Медоциприн 500 мг таблетки №10

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

МЕДОЦИПРИН

(MEDOCIPRIN)

Склад:

діюча речовина: ципрофлоксацин

1 таблетка вкрита плівковою оболонкою містить ципрофлоксацину гідрохлориду 583 мг  еквівалентно ципрофлоксацину 500 мг

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна крохмаль кукурудзяний кросповідон магнію стеарат кремнію діоксид колоїдний безводний тальк   поліетиленгліколь 6000   опадрі білий Y-1-7000 (до складу  входять гіпромелоза титану діоксид (Е 171) поліетиленгліколь 400).

Лікарська форма. Таблетки вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості: білі в формі капсули таблетки вкриті плівковою оболонкою з лінією розлому та  написом « МС» . Розміри ядра: 17 5&ndash 8 мм.

Фармакотерапевтична група. Антибактеріальні засоби для системного застосування. Група фторхінолонів. Код АТХ J01M A02.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Механізм дії.

Бактерицидна дія ципрофлоксацину як фторхінолонового антибактеріального засобу зумовлена здатністю  пригнічувати топоізомерази ІІ типу (ДНК-гіразу та топоізомеразу IV) які є необхідними в багатьох процесах життєвого циклу ДНК таких як реплікація транскрипція репарація і рекомбінація.

Фармакокінетичні/фармакодинамічні взаємозв&rsquo язки.

Ефективність головним чином залежить від співвідношення між максимальною концентрацією в сироватці крові (C_max) та мінімальною інгібіторною концентрацією (МІК) ципрофлоксацину для бактеріального патогену та від значення площі під кривою (AUC) і МІК.

Механізм резистентності.

Резистентність до ципрофлоксацину іn vitro зазвичай пов&rsquo язана з мутаціями сайту-мішені які виникають у топоізомеразі IV і ДНК-гіразі шляхом багатоступеневих мутацій. Ступінь перехресної резистентності між ципрофлоксацином та іншими фторхінолонами що є наслідком вище вказаного буває різною. Одиничні мутації як правило не призводять до клінічної резистентності однак множинні мутації зазвичай спричиняють клінічну резистентність до кількох або всіх представників класу фторхінолонів.

Такі механізми резистентності як непроникність та/або ефлюксний насос можуть спричиняти різний вплив на чутливість до фторхінолонів що залежить від фізіохімічних властивостей різних представників вказаного класу та спорідненості транспортних систем для кожної діючої речовини. Всі in-vitro механізми резистентності загалом спостерігаються у клінічних ізолятах. Механізми резистентності що інактивують інші антибактеріальні засоби такі як бар&rsquo єр проникності (притаманно для Pseudomonas aeruginosa) та ефлюксні механізми можуть впливати на чутливість до ципрофлоксацину.

Повідомлялося про розвиток плазмідопосередкованої резистентності кодованої qnr геном.

Спектр антибактеріальної активності.

Контрольні точки відділяють чутливі штами від штамів із середньою чутливістю а останні &ndash від резистентних штамів.

Рекомендації EUCAST

¹      Staphylococcus spp. &ndash контрольні точки для ципрофлоксацину мають відношення до терапії із застосуванням високих доз.

*    Не пов&rsquo язані з видами контрольні точки були визначені головним чином на основі даних співвідношення фармакокінетичних та фармакодинамічних даних і не залежать від МІК для окремих видів. Вони використовуються тільки для видів які не мають власних контрольних точок а не для тих видів у яких проведення тесту на чутливість не рекомендується.

Поширеність набутої резистентності виділених видів може варіюватися залежно від місцевості і часу тому необхідна локальна інформація про резистентність особливо при лікуванні тяжких інфекцій. У разі необхідності слід звернутися за консультацією до спеціалістів коли місцева поширеність резистентності набула такого рівня що користь від застосування засобу принаймні щодо деяких видів інфекцій є сумнівною.

До ципрофлоксацину загалом чутливі такі роди та види бактерій (для виду Streptococcus див. розділ « Особливості застосування» ).

Фармакокінетика.

Абсорбція.

Після перорального застосування таблеток ципрофлоксацину у дозі 250 мг 500 мг та 750 мг ципрофлоксацин швидко та добре всмоктується переважно із верхнього відділу тонкого кишечнику. Максимальні концентрації у сироватці крові досягаються через 1-2 години.

