Лоразидим 1000 мг порошок для ін'єкцій №1

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

Лоразидим

(Lorazidime^® )

Склад:

діюча речовина: цефтазидим

1 флакон містить цефтазидим пентагідрат у кількості що відповідає цефтазидиму 500 мг або 1000 мг

допоміжні речовини: натрію карбонат безводний.

Лікарська форма. Порошок для розчину для ін&rsquo єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: кристалічний порошок від білого до кремового кольору.

Фармакотерапевтична група.

Протимікробні засоби для системного застосування. Інші &beta -лактамні антибіотики. Цефалоспорини ǀǀǀ покоління. Цефтазидим.

Код АТС J01D D02.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Цефтазидим &ndash це бактерицидний цефалоспориновий антибіотик механізм дії якого пов&rsquo язаний з порушенням синтезу стінок бактеріальної клітини.

Набута резистентність до антибіотика відрізняється у різних регіонах та може змінюватися з часом а для окремих штамів може відрізнятися суттєво. Бажано використовувати місцеві (локальні) дані щодо чутливості до антибіотика особливо при лікуванні тяжких інфекцій.

Чутливі мікроорганізми

Грампозитивні аероби: Streptococcus pyogenes Streptococcus agalactiae.

Грамнегативні аероби: Citrobacter koseri Escherichia coli Haemophilus influenza Moraxella catarrhalis Neisseria meningitides Proteus mirabilis Proteus spp. Providencia spp.

Штами з можливою набутою резистентністю

Грамнегативні аероби: Acinetobacter baumannii Burkholderia cepacia Citrobacter freundii Enterobacter aerogenes Enterobacter cloacae Klebsiella pneumoniae Klebsiella spp. Pseudomonas  aeruginosa Serratia spp. Morganella morgani.

Грампозитивні аероби: Staphylococcus aureus Staphylococcus pneumonia.

Грампозитивні анаероби: Clostridium perfringens Peptococcus spp. Peptostreptococcus spp.

Грамнегативні анаероби: Fusobacterium spp.

Нечутливі мікроорганізми

Грампозитивні аероби: Enterococcus spp. включаючи E. faecalis та E. faecium Listeria spp..

Грампозитивні анаероби: Clostridium difficile.

Грамнегативні анаероби: Bacteroides spp. включаючи B. fragilis.

Інші: Chlamydia spp. Mycoplasma spp. Legionella spp..

Фармакокінетика.

У пацієнтів після внутрішньом&rsquo язової ін&rsquo єкції 500 мг та 1 г швидко досягаються середні пікові концентрації 18 і 37 мг/л відповідно. Через 5 хвилин після внутрішньовенного болюсного введення 500 мг 1 г або 2 г у сироватці крові досягаються концентрації у середньому 46 87 або 170 мг/л відповідно. Терапевтично ефективні концентрації залишаються у сироватці крові навіть через 8-12 годин після внутрішньовенного та внутрішньом&rsquo язового введення. Зв&rsquo язування з білками плазми крові становить приблизно 10 %. Концентрація цефтазидиму що перевищує МІК для більшості розповсюджених патогенних мікроорганізмів досягається у таких тканинах і середовищах як кістки серце жовч мокротиння внутрішньоочна синовіальна плевральна та перитонеальна рідини. Цефтазидим швидко проникає крізь плаценту та у грудне молоко. Препарат погано проникає крізь неушкоджений гематоенцефалічний бар&rsquo єр при відсутності запалення концентрація препарату у ЦНС невелика. Однак при запаленні мозкових оболонок концентрація цефтазидиму у ЦНС становить 4-20 мг/л і вище що відповідає рівню його терапевтичної концентрації.

Цефтазидим не метаболізується в організмі. Після парентерального введення досягається висока та стійка концентрація цефтазидиму у сироватці крові. Період напіввиведення становить приблизно 2 години. Препарат виводиться у незмінному стані в активній формі із сечею шляхом гломерулярної фільтрації приблизно 80-90 % дози виводиться із сечею протягом 24 годин. У пацієнтів із порушенням функції нирок елімінація цефтазидиму знижується тому дозу слід зменшувати. Менше 1 % препарату виводиться з жовчю що значно обмежує кількість препарату яка потрапляє у кишечник.

