Ко-Пренеса 8 мг + 2,5 мг таблетки №30

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

Ко-Пренеса^Ò

(CO-PRENESSA^Ò )

Склад:

діючі речовини: периндоприлу терт-бутиламін індапамід

1 таблетка містить 2 мг периндоприлу терт-бутиламіну та 0 625 мг індапаміду або 4 мг периндоприлу терт-бутиламіну та 1 25 мг індапаміду або 8 мг периндоприлу терт-бутиламіну та 2 5 мг індапаміду

допоміжні речовини: кальцію хлорид гексагідрат лактоза моногідрат кросповідон целюлоза мікрокристалічна натрію гідрокарбонат Кремнію діоксид колоїдний водний магнію стеарат.

Лікарська форма. Таблетки.

Основні фізико-хімічні властивості:

таблетки 2 мг/0 625 мг: круглі злегка двоопуклі таблетки від білого до майже білого кольору зі скошеними краями та вигравійованою короткою лінією з одного боку

таблетки 4 мг/1 25 мг: круглі злегка двоопуклі таблетки від білого до майже білого кольору зі скошеними краями та насічкою з одного боку

таблетки 8 мг/2 5 мг: круглі злегка двоопуклі таблетки від білого до майже білого кольору з насічкою з одного боку.

Фармакотерапевтична група. Комбіновані препарати інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту. Периндоприл і діуретики. Код ATХ C09B A04.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Ко-Пренеса® &ndash це комбінація периндоприлу терт-бутиламінової солі інгібітору ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ) та індапаміду сульфонамідного діуретика. Його фармакологічна дія зумовлена властивостями кожного компонента (периндоприлу та індапаміду) та їх адитивним синергізмом.

Фармакологічний механізм дії

Пов&rsquo язаний з препаратом Ко-Пренеса®

Ко-Пренеса® характеризується додатковим посиленням антигіпертензивної дії обох компонентів.

Пов&rsquo язаний з периндоприлом

Периндоприл є інгібітором АПФ що перетворює ангіотензин I в ангіотензин II судинозвужувальну речовину крім того фермент стимулює секрецію альдостерону адреналовою системою а також спричиняє розпад вазодилататорного агента брадикініну з утворенням неактивного гептапептиду.

Інгібування АПФ призводить до зменшення концентрації ангіотензину ІІ у плазмі крові що підвищує активність реніну у плазмі крові (за рахунок пригнічення негативного зворотного зв&rsquo язку на вивільнення реніну) та знижує секрецію альдостерону. Периндоприл також чинить антигіпертензивну дію у пацієнтів з низьким і нормальним рівнем реніну у плазмі крові.

Це призводить до зменшення периферичного опору судин завдяки дії на судини м&rsquo язів і нирок без затримання солі та води або рефлекторної тахікардії при постійному лікуванні.

Периндоприл діє через свій активний метаболіт &ndash периндоприлат. Інші метаболіти є неактивними.

Периндоприл зменшує навантаження на серце шляхом вазодилататорного ефекту на вени який можливо спричинений змінами у метаболізмі простагландинів (зниження переднавантаження) шляхом зниження загальної периферичної резистентності (зниження післянавантаження).

У дослідженнях проведених з участю пацієнтів із серцевою недостатністю спостерігалося зниження тиску наповнення лівого та правого шлуночків зниження загального опору периферичних судин збільшення серцевого викиду та нормалізація серцевого індексу збільшення регіонального кровообігу у м&rsquo язах.

Значно покращуються показники тестів із фізичним навантаженням.

Пов&rsquo язаний з індапамідом

Індапамід &ndash це похідний сульфонаміду з кільцем індолу фармакологічно споріднений з тiазидними діуретиками. Індапамід зменшує реабсорбцiю натрію у кортикальному сегментi. Він пiдвищує видiлення натрiю i хлору в сечу меншою мірою &ndash виділення калiю i магнiю таким чином призводить до збiльшення дiурезу та антигіпертензивної дії.