Одноразові дози 100‑750 мг призводили до дозозалежних максимальних сироваткових концентрацій (C_max) між 0 56 та 3 7 мг/л. Сироваткові концентрації зростають пропорційно при дозах до 1000 мг.

Абсолютна біодоступність препарату становить 70-80 %. Пероральна доза ципрофлоксацину

500 мг кожні 12 годин характеризувалася загальною площею під кривою концентрація/час (AUC) еквівалентною такій після внутрішньовенної інфузії 400 мг ципрофлоксацину яку здійснювали упродовж 60 хвилин кожні 12 годин.

Розподіл.

Відсоток зв&rsquo язування ципрофлоксацину з білками незначний (20-30 %). Ципрофлоксацин знаходиться у плазмі крові переважно в неіонізованій формі і має значний об&rsquo єм розподілу у стані стійкої рівноваги який становить 2-3 л/кг маси тіла досягає високих концентрацій у різних тканинах наприклад у легенях (епітеліальна рідина альвеолярні макрофаги зразки біопсії) синусах запалених пошкоджених тканинах та в тканинах сечостатевих органів (сеча простата ендометрій) де загальна концентрація перевищує таку у плазмі крові.

Біотрансформація.

Були зафіксовані низькі концентрації таких чотирьох метаболітів: дезетиленципрофлоксацину (M₁) сульфоципрофлоксацину (М₂) оксоципрофлоксацину (М₃) та формілципрофлоксацину (M₄). Метаболіти демонструють in vitro антимікробну активність але меншою мірою ніж вихідна сполука.

Відомо що ципрофлоксацин є помірним інгібітором ізоферментів CYP 450 1A2.

Виведення.

Ципрофлоксацин виділяється здебільшого у незміненому вигляді нирками і менше &ndash через кишечник. Період напіввиведення з плазми крові в осіб з нормальною нирковою функцією &ndash приблизно 4-7 годин.

Нирковий кліренс становить 180‑300 мл/кг/год а загальний кліренс &ndash 480‑600 мл/кг/год. Ципрофлоксацин підлягає клубочковій фільтрації та канальцевій секреції. При серйозному порушенні ниркової функції період напіввиведення ципрофлоксацину становить до 12 годин.

Ненирковий кліренс ципрофлоксацину пояснюється в першу чергу трансінтестинальною секрецією та метаболізмом. 1 % дози виділяється через жовчні шляхи. Ципрофлоксацин у високих концентраціях присутній у жовчі.

Діти. Фармакокінетичні дані щодо дітей обмежені.

Клінічні характеристики.

Показання.

Медоциприн показаний для лікування нижчезазначених інфекцій (див. розділи « Особливості застосування» та « Фармакологічні властивості» ). Перед початком терапії слід звернути особливу увагу на всю доступну інформацію щодо резистентності до ципрофлоксацину.

Слід взяти до уваги офіційні рекомендації з належного застосування антибактеріальних препаратів.

Дорослі.

&bull               Інфекції нижніх дихальних шляхів спричинені грамнегативними бактеріями:

- загострення хронічного обструктивного захворювання легень

- бронхо-легеневі інфекції при кістозному фіброзі або при бронхоектазах

- пневмонія.

&bull               Хронічний гнійний отит середнього вуха.

&bull               Загострення хронічного синуситу особливо якщо він спричинений грамнегативними бактеріями.

&bull               Інфекції сечового тракту.

&bull               Інфекційні ураження статевої системи:

- гонококовий уретрит і цервіцит спричинений чутливими штамами Neisseria gonorrhoeae

- орхоепідидиміт зокрема спричинений чутливими штамами Neisseria gonorrhoeae

- запальні захворювання тазових органів зокрема спричинені чутливими штамами Neisseria gonorrhoeae.

&bull               Інфекції шлунково-кишкового тракту (наприклад діарея мандрівників).

&bull               Інтраабдомінальні інфекції.

&bull               Інфекції шкіри та м&rsquo яких тканин спричинені грамнегативними бактеріями.

&bull               Важкий перебіг отиту зовнішнього вуха.

&bull               Інфекції кісток та суглобів.

&bull               Профілактика інвазивних інфекцій спричинених Neisseria meningitidis.

&bull               Легенева форма сибірської виразки (профілактика після контакту і радикальне лікування).

