Мезакар SR 400 мг таблетки №50

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

МЕЗАКАР^® SR

(MEZACAR^® SR)

Склад:

діюча речовина:   карбамазепін (carbamazepine)

1 таблетка містить карбамазепіну 400  мг

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна гіпромелоза натрію лаурилсульфат повідон (PVP K 30) кремнію діоксид колоїдний безводний магнію стеарат.

Лікарська форма. Таблетки пролонгованої дії.

Основні фізико-хімічні властивості: білого або майже білого кольору круглі таблетки з тисненням « C400» з одного боку і хрестоподібною рискою  з іншого.

Фармакотерапевтична група.

Протиепілептичні засоби. Код АТХ N03A F01.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Протисудомний засіб похідне трициклічного іміностильбену. Проявляє протиепілептичну нейротропну і психотропну активність. Терапевтичний ефект перш за все зумовлений гальмуванням синаптичної передачі збудження і тим самим &minus зменшенням поширення судомних нападів. У вищих концентраціях карбамазепін  спричиняє зниження посттетанічного потенціювання. Знижує больові відчуття при невралгії трійчастого нерва. Цей ефект зумовлений гальмуванням синаптичної передачі подразнень у спінальному ядрі трійчастого нерва.

При нецукровому діабеті препарат чинить антидіуретичну дію імовірно зумовлену гіпоталамічним впливом на осморецептори.

Фармакокінетика.

Після перорального застосування карбамазепін всмоктується повільно і майже повністю.

Період напівусмоктування становить 8 5  години і має великий діапазон (приблизно 1 72-12  годин). Після одноразового прийому максимальна концентрація карбамазепіну у плазмі крові у дорослих досягається через 4-16  годин (дуже рідко &ndash   через 35  годин) у дітей &ndash   приблизно через 4-6  годин. Концентрація карбамазепіну у плазмі крові не знаходиться у лінійній залежності від дози і при застосуванні більш високих доз крива концентрації у плазмі крові має вигляд плато.

При застосуванні таблеток пролонгованої дії досягається більш низька концентрація карбамазепіну у плазмі крові ніж при застосуванні звичайних таблеток.

Рівноважна концентрація досягається через 2-8  днів. Не існує тісної кореляції між дозою карбамазепіну і концентрацією стабільної рівноваги у плазмі крові.

Стосовно терапевтичних і токсичних концентрацій карбамазепіну у плазмі крові вказується що напади можуть зникнути при рівні його у плазмі крові 4-12  мкг/мл. Концентрації лікарського засобу у плазмі крові які перевищують 20  мкг/мл погіршують картину захворювання.

При концентрації активної речовини у плазмі крові 5-18  мкг/мл усуває болі при невралгії трійчастого нерва.

70-80  % карбамазепіну зв&rsquo язується з білками плазми крові. Частка незв&rsquo язаного з білками карбамазепіну при його концентрації 50  мкг/мл залишається постійною.

48-53  %  фармакологічно активного метаболіту карбамазепін-10 11-епоксиду зв&rsquo язується з білками плазми крові. Концентрація карбамазепіну у спинномозковій рідині становить 33  % від концентрації у плазмі крові.

Карбамазепін проникає крізь плацентарний бар&rsquo єр та у грудне молоко.

Після прийому одноразової дози карбамазепін виводиться з плазми крові з періодом напіврозпаду 36  годин. При тривалому лікуванні період напіврозпаду знижується на 50  % у зв&rsquo язку з індукцією мікросомальних ферментів печінки.

У здорових людей загальний плазматичний кліренс становить приблизно 19 8  мл/год/кг у хворих при монотерапії &ndash приблизно 54 6  мл/год/кг у хворих при комбінованому лікуванні &minus   приблизно 113 3  мл/год/кг. Після одноразового прийому карбамазепіну внутрішньо 72  % дози у вигляді метаболітів виводиться з організму нирками. Інші 28  % виводяться разом з калом частково &ndash у незміненому вигляді. Тільки 2-3  % речовини виведеної разом із сечею &ndash це карбамазепін у незміненому вигляді.

