Ко-діротон 20 + 12,5 мг таблетки №30

Ко-діротон (Co-Diroton) інструкція для застосування

Склад

діючі речовини: лізиноприл гідрохлоротіазид

1 таблетка Ко-Диротон 10 мг/12 5 мг містить лізиноприлу 10 мг (у формі лізиноприлу дигідрату 10 89) і гідрохлоротіазиду 12 5 мг
допоміжні речовини: маніт (Е 421) індиготин (E 132) крохмаль кукурудзяний крохмаль прежелатинізований кальцію гідрофосфату дигідрат крохмаль частково прежелатинізований магнію стеарат

1 таблетка Ко-Диротон 20 мг/12 5 мг містить лізиноприлу 20 мг (у формі лізиноприлу дигідрату 21 77) і гідрохлоротіазиду 12 5 мг
допоміжні речовини: маніт (Е 421) індиготин (E 132) заліза оксид жовтий (Е 172) крохмаль кукурудзяний крохмаль прежелатинізований кальцію гідрофосфату дигідрат крохмаль частково прежелатинізований магнію стеарат.

Лікарська форма

Таблетки.

Фармакотерапевтична група

Інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту (іАПФ) і діуретики. Код АТС С09В А03.

Показання

Лікування пацієнтів з артеріальною гіпертензією легкого або середнього ступеня тяжкості що має стабільний перебіг на тлі терапії окремими препаратами у тих же дозуваннях.

Протипоказання

• Гіперчутливість до лізиноприлу та до інших інгібіторів АПФ до гідрохлоротіазиду і похідних сульфонаміду або до інших компонентів препарату.
• Ангіоневротичний набряк в анамнезі пов'язаний із застосуванням інгібіторів АПФ.
• Спадковий або ідіопатичний ангіоневротичний набряк.
• Гемодинамічно значущий стеноз аортального або мітрального клапана або гіпертрофічна кардіоміопатія.
• Тяжка ниркова недостатність або термінальна стадія захворювання.
• Тяжке захворювання печінки.
• вагітні або жінки які планують завагітніти (див. розділи « Особливості застосування» та « Застосування у період вагітності або годування груддю» ).
• Період годування груддю (див. розділ « Застосування у період вагітності або годування груддю» ).
• Загострення подагри.
• Анурія.
• Гіперурикемія.
• Гіперальдостеронізм.
• Стеноз ниркової артерії (білатеральний або однобічний).
• Кардіогенний шок.
• Стан із нестабільною гемодинамікою після гострого інфаркту міокарда.
• Застосування пацієнтам які знаходяться на гемодіалізі з використанням високопроточних мембран (наприклад AN 69).
• Рівень креатиніну в сироватці крові > 220 мкмоль/л.

Спосіб застосування та дози

Артеріальна гіпертензія.

Дорослі.

Застосування комбінованого препарату з фіксованою дозою не підходить для початку терапії. Комбінований препарат з фіксованою дозою може замінити комбінацію 10 мг або 20 мг лізиноприлу та 12 5 мг гідрохлоротіазиду у пацієнтів чий стан було стабілізовано на тлі терапії окремими активними речовинами у тих же дозуваннях призначуваних у вигляді окремих препаратів. Звичайна доза &ndash 1 таблетка 1 раз на добу. Як і будь-які інші медичні препарати які приймають 1 раз на добу Ко-Диротон слід приймати приблизно в один і той же час кожен день.

Якщо не вдається досягти бажаного терапевтичного ефекту протягом 2-4 тижнів лікування дозу можна збільшити до 2 таблеток 1 раз на добу.

Попередня терапія діуретиками.

Після прийому першої дози препарату Ко-Диротон може розвинутися симптоматична гіпотензія розвиток даного стану більш імовірний у пацієнтів з виснаженням запасу рідини і/або солі у результаті попередньої терапії діуретиками. Терапію діуретиками слід припинити за 2-3 дні до початку терапії препаратом Ко-Диротон. Якщо це неможливо слід починати лікування окремими компонентами у низькій дозі (лізиноприл у дозі 5 мг).

Пацієнти з нирковою недостатністю.

Препарат Ко-Диротон не можна застосовувати у якості початкової терапії пацієнтам з нирковою недостатністю.

Пацієнтам зі слабкою або помірною нирковою недостатністю (кліренс креатиніну > 30 і < 80 мл/хв) препарат Ко-Диротон можна застосовувати тільки після титрування дози окремих компонентів.

