Ламітрил 100 мг таблетки №60

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

ЛАМІТРИЛ

(LAMITRIL)

Склад:

діюча речовина: ламотриджин (lamotrigine)

таблетки по 25 мг:

1 таблетка містить ламотриджину 25 мг

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна лактози моногідрат натрію крохмальгліколят (тип А) повідон магнію стеарат

таблетки по 100 мг:

1 таблетка містить ламотриджину 100 мг

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна лактози моногідрат натрію крохмальгліколят (тип А) повідон магнію стеарат барвник жовтий захід FCF (Е 110)

таблетки по 150 мг:

1 таблетка містить ламотриджину 150 мг

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна лактози моногідрат натрію крохмальгліколят (тип А) повідон магнію стеарат барвник заліза оксид жовтий (Е 172).

Лікарська форма. Таблетки.

Основні фізико-хімічні властивості:

Таблетки 25 мг: таблетки білого або майже білого кольору в формі щита з відбитком « Р 25» з одного боку і з рискою &ndash з іншого.

Таблетки 100 мг: таблетки світло-рожевого кольору (допустимі дрібні оранжеві вкраплення) у формі щита з відбитком « Р 100» з одного боку і з рискою &ndash з іншого.

Таблетки 150 мг: таблетки майже білого або ледь жовтуватого кольору (допустимі дрібні світло-коричневі вкраплення) у формі щита з відбитком « Р 150» з одного боку і з рискою &ndash з іншого.

Фармакотерапевтична група.

Протиепілептичні засоби. Ламотриджин. Код АТХ N03A X09.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Ламотриджин &ndash це протисудомний препарат механізм дії якого пов&rsquo язаний із блокуванням потенціалзалежних натрієвих каналів пресинаптичних мембран нейронів у фазі повільної інактивації та пригніченням надлишкового вивільнення глутамату (амінокислоти яка відіграє значну роль у розвитку епілептичного нападу).

Фармакокінетика.

Після перорального прийому препарат швидко та повністю абсорбується зі шлунково-кишкового тракту. Максимальна концентрація у плазмі крові досягається приблизно через 2 5 години.

Ламотриджин активно метаболізується головним метаболітом є N-глюкоронід. У середньому період напіввиведення у дорослих становить 29 годин. Ламітрил має лінійний фармакологічний профіль. Виводиться головним чином у вигляді метаболітів та частково у незміненому вигляді переважно з сечею. У дітей період напіввиведення менший ніж  у дорослих.

Клінічні характеристики.

Показання.

Епілепсія.

Дорослі та діти віком від 12 років:

&ndash монотерапія та додаткова терапія епілепсії зокрема парціальних та генералізованих нападів включаючи тоніко-клонічні напади а також асоційованих із синдромом Леннокса-Гасто.

Діти віком від 2 до 12 років:

&ndash додаткова терапія епілепсії зокрема парціальних та генералізованих нападів включаючи тоніко-клонічні напади а також асоційованих із синдромом Леннокса-Гасто (лікування розпочинають із додаткової терапії. Після досягнення контролю нападів прийом допоміжних препаратів можна припинити і продовжити терапію Ламітрилом)

&ndash монотерапія типових малих епілептичних нападів.

Біполярні розлади.

Дорослі віком 18 років і старше:

&ndash для запобігання випадкам емоційних порушень (депресія манія гіпоманія змішані стани) у хворих на біполярні розлади.

Протипоказання.

Ламітрил протипоказаний хворим із підвищеною чутливістю до ламотриджину або до будь-якого компонента препарату.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Було встановлено що уридиндифосфоглюкуронілтрансфераза &ndash це фермент який відповідає за метаболізм ламотриджину. Немає доказів того що ламотриджин може спричинити клінічно значиму стимуляцію або пригнічення окисних ферментів печінки що беруть участь у метаболізмі лікарських засобів і малоймовірно що може виникнути взаємодія між ламотриджином і лікарськими засобами які метаболізуються цитохромними Р450 ферментами. Ламотриджин може індукувати власний метаболізм але цей ефект помірний і не має значних клінічних наслідків.

