Фемостон 2мг+10мг таблетки №56

І Н С Т Р У К Ц І Я

для медичного застосування лікарського засобу

ФЕМОСТОН^®

(FEMOSTON^® )

Склад:

таблетка естрадіолу

діюча речовина: естрадіол

1 таблетка містить естрадіолу гемігідрату мікронізованого що еквівалентно естрадіолу   1 мг або 2 мг

допоміжні речовини: лактоза моногідрат гіпромелоза (HPMC 2910) крохмаль кукурудзяний кремнію діоксид колоїдний безводний магнію стеарат

плівкове покриття: Opadry^® Y-1-7000 білий (гіпромелоза (HPMC 2910) поліетиленгліколь 400 титану діоксид (Е 171)) &ndash для таблеток які містять 1 мг естрадіолу

Opadry^® OY-6957 рожевий (гіпромелоза (HPMC 2910) поліетиленгліколь 400 тальк   заліза   оксид   червоний (Е 172) заліза   оксид   чорний   (Е 172)   заліза   оксид   жовтий (Е 172) титану діоксид (Е 171)) &ndash для таблеток які містять 2 мг естрадіолу

таблетка естрадіолу та дидрогестерону

діючі речовини: естрадіол дидрогестерон

1 таблетка містить естрадіолу гемігідрату мікронізованого що еквівалентно естрадіолу 1 мг або 2 мг дидрогестерону мікронізованого 10 мг

допоміжні речовини: лактоза моногідрат гіпромелоза (HPMC 2910) крохмаль кукурудзяний кремнію діоксид колоїдний безводний магнію стеарат

плівкове покриття: Opadry^® ІІ сірий 85F27664 (поліетиленгліколь 3350 тальк (Е 553b) спирт полівініловий заліза оксид чорний (Е 172) титану діоксид (Е 171)) &ndash для таблеток які містять 1 мг естрадіолу і 10 мг дидрогестерону

Opadry^® OY-02B22764 жовтий (гіпромелоза (HPMC 2910) поліетиленгліколь 400 тальк заліза оксид жовтий (Е 172) титану діоксид (Е 171)) &ndash для таблеток які містять 2 мг естрадіолу і 10 мг дидрогестерону.

Лікарська форма. Таблетки вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості:

таблетка яка містить 1 мг естрадіолу: кругла двоопукла вкрита плівковою оболонкою біла таблетка з маркуванням « 379» з одного боку діаметр 7 мм і вага таблетки приблизно 144 мг

таблетка яка містить 2 мг естрадіолу: кругла двоопукла вкрита плівковою оболонкою цегляно-червона таблетка з маркуванням « 379» з одного боку діаметр 7 мм і вага таблетки приблизно 144 мг  

таблетка яка містить 1 мг естрадіолу і 10 мг дидрогестерону: кругла двоопукла вкрита плівковою оболонкою сіра таблетка з маркуванням « 379» з одного боку діаметр 7 мм і вага таблетки приблизно 144 мг

таблетка яка містить 2 мг естрадіолу і 10 мг дидрогестерону: кругла двоопукла вкрита плівковою оболонкою жовта таблетка з маркуванням « 379» з одного боку діаметр 7 мм і вага таблетки приблизно 144 мг.

Фармакотерапевтична група. Препарати для лікування захворювань сечостатевої системи та статеві гормони.   Комбіновані препарати які містять прогестагени і естрогени для послідовного застосування. Код АТХ G03F B08.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Естрадіол

Активний компонент 17ß -естрадіол хімічно та біологічно подібний до природного жіночого статевого гормону естрадіолу. Він заміщує втрату продукції власного естрогену у жінок в період  менопаузи та полегшує симптоми менопаузи.

Естрогени запобігають втраті маси кісткової тканини після менопаузи або оваріектомії.

Дидрогестерон

Дидрогестерон &ndash це активний при пероральному прийомі прогестаген дія якого порівнянна з дією прогестерону що вводиться парентерально.

У зв&rsquo язку  з тим що естрогени стимулюють ріст ендометрія якщо не застосовується прогестаген вони підвищують ризик гіперплазії ендометрія і карциноми. Додавання до терапії прогестагену значно знижує індукований естрогенами ризик у жінок зі збереженою маткою.

Дані клінічних досліджень

Зменшення симптомів дефіциту естрогенів і поліпшення профілю кровотеч.

