Кошик
close
Копегус 200 мг таблетки №168
1 366,00 ₴
Щоб отримати знижку на замовлення 5%, додайте до вашого кошику товар із списку
Roche (Швейцарія)
Залишилися питання?
Ми раді допомогти
Характеристики товара
| Виробник | Roche (Швейцарія) |
|---|---|
| шт. | 1 |
| Діюча речовина препарату | Рибавирин |
| Назва (рус) | Копегус® таблетки, п/плен. обол., по 200 мг №168 во флак. |
| Назва | Рибавірин |
| Фармацевтична форма продукту | Таблетки, вкриті оболонкою |
| Форма продукту | Таблетки |
| № Реєстраційного посвідчення | UA/8616/01/01 |
Інструкція
ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
КОПЕГУСÒ
(COPEGUSÒ )
Склад:
діюча речовина: ribavirin
1 таблетка містить 200 мг рибавірину
допоміжні речовини: крохмаль прежелатинізований натрію крохмальгліколят (тип А) целюлоза мікрокристалічна крохмаль кукурудзяний магнію стеарат.
плівкова оболонка: OPADRY® рожевий 03А14309 (гіпромелоза тальк титану діоксид (Е 171) заліза оксид жовтий (Е 172) заліза оксид червоний (Е 172)) етилцелюлози водна дисперсія (тверда) триацетин.
Лікарська форма. Таблетки вкриті плівковою оболонкою.
Основні фізико-хімічні властивості: пласкі з боків таблетки овальної форми вкриті плівковою оболонкою від світло-рожевого до рожевого кольору з відбитком RIB та 200 з одного боку і ROCHE з іншого.
Фармакотерапевтична група.
Противірусні засоби прямої дії. Нуклеозиди і нуклеотиди за винятком інгібіторів зворотної транскриптази.
Код АТХ. J05А В04
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.
Рибавірин &ndash це синтетичний аналог нуклеозиду який проявляє активність in vitro щодо деяких РНК- і ДНК-вірусів. Механізм дії за яким рибавірин чинить дію щодо вірусу гепатиту С невідомий.
У пацієнтів з хронічним гепатитом С зниження рівня РНК вірусу гепатиту С при відповіді на терапію препаратом пегінтерферон альфа-2а у дозі 180 мкг відбувається у дві фази. Перша фаза відзначається через 24-36 годин після першої ін&rsquo єкції препарату друга фаза відбувається протягом наступних 4-16 тижнів у пацієнтів зі стійкою вірусологічною відповіддю. Препарат Копегус® не здійснює значного впливу на кінетику вірусу протягом перших 4-6 тижнів у пацієнтів які отримують комбіновану терапію препаратом Копегус® та пегільованим інтерфероном альфа-2а або інтерфероном альфа.
Монотерапія рибавірином не впливає на елімінацію вірусу гепатиту (РНК ВГС) або на покращення гістології печінки після 6-12 місяців лікування та протягом 6 наступних місяців спостереження.
Фармакокінетика.
Всмоктування.
Рибавірин швидко всмоктується при пероральному прийомі одноразової дози препарату Копегус® (середній Тmax = 1-2 години). Середня термінальна фаза напіввиведення після прийому разової пероральної дози препарату Копегус® становить від 140 до 160 годин. Літературні дані щодо рибавірину свідчать про екстенсивну абсорбцію &ndash приблизно 10% радіоактивно міченої дози виводиться з фекаліями. Однак абсолютна біодоступність становить приблизно 45-65% очевидно завдяки метаболізму першого проходження. Спостерігається лінійний зв' язок між дозою і значенням AUCtf при однократному прийомі дози 200-1200 мг рибавірину. Середній видимий кліренс рибавірину після прийому внутрішньо разової пероральної дози 600 мг препарату Копегус® варіює від 22 до 29 літрів/годину. Об&rsquo єм розподілу після перорального прийому препарату Копегус® становить близько 4 500 л. Рибавірин не зв&rsquo язується з білками плазми крові.
