Меронем порошокдля приготування розчину 500 мг №10

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

МЕРОНЕМ

(MERONEM^® )

Склад:

діюча речовина: meropenem

1 флакон містить: меропенему тригідрат 570 мг (еквівалентно 500 мг меропенему безводного) або меропенему  тригідрат 1140 мг (еквівалентно 1000 мг меропенему безводного)

допоміжна речовина: натрію карбонат безводний.

Лікарська форма. Порошок для розчину для ін&rsquo єкцій.

Фармакотерапевтична група. Протимікробні засоби для системного застосування. Карбапенеми. Код АТС J01D H02.

Клінічні характеристики.

Показання.

Меронем показаний для лікування таких інфекцій у дорослих і дітей віком від 3 місяців:

·               пневмонії у тому числі негоспітальної та госпітальної пневмонії

·               бронхолегеневих інфекцій при муковісцидозі

·               ускладнених інфекцій сечовивідних шляхів

·               ускладнених інтраабдомінальних інфекцій

·               інфекцій під час пологів і післяпологових інфекцій

·               ускладнених інфекцій шкіри і м&rsquo яких тканин

·               гострого бактеріального менінгіту.

Меронем можна застосовувати для лікування пацієнтів з нейтропенією і лихоманкою при підозрі на бактеріальну інфекцію.

Слід розглянути питання про надання офіційної рекомендації щодо відповідного застосування антибактеріальних препаратів.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до діючої речовини або до будь-якої з допоміжних речовин препарату.

Підвищена чутливість до будь-якого іншого антибактеріального засобу групи карбапенемів.

Тяжка підвищена чутливість (наприклад анафілактичні реакції тяжкі реакції з боку шкіри) до будь-якого іншого типу бета-лактамного антибактеріального засобу (наприклад пеніцилінів або цефалоспоринів).

Спосіб застосування та дози.

Наведені нижче таблиці містять загальні рекомендації щодо дозування лікарського засобу.

Доза меропенему і тривалість лікування залежить від виду збудника хвороби тяжкості захворювання та індивідуальної чутливості пацієнта.

Меронем при застосуванні у дозі до 2 г тричі на добу у дорослих та дітей з масою тіла більше 50 кг та у дозі до 40 мг/кг тричі на добу у дітей може особливо підходити для лікування деяких видів інфекцій таких як госпітальні інфекції викликані Pseudomonas aeruginosa або Acinetobacter spp.

Таблиця 1

Рекомендовані дози для дорослих та дітей з масою тіла більше 50 кг

Меронем зазвичай слід застосовувати у вигляді внутрішньовенної інфузії тривалістю від 15 до 30 хвилин.

Крім того дози препарату до 1 г можна вводити у вигляді внутрішньовенної болюсної ін&rsquo єкції протягом приблизно 5 хвилин. Дані з безпеки що підтверджують введення дорослим препарату у дозі 2 г у вигляді внутрішньовенної болюсної ін&rsquo єкції обмежені.

Порушення функції нирок

Таблиця 2

Рекомендовані  дози  препарату  для  дорослих  та  дітей  з  масою  тіла більше 50 кг якщо кліренс креатиніну у пацієнтів становить менше 51 мл/хв

Дані що підтверджують застосування вказаних у Таблиці 2 доз препарату відкоригованих на одиницю дози 2 г обмежені.

Меропенем виводиться за допомогою гемодіалізу та гемофільтрації тому необхідну дозу препарату слід вводити після завершення процедури гемодіалізу.

Рекомендацій щодо встановленої дози препарату для пацієнтів які отримують перитонеальний діаліз немає.

Порушення функції печінки

Для пацієнтів з порушенням функції печінки коригування дози препарату не потрібне.

Дозування у пацієнтів літнього віку

Для пацієнтів літнього віку з нормальною функцією нирок або зі значеннями кліренсу креатиніну вище 50 мл/хв коригування дози не потрібне.

Таблиця 3

Рекомендовані  дози  препарату  для  дітей  віком  від  3  місяців  до 11 років і з масою тіла до 50 кг

Досвіду застосування препарату у дітей з порушенням функції нирок немає.