Зменшення симптомів менопаузи спостерігалося під час перших декількох тижнів лікування.

Регулярні кровотечі відміни тривалістю в середньому 5 днів при застосуванні препарату Фемостон^® естрадіолу 2 мг + естрадіолу/дидрогестерону 2 мг/10 мг   спостерігалися у 89 % жінок. Кровотеча відміни зазвичай починалася на 28 день циклу. Проривні маткові кровотечі або кров&rsquo янисті виділення реєструвалися у 22 % жінок у перші 3 місяці лікування та у 19 % жінок &ndash протягом 10-12-го місяців лікування. Аменорея (відсутність кровотечі або кров&rsquo янистих виділень) спостерігалась у 12 % циклів під час першого року лікування.

Регулярні кровотечі відміни тривалістю в середньому 5 днів при застосуванні препарату Фемостон^® естрадіолу 1 мг + естрадіолу/дидрогестерону 1 мг/10 мг спостерігалися у 76 % жінок. Кровотеча відміни зазвичай починалася в останній день прогестагенової фази (в середньому на 28 день циклу). Проривні маткові кровотечі або кров&rsquo янисті виділення реєструвалися приблизно у 23 % жінок у перші 3 місяці лікування та у 15 % жінок &ndash протягом 10-12-го місяців лікування. Аменорея (відсутність кровотечі або кров&rsquo янистих виділень) спостерігалась у 21 % циклів під час першого року лікування.

Профілактика остеопорозу

Дефіцит естрогенів після настання менопаузи пов&rsquo язаний з підвищенням резорбції кісткової тканини і зменшенням кісткової маси. Вплив естрогенів на  щільність кісткової тканини є дозозалежним. Захисний ефект діє тільки під час їх застосування. Після припинення замісної гормональної терапії (ЗГТ) швидкість зменшення кісткової маси є такою ж як  у жінок які не одержували зазначену терапію.

Дані дослідження WHI (Women Health Initiative) і мета-аналіз інших досліджень свідчать про те що застосування  ЗГТ переважно у здорових жінок у вигляді монотерапії естрогеном або в комбінації із прогестагеном знижує ризик переломів стегна хребців та інших видів переломів що виникають внаслідок остеопорозу. ЗГТ також може запобігати переломам у жінок з низькою щільністю кісткової тканини та/або діагностованим остеопорозом але дані про це обмежені.

Після двох років лікування препаратом Фемостон^® естрадіолу 2 мг + естрадіолу/дидрогестерону 2 мг/10 мг щільність кісткової тканини (ЩКТ) у поперековому відділі хребта збільшилася на 6 7 ± 3 9 % (середнє значення ± стандартне відхилення). Щільність кісткової тканини у поперековому відділі хребта зросла або залишилася незміненою у 94 5 % жінок.

У жінок які приймали препарат Фемостон^® естрадіолу 1 мг + естрадіолу/дидрогестерону          1 мг/10 мг     щільність кісткової тканини у поперековому відділі хребта збільшилася на 5 2 + 3 8 % (середнє зачення ± стандартне відхилення). Щільність кісткової тканини у поперековому відділі хребта зросла або залишилася незміненою у 93 0 % жінок.

Фемостон^® також впливав на ЩКТ стегнової кістки.

Після двох років лікування препаратом Фемостон^® естрадіолу 2 мг + естрадіолу/дидрогестерону 2 мг/10 мг     ЩКТ збільшилася на 2 6 ± 5 0 % (середнє значення ± стандартне відхилення) у шийці стегнової кістки на 3 5 ± 5 0 % (середнє значення ± стандартне відхилення) у зоні вертлюга і на 4 1 ± 7 4 % (середнє значення ± стандартне відхилення) у зоні трикутника Варда. ЩКТ у трьох зонах стегнової кістки зросла або залишилася незміненою після лікування препаратом Фемостон^® естрадіолу 2 мг + естрадіолу/дидрогестерону 2 мг/10 мг   у 71-88 % жінок.

Після двох років терапії препаратом препарат Фемостон^® естрадіолу 1 мг + естрадіолу/дидрогестерону 1 мг/10 мг     ЩКТ у шийці стегнової кістки збільшилася на 2 7  ± 4 2 % (середнє значення ± стандартне відхилення) на 3 5 ± 5 0 % (середнє значення ± стандартне відхилення) &ndash у зоні вертлюга і на 2 7 ± 6 7 % (середнє значення ± стандартне відхилення) &ndash у трикутнику Варда. ЩКТ у трьох зонах стегнової кістки зросла або залишилася незміненою після лікування препаратом Фемостон^® естрадіолу 1 мг + естрадіолу/дидрогестерону 1 мг/10 мг   у 67-78 % жінок.