Характеристика антигіпертензивної дії

Пов&rsquo язана з препаратом Ко-Пренеса®

У пацієнтів з артеріальною гіпертензією незалежно від віку препарат проявляє залежний від дози антигіпертензивний ефект на діастолічний та систолічний артеріальний тиск у положенні лежачи або стоячи.

Цей антигіпертензивний ефект триває 24 години. У пацієнтів які відповіли на лікування нормалізація артеріального тиску відбувається протягом місяця та зберігається без виникнення тахіфілаксії.

У разі припинення застосування препарату ефекту відміни не виникає.

Протягом клінічних досліджень супутній прийом периндоприлу та індапаміду спричиняв антигіпертензивні ефекти синергічної природи порівняно з кожним окремим компонентом.

Вплив низькодозової комбінації Ко-Пренеса® 2 мг/0 625 мг на серцево-судинну захворюваність та летальність не вивчали.

Пов&rsquo язана з периндоприлом

Периндоприл проявляє активність при слабкій помірній та тяжкій артеріальній гіпертензії. Він знижує систолічний та діастолічний артеріальний тиск як у положенні лежачи так і в положенні стоячи. Максимальний гіпотензивний ефект досягається через 4-6 годин після одноразового прийому препарату і триває протягом не менше 24 годин. Периндоприл має високий рівень остаточного блокування інгібітору АПФ (приблизно 80 %) через 24 години після прийому.

У пацієнтів зі зворотною реакцією стабілізація артеріального тиску відбувається у середньому протягом 1 місяця лікування і підтримується без появи тахіфілаксії.

Припинення лікування не супроводжується синдромом відміни.

Периндоприл має судинорозширювальні властивості та покращує еластичність великих артерій коригує структурні зміни в артеріях та спричиняє зменшення гіпертрофії лівого шлуночка. Додаткова терапія тіазидним діуретиком призводить до додаткового синергізму.

Комбінація інгібітора АПФ та тіазиду зменшує ризик гіпокаліємії спричиненої діуретиком порівняно з одним компонентом.

Пов&rsquo язана з індапамідом

Індапамід як монотерпія має антигіпертензивний ефект що триває 24 години. Це відбувається при дозах за яких діуретичний ефект є слабким.

Його антигіпертензивна дія пропорційна покращанню відповідності артерій та зниженню загальної та артеріолярної судинної резистентності. Індапамід знижує гіпертрофію лівого шлуночка.

При збільшенні дози тіазидного діуретика та тіазид-споріднених діуретиків протигіпертонічний ефект досягає своєї межі а побічні ефекти продовжують збільшуватися. Якщо лікування неефективне дозу не слід збільшувати.

Більше того було доведено що при короткочасному середньому та довгостроковому лікуванні пацієнтів з артеріальної гіпертензією індапамід не впливає на метаболізм лiпiдiв (тригліцеридів ліпопротеїдів низької та високої щільності) не впливає на метаболізм вуглеводів навіть у хворих на артеріальну гіпертензію та цукровий діабет.

Фармакокінетика.

Пов&rsquo язана з препаратом Ко-Пренеса®

Супутній прийом периндоприлу та індапаміду не змінює їх фармакокінетичні властивості порівняно з прийомом окремих складових.

Пов&rsquo язана з периндоприлом

Після перорального прийому периндоприл швидко всмоктується у травному тракті максимальна концентрація у плазмі крові досягається протягом 1 години. Період напіввиведення периндоприлу з плазми крові становить 1 годину.

Периндоприл є проліками. 27 % від загальної кількості периндоприлу що всмоктався перетворюється на активний метаболіт периндоприлат. Крім цього утворюється ще п&rsquo ять неактивних метаболітів. Максимальна концентрація периндоприлату у плазмі крові досягається протягом 3-4 годин.

Оскільки наявність їжі у шлунку призводить до зниження перетворення периндоприлу на периндоприлат і тому &ndash до зменшення біодоступності периндоприл слід застосовувати перорально як разову добову дозу вранці перед прийомом їжі.

