Еголанза 10 мг таблетки №28

Еголанза (EGOLANZA) інструкція для застосування

Склад

діюча речовина: 1 таблетка вкрита плівковою оболонкою містить 5 мг або 7 5 мг або 10 мг або 15 мг або 20 мг оланзапіну (що еквівалентно 7 03 мг або 10 55 мг або 14 06 мг або 21 09 мг або 28 12 мг оланзапіну дигідрохлориду тригідрату відповідно)
допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна лактози моногідрат гіпролоза (гідроксипропілцелюлоза) кросповідон магнію стеарат
склад оболонки: орadry Y-1-7000 білий (гіпромелоза титану діоксид (Е 171) макрогол 400) гіпромелоза хіноліновий жовтий (Е 104).

Лікарська форма

Таблетки вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості:

• 5 мг: жовтого кольору продовгуваті двоопуклі таблетки вкриті плівковою оболонкою без або майже без запаху з рискою з одного боку з гравіруванням стилізованої літери « Е» та цифрою « 402» з іншого боку
• 7 5 мг: жовтого кольору круглі двоопуклі таблетки вкриті плівковою оболонкою без або майже без запаху з гравіруванням стилізованої літери « Е» та цифрою « 403» з одного боку
• 10 мг: жовтого кольору круглі двоопуклі таблетки вкриті плівковою оболонкою без або майже без запаху з гравіруванням стилізованої літери « Е» та цифрою « 404» з одного боку
• 15 мг: жовтого кольору круглі двоопуклі таблетки вкриті плівковою оболонкою без або майже без запаху з гравіруванням стилізованої літери « Е» та цифрою « 405» з одного боку
• 20 мг: жовтого кольору круглі двоопуклі таблетки вкриті плівковою оболонкою з гравіруванням стилізованої літери « Е» та цифрою « 406» з одного боку.

Фармакотерапевтична група

Антипсихотичні засоби.
Код АТХ N05A H03.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Оланзапін є антипсихотичним лікарським засобом з широким спектром фармакологічної дії зумовленим впливом на різні рецептори. Виявлена спорідненість оланазпіну з деякими рецепторами (Ki < 100 nM) &ndash серотоніну 5НТ_2А/2С 5-НТ₃ 5-НТ₆ допаміну D₁ D₂ D₃ D₄ D₅ холінергічними мускариновими рецепторами m1-m5 &alpha -1-адренергічним рецептором та гістаміновим рецептором Н₁. Оланзапін селективно зменшує збудливість мезолімбічних (А10) допамінергічних нейронів проявляючи при цьому незначний вплив на стріарні (А9) шляхи пов'язані з моторною функцією. Оланзапін послаблює зобумовлену реакцію уникнення що свідчить про його нейролептичні властивості у дозах нижчих за ті що спричиняють каталепсію &ndash побічний ефект пов&rsquo язаний з порушенням рухомості. На відміну від інших антипсихотичних засобів оланзапін посилює відповідь при проведенні « анксіолітичного» тесту.

Фармакокінетика.

Оланзапін добре всмоктується після перорального прийому максимальна концентрація його у плазмі крові досягається через 5-8 годин. Прийом їжі не впливає на всмоктування оланзапіну. Абсолютна біодоступність після перорального застосування відносно внутрішньовенного застосування не була встановлена.

Оланзапін метаболізується у печінці шляхом кон'югації та окиснення. Основним циркулюючим метаболітом є 10-N-глюкуронід який не проникає крізь гематоенцефалічний бар'єр. Цитохроми P450-CYP1A2 і P450-CYP2D6 сприяють утворенню метаболітів N-дезметилу і 2-гідроксиметилу у дослідженнях на тваринах обидва метаболіти проявляли значно меншу фармакологічну активність in vivo ніж оланзапін. Переважаюча фармакологічна активність зумовлена первинним оланзапіном. Після перорального застосування середній період напіввиведення оланзапіну у здорових пацієнтів варіює залежно від статі та віку хворого.