Розподіл.
Була виявлена висока фармакокінетична міжсуб&rsquo єктна варіабельність і внутрішньоіндивідуальна варіабельність у осіб після прийому разової пероральної дози препарату Копегус® (варіабельність в одної особи &le 25% для площі під кривою « концентрація-час» та максимальної концентрації) що може бути пов&rsquo язано з інтенсивним метаболізмом першого проходження і переносом у межах і за межами кров&rsquo яного русла.
Транспорт рибавірину у неплазмових компонентах крові найбільше вивчений в еритроцитах. Було виявлено що перенос здійснюється насамперед урівноважуючим нуклеозидним переносником еs-типу. Цей переносник присутній в усіх клітинах і може відповідати за високий об&rsquo єм розподілу рибавірину. Коефіцієнт цільна кров: плазма крові для концентрацій рибавірину становить близько 60:1. Більша частина рибавірину в крові існує у вигляді нуклеотидів рибавірину секвестрованих в еритроцитах.
Метаболізм.
Метаболізм рибавірину відбувається двома шляхами:
1. Зворотне фосфорилювання.
2. Шлях розпаду який включає дерибозилювання та амідний гідроліз з утворенням триазольного метаболіту карбонової кислоти. Рибавірин і його триазольний карбамід і триазольні метаболіти карбонової кислоти виводяться через нирки.
За літературними даними після багаторазового застосування рибавірин екстенсивно акумулюється у плазмі крові при цьому значення AUC12год після багатократної дози в 6 разів відрізняється від цього значення після однократного прийому внутрішньо. Після прийому внутрішньо 600 мг двічі на добу рівноважні концентрації досягаються приблизно через 4 тижні середні рівноважні концентрації у плазмі крові становлять приблизно 2200 нг/мл.
Виведення.
Після припинення прийому період напіввиведення препарату становить близько 300 годин що імовірно вказує на повільне виведення із неплазмових компартментів.
Вплив їжі.
Біодоступність разової пероральної дози препарату Копегус® (600 мг) збільшувалася при одночасному вживанні їжі багатої на жири. Значення параметрів AUC(0-192год) і максимальної концентрації збільшуються на 42% і 66% відповідно після прийому препарату Копегус® під час сніданку з високим вмістом жирів порівняно з прийомом натщесерце. Клінічне значення результатів дослідження цього однократного прийому невідоме. Експозиція рибавірину після багатократного застосування разом з їжею була порівнювана з такою у пацієнтів які приймали пегінтерферон альфа-2а і препарат Копегус® а також інтерферон альфа-2b і рибавірин. Для досягнення оптимальної концентрації рибавірину у плазмі крові рекомендується приймати рибавірин під час їди.
Фармакокінетика в особливих групах хворих
Хворі з порушенням функції нирок
Видимий кліренс рибавірину знижується у пацієнтів з кліренсом креатиніну &le 50 мл/хв у тому числі у пацієнтів з термінальною стадією хронічної ниркової недостатності які знаходяться на хронічному гемодіалізі складаючи приблизно 30% від показників пацієнтів з нормальною функцією нирок. На основі результатів невеликого дослідження у пацієнтів з помірною чи тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну &le 50 мл/хв) які отримували зменшені добові дози препарату Копегус® (600 мг і 400 мг відповідно) концентрація рибавірину у плазмі крові (AUC) була вищою ніж у пацієнтів з нормальною функцією нирок (кліренс креатиніну > 80 мл/хв) які отримували стандартну дозу препарату Копегус® . У пацієнтів з термінальною стадією хронічної ниркової недостатності на хронічному гемодіалізі які отримували дозу препарату Копегус® 200 мг у день середня концентрація рибавірину (AUC) яка була приблизно на 20% нижче порівняно з пацієнтами з нормальною функцією нирок які отримували стандартну добову дозу препарату Копегус® 1000/1200 мг. При гемодіалізі рибавірин виводиться з плазми крові приблизно на 50% при цьому у зв&rsquo язку з великим об&rsquo ємом розподілу рибавірину значна кількість рибавірину не виводиться ефективно з організму шляхом гемодіалізу. У пацієнтів з помірною чи тяжкою нирковою недостатністю які отримували дози що вивчалися у цьому дослідженні спостерігалася підвищена частота побічних реакцій.