Фармакокінетика.

Естрадіол

Всмоктування

Всмоктування естрадіолу залежить від розміру частинок: мікронізований естрадіол швидко всмоктується зі шлунково-кишкового тракту.

У таблиці 1 представлені середні постійні фармакокінетичні показники естрадіолу (Е2) естрону (Е1) та естрону сульфату (Е1S) для кожної дози мікронізованого естрадіолу.

Дані представлені як середні (SD).

                                                                                                                                                                                                                                                                      Таблиця 1

Естрадіол 1 мг

Естрадіол 2 мг

Розподіл

Естрогени визначаються в незв&rsquo язаному або зв&rsquo язаному стані. Близько 98-99% дози естрадіолу зв&rsquo язується з протеїнами плазми крові з яких 30-52% з альбуміном та близько                46-69% з глобуліном що зв&rsquo язує статеві гормони (ГЗСГ).

Біотрансформація

Після перорального застосування естрадіол активно метаболізується. Основними некон&rsquo югованими та кон&rsquo югованими метаболітами є естрон та естрону сульфат. Ці метаболіти можуть сприяти естрогенній активності безпосередньо або після перетворення на естрадіол. Естрону сульфат може проходити через ентерогепатичну циркуляцію.

Виведення

У сечі основними сполуками є глюкуроніди естрону та естрадіолу. Період напіввиведення становить від 10 до 16 годин. Естрогени секретуються в  грудне молоко.

Залежність від дози та часу

При щоденному пероральному прийомі препарату Фемостон^® концентрація естрадіолу досягає рівноважного стану приблизно через п&rsquo ять днів. У більшості випадків концентрація рівноважного стану досягається у проміжку від 8 до 11 дня прийому.

Дидрогестерон   

Всмоктування

Після перорального застосування дидрогестерон швидко всмоктується з T_max 0 5-2 5 год.. Абсолютна біодоступність дидрогестерону (пероральна доза 20 мг порівняно з внутрішньовенною інфузією 7 8 мг) становить 28 %.

У таблиці 2   представлені середні  постійні  фармакокінетичні показники дидрогестерону (Д) та дигідродидрогестерону (ДГД).

Дані представлені  як середні (SD).

                                                                                                                                                                                                                                                                      Таблиця 2

Дидрогестерон 10 мг

Розподіл

Після внутрішньовенного введення дидрогестерону рівноважний об&rsquo єм розподілу становить приблизно 1400 л. Дидрогестерон та ДГД зв&rsquo язуються з білками плазми крові більше ніж на 90 %.

Біотрансформація

Після перорального введення дидрогестерон швидко метаболізується з утворенням ДГД.  Рівні основного активного метаболіту 20&alpha -дигідродидрогестерону (ДГД) досягають піка приблизно через 1 5 години після прийому дози. Рівні ДГД у плазмі крові в основному вищі у порівнянні з початковим продуктом. Відношення AUC та C_max ДГД та дидрогестерону становлять близько 40 та 25 відповідно. Середній кінцевий період напіввиведення дидрогестерону та ДГД коливається між 5-7 та 14-17 годинами відповідно.

Загальною властивістю всіх метаболітів є збереження 4 6-дієн-3-онової конфігурації вихідної сполуки та відсутність 17&alpha -гідроксилювання. Цим пояснюється відсутність естрогенного та андрогенного ефектів дидрогестерону.

Виведення

Після перорального прийому міченого дидрогестерону в середньому 63 % дози виводиться з сечею. Загальний плазмовий кліренс становить 6 4 л/хв. Повне виведення здійснюється протягом 72 годин. ДГД присутній в сечі переважно у вигляді кон&rsquo югату з глюкуроновою кислотою.

Залежність від дози та часу

Фармакокінетика при одноразовому та багаторазовому застосуванні має лінійний характер у діапазоні пероральних доз від 2 5 до 10 мг. Порівняння кінетики одноразової та багаторазової доз показує що фармакокінетика дидрогестерону та ДГД не змінюється у разі повторного застосування. Рівноважний стан досягався після 3 днів лікування.

Клінічні характеристики.