Був продемонстрований лінійний взаємозв&rsquo язок між дозою периндоприлу та його експозицією у плазмі крові. Об&rsquo єм розподілу незв&rsquo язаного периндоприлату становить приблизно 0 2 л/кг. Зв&rsquo язування з білками незначне (з АПФ зв&rsquo язується менше 20 % периндоприлату) але залежить від концентрації.

Периндоприлат виводиться із сечею а період напіввиведення незв&rsquo язаної фракції становить приблизно 17 годин призводячи до стабільного стану протягом 4 днів.

В осіб літнього віку та пацієнтів із серцевою або нирковою недостатністю знижується виведення периндоприлату. При порушенні функції нирок рекомендується змінювати дозу залежно від ступеня порушення (кліренс креатиніну).

Периндоприлат виводиться з кровообігу шляхом діалізу його кліренс становить 70 мл/хв.

При цирозі печінки змінюється кінетика периндоприлу при цьому печінковий кліренс початкової молекули зменшується наполовину проте кількість утвореного периндоприлату не змінюється тому при цьому захворюванні дозу препарату можна не змінювати.

Пов&rsquo язана з індапамідом

Індапамід вивільнюється швидко і майже повністю всмоктується у травному тракті.

Максимальна концентрація індапаміду в сироватці крові досягається приблизно через 1 годину після прийому препарату. Зв&rsquo язування індапаміду з білками плазми крові становить 79 %.

Період напіввиведення з плазми крові становить від 14 до 24 годин (у середньому 18 годин). Регулярний прийом препарату не призводить до накопичення індапаміду. 70 % індапаміду виводиться здебільшого нирками та 22 % виводиться разом з калом у вигляді неактивних метаболітів.

Фармакокінетичні параметри препарату є незмінними у пацієнтів з порушенням функції нирок.

Клінічні характеристики.

Показання.

Есенціальна гіпертензія.

Протипоказання.

Пов&rsquo язані з периндоприлом

&ndash                             Підвищена чутливість до діючої речовини або до будь-якого іншого компонента препарату а також до інших інгібіторів АПФ.

&ndash                             Наявність ангіоневротичного набряку в анамнезі пов&rsquo язаного з попереднім лікуванням інгібіторами АПФ.

&ndash                             Спадковий або ідіопатичнийангіоневротичний набряк.

&ndash                             Одночасне призначення з препаратами що містять діючу речовину аліскірен пацієнтам хворим на цукровий діабет або з нирковою недостатністю (швидкість клубочкової фільтрації <   60  мл/хв/1 73  м²) (див. розділи « Особливості застосування» та « Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» ).

&ndash                             Вагітні або жінки які планують завагітніти.

Пов&rsquo язані з індапамідом

-                            Підвищена чутливість до індапаміду інших сульфонамідів.

-                            Тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну нижче 30 мл/хв).

-                            Печінкова енцефалопатія або тяжкі порушення функції печінки.

-                            Гіпокаліємія.

Пов&rsquo язані з препаратом Ко-Пренеса®

Ко-Пренеса® 2 мг/0 625 мг 4 мг/1 25 мг та 8 мг/2 5 мг

-                            Підвищена чутливість до будь-якого компонента препарату.

У зв&rsquo язку з відсутністю достатнього терапевтичного досвіду препарат Ко-Пренеса® не слід застосовувати:

-                            пацієнтам які перебувають на діалізі.

-                            пацієнтам з нелікованою декомпенсованою серцевою недостатністю.

Ко-Пренеса® 2 мг/0 625 мг

-                            Тяжкі порушення функції нирок (кліренс креатиніну нижче 30 мл/хв).

Ко-Пренеса® 4 мг/1 25 мг Ко-Пренеса® 8 мг/2 5 мг

-                            Тяжкі та помірні порушення функції нирок (кліренс креатиніну нижче 60 мл/хв).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Спільні для периндоприлу та індапаміду

Супутнє застосування не рекомендується

При одночасному застосуванні літію з інгібіторами АПФ відзначалося оборотне збільшення концентрації літію в сироватці крові та з&rsquo являлись ознаки токсичності. Одночасне застосування тіазидних діуретиків може додатково підвищувати ризик літієвої токсичності при прийманні інгібіторів АПФ. Застосування периндоприлу з літієм не рекомендується але якщо комбінована терапія є необхідною cлід проводити ретельний контроль рівня літію в сироватці крові.