На основі фармакокінетичного моделювання і симуляції рекомендується корекція дози у пацієнтів із суттєвим порушенням функції нирок (див. розділ « Спосіб застосування та дози» ). Очікується що скориговані дози забезпечать експозицію рибавірину в плазмі крові порівнюваних з такими що досягаються у пацієнтів з нормальною функцією нирок які отримують стандартну дозу препарату Копегус® . Більшість з рекомендованих доз були отримані на основі фармакокінетичного моделювання і симуляції і не вивчалися в клінічних дослідженнях.
Хворі з порушеннями функції печінки
Фармакокінетичні значення рибавірину після застосування однієї дози пацієнтам із печінковою недостатністю легкого помірного та тяжкого ступеня (А В або С за класифікацією Чайлда-П&rsquo ю) були подібними до таких у пацієнтів контрольної групи.
Особи літнього віку (від 65 років)
Специфічна оцінка фармакокінетики в осіб літнього віку не проводилася. Однак в опублікованих фармакокінетичних дослідженнях вік не був ключовим фактором кінетики рибавірину. При цьому визначальним фактором є ниркова функція.
Діти (до 18 років)
Див. інструкцію для медичного застосування для лікарських засобів які показані для застосування у комбінації з препаратом Копегус® у даної вікової групи.
У пацієнтів віком до 18 років фармакокінетичний аналіз не був проведений для препарату Копегус® .
Популяційна фармакокінетика
Був виконаний популяційний фармакокінетичний аналіз із застосуванням показників концентрації у плазмі крові отриманих у п&rsquo яти клінічних дослідженнях. У той час як маса тіла та раса були статистично значущими незалежними перемінними у моделі кліренсу рибавірину лише вплив маси тіла був клінічно значущим. Кліренс збільшувався як функція маси тіла та варіював від 17 7 до 24 8 л/годину залежно від діапазону маси тіла від 44 до 155 кг. Кліренс креатиніну (при мінімальному рівні 34 мл/хв) не впливав на кліренс рибавірину.
Проникнення у сім&rsquo яну рідину
Концентрація рибавірину у сім&rsquo яній рідині приблизно вдвічі вища порівняно з сироваткою крові однак системна експозиція рибавірином жінки-партнера після статевого акту з чоловіком який отримує лікування рибавірином є дуже обмеженою порівняно з терапевтичною концентрацією рибавірину у плазму крові.
Клінічні характеристики.
Показання.
Лікування хронічного гепатиту С (ХГС) у комбінації з іншими лікарськими засобами.
Протипоказання.
- Підвищена чутливість до рибавірину або до будь-якої з допоміжних речовин (див. розділ « Склад» ).
- Вагітність (див. розділ « Особливості застосування» ). Лікування препаратом Копегус® може бути розпочате лише після отримання негативного тесту на вагітність безпосередньо перед початком лікування.
- Період годування груддю (див. розділ « Застосування у період вагітності або годування груддю» ).
- Тяжка патологія серця в анамнезі у тому числі нестабільна та неконтрольована патологія серця протягом попередніх 6 місяців
- Гемоглобінопатії (наприклад таласемія серповидно-клітинна анемія)
Також слід ознайомитися з інструкцією для медичного застосування (розділ « Протипоказання» ) для препаратів які застосовуються у комбінації з препаратом Копегус® .
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Проводилися дослідження щодо вивчення взаємодії рибавірину у комбінації з пегінтерфероном альфа-2а інтерфероном альфа-2b і антацидами. Концентрації рибавірину є порівняними при монотерапії чи у комбінації з пегінтерфероном альфа-2а чи інтерфероном альфа-2b.
