Лінезолід 2 мг/мл р-н д/інф. 300 мл

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ЛІНЕЗОЛІД

(LINEZOLID)

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: linezolid ((s)-N-[[3-[3-фтор-4-(4-морфолініл)феніл]-2-оксо-5-оксазолідиніл]метил]-ацетамід)

основні фізико-хімічні властивості: прозорий безбарвний розчин

склад: 1 мл розчину містить 2 мг лінезоліду

допоміжні речовини: глюкоза безводна натрію цитрат кислота лимонна моногідрат натрію гідроксид кислота хлористоводнева 1Н вода для ін&rsquo єкцій.

Форма випуску. Розчин для ін&rsquo єкцій.

Фармакотерапевтична група. Протимікробні препарати для системного застосування.

Код АТС:  J01Х Х08.

Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Лінезолід  &mdash синтетичний протимікробний засіб групи оксазолідінонів. Активний in vitro проти грампозитивних аеробних бактерій деяких грамнегативних бактерій та анаеробних мікроорганізмів. Лінезолід селективно інгібує синтез білка в бактеріях: зв' язується з бактерійними рибосомами і перешкоджає утворенню функціонального ініціюючого комплексу 70S (важливого компоненту процесу трансляції).

Постантибіотичний ефект лінезоліду in vitro для Staphylococcus aureus становив приблизно 2 год. На експериментальних моделях у тварин постантибіотичний ефект in vivo становив 3 6 і 3 9 год для Staphylococcus aureus і Streptococcus pneumoniae відповідно. Чутливими до лінезоліду є наступні мікроорганізми:

грампозитивні аероби &mdash Corynebacterium jeikeium Enterococcus faecalis (в тому числі гликопептид-резистентні штами) Enterococcus faecium (в тому числі глікопептид-резистентні штами) Enterococcus casseliflavus Enterococcus gallinarum Listeria monocytogenes Staphylococcus aureus (в тому числі метицилін-резистентні штами) Staphylococcus epidermidis Staphylococcus haemolyticus Streptococcus agalactiae Streptococcus intermedius Streptococcus pneumoniae (в тому числі штами з помірною чутливістю до пеніциліну і пеніцилін-резистентні штами) Streptococcus pyogenes стрептококи групи Viridans стрептококи групи С

грамнегативні аероби &mdash Pasteurella canis Pasteurella multocida

грампозитивні анаероби &mdash Clostridium perfringens Peptostreptococcus anaerobius Peptostreptococcus spp.

грамнегативні анаероби &mdash Bacteroides fragilis Prevotella spp.

інші &mdash Chlamydia pneumoniae.

Помірно чутливі мікроорганізми: Legionella spp. Moraxella catarrhalis Mycoplasma spp. Mycobacterium tuberculosis

Резистентні мікроорганізми: Neisseria spp. Pseudomonas spp.

Механізм дії лінезоліду відрізняється від механізмів дії антимікробних препаратів інших класів (наприклад аміноглікозидів &beta -лактамів антагоністів фолієвої кислоти глікопептидів лінкозамідів хінолонів рифаміцинів стрептограмінів тетрацикліну і хлорамфеніколу). Тому перехресної резистентності між лінезолідом і цими препаратами не існує. Лінезолід активний по відношенню до патогенних мікроорганізмів як чутливих так і резистентних до вказаних препаратів. Резистентність до лінезоліду розвивається поступово шляхом багатостадійної мутації 23S рибосомальної РНК і виникає з частотою менше 1 х 10^-9&ndash 1 х 10^-11.

Фармакокінетика. Лінезолід містить біологічно активний (s)-лінезолід який метаболізується в організмі з утворенням неактивних похідних.

Середні значення фармакокінетичних параметрів (стандартне відхилення) лінезоліду у здорових добровольців після одноразового і багаторазового (до досягнення стаціонарної концентрації лінезоліду в крові) в/в введення представлені в таблиці:

Фармакокінетичні параметри

Всмоктування. При пероральному застосуванні лінезолід швидко всмоктується з ШКТ. Максимальна концентрація препарату в плазмі крові досягається через 2 год а абсолютна біодоступність становить близько 100  %.

