Ламіктал 5 мг таблетки №28

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ЛАМІКТАЛÔ

(LAMICTALÔ )

Cклад:

діюча речовина: ламотриджин

1 таблетка містить ламотриджину 5 мг 25 мг 50 мг або 100 мг

допоміжні речовини: кальцію карбонат гідроксипропілцелюлоза низькозаміщена алюмінію магнію силікат натрію крохмальгліколят (тип А) повідон К30 сахарин натрію ароматизатор чорносмородиновий магнію стеарат.

Лікарська форма. Таблетки що диспергуються.

Фармакотерапевтична група. Протиепілептичні засоби. Код АТС N03AX09.

Клінічні характеристики.

Показання.

Епілепсія

Дорослі та діти віком від 12 років: монотерапія та додаткова терапія епілепсії зокрема парціальних і генералізованих  нападів включаючи тоніко-клонічні напади а також напади пов`язані із синдромом Леннокса &ndash Гасто.

Діти віком від 2 до 12 років: додаткова терапія епілепсії зокрема парціальних і генералізованих нападів включаючи тоніко-клонічні напади а також напади пов`язані із синдромом Леннокса &ndash Гасто.

Після досягнення контролю нападів прийом допоміжних препаратів можна припинити і продовжити монотерапію Ламікталом.

Монотерапія типових малих епілептичних нападів.

Біполярні розлади у дорослих (віком від 18 років)

Для запобігання випадкам емоційних порушень переважно для запобігання депресивним епізодам у хворих на біполярні розлади.

Протипоказання.

Ламіктал протипоказаний пацієнтам з відомою гіперчутливістю до ламотриджину або будь-якого  іншого компонента препарату.

Спосіб застосування та дози. 

Таблетки Лакмікталу що диспергуються слід розчинити у невеликій кількості води (достатній для того щоб покрити всю таблетку) або проковтнути цілими запиваючи водою. Якщо розрахована доза ламотриджину наприклад для дітей (тільки епілепсія) або для пацієнтів з порушенням функції печінки не відповідає дозі цілої таблетки слід приймати найменшу дозу яка відповідає цілій таблетці.

Епілепсія

При монотерапії

Дорослі та діти віком від 12 років (див. табл. 1)

Початкова доза Ламікталу становить 25 мг 1 раз на добу протягом 2 тижнів потім приймають по 50 мг/добу протягом наступних 2 тижнів у подальшому дозу підвищують на 50-100 мг кожні

1-2     тижні     до   досягнення   оптимального  ефекту.   Звичайна  підтримуюча   доза   дорівнює

100-200 мг/добу за 1 або 2 прийоми. Для деяких пацієнтів може бути потрібна доза 500 мг/добу.

Діти від 2 до12 років (див. табл. 2)

Початкова доза Ламікталу  для   лікування   типових  малих епілептичних нападів становить

0 3   мг/кг/маси тіла/добу за 1 або 2 прийоми на добу протягом 2 тижнів потім приймають

0 6 мг/кг/маси тіла/добу за 1 або 2 прийоми на добу протягом наступних 2 тижнів. У подальшому дозу підвищують на 0 6 мг/кг кожні 1-2 тижні до досягнення оптимального ефекту. Звичайна підтримуюча доза дорівнює 1-10 мг/кг/добу за 1 або 2 прийоми. Для деяких пацієнтів з типовими абсансами може бути потрібна більша доза.

Через ризик виникнення висипань початкову дозу та темп подальшого підвищення дози не слід перевищувати.

При комбінованій терапії

Дорослі та діти віком від 12 років (див. табл. 1)

Для пацієнтів які приймають вальпроат (сам по собі або з іншими протиепілептичними препаратами) початкова доза Ламікталу становить 25 мг через день протягом 2 тижнів потім &ndash по 25 мг кожний день протягом наступних 2 тижнів. Після цього дозу потрібно збільшувати (максимально на 25-50 мг/добу) кожні 1-2 тижні до досягнення оптимального терапевтичного ефекту. Звичайна підтримуюча доза дорівнює 100-200 мг/добу за 1 або        2 прийоми.