У даному випадку рекомендована доза лізиноприлу що призначається у вигляді окремого препарату становить 5-10 мг.

Пацієнти літнього віку.

Відомо що ефективність і переносимість лізиноприлу та гідрохлоротіазиду при їх одночасному призначенні були однакові як у пацієнтів літнього віку так і у молодших пацієнтів з артеріальною гіпертензією.

У діапазоні дозувань від 20 мг до 80 мг ефективність лізиноприлу була однаковою у літніх (65 років і старше) і більш молодих пацієнтів з артеріальною гіпертензією. У пацієнтів літнього віку з артеріальною гіпертензією монотерапія лізиноприлом була так само ефективна у відношенні зниження діастолічного артеріального тиску як і монотерапія гідрохлортіазидом або атенололом. Якщо у пацієнта літнього віку спостерігається зниження функції нирок слід скорегувати початкову дозу лізиноприлу (див. « Пацієнти з нирковою недостатністю» ).

Побічні реакції

На тлі прийому окремих компонентів повідомлялося про побічні реакції які потенційно можуть розвиватися і на тлі прийому препарату Ко-Диротон.

Побічні ефекти зумовлені лізиноприлом та іншими інгібіторами АПФ.

• З боку крові та лімфатичної системи: лімфаденопатія анемія агранулоцитоз пригнічення діяльності кісткового мозку гемолітична анемія лейкопенія тромбоцитопенія нейтропенія аутоімунні захворювання.
• З боку серцево-судинної системи: відчуття серцебиття тахікардія артеріальна гіпотензія (включаючи ортостатичну гіпотензію) порушення мозкового кровообігу феномен Рейно порушення рівноваги інфаркт міокарда або інсульт можливо внаслідок вираженої артеріальної гіпотензії у пацієнтів групи високого ризику.
• Психічні порушення: зміни настрою порушення сну сплутаність свідомості дезорієнтація.
• З боку нервової системи: запаморочення порушення рівноваги парестезії головний біль порушення смаку порушення нюху.
• З боку органів слуху і рівноваги: вертиго.
• З боку дихальної системи органів грудної клітки і середостіння: кашель* бронхоспазм задишка риніт синусит алергічний альвеоліт еозинофільна пневмонія інфекції верхніх дихальних шляхів.
• З боку шлунково-кишкового тракту: діарея блювання нудота сухість у роті глосит панкреатит ангіоневротичний набряк кишечнику абдомінальний біль порушення травлення зменшення апетиту запор.
• З боку гепатобіліарної системи: гепатит гепатоцелюлярна або холестатична жовтяниця печінкова недостатність**.
• З боку шкіри і підшкірної клітковини: висип гіперчутливість ангіоневротичний набряк*** симптомокомплекс**** алопеція кропив'янка свербіж псоріаз підсилене потовиділення відчуття жару гіперемія шкіри тяжкі шкірні порушення (пемфігус токсичний епідермальний некроліз синдром Стівенса-Джонсона мультиформна еритема псевдолімфома шкіри)
• Порушення метаболізму та харчування: гіпоглікемія.
• З боку кістково-м&rsquo язової системи і сполучної тканини: м&rsquo язові спазми м&rsquo язова слабкість.
• З боку ендокринної системи: неадекватна секреція антидіуретичного гормона.
• З боку нирок і сечовивідних шляхів: олігурія/анурія дисфункція нирок гостра ниркова недостатність протеїнурія.
• Ускладнення загального характеру: підвищена втомлюваність астенія дискомфорт у грудях.
• З боку репродуктивної системи та молочних залоз: імпотенція гінекомастія.
• Лабораторні показники*****: підвищення активності печінкових ферментів підвищення концентрації креатиніну сироватки крові підвищення сечовини крові зниження вмісту гемоглобіну зниження гематокриту підвищення білірубіну сироватки.

*Кашель спричинений терапією інгібіторами АПФ характеризується як постійний непродуктивний зникає при відміні препарату. Це слід брати до уваги при проведенні диференціальної діагностики кашлю.

**Мали місце дуже рідко повідомлення про пацієнтів у яких небажаний розвиток гепатиту призводив до печінкової недостатності. Пацієнти у яких на тлі терапії розвинулися жовтяниця або значне збільшення активності печінкових ферментів повинні припинити прийом препарату Ко-Диротон і пройти належне медичне обстеження.