Вплив інших лікарських засобів на печінкові ферменти

* див. розділ « Спосіб застосування та дози»

** Інші пероральні контрацептиви та гормонозамісні препарати не вивчались але вони

можуть аналогічно впливати на фармакокінетичні властивості ламотриджину (див. розділ « Спосіб застосування та дози» та розділ « Особливості застосування» ).

Взаємодія з протиепілептичними препаратами.

Вальпроат який гальмує глюкуронізацію ламотриджину знижує метаболізм ламотриджину і збільшує середній період на півжиття приблизно в два рази.

Деякі протиепілептичні препарати (такі як фенітоїн карбамазепін фенобарбітал і примідон) що індукують печінкові ферменти індукують метаболізм глюкуронізації ламотриджину та прискорюють метаболізм ламотриджину.

Є повідомлення про побічні явища з боку центральної нервової системи що включали запаморочення атаксію диплопію помутніння зору і нудоту у пацієнтів які отримували карбамазепін одночасно з ламотриджином. Ці явища звичайно зникають при зменшенні дози карбамазепіну. Подібний ефект було виявлено при дослідженні ламотриджину та окскарбазепіну 1  200 мг було виявлено що окскарбазепін не змінював метаболізм ламотриджину а ламотриджин у свою чергу не змінював метаболізм окскарбазепіну.

У ході досліджень за участю здорових дорослих добровольців які приймали дозу ламотриджину 200 мг та дозу оксакарбазепіну 1  200 мг було виявлено що оксакарбазепін не змінював метаболізм ламотриджину а ламотриджин у свою чергу не змінював метаболізм окскарбазепіну.

У ході досліджень за участю здорових добровольців було виявлено що сумісне застосування фелбамату у дозі 1200 мг 2 рази на добу і ламотриджину у дозі 100 мг 2 рази на добу протягом

10 днів не мало клінічно значущого впливу на фармакокінетику останнього.

Відповідно до даних ретроспективного аналізу плазмових рівнів у пацієнтів які застосовували ламотриджин із або без габапентину було виявлено що габапентин не змінює наявний рівень кліренсу ламотриджину.

Потенційна медикаментозна взаємодія між леветирацином та ламотриджином була вивчена шляхом оцінювання рівня концентрацій обох препаратів у сироватці крові під час плацебоконтрольованих клінічних досліджень. За цими даними речовини не змінюють фармакокінетику один одного.

Стійка концентрація ламотриджину у плазмі крові не змінюється при сумісному застосуванні з прегабаліном (200 мг 3 рази на добу). Фармакокінетичної взаємодії між ламотриджином та прегабаліном немає.

Топірамат не впливає на плазмову концентрацію ламотриджину. Застосування ламотриджину на 15 % збільшує концентрацію топірамату.

За даними дослідження застосування зонісаміду (200-400 мг/добу) разом з ламотриджином

(150-500 мг/добу) протягом 35 днів для лікування епілепсії не мало суттєвого впливу на фармакокінетику ламотриджину.

Хоча описані випадки зміни концентрації інших протиепілептичних препаратів у плазмі крові контрольні дослідження показали що ламотриджин не впливає на концентрацію в плазмі крові супутніх протиепілептичних засобів. Результати досліджень in vitro засвідчили що ламотриджин не витісняє інші протиепілептичні препарати з їхніх зв&rsquo язків з білками.

Взаємодія з іншими психотропними речовинами.

При одночасному прийомі 100 мг/день ламотриджину та 2 г глюконату літію що застосовувався 2 рази на день протягом 6 днів 20 пацієнтами фармакокінетика літію не змінилась.

Багаторазові пероральні дози бупропіону не мали статистично значимого впливу на фармакокінетику ламотриджину в ході досліджень за участю 12 пацієнтів лише призвели до слабкого підвищення рівня глюкуроніду ламотриджину.

