Карбамазепін 0,2 г таблетки №50

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

КАРБАМАЗЕПІН

(CARBAMAZEPINE)

Склад:

діюча речовина: карбамазепін

1 таблетка містить карбамазепіну 200 мг

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна натрію кроскармелоза магнію стеарат натрію лаурилсульфат желатин.

Лікарська форма.   Таблетки.

Фармакотерапевтична група. Протиепілептичні засоби. Карбамазепін.

Код АТХ N03A F01.

Клінічні характеристики.

Показання.

·           Епілепсія: 

-                  складні або прості парціальні судомні напади (із втратою або без втрати свідомості) із вторинною генералізацією або без неї

-                  генералізовані тоніко-клонічні судомні напади

-                  змішані форми судомних нападів.

Карбамазепін можна застосовувати як монотерапію так і в складі комбінованої терапії.

·           Гострі маніакальні стани підтримуюча терапія при біполярних афективних розладах з метою профілактики загострень або для ослаблення клінічних проявів загострення.

·           Синдром алкогольної абстиненції.

·           Ідіопатична невралгія трійчастого нерва і невралгія трійчастого нерва при розсіяному склерозі (типова та атипова).

·           Ідіопатична невралгія язикоглоткового нерва.

Протипоказання.

Не слід призначати:

·           при встановленій гіперчутливості до карбамазепіну або до подібних у хімічному відношенні лікарських препаратів (таких як трициклічні антидепресанти) або до будь-якого іншого компонента препарату  

·           при атріовентрикулярній блокаді

·           пацієнтам з пригніченням кісткового мозку в анамнезі

·           пацієнтам з печінковою порфірією (наприклад гострою інтермітуючою порфірією змішаною порфірією пізньою порфірією шкіри) в анамнезі

·           у комбінації з інгібіторами моноаміноксидази (MAO).

Спосіб застосування та дози.

Карбамазепін призначати перорально зазвичай добову дозу препарату слід розподіляти на два або три прийоми. Препарат можна приймати під час після їди або у проміжках між прийомами їжі разом з невеликою кількістю рідини наприклад зі склянкою води.

Перед початком лікування пацієнти які потенційно є носіями HLA-А*3101 алелі за походженням у разі можливості повинні пройти обстеження на наявність алелі оскільки у цьому випадку може бути спровоковано розвиток тяжких побічних реакцій таких як шкірні реакції.

Епілепсія

Лікування розпочинати із застосування низької добової дози із поступовим підвищенням дози препарату яку необхідно відкоригувати з урахуванням потреб кожного пацієнта.

Для підбору оптимальної дози препарату може виявитися корисним визначення рівня карбамазепіну у плазмі крові.

Особливо у випадку комбінованої терапії терапевтичні дози слід розрахувати на основі визначення рівня карбамазепіну у плазмі крові та ефективності.

Дорослі: рекомендована початкова доза препарату становить по 100-200 мг 1-2 рази на добу. Потім дозу повільно підвищувати до досягнення оптимального ефекту часто добова доза становить 800-1200 мг. Деяким пацієнтам може бути потрібна доза препарату Карбамазепін що досягає 1600 мг або навіть 2000 мг на добу.

Пацієнти літнього віку: пацієнтам літнього віку через можливу лікарську взаємодію дозу препарату Карбамазепін слід підбирати зважено.

Діти: лікування можна розпочинати із застосування 100 мг/добу дозу підвищувати поступово &minus кожного тижня на 100 мг.

Звичайна доза препарату становить 10-20 мг/кг маси тіла на добу (прийнята за кілька прийомів).

Дітям віком від 15 років дозування як у дорослих.

Якщо можливо Карбамазепін слід призначати як монотерапію але у разі застосування з іншими лікарськими засобами рекомендується режим такого ж самого поступового підвищення дози препарату.

При призначенні препарату Карбамазепін додатково до поточної протиепілептичної терапії дозу препарату слід поступово підвищувати не змінюючи дози поточного(их) застосовуваного(их) протиепілептичного(их) препарату(ів) або у разі необхідності коригуючи її.

