Касарк HD 32 мг/25 мг таблетки №30

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

КАСАРК^Ò HD

  (CASARK HD)

Склад:

діючі речовини: candesartan cilexetil hydrochlortiazide

1 таблетка містить кандесартану цилексетилу в перерахуванні на 100 % речовину 32 мг та гідрохлортіазиду в перерахуванні на 100 % речовину 25 мг

допоміжні речовини: лактоза моногідрат крохмаль кукурудзяний повідон кальцію кармелоза (кальцію карбоксиметилцелюлоза) магнію стеарат заліза оксид червоний (Е 172).

Лікарська форма. Таблетки.

Фармакотерапевтична група. Комбіновані препарати інгібіторів ангіотензину ІІ.                           

Код АТС С09D А06.

Клінічні характеристики.

Показання. Есенціальна гіпертензія у випадках коли монотерапія кандесартану цилексетилом або гідрохлортіазидом є недостатньою.

Протипоказання. Гіперчутливість до діючих речовин або до будь-якої з допоміжних речовин препарату. Тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну < 30 мл/хв/1 73 м² площі поверхні тіла (ППТ)) тяжка печінкова недостатність та/або застій жовчі (холестаз) стійка гіпокаліємія або гіперкальціємія подагра.

Спосіб застосування та дози.

Дозування.

Рекомендована початкова та звичайна підтримуюча доза кандесартану цилексетилу становить 16 мг один раз на добу.

Якщо достатній контроль артеріального тиску (АТ) не досягається через 4 тижні лікування дозою 16 мг один раз на добу   то дозу можна підвищити до 32 мг один раз на добу.

Рекомендована початкова та звичайна підтримуюча доза гідрохлортіазиду становить 12 5 мг один раз на добу. Якщо достатній контроль АТ не досягається через 4 тижні лікування дозою 12 5 мг один раз на добу то дозу можна підвищити до 25 мг один раз на добу.

Терапію слід коригувати відповідно до реакції АТ. Максимальний антигіпертензивний ефект досягається впродовж 4 тижнів від початку лікування.

Перед переведенням пацієнта на Касарк^Ò HD дозу кандесартану цилексетилу слід титрувати з урахуванням АТ.

При клінічній доцільності можна розглядати прямий перехід з монопрепаратів на комбінований препарат Касарк^Ò HD.

Якщо достатній контроль АТ не досягається при застосуванні Касарку^Ò HD в дозуванні 32/25 мг один раз на добу слід розглянути доцільність альтернативних методів лікування.

Застосування.

Касарк^Ò HD слід приймати 1 раз на добу разом з їжею або без неї.

Пацієнти літнього віку.

Коригування початкової дози у пацієнтів літнього віку не потрібне.

Пацієнти зі зменшенням внутрішньосудинного об&rsquo єму циркулюючої крові (ОЦК).

Для пацієнтів у яких існує ризик артеріальної гіпотензії наприклад для пацієнтів з можливим зменшенням об&rsquo єму циркулюючої крові слід розглядати початкову дозу кандесартану цилексетилу 4 мг. Таким пацієнтам не рекомендується призначення комбінованого препарату у дозі 16/12 5 мг або 32/25 мг. Таким пацієнтам призначають монопрепарат кандесартану цилексетил (Касарк^Ò ) у дозі 4 або 8 мг залежно від ступеня тяжкості та переносимості з додаванням відповідної дози гідрохлортіазиду за необхідності.

Пацієнти з нирковою недостатністю.

У даної категорії пацієнтів бажано застосовувати петльові діуретики а не тіазидні діуретики. Касарк^Ò HD не слід застосовувати для лікування пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну < 30 мл/хв/1 73 м² ППТ). Рекомендується титрування дози кандесартану цилексетилу для пацієнтів з нирковою недостатністю кліренс креатиніну у яких становить  &ge   30 мл/хв/1 73 м² ППТ до початку  лікування Касарком^Ò HD (для пацієнтів з нирковою недостатністю від легкого до помірного ступеня тяжкості рекомендована початкова доза кандесартану цилексетилу становить 4 мг).

Пацієнти з печінковою недостатністю.

