Метипред 250 мг + 4 мл розчин №1

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

МЕТИПРЕД

(METHYPRED)

Склад:

діюча речовина: 1 флакон містить метилпреднізолону натрію сукцинату еквівалентно 250 мг метилпреднізолону

допоміжна речовина: натрію гідроксид

розчинник: вода для ін' єкцій.

Лікарська форма. Порошок ліофілізований для ін' єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: ліофілізований порошок білого або злегка жовтуватого кольору.

Фармакотерапевтична група. Кортикостероїди для системного застосування.

Код АТХ Н02А В04.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Ефект метилпреднізолону як і інших глюкокортикоїдів реалізується через взаємодію зі стероїдними рецепторами в цитоплазмі. Cтероїдрецепторний комплекс транспортується в ядро клітини з' єднується з ДНК і змінює транскрипцію генів для більшості білків. Глюкокортикоїди пригнічують синтез багатьох білків різних ферментів що спричиняють деструкцію суглобів (при ревматоїдному артриті) а також цитокінів які виконують важливу роль в імунних і запальних реакціях. Індукують синтез ліпокортину - ключового білка нейроендокринної взаємодії глюкокортикоїдів що призводить до зменшення запальної та імунної відповіді.

Глюкокортикоїди включаючи метилпреднізолон пригнічують або перешкоджають розвитку тканинної відповіді на різноманітні теплові механічні хімічні інфекційні та імунологічні агенти. Таким чином глюкокортикоїди діють симптоматично зменшуючи прояви захворювання без впливу на причину. Протизапальний ефект метилпреднізолону як мінімум у п' ять разів перевищує ефективність гідрокортизону.

Ендокринні ефекти метилпреднізолону полягають у пригніченні секреції АКТГ інгібуванні продукції ендогенного кортизолу при тривалому застосуванні спричинюють часткову атрофію кори надниркових залоз. Разова доза 40 мг метилпреднізолону інгібує секрецію кортикотропіну близько 36 годин. Впливають на метаболізм кальцію вітаміну D вуглеводний білковий і ліпідний обмін тому у пацієнтів які приймають метилпреднізолон може спостерігатися збільшення рівня глюкози в крові зменшення щільності кісткової тканини м' язова атрофія і дисліпідемія. Глюкокортикоїди також підвищують кров' яний тиск модулюють поведінку і настрій. Метилпреднізолон практично не має мінералокортикоїдної активності.

Фармакокінетика. При внутрішньом' язовому введенні пік концентрації метилпреднізолону в сироватці крові спостерігається через 2 години.

На 77 % метилпреднізолон зв' язується з протеїнами плазми зв' язок з транскортином незначний. Об' єм розподілу &ndash 1-1 5 л/кг. Метилпреднізолон метаболізується до неактивних метаболітів. Середній кліренс становить 6 5 мл/кг/хв. Тривалість протизапального ефекту становить
18-36 годин. Приблизно 5 % препарату виводиться з організму із сечею. Метилпреднізолон проникає через плаценту і виділяється з грудним молоком. Метилпреднізолон виводиться при діалізі.

Клінічні характеристики.

Показання.

Застосування глюкокортикоїдів слід розглядати лише як виключно симптоматичне лікування за винятком окремих ендокринних розладів коли вони застосовуються як замісна терапія.

Протизапальне лікування

·                 Ревматичні захворювання

Як допоміжна терапія для короткочасного застосування (щоб допомогти пацієнтові пережити гострий епізод або загострення) при таких захворюваннях:

-                  посттравматичний остеоартрит

-                  синовіїт при остеоартриті

-                  ревматоїдний артрит зокрема ювенільний ревматоїдний артрит (в окремих випадках може виникнути потреба у підтримуючій терапії низькою дозою)

-                  гострий і підгострий бурсит

-                  епікондиліт

-                  гострий неспецифічний тендосиновіїт

-                  гострий подагричний артрит

-                  псоріатичний артрит

-                  анкілозуючий спондиліт

·                 Колагенози (системні хвороби сполучної тканини)

Під час загострення або як підтримуюча терапія в окремих випадках при таких захворюваннях як:

-                  системний червоний вовчак (та вовчаковий нефрит)

-                  гострий ревматичний кардит

-                  системний дерматоміозит (поліміозит)

-                  вузликовий періартеріїт

-                  синдром Гудпасчера.