Для пацієнтів які приймають інші протиепілептичні препарати або інші препарати - індуктори глюкуронізації ламотриджину  у поєднанні з іншими протиепілептичними препаратами або без них (за винятком вальпроату натрію) початкова доза Ламікталу становить 50 мг 1 раз на добу протягом 2 тижнів у подальшому &ndash 100 мг/добу за 2 прийоми протягом 2 тижнів. Потім доза потрібно збільшувати (максимально на 100 мг) кожні 1-2 тижні до досягнення оптимального терапевтичного ефекту. Звичайна підтримуюча доза дорівнює 200-400 мг/добу за 2 прийоми. Для деяких пацієнтів може бути необхідною доза в  700 мг/добу.

Для пацієнтів які приймають інші препарати що суттєво не індукують або пригнічують глюкуронізацію ламотриджину (див. « Взаємодія з іншими лікарськими засобами  та інші види взаємодії» ) початкова доза Ламікталу становить 25 мг 1 раз на добу протягом  2 тижнів у подальшому &ndash 50 мг 1 раз на добу протягом наступних 2 тижнів. Після цього доза потрібно збільшувати (максимально на 50-100 мг/добу) кожні 1-2 тижні до досягнення оптимального терапевтичного ефекту. Звичайна підтримуюча доза дорівнює 100-200 мг/добу за 1 або 2 прийоми.

Таблиця 1.

Рекомендована схема лікування епілепсії для дорослих і дітей віком від 12 років

Пацієнтам які приймають протиепілептичні препарати взаємодія яких з ламотриджином невідома рекомендується застосовувати таку саму схему лікування як для пацієнтів які приймають ламотриджин з вальпроатом.

У зв`язку з ризиком виникнення висипань початкову дозу та темп подальшого збільшення дози не слід перевищувати.

Діти від 2 до 12 років (див. табл. 2)

Дітям які отримують вальпроат натрію у поєднанні з іншими протиепілептичними препаратами або без них початкова доза Ламікталу становить 0 15 мг/кг маси тіла на добу за 1 прийом протягом 2 тижнів потім &ndash 0 3 мг/кг маси тіла на добу за 1 прийом протягом наступних 2 тижнів. Далі дозу потрібно збільшувати (максимально &ndash на 0 3 мг/кг маси тіла) кожні 1-2 тижні до досягнення оптимального терапевтичного ефекту. Підтримуюча доза дорівнює 1-5 мг/кг маси тіла за 1 або

2 прийоми (максимальна &ndash 200 мг/добу).

Для дітей які приймають інші протиепілептичні препарати або інші препарати - індуктори глюкуронізації ламотриджину у поєднанні з іншими протиепілептичними препаратами або без них (за винятком вальпроату натрію) початкова доза Ламікталу становить 0 6 мг/кг маси тіла на добу за 2 прийоми протягом 2 тижнів потім &ndash 1 2 мг/кг маси тіла на добу протягом наступних 2 тижнів. Далі дозу потрібно збільшувати (максимально на            1 2 мг/кг маси тіла) кожні 1-2 тижні до досягнення  оптимального терапевтичного ефекту. Середня підтримуюча доза дорівнює 5-15 мг/кг маси тіла на добу за 2 прийоми (максимально 400 мг/добу).

Для дітей які приймають інші препарати що суттєво не індукують або пригнічують глюкуронізацію ламотриджину (див. &bdquo Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій&rdquo ) початкова доза Ламікталу становить 0 3 мг/кг маси тіла на добу за 1 або 2 прийоми протягом 2 тижнів у подальшому &ndash 0 6 мг/кг маси тіла на добу за 1 або 2 прийоми протягом наступних 2 тижнів. Після цього дозу потрібно збільшувати (максимально &ndash на 0 6 мг/кг) кожні

1-2 тижні до досягнення оптимального терапевтичного ефекту. Звичайна підтримуюча доза дорівнює 1-10 мг/кг на добу за 1 або 2 прийоми. Максимальна доза &ndash 200 мг/ добу.