Гострі маніакальні стани та підтримуюча терапія при біполярних афективних розладах

Діапазон доз &ndash приблизно від 400 до 1600 мг на добу зазвичай &ndash від 400 до 600 мг на добу розділених на 2-3 прийоми. При гострому маніакальному стані рекомендується достатньо швидке підвищення дози тоді як з метою забезпечення оптимальної толерантності у рамках підтримуючої терапії при біполярних розладах рекомендоване поступове підвищення малими дозами.

Синдром алкогольної абстиненції

Середня доза &ndash по 200 мг 3 рази на добу. У тяжких випадках протягом перших кількох днів дозу можна підвищити (наприклад до дози по 400 мг 3 рази на добу). При тяжких проявах алкогольної абстиненції лікування розпочинати комбінацією препарату Карбамазепін із седативно-снодійними препаратами (наприклад із клометіазолом хлордіазепоксидом) дотримуючись вищенаведених вказівок щодо дозування. Після завершення гострої фази лікування препаратом Карбамазепін можна продовжувати як монотерапію.

Ідіопатична невралгія трійчастого нерва і невралгія трійчастого нерва при розсіяному склерозі (типова та атипова). Ідіопатична невралгія язикоглоткового нерва

Початкова доза препарату Карбамазепін становить 200-400 мг на добу (100 мг 2 рази на добу для пацієнтів літнього віку). Її повільно підвищувати до зникнення больових відчуттів (зазвичай до дози по 200 мг 3-4 рази на добу). Для більшості пацієнтів доза препарату 200 мг  3 або 4 рази на добу є достатньою для підтримки безболісного стану. У деяких випадках може бути необхідною добова доза препарату Карбамазепін 1600 мг. Після зникнення больових відчуттів дозу поступово знижувати до мінімальної підтримуючої.

Побічні реакції.

На початку лікування препаратом Карбамазепін або при застосуванні надто великої початкової дози препарату або при лікуванні пацієнтів літнього віку виникають певні типи небажаних реакцій наприклад з боку ЦНС (запаморочення головний біль атаксія сонливість загальна слабкість диплопія) з боку шлунково-кишкового тракту (нудота блювання) або алергічні шкірні реакції.

Дозозалежні небажані реакції зазвичай минають протягом кількох днів як спонтанно так і після тимчасового зниження дози препарату. Розвиток небажаних реакцій з боку ЦНС може бути наслідком відносного передозування препарату або значних коливань концентрацій активної речовини у плазмі крові. У таких випадках рекомендується проводити моніторинг рівня активної речовини у плазмі крові та розподілити добову дозу препарату на більш дрібні (наприклад на 3-4) окремі дози.

З боку системи крові та лімфатичної системи: лейкопенія тромбоцитопенія еозинофілія лейкоцитоз лімфаденопатія дефіцит фолієвої кислоти агранулоцитоз апластична анемія панцитопенія еритроцитарна аплазія анемія мегалобластна анемія гостра інтермітуюча порфірія змішана порфірія пізня порфірія шкіри ретикулоцитоз гемолітична анемія недостатність кісткового мозку.

З боку імунної системи: мультиорганна гіперчутливість уповільненого типу з гарячкою шкірними висипаннями васкулітом лімфаденопатією ознаками що нагадують лімфому артралгіями лейкопенією еозинофілією гепатоспленомегалією і зміненими показниками функції печінки та синдромом зникнення жовчних протоків (деструкція та зникнення внутрішньопечінкових жовчних протоків) що зустрічаються у різних комбінаціях. Можуть бути порушення з боку інших органів (наприклад печінки легень нирок підшлункової залози міокарда товстої кишки) асептичний менінгіт з міоклонусом і периферичною еозинофілією   анафілактична реакція ангіоневротичний набряк гіпогамаглобулінемія гіпогамаглобулінемія медикаментозне висипання з еозинофілією та системними симптомами (DRESS).