·                 Дерматологічні захворювання

-                  Пухирчатка.

-                  Тяжка мультиформна еритема (синдром Стівенса&ndash Джонсона).

-                  Ексфоліативний дерматит.

-                  Бульозний герпетиформний дерматит.

-                  Тяжкий себорейний дерматит.

-                  Тяжкий псоріаз.

-                  Грибоподібний мікоз.

-                  Кропив&rsquo янка.

·                 Алергічні стани

Контроль тяжких або інвалідизуючих алергічних станів які не піддаються належно проведеному традиційному лікуванню при таких захворюваннях як:

-                  бронхіальна астма

-                  контактний дерматит

-                  атопічний дерматит

-                  сироваткова хвороба

-                  сезонний або цілорічний алергічний риніт

-                  реакції гіперчутливості до лікарських засобів

-                  кропив&rsquo янка

-                  гострий неінфекційний набряк гортані (лікарським засобом першого вибору є епінефрин).

·                 Офтальмологічні захворювання

Тяжкі гострі та хронічні алергічні і запальні процеси в ділянці ока зокрема:

-                  очна форма Herpes zoster

-                  ірит іридоцикліт

-                  хоріоретиніт

-                  дифузний задній увеїт і хоріоїдит

-                  неврит зорового нерва

-                  симпатична офтальмія

-                  запалення середнього сегменту ока

-                  алергічний кон&rsquo юктивіт

-                  алергічні виразки краю рогівки

-                  кератит.

·                 Захворювання шлунково-кишкового тракту

Критичні періоди при таких захворюваннях:

-                  виразковий коліт (системна терапія)

-                  регіональний ентерит (системна терапія).

·                 Респіраторні захворювання

-                  Саркоїдоз легень.

-                  Бериліоз.

-                  Фульмінантний або дисемінований туберкульоз легень при одночасному застосуванні з відповідною протитуберкульозною хіміотерапією.

-                  Синдром Лефлера який не піддається лікуванню іншими засобами.

-                  Аспіраційний пневмоніт.

-                  Середня та тяжка форма пневмонії спричиненої Pneumocystis carinii у хворих на СНІД (як допоміжна терапія протягом перших 72 годин протипневмоцистної терапії).

-                  Загострення хронічного обструктивного захворювання легень.

·                 Стани які супроводжуються набряками

Для індукування діурезу або ремісії при протеїнурії при нефротичному синдромі протеїнурії без уремії.

Імуносупресивне лікування

·                 Трансплантація органа

Лікування гематологічних та онкологічних захворювань

·                 Гематологічні захворювання

-                  Набута (аутоімунна) гемолітична анемія.

-                  Ідіопатична тромбоцитопенічна пурпура дорослих (лише внутрішньовенно внутрішньом&rsquo язове застосування протипоказане).

-                  Вторинна тромбоцитопенія дорослих.

-                  Еритробластопенія (еритроцитарна анемія).

-                  Вроджена (еритроїдна) гіпопластична анемія.

·                 Онкологічні захворювання

Паліативне лікування таких захворювань як:

-          лейкози та лімфоми у дорослих

-          гострий лейкоз у дітей

-          для покращання якості життя хворих з термінальною стадією ракового захворювання.

Інші

·                 Нервова система

-                  Набряк головного мозку зумовлений первинною або метастатичною пухлиною   і/або допоміжне лікування при хірургічних операціях або променевій терапії.

-                  Загострення розсіяного склерозу.

-                  Гостра травма спинного мозку. Лікування необхідно починати в перші вісім годин після травми.

·                 Туберкульозний менінгіт з блокадою субарахноїдального простору або загрозою блокади при одночасному застосуванні відповідної протитуберкульозної хіміотерапії.

·                 Трихінельоз з ураженням нервової системи або міокарда.

·                 Профілактика нудоти та блювання що пов&rsquo язані з хіміотерапією з приводу злоякісного новоутворення.

Ендокринні розлади

·                 Первинна або вторинна недостатність кори надниркових залоз.

·                 Гостра недостатність кори надниркових залоз.

При цих показаннях препаратами вибору є гідрокортизон або кортизон. За певних обставин можна застосовувати синтетичні аналоги у комбінації з мінералокортикоїдами.