У здорових осіб літнього віку (від 65 років) порівняно з молодшими особами середній період напіввиведення був подовжений (51 8 порівняно з 33 8 години) а кліренс препарату зменшений (17 5 порівняно з 18 2 л за годину). Варіабельність фармакокінетичних параметрів що спостерігалася у пацієнтів літнього віку знаходилася у межах діапазону визначеного для молодших осіб. У 44 хворих на шизофренію віком від 65 років дози від 5 до 20 мг/добу не впливали на характер побічних реакцій.

У жінок порівняно з чоловіками середній період напіввиведення був дещо подовжений (36 7 порівняно з 32 3 години) а кліренс препарату зменшений (18 9 порівняно з 27 3 л за годину). Однак оланзапін (5-20 мг) продемонстрував аналогічний профіль безпеки як у жінок (n = 467) так і в чоловіків (n = 869).

У пацієнтів з порушенням функції нирок (кліренс креатиніну < 10 мл/хв) порівняно зі здоровими особами була відсутня істотна різниця у середньому періоді напіввиведення (37 7 порівняно з 32 4 години) та кліренсі препарату (21 2 порівняно з 25 0 л за годину). Аналіз масового балансу показав що приблизно 57 % оланзапіну з радіоактивною міткою були присутні у сечі головним чином у вигляді метаболітів.

У пацієнтів зі слабким порушенням функції печінки які палять середній період напіввиведення (39 3 години) був подовжений а плазмовий кліренс (18 0 л за годину) зменшений порівняно зі здоровими особами які не палять (48 8 години і 14 1 л за годину відповідно).

В осіб які не палять порівняно з особами які мають звичку палити (чоловіки і жінки) середній період напіввиведення подовжувався (38 6 порівняно з 30 4 години) а кліренс препарату зменшувався (18 6 порівняно з 27 7 л за годину).

Плазмовий кліренс оланзапіну зменшується в осіб літнього віку порівняно з молодими у жінок порівняно з чоловіками і в осіб які не палять порівняно з тими що мають звичку палити. Проте ступінь впливу віку статі або паління на кліренс і період напіввиведення оланзапіну незначний порівняно з загальною варіабельністю між особами.

Фармакокінетичні властивості препарату не залежать від раси.

Рівень зв'язування оланзапіну з протеїнами плазми крові становить приблизно 93 % для концентрації у межах від 7 нг/мл до 1 000 нг/мл. Оланзапін зв'язується переважно з альбуміном і a1-кислим глікопротеїном.

Показання

Лікування шизофренії.
Підтримання досягнутого клінічного ефекту під час тривалої терапії у пацієнтів у яких спостерігалася відповідь на початкову терапію.
Лікування маніакальних епізодів помірного та тяжкого ступеня.
Профілактика повторних нападів у пацієнтів з біполярними розладами у яких було отримано позитивну відповідь при лікуванні оланзапіном манії.

Протипоказання

Підвищена чутливість до діючої речовини або до будь-якої з допоміжних речовин препарату відомий ризик закритокутової глаукоми.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

На метаболізм оланзапіну можуть впливати інгібітори чи індуктори ізоформ цитохрому Р450 особливо на активність CYP1A2. Паління або застосування карбамазепіну підвищували метаболізм оланзапіну що може призвести до зниження концентрації оланзапіну. Відомі інгібітори активності CYP1A2 можуть знижувати кліренс оланзапіну. Інгібування метаболізму оланзапіну не відзначалося при застосуванні препарату з трициклічними антидепресантами (CYP2D6) варфарином (CYP2C19) теофіліном (CYP1A2) або діазепамом (CYP3A4 CYP2C19). Не було відзначено взаємодії оланзапіну при призначенні з літієм або біпериденом. Терапевтичний моніторинг рівнів вальпроату у плазмі крові не виявив необхідності корекції дози вальпроату при супутньому призначенні з оланзапіном. При застосуванні етанолу разом з оланзапіном можливі додаткові фармакологічні впливи такі як підвищена седація. Флуоксетин разова доза антацидів що містять алюміній та магній або циметидину не впливали на пероральну біодоступність оланзапіну. Оланзапін може виявляти антагонізм до ефектів прямих та непрямих агоністів допаміну. Додаткове призначення активованого вугілля знижувало пероральну біодоступність оланзапіну на 50-60 % тому його не слід застосовувати протягом 2 годин до прийому і 2 годин після прийому оланзапіну. Флуоксамін інгібітор CYP1A2 знижує метаболізм оланзапіну. Це призводить до середнього зростання C_max після прийому флуоксаміну на 54 % серед жінок які не палять та на 77 % серед чоловіків які палять. Середнє зростання AUC оланзапіну становить 52 % та 108 % відповідно. Для пацієнтів які застосовують флуоксамін або будь-які інші інгібітори CYP1A2 наприклад ципрофлоксацин необхідно призначати знижені дози оланзапіну. Необхідно розглянути можливість зниження дози оланзапіну якщо ініційовано лікування інгібітором CYP1A2.