Для правильного розрахунку підтримуючої дози слід контролювати масу тіла дитини.

Таблиця 2.

Рекомендована схема лікування епілепсії для дітей від 2 до 12 років

(загальна добова доза в мг/кг маси тіла на добу)

^*При необхідності прийому розрахованої дози від 1 до 2 мг дозволяється прийом 2 мг Ламікталу через день протягом  перших 2 тижнів. Якщо розрахована доза менше 1 мг приймати Ламіктал не рекомендується.

Дітям які приймають протиепілептичні препарати взаємодія яких з ламотриджином невідома рекомендується застосовувати таку саму схему лікування як для пацієнтів які приймають ламотриджин з вальпроатом.

Через ризик виникнення висипань початкову дозу та темп подальшого підвищення дози не потрібно перевищувати.

Слід мати на увазі що у разі відсутності таблеток Ламікталу в дозі 2 мг правильно розпочати лікування дітей з масою тіла менше 17 кг неможливо.

Загальні рекомендації для лікування епілепсії

У разі припинення приймання супутніх протиепілептичних препаратів для досягнення монотерапії ламотриджином або у разі додаткового призначення інших протиепілептичних препаратів під час лікування ламотриджином слід зважити на вплив що може виникнути при цьому на фармакокінетику ламотриджину.

Біполярні розлади

Дорослі (віком від 18 років)

Через ризик виникнення висипань початкову дозу та темп подальшого підвищення дози не потрібно перевищувати.

Ламіктал рекомендується для лікування пацієнтів з ризиком розвитку депресивного епізоду.

Слід дотримуватись наведеного нижче перехідного  режиму застосування. Цей режим включає підвищення дози   ламотриджину до досягнення підтримуючої стабілізаційної дози протягом

6 тижнів (див. табл. 3) після чого прийом інших психотропних та/або протиепілептичних препаратів можна припинити у разі клінічної доцільності (див. табл. 4).

Необхідно розглянути доцільність призначення додаткової терапії для попередження епізодів манії оскільки ефективність Ламікталу при манії остаточно не встановлена.

Таблиця 3.

Рекомендована схема збільшення дози ламотриджину для досягнення підтримуючої стабілізаційної добової дози при лікуванні дорослих (віком від 18 років) з біполярними розладами

Примітка. Пацієнтам які приймають протиепілептичні препарати з невідомим впливом на фармакокінетику ламотриджину слід застосовувати схему нарощування дози яка рекомендується для супутнього застосування вальпроату.

*Стабілізаційну дозу можна змінювати залежно від клінічної відповіді.

Додаткова терапія з інгібіторами глюкуронізації ламотриджину наприклад з  вальпроатом.

Початковою дозою для пацієнтів які приймають як супутню терапію такий інгібітор глюкуронізації як вальпроат є 25 мг через день протягом 2 тижнів потім 25 мг 1 раз на добу наступні 2 тижні. Дозу потрібно збільшити до 50 мг на добу (за 1 або 2 прийоми) на 5-й тиждень. Звичайною дозою для досягнення оптимальної відповіді є    100 мг на добу (за 1 або 2 прийоми). Однак дозу можна збільшити до максимальної &ndash 200 мг/добу залежно від клінічної відповіді.

Додаткова терапія з індукторами глюкуронізації ламотриджину для пацієнтів які не приймають інгібітори такі як вальпроат. Цю схему лікування потрібно застосовувати з фенітоїном карбамазепіном фенобарбіталом примідоном або з іншими індукторами глюкуронізації ламотриджину.