Меронем зазвичай слід застосовувати у вигляді внутрішньовенної інфузії тривалістю від 15 до 30 хвилин. Крім того дози меропенему до 20 мг/кг можуть бути введені у вигляді внутрішньовенної болюсної ін&rsquo єкції протягом приблизно 5 хвилин. Дані з безпеки що підтверджують введення дітям препарату у дозі 40 мг/кг у вигляді внутрішньовенної болюсної ін&rsquo єкції обмежені.

Діти з масою тіла більше 50 кг

Слід застосовувати дозу як для дорослих пацієнтів.

Проведення внутрішньовенної болюсної ін&rsquo єкції

Розчин для болюсної ін&rsquo єкції слід готувати шляхом розчинення лікарського засобу Меронем у воді для ін&rsquo єкцій до отримання концентрації 50 мг/мл.

Хімічна і фізична стабільність приготованого розчину для болюсної ін&rsquo єкції зберігалася протягом 3 годин при кімнатній температурі (15-25 ^оС).

З мікробіологічної точки зору лікарський засіб необхідно використати негайно.

Якщо лікарський засіб одразу ж не використати за термін та умови його зберігання після приготування відповідає лікар.

Проведення внутрішньовенної інфузії

Розчин для інфузії слід готувати шляхом розчинення лікарського засобу Меронем у 0 9 % розчині натрію хлориду для інфузій або у 5 % розчині глюкози (декстрози) для інфузій до отримання концентрації 1-20 мг/мл.

Хімічна і фізична стабільність приготованого розчину для інфузії з використанням 0 9 % розчину натрію хлориду зберігалася протягом 6 годин при кімнатній температурі (15-25 ^оС) або впродовж 24 годин при температурі 2-8 ^оС. Приготований розчин якщо він був охолоджений слід використати протягом 2 годин після зберігання у холодильнику. З мікробіологічної точки зору лікарський засіб необхідно використати негайно. Якщо лікарський засіб одразу ж не використати за термін та умови його зберігання після приготування відповідає лікар.

Приготований з 5 % розчином глюкози (декстрози) розчин Меронему слід використати негайно тобто протягом 1 години після приготування.

Побічні реакції.

У ході огляду даних 4872 з 5026 пацієнтів щодо впливу лікування меропенемом найчастішими небажаними реакціями пов&rsquo язаними із застосуванням меропенему були діарея (2 3 %) висип (1 4 %) нудота/блювання (1 4 %) та запалення у місці введення ін&rsquo єкції        (1 1 %). Найчастішими небажаними пов&rsquo язаними із застосуванням меропенему явищами з боку лабораторних показників про які повідомлялося були тромбоцитоз (1 6 %) та підвищення рівнів печінкових ферментів (1 5-4 3 %).

У 2367 пацієнтів які були включені для участі у попередньо дозволених клінічних дослідженнях внутрішньовенного і внутрішньом&rsquo язового застосування меропенему небажані реакції зазначені у таблиці з частотою « частота невідома» не спостерігалися але були зареєстровані під час постмаркетингового застосування препарату.

У наведеній нижче таблиці всі побічні реакції зазначені за класом системи органів і частотою: дуже часто (&ge 1/10) часто (від &ge 1/100 до < 1/10) нечасто (від &ge 1/1000 до                        < 1/100) рідко (від &ge 1/10000 до < 1/1000) дуже рідко (< 1/10000) частота невідома (не можна оцінити на основі наявних даних). У межах кожної групи частот побічні реакції зазначені у порядку зменшення серйозності.

Передозування.

Відносне передозування можливе у пацієнтів з порушенням функції нирок у випадку якщо доза препарату не коригується. Обмежений досвід постмаркетингового застосування препарату вказує на те що якщо після передозування виникають небажані реакції вони узгоджуються з профілем зазначених побічних реакцій і як правило легкі за тяжкістю проявів і минають після відміни препарату або зниження його дози. Слід розглянути необхідність симптоматичного лікування.

В осіб з нормальною функцією нирок відбувається швидке виведення препарату нирками.

Гемодіаліз виводить меропенем і його метаболіти з організму.

Застосування у період вагітності  або  годування груддю.

Дані щодо застосування меропенему вагітним жінкам відсутні або їх кількість обмежена.

Дослідження на тваринах не виявили прямих або опосередкованих ефектів репродуктивної токсичності. У якості запобіжного заходу бажано уникати застосування меропенему під час вагітності.