У ході дослідження за участю здорових дорослих добровольців 15 мг оланзапіну зменшували площу під кривою « концентрація-час» та С_max ламотриджину в середньому на 24 % та 20 % відповідно. Такий високий ефект у клінічній практиці зустрічається рідко. 200 мг ламотриджину не впливає на фармакокінетику оланзапіну.

Багаторазові пероральні дози ламотриджину 400 мг на добу не спричиняли клінічно значущого впливу на фармакокінетику рисперидону при прийомі разової дози 2 мг у ході досліджень за участю 14 здорових дорослих добровольців. При сумісному застосуванні 2 мг рисперидону з ламотриджином у 12 з 14 добровольців повідомлялося про виникнення сонливості порівняно з

1 на 20 добровольців при застосуванні лише рисперидону. Не виявлено жодного випадку сонливості при застосуванні тільки ламотриджину.

У ході клінічного дослідження за участі 18 дорослих пацієнтів з біполярним розладом які отримували ламотриджин (> /=100 мг/день) дозу арипіпразолу було збільшено з 10 мг/день до

30 мг/день протягом 7 днів та застосовано ще протягом 7 днів. Загалом спостерігалось приблизно 10 %  зменшення С_max та AUC ламотриджину. Не очікується що ефект таких змін буде мати клінічні наслідки.

Експерименти in vitro показали що на формування первинного метаболіту ламотриджину 2-N-глюкуроніду лише мінімально може впливати амітриптилін бупропіон клоназепам флуоксетин галоперидол або лоразепам. За даними вивчення метаболізму буфуралолу в мікросомах печінки людини можна визначити що ламотриджин не зменшує кліренс препаратів які метаболізуються головним чином за допомогою CYP2D6. Результати  in vitro експериментів також дають можливість стверджувати що на кліренс ламотриджину навряд чи можуть вплинути клозапін фенелзин рисперидон сертралін або тразодон.

Взаємодія з гормональними контрацептивами.

Вплив гормональних контрацептивів на фармакокінетику ламотриджину.

У ході дослідження за участю 16 жінок-добровольців які приймали таблетку ламотриджину з комбінацією етинілестрадіол 30 мкг/левоноргестрел 150 мкг було відзначено збільшення виведення ламотриджину приблизно в 2 рази що у свою чергу спричинило зменшення площі під кривою « концентрація-час» та С_max ламотриджину в середньому на 52 % та 39 % відповідно. Концентрація ламотриджину в сироватці крові поступово зростала протягом тижневої перерви досягаючи в середньому приблизно у 2 рази вищої концентрації ближче до кінця тижневої перерви ніж при сумісному застосуванні препаратів (див. розділ « Спосіб застосування та дози» та розділ « Особливості застосування» ).

Вплив ламотриджину на фармакокінетику гормональних контрацептивів.

За даними досліджень у 16 жінок-добровольців незмінна доза ламотриджину 300 мг не впливала на фармакокінетику етинілестрадіолу який є частиною комбінованої таблетки перорального контрацептиву. Спостерігалось постійне невелике збільшення виведення левоноргестрелу що у свою чергу спричиняло зменшення площі під кривою « концентрація-час» та С_max левоноргестрелу в середньому на 19 % та 12 % відповідно. Вимірювання  сироваткового рівня фолікулостимулюючого гормону лютеїнізуючого гормону та естрадіолу протягом дослідження показало пригнічення яєчникової гормональної активності в деяких жінок хоча виміри рівня прогестерону в сироватці крові виявили що немає ніяких гормональних симптомів овуляції у жодної із 16 жінок. Вплив змін рівнів сироваткових фолікулостимулюючого та лютеїнізуючого гормонів та незначного збільшення виведення левоногестрелу на активність яєчникової овуляції невідомий (див. розділ « Особливості застосування» ). Вплив ламотриджину в добовій дозі понад 300 мг не досліджувався. Дослідження інших гормональних контрацептивів також не проводились.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

У ході досліджень за участю 10 чоловіків-добровольців які приймали рифампіцин збільшувався рівень виведення та зменшувався період напіврозпаду ламотриджину внаслідок індукції печінкових ферментів відповідальних за глюкуронізацію. Для пацієнтів які отримують супутню терапію рифампіцином потрібно дотримуватися режиму лікування рекомендованого для лікування ламотриджином і відповідними індукторами глюкуронізації (див. розділ « Особливості застосування» ).