Клінічні характеристики.

Показання. 

·           Епілепсія:

-складні або прості парціальні судомні напади (з втратою або без втрати свідомості) з вторинною генералізацією або без неї

-генералізовані тоніко-клонічні судомні напади

-змішані форми судомних нападів.

Мезакар^®   SR можна застосовувати як монотерапію так і в складі комбінованої терапії.

·           Гострі маніакальні стани підтримуюча терапія при біполярних афективних розладах з метою профілактики загострень або ослаблення клінічних проявів загострення.

·           Синдром алкогольної абстиненції.

·           Ідіопатична невралгія трійчастого нерва і невралгія трійчастого нерва при розсіяному склерозі (типова і атипова).

·           Ідіопатична невралгія язикоглоткового нерва.

Протипоказання.

·           Підвищена чутливість до карбамазепіну або до подібних у хімічному відношенні лікарських препаратів (таких як трициклічні антидепресанти) або до інших складових препарату.

·           Атріовентрикулярна блокада.

·           Пригнічення кісткового мозку в анамнезі

·           Печінкова порфірія (наприклад гостра інтермітуюча порфірія змішана порфірія пізня порфірія шкіри) в анамнезі

·           Одночасне застосування з інгібіторами моноаміноксидази (MAO).

·           Одночасне застосування з вориконазолом оскільки лікування може бути неефективним.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Цитохром Р450  3А4 (CYP3A4) є основним ферментом що каталізує утворення активного метаболіту карбамазепіну-10 11-епоксиду. Одночасне застосування інгібіторів CYP3A4 може спричиняти підвищення концентрації карбамазепіну у плазмі крові що у свою чергу може призводити до розвитку побічних реакцій. Одночасне застосування індукторів CYP3A4 може посилювати метаболізм карбамазепіну що призводить до потенційного зниження концентрації карбамазепіну в сироватці крові та терапевтичного ефекту. Подібним чином припинення прийому індуктора CYP3A4 може знижувати швидкість метаболізму карбамазепіну що призводить до підвищення рівня карбамазепіну у плазмі крові.

Карбамазепін є потужним індуктором CYP3A4 та інших ферментних систем фази І та фази ІІ в печінці тому може знижувати концентрації інших препаратів у плазмі крові які переважно метаболізуються CYP3A4 шляхом індукції їхнього метаболізму.

Людська мікросомальна епоксид-гідролаза являє собою фермент відповідальний за утворення 10 11-трансдіол-похідних із карбамазепіну-10 11-епоксиду. Одночасне призначення інгібіторів людської мікросомальної епоксид-гідролази може призвести до підвищення концентрацій карбамазепіну-10 11-епоксиду у плазмі крові.

Препарати які можуть підвищувати рівень активного метаболіту карбамазепіну-10 11-епоксиду у плазмі крові.

Оскільки підвищення рівня карбамазепіну у плазмі крові може призводити до появи небажаних реакцій (наприклад запаморочення сонливість атаксія диплопія) то дозування препарату Мезакар^®   SR необхідно відповідно коригувати та/або контролювати його рівні у плазмі крові при одночасному застосуванні з такими препаратами.

Аналгетики протизапальні препарати: декстропропоксифен ібупрофен.

Андрогени: даназол.

Антибіотики: макролідні антибіотики (наприклад еритроміцин тролеандоміцин йозаміцин кларитроміцин ципрофлоксацин).

Антидепресанти: дезипрамін флуоксетин флувоксамін нефазодон пароксетин тразодон вілоксазин.

Протиепілептичні: стирипентол вігабатрин.

Протигрибкові засоби: азоли (наприклад ітраконазол кетоконазол флуконазол вориконазол).

Пацієнтам які отримують лікування вориконазолом або ітраконазолом можуть бути рекомендовані альтернативні проти епілептичні засоби.

Антигістамінні препарати: лоратадин терфенадин.