З боку ендокринної системи: набряки затримка рідини збільшення маси тіла гіпонатріємія і зниження осмолярності плазми внаслідок ефекту подібного до дії антидіуретичного гормону що у поодиноких  випадках призводить до гіпергідратації яка супроводжується летаргією блюванням головним болем сплутаністю свідомості і неврологічними розладами підвищення рівня пролактину крові що супроводжується або не супроводжується такими проявами як галакторея гінекомастія порушення метаболізму кісткової тканини (зниження рівня кальцію і 25-гідроксихолекальциферолу у плазмі крові) що призводить до остеомаляції/остеопорозу підвищення концентрації холестерину включаючи холестерин ліпопротеїдів високої щільності  і тригліцериди.

З боку обміну речовин та харчування: недостатність фолатів зниження апетиту гостра порфірія (гостра інтермітуюча порфірія та змішана порфірія) негостра порфірія (пізня порфірія шкіри).

Психічні розлади: галюцинації (зорові або слухові) депресія неспокій агресивність ажитація сплутаність свідомості активація психозу.

З боку нервової системи: запаморочення атаксія сонливість загальна слабкість головний біль диплопія аномальні мимовільні рухи (наприклад тремор « пурхаючий» тремор дистонія тик) ністагм орофаціальна дискінезія порушення руху очей порушення мовлення (наприклад дизартрія або нерозбірливе мовлення) хореоатетоз периферична нейропатія парестезії м&rsquo язова слабкість та парез порушення смакових відчуттів злоякісний нейролептичний синдром асептичний менінгіт з міоклонією та периферичною еозинофілією дисгевзія седативний ефект погіршення пам&rsquo яті.

З боку органу зору: порушення акомодації (наприклад затуманення зору) помутніння кришталика кон&rsquo юнктивіт підвищення внутрішньоочного тиску.

З боку органу слуху та рівноваги: розлади слуху наприклад: дзвін у вухах підвищення слухової чутливості зниження слухової чутливості порушення сприйняття висоти звуку.

З боку серця та судин: порушення внутрішньосерцевої провідності артеріальна гіпертензія або артеріальна гіпотензія брадикардія аритмії атріовентрикулярна блокада із синкопе циркуляторний колапс застійна серцева недостатність загострення ішемічної хвороби тромбофлебіт тромбоемболія (наприклад емболія судин легень).

З боку дихальної системи органів грудної клітки та середостіння: реакції гіперчутливості з боку легенів що характеризуються гарячкою задишкою пневмонітом або пневмонією.

З боку шлунково-кишкового тракту:  нудота блювання сухість у роті діарея або запор абдомінальний біль глосит стоматит панкреатит коліт.

З боку печінки та жовчовивідних шляхів: підвищення рівня гамма-глутамілтрансферази (внаслідок індукції ферменту печінки) зазвичай не має клінічного значення підвищення рівня лужної фосфатази крові підвищення рівня трансаміназ гепатит холестатичного паренхіматозного (гепатоцелюлярного) або змішаного типів синдром зникнення жовчних шляхів жовтяниця гранулематозний гепатит печінкова недостатність.

З боку шкіри та підшкірної клітковини:  алергічний дерматит кропив&rsquo янка (іноді у тяжкій формі) ексфоліативний дерматит еритродермія системний червоний вовчак свербіж синдром Стівенса-Джонсона токсичний епідермальний некроліз фоточутливість мультиформна та вузликова еритема порушення пігментації шкіри пурпура акне підвищена пітливість посилене випадіння волосся гірсутизм гострий генералізований екзантематозний пустульоз (AGEP) ліхеноїдний кератоз оніхомадез.

З боку скелетно-м&rsquo язової та сполучної тканини: м&rsquo язова слабкість артралгії м&rsquo язовий біль спазми м&rsquo язів порушення кісткового метаболізму (зниження рівня кальцію та                                       25-гідроксихолекальциферолу у плазмі крові що може призвести до остеомаляції або остеопорозу) переломи.