Після закінчення лікування препаратом Копегус® період потенціальної взаємодії триває до 2 місяців (5 періодів напіввиведення рибавірину) у зв&rsquo язку з тривалим періодом напіввиведення.
Результати досліджень in vitrо при застосуванні препаратів мікросом печінки людини і печінки щурів свідчать про те що метаболізм рибавірину не опосередкований ферментом системи цитохрому Р450. Рибавірин не пригнічує ферменти системи цитохрому Р450. У токсикологічних дослідженнях не були отримані дані що рибавірин є індуктором печінкових ферментів. У зв&rsquo язку з цим існує мінімальний потенціал взаємодій пов&rsquo язаних із системою ферментів Р450.
Антацидні засоби. Одночасний прийом антацидних засобів що містять алюміній метикон і магній знижує біодоступність рибавірину 600 мг при цьому AUCtf зменшилася на 14%. Можливо що зниження біодоступності у даному дослідженні відбулось у результаті відстроченого транзиту рибавірину чи модифікованого рН. Така взаємодія вважалась клінічно незначимою.
Нуклеозидні аналоги. Було показано що рибавірин in vitrо пригнічує фосфорилювання зидовудину і ставудину. Клінічне значення цих даних невідоме. Однак ці дані свідчать про можливість того що одночасне застосування препарату Копегус® із зидовудином або ставудином може призвести до збільшення ВІЛ-віремії у плазмі крові. Тому рекомендується ретельний моніторинг рівня РНК вірусу імунодефіциту людини у плазмі крові пацієнтів які отримують одночасне лікування препаратом Копегус® із будь-яким із цих двох препаратів: зидовудином та/або ставудином. При збільшенні рівня РНК вірусу імунодефіциту людини питання про одночасне застосування препарату Копегус® з інгібіторами зворотної транскриптази необхідно переглянути.
Диданозин. Не рекомендується одночасний прийом рибавірину та диданозину. Експозиція диданозину чи його активного метаболіту (дидеоксиаденозин 5&rsquo -трифосфат) in vitro підвищується при одночасному застосуванні диданозину і рибавірину. Сумісне застосування цих препаратів може призвести до печінкової недостатності з летальним наслідком периферичної нейропатії панкреатиту та симптоматичної гіперлактатемії чи лактацидозу.
Азатіоприн. Рибавірин пригнічуючи інозинмонофосфатдегідрогеназу може впливати на метаболізм азатіоприну що може призводити до кумуляції 6-метилтіоінозин моно фосфату що асоціювалося з мієлотоксичністю у хворих які отримували азатіоприн. Слід уникати одночасного застосування препарату Копегус® і пегінтерферону альфа-2а з азатіоприном. В окремих випадках при переважанні користі одночасного застосування рибавірину та азатіоприну над потенційним ризиком рекомендується ретельний моніторинг гематологічних показників з метою виявлення мієлотоксичності при розвитку якої лікування даними препаратами необхідно припинити (див. розділ « Особливості застосування» ).
Хворі з ко-інфекцією ВІЛ-ВГС: не відзначалося виражених ознак взаємодії у 47 пацієнтів з ко-інфекцією ВІЛ-ВГС які завершили 12-тижневе піддослідження фармакокінетики з вивчення впливу рибавірину на внутрішньоклітинне фосфорилювання деяких нуклеозидних інгібіторів зворотної транскриптази (ламівудину та зидовудину або ставудину). Однак через значну варіабельність довірчі інтервали були досить широкими. Супутнє застосування нуклеозидних інгібіторів зворотної транскриптази не впливало на експозицію рибавірину в плазмі крові.
Посилення анемії асоційованої з лікуванням рибавірином спостерігалося при одночасному застосуванні зидовудину у схемі терапії ВІЛ інфекції хоча точний механізм цього явища невідомий. Одночасне застосування рибавірину та зидовудину не рекомендується у зв&rsquo язку з підвищеним ризиком виникнення анемії (див. розділ « Особливості застосування» ). При виникненні анемії під час одночасного застосування рибавірину та зидовудину необхідно розглянути питання про заміну зидовудину у комбінованій антиретровірусній схемі. Це особливо важливо у випадку пацієнтів із наявністю в анамнезі анемії спричиненої зидовудином.