Невідомо чи проникає меропенем у грудне молоко людини. Меропенем виявляється у дуже низьких концентраціях у грудному молоці тварин. Враховуючи користь терапії для жінок необхідно прийняти рішення стосовно того чи припинити грудне вигодовування або припинити лікування меропенемом.

Діти.

Препарат застосовувати дітям віком від 3 місяців.

Особливості   застосування.

При виборі меропенему як засобу лікування слід брати до уваги доцільність застосування антибактеріального засобу групи карбапенемів враховуючи такі фактори як тяжкість інфекції поширеність резистентності до інших відповідних антибактеріальних засобів а також ризик вибору препарату щодо бактерій стійких до карбапенемів.

Були зареєстровані як і при застосуванні інших бета-лактамних антибіотиків серйозні а іноді з летальними наслідками реакції підвищеної чутливості.

Пацієнти у яких в анамнезі зареєстровані випадки підвищеної чутливості до карбапенемів пеніцилінів або інших бета-лактамних антибіотиків можуть також мати підвищену чутливість до меропенему. Перед початком терапії меропенемом слід провести ретельне опитування щодо попередніх реакцій підвищеної чутливості до бета-лактамних антибіотиків.

При виникненні тяжкої алергічної реакції застосування препарату слід припинити та вдатися до відповідних заходів.

При застосуванні практично всіх антибактеріальних препаратів у тому числі меропенему були зареєстровані випадки коліту пов&rsquo язаного із застосуванням антибіотиків і випадки псевдомембранозного коліту ступінь тяжкості яких може варіювати від легкого до такого що становить загрозу життю. Тому важливо прийняти до уваги можливість такого діагнозу у пацієнтів у яких під час або після застосування меропенему виникла діарея. Слід розглянути питання про припинення лікування меропенемом та застосування специфічного лікування направленого проти Clostridium difficile. Не слід призначати лікарські засоби які пригнічують перистальтику кишечнику.

Під час лікування карбапенемами у тому числі меропенемом рідко повідомлялося про напади.

У зв&rsquo язку з ризиком розвитку печінкової токсичності (порушення функції печінки з холестазом і цитолізом) під час лікування меропенемом слід ретельно контролювати печінкові функції.

Застосування препарату пацієнтам із захворюваннями печінки: під час лікування меропенемом у пацієнтів з уже існуючими захворюванням печінки слід ретельно контролювати печінкові функції. Коригування дози препарату не потрібне.

Лікування меропенемом може спричинити розвиток позитивного прямого або непрямого тесту Кумбса.

Одночасне застосування меропенему і вальпроєвої кислоти/вальпроату натрію не рекомендується.

Меронем містить близько 2 0 мЕкв або 4 0 мЕкв натрію на 500 мг або 1 г дози препарату відповідно що необхідно враховувати при призначенні препарату пацієнтам які перебувають на дієті з контрольованим вмістом натрію.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Дослідження впливу препарату на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами не проводилися.

Взаємодія з  іншими  лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Дослідження щодо взаємодії препарату з окремо взятими лікарськими засобами крім пробенециду не проводилися.

Пробенецид конкурує з меропенемом щодо активного канальцієвого виведення і таким чином пригнічує ниркову секрецію меропенему що призводить до збільшення періоду напіввиведення та підвищення концентрації меропенему у плазмі крові. Слід проявляти обережність у випадку одночасного застосування пробенециду з меропенемом.

Потенційний вплив меронему на зв&rsquo язування з білками інших препаратів або метаболізм не вивчався. Проте зв&rsquo язування з білками настільки незначне що взаємодії з іншими сполуками з урахуванням цього механізму можна не очікувати.

При одночасному застосуванні з карбапенемами було зареєстровано зниження рівнів вальпроєвої кислоти в крові у результаті чого зниження рівнів вальпроєвої кислоти приблизно за два дні становило 60-100 %. Через швидкий початок дії та ступінь зниження одночасне застосування вальпроєвої кислоти і карбапенемів вважається таким що не піддається коригуванню тому слід уникати такої взаємодії.

