Клофелін IC 0,15 мг таблетки №50

Клофелін IC інструкція по застосуванню

Склад

діюча речовина: clonidine;

1 таблетка містить

• клонідину гідрохлориду 0,1 мг або 0,15 мг, або 0,3 мг;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, крохмаль кукурудзяний, повідон, кальцію гідрофосфат дигідрат, крохмаль прежелатинізований, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат.

Лікарська форма

Таблетки.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки білого або майже білого кольору, плоскоциліндричної форми з фаскою; на одній поверхні таблетки нанесений товарний знак підприємства, на другій поверхні таблетки – риска для поділу.

Фармакотерапевтична група

Гіпотензивні засоби. Антиадренергічні засоби з центральним механізмом дії. Агоністи імідазолінових рецепторів. Клонідин.

Код АТХ С02А С01.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Клонідин – агоніст α₂-адренорецепторів, імідазолінових рецепторів, гіпотензивний засіб центральної дії, який діє на рівні нейрогуморальної регуляції судинного тонусу. Не впливає на синтез катехоламінів, але гальмує вивільнення норадреналіну з нервових закінчень за механізмом негативного зворотного зв’язку при стимуляції α₂-адренорецепторів. Клонідин спричиняє зниження тонусу симпатичного відділу нервової системи. Внаслідок такої дії знижується артеріальний тиск та загальний периферичний судинний опір, зменшується частота серцевих скорочень і об’єм серцевого викиду. Крім центральної дії клонідин може діяти як агоніст периферичних постсинаптичних α₁-адренорецепторів судин, що в окремих випадках застосування клонідину проявляється незначним підвищенням артеріального тиску на початку лікування. Тривале застосування супроводжується затримкою рідини в організмі. Клонідин знижує внутрішньоочний тиск, має седативну та аналгетичну дію, зменшує прояв опіоїдної та алкогольної абстиненції, почуття необґрунтованого страху.

Фармакокінетика.

Абсорбція та розподіл

Фармакокінетика клонідину дозозалежна у діапазоні 0,075-0,3 мг; лінійність фармакокінетики клонідину у дозах, що за межами цього діапазону, у повному обсязі не продемонстрована. При пероральному застосуванні клонідин повністю абсорбується зі шлунково-кишкового тракту та піддається незначному пресистемному метаболізму. Максимальна концентрація у плазмі крові після прийому внутрішньо досягається через 1-3 години. Зв’язок з білками плазми крові становить 30-40 %. Клонідин швидко та широко розподіляється у тканинах та легко перетинає гематоенцефалічний та плацентарний бар’єри. Клонідин проникає у грудне молоко людини. Тим не менше, немає достатньої інформації щодо впливу на новонароджених.

Метаболізм та елімінація

Період напіввиведення становить від 5 до 25,5 години, при порушенні функції нирок може сягати 41 години. Близько 70 % введеної дози елімінується з сечею головним чином у вигляді незміненого клонідину (40-60 % введеної дози). Приблизно 20 % введеної дози виводиться з калом. Головний метаболіт – п-гідроксиклонідин – є фармакологічно неактивним. Точні дані щодо впливу прийому їжі або расової приналежності на фармакокінетичні параметри клонідину відсутні. Гіпотензивний ефект досягається при концентрації клонідину у плазмі крові від 0,2 до 2,0 нг/мл у пацієнтів з нормальною функцією нирок. Гіпотензивний ефект послаблюється або зменшується при концентраціях у плазмі крові від 2,0 нг/мл.

Клінічні характеристики.

Показання

Артеріальна гіпертензія (есенціальна або вторинна) у складі комплексного лікування.

