Налаштування
Шрифт:
  • А
  • А
  • А
Колір:
  • Ц
  • Ц
  • Ц
  • Ц
  • Ц
Фото
  • ЧБ
  • Колір
  • Вимк.
Повна версія
Ксарелто 2.5 мг таблетки №56
809,60 ₴
Bayer Schering Pharma (Германия)
Код товару:
211138
У список

Ксарелто 2.5 мг таблетки №56

Упаковка В наявності
809,60 ₴
1/4 упаковки В наявності
202,40 ₴
Увага! Ціни дійсні тільки при покупці онлайн
Купити в 1 клік
Кур'єром
від 70 грн
від 48 годин
Самовивіз
Безкоштовно
за 15 хвилин
Нова Пошта
від 70 грн
2-3 днi
Укр Пошта
від 39 грн
2-5 днi
Доставка
На сайті
При отриманні
Оплата
Залишилися питання?
Ми раді допомогти
Ціни дійсні тільки при покупці онлайн, ціни в роздрібній мережі можуть відрізнятися від вказаних на сайті Задати питання фармацевту
Характеристики товара
Виробник Bayer Schering Pharma (Германия)
шт. 4
Назва Ривароксабан
Форма продукту Раствор
Температура зберігання Не вище +25
№ Реєстраційного посвідчення UA/9201/01/04
Інструкція

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу


КСАРЕЛТО®

(XARELTO® )


Склад:

діюча речовина: rivaroxaban

1 таблетка вкрита плівковою оболонкою містить 2 5 мг ривароксабану

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна натрію кроскармелоза гідроксипропілцелюлоза лактози моногідрат магнію стеарат натрію лаурилсульфат заліза оксид жовтий (Е 172) поліетиленгліколь титану діоксид (Е 171).


Лікарська форма. Таблетки вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості: круглі двоопуклі таблетки світло-жовтого кольору з трикутником та цифрою 2 5 з одного боку та хрестоподібним логотипом « Байєр» &ndash з іншого.


Фармакотерапевтична група. Антитромботичні засоби.

Код АТХ B01A F01.


Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Механізм дії

Ривароксабан &ndash високоселективний прямий інгібітор фактора Ха що має високу біодоступність при пероральному застосуванні. Блокування активності фактору Ха перериває внутрішні та зовнішні шляхи коагуляційного каскаду і як наслідок пригнічується формування тромбіну та утворення тромба. Ривароксабан безпосередньо не пригнічує активність тромбіну (активованого фактора ІІ) та не впливає на тромбоцити.

Фармакодинамічні ефекти

При застосуванні у людей спостерігається дозозалежне пригнічення активності фактора Ха. Ривароксабан проявляє дозозалежний вплив на протромбіновий час що достовірно корелює із концентрацією у плазмі крові (r=0 98) якщо для аналізу використовується набір Neoplastin. При використанні інших реагентів результати будуть іншими. Показання щодо протромбінового часу варто знімати в секундах оскільки МНВ (міжнародне нормалізоване відношення) відкаліброване й провалідоване тільки для кумаринів і не може застосовуватися для інших антикоагулянтів.

У ході клініко-фармакологічного дослідження пригнічення фармакодинаміки ривароксабану у здорових дорослих добровольців (n=22) проводилась оцінка впливу одноразових доз (50 МО/кг) концентратів протромбінового комплексу (РСС) двох різних типів: РСС із 3 факторів (фактори ІІ ІХ та Х) та РСС із 4 факторів (фактори ІІ VІІ ІХ та Х). При застосуванні РСС із 3 факторів спостерігалося зниження середніх значень ПЧ (Neoplastin) приблизно на 1 0 секунду за 30 хвилин а на тлі РСС із 4 факторів такі значення знизились на близько 3 5 секунди. Натомість РСС із 3 факторів мав потужніший та швидший загальний вплив на пригнічення змін в утворенні ендогенного тромбіну ніж РСС із 4 факторів (див. розділ « Передозування» ).

Також ривароксабан дозозалежно збільшує активований частковий тромбопластиновий час (АЧТЧ) і результат HepTest однак ці параметри не рекомендується використовувати для оцінки фармакодинамічних ефектів ривароксабану. Під час лікування ривароксабаном у межах стандартної клінічної практики проведення моніторингу параметрів згортання крові не потрібне. Однак у разі клінічної необхідності рівень ривароксабану може бути виміряний за допомогою відкаліброваних кількісних анти-фактор Ха тестів (див. розділ « Фармакокінетика» ).