Клінічні характеристики.

Показання.

Лікування наведених нижче інфекцій у дорослих та дітей включаючи новонароджених:

- внутрішньолікарняна пневмонія

- інфекції дихальних шляхів у хворих на муковісцидоз

- бактеріальний менінгіт

- хронічний середній отит

- злоякісний зовнішній отит

- ускладнені інфекції сечовивідних шляхів

- ускладнені інфекції шкіри та м&rsquo яких тканин

- ускладнені інфекції черевної порожнини

- інфекції кісток і суглобів

- перитоніт пов&rsquo язаний з проведенням діалізу у хворих які знаходяться на безперервному амбулаторному перитонеальному діалізі.

Лікування бактеріємії що виникає у пацієнтів у результаті будь-якої з наведених вище інфекцій.

Цефтазидим можна застосовувати для лікування хворих із нейтропенією та гарячкою що виникає у результаті бактеріальної інфекції.

Цефтазидим можна застосовувати для профілактики інфекційних ускладнень при операціях на передміхуровій залозі (трансуретральна резекція).

При призначенні цефтазидиму слід враховувати його антибактерільний спектр скерований головним чином проти грамнегативних аеробів (див. розділи « Особливості застосування» та « Фармакологічні властивості» ).

Цефтазидим слід застосовувати з іншими антибактеріальними засобами якщо очікується що ряд мікроорганізмів що спричинили інфекцію не підпадають під спектр дії цефтазидиму.

Призначати препарат слід згідно з існуючими офіційними рекомендаціями щодо призначення антибактеріальних засобів.

Протипоказання. Підвищена чутливість до цефтазидиму або до інших компонентів препарату.

Підвищена чутливість до цефалоспоринових антибіотиків.

Наявність в анамнезі тяжкої гіперчутливості (наприклад анафілактичні реакції) до інших

&beta -лактамних антибіотиків (пеніциліни монобактами та карбапенеми).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Одночасне застосування високих доз препарату з нефротоксичними лікарськими засобами може негативно впливати на функцію нирок (див. розділ « Особливості застосування» ).

Хлорамфенікол in vitro є антагоністом цефтазидиму та інших цефалоспоринів. Клінічне значення цього явища невідоме проте якщо пропонується одночасне застосування Лоразидиму з хлорамфеніколом слід враховувати можливість антагонізму.

Як і інші антибіотики Лоразидим може впливати на флору кишечнику що призводить до зменшення реабсорбції естрогенів та зниження ефективності комбінованих пероральних контрацептивних засобів.

Цефтазидим не впливає на результати визначення глюкозурії ензимними методами проте невеликий вплив на результати аналізу може спостерігатися при застосуванні методів відновлення міді (Бенедикта Фелінга Клінітест).

Цефтазидим не впливає на лужнопікратний метод визначення креатиніну.

Особливості застосування. Як і при застосуванні інших &beta -лактамних антибіотиків повідомлялося про тяжкі та часом летальні реакції гіперчутливості. У разі виникнення тяжких реакцій гіперчутливості лікування цефтазидимом слід негайно припинити та розпочати відповідні невідкладні заходи.

Перед початком лікування слід визначити у пацієнта наявність в анамнезі тяжких реакцій гіперчутливості до цефтазидиму цефалоспоринових антибіотиків або інших &beta -лактамних антибіотиків. З обережністю препарат призначати пацієнтам у яких були несерйозні реакції гіперчутливості на інші &beta лактамні антибіотики.

Цефтазидим має обмежений спектр антибактерільної активності. Він не є прийнятним препаратом для монотерпії деяких типів інфекцій якщо тільки невідомий збудник хвороби і невідомо що він є чутливим до цього препарату або існує велика вірогідність того що можливий збудник буде чутливим до лікування цефтазидимом. Це особливо важливо коли вирішується питання про лікування пацієнтів з бактеріємією бактеріальним менінгітом інфекціями шкіри та м&rsquo яких тканин та інфекціями кісток та суглобів. Крім того цефтазидим чутливий до гідролізу деякими &beta -лактамазами з розширеним спектром дії. Тому при виборі цефтазидиму для лікування слід враховувати інформацію про розповсюдження мікроорганізмів що продукують &beta -лактамази з розширеним спектром дії.