Особливості застосування.
Препарат Копегус® не можна застосовувати у якості монотерапії.
Комбінована терапія рибавірином і (пег)інтерфероном альфа
Зареєстровані декілька серйозних побічних реакцій асоційованих з комбінованою терапією рибавірином і (пег)інтерфероном альфа які включають:
- тяжкі ефекти з боку центральної нервової системи (такі як депресія суїцидальні ідеї та спроби самогубства агресивна поведінка інші)
- тяжкі розлади з боку органів зору
- розлади з боку зубів і пародонту
- пригнічення росту у дітей та підлітків що може бути незворотнім у деяких пацієнтів.
До початку лікування слід ознайомитися з інструкцією для медичного застосування для (пег)інтерферону альфа щодо рекомендацій з моніторингу і лікувальної тактики цих побічних реакцій.
Ризик тератогенної дії (див. розділ « Застосування у період вагітності або годування груддю» ): перед початком лікування рибавірином лікар повинен у повному обсязі проінформувати пацієнтів про тератогенну дію рибавірину необхідність застосування надійної та тривалої контрацепції про ймовірність неефективності методів контрацепції та можливі наслідки вагітності у разі її виникнення під час лікування рибавірином. Щодо лабораторного моніторингу вагітності див. « Лабораторні показники» у цьому розділі інструкції.
Канцерогенність: у деяких дослідженнях генотоксичності in vivo та in vitro була виявлена мутагенна дія рибавірину. Потенційна канцерогенна дія рибавірину не може бути виключена.
Гемодіаліз і серцево-судинна система: зниження рівня гемоглобіну до < 100 г/л було зареєстроване не більше ніж у 15% хворих які отримували лікування протягом 48 тижнів препаратом Копегус® у дозі 1000/1200 мг у комбінації з пегінтерфероном альфа-2а та не більше ніж у 19% хворих &ndash у комбінації з інтерфероном альфа-2а. При комбінованому застосуванні рибавірину у дозі 800 мг та пегінтерферону альфа-2а протягом 24 тижнів у 3% хворих рівень гемоглобіну зменшився до < 100 г/л. Ризик розвитку анемії вищий у жінок. Хоча рибавірин не чинить безпосередньої дії на серцево-судинну систему анемія асоційована із застосуванням препарату Копегус® може погіршувати серцеву функцію та/або призводити до загострення ішемічної хвороби серця. Тому препарат Копегус® слід з обережністю застосовувати хворим із захворюваннями серця. Кардіальний статус необхідно оцінювати до початку лікування і здійснювати клінічний моніторинг протягом лікування. При погіршенні функції серця лікування рибавірином слід припинити (див. розділ « Спосіб застосування та дози» ). Хворих із застійною серцевою недостатністю інфарктом міокарда і/чи аритміями в анамнезі чи в даний час необхідно ретельно спостерігати. У хворих із захворюваннями серця рекомендується проводити електрокардіографію до і під час курсу лікування. Серцеві аритмії (переважно надшлуночкові) як правило відповідають на стандартне лікування однак може виникнути необхідність у припиненні лікування.
У літературі описане виникнення панцитопенії та пригнічення кісткового мозку протягом 3-7 тижнів після супутнього застосування рибавірину та пегінтерферону з азатіоприном. Указані прояви мієлотоксичності були зворотними протягом 4-6 тижнів після відміни противірусної терапії вірусного гепатиту С і супутньо призначеного азатіоприну і не повторювалися після продовження лікування окремо кожним із препаратів (див. розділ « Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» ).
Комбіноване лікування препаратом Копегус® та пегінтерфероном альфа-2а хворих із хронічним гепатитом С у яких попередня терапія була неефективна достатньо не вивчалось у хворих у яких попереднє лікування було припинене через гематологічні побічні явища. При вирішенні питання про повторне лікування лікарям необхідно ретельно оцінити переваги та ризик.