Супутнє застосування що потребує особливого спостереження

Баклофен: посилення антигіпертензивної дії. Необхідно проводити моніторинг артеріального тиску та функції нирок у разі необхідності слід скоригувати дозування.

Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП)

Прийом НПЗП (зокрема ацетилсаліцилової кислоти в режимах протизапального дозування інгібіторів циклооксигенази-2 та неселективних НПЗП може спричинити зниження антигіпертензивної дії інгібіторів АПФ. Крім того НПЗП та інгібітори АПФ додатково підвищують рівень калію в сироватці крові що може призвести до погіршення функції нирок включаючи можливість гострої ниркової недостатності особливо у пацієнтів з порушеною функцією нирок. Комбінацію слід приймати з обережністю особливо це стосується пацієнтів літнього віку. Пацієнтів слід забезпечити адекватною кількістю рідини та слід розглянути питання щодо моніторингу функції нирок після початку супутньої терапії а також періодичного контролю надалі.

Супутнє застосування що потребує спостереження

Іміпрамінподібні антидепресанти (трициклічні препарати) нейролептики: посилення гіпотензивної дії та збільшення ризику розвитку ортостатичної гіпотензії (додатковий ефект).

Кортикостероїди тетракозактид: зменшення гіпотензивної дії (затримка солі та води під впливом кортикостероїдів).

Інші антигіпертензивні засоби: застосування інших антигіпертензивних лікарських засобів з комбінацією периндоприл/індапамід може призвести до додаткового ефекту зниження артеріального тиску.

Пов&rsquo язані з периндоприлом

Супутнє застосування не рекомендується

Калійзберігаючі діуретики (спіронолактон триамтерен &ndash один або в комбінації) калієві добавки або сольові замінники що містять калій.

Інгібітори АПФ зменшують втрату калію спричинену діуретиками. Калійзберігаючі діуретики наприклад спіронолактон триамтерен або амілорид харчові добавки що містять калій або замінники солі з калієм можуть призвести до значного підвищення рівня калію у сироватці крові (можливо летального). Таку комбінацію слід призначати з обережністю з частим моніторингом каліємії та проведенням ЕКГ у випадках коли одночасний прийом показаний у зв&rsquo язку з наявністю підтвердженої гіпокаліємії.

Супутнє застосування що потребує особливого спостереження

Протидіабетичні препарати (інсулін гіпоглікемічні сульфонаміди. Також є повідомлення з каптоприлом та еналаприлом).

Застосування інгібіторів АПФ може збільшити гіпоглікемічний ефект у пацієнтів з цукровим діабетом які приймають інсулін чи гіпоглікемічні сульфонаміди. Гіпоглікемічні епізоди є дуже рідкісними (покращання переносимості глюкози з подальшим зниженням потреби інсуліну).

Супутнє застосування що потребує спостереження

Алопуринол цитостатики або імуносупресанти системні кортикостероїди (системне застосування) або прокаїнамід: супутнє введення цих препаратів та інгібіторів АПФ може призвести до підвищення ризику виникнення лейкопенії.

Анестетики: інгібітори АПФ можуть посилити гіпотензивні ефекти певних анестетиків.

Діуретики (тіазидні або петльові діуретики): попереднє застосування високих доз діуретиків може спричинити зменшення об&rsquo єму рідини та ризик артеріальної гіпотензії після початку терапії периндоприлом.

Золото: при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ включаючи периндоприл та ін&rsquo єкційних препаратів золота (натрію ауротіомалат) рідко можуть виникнути реакції подібні до тих що виникають при застосуванні нітратів (почервоніння обличчя нудота блювання та артеріальна гіпотензія).

