Клабел 500 мг таблетки №14

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

КЛАБЕЛ^® 500
(CLABEL 500)

Склад:

діюча речовина: clarithromycin

1 таблетка містить кларитроміцину  500 мг

допоміжні речовини: натрію кроскармелоза крохмаль прежелатинізований кремнію діоксид колоїдний безводний повідон кислота стеаринова магнію стеарат тальк целюлоза мікрокристалічна пропіленгліколь Opadry Yellow OY-S-32924: гіпромелоза титану діоксид (Е 171) пропіленгліколь гідроксипропілцелюлоза полісорбат 80 хіноліновий жовтий (Е 104) кислота сорбінова ванілін.

Лікарська форма. Таблетки вкриті оболонкою.

Фармакотерапевтична група.

Протимікробні засоби для системного застосування. Код АТС J01F A09.

Клінічні характеристики.

Показання.

Лікування інфекцій спричинених чутливими до кларитроміцину мікроорганізмами:

• Інфекції верхніх дихальних шляхів тобто носоглотки (тонзиліт фарингіт) та інфекції придаткових пазух носа.
• Інфекції нижніх дихальних шляхів (бронхіт гостра крупозна пневмонія та первинна атипова пневмонія).
• Інфекції шкіри та м&rsquo яких тканин (імпетиго фолікуліт еризипелоїд фурункульоз інфіковані рани).
• Гострі та хронічні одонтогенні інфекції.

·                 Дисеміновані або локалізовані мікобактеріальні інфекції спричинені Mycobacterium avium або Mycobacterium intracellulare. Локалізовані інфекції спричинені Mycobacterium chelonae Mycobacterium fortuitum або Mycobacterium kansasii.

• Ерадикація H. pylori у пацієнтів з виразкою дванадцятипалої кишки при пригніченні секреції соляної кислоти (активність кларитроміцину проти H. pylori при нейтральному pH є вищою ніж при кислому pH).

Протипоказання.

Підвищена чутливість до макролідних антибіотиків та до інших компонентів препарату.

Одночасне застосування кларитроміцину та будь-якого з нижчезазначених препаратів: астемізол цизаприд пімозид терфенадин (оскільки це може призвести до подовження інтервалу QT та розвитку серцевих аритмій включаючи шлуночкову тахікардію фібриляцію шлуночків та піруетну шлуночкову тахікардію (torsades de pointes)) алкалоїди ріжків наприклад ерготамін дигідроерготамін (оскільки це може призвести до ерготоксичності) інгібітори ГМГ-КоА-редуктази (статини) що у значній мірі метаболізуються CYP3A4 (ловастатин або симвастатин) через підвищений ризик виникнення міопатії включаючи рабдоміоліз (див. « Особливості застосування» « Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» ).

Одночасне застосування кларитроміцину та перорального мідазоламу (див. « Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» ).

Протипоказано пацієнтам які мають в анамнезі подовження інтервалу QT або шлуночкові серцеві аритмії включаючи піруетну шлуночкову тахікардію (torsades de pointes) (див. « Особливості застосування» « Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» ).

Гіпокаліємія (ризик подовження інтервалу QT).

Тяжка печінкова недостатність та супутня ниркова недостатність.

Одночасне застосування кларитроміцину (та інших сильних інгібіторів CYP3A4) з колхіцином пацієнтам з нирковою або печінковою недостатністю (див. « Особливості застосування» « Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» ).

Спосіб застосування та дози.

Рекомендована доза кларитроміцину для дорослих та дітей віком від 12 років становить 250 мг (1 таблетка у відповідному дозуванні) кожні 12 годин при більш тяжких інфекціях дозу можна збільшити до 500 мг    (1 таблетка) кожні 12 годин. Звичайна тривалість лікування залежить від ступеня тяжкості інфікування та становить від 6 до 14 днів.

Кларитроміцин можна застосовувати незалежно від прийому їжі оскільки їжа не впливає на біодоступність кларитроміцину.

Лікування одонтогенних інфекцій.

Рекомендована доза становить 250 мг (1 таблетка у відповідному дозуванні) кожні 12 годин протягом 5 днів.