Клінічна ефективність і безпека

Клінічні дослідження ривароксабану були проведені з метою визначення ефективності Ксарелто® смерті від серцево-судинних захворювань інфаркту міокарда чи інсульту в пацієнтів які недавно перенесли ГКС (інфаркт міокарда з елевацією сегмента ST [STEMI] інфаркт міокарда без елевації сегмента ST [NSTEMI] чи нестабільна стенокардія [НС]). У ході базового подвійного сліпого дослідження ATLAS ACS 2 TIMI 51 15526 пацієнтів були рандомізовані у співвідношенні 1:1:1 для лікування в одній із трьох груп: Ксарелто® 2 5 мг перорально двічі на день Ксарелто® 5 мг перорально двічі на день або плацебо двічі на день що застосовувалися разом або тільки з ацетилсаліциловою кислотою (АСК) або з АСК та тієнопіридином (клопідогрелем або тиклопідином). Пацієнти з ГКС віком до 55 років мали або цукровий діабет або інфаркт міокарда в анамнезі. Середня тривалість терапії становила 13 місяців та загальна тривалість терапії становила майже 3 роки. 93 2 % пацієнтів отримували АСК як супутю терапію плюс тієнопіридин та 6 8 % &ndash тільки АСК. Серед пацієнтів які отримували подвійну антитромбоцитарну терапію 98 8 % отримували клопідогрель 0 9 % &ndash тіклопідин та 0 3 % &ndash празугрель. Пацієнти отримували першу дозу препарату Ксарелто® протягом періоду від 24 годин до 7 днів (в середньому 4 7 дня) після госпіталізації але якнайшвидше після стабілізації ГКС включаючи процедуру реваскуляризації та коли парентеральну антикоагулянтну терапію можна припинити.

Обидва режими прийому ривароксабану (2 5 мг двічі на день та 5 мг двічі на день на тлі стандартної антитромбоцитарної терапії) були ефективні у відношенні подальшого зниження частоти серцево-судинних подій. Оскільки режим прийому ривароксабану 2 5 мг двічі на день призводив до зниження летальності та було отримано дані про менший ризик кровотеч у разі застосування ривароксабану в нижчій дозі Ксарелто® слід застосовувати в дозі 2 5 мг двічі на день у комбінації з АСК або з АСК та клопідогрелем/тиклопідином для профілактики атеротромботичних явищ у дорослих пацієнтів після ГКС з підвищеним рівнем серцевих біомаркерів.

Порівняно з плацебо Ксарелто® значно знижував частоту летальних наслідків від серцево-судинних захворювань інфаркту міокарда чи інсульту (первинна комбінована кінцева точка). Перевага була зумовлена зменшенням кількості летальних випадків від серцево-судинних захворювань інфаркту міокарда та проявилася досить рано зі збереженням стабільного лікувального ефекту протягом усього періоду терапії (див. таблицю 1). Частота випадків великої кровотечі не пов&rsquo язаної з аорто-коронарним шунтуванням за визначенням TIMI (основний показник безпеки) була вищою у пацієнтів які отримували Ксарелто® ніж у пацієнтів яким було призначено плацебо (див. таблицю 1). Однак різниця в частоті розвитку летальних кровотеч артеріальної гіпотензії що потребувала лікування внутрішньовенними інотропними препаратами та хірургічного втручання для зупинки кровотечі в групі Ксарелто® та плацебо була статистично незначущою.