Антипсихотичні препарати: оланзапін локсапін кветіапін.

Протитуберкульозні препарати: ізоніазид.

Противірусні препарати: інгібітори протеази для ВІЛ (наприклад ритонавір).

Інгібітори карбоангідрази: ацетазоламід.

Серцево-судинні препарати: дилтіазем верапаміл.

Препарати для лікування захворювань шлунково-кишкового тракту: циметидин омепразол.

Міорелаксанти: оксибутинін дантролен.

Антиагрегантні препарати: тиклопідин.

Інші речовини: грейпфрутовий сік нікотинамід (у дорослих тільки у високих дозах).

Препарати які можуть підвищувати рівень активного метаболіту карбамазепіну-10 11-епоксиду у плазмі крові.

Оскільки підвищений рівень активного метаболіту карбамазепіну-10 11-епоксиду у плазмі крові може спричинити розвиток побічних реакцій (наприклад запаморочення сонливість атаксію диплопію) дозування препарату Мезакар^®   SR необхідно відповідно коригувати та/або контролювати рівень препарату у плазмі крові якщо Мезакар^®   SR приймати одночасно з такими препаратами: локсапін кветіапін примідон прогабід вальпроєва кислота валноктамід та валпромід.

Препарати які можуть знижувати рівень карбамазепіну у плазмі крові.

Може бути необхідною корекція дози препарату Мезакар^®   SR при одночасному застосуванні з такими препаратами.

Протиепілептичні препарати: фелбамат метсуксимід окскарбазепін фенобарбітон фенсуксимід фенітоїн (щоб уникати інтоксикації фенітоїном та субтерапевтичних концентрацій карбамазепіну рекомендовано скорегувати концентрацію фенітоїну у плазмі крові до 13  мкг/мл перед початком лікування карбамазепіном) та фосфенітоїн примідон та клоназепам (хоча дані щодо нього суперечливі).

Протипухлинні препарати: цисплатин доксорубіцин.

Протитуберкульозні препарати: рифампіцин.

Бронходилататори або протиастматичні препарати: теофілін амінофілін.

Дерматологічні препарати: ізотретиноїн.

Інші: препарати що містять звіробій (Hypericum perforatum).

Мефлохін може проявляти антагоністичні властивості щодо протиепілептичного ефекту карбамазепіну. Відповідно дозу карбамазепіну необхідно відкоригувати.

Ізотреноїн як повідомляється змінює біодоступність та/або кліренс карбамазепіну і карбамазепіну-10 11-епоксиду необхідно контролювати концентрації карбамазепіну у плазмі крові.

Вплив карбамазепіну на рівень у плазмі крові одночасно призначених препаратів.

Карбамазепін може знижувати рівень деяких препаратів у плазмі крові та зменшувати або нівелювати їх ефекти. Можлива необхідність корекції дозування нижче наведених препаратів відповідно до клінічних вимог.

Аналгетики протизапальні препарати: бупренорфін метадон парацетамол (тривале застосування карбамазепіну з парацетамолом може бути зв&rsquo язано з розвитком гепатотоксичності) феназон трамадол.

Антибіотики: доксициклін рифабутин.

Антикоагулянти: пероральні антикоагулянти (наприклад варфарин фенпрокоумон дикумарол аценокумарол).

Антидепресанти: бупропіон циталопрам нефазодон сертралін тразодон трициклічні антидепресанти (наприклад іміпрамін амітриптилін нортриптилін кломіпрамін).

Протиблювальні: аперпітант.

Протиепілептичні препарати: клобазам клоназепам етосукцимід фелбамат ламотриджин окскарбазепін примідом тіагабін топірамат вальпроєва кислота зонісамід. Під впливом карбамазепіну можуть зростати або зменшуватися плазмові концентрації фенітоїну. У виняткових випадках це може спричинити стан сплутаності свідомості і навіть кому. Під впливом карабамазепіну можуть збільшуватися рівень мефенітоїну у плазмі крові.