Інгібітори CYP2D6. Флуоксетин (60 мг на 1 прийом або 60 мг щоденно протягом 8 днів) спричиняє середнє зростання максимальної концентрації оланзапіну на 16 % та середнє зниження кліренсу оланзапіну на 16 %. Значення впливу цих факторів мале порівняно з загальною індивідуальною змінюваністю тому зміни дозування зазвичай не рекомендовані.

Супутнє застосування оланзапіну з антипаркінсонічними препаратами пацієнтам із хворобою Паркінсона та деменцією не рекомендується.

Слід з обережністю призначати оланзапін з іншими препаратами з відомим ризиком підвищення інтервалу QTc.

Потенційна здатність оланзапіну взаємодіяти з іншими лікарськими засобами.

Антигіпертензивні засоби. Оланзапін через потенційну здатність спричиняти гіпотензії може посилювати ефекти певних антигіпертензивних засобів.

Леводопа та агоністи допаміну. Оланзапін може проявляти антагонізм до ефектів леводопи та агоністів допаміну.

Іміпрамін. Разові дози оланзапіну не впливають на фармакокінетику іміпраміну або його активного метаболіту дезипраміну.

Особливості застосування

Під час лікування антипсихотичними засобами поліпшення пригніченого стану пацієнту може зайняти від кількох днів до кількох тижнів. Протягом цього періоду необхідний ретельний моніторинг пацієнтів.

Психоз пов&rsquo язаний з деменцією та/або розладами поведінки. Оланзапін не призначений для лікування психозів пов&rsquo язаних з деменцією та/або порушенням поведінки а також не рекомендується для застосування даним пацієнтам у зв&rsquo язку з підвищенням летальності та ризику цереброваскулярних випадків. У ході плацебо-контрольованих клінічних досліджень (тривалістю 6-12 тижнів) за участю літніх пацієнтів (середній вік 78 років) які страждають на психози пов&rsquo язані з деменцією та/або порушенням поведінки кількість летальних випадків була у 2 рази вища у пацієнтів які приймали оланзапін порівняно із плацебо (3 5 % проти 1 5 % відповідно). Висока летальність не була пов&rsquo язана з величиною застосовуваних доз оланзапіну (середня добова доза становить 4 4 мг) або з тривалістю лікування. Фактори ризику які можуть спричинити підвищення летальності включають вік від 65 років дизфагію заспокоєння недоїдання та зневоднення легеневі стани (пневмонія з або без аспірації) супутнє застосування бензодіазепінів. Проте випадки летальності були вищі при терапії оланзапіном ніж при прийомі плацебо незалежно від факторів ризику.

У ході клінічних досліджень спостерігалися випадки цереброваскулярних побічних реакцій (інсульт транзиторний ішемічний інсульт) у тому числі з летальним наслідком. Кількість цереброваскулярних побічних реакцій була у 3 рази вища у пацієнтів які приймали оланзапін порівняно із плацебо (1 3 % проти 0 4 % відповідно). Усі пацієнти які приймали оланзапін або плацебо і у яких спостерігалися цереброваскулярні побічні реакції мали фактори ризику. Вік від 75 років та судинний/змішаний тип деменції були ідентифіковані як фактори ризику цереброваскулярних побічних реакцій при терапії оланзапіном. Ефективність оланзапіну не була встановлена у ході даних досліджень.