З боку нирок та сечовивідних шляхів: тубулоінтерстиціальний нефрит ниркова недостатність порушення функції нирок (наприклад альбумінурія гематурія олігурія підвищення рівня сечовини в крові/азотемія) часте сечовипускання затримка сечі.

З боку репродуктивної системи: статева дисфункція/імпотенція/еректильна дисфункція порушення сперматогенезу (зі зниженням кількості/рухливості сперматозоїдів).

Загальні порушення: загальна слабкість.

Інфекційні та паразитарні захворювання: реактивація вірусу герпесу людини VI типу.

Відхилення результатів лабораторних та інструментальних досліджень: підвищення рівня гамма-глютамілтрансферази (спричинене індукцією печінкових ферментів) яке зазвичай не має клінічної значимості збільшення рівня лужної фосфатази в крові збільшення рівня трансаміназ збільшення внутрішньоочного тиску збільшення рівня холестерину у крові збільшення рівнів ліпопротеїдів високої щільності збільшення рівнів тригліцеридів у крові зміна показників функції щитовидної залози: зниження рівня L-тироксину (FT₄ T₄ T₃) і підвищення рівня тиреостимулюючого гормону що як правило не супроводжується клінічними проявами збільшення рівня пролактину в крові гіпогаммаглобулінемія зниження мінеральної щільності кісткової тканини.

Передозування.

Симптоми. Симптоми і скарги що виникають при передозуванні зазвичай відображають ураження центральної нервової серцево-судинної і дихальної систем.

Центральна нервова система: пригнічення функцій ЦНС дезорієнтація пригнічення свідомості сонливість збудження галюцинації кома затуманення зору нерозбірливе мовлення дизартрія ністагм атаксія дискінезія гіперрефлексія (спочатку) гіпорефлексія (пізніше) судоми психомоторні розлади міоклонус гіпотермія мідріаз.

Дихальна система: пригнічення дихання набряк легенів.

Серцево-судинна система: тахікардія артеріальна гіпотензія артеріальна гіпертензія порушення провідності з розширенням комплексу QRS синкопе зв&rsquo язане з зупинкою серця що супроводжується втратою свідомості.

Шлунково-кишковий тракт: блювання затримка їжі у шлунку зниження моторики товстої кишки.

Скелетно-м&rsquo язова та сполучна тканина: повідомлялося про окремі випадки рабдоміолізу пов&rsquo язаного з токсичним впливом карбамазепіну.

Нирки та сечовивідна система: затримка сечі олігурія або анурія затримка рідини гіпергідратація зумовлена ефектом карбамазепіну подібним за дією до  антидіуретичного гормону.

Зміни з боку лабораторних показників: гіпонатріємія можливий метаболічний ацидоз гіперглікемія підвищення м&rsquo язової фракції креатинінфосфокінази.

Лікування. Специфічний антидот відсутній. Спочатку лікування повинно ґрунтуватися на клінічному стані хворого показана госпіталізація. Проводиться визначення концентрації карбамазепіну у плазмі крові для підтвердження отруєння цим засобом та оцінки ступеня передозування.

Здійснюється евакуація вмісту шлунка промивання шлунка застосування активованого вугілля. Пізня евакуація шлункового вмісту може призвести до відстроченого всмоктування і повторної появи симптомів інтоксикації у період одужання. Застосовується симптоматичне підтримуюче лікування у відділенні інтенсивної терапії моніторування функцій серця пильна корекція електролітних розладів. 

Особливі рекомендації. При розвитку артеріальної гіпотензії показане внутрішньовенне введення допаміну або добутаміну при розвитку порушень ритму серця лікування слід підбирати індивідуально при розвитку судом &ndash введення бензодіазепінів (наприклад діазепаму) або інших протисудомних засобів наприклад фенобарбіталу (з обережністю через підвищений ризик розвитку пригнічення дихання) або паральдегіду при розвитку гіпонатріємії (водної інтоксикації) &ndash обмеження введення рідини повільна обережна внутрішньовенна інфузія 0 9 % розчину натрію хлориду. Ці заходи можуть бути корисними для запобігання набряку мозку.