Застосування пацієнтам із мікобактеріальною інфекцією.

Початкова доза для дорослих становить 500 мг два рази на день. Якщо протягом 3-4 тижнів лікування не спостерігається покращення клінічних ознак або бактеріологічних показників доза кларитроміцину може бути підвищена до 1000 мг два рази на день.

Лікування дисемінованих інфекцій спричинених Mycobacterium avium complex (МАК) у хворих на СНІД продовжується стільки скільки триває клінічна та мікробіологічна ефективність препарату що має медичне підтвердження. Кларитроміцин можна застосовувати у комплексі з іншими антимікобактеріальними засобами.

Ерадикація H. pylori у пацієнтів із виразкою дванадцятипалої кишки (дорослі).

Потрійна терапія (7&ndash 10 днів)

Кларитроміцин (500 мг) два рази на день слід застосовувати разом з амоксициліном 1000 мг два рази на день та омепразолом 20 мг на день упродовж 7&ndash 10 днів.

Потрійна терапія (10 днів)

Кларитроміцин (500 мг) два рази на день ланзопразол 30 мг два рази на день та амоксицилін

1000 мг два рази на день упродовж 10 днів.

Подвійна терапія (14 днів)

Кларитроміцин (500 мг) три рази на день разом з омепразолом 40 мг один раз на день внутрішньо упродовж 14 днів далі омепразол 20 мг або 40 мг один раз на день внутрішньо упродовж наступних 14 днів.

Подвійна терапія (14 днів)

Кларитроміцин (500 мг) три рази на день разом з ланзопразолом 60 мг один раз на день внутрішньо упродовж 14 днів. Може потребуватися подальше пригнічення секреції соляної кислоти для зменшення проявів виразки.

Кларитроміцин також застосовували у таких терапевтичних схемах:

кларитроміцин + тинідазол та омепразол або ланзопразол

кларитроміцин + метронідазол та омепразол або ланзопразол

кларитроміцин + тетрациклін вісмуту субсаліцилат та ранітидин

кларитроміцин + амоксицилін та ланзопразол

кларитроміцин + ранітидин вісмуту цитрат.

Застосування особам літнього віку: як для дорослих.

Застосування пацієнтам із нирковою недостатністю: для пацієнтів із тяжкою нирковою    недостатністю (кліренс креатиніну < 30 мл/хв) дозу слід зменшити вполовину наприклад 250 мг один раз на день або 250 мг (1 таблетка у відповідному дозуванні) два рази на день при більш тяжких інфекціях. У таких пацієнтів тривалість лікування не повинна перевищувати 14 днів.

Побічні реакції.

Найчастішими та найпоширенішими побічними реакціями при лікуванні кларитроміцином дорослих та дітей є біль у животі діарея нудота блювання та спотворення смаку. Ці побічні реакції зазвичай незначно виражені та узгоджуються із відомим профілем безпеки макролідних антибіотиків. Не було виявлено суттєвої різниці у частоті цих побічних реакцій між групами пацієнтів у яких були наявні або відсутні мікобактеріальні інфекції.

Побічні реакції що можливо пов&rsquo язані з кларитроміцином розподілені за системами органів та зазначені нижче.

Інфекції і інвазії: целюліт¹ кандидоз ротової порожнини гастроентерит² інфекція³ вагінальна інфекція псевдомембранозний коліт бешихове запалення еритразма.

Порушення з боку крові і лімфатичної системи: лейкопенія нейтропенія⁴ тромбоцитемія³ еозинофілія⁴ агранулоцитоз тромбоцитопенія.

Порушення з боку імунної системи: анафілактоїдні реакції¹ гіперчутливість анафілактичні реакції.

Порушення з боку метаболізму і живлення: анорексія зниження апетиту гіпоглікемія.

Порушення з боку психіки: безсоння тривожність нервозність³ скрикування³ психози сплутаність свідомості деперсоналізація депресія дезорієнтація галюцинації кошмарні сновидіння манія.