Рекомендується титрування дози кандесартану цилексетилу для пацієнтів з печінковою недостатністю від легкого до помірного ступеня тяжкості до початку лікування Касарком^Ò HD (рекомендована початкова доза кандесартану цилексетилу для таких пацієнтів становить 2 мг). Дозу можна коригувати з урахуванням АТ. Касарк^Ò HD не слід застосовувати для лікування пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю та/або холестазом.

Побічні реакції.

Побічні реакції при прийомі кандесартану цилексетилу/гідрохлортіазиду легкі та тимчасові.

Кандесартану цилексетил/гідрохлортіазид.

Можливі нижчезазначені поширені (> 1/100) побічні реакції:

з боку нервової системи: запаморочення/вертиго.

Кандесартану цилексетил.

Дуже рідко (< 1/10000) можливі побічні реакції:

з боку крові та лімфатичної системи: лейкопенія нейтропенія та агранулоцитоз

метаболічні порушення: гіперкаліємія гіпонатріємія

з боку нервової системи: запаморочення головний біль

з боку травного тракту: нудота

гепатобіліарні порушення: підвищення рівнів ферментів печінки порушення функції печінки або гепатит

з боку шкіри та підшкірної клітковини: ангіоневротичний набряк висипання кропив&rsquo янка свербіж

з боку кістково-м&rsquo язової системи: біль у спині артралгія міалгія

з боку нирок та сечовивідних шляхів: порушення функції нирок включаючи ниркову недостатність у схильних до цього пацієнтів.

Гідрохлортіазид.

При монотерапії гідрохлортіазидом дози якого як правило становлять 25 мг або більше можуть відмічатися нижчезазначені побічні реакції. Частота побічних реакцій така: поширені (> 1/100) непоширені (> 1/1000 та < 1/100) та рідко поширені (< 1/1000):

з боку крові та лімфатичної системи: рідко поширені &ndash лейкопенія нейтропенія/агранулоцитоз тромбоцитопенія апластична анемія пригнічення кісткового мозку гемолітична анемія

з боку імунної системи: рідко поширені &ndash анафілактичні реакції

метаболічні порушення: поширені &ndash гіперглікемія гіперурикемія порушення електролітного балансу (включаючи гіпонатріємію та гіпокаліємію)

психічні порушення: рідко поширені &ndash порушення сну депресія неспокій

з боку нервової системи: поширені &ndash запаморочення вертиго рідко поширені &ndash парестезія

з боку органів зору: рідко поширені &ndash тимчасова розпливчатість зображення

з боку серцево-судинної системи: непоширені &ndash   постуральна гіпотензія рідко поширені &ndash серцева аритмія некротизуючий ангіїт (васкуліт шкірний васкуліт)

з боку дихальної системи: рідко поширені &ndash порушення зовнішнього дихання (включаючи пневмоніт та набряк легенів)

з боку травного тракту: непоширені &ndash анорексія втрата апетиту подразнення слизової оболонки шлунка діарея запор рідко поширені &ndash панкреатит

гепатобіліарні порушення: рідко поширені &ndash жовтяниця (внутрішньопечінкова холестатична жовтяниця)

з боку шкіри та підшкірної клітковини: непоширені &ndash висипання кропив&rsquo янка реакції фотосенсибілізації рідко поширені &ndash токсичний епідермальний некроліз шкірні реакції подібні до системного червоного вовчака реактивація шкірної форми системного червоного вовчака

з боку кістково-м&rsquo язової системи: рідко поширені &ndash м&rsquo язовий спазм

з боку нирок та сечовивідних шляхів: поширені &ndash глюкозурія рідко поширені &ndash ниркова дисфункція та інтерстиціальний нефрит

загальні порушення: поширені &ndash слабкість рідко поширені &ndash гарячка

зміни лабораторних показників: поширені &ndash підвищення рівнів холестерину та тригліцеридів непоширені &ndash підвищення рівнів азоту сечовини крові та креатиніну сироватки є дані про випадки підвищення рівнів сечової кислоти глюкози та АЛТ у сироватці незначного зниження рівня гемоглобіну та підвищення АСТ підвищення рівня креатиніну сечовини або калію та зниження рівня натрію.

Передозування.