За даними досліджень за участю здорових добровольців лопінавір/ритонавір приблизно вдвічі знижують плазмову концентрацію ламотриджину шляхом індукції глюкуронізації. Для лікування пацієнтів які вже застосовують лопінавір/ритонавір слід дотримуватись режиму терапії рекомендованого при застосуванні ламотриджину та індукторів глюкуронізації (див. розділ « Особливості застосування» ).

За даними досліджень за участю здорових добровольців застосування атазанавіру/ритонавіру (300 мг/100 мг) зменшувало AUC та С_max ламотриджину у плазмі крові (у дозі 100 мг) у середньому на 32 % та 6 % відповідно (див. розділ « Особливості застосування» ).

Дані вивчення in vitro впливу ламотриджину на органічні катіонні транспортери 2 (ОКТ 2) продемонстрували що ламотриджин але не N(2)-глюкуронід метаболіт є інгібітором ОКТ 2 у потенційно клінічно значущих концентраціях. Ці дані демонструють що ламотриджин є більш потужним інгібітором ОКТ 2 ніж циметидин з ІС₅₀ показниками 53 8 µ М та 186 µ М відповідно (див. розділ « Особливості застосування» ).

Взаємодія із залученням лабораторних тестів.

Повідомлялося про взаємодію ламотриджину з тестами що застосовуються для швидкого визначення деяких лікарських засобів у сечі результатом чого можуть стати хибнопозитивні показники особливо при визначенні фенциклидину. Для підтвердження позитивних результатів необхідно застосувати альтернативний більш специфічний хімічний метод.

Особливості застосування.

Шкірні висипання.

Протягом перших 8 тижнів від початку лікування ламотриджином може виникати побічна дія з боку шкіри у вигляді висипань. У більшості випадків висипання є помірні і минають без лікування однак повідомлялося про виникнення тяжких шкірних реакцій що потребували госпіталізації та припинення лікування. До них належали випадки висипань які потенційно загрожують життю такі як синдром Стівенcа-Джонсона і токсичний епідермальний некроліз. У дорослих які брали участь у дослідженнях із застосуванням сучасних рекомендацій з дозування ламотриджину частота тяжких шкірних висипань становить приблизно 1 на 500 хворих на епілепсію. Приблизно у половини цих випадків діагностувався синдром Стівенcа-Джонсона

(1 на 1000).

Частота тяжких шкірних висипань у хворих на біполярні розлади становить 1 на 1000.

У дітей ризик виникнення серйозних шкірних висипань вищий ніж у дорослих.

За даними досліджень частота випадків висипань що призводили до госпіталізації у дітей варіює від 1 на 300 до 1 на 100 хворих. У дітей перші ознаки шкірних висипань можуть бути помилково сприйняті за інфекцію тому лікарям слід приділити увагу можливості розвитку побічної реакції на препарат у дітей в яких виникають висипання і гарячка протягом перших

8 тижнів терапії.

Загальний ризик виникнення шкірних висипань очевидно тісно пов&rsquo язаний із високими початковими дозами ламотриджину та перевищенням рекомендованої схеми збільшення доз при терапії ламотриджином а також із супутнім застосуванням вальпроату.

З обережністю слід застосовувати ламотриджин для лікування хворих які мали алергію або висипання при застосуванні інших антиепілептичних препаратів в анамнезі оскільки частота появи помірних висипань після лікування ламотриджином у цієї групи пацієнтів була у 3 рази вищою ніж у групі без такого анамнезу.