Пов&rsquo язані з індапамідом

Супутнє застосування що потребує особливого спостереження

Препарати що спричиняють шлуночкову тахікардію типу « пірует» : через ризик гіпокаліємії індапамід слід застосовувати з обережністю при супутньому прийомі лікарських засобів що спричиняють  шлуночкову тахікардію типу « пірует» таких як: антиаритмічні засоби класу Ia (хінідин гідрохінін дизопірамід) антиаритмічні засоби класу III (аміодарон соталол дофетилід ібутилід бретиліум) деякі нейролептики (хлорпромазин ціамемазин левомепромазин тіоридазин трифторперазин) бензаміди (амісульприд сульприд сультоприд тіаприд) бутирофенони (дроперидол галоперидол) інші нейролептики (пімозид) інші речовини такі як бепридил цисаприд дифеманіл еритроміцин IV галофантрин мізоластин пентамідин спарфлоксацин моксифлоксацин вінкамін IV метадон астемізол терфенадин. Потрібно запобігати низькому рівню калію та у разі необхідності коригувати його: здійснювати моніторинг QT-інтервалу.

Препарати що знижують калій амфотерицин B (внутрішньовенне введення) системні глюкокортикоїди та мінералокортикоїди (системне введення) тетракозактид стимулювальні проносні засоби: підвищується ризик гіпокаліємії (адитивна дія). Слід перевіряти рівень калію у плазмі та у разі необхідності коригувати його особлива обережність потрібна під час застосування глікозидів дигіталісу. Не слід застосовувати проносні препарати що стимулюють перистальтику.

Серцеві глікозиди: існує ризик посилення токсичної дії серцевих глікозидів. Необхідно проводити моніторинг калію плазми та ЕКГ-контроль.

Супутнє застосування що потребує спостереження

Метформін: при функціональній нирковій недостатності пов&rsquo язаній із застосуванням діуретиків особливо петльових збільшується ризик виникнення молочнокислого ацидозу внаслідок застосування метформіну. Не слід застосовувати метформін при рівні креатиніну у плазмі крові вище 15 мг/л (135 мкмоль/л) у чоловіків і 12 мг/л (110 мкмоль/л) у жінок.

Йодоконтрастні засоби: у разі дегідратації пов&rsquo язаної із застосуванням діуретиків при застосуванні йодоконтрастних засобів особливо у високих дозах збільшується ризик розвитку гострої ниркової недостатності. Необхідно відновити водний баланс до призначення йодоконтрастних засобів.

Солі кальцію: ризик гіперкальціємії внаслідок зниження виведення кальцію нирками.

Циклоспорин: ризик підвищення концентрації креатиніну у плазмі крові без будь-яких змін рівнів циклоспорину в кровообігу навіть у разі відсутності зменшення об&rsquo єму рідини/солі.

Особливості застосування.

Застосування що потребує особливого   застереження

Спільні для периндоприлу та індапаміду

У 2 % пацієнтів які приймали таблетки Ко-Пренеса® 2 мг/0 625 мг виникала гіпокаліємія (рівень калію < 3 4 ммоль/л).

У 4 % пацієнтів які приймали таблетки Ко-Пренеса® 4 мг/1 25 мг виникала гіпокаліємія (рівень калію < 3 4 ммоль/л).

У 6 % пацієнтів які приймали таблетки Ко-Пренеса® 8 мг/2 5 мг виникала гіпокаліємія (рівень калію < 3 4 ммоль/л).

Для комбінації препарату Ко-Пренеса® 2 мг/0 625 мг у низькій дозі не було виявлено жодного значного зменшення побічних реакцій препарату порівняно з найменшими дозволеними дозами окремих монокомпонентів за винятком гіпокаліємії. Не можна виключати підвищену частоту появи ідіосинкратичних реакцій якщо пацієнт одночасно піддається впливу двох нових для нього антигіпертензивних препаратів. Щоб мінімізувати ризик необхідно проводити ретельний контроль стану пацієнта.

Літій.

Одночасний прийом літію та комбінацій периндоприлу/індапаміду зазвичай не рекомендований.