Таблиця 1. Показники ефективності згідно з дослідженням фази ІІІ ATLAS ACS 2 TIMI 51

Популяція дослідження

Пацієнти з нещодавно перенесеним ГКСa)

Лікувальна доза

Ксарелто 2 5 мг 2 рази на добу N=5114

n (%)

Відносний ризик (95 % ДI) значення pb)

Плацебо
N=5113
n (%)

Серцево-судинний летальний наслідок інфаркт міокарда або інсульт

313 (6 1 %)
0 84 (0 72 0 97) p = 0 020*

376 (7 4 %)

Летальні випадки з будь-яких причин інфаркт міокарда або інсульт

320 (6 3 %)
0 83 (0 72 0 97) p = 0 016*

386 (7 5 %)

Серцево-судинний летальний наслідок

94 (1 8 %)
0 66 (0 51 0 86) p = 0 002**

143 (2 8 %)

Летальні наслідки з будь-яких причин

103 (2 0 %)
0 68 (0 53 0 87) p = 0 002**

153 (3 0 %)

a)                модифікований аналіз популяції всіх рандомізованих пацієнтів

b)                порівняно з плацебо значення р для лог-ранг критерію

*                  статистична перевага

**              номінальна значущість


Таблиця2. Показники безпеки за даними дослідження фази III ATLAS ACS 2 TIMI 51

Популяція дослідження

Пацієнти які нещодавно перенесли ГКСa)

Лікувальна доза


Ксарелто 2 5 мг 2 рази на добу N=5115
n (%)

Відносний ризик (95 % ДІ) значення pb)

Плацебо
N=5 125
n (%)

Великі кровотечі не пов&rsquo язані із аорто-коронарним шунтуванням за визначенням TIMI

65 (1 3 %)
3 46 (2 08 5 77) p = < 0 001*

19 (0 4 %)

Летальні кровотечі

6 (0 1 %)
0 67 (0 24 1 89) p = 0 450

9 (0 2 %)

Симптомний внутрішньочерепний крововилив

14 (0 3 %)
2 83 (1 02 7 86) p = 0 037

5 (0 1 %)

Артеріальна гіпотензія що потребувала лікування внутрішньовенними інотропними препаратами

3 (0 1 %)

3 (0 1 %)

Хірургічне втручання з приводу кровотечі що не спиняється

7 (0 1 %)

9 (0 2 %)

Переливання більше

4 одиниць крові протягом

48 годин

19 (0 4 %)

6 (0 1 %)






a)                популяція пацієнтів в якій проводиться оцінка безпеки і яка отримує лікування

b)                порівняно з плацебо значення р для лог-ранг критерію

*                  статистично значимий показник


Застосування дітям

Європейська медична агенція відклала зобов&rsquo язання стосовно подання результатів досліджень із застосування Ксарелто® в одній або кількох підгрупах дітей для лікування тромбоемболічних ускладнень.

Європейська медична агенція відмовилася від права вимагати виконання зобов&rsquo язання стосовно подання результатів досліджень із застосуванням Ксарелто® в усіх підгрупах дітей для попередження тромбоемболічних ускладнень (див. також розділ « Спосіб застосування та дози» ).

Фармакокінетика.

Всмоктування

Ривароксабан швидко всмоктується максимальні концентрації (Сmax) досягаються через 2-4 години після прийому таблетки.

При пероральному застосуванні ривароксабан майже повністю всмоктується і його біодоступність після прийому доз 2 5 мг та 10 мг є високою та становить 80-100 % незалежно від прийому їжі. Застосування таблеток ривароксабану 2 5 мг 10 мг під час вживання їжі не впливає на AUC та Cmax ривароксабану. Ксарелто® таблетки 2 5 мг та 10 мг можна приймати незалежно від вживання їжі.

Фармакокінетика ривароксабану наближається до лінійної при застосуванні його в дозах до 15 мг 1 раз на добу. Фармакокінетика ривароксабану характеризується помірною мінливістю індивідуальна мінливість (варіаційний коефіцієнт) становить від 30 % до 40 %.

Всмоктування ривароксабану залежить від місця його вивільнення у шлунковокишковому тракті Дослідження показали зниження на та на при застосуванні грануляту ривароксабану з вивільненням діючої речовини в проксимальному відділі тонкого кишечника порівняно з таблетованою формою Експозиція зменшується ще більше при вивільненні діючої речовини в дистальному відділі тонкого кишечника чи висхідній частині ободової кишки. Таким чином слід уникати введення ривароксабану дистальніше шлунка через можливе зниження абсорбції та відповідного впливу на експозицію.

Біодоступність (AUC та Cmax) ривароксабану 20 мг призначеного перорально у вигляді подрібненої таблетки змішаної з яблучним пюре або водою та введеного через шлунковий зонд безпосередньо перед прийомом рідкої їжі аналогічна із біодоступністю до ривароксабану прийнятого у вигляді цілої таблетки. Враховуючи передбачуваний дозопропорційний фармакокінетичний профіль ривароксабану дані щодо біодоступності отримані в цьому дослідженні імовірно стосуються і нижчих доз ривароксабану.