Реакції гіперчутливості негайного типу: при розвитку гострої реакції гіперчутливості (наприклад кропив&rsquo янка ангіоневротичний набряк бронхоспазм анафілаксія) препарат Копегус® слід негайно відмінити і призначити відповідне лікування. Скороминучі висипання не потребують відміни терапії.
Функція печінки: при розвитку декомпенсації функції печінки під час лікування препаратом Копегус® у комбінації з іншими лікарськими засобами слід припинити. При прогресуючому та клінічно значущому підвищенні рівня АЛТ незважаючи на зниження дози чи при одночасному підвищенні рівня прямого білірубіну лікування слід відмінити.
Порушення функції нирок: фармакокінетика рибавірину змінюється у хворих із порушенням функції нирок у зв&rsquo язку зі зниженням кліренсу рибавірину. Тому перед застосуванням препарату Копегус® рекомендується дослідити функцію нирок в усіх хворих при цьому її бажано оцінювати за кліренсом креатиніну. Спостерігалося значне збільшення концентрації рибавірину в плазмі крові у пацієнтів з рівнем креатиніну в сироватці крові > 20 мг/л чи кліренсом креатиніну < 50 мл/хв. Тому таким пацієнтам рекомендується корекція дози препарату Копегус® (див. розділи « Спосіб застосування та дози» і « Фармакокінетика» ).
Рівень гемоглобіну необхідно ретельно моніторувати під час лікування та застосовувати заходи корекції у разі необхідності протягом усього періоду лікування (див. розділ « Спосіб застосування та дози» ).
Пацієнти після трансплантації: безпека та ефективність застосування комбінованої схеми пегінтерферон альфа-2а плюс препарат Копегус® не встановлені у пацієнтів з трансплантацією печінки та інших органів. При застосуванні пегінтерферону альфа-2а як у монотерапії чи у комбінації з препаратом Копегус® повідомлялися про випадки відторгнення трансплантата печінки і нирок.
Ко-інфекція ВІЛ-вірус гепатиту С (ВГС): Слід ознайомитися з інструкцією для медичного застосування для противірусних лікарських засобів які приймаються одночасно з терапією хронічного гепатиту С з метою ознайомлення і тактики лікування токсичних явищ специфічних для кожного препарату а також можливої перехресної токсичності з рибавірином та іншими лікарськими засобами. У дослідженні NR15961 у хворих які отримували одночасне лікування ставудином та інтерфероном з чи без рибавірину частота виникнення панкреатиту і/чи лактоцидозу становила 3% (12/398).
У хворих з хронічним гепатитом С та ко-інфекцією ВІЛ які отримують високоефективну антиретровірусну терапію може бути підвищений ризик серйозних побічних ефектів (лактоцидоз периферична нейропатія панкреатит).
У хворих з ко-інфекцією ВІЛ-ВГС та поширеним цирозом які отримують високоефективну антиретровірусну терапію може бути підвищений ризик декомпенсації функцій печінки та можливо летального наслідку при комбінованому застосуванні з препаратом Копегус® та інтерферонами. Початковими факторами у хворих з ко-інфекцією ВІЛ-ВГС та цирозом які можуть асоціюватися з декомпенсацією функцій печінки є: підвищення рівня білірубіну в сироватці крові зниження рівня гемоглобіну підвищення рівня лужної фосфатази чи зменшення числа тромбоцитів лікування диданозином. Тому слід виявляти обережність при вирішенні питання про одночасне застосування пегінтерферону альфа-2а і препарату Копегус® з високоефективною антиретровірусною терапією (див. розділ « Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» ).
Одночасне лікування рибавірином та зидовудином не рекомендується у зв&rsquo язку з підвищеним ризиком анемії (див. розділ « Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» ).