***Повідомлялося про поодинокі випадки ангіоневротичного набряку обличчя кінцівок губ язика голосової щілини та/або гортані (див. розділ « Особливості застосування» ).

****Повідомлялося про розвиток симптомокомплексу який може включати один або більше

з таких симптомів: лихоманка васкуліт міалгія артралгія/артрит позитивні антинуклеарні антитіла (АНА) підвищення швидкості осідання еритроцитів (ШОЕ) еозинофілія і лейкоцитоз висип фотосенсибілізація або інші дерматологічні прояви.

*****Спостерігалося незначне підвищення концентрації креатиніну та сечовини сироватки крові. Ці явища зазвичай оборотні при припиненні прийому препарату. Повідомлялося про незначне зниження значень гемоглобіну і гематокриту. Повідомлялося про пригнічення кісткового мозку що проявляється анемією та/або тромбоцитопенією. Спостерігалися гіпер- або гіпокаліємія та гіпонатріємія. Повідомлялося про поодинокі випадки підвищення активності печінкових ферментів і/або вмісту білірубіну сироватки але зв'язок з прийомом препарату що містить лізиноприл та гідрохлоротіазид не був встановлений.

Повідомлялося про окремі випадки розвитку синкопе і болю в грудях але зв'язок з прийомом препарату що містить лізиноприл та гідрохлоротіазид встановити не вдалося.

Є повідомлення про розвиток нейропатії на тлі прийому інгібіторів АПФ.

Побічні ефекти зумовлені гідрохлоротіазидом.

• Інфекції та інвазії: сіалоденіт.
• З боку імунної системи: реакції гіперчутливості включаючи анафілактичну реакцію шок.
• З боку крові та лімфатичної системи: лейкопенія нейтропенія/агранулоцитоз тромбоцитопенія апластична анемія гемолітична анемія пригнічення функцій кісткового мозку.
• Порушення метаболізму та харчування: анорексія гіперглікемія глюкозурія гіперурикемія що може провокувати подагричні напади у пацієнтів з асимптомним перебігом захворювання порушення балансу електролітів включаючи гіпонатріємію та гіпокаліємію гіпомагніємія гіперкальціємія підвищення рівнів ліпідів крові подагра зниження глюкозотолерантності що може зумовити маніфестацію латентного цукрового діабету гіпохлоремічний алкалоз що може індукувати печінкову енцефалопатію або печінкову кому.
• Психічні порушення: неспокій депресія зміни настрою порушення сну сплутаність свідомості дезорієнтація сонливість нервозність.
• З боку нервової системи: запаморочення головний біль судоми парестезія.
• З боку органів зору: ксантопсія тимчасові порушення зору.
• З боку органів слуху і рівноваги: вертиго.
• З боку серцево-судинної системи: аритмія ортостатична артеріальна гіпотензія.
• З боку дихальної системи органів грудної клітки і середостіння: респіраторний дистрес-синдром включаючи пневмоніт і набряк легенів.
• З боку шлунково-кишкового тракту: подразнення слизової оболонки шлунка запор сухість у роті відчуття спраги нудота блювання.

• З боку гепатобіліарної системи: жовтяниця (жовтяниця зумовлена внутрішньопечінковим холестазом) панкреатит холецистит

• З боку шкіри і підшкірної клітковини: васкуліт некротизуючий ангіїт токсичний епідермальний некроліз синдром Стівенса-Джонсона реакції фоточутливості висип екзема шкірні вовчакоподібні реакції реактивація шкірних проявів системного червоного вовчака кропив'янка пурпура.
• З боку кістково-м'язової системи та сполучної тканини: м'язові спазми та біль.
• З боку нирок і сечовивідних шляхів: ниркова недостатність дисфункція нирок та інтерстиціальний нефрит.
• З боку статевих органів статеві розлади.
• Ускладнення загального характеру: виснаження.

Передозування

Ніякої особливої інформації про лікування передозування лізиноприлом/гідрохлоротіазидом немає.

Лізиноприл.

Симптоми. Найвірогіднішими симптомами передозування будуть артеріальна гіпотензія порушення електролітного балансу ниркова недостатність циркуляторний шок гіпервентиляція тахікардія прискорене серцебиття брадикардія запаморочення неспокій і кашель.

Гідрохлоротіазид.