Ципрофлоксацин можна застосовувати для ведення пацієнтів із нейтропенією та гіпертермією у разі підозри щодо бактеріального інфекційного генезу лихоманки у вказаної категорії пацієнтів.

Діти та підлітки.

&bull               Бронхолегеневі інфекції при кістозному фіброзі спричинені синьогнійною паличкою (Pseudomonas aeruginosa).

&bull               Ускладнені інфекції сечового тракту та пієлонефрит.

&bull               Легенева форма сибірської виразки (профілактика після контакту і радикальне лікування).

Ципрофлоксацин можна також застосовувати для лікування тяжких інфекцій у дітей та підлітків коли лікар вважає це необхідним.

Лікування повинен розпочинати лікар який має досвід лікування кістозного фіброзу та/або тяжких інфекцій у дітей та підлітків (див. розділи « Особливості застосування» та « Фармакологічні властивості» ).

Протипоказання.

Підвищена чутливість до діючої речовини або до інших препаратів групи фторхінолонів або до будь-якої з допоміжних речовин препарату.

Одночасне застосування ципрофлоксацину та тизанідину протипоказане (див. розділ « Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» ).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Вплив інших засобів на ципрофлоксацин.

Препарати які подовжують інтервал QT.

Ципрофлоксацин як і інші фторхінолони слід призначати з обережностю пацієнтам які отримують препарати що подовжують інтервал QT (наприклад антиаритмічні засоби класу IA і III трициклічні антидепресанти макроліди антипсихотики) (див. розділ « Особливості застосування» ).

Формування хелатного комплексу.

При одночасному застосуванні ципрофлоксацину (перорально) та лікарських засобів що містять багатовалентні катіони і мінеральні добавки (наприклад кальцій магній алюміній залізо) фосфатзв&rsquo язуючих полімерів (наприклад севеламер або карбонат лантану) сукральфатів або антацидів а також препаратів з великою буферною ємністю (таких як таблетки диданозину) що містять магній алюміній або кальцій абсорбція ципрофлоксацину знижується. У  зв&rsquo язку  з  цим  ципрофлоксацин  слід  приймати  або  за  1-2  години до або принаймні через

4 години після прийому цих препаратів. Дане обмеження не стосується антацидів що належать до класу блокаторів H₂-рецепторів.

Харчові та молочні продукти.

Кальцій у складі харчових продуктів незначною мірою впливає на абсорбцію. Однак слід уникати одночасного прийому ципрофлоксацину і молочних або збагачених мінералами продуктів (таких як молоко йогурт апельсиновий сік з підвищеним вмістом кальцію) тому що абсорбція ципрофлоксацину може знижуватись.

Пробенецид.

Пробенецид впливає на ниркову секрецію ципрофлоксацину. Одночасне застосування пробенециду та ципрофлоксацину призводить до підвищення концентрації ципрофлоксацину у сироватці крові.

Метоклопрамід.

Метоклопрамід прискорює всмоктування ципрофлоксацину (пероральної форми) в результаті чого досягнення максимальної концентрації у плазмі крові відбувається швидше. Не відзначено впливу на біодоступність ципрофлоксацину.

Омепразол.

Одночасне застосування ципрофлоксацину і лікарських засобів що містять омепразол призводить до незначного зниження C_max і AUC ципрофлоксацину.

Вплив ципрофлоксацину на інші лікарські засоби.

Тизанідин.

Тизанідин не можна застосовувати одночасно з ципрофлоксацином (див. розділ « Протипоказання» ). У ході клінічного дослідження з участю здорових добровольців при одночасному застосуванні ципрофлоксацину і тизанідину виявлено збільшення концентрації тизанідину у плазмі крові (збільшення С_max у 7 разів діапазон &ndash 4-21 раз збільшення показника AUC &ndash у 10 разів діапазон &ndash 6-24 рази). Зі збільшенням концентрації тизанідину в сироватці крові асоціюються гіпотензивні та седативні побічні реакції.

Метотрексат.

При одночасному застосуванні ципрофлоксацину можливе уповільнення тубулярного транспортування метотрексату що може призводити до підвищення концентрації метотрексату в плазмі крові. При цьому може збільшуватися імовірність виникнення побічних токсичних реакцій спричинених метотрексатом тому їх одночасне застосування не рекомендується (див. розділ « Особливості застосування» ).

Теофілін.