Показання.

Замісна гормональна терапія (ЗГТ) для усунення симптомів зумовлених дефіцитом естрогенів у жінок у менопаузний період не раніше ніж через 6 місяців з моменту останньої менструації.

Профілактика остеопорозу у жінок у постменопаузний період при високому ризику переломів. Фемостон^® слід застосовувати пацієнтам лише у разі непереносимості або наявності протипоказань для застосування інших лікарських препаратів для профілактики остеопорозу (див. розділ « Особливості застосування» ).

Досвід лікування жінок віком понад  65 років обмежений.

Протипоказання.

-        Діагностований у минулому наявний або підозрюваний рак молочної залози

-        наявні або підозрювані естрогенчутливі  пухлини (наприклад   рак ендометрія)

-        вагінальні кровотечі нез&rsquo ясованого генезу

-        нелікована гіперплазія ендометрія

-        активна венозна тромбоемболія у минулому (тромбоз глибоких вен тромбоемболія легеневих артерій)

-        наявні тромбофілічні розлади (наприклад дефіцит протеїну С протеїну S або антитромбіну див. розділ « Особливості застосування» )

-        активні або недавні артеріальні тромбоемболічні захворювання (наприклад стенокардія інфаркт міокарда)

-        гострі захворювання печінки  або   наявність захворювань печінки в минулому   якщо показники функції печінки не нормалізувалися

-        відома гіперчутливість до діючих речовин або до будь-якої з допоміжних речовин препарату

-        порфірія.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Дослідження лікарських взаємодій не проводилися.

Ефективність естрогенів та прогестагенів може порушуватися.

&ndash Метаболізм естрогенів (та прогестагенів) може посилюватися при одночасному застосуванні речовин з відомою здатністю індукувати ферменти що беруть участь у метаболізмі лікарських  засобів. Це зокрема стосується  ферментів Р450. До таких речовин належать протисудомні засоби (фенобарбітал карбамазепін фенітоїн) та антибактеріальні/противірусні   засоби (наприклад рифампіцин рифабутин невірапін ефавіренц).

&ndash Незважаючи на те що ритонавір і нелфінавір відомі як потужні інгібітори   вони насправді мають індукуючий ефект при одночасному застосуванні зі стероїдними гормонами.

&ndash Рослинні препарати компонентом яких є звіробій перфорований (Hypericum perforatum) можуть також посилювати метаболізм естрогенів (та прогестагенів).

&ndash Клінічно підвищений метаболізм естрогенів та прогестагенів може проявлятися зниженням ефективності і змінами профілю кровотеч.

Особливості застосування.

Для лікування симптомів дефіциту естрогенів у жінок в період менопаузи лікування за допомогою ЗГТ слід розпочинати тільки якщо ці симптоми значною мірою несприятливо впливають на якість життя. Регулярно необхідно проводити ретельну оцінку користі та ризиків ЗГТ як мінімум щорічно і лікування доцільно продовжувати тільки якщо користь перевищує ризики.

Дані щодо ризиків пов&rsquo язаних із ЗГТ при лікуванні передчасної менопаузи обмежені. Однак завдяки низькому рівню абсолютного ризику у жінок молодшого віку співвідношення користі та ризиків у таких жінок є більш сприятливим ніж у жінок старшого віку.

Медичне обстеження/подальше спостереження

Перед початком ЗГТ або у разі необхідності поновлення ЗГТ після перерви необхідно з&rsquo ясувати повний медичний анамнез (включаючи сімейний анамнез). Фізикальне обстеження (включаючи гінекологічне обстеження і обстеження молочних залоз) необхідно робити враховуючи дані анамнезу протипоказання та застереження до застосування. Під час лікування рекомендується проводити регулярні огляди частота і обсяг яких визначається індивідуально. Жінок слід  поінформувати про які зміни у молочних залозах необхідно повідомляти лікареві або медичній сестрі (див. розділ  нижче « Рак молочної залози» ). Регулярне обстеження молочних залоз включаючи відповідні методи візуалізації наприклад мамографію слід проводити відповідно до діючих керівництв для здорових жінок враховуючи медичні потреби індивідуально для кожної жінки.