Симптоми. До основних проявів передозування кандесартану цилексетилу можна віднести симптоматичну гіпотензію та запаморочення.

Основним проявом передозування гідрохлортіазиду є гостра втрата рідини та електролітів. Можуть також спостерігатися такі симптоми як запаморочення артеріальна гіпотензія спрага тахікардія шлуночкова аритмія седація/втрата свідомості та м&rsquo язові судоми.

Лікування. Специфічної інформації щодо лікування передозування препарату немає. Проте у випадку передозування пропонуються такі заходи. Необхідно викликати блювання або провести шлунковий лаваж. При виникненні симптоматичної артеріальної гіпотензії слід розпочати симптоматичне лікування та відстеження життєво важливих функцій. Пацієнта слід покласти на спину підняти йому нижні кінцівки. Якщо цього недостатньо слід збільшити об&rsquo єм плазми крові шляхом інфузії наприклад ізотонічного сольового розчину. При необхідності слід перевірити та відкоригувати електролітний та кислотний баланс сироватки. Якщо вищезазначених заходів недостатньо можна застосовувати симптоматичні лікарські засоби.

Кандесартан не видаляється за допомогою гемодіалізу. Невідомо якою мірою видаляється гідрохлортіазид за допомогою гемодіалізу.

Застосування у період вагітності або годування груддю. Касарк^Ò HD протипоказаний у період вагітності. Якщо вагітність виявлена під час лікування препаратом терапію слід припинити. На сьогодні невідомо чи проникає кандесартану цилексетил у грудне молоко. У зв&rsquo язку з можливим небажаним впливом на грудних дітей Касарк^Ò HD не слід застосовувати у період годування груддю.

Діти. Безпека та ефективність застосування препарату Касарк^Ò HD дітям не встановлені тому його не призначають цій віковій категорії пацієнтів.

Особливості застосування.

Ниркова недостатність.

Цій категорії пацієнтів бажано застосовувати петльові діуретики а не тіазиди. При застосуванні препарату Касарк^Ò HD пацієнтам з нирковою недостатністю рекомендується періодичний моніторинг рівня калію креатиніну та сечової кислоти в сироватці крові.

Трансплантація нирки.

Немає досвіду застосування препарату Касарк^Ò HD пацієнтам які нещодавно перенесли трансплантацію нирки.

Стеноз ниркової артерії.

Інші лікарські засоби що впливають на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему наприклад інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) можуть підвищувати рівень сечовини крові та креатиніну сироватки у пацієнтів з білатеральним або монолатеральним стенозом ниркової артерії. Подібний ефект можна очікувати при застосуванні антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ.

Зменшення ОЦК.

У пацієнтів зі зменшенням ОЦК та/або гіпонатріємією може виникнути симптоматична гіпотензія як і при застосуванні інших засобів що впливають на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему. Тому не рекомендується застосовувати Касарк^Ò HD поки ОЦК не буде скоригований.

Анестезія та хірургічні втручання.

У пацієнтів які одержують лікування антагоністами рецепторів ангіотензину ІІ артеріальна  гіпотензія може розвинутися під час анестезії та хірургічних втручань через блокаду ренін-ангіотензин-альдостеронової системи. У поодиноких випадках артеріальна гіпотензія може бути настільки тяжкою що може виникнути потреба застосування внутрішньовенних рідин та/або вазопресорів.

Печінкова недостатність.

Тіазиди слід з обережністю застосовувати пацієнтам з печінковою недостатністю або з прогресуючими захворюваннями печінки оскільки незначні зміни водно-електролітного балансу можуть спровокувати печінкову кому. Клінічного досвіду застосування препарату Касарк^Ò HD пацієнтам з печінковою недостатністю немає.

Стеноз аорти або мітрального  клапана обструктивна гіпертрофічна кардіоміопатія.

Як і при застосуванні інших судинорозширювальних засобів особливої обережності необхідно дотримуватися при лікуванні пацієнтів з гемодинамічно значущим стенозом аорти або мітрального клапана або обструктивною гіпертрофічною кардіоміопатією.

Первинний гіперальдостеронізм.