Рекомендується проведення гемосорбції на вугільних сорбентах. Повідомлялося про неефективність форсованого діурезу і перитонеального діалізу.

Необхідно передбачити можливість повторного посилення симптомів передозування на 2-й і 3-й день після його початку що зумовлено уповільненим всмоктуванням препарату.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

У тварин пероральне застосування карбамазепіну спричиняло розвиток дефектів.

У дітей матері яких страждають на епілепсію відзначається схильність до порушень внутрішньоутробного розвитку у тому числі вроджених вад розвитку. Повідомлялося про імовірність того що карбамазепін як і більшість протиепілептичних засобів підвищує частоту даних порушень однак переконливі докази у рамках контрольованих досліджень монотерапії карбамазепіном відсутні. Разом з тим повідомлялося про асоційовані із застосуванням препарату Карбамазепін порушення внутрішньоутробного розвитку та вроджених вадах розвитку у тому числі про щілину хребта та інші вроджені аномалії наприклад щелепно-лицьові дефекти кардіоваскулярні вади розвитку гіпоспадія та аномалії розвитку різних систем організму.

Слід мати на увазі такі дані:

• застосування препарату Карбамазепін вагітним жінкам хворим на епілепсію потребує особливої уваги
• якщо жінка яка отримує карбамазепін завагітніла планує вагітність або під час вагітності з&rsquo являється необхідність застосування препарату Карбамазепін слід ретельно зважити потенційну користь застосування препарату порівняно з можливим ризиком (особливо у I триместрі вагітності)
• жінкам репродуктивного віку по можливості карбамазепін слід призначати як монотерапію
• рекомендується призначати мінімальні ефективні дози та здійснювати моніторинг рівня карбамазепіну у плазмі крові
• пацієнток потрібно проінформувати про можливість підвищення ризику розвитку вроджених вад та слід надавати їм можливість антенатального скринінгу
• у період вагітності не слід переривати ефективну протиепілептичну терапію оскільки загострення захворювання загрожуватиме здоров&rsquo ю як матері так і дитини.

Спостереження та профілактика. Відомо що у період вагітності можливий розвиток недостатності фолієвої кислоти. Протиепілептичні препарати можуть підвищувати рівень недостатності фолієвої кислоти тому рекомендується додаткове призначення фолієвої кислоти перед та у період вагітності.

Новонароджені. З метою профілактики порушень згортання крові у новонароджених рекомендовано призначати вітамін К₁ матерям протягом останніх тижнів вагітності та новонародженим дітям.

Відомі кілька випадків судом та/або пригнічення дихання у новонароджених кілька випадків блювання діареї та/або поганого апетиту у новонароджених що пов&rsquo язують із прийомом карбамазепіну та інших протисудомних препаратів.

Годування груддю. Карбамазепін проникає у грудне молоко (25-60 % концентрації у плазмі крові). Переваги грудного годування з віддаленою імовірністю розвитку побічних ефектів у немовляти слід ретельно зважити. Матері які отримують карбамазепін можуть годувати груддю за тієї умови що немовля спостерігається стосовно розвитку можливих побічних реакцій (наприклад надмірної сонливості алергічних шкірних реакцій).

Фертильність.

Дуже рідко повідомлялося про випадки порушення фертильності у чоловіків та/або про відхилення від норми показників сперматогенезу.

Діти.

Дітям з огляду на більш швидку елімінацію карбамазепіну може бути необхідним застосування вищих доз препарату (з розрахунку на кілограм маси тіла) порівняно з дорослими. Таблетки Карбамазепін можна приймати дітям  віком від 5 років.

Особливості застосування.