Найчастіше спостерігаються ознаки і симптоми спричинені елімінацією електролітів (гіпокаліємія гіпохлоремія гіпонатріємія) і дегідратацією внаслідок надмірного вживання діуретиків: судоми парез ниркова недостатність пригнічення свідомості включаючи кому.

Симптоми. Тахікардія шок слабкість сплутаність свідомості запаморочення спазми м'язів парестезія виснаження розлади свідомості нудота блювання спрага поліурія олігурія анурія гіпокаліємія гіпонатріємія гіпохлоремія алкалоз підвищений рівень азоту сечовини в крові (в основному ниркова недостатність). При одночасному призначенні серцевих глікозидів гіпокаліємія може посилити серцеву аритмію.

Лікування. Лікування симптоматичне і підтримуюче. Терапія препаратом Ко-Диротон повинна бути припинена і за пацієнтом повинен бути встановлений ретельний нагляд. Терапевтичні заходи залежать від характеру і тяжкості симптомів. Слід вжити заходів для запобігання всмоктування і використовувати методи прискорення елімінації.

У випадку розвитку тяжкої артеріальної гіпотензії пацієнта слід помістити у положення лежачи на спині з піднятими нижніми кінцівками і швидко розпочати внутрішньовенну інфузію фізіологічного розчину. Можна розглянути можливість лікування ангіотензином II (якщо це доступно). Як і всі інгібітори АПФ лізиноприл може бути видалений із загального кровотоку шляхом гемодіалізу (див. розділ « Фармакологічні властивості» ). Слід уникати застосування поліакрилнітрилової діалізної мембрани з високою гідравлічною проникністю. Слід контролювати електроліти та креатинін сироватки. Для лікування резистентної брадикардії показана установка кардіостимулятора. Слід проводити частий моніторинг основних показників життєдіяльності електролітів сироватки і креатиніну сироватки.

Якщо у результаті даних заходів не було досягнуто бажаного результату необхідне внутрішньовенне введення катехоламіну. Брадикардія також може бути зменшена шляхом прийому атропіну.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Вагітність.

Лікарський засіб протипоказано застосовувати вагітним або жінкам які планують завагітніти. Якщо під час лікування цим засобом підтверджується вагітність його застосування необхідно негайно припинити і якщо необхідно &ndash замінити іншим лікарським засобом дозволеним до застосування у вагітних (див. розділи « Протипоказання» та « Особливості застосування» ).

Наявні дані щодо ризику тератогенного ефекту при впливі інгібіторів АПФ у I триместрі вагітності не були остаточними проте не можна виключити невелике збільшення даного ризику. Поки продовження терапії інгібіторами АПФ вважається необхідним пацієнтки які планують вагітність повинні бути переведені на альтернативну антигіпертензивну терапію що включає препарати які мають встановлений профіль безпеки для застосування у період вагітності. Якщо вагітність настала лікування інгібіторами АПФ має бути негайно припинене і якщо це можливо повинна бути почата альтернативна терапія (див. розділ « Протипоказання» ).

Застосування інгібіторів АПФ у II і III триместрах вагітності як відомо спричиняє фетотоксичні ефекти у людини (зниження функції нирок олігогідроамніон уповільнення осифікації кісток черепа) і неонатальну токсичність (ниркова недостатність гіпотензія гіперкаліємія). Якщо у

III триместрі вагітності застосовувались інгібітори АПФ рекомендується ультразвуковий моніторинг кісток черепа і функції нирок. Новонароджені матері яких приймали інгібітори АПФ повинні перебувати під ретельним наглядом у зв'язку з можливим розвитком артеріальної гіпотензії (див. розділи « Протипоказання» та « Особливості застосування» ).

Застосування діуретиків здоровим вагітним жінкам не рекомендується оскільки мати і плід наражаються на непотрібну небезпеку включаючи можливий розвиток жовтяниці плода та новонародженого тромбоцитопенії та інших побічних реакцій аналогічних що спостерігаються у дорослих пацієнтів. Гідрохлоротіазид не можна застосовувати для лікування набряків артеріальної гіпертензії чи прееклампсії у вагітних оскільки замість сприятливого впливу на перебіг захворювання він підвищує ризик зменшення об'єму плазми та погіршує матково-плацентарне кровопостачання.

Лізиноприл що проникав через плаценту видалявся з кровотоку новонароджених шляхом перитонеального діалізу що давало певну клінічну користь. Теоретично він може бути видалений з організму за допомогою обмінного переливання крові. Досвіду видалення з кровотоку новонароджених гідрохлоротіазиду який також проникає через плаценту немає.