Протигрибкові препарати: ітраконазол вориконазол кетоконазол. Пацієнтам які отримують лікування вориконазолом або ітраконазолом можуть бути рекомендовані альтернативні протиепілептичні засоби.

Антигельмінтні препарати: празиквантел альбендазол.

Протипухлинні препарати: іматиніб циклофосфамід лапатиніб темсиролімус.

Нейролептичні препарати: клозапін галоперидол та бромперидол оланзапін кветіапін рисперидон зипразидон арипіпразол паліперидон.

Противірусні препарати: інгібітори протеази для лікування ВІЛ (наприклад індинавір ритонавір саквінавір).

Анксіолітики: алпразолам мідазолам.

Бронходилататори або протиастматичні препарати: теофілін.

Контрацептивні препарати: гормональні контрацептиви. У пацієнток які застосовують гормональні контрацептиви може знизитись ефективність  контрацепції і раптово розпочатися міжменструальна кровотеча. Тому слід розглянути можливість застосування альтернативних методів контрацепції.

Серцево-судинні препарати: блокатори кальцієвих каналів (група дигідропіридину) наприклад фелодипін дигоксин хінідин пропранолол симвастатин аторвастатин ловастатин церивастатин івабрадин.

Кортикостероїди: преднізолон дексаметазон.

Засоби які застосовують для лікування еректильної дисфункції: тадалафіл.

Імунодепресанти: циклоспорин еверолімус такролімус сиролімус.

Тиреоїдні препарати: левотироксин.

Інші: препарати що містять естрогени та/або прогестерони (слід розглянути альтернативні методи контрацепції) бупренофін гестринон тиболон тораміфен міансерин сертралін.

Комбінації препаратів які вимагають окремого розгляду.

Одночасне застосування карбамазепіну та леветирацетаму може призвести до посилення  токсичності карбамазепіну.

Одночасне застосування карбамазепіну та ізоніазиду може призвести до посилення  гепатотоксичності ізоніазиду.

Одночасне застосування карбамазепіну і перепаратів літію або метоклопраміду а також карбамазепіну і нейролептиків (галоперидол тіоридазин) може призвести до посилення побічних неврологічних ефектів (у випадку останньої комбінації &ndash навіть за умови терапевтичних рівнів у плазмі крові).

Комбіноване застосування Мезакар^®   SR із більшістю діуретиків (гідрохлортіазид фуросемід) може спричинити симптоматичну гіпонатріємію.

Карбамазепін може антагонізувати ефекти недеполяризуючих м&rsquo язових релаксантів (наприклад панкуронію). Може виникнути необхідність підвищення доз цих препаратів а пацієнти потребують ретельного моніторингу через можливість швидшого ніж очікується завершення нейром&rsquo язової блокади.

Карбамазепін як і інші психотропні препарати може знижувати переносимість алкоголю тому пацієнтам рекомендовано утримуватися від вживання алкоголю.

Протипоказана взаємодія.

Оскільки карбамазепін структурно близький до трициклічних антидепресантів Мезакар^®   SR не рекомендовано застосовувати одночасно з інгібіторами моноаміноксидази (ІМАО). Перед початком прийому карбамазепіну необхідно припинити прийом ІМАО щонайменше за два тижні або більше якщо це дозволяє клінічний стан пацієнта.

Вплив на серологічні дослідження.

Карбамазепін може дати хибно-позитивний результат ВЕРХ-аналізу (високоефективна рідинна хроматографія) для визначення концентрації перфеназину.

Карбамазепін та 10 11-епоксид можуть дати хибно-позитивний результат імунологічного аналізу за методикою поляризованої флуоресценції для визначення концентрації трициклічних антидепресантів.

Особливості застосування.

Карбамазепін слід призначати лише під медичним наглядом тільки після оцінки співвідношення користь/ризик та за умови ретельного моніторингу пацієнтів із серцевими печінковими або нирковими порушеннями побічними гематологічними реакціями на інші препарати в анамнезі або пацієнтів з перерваними курсами терапії карбамазепіном.