Карбамазепін слід призначати лише під медичним наглядом тільки після оцінки співвідношення користь/ризик та за умови ретельного моніторингу пацієнтів із серцевими печінковими або нирковими порушеннями побічними гематологічними реакціями на інші препарати в анамнезі та пацієнтів з перерваними курсами терапії препаратом Карбамазепін.

Рекомендується проведення загального аналізу сечі та визначення рівня азоту сечовини в крові на початку і з певною періодичністю під час терапії.

Карбамазепін проявляє легку антихолінергічну активність тому пацієнтів з підвищеним внутрішньоочним тиском слід попередити та проконсультувати щодо можливих факторів ризику.

Слід пам&rsquo ятати про можливу активацію прихованих психозів а щодо пацієнтів літнього віку &ndash про можливу активацію сплутаності свідомості та тривожне збудження.

Препарат зазвичай неефективний при абсансах (малих епілептичних нападах) та міоклонічних нападах. Окремі випадки свідчать про те що посилення нападів можливе у пацієнтів з атиповими абсансами.

Гематологічні ефекти. Із застосуванням препарату пов&rsquo язують розвиток агранулоцитозу та апластичної анемії однак через надзвичайно низьку частоту випадків розвитку цих станів важко оцінити значущий ризик при прийомі препарату Карбамазепін. Загальний ризик для хворих які не отримували терапії становить 4 7 особи/1000000 на рік для розвитку агранулоцитозу і 2 особи/1000000 на рік &ndash для розвитку апластичної анемії.

Пацієнтів потрібно проінформувати про ранні ознаки токсичності та симптоми можливих гематологічних порушень а також про симптоми дерматологічних та печінкових реакцій. Пацієнта слід попередити що у випадку появи таких реакцій як жар ангіна шкірні висипання виразки у ротовій порожнині синці які легко виникають точкові крововиливи або геморагічна пурпура слід негайно звернутися до лікаря.

Якщо кількість лейкоцитів або тромбоцитів значно знижується під час терапії слід проводити загальний аналіз крові та здійснювати ретельний моніторинг стану пацієнта. Лікування препаратом Карбамазепін необхідно припинити якщо у пацієнта розвивається лейкопенія яка є серйозною прогресуючою або супроводжується клінічними проявами наприклад гарячкою або болем у горлі при появі ознак пригнічення функції кісткового мозку.

Відзначається тимчасове або стійке зниження кількості тромбоцитів або лейкоцитів у зв&rsquo язку з прийомом препарату Карбамазепін. Однак для більшості цих випадків підтверджена їх тимчасовість і вони не свідчать про розвиток апластичної анемії або агранулоцитозу. До початку терапії та періодично під час її проведення слід здійснювати аналіз крові включаючи визначення кількості  тромбоцитів (а також можливо кількості ретикулоцитів та рівня  гемоглобіну).

Серйозні дерматологічні реакції. Серйозні  дерматологічні реакції які включають токсичний епідермальний некроліз (ТЕН) або синдром Лайєлла та синдром Стівенса-Джонсона (ССД) при застосуванні препарату Карбамазепін виникають дуже рідко. Пацієнти з серйозними дерматологічними реакціями можуть потребувати госпіталізації оскільки ці стани можуть загрожувати життю та мати летальний характер. Більшість випадків розвитку ССД/ТЕН відзначаються протягом перших кількох місяців лікування препаратом Карбамазепін. При розвитку ознак та симптомів що свідчать про серйозні дерматологічні реакції (наприклад ССД синдром Лайєлла/ТЕН) прийом препарату Карбамазепін слід негайно припинити та призначити альтернативну терапію.

Фармакогеноміка.

З&rsquo являється все більше свідчень про вплив різних алелів HLA на схильність пацієнта до виникнення побічних реакцій пов&rsquo язаних з імунною системою.

