтів які потребують лікування інсуліном.

Панкреатит.

У процесі післяреєстраційного спостереження траплялися спонтанні повідомлення про небажані реакції у вигляді гострого панкреатиту. Пацієнтів слід поінформувати про характерний симптом гострого панкреатиту: безперервний сильний біль у животі. Після відміни лікування саксагліптином симптоми панкреатиту минали. У разі підозри на панкреатит застосування препарату Онгліза та інших потенційно підозрюваних лікарських засобів слід припинити.

Порушення функції нирок.

Для пацієнтів з помірним або тяжким порушенням функції нирок рекомендується одноразова корекція дозування. Саксагліптин слід з обережністю застосовувати пацієнтам з тяжким порушенням функції нирок і не рекомендується застосовувати пацієнтам з термінальною стадією ниркової недостатності (ТСНН) яким необхідний гемодіаліз. Рекомендується проводити оцінювання функції нирок до початку лікування препаратом Онгліза та відповідно до стандартів лікування &ndash у подальшому слід періодично проводити обстеження нирок (див. розділи « Спосіб застосування та дози» та   « Фармакокінетика» ).

Порушення функції печінки.

Саксагліптин слід з обережністю застосовувати пацієнтам з помірним порушенням функції печінки і не рекомендується застосовувати пацієнтам з тяжким порушенням функції печінки (див. розділ « Спосіб застосування та дози» ).

Застосування з лікарськими засобами з відомою здатністю спричиняти гіпоглікемію.

Як відомо сульфонілсечовина та інсулін спричиняють гіпоглікемію. Тому у разі застосування в комбінації з препаратом Онгліза може виникнути потреба у зменшенні доз сульфонілсечовини або інсуліну для зниження ризику гіпоглікемії.

Реакції гіперчутливості.

Препарат Онгліза не слід застосовувати пацієнтам із серйозними реакціями гіперчутливості до інгібіторів дипептидилпептидази 4 (ДПП 4).

У процесі післяреєстраційного спостереження включаючи спонтанні повідомлення та дані клінічних досліджень на тлі застосування саксагліптину спостерігалися наступні небажані реакції: серйозні реакції гіперчутливості у тому числі анафілактична реакція анафілактичний шок та ангіоневротичний набряк. Якщо виникає підозра на серйозну реакцію гіперчутливості до саксагліптину слід припинити прийом препарату Онгліза оцінити інші потенційні причини явища та застосувати альтернативне лікування цукрового діабету (див. розділи « Протипоказання»   та « Побічні реакції» ).

Пацієнти літнього віку.

Досвід застосування препарату пацієнтам віком від 75 років дуже обмежений тому у разі лікування пацієнтів цієї категорії необхідна обережність (див. розділи « Фармакодинаміка» та « Фармакокінетика» ).

Розлади з боку шкіри.

У доклінічних токсикологічних дослідженнях на кінцівках у мавп спостерігалися виразкові та некротичні шкірні ураження. Хоча частота ураження шкіри у клінічних дослідженнях не була підвищеною досвід застосування препарату пацієнтам зі шкірними ускладненнями цукрового діабету обмежений. Описані післяреєстраційні повідомлення про висипання на тлі застосування класу інгібіторів ДПП4. Висипання зазначені також як небажане явище (НЯ) препарату Онгліза (див. розділ « Побічні реакції» ). Тому у процесі рутинного лікування препаратом пацієнтів з діабетом рекомендується здійснювати моніторинг уражень шкіри таких як утворення пухирців виразок або висипання.

Серцева недостатність.

Досвід застосування препарату пацієнтам з серцевою недостатністю І-ІІ класу згідно з класифікацією Нью-Йоркської асоціації кардіологів (NYHA) обмежений а досвід застосування саксагліптину в клінічних дослідженнях у пацієнтів із серцевою недостатністю III-IV класу за NYHA відсутній.

Пацієнти з порушенням функції імунної системи.