Пов&rsquo язані з периндоприлом

Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС)

Одночасне застосування інгібіторів АПФ та блокаторів рецепторів ангіотензину ІІ або аліскірену супроводжувалося підвищенням частоти виникнення артеріальної гіпотензії непритомності гіперкаліємії та погіршенням функції нирок (у тому числі гострої ниркової недостатності). Подвійна блокада (тобто комбінація інгібітору АПФ з антагоністами рецепторів ангіотензину ІІ) або аліскірену не рекомендована.

Але при необхідності може бути застосована в індивідуальних випадках та під ретельним контролем функції нирок рівня калію та артеріального тиску.

Неможливе одночасне застосування інгібіторів АПФ та блокаторів рецепторів ангіотензину ІІ для пацієнтів з діабетичною нефропатією.

Пацієнтам хворим на цукровий діабет або з нирковою недостатністю (швидкість клубочкової фільтрації <   60  мл/хв/1 73  м²) одночасний прийом з аліскіреном протипоказаний (див розділи « Протипоказання» та « Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» ).

Нейтропенія/агранулоцитоз

Нейтропенія/агранулоцитоз тромбоцитопенія та анемія розвивалися у пацієнтів які отримували інгібітори АПФ. У пацієнтів із нормальною функцією нирок і при відсутності інших факторів ризику при прийомі інгібіторів АПФ нейтропенія виникає рідко. Периндоприл слід застосовувати з особливою обережністю при лікуванні пацієнтів з колагеновими судинними захворюваннями або пацієнтів яким проводиться лікування за допомогою імунодепресантів алопуринолу або прокаїнаміду а також при комбінації деяких із цих факторів ризику особливо на тлі порушення функції нирок. У деяких пацієнтів розвивалися тяжкі інфекції які у певних випадках не піддавалися інтенсивній терапії антибіотиками. Якщо для лікування таких пацієнтів застосовували периндоприл проводився періодичний контроль кількості лейкоцитів та інструктаж пацієнтів щодо необхідності повідомлення лікаря про будь-які ознаки інфекції (наприклад запалення горла гарячка).

Підвищена чутливість/ангіоневротичний набряк

У пацієнтів яких лікували інгібітором АПФ включаючи периндоприл у деяких випадках з&rsquo являвся ангіоневротичний набряк обличчя губ слизових оболонок язика глотки та/або гортані. Він може виникати у будь-який час протягом лікування. У такому випадку застосування периндоприлу необхідно негайно припинити і розпочати ретельне обстеження до повного зникнення симптомів. У разі набряку обличчя та губ стан може поліпшитися без лікування але застосування антигістамінів може полегшити симптоми.

Ангіоневротичний набряк гортані може бути летальним. При набряку язика голосової щілини або гортані імовірне виникнення обструкції дихальних шляхів. У цих випадках необхідне застосування невідкладної терапії. Вона може включати підшкірне введення розчину епінефрину 1:1000 (0 3-0 5 мл) та/або підтримку Вільної прохідності дихальних шляхів.

Інгібітори АПФ частіше спричиняють виникнення ангіоневротичного набряку у пацієнтів афро-американської раси ніж у будь-якої іншої.

Пацієнти з випадками ангіоневротичного набряку не пов&rsquo язаного із застосуванням інгібіторів АПФ мають підвищений ризик виникнення ангіоневротичного набряку при застосуванні інгібіторів АПФ.

Рідко повідомлялося про ангіоневротичний набряк кишечнику у пацієнтів які приймали інгібітори АПФ. У цих пацієнтів був абдомінальний біль (з нудотою чи блюванням або без них) у деяких випадках не було жодного попереднього ангіоневротичного набряку обличчя а рівні естерази С-1 були нормальними. Ангіоневротичний набряк був діагностований за допомогою процедур включаючи комп&rsquo ютерну томографію органів черевної порожнини або ультразвукове дослідження або при хірургічному втручанні а симптоми покращилися після припинення прийому інгібітору АПФ. Ангіоневротичний набряк кишечнику слід включити в диференціальний діагноз пацієнтів які приймають інгібітори АПФ та у яких присутній абдомінальний біль.