·                 Лікування шокових станів: шок внаслідок недостатності кори надниркових залоз або шок який не відповідає на традиційне лікування у разі підтвердженої або ймовірної недостатності кори надниркових залоз (загалом препаратом вибору є гідрокортизон). Якщо мінералокортикоїдні ефекти є небажаними перевага може віддаватися метилпреднізолону.

·                 Перед хірургічним втручанням та у разі тяжкої травми або захворювання у пацієнтів зі встановленою недостатністю кори надниркових залоз або у разі наявності сумнівів щодо резерву кори надниркових залоз.

·                 Вроджена гіперплазія надниркових залоз.

·                 Негнійний тиреоїдит.

·                 Гіперкальціємія пов&rsquo язана зі злоякісним новоутворенням.

Протипоказання.

Метилпреднізолону натрію сукцинат протипоказаний:

·                 пацієнтам із системними грибковими інфекціями

·                 пацієнтам з підвищеною чутливістю до метилпреднізолону або будь-якого компонента цього лікарського засобу

·                 для застосування шляхом інтратекального введення

·                 для застосування шляхом епідурального введення.

Введення живих або живих атенуйованих вакцин протипоказане пацієнтам які отримують імуносупресивні дози кортикостероїдів.

Гіперчутливість до арахісу або сої. Невелика кількість соєвої олії може екстрагуватися з гумової пробки що закупорює флакон тому препарат не слід застосовувати у осіб які страждають алергією на арахіс або сою.

Відносні протипоказання.

Особливі групи ризику. За пацієнтами які належать до нижченаведених особливих груп ризику необхідно проводити ретельне медичне спостереження а лікування вони повинні отримувати протягом якнайкоротшого періоду (див. також розділи « Особливості застосування» та « Побічні реакції» ): діти пацієнти з цукровим діабетом артеріальною гіпертензією психіатричними симптомами в анамнезі окремими інфекційними хворобами зокрема туберкульозом або певними вірусними захворюваннями наприклад герпесом або оперізуючим герпесом що супроводжуються симптомами в ділянці ока.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Метилпреднізолон &ndash це субстрат ферментів цитохрому P450 (CYP) який головним чином метаболізується ферментом CYP3A4. CYP3A4 &ndash це основний фермент найпоширенішої підродини ферментів CYP у печінці дорослої людини. Він каталізує 6&beta -гідроксилювання стероїдів що є істотно важливим етапом метаболізму фази І ендогенних і синтетичних кортикостероїдів. Багато інших сполук також є субстратами ферменту CYP3A4 для деяких з них (як і для інших лікарських засобів) було продемонстровано що вони здатні впливати на метаболізм глюкокортикоїдів шляхом індукції (підвищуючої регуляції) або інгібування ферменту CYP3A4.

ІНГІБІТОРИ CYP3A4. Лікарські засоби які пригнічують активність CYP3A4 зазвичай знижують печінковий кліренс і підвищують плазмову концентрацію лікарських засобів &ndash субстратів ферменту CYP3A4 таких як метилпреднізолон. У присутності інгібітору CYP3A4 може бути потрібно титрування дози метилпреднізолону щоб уникнути розвитку токсичності кортикостероїду.

ІНДУКТОРИ CYP3A4. Лікарські засоби які індукують активність CYP3A4 зазвичай підвищують печінковий кліренс що призводить до зниження плазмової концентрації лікарських засобів які є субстратами CYP3A4. Супутнє застосування може потребувати збільшення дози метилпреднізолону щоб досягти бажаного результату.

СУБСТРАТИ СYP3A4. У присутності іншого субстрату CYP3A4 печінковий кліренс метилпреднізолону може змінюватися що потребує відповідного корегування дози. Ймовірно побічні реакції пов&rsquo язані з застосуванням кожного з окремих лікарських засобів можуть виникати частіше при їхньому сумісному застосуванні.

ЕФЕКТИ ЗУМОВЛЕНІ НЕ CYP3A4. Інші взаємодії і ефекти які виникають при застосуванні метилпреднізолону описані у таблиці 1 нижче.

У таблиці 1 наведено перелік і опис найчастіших і/або клінічно значущих взаємодій між лікарськими засобами або ефектів які спостерігаються при застосуванні метилпреднізолону.