Порушення з боку центральної нервової системи: диcгевзія (порушення смакової чутливості) головний біль спотворення смаку втрата свідомості¹ дискінезія¹ запаморочення сонливість тремор судоми агевзія (втрата смакової чутливості) паросмія аносмія парестезія.

Порушення з боку органів слуху і лабіринту: запаморочення погіршення слуху дзвін у вухах втрата слуху.

Кардіальні порушення: зупинка серця¹ фібриляція передсердь¹ подовження інтервалу QT екстрасистоли¹ відчуття серцебиття піруетна шлуночкова тахікардія (torsades de pointes) шлуночкова тахікардія.

Судинні порушення: вазодилатація¹ крововилив.

Порушення з боку дихальної системи органів грудної клітки та середостіння: астма¹ носова кровотеча² емболія судин легенів¹.

Порушення з боку травної системи: діарея блювання диспепсія нудота біль у животі езофагіт¹ гастроезофагеальне рефлюксне захворювання² гастрит прокталгія² стоматит глосит здуття живота⁴ запор сухість у роті відрижка метеоризм гострий панкреатит зміна кольору язика зміна кольору зубів.

Порушення гепатобіліарної системи: відхилення від норми функціональних тестів печінки холестаз⁴ гепатит⁴ підвищення рівня АЛТ АСТ ГГТ⁴ печінкова недостатність холестатична жовтяниця гепатоцелюлярна жовтяниця.

Порушення з боку шкіри і підшкірної клітковини: висипання гіпергідроз бульозний дерматит¹ свербіж кропив' янка макуло-папульозний висип³ синдром Стівенса &ndash Джонсона токсичний епідермальний некроліз медикаментозна шкірна реакція що супроводжується еозинофілією та системними проявами (DRESS) акне хвороба Шенлейна &ndash Геноха.

Порушення з боку опорно-рухової системи та сполучної тканини: м&rsquo язові спазми³ скелетно-м&rsquo язова ригідність¹ міалгія² рабдоміоліз² (у деяких повідомленнях щодо виникнення рабдоміолізу зазначалося що кларитроміцин застосовували сумісно з іншими лікарськими засобами про які відомо що вони асоціюються із рабдоміолізом (такі як статини фібрати колхіцин або алопуринол)) міопатія.

Порушення з боку нирок і сечовидільної системи: підвищення креатиніну крові¹ підвищення сечовини крові¹ ниркова недостатність інтерстиціальний нефрит.

Загальні порушення та реакції у місці введення: флебіт у місці введення¹ біль запалення у місці введення¹ нездужання⁴ лихоманка³ астенія біль у грудях⁴ озноб⁴ стомленість⁴.

Лабораторні дослідження: зміна співвідношення альбумін&ndash глобулін¹ підвищення рівня лужної фосфатази в крові⁴ підвищення рівня лактатдегідрогенази в крові⁴ підвищення міжнародного нормалізованого співвідношення збільшення протромбінового часу зміна кольору сечі.

^{1 2 3 4}Про ці побічні реакції повідомлялося тільки при застосуванні препарату у формі: 1 &ndash порошка ліофілізованого для приготування розчину для інфузій 2 &ndash таблеток пролонгованої дії 3 &ndash суспензії 4 &ndash таблеток негайного вивільнення.

Повідомлялося про парестезію артралгію ангіоневротичний набряк.

Дуже рідко повідомлялося про увеїт переважно  у пацієнтів що одночасно приймали рифабутин. Більшість реакцій були оборотними.

Повідомлялося про розвиток колхіцинової токсичності (у тому числі з летальним наслідком) при сумісному застосуванні кларитроміцину і колхіцину особливо у пацієнтів літнього віку у тому числі на тлі ниркової недостатності.

Очікується що частота тип та тяжкість побічних реакцій у дітей будуть такими ж як і у дорослих.

Пацієнти з порушенням імунної системи.

У хворих на СНІД та інших пацієнтів з порушенням імунної системи які застосовували високі дози кларитроміцину довше ніж рекомендовано для лікування мікобактеріальних інфекцій не завжди можна відрізнити побічні реакції пов&rsquo язані із застосуванням препарату та симптоми основного або супутніх захворювань.