Одночасне лікування високими дозами цефалоспоринів і нефротоксичними препаратами такими як аміноглікозиди або сильнодіючі діуретики (наприклад фуросемід) може несприятливо впливати на функцію нирок. Досвід клінічного застосування цефтазидиму показав що при дотриманні рекомендованого дозування це явище малоймовірне. Немає даних що цефтазидим несприятливо впливає на функцію нирок у звичайних терапевтичних дозах.

Цефтазидим виводиться нирками тому дозу слід зменшувати відповідно до ступеня ураження нирок. Повідомлялося про випадки неврологічних ускладнень коли доза не була відповідно зменшена (див. розділи « Спосіб застосування та дози» та « Побічні реакції» ).

Як і при застосуванні інших антибіотиків широкого спектра дії тривале лікування Лоразидимом може призвести до надмірного росту нечутливих мікроорганізмів (наприклад Candida Enterococci) у цьому випадку може бути необхідним припинення лікування або вживання інших необхідних заходів. Дуже важливо постійно контролювати стан хворого.

При застосуванні антибіотиків повідомлялося про випадки псевдомембранозного коліту що може бути різного ступеня тяжкості від легкого до такого що загрожує життю. Тому важливо зважити на встановлення цього діагнозу у пацієнтів у яких виникла діарея під час або після застосування антибіотика. У разі тривалої та значної діареї або якщо у пацієнта виникають абдомінальні спазми лікування слід негайно припинити провести подальше обстеження пацієнта та при необхідності призначити специфічне лікування Clostridium difficile. Не слід призначати лікарські засоби що уповільнюють перистальтику кишечнику.

Як і при застосуванні інших цефалоспоринів і пеніцилінів широкого спектра дії деякі раніше чутливі штами Enterobacter spp. і Serratia spp. можуть стати резистентними під час лікування цефтазидимом. У таких випадках слід періодично виконувати дослідження на чутливість.

Лоразидим у своєму складі містить натрій (1 флакон з 500 мг цефтазидиму містить 24 мг натрію флакон з 1 г цефтазидиму &ndash 48 мг натрію) що слід враховувати при лікуванні пацієнтів які знаходяться на натрій-контрольованій дієті.

Застосування у період вагітності або годування груддю. Дані щодо лікування цефтазидимом вагітних обмежені. Дослідження на тваринах не вказують на прямий або непрямий шкідливий вплив на вагітність ембріональний або постнатальний розвиток. Призначати препарат вагітним слід тільки тоді коли користь від його застосування переважає можливий ризик.

Цефтазидим екскретується у грудне молоко у невеликих кількостях але при застосуванні терапевтичних доз впливу на немовля яке знаходиться на грудному годуванні не очікується. Цефтазидим можна застосовувати у період годування груддю.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Відповідних досліджень не проводилося. Але виникнення таких побічних реакцій як запаморочення може вплинути на здатність керувати автотранспортом або іншими механізмами (див. розділ « Побічні реакції» ).

Спосіб застосування та дози.

Дорослі та діти &ge 40 кг

Діти < 40 кг

*якщо це асоціюється або є підозра на асоціювання з інфекціями наведеними у розділі « Показання» .

Діти

Безпека та ефективність застосування Лоразидиму шляхом постійної врутрішньовенної інфузії у немовлят та дітей &le 2 місяців не встановлені.

Пацієнти літнього віку

Враховуючи зниження кліренсу цефтазидиму для хворих літнього віку які мають гострі інфекції добова доза зазвичай не повинна перевищувати 3 г особливо у пацієнтів віком від 80 років.

Печінкова недостатність

Необхідності у зміні дозування для хворих із легкою та помірною печінковою недостатністю немає. Клінічних досліджень у хворих із тяжкою печінковою недостатністю не проводилося. Рекомендується ретельний клінічний нагляд за ефективністю та безпекою застосування.

Ниркова недостатність

Цефтазидим виводиться нирками у незміненому стані. Тому пацієнтам із порушеннями функції нирок дозу слід зменшити.

Початкова доза повинна становити 1 г. Визначення підтримуючої дози повинно базуватися на швидкості гломерулярної фільтрації.