Хвороба Паркінсона. Не рекомендоване застосування оланзапіну у терапії психозів що асоційовані з агоністами допаміну. Не рекомендоване супутнє застосування оланзапіну та протипаркінсонічних лікарських засобів пацієнтам із хворобою Паркінсона та деменцією. У ході клінічних досліджень дуже часто спостерігалось погіршення симптоматики хвороби Паркінсона та галюцинацій частіше ніж при прийомі плацебо при лікуванні психотичних симптомів терапія оланзапіном не була більш ефективною порівняно із застосуванням плацебо. З самого початку цих досліджень від пацієнтів вимагалось постійне застосовування найменшої ефективної дози антипаркінсонічних лікарських засобів (агоністів допаміну) а також застосовування тих самих антипаркінсонічних лікарських засобів і доз протягом усього дослідження. Терапію оланзапіном було розпочато з дози 2 5 мг/добу яку збільшували шляхом титрування до максимального показника 15 мг/добу.

Нейролептичний злоякісний синдром (НЗС). НЗС &ndash це потенційно летальний симптомокомплекс описаний у зв&rsquo язку з антипсихотичними препаратами. Рідко повідомлялося про випадки НЗС пов&rsquo язані із застосуванням оланзапіну. Клінічними проявами НЗС є гіперпірексія м&rsquo язова ригідність втрата свідомості та симптоми серцевої нестабільності (нерегулярний пульс або артеріальний тиск тахікардія підвищене потовиділення та серцева аритмія). Додаткові ознаки можуть включати підвищений рівень креатинінфосфокінази міоглобінурію (рабдоміоліз) та гостру ниркову недостатність. Клінічний прояв НЗС або наявність гіпертермії без клінічного прояву НЗС потребує негайної відміни всіх антипсихотичних засобів включаючи оланзапін.

Гіперглікемія і цукровий діабет. Нечасто повідомлялося про гіперглікемію та/або розвиток цукрового діабету або погіршення перебігу вже існуючого асоційованого з кетоацидозом або діабетичною комою а також про летальні випадки. У деяких випадках повідомлялося про попереднє підвищення маси тіла що могло бути фактором ризику.

Рекомендовано проводити відповідний клінічний моніторинг пацієнтів з цукровим діабетом та пацієнтів з факторами ризику розвитку цукрового діабету зокрема вимірювати рівень глюкози у крові на початку лікування через 12 тижнів а також щорічно у подальшому. Пацієнти які отримують лікування антипсихотичними засобами включаючи оланзапін повинні бути під наглядом для виявлення симптомів гіперглікемії (таких як полідипсія поліурія поліфагія та слабкість). У пацієнтів з цукровим діабетом та пацієнтів з факторами ризику розвитку цукрового діабету необхідно регулярно перевіряти рівень контролю глюкози. Необхідно контролювати масу тіла наприклад на початку лікування через 4 тижні через 8 тижнів та через 12 тижнів а також 1 раз на квартал у подальшому.

Антихолінергічна активність. У ході клінічних досліджень виявлено низьку частоту антихолінергічних явищ. Однак через обмеженість клінічного досвіду застосування оланзапіну пацієнтам із супутніми захворюваннями слід бути обережними при призначенні препарату пацієнтам із гіпертрофією простати паралітичною кишковою непрохідністю або подібними станами.

Показники печінкової функції. При застосуванні оланзапіну часто спостерігалися транзиторні асимптоматичні підйоми рівня печінкових трансаміназ АлАТ та АсАТ особливо на початку лікування. Пацієнтам із підвищеним рівнем АлАТ та/чи АлАТ ознаками та симптомами порушення діяльності печінки станами пов&rsquo язаними з печінковою недостатністю а також пацієнтам які приймають потенційно гепатотоксичні препарати Еголанзу призначають з обережністю. При виявленні гепатиту (включаючи гепатоцелюлярне холестатичне чи змішане ураження печінки) оланзапін необхідно відмінити.