Розподіл

В організмі людини більша частина ривароксабану (92-95 %) зв&rsquo язана з білками плазми основним зв&rsquo язуючим компонентом є сироватковий альбумін. Об&rsquo єм розподілу &ndash середній Vss становить приблизно 50 л.

Метаболізм і виведення з організму

Ривароксабан виводиться переважно у формі метаболітів (приблизно від прийнятої дози) причому половина з них виводиться нирками а інша половина &ndash з калом. дози підлягає прямій нирковій екскреції з сечею у вигляді незміненої активної речовини головним чином за допомогою активної ниркової секреції.

Метаболізм ривароксабану здійснюють ізоферменти CYP 3A4 CYP 2J2 а також ферменти незалежні від системи цитохрому Р. Основними ділянками біотрансформації є морфолінова група що піддається окисному розкладанню і амідні групи які підлягають гідролізу.

Згідно з отриманими in vitro даними ривароксабан є субстратом для білків-переносників Р-gp (Р-глікопротеїну) і Bcrp (білка резистентності до раку молочної залози).

Незмінений ривароксабан відіграє найбільш важливу роль у людській плазмі важливі або активні циркулюючі метаболіти в плазмі не виявлені. Ривароксабан системний кліренс якого становить приблизно 10 л/год може бути віднесений до лікарських речовин з низьким рівнем кліренсу. Після внутрішньовенного застосування дози 1 мг період напіввиведення становить близько 4 5 години. При пероральному застосуванні елімінація обмежується швидкістю абсорбції. Термінальний період напіввиведення ривароксабану із плазми крові становить від 5 до 9 годин у молодих пацієнтів і від 11 до 13 годин &ndash у пацієнтів літнього віку.

Особливі категорії

Стать

У чоловіків і жінок клінічно значущих відмінностей фармакокінетики та фармакодинаміки не виявлено.

Пацієнти літнього віку

У пацієнтів літнього віку концентрації ривароксабану у плазмі крові вищі ніж у молодих пацієнтів середнє значення AUC приблизно в 1 5 рази перевищує відповідні значення у молодих пацієнтів головним чином внаслідок зниженого (уявного) загального ниркового кліренсу. Корекція дози не потрібна.

Різні вагові категорії

Занадто мала або велика маса тіла (менше 50 кг або більше 120 кг) лише незначно впливає на концентрації ривароксабану в плазмі крові (розходження становить менше 25 %). Корекція дози не потрібна.

Міжетнічні особливості

Клінічно значущих розходжень фармакокінетики (ФК) і фармакодинаміки (ФД) ривароксабану у пацієнтів європейської афро-американської латиноамериканської японської або китайської етнічної приналежності не спостерігали.

Печінкова недостатність

У хворих на цироз печінки з легкою печінковою недостатністю (клас А за класифікацією Чайлда-П&rsquo ю) спостерігали лише незначні відмінності фармакокінетики ривароксабану (у середньому 1 2-разове збільшення показників AUC ривароксабану) що майже збігалися з параметрами відміченими у контрольній групі здорових добровольців.

У хворих на цироз печінки із печінковою недостатністю середньої тяжкості (клас В за класифікацією Чайлда-П&rsquo ю) середня AUC ривароксабану була значно підвищена (2 3 раза) порівняно з такою у здорових добровольців. AUC незв&rsquo язаної речовини підвищувалась у 2 6 раза. У цих пацієнтів також відзначали знижене виведення ривароксабану з сечею характерне для пацієнтів з нирковою недостатністю середньої тяжкості. Немає даних щодо пацієнтів з тяжким порушенням функції печінки.

У пацієнтів із печінковою недостатністю середньої тяжкості пригнічення активності фактора Ха було виражено сильніше (2 6-кратне розходження) ніж у здорових добровольців. ПЧ також (2 1-кратно) перевищував показники здорових добровольців. Пацієнти з порушенням функції печінки середньої тяжкості були більш чутливими до ривароксабану що призводило до більш крутої кривої ФК/ФД залежності між концентрацією та ПЧ.