Рекомендується проведення загального аналізу сечі та визначення рівня азоту сечовини в крові на початку і з певною періодичністю під час терапії.

Карбамазепін проявляє легку антихолінергічну активність тому пацієнтів з підвищеним внутрішньоочним тиском слід попередити та проконсультувати щодо можливих факторів ризику.

Слід пам&rsquo ятати про можливу активацію прихованих психозів а щодо пацієнтів літнього віку &ndash про можливу активацію сплутаності свідомості та тривожне збудження.

Препарат зазвичай неефективний при абсансах (малих епілептичних нападах) та міоклонічних нападах. Окремі випадки свідчать про те що посилення нападів можливе у пацієнтів з атиповими абсансами.

Гематологічні ефекти. Із застосуванням препарату пов&rsquo язують розвиток агранулоцитозу та апластичної анемії однак через надзвичайно низьку частоту випадків розвитку цих станів важко оцінити значущий ризик при прийомі карбамазепіну.

Пацієнтів потрібно проінформувати про ранні ознаки токсичності та симптоми можливих гематологічних порушень а також про симптоми дерматологічних та печінкових реакцій.

Пацієнта слід попередити що у випадку появи таких реакцій як жар ангіна шкірні висипання виразки у ротовій порожнині синці які легко виникають точкові крововиливи або геморагічна пурпура слід негайно звернутися до лікаря.

Якщо кількість лейкоцитів або тромбоцитів значно знижується під час терапії стан пацієнта підлягає ретельному моніторингу та потрібно здійснювати постійний загальний аналіз крові пацієнта. Лікування препаратом Мезакар^®   SR необхідно припинити якщо у пацієнта розвивається лейкопенія яка є серйозною прогресуючою або супроводжується клінічними проявами наприклад гарячкою або болем у горлі. Застосування препарату Мезакар^®   SR слід припинити при появі ознак пригнічення функції кісткового мозку.

Періодично або часто відзначається тимчасове або стійке зниження кількості тромбоцитів або лейкоцитів у зв&rsquo язку з прийомом карбамазепіну. Однак для більшості цих випадків підтверджена їх тимчасовість і вони не свідчать про розвиток апластичної анемії або агранулоцитозу. До початку терапії та періодично під час її проведення слід здійснювати аналіз крові включаючи визначення кількості  тромбоцитів (а також можливо кількості ретикулоцитів та рівня  гемоглобіну).

Серйозні дерматологічні реакції. Серйозні дерматологічні реакції які включають токсичний епідермальний некроліз (ТЕН) або синдром Лайєлла та синдром Стівенса-Джонсона (ССД) при застосуванні карбамазепіну виникають дуже рідко. Пацієнти з серйозними дерматологічними реакціями можуть потребувати госпіталізації оскільки ці стани можуть загрожувати життю та мати летальний характер. Більшість випадків розвитку ССД/ТЕН відзначаються протягом перших кількох місяців лікування карбамазепіном. При розвитку ознак та симптомів що свідчать про тяжкі дерматологічні реакції (наприклад ССД синдром Лайєлла/ТЕН) прийом карбамазепіну слід негайно припинити та призначити альтернативну терапію.

Фармакогеноміка.

З&rsquo являється все більше свідчень про вплив різних алелів HLA на схильність пацієнта до виникнення побічних реакцій пов&rsquo язаних з імунною системою.

Зв' язок із (HLA)-В*1502.