Пацієнти з первинним гіперальдостеронізмом зазвичай не реагують на антигіпертензивні лікарські засоби що діють шляхом інгібування ренін-ангіотензин-альдостеронової системи. Тому застосування препарату таким пацієнтам не рекомендується.

Порушення електролітного балансу.

Як і у будь-яких пацієнтів які одержують терапію діуретиками через відповідні інтервали часу слід проводити періодичне визначення електролітів сироватки крові.

Тіазиди включаючи гідрохлортіазид можуть спричинити порушення водного або електролітного балансу (гіперкальціємію гіпокаліємію гіпонатріємію гіпомагніємію та гіпохлоремічний алкалоз).

Тіазидні діуретики можуть знижувати виведення кальцію із сечею та спричиняти минуще та незначне підвищення концентрації кальцію у сироватці.

Помітна гіперкальціємія може бути ознакою прихованого гіперпаратиреозу. До проведення перевірки функції паращитовидної залози застосування тіазидів слід припинити.

Гідрохлортіазид дозозалежно посилює виведення калію із сечею що може призвести до гіпокаліємії. Цей ефект гідрохлортіазиду менш виражений при застосуванні його комбінації з кандесартану цилексетилом. Ризик гіпокаліємії може бути підвищений у пацієнтів з цирозом печінки з посиленим діурезом з недостатнім пероральним прийомом електролітів та у пацієнтів які одержують супутню терапію кортикостероїдами або адренокортикотропним гормоном.

Спираючись на досвід застосування інших лікарських засобів що впливають на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему супутнє застосування Касарку^Ò HD та калійзберігаючих діуретиків калієвих добавок чи сольових замінників або інших засобів що можуть підвищити рівень калію в сироватці (наприклад гепарину) може призвести до підвищення рівня калію в сироватці крові.

Лікування інгібіторами АПФ або антагоністами рецепторів ангіотензину ІІ може спричинити гіперкаліємію особливо при наявності серцевої недостатності та/або ниркової недостатності.

Тіазиди підвищують виведення магнію із сечею що може призвести до гіпомагніємії.

Вплив на метаболізм та ендокринну систему.

Лікування тіазидними діуретиками може порушити переносимість глюкози. Може знадобитися коригування дозування протидіабетичних засобів включаючи інсулін. Під час терапії тіазидами може проявитися латентний цукровий діабет. З терапією тіазидними діуретиками асоціювалося підвищення рівнів холестерину та тригліцеридів. Проте у гідрохлортіазиду в дозі 12 5 мг побічні ефекти - мінімальні або відсутні. Тіазидні діуретики підвищують концентрацію сечової кислоти у сироватці та можуть спровокувати подагру у схильних до неї пацієнтів.

Загальні відомості.

У пацієнтів чий судинний тонус та функція нирок залежать переважно від активності ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (наприклад пацієнти з тяжкою застійною серцевою недостатністю або із захворюваннями нирок включаючи стеноз ниркової артерії) лікування іншими лікарськими засобами що впливають на цю систему асоціювалося з гострою артеріальною гіпотензією азотемією олігурією або зрідка гострою нирковою недостатністю. Можливість подібних ефектів не можна виключати при застосуванні антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ.

Як і у випадку з будь-якими іншими антигіпертензивними препаратами надмірне зниження АТ у пацієнтів з ішемічною кардіопатією або ішемічним цереброваскулярним захворюванням може призвести до інфаркту міокарда або інсульту.

Реакції гіперчутливості до гідрохлортіазиду можуть виникнути у пацієнтів з або без алергії чи бронхіальної астми в анамнезі проте більш імовірні у пацієнтів з такими захворюваннями.

Можливе загострення або активація системного червоного вовчака при застосуванні тіазидних діуретиків.

Препарат містить лактозу як допоміжну речовину тому його не слід приймати пацієнтам з рідкісними спадковими випадками непереносимості галактози лактазної недостатності Лаппа або мальабсорбції глюкози-галактози.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами. Вплив препарату на здатність керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами не вивчався проте враховуючи фармакодинамічні властивості кандесартану малоймовірно щоб він мав таку здатність. При керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами слід брати до уваги можливість виникнення артеріальної гіпотензії під час лікування Касарком^Ò HD яка може супроводжуватись запамороченням та підвищеною втомлюваністю.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.   Клінічно значущої лікарської взаємодії кандесартану зі сполуками які містять гідрохлортіазид варфарин дигоксин пероральні контрацептиви такі як етинілестрадіол/левоноргестрел глібенкламід та ніфедипін не виявлено.