Препарат Ксарелто протипоказаний до застосування пацієнтам із захворюваннями печінки що супроводжуються коагулопатією та клінічно значущим ризиком розвитку кровотечі у тому числі хворим на цироз печінки класу В і С див розділ Протипоказання

Ниркова недостатність

Відзначалося збільшення експозиції ривароксабану яке корелює зі зниженням функції нирок що визначали за кліренсом креатиніну.

В осіб з легким (кліренс креатиніну 50-80 мл/хв) середньої тяжкості (кліренс креатиніну 30-49 мл/хв) або тяжким (кліренс креатиніну 15-29 мл/хв) порушенням функції нирок концентрації ривароксабану у плазмі крові (AUC) були в 1 4 1 5 та 1 6 разів вищі порівняно з такими у здорових добровольців. Відповідно спостерігалося збільшення фармакодинамічних ефектів.

В осіб з легким середньої тяжкості або тяжким порушенням функції нирок загальне пригнічення активності фактора Ха було більше у 1 5 1 9 та 2 рази відповідно порівняно з таким у здорових добровольців ПЧ подібним чином зростав у 1 3 2 2 та 2 4 рази відповідно. Дані щодо пацієнтів з кліренсом креатиніну < 15 мл/хв відсутні.

З огляду на високе зв&rsquo язування з білками плазми крові виведення ривароксабану з організму під час діалізу є малоймовірним. Не рекомендується застосовувати препарат пацієнтам із кліренсом креатиніну < 15 мл/хв. Ривароксабан слід застосовувати з обережністю пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю з кліренсом креатиніну 15-29 мл/хв (див. розділ « Особливості застосування» ).

Фармакокінетичні дані відзначені у хворих

У пацієнтів з ГКС які отримують ривароксабан у дозі 2 5 мг 2 рази на добу з метою профілактики атеротромботичних явищ середній геометричний показник концентрації (90 % прогностичний інтервал) через 2&ndash 4 години та через близько 12 годин після прийому препарату (час що приблизно відображає досягнення максимальної й мінімальної концентрацій у проміжках між прийомами доз) становив 47 (13&ndash 123) і 9 2 (4 4&ndash 18) мкг/л відповідно.

Фармакокінетичні/фармакодинамічні взаємозв&rsquo язки

Оцінку фармакокінетичного/фармакодинамічного (ФК/ФД) взаємозв&rsquo язку між концентрацією ривароксабану у плазмі крові та декількома фармакодинамічними кінцевими точками (пригнічення фактору Ха ПЧ АЧТЧ Heptest) проводили після застосування широкого діапазону доз (від 5 до 30 мг 2 рази на добу). Взаємозв&rsquo язок між концентрацією ривароксабану та активністю фактору Ха найкраще визначається за допомогою Еmax моделі. Що стосується ПЧ лінійна модель перетинання відрізків зазвичай дозволяє отримати найдостовірніші дані. Залежно від різних реагентів для визначення ПЧ кутовий коефіцієнт може суттєво відрізнятися. При застосуванні реагенту Neoplastin для вимірювання ПЧ початковий ПЧ становив близько 13 секунд а кутовий коефіцієнт &ndash 3-4 секунди/(100 мкг/л). Результати аналізів ФК/ФД взаємозв&rsquo язків у дослідженнях фази ІІ та фази ІІІ відповідали даним отриманим на здорових добровольцях.

Застосування дітям

Ефективність та безпеку застосування препарату дітям не вивчали.

Доклінічні дані з безпеки

Існуючі доклінічні дані отримані в ході традиційних досліджень фармакологічної безпеки токсичності одноразової дози фототоксичності генотоксичності канцерогенного потенціалу та репродуктивної токсичності вказують на відсутність будь-яких специфічних ризиків для людини.

Реакції відзначені під час досліджень токсичності багаторазових доз були переважно зумовлені надмірною фармакологічною активністю ривароксабану.

Не відзначено жодного впливу на фертильність самців чи самок тварин. У ході досліджень на тваринах спостерігалася репродуктивна токсичність пов&rsquo язана з фармакологічним механізмом дії ривароксабану (зокрема геморагічні ураження).


Клінічні характеристики.

Показання.