Таблиця1.

Основні випадки несумісності

Для того щоб уникнути проблем з сумісністю і стабільністю метилпреднізолону натрію сукцинат рекомендується вводити окремо від інших сполук які вводяться внутрішньовенно. До лікарських засобів які характеризуються фізичною несумісністю з метилпреднізолону натрію сукцинатом у розчині належать (перелік не є вичерпним): алопурінол натрію доксапраму гідрохлорид тейгециклін дилтіазему гідрохлорид кальцію глюконат векуронію бромід рокуронію бромід цизатракурію безилат глікопіролат пропофол.

Взаємодії що мають позитивні наслідки.

Профілактика нудоти та блювання що пов&rsquo язані з хіміотерапією з приводу злоякісного новоутворення.

·           Хіміотерапія що викликає легкий або помірний еметогенний ефект.
Для посилення ефекту з першою дозою метилпреднізолону може застосовуватися хлорований фенотіазин (за одну годину до хіміотерапії).

·           Хіміотерапія що викликає виражений еметогенний ефект.
Для посилення ефекту з першою дозою метилпреднізолону може застосовуватися метоклопрамід або бутирофенон (за одну годину до хіміотерапії).

Лікування метилпреднізолоном фульмінантного або дисемінованого туберкульозу легень та туберкульозного менінгіту з блокадою субарахноїдального простору або загрозою блокади проводять одночасно із застосуванням відповідної протитуберкульозної хіміотерапії.

Лікування метилпреднізолоном неопластичних захворювань наприклад лейкозу та лімфоми зазвичай проводиться у комбінації з алкілуючим засобом антиметаболітом та алкалоїдом барвінку.

Особливості застосування.

Імуносупресивні ефекти/підвищена сприйнятливість до інфекцій

Кортикостероїди можуть підвищувати сприйнятливість до інфекцій можуть маскувати деякі ознаки інфекції а під час їх застосування можуть виникати нові інфекції. Під час застосування кортикостероїдів може знижуватися опірність організму та його здатність локалізувати інфекцію. Застосування кортикостероїдів у вигляді монотерапії або у комбінації з іншими імуносупресивними засобами які впливають на клітинний гуморальний імунітет або функцію нейтрофілів може супроводжуватися розвитком інфекцій спричинених будь-яким патогеном зокрема вірусами бактеріями грибами найпростішими та гельмінтами у будь-якій частині організму. Ці інфекції можуть мати легкий ступінь тяжкості але можуть бути тяжкими і деколи летальними. З підвищенням доз кортикостероїдів частота виникнення інфекційних ускладнень збільшується.

Особи які приймають лікарські засоби що пригнічують імунну систему є більш сприйнятливими до інфекцій ніж здорові особи. Наприклад вітряна віспа та кір можуть мати більш тяжкий перебіг і навіть призвести до смерті у неімунізованих дітей або дорослих які застосовують кортикостероїди.

Введення живих або живих атенуйованих вакцин протипоказане пацієнтам які отримують імуносупресивні дози кортикостероїдів. Убиті або інактивовані вакцини можуть вводитися пацієнтам які отримують імуносупресивні дози кортикостероїдів проте відповідь на такі вакцини може бути зниженою. Вказані процедури імунізації можна проводити пацієнтам які отримують неімуносупресивні дози кортикостероїдів.

Застосування кортикостероїдів при активному туберкульозі має обмежуватися випадками фульмінантного або дисемінованого туберкульозу при якому кортикостероїди застосовуються для лікування захворювання у комбінації з відповідним режимом протитуберкульозної терапії.

Якщо кортикостероїди показані пацієнтам з латентним туберкульозом або реактивністю на туберкулін слід проводити ретельне спостереження оскільки може виникнути реактивація захворювання. Під час тривалої терапії кортикостероїдами ці пацієнти повинні отримувати хіміопрофілактику.

У пацієнтів які отримували терапію кортикостероїдами спостерігалася саркома Капоші.  Припинення лікування кортикостероїдами може призвести до клінічної ремісії.