У дорослих хворих які отримували кларитроміцин у добовій дозі 1000 мг найчастішими побічними ефектами були нудота блювання спотворення смаку біль у животі діарея висипання здуття живота головний біль запор порушення слуху підвищення вмісту АЛТ та АСТ. Нечасто виникали диспное безсоння та сухість у роті. У 2&ndash 3 % пацієнтів спостерігалося значне підвищення рівнів АЛТ та АСТ і значне зниження кількості лейкоцитів та тромбоцитів у крові. У декількох пацієнтів спостерігалося підвищення вмісту сечовини крові.

Передозування.

Повідомлення вказують на те що передозування кларитроміцину може спричинити появу симптомів з боку травного тракту нудоту блювання діарею або посилення проявів інших побічних реакцій. У одного пацієнта з біполярним психозом в анамнезі який прийняв 8 г кларитроміцину розвинулися порушення ментального статусу параноїдальна поведінка гіпокаліємія і гіпоксемія.

Лікування: промивання шлунка і симптоматична терапія. Як і у випадку з іншими макролідами малоймовірно щоб гемодіаліз або перитонеальний діаліз істотно змінювали рівень кларитроміцину в сироватці крові.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Безпека застосування кларитроміцину у період вагітності або годування груддю не встановлена. Не слід застосовувати препарат у період вагітності або годування груддю за винятком випадків коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода або дитини.

Кларитроміцин проникає у грудне молоко.

Діти.

Застосування таблеток кларитроміцину дітям віком до 12 років не вивчалося.

Особливості застосування.

Кларитроміцин не слід призначати вагітним жінкам без ретельної оцінки співвідношення користь/ризик особливо у І триместрі вагітності.

Тривале або повторне застосування антибіотиків може спричиняти надмірний ріст нечутливих бактерій і грибів. При виникненні суперінфекції слід припинити застосування кларитроміцину і почати відповідну терапію.

З обережністю слід застосовувати препарат пацієнтам із тяжкою нирковою недостатністю.

Під час застосування кларитроміцину повідомлялося про порушення функції печінки включаючи підвищений рівень печінкових ферментів і про гепатоцелюлярний та/або холестатичний гепатит з жовтяницею або без неї. Це порушення функції печінки може бути тяжкого ступеня та зазвичай воно оборотне. В деяких випадках повідомлялося про печінкову недостатність з летальним наслідком яка в основному була асоційована з серйозними основними хворобами та/або супутнім медикаментозним лікуванням. Необхідно негайно припинити застосування кларитроміцину при виникненні таких проявів та симптомів гепатиту як анорексія жовтяниця потемніння сечі свербіж або біль у ділянці живота.

Про розвиток діареї від легкого ступеня тяжкості до псевдомембранозного коліту з летальним наслідком спричиненого Clostridium difficile (CDAD) повідомлялося при застосуванні практично всіх антибактеріальних препаратів у тому числі кларитроміцину. Слід завжди пам' ятати про можливість розвитку діареї спричиненої Clostridium difficile у всіх пацієнтів з діареєю після застосування антибіотиків. Крім того необхідно ретельно зібрати анамнез оскільки про розвиток діареї спричиненої Clostridium difficile повідомлялося навіть через 2 місяці після застосування антибактеріальних препаратів.

Повідомлялося про посилення симптомів myasthenia gravis у пацієнтів які застосовували кларитроміцин.

Препарат виводиться через печінку і нирками. Слід бути обережним при застосуванні препарату пацієнтам із порушенням функції печінки із середнім або тяжким ступенем порушення функції нирок.

Повідомлялося про розвиток колхіцинової токсичності (у тому числі з летальним наслідком) при сумісному застосуванні кларитроміцину і колхіцину особливо у пацієнтів літнього віку у тому числі на тлі ниркової недостатності. Якщо одночасне застосування колхіцину і кларитроміцину є необхідним потрібно спостерігати за станом пацієнтів для виявлення можливих клінічних симптомів токсичності колхіцину. Дозу колхіцину необхідно знизити для всіх пацієнтів що отримують одночасно колхіцин і кларитроміцин. Сумісне застосування кларитроміцину з колхіцином пацієнтам з нирковою або печінковою недостатністю протипоказане (див. « Протипоказання» ).