Нейтропенія. Оланзапін необхідно призначати з обережністю при низькому рівні лейкоцитів та/або нейтрофілів з будь-якої причини пацієнтам які отримують лікування препаратами що можуть спричинити нейтропенію пацієнтам які мають в анамнезі медикаментозне пригнічення/токсичне ураження кісткового мозку пацієнтам із пригніченням кісткового мозку спричиненим супутніми захворюваннями опроміненням чи хіміотерапією та пацієнтам із гіпереозинофілією та мієлопроліферативним захворюванням. Нейтропенія є частим побічним ефектом при сумісному застосуванні вальпроату та оланзапіну.

Припинення терапії. При різкому припиненні терапії дуже рідко (&ge 0 01 % та 0 1 %) повідомлялося про гострі симптоми зокрема про надмірне потовиділення безсоння тремор роздратованість нудоту або блювання.

QT-інтервал. У ході клінічних досліджень оланзапін не спричинював довготривалої пролонгації абсолютних інтервалів QT та QTс. Однак як і при лікуванні іншими антипсихотичними засобами призначати оланзапін у комбінації з препаратами які можуть спричинити пролонгацію інтервалу QTс слід з обережністю особливо пацієнтам літнього віку пацієнтам із вродженим синдромом пролонгації інтервалу QT застійною серцевою недостатністю гіпертрофією серця гіпокаліємією чи гіпомагнезіємією.

Тромбоемболія. Нечасто повідомлялося про тимчасовий зв&rsquo язок між лікуванням оланзапіном та випадками розвитку венозної тромбоемболії (&ge 0 1 % &ndash < 1 %). Причинно-наслідковий зв&rsquo язок між лікуванням оланзапіном та розвитком венозної тромбоемболії не встановлено. Однак беручи до уваги те що у пацієнтів із шизофренією часто розвивається схильність до тромбоемболії необхідно враховувати усі можливі фактори ризику наприклад іммобілізацію пацієнта та вживати всіх необхідних попереджувальних заходів.

Загальна дія на ЦНС. Враховуючи переважний вплив оланзапіну на ЦНС необхідно проводити додаткові застережні заходи при прийомі оланзапіну в поєднанні з іншими препаратами центральної дії включаючи вживання алкоголю.

Епілептичні напади. Оланзапін необхідно з обережністю застосовувати пацієнтам з епілептичними нападами в анамнезі або пацієнтам у яких наявні фактори що знижують пороги нападів. Рідко повідомлялося про випадки епілептичних нападів при лікуванні оланзапіном. У більшості цих випадків пацієнти мали в анамнезі епілептичні напади або ризик їх виникнення був підвищений.

Пізня дискінезія. При прийомі оланзапіну спостерігалася статистично значущо більш низька частота виникнення дискінезії спричиненої лікуванням. Через зростаючий ризик розвитку пізньої дискінезії при тривалому прийомі антипсихотичних препаратів необхідне узгоджене зниження дози або повна відміна препарату при появі у пацієнта симптомів пізньої дискінезії. З часом ці симптоми можуть посилюватися або навіть з&rsquo являтися після припинення лікування.

Ортостатична гіпотензія. Нечасто повідомлялося про випадки ортостатичної гіпотензії у пацієнтів літнього віку. Як і при лікуванні іншими антипсихотичними лікувальними зазобами під час застосування оланзапіну рекомендується періодичне вимірювання артеріального тиску пацієнтам віком від 65 років.

Раптова зупинка серця. Повідомлялося про випадки раптової зупинки серця. Ризик раптової зупинки серця у пацієнтів які отримували лікування оланзапіном підвищувався майже вдвічі порівняно з пацієнтами які не застосовували антипсихотичні препарати. Ризик при застосуванні оланзапіну відповідає такому при застосуванні атипових антипсихотичних засобів що були включені до об&rsquo єднаного аналізу.

Лактоза. Таблетки Еголанза містять лактозу тому їх не можна призначати хворим які мають спадкову непереносимість лактози дефіцит лактази (The Lapp lactose deficiency) або синдром глюкозо-галактазної мальабсорбції.

Допамінергічний антагонізм. Оланзапін in vitro виявляє антагонізм до допаміну та теоретично може протидіяти ефектам леводопи та агоністам допаміну як і інші антипсихотичні засоби.