Рекомендовані підтримуючі дози цефтазидиму при нирковій недостатності &ndash інтермітуюче введення

Дорослі та діти &ge 40 кг маси тіла

Пацієнтам із тяжкими інфекціями одноразову дозу можна збільшити на 50 % або відповідно збільшити частоту введення. Таким пацієнтам рекомендується контролювати рівень цефтазидиму у сироватці крові.

У дітей кліренс креатиніну слід відкоригувати відповідно до площі поверхні тіла або до маси тіла.

Діти < 40 кг

*це рівень креатиніну у сироватці крові розрахований відповідно до рекомендацій і може точно не відповідати рівню зменшення функції нирок у всіх пацієнтів з нирковою недостатністю.

** кліренс креатиніну вирахований на основі площі поверхні тіла або визначений.

Рекомендується ретельний клінічний нагляд за ефективністю та безпекою застосування.

Рекомендовані підтримуючі дози цефтазидиму при нирковій недостатності &ndash постійна інфузія

Дорослі та діти &ge 40 кг маси тіла

Вибір дози слід проводити з обережністю. Рекомендується ретельний клінічний нагляд за ефективністю та безпекою застосування.

Діти < 40 кг

Безпека та ефективність застосування Лоразидиму шляхом постійної врутрішньовенної інфузії дітям маса тіла яких < 40 кг із порушеною функцією нирок не встановлені. Рекомендується ретельний клінічний нагляд за ефективністю та безпекою застосування.

Якщо дітям із порушеною функцією нирок необхідно застосувати препарат шляхом постійної внутрішньовенної інфузії слід кліренс креатиніну скорегувати відповідно до площі поверхні тіла дитини або маси тіла.

Гемодіаліз

Період напіввиведення цефтазидиму із сироватки крові під час гемодіалізу становить від

3 до 5 годин.

Після кожного сеансу гемодіалізу слід вводити підтримуючу дозу цефтазидиму що рекомендується у таблиці наведеній нижче.

Перитонеальний діаліз

Цефтазидим можна застосовувати при перитонеальному діалізі у звичайному режимі та при тривалому амбулаторному перитонеальному діалізі.

Крім внутрішньовенного застосування цефтазидим можна включати до діалізної рідини (зазвичай від 125 до 250 мг на 2 л діалізного розчину).

Для пацієнтів із нирковою недостатністю яким проводиться тривалий артеріовенозний гемодіаліз або високопоточна гемофільтрація у відділеннях інтенсивної терапії рекомендована доза становить 1 г на добу у вигляді одноразової дози або за кілька прийомів. Для низькопоточної гемофільтрації слід застосовувати дози як при порушенні функції нирок.

Пацієнтам яким проводиться веновенозна гемофільтрація та веновенозний гемодіаліз рекомендації з дозування наведені у таблицях.

Рекомендації з дозування цефтазидиму пацієнтам яким проводиться тривала веновенозна гемофільтрація

^аПідтримуючу дозу слід вводити кожні 12 годин.

Рекомендації з дозування цефтазидиму пацієнтам яким проводиться тривалий веновенозний гемодіаліз

^аПідтримуючу дозу слід вводити кожні 12 годин.

Введення.

Лоразидим вводити внутрішньовенно ін&rsquo єкційно або інфузійно або шляхом глибокої внутрішньом&rsquo язової ін&rsquo єкції. Рекомендованими ділянками для внутрішньом&rsquo язового введення є верхній зовнішній квадрант великого сідничного м&rsquo яза або латеральна частина стегна.

Розчини цефтазидиму можна вводити безпосередньо у вену або у систему для внутрішньовенних інфузій якщо пацієнт отримує рідини парентерально.

Доза залежить від тяжкості захворювання чутливості локалізації та типу інфекції а також від віку та функції нирок пацієнта.

Набута резистентність до антибіотика відрізняється у різних регіонах та може змінюватися з часом а для окремих штамів може відрізнятися суттєво. Бажано використовувати місцеві (локальні) дані щодо чутливості до антибіотика особливо при лікуванні тяжких інфекцій.