З обережністю слід застосовувати одночасно кларитроміцин та триазолбензодіазепіни наприклад триазолам внутрішньовенний мідазолам (див. « Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» ).

Через ризик подовження інтервалу QT слід з обережністю застосовувати кларитроміцин пацієнтам з ішемічною хворобою серця тяжкою серцевою недостатністю гіпомагніємією брадикардією

  (< 50 уд./хв) або при сумісному застосуванні з іншими препаратами що асоціюються з подовженням інтервалу QT (див. « Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» ). Кларитроміцин не можна застосовувати пацієнтам із вродженим чи наявним в анамнезі подовженням інтервалу QT або зі шлуночковою серцевою аритмією в анамнезі (див. « Протипоказання» ).

Пневмонія

Оскільки можливе існування резистентності Streptococcus pneumoniae до макролідів важливо проводити тест на чутливість при призначенні кларитроміцину для лікування негоспітальної пневмонії. У випадку госпітальної пневмонії кларитроміцин потрібно застосовувати у комбінації з іншими відповідними антибіотиками.

Інфекції шкіри та м&rsquo яких тканин від легкого до помірного ступеня тяжкості

Ці інфекції найчастіше спричинені мікроорганізмами Staphylococcus aureus та Streptococcus pyogenes які можуть бути резистентним до макролідів. Тому важливо проводити тест на чутливість. У випадках коли неможливо застосувати бета-лактамні антибіотики (наприклад алергія) як препарати першого вибору можуть застосовуватися інші антибіотики наприклад кліндаміцин. На цей час макроліди відіграють роль тільки у лікуванні деяких інфекцій шкіри та м&rsquo яких тканин (наприклад інфекції спричинені Corynebacterium minutissimum (еритразма) acne vulgaris бешихове запалення) та у ситуаціях коли не можна застосовувати лікування пеніцилінами.

У випадку розвитку тяжких гострих реакцій гіперчутливості таких як анафілаксія синдром Стівенса &ndash Джонсона токсичний епідермальний некроліз DRESS хвороба Шенлейна &ndash Геноха терапію кларитроміцином слід негайно припинити та одразу ж розпочати відповідне лікування.

Кларитроміцин потрібно застосовувати з обережністю при одночасному призначенні з індукторами ферменту цитохрому СYP3A4 (див. « Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» ).

Слід звернути увагу на можливість перехресної резистентності між кларитроміцином і іншими макролідами а також лінкоміцином і кліндаміцином.

Застосування будь-якої антимікробної терапії в т. ч. кларитроміцину для лікування інфекції H. pylori може призвести до виникнення мікробної резистентності. У невеликої кількості пацієнтів може розвинутися резистентність мікроорганізмів H. pylori до кларитроміцину.

Пероральні гіпоглікемічні засоби/ інсулін

Комбіноване застосування кларитроміцину та пероральних гіпоглікемічних засобів та/або інсуліну може спричиняти виражену гіпоглікемію. При сумісному застосуванні з гіпоглікемічними засобами такими як натеглінід піоглітазон репаглінід та розиглітазон кларитроміцин може інгібувати ензим СYP3A що може спричинити гіпоглікемію. Рекомендований ретельний моніторинг рівня глюкози.

Пероральні антикоагулянти

При сумісному застосуванні кларитроміцину з варфарином існує ризик виникнення серйозної  кровотечі значного підвищення показника МНС (міжнародне нормалізоване співвідношення) та протромбінового часу. Доки пацієнти отпримують одночасно кларитроміцин та пероральні антикоагулянти потрібно часто контролювати показник МНС та протромбіновий час.

Інгібітори Гмг-КоА-редуктази (статини)

Комбіноване застосування кларитроміцину з ловастатином або симвастатином протипоказане (див. « Протипоказання» ) оскільки ці статини значною мірою метаболізуються CYP3A4 і одночасне застосування із кларитроміцином підвищує їх концентрацію у плазмі крові що своєю чергою підвищує ризик виникнення міопатії включаючи рабдоміоліз. Повідомлялося про розвиток рабдоміолізу у пацієнтів при сумісному застосуванні кларитроміцину та цих статинів. Якщо лікування кларитроміцином неможливо уникнути терапію ловастатином або симвастатином необхідно припинити під час курсу лікування.