Протипоказання Клофеліну IC

• Підвищена чутливість до клонідину або до будь-якого з допоміжних компонентів препарату.
• Артеріальна гіпотензія.
• Виражена брадиаритмія, спричинена синдромом слабкості синусового вузла або атріовентрикулярною блокадою ІІ або ІІІ ступенів.
• Кардіогенний шок. Нещодавній інфаркт міокарда.
• Тяжка ішемічна хвороба серця.
• Виражений атеросклероз судин головного мозку. Порушення мозкового кровообігу.
• Облітеруючі захворювання периферичних артерій. Тяжкі порушення периферичного кровообігу. Синдром Рейно.
• Виражені порушення функції нирок (у т. ч. хронічна ниркова недостатність).
• Депресивні стани (у т. ч. в анамнезі).
• Непереносимість галактози, дефіцит лактази Лаппа або синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції.
• Період вагітності або годування груддю.
• Дитячий вік (до 18 років).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

При сумісному застосуванні з лікарськими засобами, які пригнічують центральну нервову систему (у т. ч. з етанолом), можливе взаємне посилення пригнічувального впливу на центральну нервову систему і розвиток депресивних розладів.

Супутнє застосування лікарських засобів з негативним хронотропним або дромотропним ефектом, таких як b-адреноблокатори, серцеві глікозиди або блокатори повільних кальцієвих каналів, може спричинити або посилити брадикардію, або (в окремих випадках) може призвести до розвитку атріовентрикулярної блокади. Повідомлялося про випадки тяжкої брадикардії при одночасному застосуванні клонідину та дилтіазему, що призводило до госпіталізації та застосування кардіостимуляції.

Не виключено, що супутнє застосування b-адреноблокаторів може спровокувати або посилити периферичні судинні порушення. При одночасному застосуванні з b-адреноблокаторами підвищується ризик розвитку синдрому відміни.

Індуковане клонідином зниження артеріального тиску може бути посилене одночасним застосуванням інших гіпотензивних лікарських засобів, таких як діуретики, вазодилататори, b-адреноблокатори, антагоністи кальцію та інгібітори АПФ, але вплив α₁-адреноблокаторів є непередбачуваним. При одночасному застосуванні з атенололом, пропранололом розвиваються адитивний гіпотензивний ефект, седативна дія і сухість у роті. Гіпотензивний ефект клонідину підвищують антигістамінні засоби, антипсихотичні засоби (хлорпромазин, галоперидол).

Гормональні контрацептиви при прийомі внутрішньо можуть посилювати седативний ефект клонідину.

Можливе послаблення або нівелювання гіпотензивного ефекту клонідину та можливий розвиток або загострення ортостатичної гіпотензії при супутньому застосуванні трициклічних антидепресантів або нейролептиків з α-адреноблокуючими властивостями.

Лікарські засоби, які підвищують артеріальний тиск або посилюють затримку натрію (Na⁺) та води, такі як нестероїдні протизапальні засоби, можуть знижувати терапевтичний ефект клонідину.

Лікарські засоби з α₂-адреноблокуючими властивостями, такі як міртазапін, фентоламін, толазолін, можуть дозозалежно нівелювати ефекти клонідину, які опосередковані α₂-адренорецепторами.

Гіпотензивний ефект клонідину послабляють кортикостероїди, естрогени, анорексигенні (за винятком фенфлураміну), симпатоміметичні засоби, ніфедипін.

Повідомлялося про випадки гострого делірію при одночасному застосуванні флуфеназину та клонідину. Симптоми зникли при відміні клонідину та відновилися при поновленні його застосування.

На основі спостережень за пацієнтами у стані алкогольного делірію було припущено, що високі внутрішньовенні дози клонідину можуть збільшити аритмогенний потенціал (пролонгацію інтервалу QT, фібриляцію шлуночків) високих внутрішньовенних доз галоперидолу. Причинний зв’язок та релевантність для антигіпертензивного лікування не було встановлено.

Клонідин може знижувати ефективність леводопи і пірибедилу у пацієнтів із хворобою Паркінсона.

Клонідин може підвищувати концентрацію циклоспорину, а також концентрацію глюкози у крові за рахунок зниження секреції інсуліну, що необхідно враховувати при одночасному застосуванні з інсуліном.

Серйозні побічні реакції, включаючи раптовий летальний наслідок, були зареєстровані при одночасному застосуванні клонідину з метилфенідатом. Безпека застосування метилфенідату у комбінації з клонідином систематично оцінена не була.