Ретроспективні дослідження у пацієнтів-китайців етнічної групи Хан продемонстрували виражену кореляцію між шкірними реакціями ССД/ТЕН пов&rsquo язаними з карбамазепіном та наявністю у цих пацієнтів людського лейкоцитарного антигену (HLA) алелі (HLA)-В*1502. Більша частота повідомлень про розвиток ССД  характерна для деяких країн Азії (наприклад Тайвань Малайзія та Філіппіни) де серед населення превалює алель (НLА)-В*1502. Кількість носіїв цього алеля серед населення Азії становить понад 15  % на Філіппінах у Таїланді Гонконгу та Малайзії приблизно 10  % ‒ у Тайвані майже 4  % ‒ у Північному Китаї приблизно від 2  % до 4  % ‒  у Південній Азії (включаючи Індію) і менше 1  % ‒ у Японії та Кореї. Поширення алеля (НLА)-В* 1502 є незначним серед європейських африканських народів серед корінного населення Америки та латиноамериканського населення.

У пацієнтів які розглядаються як такі що генетично належать до груп ризику перед початком лікування препаратом Мезакар^®   SR слід проводити тестування на присутність алеля (НLА)-В*1502. Якщо аналіз пацієнта на присутність алеля (НLА)-В*1502 дає позитивний результат то лікування препаратом Мезакар^®   SR розпочинати не слід окрім випадків коли відсутні інші варіанти терапевтичного лікування. Пацієнти які пройшли обстеження та отримали негативний результат щодо (НLА)-В*1502 мають низький ризик розвитку ССД хоча дуже рідко такі реакції можуть ще зустрічатись.

На даний час через відсутність даних точно невідомо чи у всіх осіб південо-східного азійського походження існують ризики.

Алель (НLА)-В*1502 може бути фактором ризику розвитку ССД/ТЕН у пацієнтів-китайців які отримують інші протиепілептичні засоби що можуть бути пов&rsquo язані із виникненням ССД/ТЕН. Таким чином слід уникати застосування інших препаратів що можуть бути пов&rsquo язані із виникненням ССД/ТЕН у пацієнтів які мають алель (НLА)-В*1502 якщо можна застосовувати іншу альтернативну терапію. Зазвичай не рекомендується проводити генетичний скринінг пацієнтів серед національностей яких низький коефіцієнт алеля (НLА)-В*1502. Зазвичай не рекомендується проводити скринінг у осіб які вже отримують карбамазепін оскільки ризик виникнення ССД/ТЕН значно обмежений першими кількома місяцями незалежно від присутності в генах пацієнта алеля (НLА)-В*1502.

У пацієнтів європеоїдної раси зв' язок між алелем (НLА)-В*1502 та виникненням ССД відсутній.

Зв' язок із (HLA)-А*3101.

Лейкоцитарний антиген людини може бути фактором ризику розвитку шкірних побічних реакцій таких як ССД ТЕН медикаментозний висип з еозинофілією та системними симптомами (DRESS) гострий генералізований екзентематозний пустульоз (AGEP) макулопапульозний висип. Якщо аналіз виявляє наявність алеля HLA-А*3101 то від застосування препарату Мезакар^®   SR слід утриматися.

Обмеження генетичного скринінгу

Результати генетичного скринінгу не повинні заміняти відповідний клінічний нагляд та лікування пацієнтів. Роль у виникненні цих тяжких шкірних шкірних побічних реакцій відіграють інші можливі фактори такі як дозування протиепілептичного засобу дотримання режиму терапії супутня терапія.

Інші дерматологічні реакції. Можливий розвиток скороминучих та таких що не загрожують здоров&rsquo ю легких дерматологічних реакцій наприклад ізольованої макулярної або макулопапульозної екзантеми. Зазвичай вони минають через кілька днів або тижнів як при постійному дозуванні так і після зниження дози. Оскільки ранні ознаки більш серйозних дерматологічних реакцій може бути дуже складно відрізнити від легких скороминучих реакцій пацієнт повинен перебувати під пильним наглядом щоб негайно припинити застосування препарату у разі якщо з його продовженням реакція погіршиться.

Наявність у пацієнта алеля (НLА)-В*1502 не є фактором ризику виникнення у нього менш серйозних небажаних реакцій з боку шкіри на карбамазепін таких як синдром гіперчутливості до протисудомних засобів або незначні висипання (макулопапульозні висипання). Однак не було встановлено що наявність (НLА)-В*1502 може свідчити про ризик виникнення вищезазначених шкірних реакцій.