При появі висипань на шкірі слід негайно оглянути пацієнта (як дорослого так і дитину) та припинити прийом препарату якщо немає доказів що шкірні висипання не пов&rsquo язані з прийомом препарату. Не рекомендується повторно розпочинати лікування ламотриджином коли воно було припинено через появу висипань внаслідок попереднього лікування ламотриджином. У такому випадку при вирішенні питання щодо повторного призначення препарату необхідно зважити очікувану користь від лікування та можливий ризик.

Також повідомлялось що шкірні висипання є частиною синдрому гіперчутливості який супроводжується різноманітними системними синдромами що включають гарячку лімфаденопатію набряк обличчя зміни крові та порушення функції печінки. Синдром може мати різні ступені тяжкості і зрідка може призводити до дисемінованого внутрішньосудинного згортання крові та поліорганної недостатності. Важливо відзначити що ранні ознаки гіперчутливості (наприклад гарячка та лімфаденопатія) можуть виникати навіть при відсутності шкірних висипань. При наявності таких симптомів пацієнта слід негайно оглянути та при відсутності інших причин припинити прийом препарату.

Клінічні погіршення та суїцидальний ризик.

Від 25 до 50 % пацієнтів із біполярними розладами мають щонайменше одну суїцидальну спробу та вони можуть відчувати погіршення симптомів депресії та/або появу суїцидальних намірів та поведінки (суїцидальність) незалежно від того застосовували вони препарати для лікування біполярного розладу зокрема ламотриджин чи ні. Також є дані що пацієнти хворі на епілепсію мають підвищений ризик суїцидальності.

За пацієнтами які лікуються ламотриджином із приводу біполярного розладу необхідно уважно спостерігати при клінічному погіршенні (що включає появу нових симптомів) та при суїцидальності особливо на початку курсу лікування або під час зміни дозування. У деяких пацієнтів тих хто має в анамнезі суїцидальну поведінку або думку у молодих та пацієнтів які демонстрували значною мірою суїцидальні наміри до початку лікування може бути більший ризик появи суїцидальних думок або суїцидальних спроб що буде вимагати уважного спостереження під час лікування.

Пацієнтів (та осіб які доглядають за пацієнтами) необхідно попередити про необхідність спостереження за будь-яким погіршенням їхнього стану (включаючи появу нових симптомів) та/або появою суїцидальних намірів/поведінки або схильністю до самоушкодження для того щоб негайно звернутись по медичну допомогу при виникненні цих симптомів.

При цьому слід оцінити ситуацію та внести відповідні зміни до терапевтичного режиму що включає можливе припинення лікування у пацієнтів із проявами клінічного погіршення (включаючи появу нових симптомів) та/або появу суїцидальних намірів/поведінки особливо якщо ці симптоми є тяжкими виникають раптово і не є частиною вже існуючих симптомів.

Частота випадів суїцидальних намірів і поведінки була оцінена внаслідок сукупного аналізу плацебоконтрольованих клінічних досліджень ламотриджину із залученням загалом

6467 пацієнтів із низкою показань.

У підгрупі хворих із біполярними розладами частота таких випадків у числовому відношенні але не статистично значимо була більша при застосуванні ламотриджину (29/1212 [2 4 %]) порівняно з плацебо (19/1054 [1 8 %]). За даними сукупного аналізу психіатричних показань такі випадки частіше виникали протягом першого місяця терапії у хворих які лікувались ламотриджином. Поведінкові випадки частіше виникали в чоловіків.

У підгрупі хворих на епілепсію не було виявлено статистично значущої різниці в частоті таких випадків при застосуванні ламотриджину порівняно з плацебо. Незважаючи на те що кількість випадків суїцидальних намірів і поведінки була досить низкою (6/1073 [0 6 %]) при застосуванні ламотриджину та 2/805 (0 3 %) &ndash при застосуванні плацебо щоб дозволити провести певне порівняння між групами лікування відносний рівень отриманий за даними цього аналізу ламотриджину знаходиться у відповідності з можливим ефектом притаманним цьому класу препаратів про який було повідомлено Агенцією з лікарських засобів та продуктів харчування США (FDA) на основі проведеного цією Агенцією мета-аналізу 11 протисудомних препаратів включаючи ламотриджин.