Одночасне застосування антибіотиків з варфарином може збільшити його антикоагулянтний ефект. Було зареєстровано багато повідомлень про збільшення антикоагулянтного ефекту перорально застосовуваних антикоагулянтних препаратів у тому числі варфарину у пацієнтів які одночасно отримують антибактеріальні препарати. Ризик може змінюватися залежно від основних інфекцій віку і загального стану пацієнта таким чином внесок антибактеріальних препаратів у підвищення рівнів МНВ (міжнародного нормалізованого відношення) оцінити важко. Рекомендується проводити частий контроль рівнів МНВ під час і незабаром після одночасного застосування антибіотиків з пероральним антикоагулянтом.

Фармакологічні  властивості.

Фармакодинаміка.

Меропенем чинить бактерицидну дію шляхом інгібування синтезу стінок бактеріальних клітин у грампозитивних і грамнегативних бактерій шляхом зв&rsquo язування з білками що зв&rsquo язують пеніцилін (PBP).

Як і для інших бета-лактамних антибактеріальних засобів показники часу при яких концентрації меропенему перевищували мінімальні інгібуючі концентрації (МІС) (Т> МІС) вказували на високий ступінь кореляції з ефективністю. На доклінічних моделях меропенем продемонстрував активність при концентраціях у плазмі крові що перевищували МІС для інфікуючих мікроорганізмів приблизно на 40 % від інтервалу дозування. Це цільове значення не було встановлено клінічно.

Бактеріальна резистентність до меропенему може виникнути у результаті: (1) зниження проникності зовнішньої мембрани грамнегативних бактерій (у зв' язку зі зниженням продукції поринів) (2) зниження спорідненості з цільовими PBP (3) підвищення експресії компонентів ефлюксного насоса та (4) продукції бета-лактамаз які можуть гідролізувати карбапенеми.

У Європейському Союзі були зареєстровані випадки інфекційних захворювань спричинених бактеріями стійкими до карбапенемів.

Перехресна резистентність між меропенемом і лікарськими засобами що належать до класів хінолонів аміноглікозидів макролідів та тетрациклінів з урахуванням цільових мікроорганізмів відсутня. Тим не менш бактерії можуть проявляти резистентність до більш ніж одного класу антибактеріальних препаратів у випадку коли залучений до дії механізм включає    непроникність    мембрани    клітин    та/або    присутність    ефлюксного(-их)  насоса (насосів).

Граничні значення МІС що були визначені у ході клінічних досліджень Європейським комітетом з визначення чутливості до протимікробних препаратів (EUCAST) наведені нижче.

¹Граничні значення меропенему для Streptococcus pneumoniae та Haemophilus influenzae при менінгіті становлять 0 25/л мг/л.

²Штами мікроорганізмів зі значеннями МІС вищими за граничні значення S/I є дуже рідкісними або про них на даний час не повідомлялося. Аналізи щодо ідентифікації та протимікробної чутливості по відношенню до будь-якого такого ізоляту необхідно повторити і якщо результат підтверджується ізолят направляється до референсної лабораторії. До того часу поки є дані про клінічну відповідь для верифікованих ізолятів з МІС вищими за поточні граничні значення резистентності (позначено курсивом) ізоляти мають реєструватися як стійкі.

³Чутливість стафілококів до меропенему прогнозується виходячи із даних чутливості до метициліну.

⁴Граничні значення меропенему для Neisseria meningitidis відносяться тільки до менінгіту.

⁵Граничні значення не пов&rsquo язані з видами мікроорганізмів були визначені в основному виходячи з даних ФК/ФД і не залежать від розподілу МІС окремих видів. Вони призначені для використання по відношенню до видів не зазначених у таблиці та виносках.

&bdquo &ndash &rdquo Проведення аналізу щодо визначення чутливості не рекомендується оскільки вид є поганою мішенню для проведення лікування лікарським засобом.

Поширеність набутої резистентності може змінюватися географічно та у часі для окремих видів тому бажано спиратися на місцеву інформацію стосовно резистентності мікроорганізмів особливо при лікуванні тяжких інфекцій. У разі необхідності коли рівень поширеності резистентності мікроорганізмів на місцевому рівні є таким що користь від застосування лікарського засобу принаймні по відношенню до деяких видів інфекцій викликає сумніви слід звернутися за консультацією до експерта.

У наступній таблиці перераховуються патогенні мікроорганізми виходячи з клінічного досвіду і терапевтичних протоколів лікування захворювань.