Початковою дозою для пацієнтів які приймають препарати що індукують глюкуронізацію ламотриджину і не приймають вальпроат є 50 мг 1 раз на добу протягом 2 тижнів потім

100   мг/добу   (за 2 прийоми) наступні 2 тижні. Дозу потрібно збільшити до 200 мг/добу (за

2 прийоми) на 5-й тиждень. Дозу можна збільшити до 300 мг/добу на 6-й тиждень однак звичайною дозою для досягнення оптимальної відповіді є 400 мг/добу (за 2  прийоми) яку можна призначити з 7-го тижня.

Монотерапія ламотриджином або додаткова терапія у пацієнтів які застосовують інші препарати що суттєво не індукують або пригнічують глюкуронізацію ламотриджину (див. розділ « Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» ).

Початковою дозою для цих пацієнтів є 25 мг 1 раз на добу протягом 2 тижнів потім 50 мг/добу (за 1 або 2 прийоми) наступні 2 тижні. Дозу потрібно збільшити до 100 мг/добу на 5-й тиждень. Звичайною дозою для досягнення оптимальної відповіді є    200 мг/добу (за 1 або 2  прийоми) однак під час клінічних досліджень застосовувались дози 100-400 мг.

Після досягнення необхідної підтримуючої стабілізаційної дози прийом інших психотропних препаратів можна припинити згідно з наведеною нижче схемою (див. табл. 4).

Таблиця 4.

Підтримуюча стабілізаційна доза при біполярних розладах з подальшим припиненням прийому  супутніх психотропних або протиепілептичних засобів

*Дозу можна збільшити при необхідності до 400 мг/добу.

Примітка. Пацієнтам які приймають протиепілептичні препарати з невідомим впливом на фармакокінетику ламотриджину слід застосовувати режим лікування при якому зберігається існуюча доза Ламікталу і її корекція проводиться на основі клінічного стану.

^аНеобхідну стабілізаційну дозу ламотриджину потрібно подвоїти і зберігати на цьому рівні після припинення прийому вальпроату.

^бДозу ламотриджину потрібно поступово зменшувати протягом 3 тижнів після припинення прийому препаратів що індукують глюкуронізацію

^вПотрібно зберігати дозу досягнуту після режиму її підвищення.

Зміна дозування ламотриджину для пацієнтів з біполярним розладом у разі додаткового призначення інших препаратів

Клінічного досвіду зміни дозування ламотриджину у разі призначення інших препаратів немає але базуючись на даних щодо взаємодії лікарських засобів можна рекомендовати нижченаведену схему (табл. 5).

Таблиця 5.

Зміна дозування ламотриджину для пацієнтів з біполярним розладом при додатковому призначенні інших препаратів

Примітка. Пацієнтам які приймають протиепілептичні препарати з невідомим впливом на фармакокінетику ламотриджину слід застосовувати режим лікування який рекомендується для супутнього застосування вальпроату.

Припинення прийому ламотриджину пацієнтами з біполярними розладами

Не відзначалось півищення частоти ступеня тяжкості або типу побічних реакцій після раптової відміни препарату порівнюючи з плацебо. Тому припиняти прийом препарату можна одразу без поступового зменшення дози.

Загальні рекомендації з дозування для особливих  груп пацієнтів

Жінки які приймають гормональні контрацептиви

Початок лікування ламотриджином пацієнток які вже приймають гормональні контрацептиви.

Хоча пероральні контрацептиви збільшують кліренс ламотриджину вносити корективи у схеми збільшення дози ламотриджину у разі прийому лише  гормональних контрацептивів потреби немає. Дозу збільшують за рекомендованою схемою у випадках коли ламотриджин додається до вальпроату (інгібітору глюкуронізації ламотриджину) або до індуктора глюкуронізації ламотриджину або ламотриджин додається за відсутності вальпроату або індуктора глюкуронізації ламотриджину (див. табл. 1 та табл. 3).

Початок курсу лікування гормональними контрацептивами пацієнток які вже приймають підтримуючі дози ламотриджину і не приймають індуктори глюкуронізації ламотриджину.