Розподіл. Лінезолід швидко розподіляється в тканинах з хорошою перфузією. Об' єм розподілу препарату після досягнення рівноважної концентрації у здорової дорослої людини становить в середньому 40&ndash 50 л що приблизно дорівнює загальному вмісту води в організмі. Зв&rsquo язування з білками крові досягає 31  % і не залежить від концентрації.

Метаболізм. Встановлено що ізоформи цитохрому СYР450 не приймають участь в метаболізмі лінезоліду in vitro і він не інгібує активність клінічно важливих ізоформ СYР (1А2 2С9 2С19 2D6 2Э1 ЗА4).

Метаболічне окиснення морфолінового кільця приводить в першу чергу до освіти двох неактивних похідних карбонової кислоти з незамкнутим кільцем. Метаболіт гідроксиетілгліцин (А) є основним метаболітом у людини і утворюється унаслідок неферментативного процесу.

Інший метаболіт &mdash аміноетоксиоцтова кислота (В) утворюється в меншій кількості. Описані також інші « мінорні» неактивні метаболіти.

Виведення. Лінезолід в основному виводиться з сечею у вигляді метаболіту А (40%) незміненого препарату С (30&ndash 35%) і метаболіту В (10%). Незмінений препарат фактично не визначається в калі з калом виводиться 6% метаболіту А і 3% метаболіту В.

Фармакокінетика в окремих групах хворих.

Кліренс лінезоліду вищий у дітей і знижується з віком.

Фармакокінетика лінезоліду істотним чином не змінюється в групі пацієнтів віком від 65 років і старше.

Відзначені деякі фармакокінетичні відмінності у жінок які виражалися в дещо меншому об' ємі розподілу зниженні кліренсу приблизно на 20% іноді у вищих концентраціях в плазмі.

Оскільки період напіввиведення лінезоліду у жінок і чоловіків істотним чином не відрізняється необхідності в корекції дози препарату не виникає.

У пацієнтів з помірною середньої тяжкості або тяжкою нирковою недостатністю корекція дози не потрібна оскільки немає залежності між кліренсом креатиніну і виведенням препарату нирками.

Оскільки 30% дози препарату виводиться при гемодіалізі протягом 3 год пацієнтам які одержують таке лікування слід призначати введення лінезоліду після діалізу.

Фармакокінетика лінезоліду не змінюється у пацієнтів з помірною або середньої тяжкості печінковою недостатністю у зв' язку з чим немає необхідності в корекції дози препарату. У пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю фармакокінетика лінезоліду не вивчалася але з огляду на те що лінезолід метаболізується в результаті неферментативного процесу функція печінки не повинна здійснювати істотного впливу на метаболізм препарату.

Показання для застосування. Лікування інфекцій спричинених чутливими анаеробними і аеробними грампозитвиними мікроорганізмами в тому числі інфекції що супроводжуються бактеріємією &mdash нозосоміальна пневмонія позагоспітальна пневмонія інфекції шкіри і м' яких тканин ентерококові інфекції в тому числі спричинені резистентними до ванкоміцину штамами Enterococcus faecalis і E.  faecium.

Спосіб застосування та дози.

Внутрішньовенно призначають 2 рази на добу. Розчин для ін фузій вводять протягом 30-120 хв.

Пацієнтів які почали лікування парентеральною формою препарату за клінічними показаннями можна перевести на будь-яку лікарську форму лінезоліду для прийому всередину. В цьому випадку підбір дози не потрібен оскільки біодоступність лінезоліду при прийомі всередину становить майже 100  %.

Рекомендовані дози для дорослих і підлітків (12 років і старше):

Рекомендовані дози для дітей (від 5 до 11 років включно):

* Тривалість лікування залежить від природи збудника локалізації і тяжкості інфекції а також від клінічного ефекту.

Внутрішньовенну інфузію здійснюють протягом 30&ndash 120 хв. Не можна з&rsquo єднувати інфузійні пакети послідовно! Видаляти захисну оболонку з фольги необхідно безпосередньо перед

використанням препарату. Слід стискати пакет протягом приблизно 1 хв щоб переконатися у відсутності порушення його цілісності. Якщо пакет протікає &mdash препарат нестерильний і використанню не підлягає! Залишки розчину слід вилити у відходи. Не використовувати частково заповнені упаковки!