Не існує єдиної думки щодо ролі кортикостероїдів у терапії пацієнтів з септичним шоком. У ранніх дослідженнях повідомлялося як про позитивніі так і про негативні наслідки застосування кортикостероїдів у цій клінічній ситуації. Результати досліджень що проводилися пізніше свідчили про те що кортикостероїди в якості додаткової терапії мали сприятливий вплив у пацієнтів із септичним шоком в яких відзначалася недостатність надниркових залоз. Проте пацієнтам із септичним шоком застосування цих препаратів у плановому порядку не рекомендується. За результатами систематичного огляду даних після коротких курсів високих доз кортикостероїдів таким пацієнтам був зроблений висновок про відсутність доказових даних на користь такого застосування цих препаратів. Однак за даними метааналізу та одного огляду було показано що більш тривалі (5-11 днів) курси лікування кортикостероїдами у низьких дозах можуть обумовлювати зменшення летальності особливо у пацієнтів із септичним шоком залежним від вазопресорної терапії.

Вплив на імунну систему

Можуть виникати алергічні реакції. Оскільки рідко у пацієнтів які отримували терапію кортикостероїдами реєструвалися шкірні реакції і анафілактичні/анафілактоїдні реакції перед застосуванням слід вжити відповідних застережних заходів особливо якщо у пацієнта в анамнезі спостерігалася алергія на будь-який лікарський засіб.

Вплив на ендокринну систему

Пацієнтам яким проводять терапію кортикостероїдами та які піддаються впливу стресу показане підвищення дози швидкодіючих кортикостероїдів до під час та після стресової ситуації.

Тривале застосування кортикостероїдів у фармакологічних дозах може призводити до пригнічення гіпоталамо-гіпофізарно-адреналової (ГГА) системи (вторинна недостатність кори надниркових залоз). Ступінь і тривалість спричиненої недостатності кори наднирникових залоз варіюють у пацієнтів і залежить від дози частоти часу застосування і тривалості терапії глюкокортикоїдами. Цей ефект можна звести до мінімуму шляхом застосування альтернуючої терапії.

Окрім цього у разі раптового припинення застосування глюкокортикоїдів може розвиватися гостра недостатність надниркових залоз яка призводить до летального наслідку.

Розвиток вторинної недостатності кори наднирниркових залоз індукованої лікарським засобом можна звести до мінімуму шляхом поступового зниження дози. Цей тип відносної недостатності може спостерігатися протягом місяців після скасування терапії тому у випадку виникнення стресової ситуації під час цього періоду гормональну терапію необхідно відновити. Оскільки може порушуватися секреція мінералокортикоїдів одночасно слід застосовувати сіль і/або мінералокортикоїд.

Після раптового припинення застосування глюкокортикоїдів також може розвиватися « синдром відміни» кортикостероїдів який на перший погляд не пов&rsquo язаний з недостатністю кори надниркових залоз. До цього синдрому належать такі симптоми: анорексія нудота блювання млявість головний біль підвищення температури тіла біль у суглобах лущення шкіри міалгія зменшення маси тіла та/або артеріальна гіпотензія. Вважається що ці ефекти є наслідком раптової зміни концентрації глюкокортикоїдів а не низьких рівнів кортикостероїдів.

Оскільки глюкокортикоїди здатні спричиняти або загострювати синдром Кушинга пацієнтам з хворобою Кушинга слід уникати застосування глюкокортикоїдів.

У пацієнтів з гіпотиреозом ефект кортикостероїдів посилюється.

Обмін речовин метаболізм

Кортикостероїди зокрема метилпреднізолон можуть підвищувати рівень глюкози крові погіршувати перебіг вже існуючого цукрового діабету і сприяти розвитку цукрового діабету у пацієнтів які отримують тривалу терапію кортикостероїдами.

Психічні розлади

При застосуванні кортикостероїдів можуть виникати психічні розлади від ейфорії безсоння перепадів настрою змін особистості та тяжкої депресії до явних маніфестацій психозу. Також при застосуванні кортикостероїдів може загострюватися існуюча емоційна нестабільність або схильність до розвитку психозу.

При застосуванні системних кортикостероїдів можуть розвиватися потенційно тяжкі психічні побічні реакції. Зазвичай симптоми з&rsquo являються у межах декількох днів або тижнів від початку лікування. Більшість реакцій зникає після зниження дози або припинення лікування хоча може виникнути необхіднысть специфі