Підтримуючу дозу ламотриджину у більшості випадків потрібно буде збільшити у два рази. Рекомендується щоб від початку лікування гормональними контрацептивами доза ламотриджину збільшувалась від 50 до 100 мг/день кожного тижня  відповідно до індивідуальної клінічної відповіді на лікування. Збільшення дози не повинно перевищувати зазначеного рівня якщо тільки згідно з клінічною відповідю на лікування таке збільшення дози не буде необхідне.

Припинення курсу лікування гормональними контрацептивами пацієнток які вже приймають підтримуючі дози ламотриджину і не приймають індуктори глюкуронізації ламотриджину.

Підтримуючу дозу ламотриджину у більшості випадків треба буде зменшити до 50%.  Рекомендується добову дозу ламотриджину зменшувати поступово від 50 до 100 мг кожного тижня (не більше 25 % загальної дози за тиждень) протягом 3 тижнів якщо відповідно до індивідуальної клінічної відповіді на лікування не буде зазначено інакше.

Застосування разом з атазанавіром/ритонавіром

Хоча  застосування атазанавіру/ритонавіру зменшує концентрацію ламотриджину у плазмі крові змінювати рекомендовані схеми збільшення дозування Ламікталу не потрібно базуючись на застосуванні атазановіру/ритонавіру. Збільшення дози препарату повинно базуватись на рекомендаціях залежно від схем застосування Ламікталу: або Ламіктал додається до вальпроату (інгібітора глюкуронізації ламотриджину) або до індуктора глюкуронізації ламотриджину або Ламіктал додається у відсутності вальпроату або індуктора глюкуронізації ламотриджину.

У пацієнтів які вже застосовують підтримуючі дози Ламікталу та не застосовують індуктори глюкуронізації дозу Ламікталу мможна збільшувати якщо додається лікування атазанавіром/ритонавіром або зменшувати якщо лікування атазанавіром/ритонавіром припиняється.

Хворі літнього віку (понад 65 років)

Змінювати дозу не потрібно. Фармакокінетика ламотриджину у цій віковій групі не відрізняється від такої у пацієнтів працездатного віку.

Печінкова недостатність

Початкову дозу збільшення дози та підтримуючу дозу потрібно зменшити загалом на &ndash 50% у пацієнтів з помірною (Чайльд-П&lsquo ю шкала ступінь В) та на 75% &ndash з тяжкою        (Чайльд-П&lsquo ю шкала ступінь С) печінковою недостатністю. Збільшення дози та підтримуючу дозу коригують згідно з клінічним ефектом.

Ниркова недостатність

При призначенні хворим з нирковою недостатністю слід дотримуватись обережності. Для  хворих з термінальною стадією ниркової недостатності початкова доза ламотриджину базується на індивідуальній схемі антиепілептичного лікування для хворих зі значною нирковою недостатністю слід зменшувати підтримуючу дозу ламотриджину.

Повторний початок лікування

Коли пацієнту який припинив лікування призначається повторний початок лікування потрібно чітко встановити необхідність збільшення підтримуючої дози тому що існує ризик виникнення висипань через високу початкову дозу та перевищення рекомендованої схеми збільшення дози ламотриджину.  Чим більший інтервал між часом прийому попередньої дози тим більше уваги треба приділити режиму збільшення дози до рівня підтримуючої дози. Коли інтервал після припинення прийому ламотриджину перевищив у п&rsquo ять разів час напіввиведення дозу ламотриджину збільшують до підтримуючої дози  відповідно до існуючої схеми.

Не рекомендується повторно починати лікування ламотриджином якщо лікування було припинено у зв&lsquo язку з появою висипань внаслідок попереднього лікування ламотриджином. У такому випадку при вирішенні питання щодо повторного призначення препарату необхідно зважити очікувану користь від лікування та можливий ризик.

Побічні реакції. 