Під час лікування ко-інфікованих хворих необхідний ретельний моніторинг на предмет виявлення ознак і симптомів печінкової декомпенсації (включаючи асцит енцефалопатію кровотечу з варикозно розширених вен порушення синтетичної функції печінки наприклад показник за шкалою Чайлда-П&rsquo ю &ge 7). Показник за шкалою Чайлда-П&rsquo ю не завжди достовірно відображає наявність печінкової декомпенсації і може змінюватися під впливом таких факторів як наприклад непряма гіпербілірубінемія гіпоальбумінемія внаслідок медикаментозної терапії. При розвитку печінкової декомпенсації терапію препаратом Копегус® у комбінації з іншими лікарськими засобами слід негайно відмінити.
Одночасне призначення препарату Копегус® та диданозину не рекомендується у зв&rsquo язку з ризиком мітохондріальної токсичності (див. розділ « Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» ). Необхідно уникати одночасного призначення препарату Копегус® та ставудину з метою зниження ризику перехресної мітохондріальної токсичності.
Лабораторні показники: перед початком лікування треба проводити стандартні гематологічні та біохімічні лабораторні дослідження (загальний клінічний аналіз крові з підрахунком формених елементів число тромбоцитів аналіз електролітів рівень глюкози вміст креатиніну в сироватці крові функціональні проби печінки рівень сечової кислоти). Рекомендовані норми лабораторних показників до початку лікування препаратом Копегус® : гемоглобін: &ge 120 г/л (у жінок) &ge 130 г/л (у чоловіків).
У пацієнтів з ко-інфекцією ВІЛ-ВГС з кількістю CD4+ лімфоцитів менше 200 клітин/мкл недостатньо даних з ефективності та безпеки комбінованого лікування. Слід виявляти обережність при призначенні комбінованого лікування пацієнтам з низьким рівнем CD4+ лімфоцитів.
Лабораторні показники слід оцінювати на 2 і 4 тижні терапії та періодично потому за необхідністю.
У жінок репродуктивного віку необхідно щомісячно під час лікування та протягом 4 місяців після закінчення проводити рутинні тести на вагітність. Жінкам-партнеркам чоловіків які отримують лікування препаратом Копегус® необхідно щомісячно під час лікування та протягом 7 місяців після закінчення лікування проводити рутинні тести на вагітність.
Рівень сечової кислоти може підвищуватися при застосуванні препарату Копегус® внаслідок гемолізу. Тому у пацієнтів зі схильністю необхідно ретельно моніторувати рівень сечової кислоти на предмет розвитку подагри.
Утилізація невикористаного препарату та препарату із простроченим терміном придатності: надходження препарату у зовнішнє середовище необхідно звести до мінімуму. Препарат не слід викидати у стічні води і побутові відходи. Для утилізації необхідно використовувати так звану « систему збору відходів» при наявності такої.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Доклінічні дані: рибавірин продемонстрував значний тератогенний та/або ембріотоксичний потенціал у всіх вивчених видів тварин при застосуванні у дозах значно нижчих за рекомендовані дози для людини. Спостерігалися мальформації черепа піднебіння очей щелепи кінцівок скелету і шлунково-кишкового тракту. Частота і тяжкість тератогенних ефектів збільшувалася при збільшенні дози рибавірину. Виживання плода і потомства були знижені.
Жінки: препарат Копегус® не слід застосовувати у період вагітності (див. розділи « Протипоказання» і « Особливості застосування» ). Потрібно докласти всіх можливих зусиль для уникнення вагітності у пацієнток. Лікування препаратом Копегус® може бути розпочато лише після отримання негативного тесту на вагітність безпосередньо перед початком лікування. Будь-який метод контрацепції може бути неефективним тому дуже важливо щоб жінки репродуктивного віку застосовували ефективну контрацепцію протягом усього періоду лікування а також протягом 4 місяців після завершення лікування протягом цього часу слід проводити щомісячні тести на вагітність. При виникненні вагітності під час лікування та протягом 4 місяців після його закінчення пацієнтів необхідно проінформувати про суттєвий ризик виникнення тератогенної дії на плід унаслідок застосування рибавірину.