Особливості застосування препарату

Раптове припинення застосування клонідину, особливо пацієнтам, які приймають великі дози, може призвести до розвитку синдрому відміни (рикошетної артеріальної гіпертензії, ажитації, занепокоєння, нервозності, пальпітації, тремору, головного болю, абдомінальних симптомів), тому відміну препарату слід проводити тільки поступово, протягом 1-2 тижнів з урахуванням супутньої терапії іншими лікарськими засобами. Синдром відміни може розвинутися через 18-72 години після прийому останньої дози лікарського засобу. У разі розвитку синдрому відміни слід одразу повернутися до застосування препарату і надалі його відміняти поступово, замінюючи іншими гіпотензивними засобами. Повідомлялося про випадки гіпертонічної енцефалопатії, порушення мозкового кровообігу та про летальний наслідок після різкої відміни препарату. Вірогідність такої реакції на припинення терапії клонідином зростає при застосуванні високих доз або при продовженні супутньої терапії b-адреноблокаторами, тому у подібних випадках рекомендується особлива обережність. Для попередження синдрому відміни препарат не слід призначати пацієнтам, які не мають умов для його регулярного застосування.

Якщо під час лікування клонідином і b-адреноблокаторами, які застосовують супутньо, потрібне тимчасове припинення лікування, то b-адреноблокатор слід відмінити раніше, для того щоб запобігти симпатичній гіперреактивності, а потім поступово відміняти клонідин, особливо якщо його застосовували у великих дозах. Пацієнтів слід проінструктувати, щоб не переривали лікування без консультації з лікарем.

Пацієнтам, які піддаються анестезії, слід продовжувати застосування клонідину до, під час та після анестезії, використовуючи пероральне або внутрішньовенне введення залежно від індивідуальних обставин.

Клонідин застосовувати з обережністю пацієнтам з легкою або помірною брадиаритмією, а також з полінейропатією або запорами.

З обережністю призначати лікарський засіб пацієнтам з цукровим діабетом, оскільки клонідин може маскувати симптоми гіпоглікемії і зменшувати секрецію інсуліну.

Прийом клонідину може призвести до виникнення гострого нападу порфірії і вважається небезпечним для пацієнтів з порфірією.

При артеріальній гіпертензії, яка спричинена феохромоцитомою, застосування клонідину є неефективним.

Клонідин з обережністю призначати пацієнтам літнього віку.

Клонідин та його метаболіти головним чином елімінуються з сечею. Дози клонідину слід встановлювати з урахуванням ступеня вираженості порушення функції нирок та індивідуальної відповіді на антигіпертензивне лікування, яка демонструє високу варіабельність у пацієнтів з нирковою недостатністю (див. розділи «Протипоказання», «Спосіб застосування та дози»). Необхідний ретельний моніторинг стану цієї групи пацієнтів. Оскільки під час рутинного гемодіалізу виводиться мінімальна кількість клонідину, немає потреби у додатковому введенні клонідину після гемодіалізу.

Можливе транзиторне підвищення концентрації соматотропного гормону.

Можливий розвиток слабопозитивної реакції Кумбса.

Застосування клонідину може призвести до зменшення і пригнічення слиновиділення, що сприяє розвитку карієсу, пародонтозу, кандидозу порожнини рота.

Пацієнтів, які носять контактні лінзи, потрібно попередити, що при лікуванні може виникнути зменшення секреції слізних залоз.

Пацієнтів слід попередити, що седативний ефект клонідину посилюється при одночасному застосуванні барбітуратів або інших седативних препаратів.

Під час лікування клонідином забороняється вживати алкогольні напої.

Препарат містить лактозу, тому пацієнтам із рідкісними спадковими проблемами непереносимості галактози, дефіцитом лактази Лаппа або глюкозо-галактозною мальабсорбцією не слід застосовувати цей лікарський засіб.

При лікуванні клонідином рекомендується регулярно контролювати артеріальний тиск. Слід бути обережним при тривалому фізичному навантаженні, особливо у вертикальному положенні, за спекотної погоди, через ризик ортостатичних реакцій.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Період вагітності

Застосування препарату у період вагітності протипоказане.

Наявна обмежена кількість даних щодо застосування клонідину вагітним жінкам. Немає достатнього клінічного досвіду щодо тривалого застосування клонідину у пренатальному періоді. Клонідин перетинає плацентарний бар’єр і може знизити частоту серцевих скорочень плода. Не виключається можливість транзиторного підвищення артеріального тиску у новонародженого.