З огляду на існуючі дані побічні реакції розподілено на 2 групи специфічні для епілепсії та біполярних розладів. Однак для оцінки загального профілю безпеки застосування препарату слід  брати до уваги обидва. До специфічних для епілепсії побічних реакцій додано інформацію стосовно післяліцензійного фармаконагляду.

Для оцінки частоти виникнення побічної дії використано таку класифікацію:

дуже часто (> 1/10) часто (> 1/100 < 1/10) нечасто (> 1/1 000 < 1/100) рідко (> 1/10 000 < 1/1 000) дуже рідко (< 1/10 000).

Епілепсія 

Шкіра та підшкірні тканини

дуже часто: шкірні висипання

рідко: синдром Стівенса &ndash Джонсона

дуже рідко: токсичний епідермальний некроліз.

При проведенні подвійних сліпих клінічних досліджень застосування дорослим комбінованого лікування Ламікталом шкірні висипання спостерігалися у 10% хворих які приймали ламотриджин та у 5% хворих які приймали плацебо. Висипання були причиною припинення прийому препарату у 2% хворих. Шкірні висипання мали макуло-папульозний характер частіше виникали протягом 8 тижнів від початку лікування та зникали після припинення прийому ламотриджину (див. розділ « Особливості застосування» ).

Зрідка повідомлялось про виникнення тяжких життєво небезпечних шкірних реакцій включаючи синдром Стівенса &ndash Джонсона та токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла). Хоча більшість пацієнтів видужує після припинення прийому препарату у деяких з них залишаються необоротні рубці у поодиноких випадках ці симптоми призводили до смерті (див. розділ « Особливості застосування» ).

Загальний ризик виникнення шкірних висипань очевидно тісно пов`язаний з високими початковими дозами ламотриджину та перевищенням рекомендованої схеми збільшення доз при терапії ламотриджином (див. розділ « Спосіб застосування та дози» ) а також із супутнім застосуванням вальпроату (див. розділ « Спосіб застосування та дози» ).

Також повідомлялось що шкірні висипання є частиною синдрому гіперчутливості який супроводжується різноманітними системними симптомами (див. « Імунна система» ).

Кров і лімфатична система

Дуже рідко:  гематологічні відхилення (що включають нейтропенію лейкопенію анемію тромбоцитопенію панцитопенію апластичну анемію та агранулоцитоз) лімфаденопатія.

Гематологічні відхилення та лімфоденопатія можуть бути як пов&rsquo язані так і не пов&rsquo язані із синдромом гіперчутливості (див. « Імунна система» ).

Імунна система

Дуже рідко: синдром гіперчутливості включаючи такі симптоми як гарячка лімфоденопатія набряк обличчя зміни крові та порушення функції печінки дисеміноване внутрішньосудинне згортання крові та поліорганна недостатність. 

Також повідомлялось про висипання як частину синдрому гіперчутливості який супроводжувався різноманітними системними симптомами включаючи гарячку лімфоденопатію набряк обличчя зміни крові та порушення функції печінки. Синдром може мати різні ступені тяжкості і зрідка може призводити до дисемінованого внутрішньосудинного згортання крові та поліорганної недостатності. Важливо відзначити що ранні ознаки гіперчутливості (наприклад гарячка та лімфоденопатія) можуть виникати навіть за відсутності шкірних висипань. За наявності таких симптомів пацієнта слід негайно оглянути та за відсутності інших причин припинити приймання Ламікталу.

Психічні порушення

Часто: агресивність дратівливість.

Дуже рідко: тик галюцинації та сплутаність свідомості.

За іншими клінічними даними:

дуже рідко: нічні марення.

Нервова система

Під час монотерапії за даними клінічних досліджень:

дуже часто: головний біль

часто: сонливість безсоння запаморочення тремор

нечасто: атаксія.

рідко: ністагм.

За іншими клінічними даними:

дуже часто: сонливість атаксія головний біль запаморочення

часто: ністагм тремор безс