Гормональні контрацептиви.

Вплив гормональних контрацептивів на ефективність ламотриджину.

Були отримані дані що комбінація етинілестрадіол 30 мкг/левоноргестрель 150 мкг збільшує виведення ламотриджину приблизно вдвічі що у свою чергу зменшує рівень ламотриджину. Для отримання максимального терапевтичного ефекту в більшості випадків треба буде  збільшити (шляхом титрації) підтримуючу дозу ламотриджину (вдвічі). У жінок які ще не приймають препарати-індуктори глюкуронізації ламотриджину і вже приймають гормональні контрацептиви (з тижневою перервою між курсами) може спостерігатись поступове тимчасове підвищення рівня ламотриджину під час тижневої перерви. Це підвищення буде більшим якщо дозу ламотриджину збільшити за день до або протягом тижневої перерви. Тому жінки які розпочинають приймати пероральні контрацептиви або закінчують курс застосування пероральних контрацептивів повинні  постійно перебувати під наглядом лікаря і в більшості випадків їм потрібна буде корекція дози ламотриджину.

Інші пероральні контрацептиви та гормонозамісні препарати не були вивчені але вони можуть аналогічно впливати на фармакокінетичні властивості ламотриджину.

Вплив ламотриджину на ефективність гормональних контрацептивів.

За результатами клінічного дослідження щодо вивчення взаємодії в якому брали участь

16 здорових добровольців було виявлено незначне збільшення виведення левоноргестрелю та зміни рівня фолікулостимулюючого та лютеїнізуючого гормонів у сироватці крові у випадку коли ламотриджин застосовувався разом із гормональними контрацептивами (комбінація етинілестрадіол 30 мкг/левоноргестрель 150 мкг). Вплив цих змін на овуляцію яєчників невідомий. Але не можна відкидати можливості що в деяких пацієнтів які одночасно приймають ламотриджин і гормональні контрацептиви ці зміни призводять до зниження ефективності останніх. Тому пацієнтам слід своєчасно повідомляти про зміни в менструальному циклі наприклад про появу раптової кровотечі.

Вплив ламотриджину на субстрати органічних катіонних транспортерів 2 (ОКТ 2).

Ламотриджин є інгібітором ниркової тубулярної секреції через білки органічних катіонних транспортерів. Це може спричиняти збільшення плазмового рівня деяких препаратів що екскретуються головним чином вищенаведеним шляхом. Тому застосування Ламітрилу із субстратами ОКТ 2 що мають вузький терапевтичний індекс наприклад з дофетилідом не рекомендується.

Допоміжні речовини. Препарат містить лактозу. Пацієнтам із рідкісними спадковими захворюваннями такими як непереносимість галактози недостатність лактази Лаппа та мальабсорбція глюкози-галактози не слід застосовувати цей препарат.

Дигідрофолатредуктаза.

Ламітрил є слабким інгібітором дигідрофолатредуктази тому при тривалому застосуванні можливий його вплив на метаболізм фолатів. Однак при тривалому застосуванні не відбувалося будь-яких істотних змін кількості гемоглобіну середнього об&rsquo єму еритроцитів концентрації фолатів у сироватці та еритроцитах протягом 1 року та концентрації фолатів в еритроцитах протягом 5 років.

Ниркова недостатність.

У дослідженнях одноразової дози в пацієнтів із термінальними стадіями ниркової недостатності концентрації ламотриджину в плазмі крові суттєво не змінювалися. Однак можлива акумуляція глюкуронідного метаболіту. Тому при лікуванні пацієнтів із ураженнями нирок необхідно дотримуватися обережності.

Пацієнти які приймають інші препарати що містять ламотриджин.

Ламітрил не призначають пацієнтам які вже лікуються будь-яким іншим препаратом що містить ламотриджин.