Анафілактоїдні реакції під час десенсибілізації

У пацієнтів які приймали інгібітори АПФ під час процедури десенсибілізації (наприклад до осиної або бджолиної отрути) повідомлялося про окремі випадки довготривалих анафілактоїдних реакцій що становили загрозу для життя. Інгібітори АПФ слід застосовувати з обережністю пацієнтам з алергією під час процедури десенсибілізації та уникати тим які проходять імунотерапію отрутою. Однак ці реакції можна усунути за допомогою тимчасового припинення застосування інгібіторів АПФ щонайменше протягом 24 годин до лікування у пацієнтів які потребують одночасно і застосування інгібіторів АПФ і десенсибілізації.

Анафілактоїдні реакції під час аферезу Ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ)

Рідко у пацієнтів які приймають інгібітори АПФ під час аферезу ЛПНЩ з сульфатом декстрану трапляються анафілактоїдні реакції що становлять загрозу для життя. Такі реакції усувають тимчасовою відміною прийому інгібіторів АПФ перед кожним аферезом.

Пацієнти яким проводиться гемодіаліз

У пацієнтів яким проводився діаліз із високопроточними мембранами (наприклад AN 69^® ) і які одночасно одержували лікування інгібіторами АПФ спостерігалися Анафілактоїдні реакції. Для таких пацієнтів необхідно розглянути можливість застосування інших типів діалізних мембран або іншого класу антигіпертензивних засобів.

Калійзберігаючі діуретики сольові замінники що містять калій

Комбінація калійзберігаючих діуретиків сольових замінників що містять калій та периндоприлу як правило не рекомендується.

Артеріальна гіпотензія у пацієнтів із симптоматичною серцевою недостатністю та супутньою нирковою недостатністю або без неї. Виникнення симптоматичної артеріальної гіпотензії найбільш вірогідне у пацієнтів з більш тяжким ступенем серцевої недостатності які приймають великі дози петльових діуретиків мають гіпонатріємію або ниркову недостатність функціонального характеру. Для зниження ризику симптоматичної артеріальної гіпотензії під час початку терапії та на етапі підбору доз пацієнтам необхідно знаходитися під ретельним наглядом лікаря (див. розділи « Спосіб застосування та дози» та « Побічні реакції» ). Такі самі застереження існують для пацієнтів з ішемічною хворобою серця або цереброваскулярними захворюваннями у яких надмірне зниження артеріального тиску може спричинити виникнення інфаркту міокарда або інсульту.

Ішемічна хвороба серця

Якщо протягом першого місяця лікування периндоприлом відбувся епізод нестабільної стенокардії (будь-якої тяжкості) необхідно ретельно зважити співвідношення ризик/користь перед тим як вирішувати питання про продовження терапії.

Пов&rsquo язані з індапамідом

У пацієнтів із порушенням функції печінки застосування тіазидних та тіазидоподібних діуретиків може спричинити виникнення енцефалопатії особливо при порушеннях електролітного балансу. У такому випадку застосування діуретиків слід негайно припинити.

Світлочутливість

Повідомлялося про випадки реакції світлочутливості у пацієнтів які приймали тіазидні та тіазидоподібні діуретики. При виникненні таких реакцій лікування діуретиками рекомендується припинити. Якщо є необхідність знову призначити діуретики рекомендовано захистити вразливі ділянки від сонця або від джерел штучного ультрафіолету.

Застосування що потребує застереження

Спільні для периндоприлу та індапаміду

Порушення функції нирок

При нирковій недостатності помірного та тяжкого ступеня тяжкості (кліренс креатиніну                        < 60 мл/хв) лікування  препаратом Ко-Пренеса® 4 мг/1 25 мг та Ко-Пренеса® 8 мг/2 5 мг протипоказано.