Дослідження на тваринах не виявили прямих або опосередкованих ефектів репродуктивної токсичності клонідину.

Період годування груддю

Клонідин проникає у грудне молоко людини. Через відсутність достатньої інформації щодо впливу клонідину на новонароджених препарат не рекомендується застосовувати у період годування груддю. При необхідності застосування препарату у цей період годування груддю слід припинити.

Фертильність

Клінічних досліджень щодо впливу клонідину на фертильність людини не проводили.

Дослідження на тваринах не виявили прямих або опосередкованих токсичних ефектів на індекс фертильності.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Через можливість розвитку під час терапії клонідином таких небажаних ефектів як запаморочення, седація або розлади акомодації слід уникати виконання потенційно небезпечних завдань, таких як керування автотранспортом або іншими механізмами.

Дослідження впливу клонідину на здатність керувати автотранспортом або іншими механізмами не проводили.

Спосіб застосування та дози Клофелін IC

Препарат застосовувати внутрішньо. Таблетки приймати після їди, запиваючи невеликою кількістю рідини. Дози препарату лікар призначає індивідуально для кожного пацієнта. Відміну препарату слід проводити поступово протягом 1-2 тижнів з урахуванням супутньої терапії іншими лікарськими засобами. Тривалість лікування лікар визначає індивідуально, залежно від перебігу хвороби, досягнутого клінічного ефекту і переносимості препарату.

Терапію необхідно розпочинати з низьких доз. При легких або середньої тяжкості формах артеріальної гіпертензії початкова добова доза зазвичай становить 0,15 мг, яку слід розподіляти на 2-3 прийоми. При необхідності добову дозу клонідину можна поступово підвищувати кожні 2-3 дні за вказівкою лікаря. У середньому доза клонідину становить 0,075-0,15 мг 2-3 рази на добу. Застосування клонідину забезпечує можливість зниження дози лікарських засобів основної терапії та, як наслідок, покращення переносимості лікування. Під час введення до курсу лікування клонідину слід поступово зменшувати дози гіпотензивних лікарських засобів основної терапії.

Пацієнти літнього віку

Для пацієнтів літнього віку терапевтичний ефект може реєструватися при застосуванні більш низьких доз клонідину.

Пацієнти з порушеннями функції нирок

Дози клонідину слід встановлювати з урахуванням ступеня вираженості порушення функції нирок та індивідуальної відповіді на антигіпертензивне лікування, яка може демонструвати високу варіабельність у пацієнтів з нирковою недостатністю (див. розділи «Протипоказання», «Особливості застосування»).

Діти.

Застосування препарату дітям (віком до 18 років) протипоказане через відсутність достатніх даних щодо ефективності та безпеки застосування клонідину пацієнтам цієї групи (див. розділ «Протипоказання»).

Передозування

Симптоми

Симптоми інтоксикації пов’язані з пригніченням симпатичного відділу нервової системи та включають млявість, сонливість, звуження зіниць, різке зниження артеріального тиску, колапс, ортостатичні реакції, гіпотермію, брадикардію, розширення комплексу QRS, уповільнення атріовентрикулярної провідності і синдром ранньої реполяризації, кому, респіраторну депресію, у т. ч. апное; порушення свідомості, блювання, ксеростомію. Може виникати парадоксальна артеріальна гіпертензія, спричинена стимуляцією периферичних α₁-адренорецепторів.

Лікування

Специфічного антидоту не існує. У разі необхідності слід розглянути застосування активованого вугілля. Додаткові заходи можуть включати застосування атропіну сульфату при симптоматичній брадикардії та внутрішньовенне введення фізіологічного розчину та/або інотропних симпатоміметичних лікарських засобів при артеріальній гіпотензії. При індукованій клонідином респіраторній депресії у складі комплексної терапії може бути ефективним застосування налоксону. Гемодіаліз неефективний.

Побічні реакції Клофеліну IC

Більшість побічних реакцій слабко виражені і, як правило, їх клінічні прояви зменшуються протягом лікування.