Слід з обережністю призначати кларитроміцин одночасно зі статинами. В ситуаціях коли одночасного застосування кларитроміцину зі статинами уникнути неможливо рекомендується призначати найменшу  ефективну дозу статину. Можливе застосування статину який не залежить від метаболізму CYP3A (наприклад флувастатину).

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Дані про вплив відсутні. Однак перед керуванням автотранспортом та іншими механізмами необхідно прийняти до уваги можливість виникнення побічних реакцій з боку нервової системи таких як судоми запаморочення вертиго галюцинації сплутаність свідомості дезорієнтація.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Кларитроміцин не взаємодіє з пероральними контрацептивами.

Застосування нижчезазначених препаратів суворо протипоказано через можливий розвиток тяжких наслідків взаємодії.

Цизаприд пімозид астемізол терфенадин

Підвищення рівнів цизаприду пімозиду й терфенадину в сироватці крові спостерігалося при їх супутньому застосуванні з кларитроміцином що може спричинити подовження інтервалу QT і появу аритмій у тому числі шлуночкової тахікардії фібриляції шлуночків і torsade de pointes. Подібні ефекти відмічалися і при сумісному застосуванні астемізолу та інших макролідів.

Алкалоїди ріжків

Постмаркетингові повідомлення свідчать що одночасне застосування кларитроміцину й ерготаміну або дигідроерготаміну асоціювалося з появою ознак гострого ерготизму що характеризувалося вазоспазмом та ішемією кінціво інших органів та тканин включаючи центральну нервову систему. Одночасне призначення кларитроміцину та алкалоїдів ріжків протипоказане (див. « Протипоказання» ).

Вплив інших лікарських засобів на фармакокінетику кларитроміцину.

Лікарські засоби що є індукторами CYP3A (наприклад рифампіцин фенітоїн карбамазепін фенобарбітал препарати звіробою) можуть індукувати метаболізм кларитроміцину. Це може призвести до субтерапевтичних рівнів кларитроміцину та зниження його ефективності. Крім того може бути необхідним моніторинг плазмових рівнів індуктора CYP3A які можуть бути підвищені через інгібування CYP3A кларитроміцином (див. також інструкцію для медичного застосування відповідного індуктора CYP3A4). Одночасне застосування рифабутину і кларитроміцину призводило до підвищення рівнів рифабутину та зниження рівнів кларитроміцину в сироватці крові з одночасним підвищенням ризику появи увеїту.

Вплив нижчезазначених лікарських засобів на концентрацію кларитроміцину в крові відомий або припускається тому може потребувати зміна дози або застосування альтернативної терапії.

Ефавіренц невірапін рифампіцин рифабутин і рифапентин

Потужні індуктори ферментів цитохрому Р450 такі як ефавіренц невірапін рифампіцин рифабутин і рифапентин можуть прискорювати метаболізм кларитроміцину зменшуючи його концентрацію в плазмі крові але збільшуючи концентрацію 14-ОН-кларитроміцину &ndash мікробіологічно активного метаболіту. Оскільки мікробіологічна активність кларитроміцину і 14 &ndash ОН-кларитроміцину різна відносно різних бактерій очікуваний терапевтичний ефект може бути не досягнутий через сумісне застосування кларитроміцину та індукторів ферментів цитохрому Р450.

Етравірин

Дія кларитроміцину послаблювалась етравірином однак концентрації активного метаболіту 14-ОН-кларитроміцину підвищувались. Оскільки 14-ОН-кларитроміцин має понижену активність проти Mycobacterium avium complex (MAC) загальна активність проти цього патогену може бути змінена. Тому для лікування МАС слід розглянути доцільність застосування альтернативних кларитроміцину лікарських засобів.