Епілепсія.

Раптове припинення прийому Ламітрилу як і інших протиепілептичних засобів може спровокувати збільшення частоти нападів. За винятком тих випадків коли стан пацієнта вимагає раптового припинення прийому препарату (як наприклад при появі висипань) дозу препарату слід зменшувати поступово не менше 2 тижнів.

За даними літератури тяжкі епілептичні напади можуть спричиняти рабдоміоліз поліорганну недостатність і синдром дисемінованого внутрішньосудинного згортання крові інколи з летальним кінцем. Аналогічні випадки можливі і на тлі лікування Ламітрилом.

Біполярні розлади.

Діти і підлітки.

Лікування антидепресантами пов&rsquo язано з підвищеним ризиком суїцидальних намірів та поведінки у дітей та підлітків із великими депресивними розладами та іншими психічними розладами.

Фертильність.

Призначення Ламітрилу в репродуктивних дослідженнях на тваринах не порушувало фертильність. Даних про вплив Ламітрилу на фертильність людей немає.

Тератогенність.

Ламітрил є слабким інгібітором дигідрофолат-редуктази. Теоретично існує ризик уроджених вад плода людини якщо під час вагітності жінка використовує для лікування препарати &ndash інгібітори фолатів. Однак репродуктивні токсикологічні дослідження Ламітрилу на тваринах у дозах що перевищували терапевтичні дози для людей не виявили тератогенного ефекту.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Ризик пов&rsquo язаний із застосуванням протиепілептичних препаратів в цілому.

Жінкам дітородного віку слід звернутися за порадою до лікаря. Під час планування вагітності необхідність лікування протиепілептичними засобами слід переглянути. Жінкам хворим на епілепсію які вже лікуються слід уникати раптового переривання протиепілептичної терапії оскільки це може спричинити загострення нападів та мати тяжкі наслідки як для жінки так і для дитини.

Ризик виникнення вроджених аномалій у дітей матерів які лікувались протиепілептичними лікарськими засобами вищий порівняно з таким у загальній популяції приблизно на 3 %. Найпоширенішими дефектами про які були повідомлення становили розщелина губи (заяча губа) вади розвитку серцево-судинної системи та дефекти нервової трубки. Ризик виникнення вроджених вад вищий при комбінованій протиепілептичній терапії порівняно з монотерапією тому слід де це можливо використовувати монотерапію.

Ризик пов' язаний із застосуванням ламотриджину.

Були отримані постмаркетингові дані з кількох проспективних реєстрів за участю понад

2000 жінок які отримували монотерапію ламотриджином у першому триместрі вагітності. Загалом за цими даними не було свідчень вагомого збільшення ризику виникнення більшості вроджених вад розвитку однак за даними обмеженої кількості реєстрів повідомлялося про збільшений ризик виникнення такої вродженої вади як ізольована розщелина ротової порожнини. За даними контрольного дослідження не було продемонстровано збільшення ризику розвитку ізольованої розщелини ротової порожнини порівняно з іншими вадами після застосування ламотриджину. У разі необхідності терапії ламотриджином у період вагітності слід застосовувати найменші можливі терапевтичні дози.

Даних про застосування ламотриджину при комбінованій терапії недостатньо щоб зробити висновок чи має ламотриджин вплив на ризик виникнення  вад розвитку асоційованих з іншими препаратами.

Як і інші препарати ламотриджин призначають під час вагітності тільки у випадку якщо очікувана користь для матері переважає можливий ризик для плода.

Ламотриджин має слабкий інгібіторний вплив на дигідрофолатредуктазу і тому теоретично може підвищити ризик порушення ембріонального розвитку шляхом зменшення рівня фолієвої кислоти (див. розділ « Особливості застосування» ). Тому слід зважити на необхідність прийому фолієвої кислоти під час планування та у ранні строки вагітності.