Інші антигіпертензивні засоби можуть посилювати антигіпертензивний ефект  Касарку^Ò HD.

Можна очікувати що зменшення рівня калію що характерно для гідрохлортіазиду посилюється іншими лікарськими засобами що асоціюються із втратою калію та гіпокаліємією (наприклад іншими калійзберігаючими діуретиками послаблюючими засобами амфотерицином карбеноксолоном пеніциліном G натрію похідними саліцилової кислоти).

Досвід застосування інших лікарських засобів що впливають на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему припускає що супутнє застосування Касарку^Ò HD з калійзберігаючими діуретиками калієвими добавками замінниками солі що містять калій або іншими лікарськими засобами які можуть підвищити рівень калію (наприклад з гепарином) може призвести до підвищення рівня калію в сироватці крові.

Гіпокаліємія спричинена діуретиками та гіпомагніємія сприяють потенційним кардіотоксичним ефектам глікозидів дигіталісу та протиаритмічних засобів. При одночасному застосуванні Касарку^Ò HD з цими лікарськими засобами рекомендується проводити періодичний моніторинг рівня калію сироватки крові.

Можливе оборотне підвищення концентрації літію в сироватці крові та його токсичності під час одночасного застосування літію з інгібіторами АПФ або гідрохлортіазидом. Подібний ефект може виникнути з антагоністами рецепторів ангіотензину ІІ і тому при одночасному застосуванні рекомендується ретельний моніторинг рівня літію в сироватці крові.

Як і при застосуванні інгібіторів АПФ одночасне застосування антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ з нестероїдними протизапальними засобами може збільшити ризик розвитку ниркової недостатності включаючи гостру ниркову недостатність а також збільшення рівня калію сироватки особливо у пацієнтів з порушеннями функції нирок в анамнезі. Дану комбінацію слід застосовувати з обережністю особливо пацієнтам літнього віку.

Пацієнти повинні отримувати достатню кількість рідини а також слід враховувати необхідність моніторингу функції нирок після початку супутньої терапії та періодичного моніторингу згодом.

Нестероїдні протизапальні засоби зменшують діуретичний натрійуретичний та антигіпертензивний ефект гідрохлортіазиду.

Холестипол або холестирамін зменшують абсорбцію гідрохлортіазиду.

Гідрохлортіазид може потенціювати ефект неполяризуючих релаксантів скелетних м&rsquo язів (наприклад тубокурарину).

Тіазидні діуретики можуть підвищувати рівень кальцію сироватки через його знижене виведення. При призначенні кальцієвих добавок або вітаміну D необхідно стежити за рівнями кальцію в сироватці та відповідно коригувати дозу.

Тіазиди можуть посилювати гіперглікемічний ефект b-блокаторів та діазоксиду.

Антихолінергічні препарати (такі як атропін біпериден) можуть підвищувати біодоступність діуретиків тіазидного типу знижуючи моторику шлунково-кишкового тракту та швидкість спорожнення шлунка.

Тіазиди можуть підвищити ризик побічних ефектів спричинених амантадином.

Тіазиди можуть зменшувати ниркове виведення цитотоксичних препаратів (таких як циклофосфамід метотрексат) та потенціювати їхні мієлосупресивні ефекти.

Ризик гіпокальціємії може підвищитися при одночасному застосуванні стероїдів або адренокортикотропного гормону.

Одночасний прийом алкоголю барбітуратів або анестетиків може спричинити постуральну гіпотензію.

Лікування тіазидними діуретиками може погіршити переносимість глюкози. Може виникнути потреба в коригуванні дози протидіабетичних засобів включаючи інсулін.

Гідрохлортіазид може спричинити зниження реакції артерій на пресорні аміни (такі як адреналін) але цього недостатньо для виключення пресорного ефекту.

Гідрохлортіазид при одночасному застосуванні з йодованою рентгеноконтрастною речовиною в високих дозах може підвищувати ризик гострої ниркової недостатності.