Глюкоза. Оланзапін спричиняє більші зміни рівня глюкози порівняно з плацебо. Різниця у змінах значень між оланзапіном та плацебо була більшою у пацієнтів із симптомами дизрегуляції глюкози в анамнезі (включаючи пацієнтів з цукровим діабетом або пацієнтів із проявами гіперглікемії). У цих пацієнтів спостерігалося значне підвищення HbA1с порівняно з групою плацебо.

Відсоткове співвідношення пацієнтів у яких змінився рівень глюкози з нормального або граничного до високого постійно збільшувалося.

В аналізах пацієнтів які пройшли 9&ndash 12-місячну терапію оланзапіном підвищений рівень глюкози у крові знижувався через 6 місяців.

Зміни рівня ліпідів. Небажані зміни рівнів ліпідів можуть спостерігатися у пацієнтів які лікуються оланзапіном. Зміни рівня ліпідів слід лікувати належним чином у пацієнтів із дисліпідемією та у пацієнтів із факторами ризику розвитку порушень обміну ліпідів. У пацієнтів які отримують лікування антипсихотичними засобами включаючи оланзапін необхідно регулярно перевіряти рівні ліпідів у крові наприклад на початку лікування через 12 тижнів а також кожні 5 років у подальшому.

У пацієнтів які приймали оланзапін спостерігалося підвищення рівня загального холестерину ліпопротеїдів низької щільності і тригліцеридів порівняно з групою плацебо.

Значне підвищення рівня ліпідів (загального холестерину ліпопротеїдів низької щільності тригліцеридів) спостерігалося частіше у пацієнтів без порушення обміну ліпідів в анамнезі.

Не спостерігалося статистично підтверджених відмінностей підвищення ліпопротеїдів високої щільності між пацієнтами які приймали оланзапін та пацієнтами які приймали плацебо.

Кількісне співвідношення пацієнтів у яких змінився рівень загального холестерину ліпопротеїдів низької щільності або тригліцеридів з нормального або граничного рівня до високого або змінився рівень ліпопротеїдів високої щільності з нормального або граничного до низького було більшим у ході довготривалих досліджень (не менше 48 тижнів) порівняно з таким при короткотермінових дослідженнях. У пацієнтів які пройшли 12-місячну терапію рівень загального холестерину не зростав після 4-6 місяців.

Суїцид. Можливість спроб суїциду притаманна як для пацієнтів із шизофренією так і для пацієнтів із біполярним розладом I типу у зв&rsquo язку з чим потрібно ретельно спостерігати за пацієнтами які знаходяться в зоні високого ризику та отримують терапію оланзапіном. З метою зниження імовірності передозування у пацієнтів потрібно виписувати оланзапін у таблетках малими кількостями які необхідні для забезпечення належного лікувального ефекту.

Маса тіла. Перед початком терапії оланзапіном слід враховувати потенційні наслідки підвищення маси тіла пацієнта. Пацієнти які отримують лікування оланзапіном повинні контролювати масу тіла.

Монотерапія оланзапіном дорослих. У пацієнтів які отримували терапію оланзапіном спостерігалося у середньому підвищення маси тіла на 2 6 кг порівняно із втратою маси тіла в середньому на 0 3 кг у групі плацебо при медіані застосування 6 тижнів у 22 2 % пацієнтів із тих які отримували терапію оланзапіном спостерігалося підвищення маси тіла не менше ніж на 7 % маси на початку лікування порівняно з 3 % пацієнтів групи плацебо при медіані застосування 8 тижнів у 4 2 % пацієнтів спостерігалося збільшення маси тіла принаймні на 15 % маси на початку лікування порівняно з 0 3 % пацієнтів групи плацебо при медіані застосування 12 тижнів. Клінічно значуще збільшення маси тіла спостерігалося у всіх категорій пацієнтів за ІМТ (індекс маси тіла). Припинення терапії через збільшення маси тіла відзначалося у 0 2 % пацієнтів які отримували лікування оланзапіном порівняно з 0 % пацієнтів з групи плацебо.