Одночасне застосування ципрофлоксацину та теофіліну може призвести до небажаного підвищення концентрації теофіліну в сироватці крові що у свою чергу може спричинити розвиток побічних реакцій. У поодиноких випадках такі побічні реакції можуть загрожувати життю або мати летальний наслідок. Тому при одночасному застосуванні ципрофлоксацину та теофіліну слід контролювати концентрацію теофіліну в сироватці крові та при необхідності знижувати його дозу (див. розділ « Особливості застосування» ).

Інші похідні ксантину.

Після одночасного застосування ципрофлоксацину та кофеїну або пентоксифіліну (окспентифіліну) повідомлялося про підвищення концентрацій похідних цих ксантинів у сироватці крові.

Фенітоїн.

Одночасне застосування ципрофлоксацину та фенітоїну може призвести до підвищення або зниження сироваткових концентрацій фенітоїну тому рекомендується моніторинг рівнів препарату.

Циклоспорин.

Було визначено транзиторне підвищення креатиніну сироватки крові при одночасному застосуванні ципрофлоксацину та лікарських засобів що містять циклоспорин. Тому необхідний частий (2 рази на тиждень) контроль концентрації креатиніну сироватки крові у цих пацієнтів.

Антагоністи вітаміну К.

При одночасному застосуванні ципрофлоксацину та антагоністів вітаміну К може посилюватися їх антикоагулянтна дія. Ступінь ризику може варіювати залежно від основного виду інфекції віку загального стану хворого тому точно оцінити вплив ципрофлоксацину на підвищення значення Міжнародного нормалізованого відношення (МНВ) складно. Слід здійснювати частий контроль МНВ під час та одразу після одночасного застосування ципрофлоксацину та антагоністів вітаміну К (наприклад варфарину аценокумаролу фенпрокумону флуїндіону).

Дулоксетин.

У ході клінічних досліджень було показано що одночасне застосування дулоксетину із сильними інгібіторами CYP450 1A2 такими як флувоксамін може призвести до збільшення AUC і C_max дулоксетину. Незважаючи на відсутність клінічних даних про можливу взаємодію з ципрофлоксацином можна очікувати схожих ефектів при одночасному застосуванні вказаних препаратів (див. розділ « Особливості застосуваннія» ).

Ропінірол.

У ході клінічних досліджень було виявлено що одночасне застосування ропініролу з ципрофлоксацином інгібітором ізоензиму CYP450 1A2 помірної дії призводить до підвищення С_max і AUC ропініролу на 60 % та 84 % відповідно. Моніторинг побічних ефектів ропініролу та відповідне корегування дози рекомендуються здійснювати під час та одразу після одночасного застосування з ципрофлоксацином (див. розділ « Особливості застосування» ).

Лідокаїн.

Було показано що у здорових осіб одночасне застосування ципрофлоксацину помірного інгібітора ізоферментів цитохрому Р450 1А2 і лікарських засобів що містять лідокаїн знижує кліренс внутрішньовенного лідокаїну на 22 %. Незважаючи на нормальну переносимість лікування лідокаїном можлива взаємодія з ципрофлоксацином що асоціюється з побічними реакціями при одночасному застосуванні вказаних препаратів.

Клозапін.

Після одночасного застосування 250 мг ципрофлоксацину з клозапіном упродовж 7 днів сироваткові концентрації клозапіну і N-десметилклозапіну були підвищені на 29 % і 31 % відповідно. Рекомендується здійснювати клінічний нагляд та відповідну корекцію дози клозапіну під час та одразу після одночасного застосування з ципрофлоксацином (див. розділ « Особливості застосування» ).

Силденафіл.

C_max і AUC силденафілу збільшилися приблизно в 2 рази у здорових добровольців після одночасного перорального застосування 50 мг силденафілу та 500 мг ципрофлоксацину. Тому слід дотримуватися обережності при супутньому призначенні ципрофлоксацину із силденафілом та враховувати співвідношення ризик/користь.

Особливості застосування.

Тяжкі інфекції та/або змішані інфекції спричинені грампозитивними або анаеробними бактеріями.

Ципрофлоксацин не застосовувати як монотерапію для лікування тяжких інфекцій та інфекцій спричинених грампозитивними або анаеробними бактеріями. Для лікування вказаних інфекцій ципрофлоксацин слід застосовувати у комбінації з відповідними антибактеріальними засобами.