Зв&rsquo язок із (HLA)-В*1502

Ретроспективні дослідження у пацієнтів-китайців етнічної групи Хан продемонстрували виражену кореляцію між шкірними реакціями ССД/ТЕН пов&rsquo язаними з карбамазепіном та наявністю у цих пацієнтів людського лейкоцитарного антигену (HLA) алелі (HLA)-В*1502. Більша частота повідомлень про розвиток ССД (швидше рідко ніж дуже рідко) характерна для деяких країн Азії (наприклад Тайвань Малайзія та Філіппіни) де серед населення превалює алель (HLA)-В*1502. Кількість носіїв цього алеля серед населення Азії становить понад 15 % на Філіппінах у Таїланді Гонконгу та Малайзії приблизно 10  % &ndash у Тайвані майже 4 % &ndash у Північному Китаї приблизно від  2 % до 4 % &ndash у Південній Азії (включаючи Індію) і менше 1 % &ndash у Японії та Кореї. Поширення алеля (HLA)-В*1502 є незначним серед європейських африканських народів серед корінного населення Америки та латиноамериканського населення.

У тих пацієнтів які розглядаються як такі що генетично належать до груп ризику перед початком лікування препаратом Карбамазепін слід проводити тестування на присутність алеля (HLA)-В*1502. Якщо аналіз пацієнта на присутність алеля (HLA)-В*1502 дає позитивний результат то лікування препаратом Карбамазепін розпочинати не слід окрім випадків коли відсутні інші варіанти терапевтичного лікування. Пацієнти які пройшли обстеження та отримали негативний результат щодо (HLA)-B*1502 мають низький ризик розвитку ССД хоча дуже рідко такі реакції можуть зустрічатись.

На даний час через відсутність даних точно невідомо чи у всіх осіб південно-східного азійського походження існують ризики. 

Алель (HLA)-В*1502 може бути фактором ризику розвитку ССД/ТЕН у пацієнтів-китайців які отримують інші протиепілептичні засоби що можуть бути пов&rsquo язані з виникненням ССД/ТЕН. Таким чином слід уникати застосування інших препаратів що можуть бути пов&rsquo язані із виникненням ССД/ТЕН пацієнтам які мають алель (HLA)-В*1502 якщо можна застосовувати іншу альтернативну терапію. Зазвичай не рекомендується проводити генетичний скринінг пацієнтів тих національностей у представників яких низький коефіцієнт алеля (HLA)-В*1502. Зазвичай не рекомендується проводити скринінг хворих які вже отримують Карбамазепін оскільки ризик виникнення ССД/ТЕН значно обмежений першими кількома місяцями незалежно від присутності у генах пацієнта алеля (HLA)-В*1502.

У пацієнтів європеоїдної раси зв&rsquo язок між алелем (HLA)-B*1502 та виникненням ССД відсутній.

Зв&rsquo язок із HLA-А*3101

Лейкоцитарний антиген людини може бути фактором ризику розвитку шкірних побічних реакцій таких як ССД ТЕН медикаментозне висипання з еозінофілією та системними симптомами (DRESS) гострий генералізований екзентематозний пустульоз (AGEP) макулопапульозне висипання. Якщо аналіз виявляє наявність алеля HLA-А*3101 то від застосування препарату Карбамазепін слід утриматися.

Обмеження генетичного скринінгу

Результати генетичного скринінгу не повинні заміняти відповідний клінічний нагляд та лікування пацієнтів. Роль у виникненні цих тяжких шкірних побічних реакцій відіграють інші можливі фактори такі як дозування протиепілептичного засобу дотримання режиму терапії супутня терапія. Вплив інших захворювань та рівень моніторингу шкірних порушень не вивчали.

Інші дерматологічні реакції.

Можливий також розвиток скороминущих та таких що не загрожують здоров&rsquo ю легких дерматологічних реакцій наприклад ізольованої макулярної або макулопапульозної екзантеми. Зазвичай вони минають через кілька днів або тижнів як при постійному дозуванні так і після зниження дози препарату. Оскільки ранні ознаки більш серйозних дерматологічних реакцій може бути дуже складно відрізнити від легких скороминучих реакцій пацієнт повинен перебувати під пильним наглядом щоб негайно припинити застосування препарату у разі якщо з його продовженням реакція погіршиться.