У ході довготривалих клінічних досліджень (не менше 48 тижнів) середнє збільшення маси тіла у пацієнтів було 5 6 кг (при медіані застосування 573 дні N=2021). Кількість пацієнтів у яких спостерігалося збільшення маси тіла не менш ніж на 7 % 15 % або 25 % початкової маси при довготривалому застосуванні оланзапіну становила 64 % 32 % та 12 % відповідно. Припинення терапії через збільшення маси тіла відзначалося у 0 4 % пацієнтів які отримували лікування оланзапіном протягом не менш ніж 48 тижнів.

Дисфагія. Порушення езофагальної моторики та задишка були асоційовані з прийомом антипсихотичних засобів. Аспіраційна пневмонія була частою причиною захворюваності та летальності у пацієнтів із хворобою Альцгеймера. Оланзапін не схвалений для лікування пацієнтів із хворобою Альцгеймера.

Регуляція температури тіла. Порушення здатності тіла знижувати свою температуру спостерігалося у зв&rsquo язку із антипсихотичними засобами. Рекомендовано зважати на цей факт при призначенні оланзапіну пацієнтам які знаходяться в умовах що можуть призвести до підвищення температури тіла таких як посилені тренування перебування в умовах екстремальних температур супутнє застосування засобів з антихолінергічною активністю або стан дегідратації.

Застосування пацієнтам які мають супутні захворювання. Клінічний досвід застосування оланзапіну пацієнтам із певними захворюваннями обмежений. Оланзапін посилює in vitro афінність до мускаринових рецепторів. У ході премаркетингових клінічних досліджень оланзапіну його застосування було асоційоване із запорами відчуттям сухості в роті тахікардією та іншими побічними явищами що можливо пов&rsquo язані з холінергічним антагонізмом. Подібні побічні реакції нечасто вимагали припинення терапії оланзапіном але необхідно з обережністю застосовувати оланзапін пацієнтам із клінічно значущою гіпертрофією простати вузькокутовою глаукомою паралітичною непрохідністю кишечнику в анамнезі або зі спорідненими станами які спричинені холінергічним антагонізмом та можуть погіршуватися у присутності оланзапіну. У ході 5 плацебо-контрольованих досліджень оланзапіну у пацієнтів літнього віку із психозом пов&rsquo язаним з деменцією (n=1184) повідомлялося про такі побічні реакції пов&rsquo язані із терапією із частотою виникнення не менше 2 % та зі значущо більш високою частотою виникнення порівняно з пацієнтами групи плацебо: падіння сонливість периферичні набряки порушення ходи нетримання сечі летаргія збільшення маси тіла астенія пірексія пневмонія відчуття сухості в роті та зорові галюцинації. Рівень припинення терапії через побічні явища був вищий у групі яка отримувала оланзапін порівняно з плацебо (13 % порівняно з 7 % відповідно). У пацієнтів літнього віку із психозом пов&rsquo язаним з деменцією які отримують оланзапін вищий рівень летальних випадків. Оланзапін не показаний для лікування пацієнтів літнього віку із психозом пов&rsquo язаним з деменцією. Оланзапін не застосовували у достатній кількості випадків пацієнтам із нещодавнім інфарктом міокарда або нестабільним серцевим захворюванням. Слід з обережністю застосовувати оланзапін для лікування пацієнтів із серцевими захворюваннями через ризик виникнення ортостатичної гіпотензії.

Лабораторні дослідження. Рекомендується контролювати глюкозу натще та ліпідний профіль на початку лікування та періодично під час лікування.

Гіперпролактинемія. Як і інші засоби з властивостями антагоністів допамінових рецепторів D2 оланзапін підвищує в крові рівні пролактину і це підвищення зберігається при тривалому застосуванні. Гіперпролактинемія може пригнічувати гіпоталамічний гормон GnRH результатом чого є зниження секреції пітуїтарного гонадотропіну. Це в свою чергу може інгібувати репродуктивну функцію шляхом порушення гонадного сперматогенезу як у чоловіків так і у жінок. Повідомлялося про галакторею аменорею гінекомастію та імпотенцію у пацієнтів які отримували препарати що підвищували рівень пролактину. Довготривала гіперпролактинемія асоційована із гіпогонадизмом може призвести до зниження щільності кісток як у чоловіків так і у жінок.