Стрептококові інфекції (включаючи Streptococcus pneumoniae).

Ципрофлоксацин не рекомендується для лікування стрептококових інфекцій через недостатню ефективність.

Інфекції статевої системи.

Фторхінолонрезистентні штами Neisseria gonorrhoeae можуть спричинити гонококовий уретрит цервіцит орхоепідидиміт та запальні захворювання тазових органів.

Відповідно ципрофлоксацин слід застосовувати для лікування гонококового уретриту або цервіциту тільки за умови виключення у Neisseria gonorrhoeae резистентності до ципрофлоксацину.

Емпіричну терапію ципрофлоксацином при орхоепідидиміті та запальних захворюваннях органів малого таза можна застосовувати лише у комбінації з іншими відповідними антибактеріальними засобами (наприклад цефалоспоринами) за винятком клінічних ситуацій коли виключено наявність ципрофлоксацинрезистентних штамів Neisseria gonorrhoeae.

Якщо через 3 дні не настає клінічне покращення терапію слід переглянути.

Інфекції сечового тракту.

У країнах Європейського Союзу спостерігається різна резистентність до фторхінолонів з боку Escherichia coli найпоширенішого збудника що спричиняє інфекції сечовивідних шляхів. Під час призначення терапії лікарям рекомендується враховувати локальну поширеність резистентності Escherichia coli до фторхінолонів.

Вважається що одноразові дози ципрофлоксацину які можна застосовувати при неускладненому циститі у жінок передклімактеричного періоду є менш ефективними ніж триваліша терапія препаратом. Цей факт необхідно враховувати зважаючи на зростаючий рівень резистентності Escherichia coli до хінолонів.

Інтраабдомінальні інфекції.

Дані щодо ефективності ципрофлоксацину при лікуванні постопераційних інтра-абдомінальних інфекцій обмежені.

Діарея мандрівників.

При виборі препарату слід взяти до уваги інформацію про резистентність до ципрофлоксацину відповідних мікроорганізмів у країнах які були відвідані.

Інфекції кісток та суглобів.

Ципрофлоксацин слід застосовувати в комбінації з іншими антимікробними засобами залежно від результатів мікробіологічного дослідження.

Легенева форма сибірської виразки.

Застосування людям грунтується на даних визначення чутливості in vitro дослідів на тваринах та на обмежених даних отриманих під час застосування людині. Лікар повинен діяти відповідно до національних та/або міжнародних протоколів лікування сибірської виразки.

Бронхолегеневі інфекції при кістозному фіброзі.

У клінічні дослідження було включено дітей та підлітків віком 5-17 років. Більш обмежений досвід лікування дітей віком від 1 до 5 років.

Ускладнені інфекції сечового тракту та пієлонефрит.

Слід розглянути можливість лікування інфекцій сечового тракту із застосуванням ципрофлоксацину коли інше лікування неможливе. Лікування повинно ґрунтуватися на результатах мікробіологічного дослідження.

За даними клінічних досліджень оцінювали застосування ципрофлоксацину дітям та підліткам віком 1-17 років.

Інші специфічні тяжкі інфекції.

Застосування ципрофлоксацину може бути виправдане за результатами мікробіологічного дослідження у разі інших тяжких інфекцій згідно з офіційними рекомендаціями або після ретельної оцінки користь/ризик коли інше лікування застосувати не можна або коли загальноприйняте лікування виявилося неефективним.

Застосування ципрофлоксацину у разі специфічних тяжких інфекцій окрім згаданих вище не оцінювалось у ході клінічних досліджень а клінічний досвід &ndash обмежений. Отже до лікування пацієнтів із такими інфекціями рекомендується підходити з обережністю.

Підвищена чутливість до препарату.

Гіперчутливість та алергічні реакції включаючи анафілактичні/анафілактоїдні реакції можуть спостерігатися після застосування разової дози ципрофлоксацину (див. розділ « Побічні реакції» ) та представляти загрозу для життя. У такому разі застосування ципрофлоксацину необхідно припинити і у разі необхідності провести належне медикаментозне лікування.

Скелетно-м&rsquo язова система.