Флюконазол

Рівноважні концентрації активного метаболіту 14-ОН-кларитроміцину значно не змінювалися при сумісному застосуванні з флюконазолом. Зміна дози кларитроміцину не потрібна.

Ритонавір

Застосування ритонавіру й кларитроміцину призводило до значного пригнічення метаболізму кларитроміцину. C_max кларитроміцину підвищувалося на 31 % C_min &ndash на 182 % і AUC &ndash на 77 %. Відмічалося повне пригнічення утворення 14-ОН-кларитроміцину. Через велике терапевтичне вікно зменшення дози кларитроміцину для пацієнтів з нормальною функцією нирок не потрібне. Проте для пацієнтів з нирковою недостатністю необхідне коригування дози: для пацієнтів з CL_CR 30&ndash 60 мл/хв дозу кларитроміцину необхідно знизити на 50 %. Для пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (CL_CR < 30 мл/хв) дозу кларитроміцину необхідно знизити на 75 %. Дози кларитроміцину що перевищують 1 г/день не слід застосовувати разом з ритонавіром.

Таке ж коригування дози слід проводити для пацієнтів із погіршеною функцією нирок при застосуванні ритонавіру як фармакокінетичного підсилювача разом з іншими інгібіторами ВІЛ-протеази включаючи атазанавір і саквінавір.

Вплив кларитроміцину на фармакокінетику інших лікарських засобів.

Антиаритмічні засоби

Існують постмаркетингові повідомлення про розвиток піруетної шлуночкової тахікардії що виникла при одночасному застосуванні кларитроміцину з хінідином або дизопірамідом. Рекомендується проводити ЕКГ-моніторинг для своєчасного виявлення подовження інтервалу QT. Під час терапії кларитроміцином слід стежити за концентраціями цих препаратів в сироватці крові.

CYP3A-пов&rsquo язані взаємодії

Сумісне застосування кларитроміцину відомого як інгібітор ферменту CYP3A і препарату що головним чином метаболізується CYP3A може призвести до підвищення концентрації останнього в плазмі крові що своєю чергою може підсилити або подовжити його терапевтичний ефект і збільшити ризик виникнення побічних реакцій.

Слід бути обережними при застосуванні кларитроміцину пацієнтам які отримують терапію лікарськими засобами &ndash субстратами CYP3A особливо якщо CYP3A-субстрат має вузький терапевтичний діапазон (наприклад карбамазепін) і/або екстенсивно метаболізується цим ензимом.

Може знадобитися зміна дози і якщо можливо ретельний моніторинг сироваткових концентрацій лікарського засобу що метаболізується CYP3A для пацієнтів які одночасно застосовують кларитроміцин.

Відомо (або припускається) що нижчеперераховані лікарські препарати або групи препаратів метаболізуються одним і тим же ізоферментом CYP3A: альпразолам астемізол карбамазепін цилостазол цизаприд циклоспорин дизопірамід алкалоїди ріжків ловастатин метилпреднізолон мідазолам омепразол пероральні антикоагулянти (наприклад варфарин) пімозид хінідин рифабутин силденафіл симвастатин такролімус терфенадин триазолам і вінбластин але цей список не є повним. Подібний механізм взаємодії відмічений при застосуванні фенітоїну теофіліну і вальпроату що метаболізуються іншим ізоферментом системи цитохрому Р450.

Омепразол

Застосування кларитроміцину в комбінації з омепразолом у дорослих здорових добровольців призводило до підвищення рівноважних концентрацій омепразолу. При застосуванні тільки омепразолу середнє значення рН шлункового соку при вимірюванні протягом 24 годин становило 5 2 при сумісному застосуванні омепразолу з кларитроміцином &ndash 5 7.

Сильденафіл тадалафіл і варденафіл

Існує ймовірність збільшення плазмових концентрацій інгібіторів фосфодіестерази (сильденафілу тадалафілу і варденафілу) при їх сумісному застосуванні з кларитроміцином що може потребувати зменшення дози інгібіторів фосфодіестерази.

Теофілін карбамазепін

Результати клінічних досліджень показали що існує незначне але статистично значуще збільшення концентрації теофіліну або карбамазепіну в плазмі крові при їх одночасному застосуванні з кларитроміцином.