Препарат Ксарелто® призначати у комбінації з ацетилсаліциловою кислотою (АСК) або у комбінації з АСК та клопідогрелем або тиклопідином для профілактики атеротромботичних явищ у дорослих пацієнтів після перенесеного гострого коронарного синдрому (ГКС) з підвищеним рівнем серцевих біомаркерів (див. розділи « Протипоказання» « Особливості застосування» « Фармакодинаміка» ).


Протипоказання.

-        Підвищена чутливість до ривароксабану або до допоміжних речовин препарату.

-        Клінічно значуща активна кровотеча.

-        Ушкодження або стани що супроводжуються значним ризиком розвитку кровотеч. Вони можуть включати наявні на даний момент або нещодавно виявлені виразки шлунково-кишкового тракту злоякісні новоутворення з високим ризиком кровотеч нещодавно перенесену травму головного або спинного мозку нещодавно перенесене оперативне втручання на головному спинному мозку чи очах нещодавній внутрішньочерепний крововилив виявлене чи підозрюване варикозне розширення вен стравоходу артеріовенозні мальформації аневризми судин або значні внутрішньоспінальні чи внутрішньоцеребральні судинні аномалії.

-        Одночасне застосування з будь-якими іншими антикоагулянтами наприклад з нефракціонованим гепарином низькомолекулярними гепаринами (еноксапарин дальтепарин) похідними гепарину (фондапаринукс) пероральними антикоагулянтами (варфарин дабігатрану етексилат апіксабан) окрім специфічних обставин переходу на антикоагулянтну терапію (див. розділ « Спосіб застосування та дози» ) або коли нефракціонований гепарин призначають у дозах необхідних для забезпечення функціонування катетера центральних вен чи артерій (див. розділ « Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» ).

-        Супутня терапія ГКС з використанням антиагрегантних засобів у пацієнтів з інсультом або транзиторною ішемічною атакою (ТІА) в анамнезі (див. розділ « Особливості застосування» ).

-        Захворювання печінки що асоціюються з коагулопатією та клінічно значущим ризиком розвитку кровотеч у тому числі цироз печінки класу В та С за класифікацією Чайлда-П&rsquo ю (див. розділ « Фармакокінетика» ).

-        Період вагітності або годування груддю (див. розділ « Застосування у період вагітності або годування груддю» ).


Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Інгібітори CYP3A4 та Pgp

Супутнє застосування ривароксабану з кетоконазолом (400 мг 1 раз на день) або ритонавіром (600 мг 2 рази на день) призводило до 2 6-кратного/2 5-кратного підвищення середньої рівноважної AUC ривароксабану і 1 7-кратного/1 6-кратного збільшення середньої Сmax ривароксабану яке супроводжувалося значним посиленням фармакодинамічних ефектів препарату що може призводити до підвищення ризику кровотечі. Зважаючи на це застосування Ксарелто® не рекомендується пацієнтам які отримують супутнє системне лікування протигрибковими препаратами азольної групи такими як кетоконазол ітраконазол вориконазол та позаконазол або інгібіторами ВІЛ-протеази. Ці препарати є потужними інгібіторами CYP3A4 та одночасно P-gp (див. розділ « Особливості застосування» ).

Речовини які активно інгібують тільки один зі шляхів виведення ривароксабану з організму CYP3A4 або P-gp як очікується збільшують концентрацію ривароксабану в плазмі крові меншою мірою. Наприклад кларитроміцин (500 мг 2 рази на день) що є потужним інгібітором CYP3A4 і інгібітором P-gp середньої інтенсивності спричиняв 1 5-кратне збільшення середніх значень AUC та 1 4-кратне збільшення Сmax ривароксабану. Таке збільшення не вважається клінічно значущим (щодо застосування у пацієнтів з нирковою недостатністю див. розділ « Особливості застосування» ).

Еритроміцин (500 мг 3 рази на день) що помірно інгібує ізофермент CYP3A4 і P-gp спричиняв 1 3-кратне збільшення середніх рівноважних значень AUC і Сmax ривароксабану. Таке збільшення не вважається клінічно значущим.