Наявність у пацієнта алеля HLA-А* 3101 пов&rsquo язано з виникненням менш серйозних небажаних реакцій з боку шкіри на карбамазепін таких як синдром гіперчутливості до протисудомних засобів або незначні висипання (макулопапульозні висипання). Однак не було встановлено що наявність (HLA)-В*1502 може свідчити про ризик виникнення вищезазначених шкірних реакцій.

Гіперчутливість. Карбамазепін може спровокувати розвиток реакцій гіперчутливості включаючи медикаментозне висипання з еозинофілією та системними симптомами (DRESS) множинні реакції гіперчутливості сповільного типу з гарячкою висипанням васкулітом лімфаденопатією псевдолімфомою артралгією лейкопенією еозинофілією гепатоспленомегалією зміненими показниками функції печінки та синдромом зникнення жовчних протоків (включаючи руйнування та зникнення внутрішньожовчних протоків) які можуть проявлятися у різних комбінаціях. Також можливий вплив на інші органи (легені нирки підшлункову залозу міокард товсту кишку).

Пацієнтів з реакціями гіперчутливості на карбамазепін потрібно проінформувати про те що приблизно 25-30 % таких пацієнтів також можуть мати реакції гіперчутливості на окскарбазепін.

При застосуванні карбамазепіну та фенітоїну можливий розвиток перехресної гіперчутливості.

Загалом при появі ознак та симптомів що вказують на гіперчутливість застосування препарату Карбамазепін слід негайно припинити.

Напади. Карбамазепін слід застосовувати з обережністю пацієнтам зі змішаними нападами які включають абсанси (типові або нетипові). За таких обставин препарат може провокувати напади. У разі провокування нападів застосування препарату Карбамазепін  слід негайно припинити.

Збільшення частоти нападів можливе під час переходу від пероральних форм препарату до супозиторіїв.

Функція печінки. Упродовж терапії препаратом необхідно проводити оцінку функції печінки на початковому рівні та періодичні оцінки цієї функції протягом терапії особливо у пацієнтів із захворюваннями печінки в анамнезі та у пацієнтів літнього віку. При посиленні порушень функції печінки або пацієнтам з активною фазою захворювання печінки необхідно негайно припинити прийом препарату.

Деякі показники лабораторних аналізів за допомогою яких оцінюють функціональний стан печінки у пацієнтів які приймають карбамазепін можуть виходити за межі норми зокрема гамма-глутамілтрансферази (ГГТ). Це імовірно відбувається через індукцію печінкових ферментів. Індукція ферментів може також призводити до помірного підвищення рівня лужної фосфатази. Таке підвищення функціональної активності печінкового метаболізму не є показанням для відміни карбамазепіну.

Тяжкі реакції з боку печінки через застосування карбамазепіну спостерігаються дуже рідко. У разі виникнення ознак і симптомів печінкової дисфункції або активного захворювання печінки необхідно терміново обстежити пацієнта а лікування препаратом Карбамазепін призупинити до отримання результатів обстеження.

Функція нирок. Рекомендується проводити оцінку функції нирок та визначення рівня азоту сечовини крові на початку та періодично протягом курсу терапії.

Гіпонатріємія. Відомі випадки розвитку гіпонатріємії при застосуванні карбамазепіну. У пацієнтів з уже існуючим порушенням функції нирок яке пов&rsquo язано зі зниженим рівнем натрію або у пацієнтів із супутнім лікуванням лікарськими засобами які знижують рівень натрію (такими як діуретики лікарські засоби які асоціюються з неадекватною секрецією антидіуретичного гормону) перед лікуванням слід виміряти рівень натрію в крові. Далі слід вимірювати кожні 2 тижні потім &ndash з інтервалом в один місяць протягом перших трьох місяців лікування або згідно з клінічною необхідністю. Це стосується у першу чергу пацієнтів літнього віку. Слід у даному випадку обмежуват