Зазвичай чутливі види

Грампозитивні аероби

Enterococcus faecalis⁶

Staphylococcus aureus (метицилін чутливий)⁷

Staphylococcus species (метицилін чутливий) у тому числі Staphylococcus epidermidis

Streptococcus agalactiae (група В)

Група Streptococcus milleri (S. anginosus S. constellatus та S. intermedius)

Streptococcus pneumoniae

Streptococcus pyogenes (група А)

Грамнегативні аероби

Citrobacter freudii

Citrobacter koseri

Enterobacter aerogenes

Enterobacter cloacae

Escherichia coli

Haemophilus influenzae

Klebsiella oxytoca

Klebsiella pneumoniae

Morganella morganii

Neisseria meningitides

Proteus mirabilis

Proteus vulgaris

Serratia marcescens

Грампозитивні анаероби

Clostridium perfringens

Peptoniphilus asaccharolyticus

Peptostreptococcus species (у тому числі P. micros P. anaerobius P. magnus)

Грамнегативні анаероби

Bacteroides caccae

Група Bacteroides fragilis

Prevotella bivia

Prevotella disiens

Види для яких набута резистентність може бути проблемою

Грампозитивні аероби

Enterococcus faecium^{6 8}

Грамнегативні аероби

Acinetobacter species

Burkholderia cepacia

Pseudomonas aeruginosa

За своєю природою резистентні мікроорганізми

Грамнегативні аероби

Stenotrophomonas maltophilia

Legionella species

Інші мікроорганізми

Chlamydophila pneumoniae

Chlamydophila psittaci

Coxiella burnetii

Mycoplasma pneumoniae

⁶Види які виявили природну проміжну чутливість.

⁷Усі метицилін-резистентні стафілококи є резистентними до меропенему.

⁸Показник резистентності > 50 % в одній або кількох країнах ЄС.

Фармакокінетика.

У  здорових  людей  середній  період  напіввиведення з плазми крові становить приблизно 1 годину середній об&rsquo єм розподілу становить приблизно 0 25 л/кг (11-27 л) середній кліренс становить 287 мл/хв при застосуванні препарату у дозі 250 мг зі зниженням кліренсу до 205 мл/хв при застосуванні препарату у дозі 2 г. При застосуванні препарату у дозах 500 1000 і 2000 мг що вводилися у вигляді інфузії протягом 30 хвилин середні значення Cmax відповідно становлять приблизно 23 49 і 115 мкг/мл відповідні значення AUC становили 39 3 62 3 і 153 мкг× год/мл. Після проведення інфузії протягом 5 хвилин значення Cmax становлять 52 і 112 мкг/мл при введенні препарату у дозах 500 і 1000 мг відповідно. При введені кількох доз препарату кожні 8 годин пацієнтам з нормальною функцією нирок накопичення меропенему не спостерігалося.

У ході проведення дослідження з участю 12 пацієнтів яким вводили меропенем у дозі 1000 мг кожні 8 годин після проведення хірургічної операції з приводу інтраабдомінальних інфекцій були виявлені значення показників Cmax і періоду напіввиведення які відповідають показникам здорових людей але більший об' єм розподілу (27 л).

Розподіл

Середнє  значення  зв&rsquo язування   меропенему   з білками плазми крові становило приблизно 2 % і не залежало від концентрації препарату. Після швидкого введення препарату (5 хвилин або менше) фармакокінетика є біекспоненціальною але це є набагато менш очевидним після 30-хвилинної інфузії. Було виявлено що меропенем добре проникає у деякі рідини та тканини організму включаючи легені бронхіальний секрет жовч спинномозкову рідину тканини статевих органів жінки шкіру фасції м&rsquo язи і перитонеальні ексудати.

Метаболізм

Меропенем метаболізується шляхом гідролізу бета-лактамного кільця утворюючи мікробіологічно неактивний метаболіт. В умовах in vitro меропенем демонструє знижену сприйнятливість до гідролізу під дією дегідропептидази-І (ДГП-І) людини порівняно з іміпенемом і потреби в одночасному застосуванні інгібітора ДГП-І немає.