Період годування груддю.

Застосування препарату Ко-Диротон протипоказано у період годування груддю. (див. розділ « Протипоказання» ).

Лізиноприл проникає у грудне молоко щурів. Невідомо чи проникає лізиноприл в грудне молоко людини а також чи проникає гідохлоротіазид у людське молоко у кількості яка імовірно навіть у терапевтичних дозах може впливати на дитину.

Оскільки існує можливість розвитку серйозних реакцій у новонароджених які знаходяться на грудному годуванні слід прийняти рішення про припинення грудного годування або припинення прийому препарату Ко-Диротон беручи до уваги необхідність лікарського препарату для матері.

Діти

Препарат Ко-Диротон не призначений для застосування дітям.

Безпека та ефективність застосування дітям та підліткам (віком до 18 років) не встановлені.

Особливості застосування

Артеріальна гіпотензія і порушення водно-електролітного балансу.

Як і на тлі будь-якої іншої антигіпертензивної терапії у деяких пацієнтів може розвинутися артеріальна гіпотензія.

У пацієнтів з артеріальною гіпертензією гіпотензивний стан більш імовірно розвивається якщо має місце недолік рідини наприклад на тлі терапії діуретиками дієти з обмеженням солі діалізу діареї або блювання або якщо у пацієнта є тяжка ренін-залежна гіпертензія (див. розділи « Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» і « Побічні реакції» ). Симптоматична гіпотензія також спостерігається у пацієнтів із серцевою недостатністю з або без ниркової недостатності.

Цей стан більш імовірно розвивається у пацієнтів з тяжкими ступенями серцевої недостатності як наслідок застосування високих доз петльових діуретиків гіпонатріємії або функціональної ниркової недостатності.

Пацієнти які мають ризик розвитку симптоматичної гіпотензії на початку терапії та у період корекції дози повинні перебувати під ретельним наглядом.

У таких пацієнтів через певні інтервали часу слід проводити визначення електролітів сироватки крові.

Особливу увагу слід приділяти терапії пацієнтів з ішемічною хворобою серця або церебоваскулярними захворюваннями оскільки надмірне зниження артеріального тиску може призвести до інфаркту міокарда або інсульту.

При розвитку артеріальної гіпотензії пацієнта слід покласти на спину і якщо необхідно почати внутрішньовенну інфузію фізіологічного розчину. Транзиторна гіпотензивна відповідь не є протипоказанням до продовження терапії. Після відновлення ефективного об'єму крові та артеріального тиску можливе відновлення терапії зниженою дозою або застосування одного з компонентів препарату окремо.

Пацієнти повинні перебувати під відповідним медичним наглядом щоб вчасно виявити клінічні ознаки порушення водно-сольового балансу (наприклад гіповолемію гіпонатріємію гіпохлоремічний алкалоз гіпомагніємію чи гіпокаліємію) що можуть розвиватися у випадку одночасної діареї чи блювання. У теплу пору року у пацієнтів з набряками може виникати гіпонатріємія за рахунок розрідження крові. По можливості слід усунути гіповолемію та/або зменшення обсягу міжклітинної рідини до початку лікування лізиноприлом і ретельно проконтролювати вплив початкової дози на артеріальний тиск. У разі розвитку гострого інфаркту міокарда заборонено застосовувати лізиноприл якщо лікування судинорозширювальними препаратами може погіршити гемодинамічний статус пацієнта (наприклад якщо систолічний артеріальний тиск становить 100 мм рт. ст. або нижче) або у разі кардіогенного шоку.

Стеноз аортального та мітрального клапана/гіпертрофічна кардіоміопатія.

Як і при терапії іншими інгібіторами АПФ лізиноприл слід з обережністю застосовувати пацієнтам з обструкцією вихідного тракту лівого шлуночка. Якщо обструкція є гемодинамічно значущою то прийом препарату Ко-Диротон протипоказаний (див. розділ « Протипоказання» ).

Порушення функції нирок.

Тіазиди не підходять для застосування пацієнтам з нирковою недостатністю вони неефективні при кліренсі креатиніну 30 мл/хв або нижче (тобто тяжка ниркова недостатність).