Гіперчутливість. Мезакар^®   SR може спровокувати розвиток реакцій гіперчутливості включаючи медикаментозний висип з еозинофілією та системними симптомами (DRESS) множинні реакції гіперчутливості повільного типу з гарячкою висипанням васкулітом лімфаденопатією псевдолімфомою артралгією лейкопенією еозинофілією гепатоспленомегалією зміненими показниками функції печінки та синдромом зникнення жовчних протоків (включаючи руйнування та зникнення внутрішньожовчних протоків). Також можливий вплив на інші органи (легені нирки підшлункову залозу міокард товсту кишку).

Наявність у пацієнта алеля HLA-А*3101 пов&rsquo язано із виникненням менш серйозних небажаних реакцій на карбамазепін з боку шкіри таких як синдром гіперчутливості до протисудомних засобів або незначні висипання (макулопапульозні висипання).

Пацієнтів з реакціями гіперчутливості на карбамазепін потрібно проінформувати про те що приблизно 25-30  % таких пацієнтів також можуть мати реакції гіперчутливості на окскарбамазепін.

При застосуванні карбамазепіну та фенітоїну можливий розвиток перехресної гіперчутливості. Загалом при появі ознак та симптомів що вказують на гіперчутливість застосування препарату Мезакар^®   SR слід негайно припинити.

Напади. Мезакар^®   SR слід застосовувати з обережністю пацієнтам зі змішаними нападами які включають абсанси (типові або нетипові). За таких обставин препарат може провокувати напади. У разі провокування нападів застосування препарату Мезакар^®   SR слід негайно припинити.

Підвищення частоти нападів може мати місце під час переходу від пероральних форм препарату до супозиторіїв.

Функція печінки. Упродовж терапії препаратом необхідно проводити оцінку функції печінки на початковому рівні та періодичні оцінки цієї функції протягом терапії особливо у пацієнтів із захворюваннями печінки в анамнезі та у пацієнтів літнього віку. При загостренні порушень функції печінки або у пацієнтів з активною фазою захворювання печінки необхідно негайно припинити прийом препарату.

Деякі показники лабораторних аналізів за допомогою яких оцінюють функціональний стан печінки у пацієнтів які приймають карбамазепін можуть виходити за межі норми зокрема гамма-глутамілтрансфераза (ГГТ). Це імовірно відбувається через індукцію печінкових ферментів. Індукція ферментів може також призводити до помірного підвищення рівня лужної фосфатази. Таке підвищення функціональної активності печінкового метаболізму не є показанням для відміни карбамазепіну.

Тяжкі реакції з боку печінки через застосування карбамазепіну спостерігаються дуже рідко. У разі виникнення ознак і симптомів печінкової дисфункції або активного захворювання печінки необхідно терміново обстежити пацієнта а лікування препаратом Мезакар^®   SR призупинити до отримання результатів обстеження.

Функція нирок. Рекомендується проводити оцінку функції нирок та визначення рівня азоту сечовини крові на початку та періодично протягом курсу терапії.

Гіпонатріємія. Відомі випадки розвитку гіпонатріємії при застосуванні карбамазепіну. У пацієнтів з уже існуючим порушенням функції нирок яке пов&rsquo язано зі зниженим рівнем натрію або у пацієнтів із супутнім лікуванням лікарськими засобами які знижують рівень натрію (такими як діуретики лікарські засоби які асоціюються з неадекватною секрецією антидіуретичного гормону) перед лікуванням слід виміряти рівень натрію в крові. Далі слід вимірювати кожні 2  тижні потім &ndash з інтервалом в один місяць протягом перших трьох місяців лікування або згідно з клінічною необхідністю. Це стосується у першу чергу пацієнтів літнього віку. Слід у даному випадку обмежувати кількість вживання води.