Інструкція з приготування

Лоразидим сумісний з більшістю широковживаних розчинів для внутрішньовенного введення. Однак не слід застосовувати як розчинник натрію бікарбонат для ін&rsquo єкцій

(див. « Несумісність» ).

*Примітка. Розчинення слід проводити у два етапи (див. текст).

Колір розчину варіює від світло-жовтого до бурштинового залежно від концентрації розчинника та умов зберігання. При дотриманні рекомендацій дія препарату не залежить від варіацій його забарвлення.

Цефтазидим у концентраціях від 1 мг/мл до 40 мг/мл сумісний з такими розчинами:

0 9 % розчин натрію хлориду М/6 розчин натрію лактату розчин Хартмана 5 % розчин глюкози 0 225 % розчин натрію хлориду та 5 % розчин глюкози 0 45 % розчин натрію хлориду та 5 % розчин глюкози 0 9 % розчин натрію хлориду та 5 % розчин глюкози

0 18 % розчин натрію хлориду та 4 % розчин глюкози 10 % розчин глюкози 10 % розчин глюкози 40 та 0 9 % розчин натрію хлориду 10 % розчин глюкози 40 та 5 % розчин глюкози 6 % розчин декстрану 70 та 0 9 % розчин натрію хлориду 6 % розчин декстрану 70 та 5 % розчин глюкози.

Цефтазидим у концентраціях від 0 05 мг/мл до 0 25 мг/мл сумісний з рідиною для інтраперитонеального діалізу (лактатом).

Цефтазидим для внутрішньом&rsquo язового введення можна розчиняти у 0 5 % або 1 % розчині лідокаїну гідрохлориду.

Ефективність обох препаратів зберігається при змішуванні цефтазидиму у дозі 4 мг/мл з такими речовинами: гідрокортизон (гідрокортизону натрію фосфат) 1 мг/мл у 0 9 % розчині натрію хлориду для ін&rsquo єкцій або 0 5 % розчині глюкози цефуроксим (цефуроксим натрію) 3 мг/мл у 0 9 % розчині натрію хлориду для ін&rsquo єкцій клоксацилін (клоксацилін натрію) 4 мг/мл у 0 9 % розчині натрію хлориду для ін&rsquo єкцій гепарин 10 МО/мл або 50 МО/мл у 0 9 % розчині натрію хлориду для ін&rsquo єкцій калію хлорид 10 мекв/л або 40 мекв/л у 0 9 % розчині натрію хлориду для ін&rsquo єкцій.

Вміст флакона Лоразидиму 500 мг розчинений у 1 5 мл води для ін&rsquo єкцій можна додати до розчину метронідазолу (500 мг у 100 мл) при цьому обидва препарати зберігають свою активність.

Приготування розчинів для внутрішньом&rsquo язової або внутрішньовенної болюсної ін&rsquo єкції:

1.          Вколоти голку шприца через кришку флакона і ввести рекомендований об&rsquo єм розчинника.

2.          Вийняти голку шприца та струсити флакон до отримання прозорого розчину.

3.          Перевернути флакон. При повністю введеному поршні шприца вставити голку у флакон. Набрати весь розчин у шприц при цьому голка весь час повинна бути у розчині.

Приготування розчинів для внутрішньовенної інфузії (флакон 1 г)

1.          Вколоти голку шприца через кришку флакона і ввести 10 мл розчинника.

2.          Вийняти голку шприца та струсити флакон до отримання прозорого розчину.

3.          Не вставляти голку для повітря до повного розчинення препарату. Вставити голку для повітря через кришку у флакон для послаблення внутрішнього тиску у флаконі.

4.          Не виймаючи голку для повітря довести загальний об&rsquo єм до 50 мл. Вийняти голку для повітря струсити флакон і налагодити систему для інфузій як зазвичай.

Примітка. Щоб забезпечити стерильність препарату дуже важливо не вставляти голку для повітря через кришку до розчинення препарату.

Готовий розчин можна зберігати протягом 24 годин при температурі нижче 25 ° С або протягом 7 днів при температурі до 4 ° С.

Діти. Застосовувати дітям з перших днів життя.

Передозування. Передозування може призвести до неврологічних ускладнень таких як енцефалопатія судоми і кома. Симптоми передозування можуть виникнути у