У пацієнтів з нирковою недостатністю легкого ступеня тяжкості на відміну від пацієнтів із нормальною функцією нирок при застосуванні еритроміцину (500 мг 3 рази на день) відзначали 1 8-кратне зростання середнього значення AUC та 1 6-кратне збільшення Сmax ривароксабану. У пацієнтів з нирковою недостатністю середнього ступеня тяжкості на тлі еритроміцину спостерігали збільшення середнього значення AUC ривароксабану в 2 рази і підвищення Cmax ривароксабану в 1 6 раза порівняно з пацієнтами без порушень функції нирок. Вплив еритроміцину є адитивним до явищ ниркової недостатності (див. розділ « Особливості застосування» ).

Флуконазол (400 мг 1 раз на день) вважається інгібітором CYP3A4 середньої інтенсивності і його застосування спричиняло 1 4-кратне збільшення середніх значень AUC та 1 3-кратне збільшення Сmax ривароксабану. Таке збільшення не вважається клінічно значущим (щодо застосування пацієнтам з нирковою недостатністю див. розділ « Особливості застосування» ).

Зважаючи на обмежені клінічні дані щодо дронедарону слід уникати одночасного його застосування з ривароксабаном.


Антикоагулянти

Після комбінованого призначення еноксапарину (одноразової дози 40 мг) і ривароксабану (одноразової дози 10 мг) спостерігався адитивний ефект відносно активності анти-фактора Ха що не супроводжувався додатковими змінами результатів аналізів на згортання крові (ПЧ (протромбіновий час) АЧТЧ (активований частковий тромбопластиновий час)). Еноксапарин не змінював фармакокінетику ривароксабану.

З огляду на підвищення ризику кровотеч слід дотримуватися обережності пацієнтам які одночасно отримують інші антикоагулянти (див. розділ « Протипоказання» « Особливості застосування» ).

Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП)/інгібітори агрегації тромбоцитів

Після одночасного застосування ривароксабану 15 мг та 500 мг напроксену клінічно релевантного подовження часу кровотечі не спостерігали. Проте в окремих осіб можлива більш виражена фармакодинамічна реакція.

При одночасному застосуванні ривароксабану з ацетилсаліциловою кислотою (500 мг) не спостерігалося жодної клінічно значущої фармакокінетичної або фармакодинамічної взаємодії.

Не виявлено фармакокінетичної взаємодії між ривароксабаном 15 мг і клопідогрелем (ударна доза 300 мг із подальшим призначенням підтримуючих доз 75 мг) але в одній підгрупі пацієнтів виявлено релевантне збільшення часу кровотечі що не корелювало з агрегацією тромбоцитів і рівнями Р-селектину або GPIIb/ IIIa-рецепторів.

Необхідно дотримуватися обережності пацієнтам які одночасно отримують НПЗП (у тому числі ацетилсаліцилову кислоту) та інгібітори агрегації тромбоцитів оскільки ці лікарські засоби зазвичай підвищують ризик розвитку кровотеч (див. розділ « Особливості застосування» ).

Варфарин

При переході пацієнтів з варфарину (МНВ 2 0&ndash 3 0) на ривароксабан (20 мг) або з ривароксабану (20 мг) на варфарин (МНВ 2 0&ndash 3 0) збільшувався протромбіновий час/МНВ (тест Neoplastin) більш як адитивно (індивідуальні значення міжнародного нормалізованого відношення (МНВ) досягали 12) тоді як вплив на АЧТЧ інгібування активності фактора Xa і ендогенний тромбіновий потенціал (ЕТП) були адитивними.

Якщо необхідно оцінити фармакодинамічні ефекти ривароксабану під час періоду переходу можна визначити пригнічення активності фактора Xa PiCT і HepTest оскільки варфарин не впливає на результати цих тестів. Починаючи з 4 доби після відміни варфарину всі тести (включаючи ПТ АЧТЧ інгібування активності фактора Xa та ЕТП) відображають лише ефект ривароксабану.

Якщо необхідно визначати фармакодинамічні ефекти варфарину під час періоду переходу можна використати тест МНВ при мінімальній плазмовій концентрації ривароксабану (через 24 години після прийому попередньої дози ривароксабану) оскільки у цей момент ривароксабан найменше впливає на результати тесту МНВ.

Між варфарином та ривароксабаном не відзначено фармакокінетичної взаємодії.