Гіпотиреоїдизм. Карбамазепін може знижувати концентрацію гормонів щитовидної залози у зв&rsquo язку з цим необхідне збільшення дози замісної терапії гормонами щитовидної залози для пацієнтів з гіпотиреоїдизмом.

Антихолінергічні ефекти. Мезакар^®   SR проявляє помірну антихолінергічну активність. Таким чином пацієнти з підвищеним внутрішньоочним тиском та затримкою сечі повинні перебувати під пильним наглядом під час терапії.

Психічні ефекти. Слід пам&rsquo ятати про імовірність активізації латентного психозу та у пацієнтів літнього віку &ndash сплутаності свідомості або збудженості.

Суїцидальні думки та поведінка. Є дані про можливість появи суїцидальних думок і поведінки у пацієнтів які отримували протиепілептичні препарати. Механізм виникнення такого ризику невідомий а доступні дані не виключають підвищення ризику суїцидальних думок і поведінки для карбамазепіну.

Тому пацієнтів необхідно перевірити на наявність суїцидальних думок та поведінки і якщо потрібно призначити відповідне лікування. Пацієнтам (та особам які доглядають за пацієнтами) слід рекоментувати звернутися до лікаря у разі появи ознак суїцидальних думок та поведінки.

Ендокринні ефекти. Через індукцію ферментів печінки карбамазепін може стати причиною зниження терапевтичного ефекту препаратів естрогенів та/або прогестерону. Це може призвести до зниження ефективної контрацепції рецидиву симптомів або проривних кровотеч чи кров&rsquo яних виділень.

Пацієнтки які приймають Мезакар^®   SR і для яких гормональна контрацепція є необхідною повинні отримувати препарат що містить не менше 50  мкг естрогену або для таких пацієнток слід розглянути можливість використання альтернативних негормональних методів контрацепції.

Моніторинг рівня препарату у плазмі крові. Незважаючи на те що кореляція між дозуванням та рівнем карбамазепіну у плазмі крові а також між рівнем карбамазепіну у плазмі крові та клінічною ефективністю і переносимістю недостовірна моніторинг рівня препарату у плазмі крові може бути доцільним у таких випадках: при раптовому підвищенні частоти нападів перевірці комплайнсу пацієнта у період вагітності при лікуванні дітей та підлітків при підозрі на порушення абсорбції при підозрюваній токсичності та при застосуванні більше одного препарату.

Зниження дози та відміна препарату. Раптова відміна препарату Мезакар^®   SR може спровокувати напади тому карбамазепін слід відміняти поступово протягом 6 місяців. При необхідності негайної відміни препарату пацієнтам з епілепсією перехід на новий протиепілептичний препарат потрібно здійснювати на тлі терапії відповідним лікарськими засобами.

Переведення хворого з прийому таблеток на прийом таблеток ретард. Клінічний досвід показує що у деяких хворих при застосуванні таблеток ретард може виникнути необхідність у підвищенні дози препарату.

Враховуючи лікарські взаємодії і різну фармакокінетику протиепілептичних препаратів пацієнтам літнього віку дози препарату Мезакар^® SR слід підбирати з обережністю.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Лікування карбамазепіном вагітних жінок хворих на епілепсію слід здійснювати з особливою обережністю.

У тварин пероральне застосування карбамазепіну спричиняло розвиток дефектів.

У дітей матері яких страждають на епілепсію відзначається схильність до порушень внутрішньоутробного розвитку в тому числі вроджених вад розвитку. Повідомлялося про імовірність того що карбамазепін як і більшість протиепілептичних засобів підвищує частоту даних порушень однак переконливі докази в рамках контрольованих досліджень монотерапії карбамазепіном відсутні. Разом з тим повідомлялося про асоційовані із застосуванням карбамазепіну порушення внутрішньоутробного розвитку та вроджені вади розвитку в тому числі про щілину хребта та інші вроджені аномалії наприклад щелепно-лицьові дефекти кардіоваскулярні вади розвитку гіпоспадія та аномалії розвитку різних систем організму.

Слід мати на увазі такі дані.