Пацієнти та їхні партнерші: необхідно зробити все можливе щоб уникнути вагітності у партнерок чоловіків які отримують препарат Копегус® . Рибавірин накопичується внутрішньоклітинно і виводиться з організму дуже повільно. У дослідженнях на тваринах рибавірин викликав зміни у спермі у дозах нижчих порівняно з клінічними. Не встановлено чи рибавірин який міститься у спермі чинить тератогенну дію на запліднення яйцеклітини. Таким чином чоловіків та їх партнерш репродуктивного віку слід проінформувати про необхідність застосування ефективної контрацепції у період прийому препарату Копегус® під час лікування і протягом 7 місяців після закінчення. До початку лікування у жінок повинен бути негативний результат тесту на вагітність. Чоловікам слід користуватися презервативом щоб мінімізувати передачу рибавірину вагітним партнершам.
Годування груддю: Невідомо чи проникає рибавірин у грудне молоко. У зв&rsquo язку з потенційними небажаними реакціями у немовлят які знаходяться на грудному вигодовуванні перед початком лікування грудне годування слід припинити.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
Препарат Копегус® не впливає або має незначний вплив на здатність керувати автотранспортом або роботу з іншими механізмами. Однак при застосуванні у комбінації з пегінтерфероном альфа-2а або інтерфероном альфа-2а можливий деякий вплив. Додаткову інформацію див. в інструкції для медичного застосування для лікарських засобів які застосовуються у комбінації з препаратом Копегус® .
Спосіб застосування та дози.
Лікування має бути ініційоване і моніторуватися лікарем який має досвід лікування хронічного гепатиту С.
Також слід ознайомитися з інструкцією для медичного застосування для препаратів які застосовуються у комбінації з препаратом Копегус® для лікування хронічного гепатиту С.
Препарат Копегус® слід приймати перорально двічі на добу (вранці та ввечері) під час вживання їжі. У зв&rsquo язку з тератогенним потенціалом рибавірину таблетки не слід розламувати або подрібнювати.
Доза препарату Копегус® залежить від маси тіла хворого генотипу вірусу та лікарського засобу з яким препарат Копегус® застосовують у комбінації (див. Таблицю 1).
Таблиця 1.
Рекомендації щодо дозування препарату Копегус® залежно від того з яким лікарським засобом препарат Копегус® застосовується у комбінації
Лікарський засіб з яким препарат Копегус® застосовується у комбінації | Добова доза препарату Копегус® | Кількість таблеток по 200 мг |
Противірусні препарати прямої дії | < 75 кг = 1000 мг ³ 75 кг = 1200 мг | 5 (2 вранці 3 ввечері) 6 (3 вранці 3 ввечері) |
Пегінтерферон альфа-2а з противірусним препаратом прямої дії | < 75 кг = 1000 мг ³ 75 кг = 1200 мг | 5 (2 вранці 3 ввечері) 6 (3 вранці 3 ввечері) |
Пегінтерферон альфа-2а без противірусного препарату прямої дії | Генотип 2 чи 3 раніше не ліковані пацієнти Генотип 2 чи 3 чи 4 у пацієнтів з ко-інфекцією ВІЛ 800 мг | 4 (2 вранці 2 ввечері) |
Генотип 1 чи 4 Генотип 2 чи 3 у пацієнтів які вже отримували лікування Генотип 1 у пацієнтів з ко-інфекцією ВІЛ < 75 кг = 1000 мг ³ 75 кг = 1200 мг | 5 (2 вранці 3 ввечері) 6 (3 вранці 3 ввечері) | |
Інтерферон альфа-2а без противірусного препарату прямої дії | < 75 кг = 1000 мг ³ 75 кг = 1200 мг | 5 (2 вранці 3 ввечері) 6 (3 вранці 3 ввечері) |
Пегінтерферон альфа-2b з чи без противірусного препарату прямої дії | < 65 кг = 800 мг | 4 (2 вранці 2 ввечері) |
65-80 кг = 1000 мг | 5 (2 вранці 3 ввечері) | |
81-1 |