Фізіологічні  зміни під час вагітності можуть впливати на рівень ламотриджину та/або його терапевтичний ефект. Були випадки зменшення рівня ламотриджину під час вагітності що потенційно збільшувало ризик втрати контролю за нападами. Після народження дитини рівень ламотриджину може швидко збільшитись з потенційним ризиком виникнення дозозалежних побічних реакцій. Тому рівень ламотриджину у сироватці крові слід перевіряти перед у період вагітності та після пологів. У разі необхідності дозу ламотриджину слід модифікувати для підтримки концентрації ламотриджину у сироватці крові на тому рівні що був до вагітності або адаптувати відповідно до клінічного стану. Додатково слід контролювати дозозалежні побічні реакції після народженні дитини.

Період годування груддю.

Повідомлялося що ламотриджин виділяється у грудне молоко у варіабельних концентраціях. При цьому рівень ламотриджину у немовляти може досягати 50 % відповідного рівня матері. Тому у деяких дітей які знаходились на грудному вигодовуванні рівень ламотриджину у сироватці крові міг досягати рівнів при яких був можливий фармакологічний ефект.

Тому користь від годування груддю повинна бути порівнянна з можливим ризиком виникнення побічної дії у дитини.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

У період лікування Ламітрилом можливі запаморочення та диплопія. Оскільки реакція на лікування протисудомними препаратами характеризується індивідуальними відмінностями пацієнтам рекомендується проконсультуватися з лікарем стосовно можливості керування автомобілем і роботи з рухомими механізмами на тлі прийому Ламітрилу.

Спосіб застосування та дози.

Ламітрил приймати перорально незалежно від прийому їжі.

Не слід перевищувати рекомендовану початкову дозу ламотриджину як і рекомендований об&rsquo єм збільшення дози. При швидкому підвищенні дози в процесі її підбору відзначається підвищення частоти серйозних дерматологічних ускладнень.

Епілепсія.

При монотерапії.

Дорослі та діти віком від 12 років (див. табл. 1).

Початкова доза ламотриджину становить 25 мг 1 раз на добу протягом 2 тижнів потім приймають по 50 мг/добу протягом наступних 2 тижнів у подальшому дозу підвищують на

50-100 мг кожні 1-2 тижні до досягнення оптимального ефекту. Звичайна підтримуюча доза дорівнює 100-200 мг/добу за 1 або 2 прийоми. Для деяких пацієнтів може бути потрібна доза 500 мг/добу.

Діти віком від 2 до 12 років (див. табл. 2).

Початкова доза ламотриджину для лікування типових малих епілептичних нападів становить

0 3 мг/кг/маси тіла/добу за 1 або 2 прийоми протягом 2 тижнів потім приймають 0 6 мг/кг/маси тіла/добу за 1 або 2 прийоми протягом наступних 2 тижнів. У подальшому дозу підвищують на 0 6 мг/кг кожні 1-2 тижні до досягнення оптимального ефекту. Звичайна підтримуюча доза дорівнює 1-10 мг/кг/добу за 1 або 2 прийоми. Для деяких пацієнтів з типовими абсансами може бути потрібна більша доза.

Через ризик виникнення  висипань початкову дозу та темп подальшого підвищення дози не слід перевищувати.

При комбінованій терапії.

Дорослі та діти віком від 12 років(див. табл. 1).

Для пацієнтів які приймають вальпроат (сам по собі або з іншими протиепілептичними препаратами) початкова доза ламотриджину становить 25 мг через день протягом 2 тижнів потім &ndash по 25 мг кожний день протягом наступних 2 тижнів. Після цього дозу потрібно збільшувати (максимально на 25-50 мг/добу) кожні 1-2 тижні до досягнення оптимального терапевтичного ефекту. Звичайна підтримуюча доза дорівнює 100-200 мг/добу за 1 або

2 прийоми.

Для пацієнтів які приймають інші протиепілептичні препарати або інші препарати &ndash індуктори глюкуронізації ламотриджину у поєднанні з іншими протиепілептичними препаратами або без них (за винятко