Побічна дія. Біль спазми в животі метеоризм відхилення гематологічних показників і показників функції печінки діарея головний біль кандидомікоз нудота спотворення смаку блювання скороминуща анемія тромбоцитопенія лейкопенія і панцитопенія. Нейропатія (периферична зорового нерва) зрідка спостерігалася при застосуванні лінезоліду особливо при перевищенні максимальної рекомендованої тривалості лікування &mdash 28 днів.

Протипоказання. Підвищена чутливість до лінезоліду або будь-якого іншого компоненту препарату вік до 5 років.

Передозування. Про випадки передозування лінезоліду не повідомлялося. Проводять симптоматичне лікування на фоні заходів спрямованих на підтримку рівня клубочкової фільтрації. При гемодіалізі виводиться приблизно 30  % дози лінезоліду.

Особливості застосування. Псевдомембранозний коліт різного ступеня тяжкості може розвинутися на фоні застосування майже всіх антибактеріальних препаратів в тому числі лінезоліду що слід враховувати при виникненні діареї у пацієнта який одержує антибіотикотерапію. У деяких пацієнтів які одержують лінезолід може розвинутися скороминуща мієлосупресія (анемія тромбоцитопенія лейкопенія і панцитопенія) в залежності від тривалості терапії. У зв' язку з цим необхідно контролювати показники розгорненого аналізу крові у пацієнтів що мають підвищений ризик виникнення кровотечі прояву мієлосупресії приймають препарати здатні зменшити кількість гемоглобіну тромбоцитів в крові або порушити їх функціональні властивості а також при тривалості лікування лінезолідом більше 2 тижнів.

Адекватні і контрольовані дослідження препарату Лінезолід у вагітних не проводилися. Лінезолід слід застосовувати в період вагітності лише за абсолютними показаннями тобто якщо потенційна користь терапії препаратом перевершує потенційний ризик.

Невідомо чи проникає лінезолід в грудне молоко тому слід проявляти особливу обережність при застосуванні препарату в період годування груддю.

Ніякого впливу препарату на здатність керувати автомобілем або використовувати інші механізми не спостерігалося.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Лінезолід являє собою слабкий оборотний неселективний інгібітор МАО тому у деяких пацієнтів може спричиняти помірне посилення пресорної дії псевдоефедрину гідрохлориду і фенілпропаноламіну гідрохлориду.

Рекомендується зменшити початкові дози адренергічних препаратів таких як допамін (або його агоністи) і надалі здійснювати титрування дози.

Фармакокінетика лінезоліду не змінюється при одночасному призначенні азтреонаму і гентаміцину.

Лінезолід розчин для інфузій сумісний з такими розчинами: 5  % розчином декстрози 0 9  % розчином натрію хлориду розчином Рингера з лактатом для ін' єкцій.

Не слід вводити додаткові компоненти в розчин лінезоліду для інфузій. Якщо лінезолід призначається одночасно з іншими лікарськими засобами кожен препарат повинен вводитися окремо відповідно до режиму дозування і способу введення.

Лінезолід в розчині для інфузій хімічно несумісний з наступними препаратами: амфотерицин В хлорпромазину гідрохлорид діазепам пентамідину ізотіонат фенітоїн натрію еритроміцину лактобіонат триметоприм-сульфаметоксазол. Крім того розчин хімічно несумісний з цефтриаксоном натрію.

При лікуванні туберкульозу з множинною медикаментозною резистентністю призначають в комплексі з іншими протитуберкульозними препаратами I та II ряду.

Умови та термін зберігання. В захищеному від світла та недоступному для дітей місці при температурі не вище 25 ° С.

Термін придатності. 2 роки.

Упаковка. По 100 мл або 300 мл в поліетиленовому флаконі. Флакон разом з інструкцією для застосування у картонній коробці.

Категорія відпуску.  За рецептом.

Виробник. Алкон Парентералс (I) Лтд Індія. (Ahlcon Parenterals (I) Ltd. India).

Місцезнаходження. SP-918 Фейз-III Бхіваді Раджастан Індія

                                                                      (SP-918 Phase- III Bhiwadi (Rajasthan) India