Побічні реакції класифіковані за системно-органними класами та частотою. За частотою небажані реакції розподілені таким чином: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥1/100 та <1/10), нечасто (≥1/1000 та <1/100), рідко (≥1/10000 та <1/1000), дуже рідко (<1/10000), частота невідома (неможливо оцінити за наявними даними).

З боку нервової системи: дуже часто – запаморочення, седація; часто – головний біль, нечасто – парестезія.

З боку органів зору: рідко – зменшення секреції слізних залоз; невідомо – розлади акомодації.

З боку психіки: часто – депресія, розлади сну (у т. ч. сонливість, безсоння); нечасто – маячне сприйняття, галюцинації, кошмарні сновидіння; невідомо – сплутаність свідомості, зниження лібідо.

З боку серцево-судинної системи: дуже часто – ортостатична гіпотензія; нечасто – синусова брадикардія, синдром Рейно; рідко – атріовентрикулярна блокада; невідомо – брадиаритмія. Про випадки синусової брадикардії та атріовентрикулярної блокади повідомлялося як при супутньому застосуванні серцевих глікозидів, так і без них.

З боку дихальної системи: рідко – сухість слизової оболонки носа.

З боку шлунково-кишкового тракту: дуже часто – сухість у роті; часто – нудота, блювання, запор, біль у ділянці слинних залоз; рідко – псевдообструкція товстої кишки.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: нечасто – свербіж, висип, кропив’янка; рідко – алопеція.

З боку ендокринної системи: рідко – гінекомастія, підвищення рівня глюкози у крові.

З боку репродуктивної системи: часто – еректильна дисфункція, частота невідома – зниження потенції.

З боку імунної системи: дуже рідко при сублінгвальному застосуванні (при гіпертонічному кризі) – набряк слизових оболонок, утруднення дихання.

Загальні порушення: часто – підвищена втомлюваність; нечасто – нездужання.

Також повідомлялося про наступні побічні реакції.

З боку нервової системи: астенія, слабкість, тривожність, збудження, нервозність, уповільнення швидкості психічних і рухових реакцій, делірій, тремор.

З боку органів зору: нечіткість зору, сухість очей, відчуття печіння в очах.

З боку серцево-судинної системи: «гемітоновий криз» – різке короткочасне зниження артеріального тиску з подальшим різким підвищенням артеріального тиску на початку лікування, застійна серцева недостатність, синкопе, пальпітація, аритмії, у т. ч. тахікардія.

З боку системи кровотворення: тромбоцитопенія.

З боку дихальної системи: закладеність носа, порушення дихання.

З боку шлунково-кишкового тракту: зниження апетиту, зниження шлункової секреції, біль у животі, паротит, гепатит.

З боку сечовидільної системи: порушення та затримка сечовипускання, ніктурія. Є окремі повідомлення про затримку рідини в організмі на початку лікування клонідином при його пероральному застосуванні. Цей ефект, як правило, має тимчасовий характер. Вираженість ефекту може бути зменшена шляхом застосування діуретиків.

З боку кістково-м’язової системи: періодичні судоми литкових м’язів, міалгії, артралгії.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: блідість, гіперемія.

З боку імунної системи: реакції гіперчутливості, ангіоневротичний набряк.

З боку лабораторних показників: відхилення від норми результатів функціональних проб печінки, підвищення рівня креатинфосфокінази у сироватці крові, слабо позитивна проба Кумбса.

Інші: затримка натрію (Na⁺) і води, що проявляється набряками стоп і гомілок; гарячка, підвищення чутливості до алкоголю.

При раптовій відміні (синдром відміни): артеріальна гіпертензія, стенокардія, сильне серцебиття, стан тривожності або напруження, головний біль, гіперсалівація, нудота, блювання, спазми у шлунку, тремтіння кистей та пальців, пітливість, порушення сну.

Термін придатності 

2 роки (для дозувань 0,1 мг та 0,3 мг).

3 роки (для дозування 0,15 мг).

Умови зберігання

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка

По 10 таблеток у блістері; по 3 блістери (для дозувань 0,1 мг та 0,3 мг); по 3 або 5 блістерів (для дозування 0,15 мг) у пачці.

Категорія відпуску з аптеки

За рецептом.