Додаткові дослідження/лабораторні дані. У ході деяких досліджень на тваринах спостерігалася нейтропенія асоційована з прийомом інших психотропних компонентів та лейкопенія асоційована із прийомом оланзапіну. Не було ознак ризику виникнення клінічно значущої нейтропенії пов&rsquo язаної із лікуванням оланзапіном у премаркетинговій базі даних оланзапіну.

Постмаркетингові звіти. Звіти про побічні реакції з моменту виходу оланзапіну на ринок які були тимчасово пов&rsquo язані (але не обов&rsquo язково спричинені) з терапією оланзапін включали нейтропенію.

Токсикологічні дослідження на тваринах. Під час досліджень оланзапіну на тваринах основними гематологічними результатами були оборотна периферична цитопенія в окремих особин собак при дозуванні 10 мг/кг (у 17 разів більша доза за максимальну рекомендовану денну пероральну дозу для людини при розрахунку дози у мг/м2 поверхні тіла) дозозалежне зниження кількості лімфоцитів і нейтрофілів у мишей і лімфопенія у щурів. У кількох собак які отримували дози 10 мг/кг розвинулась оборотна нейтропенія та/або оборотна гемолітична анемія у період між 1 і 10 місяцями лікування. Дозозалежне зниження кількості лімфоцитів і нейтрофілів було відзначалося в мишей що отримували дозу 10 мг/кг (дорівнює дворазовій максимальній рекомендованій щоденній пероральній дозі для людини при розрахунку дози у мг/м2 поверхні тіла) у ході досліджень тривалістю 3 місяці. Неспецифічна лімфопенія відповідно до зниження приросту маси тіла спостерігалася у щурів які отримували дозу 22 5 мг/кг (у 11 разів більша за максимальну рекомендовану щоденну пероральну дозу для людини при розрахунку дози у мг/м2 поверхні тіла) протягом 3 місяців або 16 мг/кг (у 8 разів більша за максимальну рекомендовану щоденну пероральну дозу для людини при розрахунку дози у мг/м2 поверхні тіла) протягом 6 або 12 місяців. Ніяких доказів цитотоксичності для кісткового мозку не було для жодного з вивчених видів. Клітини кісткового мозку були нормоцелюлярні або гіперцелюлярні що свідчитить про те що зниження циркулюючих клітин крові було ймовірно пов&rsquo язано з периферичними (не пов&rsquo язаними з кістковим мозком) факторами.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Відсутні адекватні і добре контрольовані дослідження дії оланзапіну на вагітних. Оскільки існуючий досвід лікування людей оланзапіном обмежений оланзапін у період вагітності необхідно застосовувати тільки тоді коли очікувані результати виправдовують можливий ризик для плода.

У новонароджених матері яких приймали антипсихотичні лікарські засоби (включаючи оланзапін) протягом ІІІ триместру вагітності існує ризик виникнення побічних реакцій включаючи екстрапірамідні порушення та/або синдром відміни симптоми яких можуть після народження змінюватися за силою та тривалістю. Повідомлялося про ажитацію артеріальна гіпертензія артеріальна гіпотензія тремор сонливість респіраторний дистрес-синдром або розлад харчування. Тому необхідно контролювати стан новонароджених.

При дослідженні здорових жінок які годували груддю оланзапін було виявлено у грудному молоці. Середня доза для немовляти (мг/кг) без ризику для нього оцінювалася як 1 8 % від материнської дози (мг/кг). Пацієнткам рекомендується не годувати немовлят груддю якщо вони приймають оланзапін.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Досліджень впливу оланзапіну на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами не проводилося. Оскільки оланзапін може спричинити сонливість та запаморочення пацієнтів слід попередити про небезпеку пов&rsquo язану з експлуатацією машин включаючи автотранспортні засоби.

Спосіб застосування та дози

Дорослі.

Шизофренія. Рекомендована початкова доза оланзапіну становить 10 мг 1 раз на добу.

Маніакальні епізоди. Рекомендована початкова доза оланзапіну як монотерапії становить 15 мг на добу або 10 мг на добу у комбінації з літієм чи вальпроатом.

Профілактика повторних нападів у пацієнтів з біполярними розладами. Рекомендована початкова доза становить 10