Толтеродин

Толтеродин головним чином метаболізується 2D6-ізоформою цитохрому Р450 (CYP2D6). Однак у популяції пацієнтів без CYP2D6 метаболізм відбувається через CYP3A. У цій популяції пригнічення CYP3A призводить до значного підвищення плазмових концентрацій толтеродину. У таких пацієнтів зниження дози толтеродину може бути необхідним при його застосуванні з інгібіторами CYP3A такими як кларитроміцин.

Триазолбензодіазепіни (наприклад альпразолам мідазолам триазолам)

Слід уникати комбінованого застосування перорального мідазоламу і кларитроміцину. При внутрішньовенному застосуванні мідазоламу з кларитроміцином слід проводити ретельний моніторинг стану пацієнта для своєчасного коригування дози.

Слід дотримуватися таких самих запобіжних заходів при застосуванні інших бензодіазепінів які метаболізуються CYP3A включаючи триазолам і альпразолам. Для бензодіазепінів елімінація яких не залежить від CYP3A (темазепам нітразепам лоразепам) розвиток клінічно значущої взаємодії з кларитроміцином малоймовірний.

Є постмаркетингові повідомлення про лікарську взаємодію і розвиток побічних явищ з боку центральної нервової системи (такі як сонливість і сплутаність свідомості) при сумісному застосуванні кларитроміцину і триазоламу. Слід спостерігати за пацієнтом враховуючи можливе збільшення фармакологічних ефектів з боку ЦНС.

Інші види взаємодій

Колхіцин

Колхіцин є субстратом CYP3A і P-глікопротеїну (Pgp). Відомо що кларитроміцин та інші макроліди здатні пригнічувати CYP3A і Pgp. При одночасному застосуванні кларитроміцину і колхіцину пригнічення Pgp і CYP3A кларитроміцином може призвести до підвищення експозиції колхіцину. Необхідно спостерігати за станом пацієнтів для виявлення клінічних симптомів токсичності колхіцину. Дозу колхіцину необхідно знизити при одночасному застосуванні з кларитроміцином для пацієнтів із нормальною нирковою та печінковою функцією. Сумісне застосування кларитроміцину з колхіцином пацієнтам з нирковою або печінковою недостатністю протипоказане (див. « Протипоказання» « Особливості застосування» ).

Дигоксин

Дигоксин вважається субстратом P-глікопротеїну (Pgp). Відомо що кларитроміцин здатен пригнічувати Pgp. При одночасному застосуванні пригнічення Pgp може призвести до підвищення експозиції дигоксину. Під час постмаркетингового спостереження повідомлялося про підвищення концентрації дигоксину в сироватці крові пацієнтів які застосовували кларитроміцин разом з дигоксином. У деяких пацієнтів розвинулися ознаки дигіталісної токсичності у тому числі потенційно летальні аритмії. Слід ретельно контролювати концентрації дигоксину в сироватці крові пацієнтів при його застосуванні з кларитроміцином.

Зидовудин

Одночасне застосування таблеток кларитроміцину негайного вивільнення і зидовудину у ВіЛ-інфікованих пацієнтів може спричиняти зниження рівноважних концентрацій зидовудину в сироватці крові. Оскільки кларитроміцин здатен перешкоджати абсорбції перорального зидовудину при одночасному прийомі слід дотримуватися 4-годинного інтервалу між прийомами кларитроміцину і зидовудину. Про таку взаємодію при застосуванні суспензії кларитроміцину та зидовудину або дидеоксиназину у дітей не повідомлялося.

Фенітоїн та вальпроат

Були спонтанні або опубліковані повідомлення про взаємодію інгібіторів CYP3A включаючи кларитроміцин з лікарськими засобами які не вважаються такими що метаболізуються CYP3A (наприклад фенітоїн та вальпроат). Рекомендується визначення рівнів цих лікарських засобів у сироватці крові при одночасному призначенні їх з кларитроміцином. Повідомлялося про підвищення їх рівнів у сироватці крові.

Атазанаві