Прийом їжі не впливає на біодоступність кандесартану.

Клінічно значущої взаємодії між гідрохлортіазидом та їжею немає.

  Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Ангіотензин ІІ є первинним вазоактивним гормоном ренін-ангіотензин-альдостеронової системи він відіграє роль у патофізіології артеріальної гіпертензії (АГ) серцевої недостатності та інших серцево-судинних порушень. Основні фізіологічні ефекти ангіотензину ІІ такі як звуження кровоносних судин стимуляція секреції альдостерону регуляція сольового та водного гомеостазу та стимуляція росту клітин опосередковані через рецептор типу 1 (АТ₁).

Кандесартан є антагоністом рецептора ангіотензину ІІ селективного для АТ₁-рецепторів з міцним зв&rsquo язуванням з рецептором та повільною дисоціацією з ним. Кандесартан не інгібує ангіотензинперетворюючий фермент (АПФ) що перетворює ангіотензин І на ангіотензин ІІ та руйнує брадикінін. Впливу на АПФ та потенціювання брадикініну або субстанції Р немає. При порівнянні кандесартану з інгібіторами АПФ розвиток кашлю рідше зустрічався у пацієнтів які отримували кандесартан.

Кандесартан не зв&rsquo язується з рецепторами інших гормонів та не блокує іонні канали які як відомо відіграють роль у серцево-судинній регуляції. Антагонізм АТ₁-рецепторів призводить до дозозалежного підвищення рівня реніну плазми рівнів ангіотензину І та ангіотензину ІІ а також до зниження концентрації альдостерону в плазмі крові.

Гідрохлортіазид блокує реабсорбцію натрію головним чином у дистальних ниркових канальцях та сприяє виведенню натрію хлоридів та води. Ниркове виведення калію та магнію підвищується залежно від дози препарату тоді як кальцій реабсорбується більшою мірою. Гідрохлортіазид знижує об&rsquo єм плазми і позаклітинної рідини та зменшує хвилинний серцевий викид і АТ. При тривалій терапії знижений периферичний опір сприяє зниженню АТ.

Кандесартан та гідрохлортіазид мають адитивний антигіпертензивний ефект. У пацієнтів які страждають на артеріальну гіпертензію Касарк^Ò HD призводить до дозозалежного та довготривалого зниження АТ. Антигіпертензивна активність зумовлена зменшенням системного периферичного опору без рефлекторного підвищення частоти серцевих скорочень. Немає інформації щодо тяжкої або надмірної артеріальної гіпотензії після прийому першої дози або синдрому відміни.

Після прийому разової дози Касарку^Ò HD початок антигіпертензивного ефекту зазвичай настає у межах 2 годин. При постійному лікуванні найбільше зниження АТ з будь-якою дозою досягається протягом 4 тижнів та підтримується при довготривалому лікуванні. Касарк^Ò HD при прийомі 1 раз на добу забезпечує ефективне та рівномірне зниження АТ протягом 24 годин з невеликою різницею між максимальним та мінімальним ефектами протягом інтервалу дозування. Касарк^Ò HD однаково ефективний незалежно від віку та статі пацієнтів.

На сьогодні немає даних щодо застосування кандесартану цилексетилу/гідрохлортіазиду  пацієнтам із захворюваннями нирок/нефропатією зниженням функції лівого шлуночка/застійною серцевою недостатністю та станом після перенесеного інфаркту міокарда.

Фармакокінетика.

Абсорбція та розподіл.

Кандесартану цилексетил.

Кандесартану цилексетил є проліками що можуть застосовуватися перорально. Він швидко перетворюється в активну речовину кандесартан шляхом складноефірного гідролізу під час абсорбції зі шлунково-травного тракту міцно зв&rsquo язується з АТ₁-рецепторами та повільно дисоціює. Абсолютна біодоступність таблетки становить 40 %. Середня максимальна концентрація в сироватці крові (С_mах) досягається через 3-4 години після прийому таблетки. Концентрації кандесартану в сироватці зростають лінійно з підвищенням доз у межах терапевтичної дози.