Індуктори CYP3A4

Одночасне застосування ривароксабану і рифампіцину сильного індуктора CYP3A4 призводило до приблизно 50 % зниження середньої AUC ривароксабану й паралельного зменшення його фармакодинамічних ефектів. Одночасне застосування ривароксабану з іншими сильнодіючими індукторами CYP3A4 (наприклад з фенітоїном карбамазепіном фенобарбіталом або засобами на основі звіробою) також може спричинити зниження концентрацій ривароксабану в плазмі крові. Тому слід уникати одночасного призначення з препаратом потужних індукторів CYP3A4 окрім випадків коли забезпечено ретельний нагляд за пацієнтом з метою виявлення ознак та симптомів тромбозу.

Інші препарати супутньої терапії

Не відзначалося клінічно значущих фармакокінетичних або фармакодинамічних взаємодій при одночасному застосуванні ривароксабану з мідазоламом (субстрат CY3A4) дигоксином (субстрат P-gp) аторвастатином (субстрат CYP3A4 та P-gp) або омепразолом (інгібітор протонної помпи). Ривароксабан не пригнічує і не індукує жодну з основних ізоформ CYP наприклад CYP3A4.

Вплив на лабораторні параметри

Вплив на результати проб згортання (ПЧ АЧТЧ Hep Test) є передбаченим з урахуванням механізму дії ривароксабану (див. розділ « Фармакологічні властивості» ).


Особливості застосування.

Проводилося вивчення ефективності та безпеки застосування Ксарелто® разом з антитромбоцитарними засобами такими як аспірин та клопідогрель/тиклопідин. Лікування в комбінації з іншими антиагрегантними препаратами наприклад прасугрелем або тикагрелором не досліджували і тому не рекомендується застосовувати таку терапію.

Упродовж періоду лікування рекомендується здійснювати клінічний нагляд що відповідає практиці застосування антикоагулянтів.

Ризик розвитку кровотеч

Як і при застосуванні інших антикоагулянтів пацієнти які приймають Ксарелто® повинні перебувати під ретельним наглядом для виявлення ознак кровотечі. Рекомендується з обережністю застосовувати препарат при захворюваннях що супроводжуються підвищеним ризиком розвитку кровотеч. У випадку серйозної кровотечи застосування Ксарелто® слід припинити.

У ході клінічних досліджень кровотечі зі слизових оболонок (наприклад носові кровотечі кровотечі з ясен шлунково-кишкові кровотечі кровотечі з органів сечостатевої системи) та анемія зустрічалися частіше при довготривалій терапії ривароксабаном на тлі одно- чи двокомпонентної антиагрегантної терапії. Тому додатково до належного клінічного нагляду у відповідних випадках доцільним є проведення лабораторного контролю показників гемоглобіну/гематокриту з метою виявлення прихованих кровотеч.

У певних категорій пацієнтів згідно з зазначеним нижче спостерігається підвищений ризик розвитку кровотеч. З огляду на цей факт доцільність застосування Ксарелто® в комбінації з двокомпонентною антиагрегантною терапією у пацієнтів з відомим підвищеним ризиком виникнення кровотечі має бути ретельно виважена з урахуванням користі щодо попередження атеротромботичних явищ. Крім цього такі пацієнти після початку лікування повинні перебувати під пильним наглядом для виявлення ознак і симптомів геморагічних ускладнень та анемії (див. розділ « Побічні реакції» ).

При будь-якому зниженні рівня гемоглобіну або артеріального тиску нез&rsquo ясованої етіології необхідно виявити джерело кровотечі.

Незважаючи на те що лікування ривароксабаном не вимагає проведення регулярного моніторингу його експозиції визначення рівня ривароксабану за допомогою відкаліброваних кількісних анти-фактор Ха тестів може виявитися корисним у виняткових ситуаціях коли відомості про експозицію ривароксабану здатні вплинути на прийняття клінічних рішень зокрема при передозуванні та екстрених хірургічних втручаннях (див. розділ « Фармакологічні властивості» ).

Відгуки користувачів

Цей продукт ще не має відгуків.
Залишити відгук
Моя оцінка
Зверніть увагу
Інформація / інструкція до препарату призначена тільки в інформаційних цілях і призначена виключно в інформаційних цілях.
Повідомлення
Зворотний дзвінок
Розшифрувати рецепт
Онлайн чат
Як вам зручніше з нами звʹязатися?
Скасувати
Кнопка зв'язку