Якщо під час застосування препарату у пацієнтів з артеріальною гіпертензію без існуючих видимих ознак порушення функції нирок виникли лабораторні ознаки ниркової недостатності застосування препарату необхідно припинити з можливістю відновлення лікування з меншою дозою або одним зі складових препарату. Таким пацієнтам необхідно проводити моніторинг калію та креатиніну через 2 тижні від початку лікування та кожні два місяці у період терапевтичної стабілізації. Випадки виникнення ниркової недостатності спостерігалися переважно у пацієнтів із тяжкою серцевою недостатністю або з існуючим порушенням функції нирок включаючи пацієнтів зі стенозом ниркової артерії.

Цей препарат не рекомендовано застосовувати пацієнтам із двобічним стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної функціонуючої нирки.

Пацієнти після трансплантації нирки.

Досвід щодо призначення периндоприлу тертбутиламіну пацієнтам після нещодавно перенесеної операції з трансплантації нирки відсутній.

Артеріальна гіпотензія і дефіцит води та електролітів

Існує ризик різкого зниження артеріального тиску у пацієнтів з існуючим дефіцитом натрію (особливо у пацієнтів зі стенозом ниркових артерій). Тому необхідно систематично перевіряти наявність симптомів дефіциту води та електролітів що можуть виникнути при блюванні або діареї.

Таким пацієнтам необхідно регулярно контролювати рівень електролітів у плазмі крові.

При виникненні значної артеріальної гіпотензії у пацієнта може бути потрібним внутрішньовенне введення 0 9  % розчину хлориду натрію. Тимчасова артеріальна гіпотензія не є протипоказанням для подальшого прийому препарату. Після відновлення об&rsquo єму циркулюючої крові та нормалізації артеріального тиску лікування можна розпочати з нижчої дози або одним із компонентів препарату.

Рівень калію

Комбінація периндоприлу та індапаміду не виключає можливість виникнення гіпокаліємії особливо у пацієнтів хворих на цукровий діабет або у пацієнтів із нирковою недостатністю. Як і   при застосуванні будь-якого іншого препарату що містить діуретик слід проводити регулярний моніторинг рівня калію.

Пов&rsquo язані з периндоприлом

Кашель

При застосуванні інгібіторів АПФ іноді з&rsquo являється сухий кашель &ndash непродуктивний стійкий і зникає після припинення терапії. Кашель спричинений інгібіторами АПФ має розглядатися як частина диференціального діагнозу кашлю. Якщо призначення інгібітору АПФ все ще є переважним можна розглянути питання щодо продовження лікування.

Ризик артеріальної гіпотензії та/або ниркової недостатності (у випадку серцевої недостатності водного та електролітного дисбалансу)

Значна стимуляція ренін-ангіотензин-альдостеронової системи особливо під час значного водного та електролітного дисбалансу (сувора дієта з обмеженням натрію або подовжене лікування діуретиками) спостерігалася у пацієнтів артеріальний тиск яких спочатку був низьким у випадках стенозу ниркових артерій при серцевій недостатності із застійними явищами або цирозом з набряком та асцитом.

Таким чином блокування цієї системи інгібітором АПФ може спричинити особливо у момент першого введення та протягом перших 2 тижнів лікування несподіване зниження артеріального тиску та/або підвищення рівнів креатиніну у плазмі крові демонструючи функціональну ниркову недостатність. Іноді це може носити вигляд гострого нападу хоча і рідко та з різним періодом нападу.

У таких випадках лікування слід розпочинати з низької дози а дозу підвищувати поступово.

Пацієнти літнього віку

Перед початком лікування слід перевірити функцію нирок та рівні калію. Початкову дозу слід скоригувати відповідно до реакції артеріального тиску особливо у випадках водного та електролітного дисбалансу з метою уникнення несподіваного виникнення артеріальної гіпотензії.

Пацієнти з наявним атеросклерозом

Ризик артеріальної гіпотензії існує у всіх пацієнтів але особливу увагу слід приділяти пацієнтам з ішемічною хворобою серця або недостатністю мозкового кровообігу для того щоб лікування розпочинати з низької дози.

Реноваскулярна гіпертензія

Лікуванням реноваскулярної гіпертензії є реваскуляр