Препарат Ко-Диротон не можна призначати пацієнтам з легкою або помірно вираженою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну від > 30 мл/хв до < 80 мл/хв) поки шляхом титрування окремих компонентів не буде встановлено що пацієнту необхідні саме такі дози як у комбінованій таблетці.

При порушенні функції нирок (кліренс креатиніну < 80 мл/хв) початкову дозу лізиноприлу слід підбирати залежно від показників кліренсу креатиніну (див. розділ « Спосіб застосування та дози» ) та від клінічної реакції на лікування. Для таких пацієнтів рекомендований постійний моніторинг концентрації калію та креатиніну в крові. У пацієнтів із серцевою недостатністю артеріальна гіпотензія що виникає після початку терапії інгібіторами АПФ може спричинити порушення функції нирок. Повідомлялося про гостру ниркову недостатність яка в таких випадках як правило оборотна.

У деяких пацієнтів з однобічним або двобічним стенозом ниркової артерії або стенозом артерії єдиної нирки які отримували терапію інгібіторами АПФ спостерігалося збільшення концентрації сечовини крові і креатиніну сироватки зазвичай оборотне після припинення терапії. Імовірність розвитку даного стану вища у пацієнтів з нирковою недостатністю. Якщо також має місце реноваскулярна гіпертензія існує підвищений ризик розвитку тяжкої артеріальної гіпотензії та ниркової недостатності. У таких пацієнтів лікування слід починати з низьких доз під ретельним медичним контролем потрібне обережне титрування дози. Оскільки лікування діуретиками може сприяти розвитку вищеописаних ситуацій протягом перших кількох тижнів терапії препаратом

Ко-Диротон слід контролювати функцію нирок.

У деяких пацієнтів з артеріальною гіпертензією які не мають в анамнезі захворювань нирок при одночасному застосуванні лізиноприлу і діуретика розвивалося як правило слабке транзиторне збільшення концентрації сечовини крові та креатиніну сироватки крові. Якщо таке відбувається на тлі терапії препаратом Ко-Диротон слід припинити прийом комбінованого препарату. Поновлення терапії можливе у зниженому дозуванні або один із компонентів препарату можна використовувати окремо.

Стан після пересадки нирки.

Оскільки даних про застосування лізиноприлу у пацієнтів після пересадки нирки немає застосування препарату Ко-Диротон даній групі пацієнтів не рекомендується.

Пацієнти які перебувають на гемодіалізі.

Застосування препарату Ко-Диротон не показано пацієнтам які перебувають на гемодіалізі з приводу ниркової недостатності.

Анафілактичні реакції у пацієнтів які перебувають на гемодіалізі.

Повідомлялося про високий ризик розвитку анафілактичних реакцій у пацієнтів яким проводиться гемодіаліз через мембрани з високою гідравлічною проникністю (наприклад AN 69) з одночасною терапією інгібіторами АПФ. У таких пацієнтів слід розглянути використання іншого типу діалізної мембрани або призначення іншої групи гіпотензивних препаратів.

Захворювання печінки печінкова недостатність.

Дуже рідко прийом інгібіторів АПФ асоціюється з синдромом що починається з холестатичної жовтяниці і прогресує до фульмінантного некрозу і (іноді) летального наслідку. Механізм цього синдрому неясний. Пацієнти у яких на тлі прийому препарату Ко-Диротон розвинулася жовтяниця або спостерігається виражене підвищення печінкових ферментів повинні припинити прийом препарату Ко-Диротон та перебувати під відповідним медичним наглядом.

Tіазиди в тому числі гідрохлоротіазид слід з обережністю застосовувати пацієнтам з порушеною функцією печінки або прогресуючим захворюванням печінки оскільки препарат може викликати внутрішньопечінковий холестаз а навіть мінімальні зміни водно-сольового балансу здатні спровокувати розвиток печінкової коми (див. розділ « Протипоказання» ).

Хірургічні втручання/анестезія.

У пацієнтів під час проведення великого хірургічного втручання або під час анестезії препаратами що викликають артеріальну гіпотензію лізиноприл може додатково блокувати утворення ангіотензину II при компенсаторному вивільненні реніну. Якщо розвиток артеріальної гіпотензії вважається наслідком цього механізму її можна усунути шляхом введення великої кількості рідини.

Метаболічні та ендокринні ефекти.