Виведення

Меропенем  у  першу  чергу  виводиться у незміненому вигляді нирками близько 70 %  (50-75 %) дози препарату виводиться у незміненому вигляді протягом 12 годин. Ще 28 % виділяється у вигляді мікробіологічно неактивного метаболіту. Виведення з калом являє собою лише близько 2 % від дози. Виміряний нирковий кліренс та ефект пробенециду показують що меропенем піддається як фільтрації так і канальцевій секреції.

Ниркова недостатність

Порушення функції нирок зумовлює появу високих показників AUC у плазмі крові і триваліший період напіввиведення для меропенему. Спостерігалося збільшення показників AUC у 2 4 раза у пацієнтів з помірним порушенням функції нирок (кліренс креатиніну (КК) 33-74 мл/хв) у 5 разів &ndash у пацієнтів з тяжким порушенням функції нирок (КК 4-23 мл/хв) і в 10 разів &ndash у пацієнтів які перебувають на гемодіалізі (КК < 2 мл/хв) порівняно зі здоровими особами (КК > 80 мл/хв). Показники AUC мікробіологічно неактивного метаболіту з відкритим кільцем також значно підвищувалися у пацієнтів з порушенням функції нирок. Корекція дози препарату рекомендується пацієнтам з помірним та тяжким порушенням функції нирок.

Меропенем виводиться шляхом гемодіалізу з кліренсом що був під час проведення гемодіалізу приблизно в 4 рази вищий ніж у пацієнтів з анурією.

Печінкова недостатність

Дослідження з участю пацієнтів з алкогольним цирозом печінки показує відсутність впливу захворювання печінки на фармакокінетику меропенему після застосування повторних доз препарату.

Дорослі пацієнти

Дослідження фармакокінетики проведені з участю пацієнтів не виявили значних фармакокінетичних відмінностей порівняно зі здоровими особами з аналогічною функцією нирок. Популяційна модель розроблена на основі даних 79 пацієнтів з інтраабдомінальною інфекцією або пневмонією показала залежність основного об&rsquo єму від маси тіла кліренсу креатиніну і віку.

Діти

Дослідження фармакокінетики у немовлят і дітей з інфекцією при застосуванні препарату у дозах 10 20 і 40 мг/кг продемонстрували значення Cmax що наближаються до значень виявлених у дорослих після застосування препарату у дозах 500 1000 і 2000 мг відповідно. У ході проведення порівняння були виявлені фармакокінетичні характеристики між дозами препарату і періодами напіввиведення подібні до таких що спостерігалися у всіх дорослих крім наймолодших пацієнтів (< 6 місяців t1/2 1 6 годин). Середні значення кліренсу    меропенему    становили    5 8 мл/хв/кг    (6-12 років)     6 2 мл/хв/кг    (2-5 років)   5 3 мл/хв/кг (6-23 місяці) і 4 3 мл/хв/кг (2-5 місяців). Приблизно 60 % дози виводиться з сечею протягом 12 годин у вигляді меропенему та ще 12 % &ndash у вигляді метаболіту. Концентрації меропенему у спинномозковій рідині у дітей з менінгітом становлять приблизно 20 % від одночасно виявлених рівнів препарату у плазмі крові хоча має місце значна міжіндивідуальна варіабельність показників.

Фармакокінетика меропенему у новонароджених яким застосовували антибактеріальне лікування продемонструвала вищий кліренс у новонароджених з більшим хронологічним або гестаційним віком із загальним середнім періодом напіввиведення 2 9 години. Моделювання процесу за Монте Карло з урахуванням популяційної ФК-моделі показало що при режимі дозування 20 мг/кг кожні 8 годин було досягнуто T> MIC 60 % по відношенню до P. aeruginosa у 95 % новонароджених які народилися передчасно і у 91 % доношених новонароджених.

Пацієнти літнього віку

Дослідження фармакокінетики у здорових осіб літнього віку (65-80 років) показали зниження кліренсу плазми крові що корелює зі зниженням кліренсу креатиніну пов' язаним з віком а також незначне зниження нениркового кліренсу. Корекція дози препарату не потрібна пацієнтам літнього віку за винятком випадків помірного і тяжкого порушення функції нирок.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: порошок від білого до світло-жовтого кольору.

Несумісність. Меронем не слід змішувати або додавати до інших лікарських засобів.

Меронем який буде використовуватися для болюсних вн