Загалом ципрофлоксацин не можна застосовувати пацієнтам із захворюваннями сухожиль/ розладами пов&rsquo язаними із застосуванням хінолонів в анамнезі. Попри це у рідкісних випадках після мікробіологічного дослідження збудника та оцінки співвідношення користь/ризик цим пацієнтам можна призначати ципрофлоксацин для лікування окремих тяжких інфекційних процесів а саме &ndash у випадку неефективності стандартної терапії або бактеріальної резистентності коли результати мікробіологічних досліджень виправдовують застосування ципрофлоксацину. При застосуванні ципрофлоксацину може виникнути тендиніт або розрив сухожилля (особливо ахіллового сухожилля) іноді двобічний навіть у перші 48 годин лікування. Запалення або розрив сухожиль може виникнути навіть протягом кількох місяців після закінчення лікування ципрофлоксацином. Ризик тендинопатії може бути підвищеним у пацієнтів літнього віку або у пацієнтів які одночасно застосовують кортикостероїди (див. розділ « Побічні реакції» ). При виникненні будь-яких ознак тендиніту (таких як болючий набряк запалення) застосування ципрофлоксацину слід припинити. Ураженій кінцівці слід забезпечити спокій.

Ципрофлоксацин застосовувати з обережністю пацієнтам із міастенією гравіс через можливе загострення симптоматики вказаного захворювання (див. розділ « Побічні реакції» ).

Фоточутливість.

Доведено що ципрофлоксацин спричиняє реакції фоточутливості. Пацієнтам які застосовують ципрофлоксацин рекомендується під час лікування уникати прямого сонячного світла або УФ-випромінення (див. розділ « Побічні реакції» ).

Центральна нервова система.

Відомо що ципрофлоксацин як і інші хінолони може спричиняти судоми або знижувати поріг судомної готовності. Повідомляли про випадки розвитку епілептичного статусу. Ципрофлоксацин застосовувати з обережністю пацієнтам із розладами ЦНС які можуть мати схильність до виникнення судом. При виникненні судом прийом ципрофлоксацину слід припинити (див. розділ « Побічні реакції» ). Навіть після першого застосування ципрофлоксацину можуть виникнути психотичні реакції. У поодиноких випадках депресія або психоз можуть прогресувати до суїцидальних думок та вчинків таких як самогубство або його спроба. У цих випадках застосування ципрофлоксацину слід припинити.

У пацієнтів які застосовували ципрофлоксацин повідомлялося про випадки поліневропатії (на основі неврологічних симптомів таких як біль печіння сенсорні розлади або м&rsquo язова слабкість окремо або в комбінації). Застосування ципрофлоксацину слід припинити пацієнтам які мають симптоми невропатії зокрема біль печіння відчуття пощипування заніміння та/або слабкість з метою попередження розвитоку необоротних станів (див. розділ « Побічні реакції» ).

Серцеві розлади.

Слід з обережністю застосовувати фторхінолони в тому числі ципрофлоксацин   пацієнтам з відомими факторами ризику подовження інтервалу QT зокрема:

·                     при спадковому синдромі подовження інтервалу QT

·                     у випадку одночасного застосування препаратів що можуть подовжувати інтервал QT (наприклад протиаритмічні засоби класів IA та III трициклічні антидепресанти макроліди нейролептики)

·                     при невідкоригованому електролітному дисбалансі (наприклад гіпокаліємія гіпомагніємія)

·                     у разі наявності захворювань серця (наприклад серцева недостатність інфаркт міокарда брадикардія).

Пацієнти літнього віку та жінки можуть виявляти більшу чутливість до препаратів що подовжують QTc. Тому слід з обережністю застосовувати фторхінолони у тому числі ципрофлоксацин у цих групах хворих (див. розділи « Спосіб застосування та дози» « Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» « Побічні реакції» « Передозування» ).

Гіпоглікемія.

Як і при застосуванні інших хінолонів найчастіше гіпоглікемія зустрічалася серед хворих на діабет переважно у пацієнтів літнього віку. Рекомендується проводити ретельний контроль рівня глюкози крові у всіх хворих на діабет (див. розділ « Побічні реакції» ).

Шлунково-кишковий тракт.

Виникнення протягом або після лікування тяжкої і стійкої діареї (навіть через декілька тижнів після лікування) може свідчити про розвиток антибіотикасоційованого коліту (такого що загрожує життю з можливим летальним наслідком) та потребувати невідкладного лікування (див. розділ « Побічні реакції» ). У таких випадках застосування ципрофлоксацину необхідно припинити і розпо