Відомо що одночасне призначення інгібіторів АПФ та протидіабетичних препаратів (інсулін пероральні гіпоглікемічні препарати) може викликати підвищення концентрації глюкози крові що знижує ризик розвитку гіпоглікемії. Цей феномен з більшою імовірністю розвивається протягом перших тижнів комбінованої терапії та у пацієнтів з нирковою недостатністю (див. розділ « Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» ).

Терапія тіазидами може знижувати толерантність до глюкози. Може знадобитися корекція дози протидіабетичних препаратів включаючи інсулін. Тіазиди можуть зменшувати виділення кальцію з сечею і можуть спричинити стрибкоподібне і незначне підвищення вмісту кальцію в сироватці. Виражена гіперкаліємія може бути ознакою прихованого гіперпаратиреозу. Слід припинити прийом тіазидних діуретиків до проведення тестів за оцінкою функції паратиреоїдних залоз. Збільшення концентрації холестерину і тригліцеридів може бути пов'язано з терапією тіазидними діуретиками.

Терапія тіазидами може прискорити появу гіперурикемії і/або подагри у деяких пацієнтів. Однак лізиноприл може підвищувати рівень сечової кислоти в сечі і тим самим послаблювати гіперурикемічний ефект гідрохлоротіазиду.

Гіперчутливість/ангіоневротичний набряк.

Повідомлялося про поодинокі випадки розвитку ангіоневротичного набряку обличчя кінцівок губ язика голосових зв'язок та/або гортані у пацієнтів які отримували лікування інгібіторами АПФ включаючи лізиноприл. Дані явища можуть розвинутися на будь-якому етапі лікування. У цьому випадку слід негайно відмінити лізиноприл і встановити відповідний нагляд щоб переконатися у повному зникненні симптомів до виписки пацієнта. Навіть у тих випадках коли має місце тільки набряк язика без розвитку порушення дихання може знадобитися тривале спостереження за пацієнтом оскільки терапії антигістамінними і кортикостероїдними препаратами може бути недостатньо.

Дуже рідко повідомлялося про летальні випадки ангіоневротичного набряку внаслідок набряку гортані або набряку язика. У випадках коли розвивається набряк язика голосової щілини або гортані що з великою імовірністю може викликати обструкцію дихальних шляхів слід негайно починати відповідну невідкладну терапію. Вона може включати призначення адреналіну та/або підтримку прохідності дихальних шляхів пацієнта. Пацієнт повинен перебувати під пильним медичним наглядом до повного і стійкого зникнення симптомів. Ангіоневротичний набряк також може вражати кишечник і проявлятися гострим болем у животі нудотою блюванням і діареєю.

Пацієнти у яких в анамнезі мав місце ангіоневротичний набряк не пов'язаний з прийомом інгібіторів АПФ можуть знаходитися у групі підвищеного ризику розвитку ангіоневротичного набряку на тлі терапії інгібіторами АПФ (див. розділ « Протипоказання» ).

У пацієнтів які отримують терапію тіазидами реакція гіперчутливості може розвинутись незалежно від наявності або відсутності в анамнезі алергії або бронхіальної астми. Повідомлялося про загострення або активацію системного червоного вовчака на тлі застосування тіазидів.

Раса.

Частота розвитку ангіневротичного набряку на тлі застосування інгібіторів АПФ вища у чорношкірих пацієнтів порівняно з пацієнтами інших рас. Як і у випадку з іншими інгібіторами АПФ лізиноприл може менш ефективно знижувати артеріальний тиск у чорношкірих пацієнтів порівняно з пацієнтами інших рас що можливо є наслідком більшої частоти низькоренінової гіпертензії у цих пацієнтів.

Анафілактичні реакції у зв'язку з аферезом ліпопротеїдів низької щільності (ЛПНЩ).

У рідкісних випадках у пацієнтів які отримують терапію інгібіторами АПФ розвивалися загрозливі для життя анафілактичні реакції під час аферезу ліпопротеїдів низької щільності (ЛПНЩ) сульфатом декстрану. Цих симптомів можна уникнути шляхом тимчасового припинення терапії інгібіторами АПФ перед кожним аферезом.

Десенсибілізація.

У пацієнтів які отримують інгібітори АПФ під час десенсибілізуючої терапії (наприклад отрутою перетинчастокрилих комах) розвивається безперервна анафілактична реакція. У цих же пацієнтів такої реакції вдавалося уникнути тимчасово відмовившись від інгібіторів АПФ але вона з'являлася знову при випадковому повторному призначенні препарату.

Гіпер