Різниці у фармакокінетиці кандесартану яка була б пов&rsquo язана зі статтю не спостерігається. Прийом їжі не має суттєвого впливу на площу під кривою « концентрація -час» (AUC).

Кандесартан значною мірою зв&rsquo язується з білками плазми крові (більш ніж 99 %). Видимий об&rsquo єм розподілу кандесартану становить 0 1 л/кг.

Гідрохлортіазид.

Гідрохлортіазид швидко абсорбується з травного тракту з абсолютною біодоступністю 70  %. Прийом їжі покращує абсорбцію гідрохлортіазиду приблизно на 15  %. Біодоступність може знижуватися в пацієнтів із серцевою недостатністю та вираженими набряками. Зв&rsquo язування гідрохлортіазиду з протеїнами плазми крові становить близько 60 %. Видимий об&rsquo єм розподілу &ndash близько 0 8 л/кг.

Метаболізм та виведення з організму.

Кандесартану цилексетил.

Кандесартан головним чином виводиться з організму з сечею та жовчю в незміненому вигляді та лише незначною мірою &ndash шляхом печінкового метаболізму.

Період напіввиведення кандесартану становить приблизно 9 годин. Після прийому багаторазових доз кумуляція препарату в організмі не відбувається.

Загальний плазмовий кліренс кандесартану становить приблизно 0 37 мл/хв/кг а нирковий кліренс &ndash приблизно 0 19 мл/хв/кг. Ниркова екскреція кандесартану здійснюється шляхом як гломерулярної фільтрації так і активної тубулярної секреції. Після прийому пероральної дози ¹⁴С-маркованого кандесартану цилексетилу приблизно 26 % дози виводиться із сечею у вигляді кандесартану та 7 % &ndash у вигляді неактивного метаболіту хоча приблизно 56 % дози виявляється у фекаліях у вигляді кандесартану та 10 % &ndash у вигляді неактивного метаболіту.

Гідрохлортіазид.

Гідрохлортіазид не метаболізується і виводиться в основному в незміненому вигляді шляхом гломерулярної фільтрації та активної тубулярної секреції. Кінцевий період напіввиведення становить 8 годин. Приблизно 70 % дози прийнятої перорально виводиться із сечею протягом 48 годин. Період напіввиведення гідрохлортіазиду залишається незмінним при комбінації з кандесартану цилексетилом. Додаткової кумуляції гідрохлортіазиду після прийому повторних доз комбінації порівняно з монотерапією не відбувається.

Фармакокінетика в особливих категорій пацієнтів.

Кандесартану цилексетил.

У  пацієнтів  літнього віку (старших 65 років) С_max та AUC кандесартану підвищені приблизно на 50 % та 80 % відповідно порівняно з молодими пацієнтами. Проте реакція АТ та частота виникнення побічних ефектів є однаковими після прийому встановленої дози кандесартану у молодих пацієнтів та пацієнтів літнього віку.

У пацієнтів з нирковою недостатністю від легкого до помірного ступеня тяжкості порівняно з пацієнтами з нормальною нирковою функцією С_max та AUC кандесартану підвищуються після багаторазового прийому доз приблизно на 50 % та 70 % відповідно тоді як період напіввиведення препарату залишається незмінним. Відповідні зміни у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю становлять приблизно 50 % та 110 % відповідно а період напіввиведення препарату збільшується у 2 рази.

Показник AUC кандесартану у пацієнтів які перебувають на гемодіалізі подібний до того що спостерігається у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю.

У пацієнтів з печінковою недостатністю від легкого до помірного ступеня тяжкості відмічається підвищення показника AUC кандесартану на 23 %.

Гідрохлортіазид.

Кінцевий період напіввиведення гідрохлортіазиду збільшується у пацієнтів з нирковою недостатністю.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки рожевого кольору овальної форми з двоопуклою поверхнею з рискою для поділу з одного боку таблетки.

Термін придатності. 2 роки від дати виготовлення in bulk.

Умови зберігання. Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 ° С.

  Зберігати в недоступному для дітей місці.

Упаковка. По 10 таблеток у блістері по 3 блістери у пачці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. ПАТ « Київмедпрепарат» .

Місцезнаходження. Україна 01032 м. Київ вул. Саксаганського 139.