Захворювання при яких необхідно спостерігати за станом пацієнток

При наявності будь-якого із зазначених нижче захворювань у даний момент у минулому та/або їх погіршенні під час вагітності або попередньої гормональної терапії пацієнткам слід перебувати під ретельним спостереженням. Необхідно мати на увазі що ці стани  можуть рецидивувати або їх перебіг погіршуватися під час лікування препаратом Фемостон^® . До них належать:

§   лейоміома (міома матки) або ендометріоз

§   фактори ризику тромбоемболічних захворювань (див. нижче)

§   фактори ризику виникнення естрогенчутливих пухлин (раку молочної залози першого ступеня спадкової схильності)

§   артеріальна гіпертензія

§   захворювання печінки (аденома печінки)

§   цукровий діабет із судинними симптомами або без них

§   жовчнокам&rsquo яна хвороба

§   мігрень або (сильний) головний біль

§   системний червоний вовчак

§   гіперплазія ендометрія  в анамнезі (див. нижче)

§   епілепсія

§   бронхіальна астма

§   отосклероз

§   менінгіома.

Причини для негайного припинення терапії

Замісну гормональну терапію необхідно припинити негайно у разі виявлення протипоказання а також у таких ситуаціях:

§   жовтяниця або порушення функції печінки

§   значне підвищення артеріального тиску

§   головний біль на зразок мігрені що виник вперше

§   вагітність.

Гіперплазія ендометрія та карцинома

У жінок з невидаленою маткою ризик виникнення гіперплазії ендометрія та раку ендометрія підвищується при тривалому призначенні ЗГТ тільки естрогенами. Помічене зростання ризику раку ендометрія серед жінок які приймають тільки препарати   естрогену коливається від 2 до 12 разів порівняно з тими хто не приймає їх залежно від тривалості лікування та дози естрогену (див. розділ « Побічні реакції» ). Після припинення лікування ризик може залишатись підвищеним принаймні протягом 10 років.

Циклічна комбінація препарату естрогену з прогестагеном протягом принаймні 12 днів на місяць/на 28-денний цикл або безперервна комбінована естроген-прогестагенова терапія у жінок зі збереженою маткою запобігає надмірному ризику асоційованому із застосуванням тільки препаратів естрогену.

Протягом перших місяців лікування можуть виникати проривні маткові кровотечі або кров&rsquo янисті виділення. Якщо вони виникають через деякий час після початку  лікування або тривають після припинення терапії необхідно з' ясувати їх причину у тому числі шляхом проведення біопсії ендометрія для виключення злоякісних новоутворень.

Рак молочної залози

Усі наявні дані свідчать про підвищений ризик раку молочної залози у жінок які приймають комбіновану естроген-прогестагенову ЗГТ та ймовірно також у жінок які приймають тільки естрогенову ЗГТ. Цей ризик залежить від тривалості застосування.

Комбінована естроген-прогестагенова терапія

Як рандомізоване плацебо-контрольоване дослідження « Ініціативи заради здоров&rsquo я жінок» (Women&rsquo s Health Initiative Study &ndash WHI) так і епідеміологічні дослідження узгоджено показали підвищений ризик виникнення раку молочної залози у жінок які застосовують комбіновану естроген-прогестагенову ЗГТ. Підвищений ризик стає очевидним приблизно після 3 років (див. розділ « Побічні реакції» ).

Монотерапія естрогеном

Дослідження WHI не виявило підвищення ризику виникнення раку молочної залози у жінок після гістеректомії які приймають ЗГТ тільки препаратами естрогену. В експериментальних дослідженнях переважно повідомлялося про незначне підвищення ризику діагностування раку молочної залози який  є суттєво нижчим ніж у пацієнток які приймають комбінації естрогенів та прогестагенів (див. розділ « Побічні реакції» ).

Підвищений ризик стає очевидним вже через кілька років застосування та підвищується відповідно до збільшення тривалості застосування однак після припинення лікування повертається до початкового рівня протягом кількох (щонайбільше 5) років.

Замісна гормональна терапія особливо комбінована естроген-прогестагенова терапія підвищує щільність мамографічних зображень що може негативно вплинути на радіологічне виявлення раку молочної залози.

Рак яєчників

Рак яєчників виникає значно рідше ніж рак молочної залози. Довготривале (щонайменше протягом 5-10 років) застосування ЗГТ тільки препаратами естрогену було пов&rsquo язано з незначним підвищенням ризику виникнення раку яєчників (див. розділ « Побічні реакції» ). Деякі дослідження в тому числі дослідження WHI припускають що довгострокове застосування комбінованої ЗГТ може спричинити еквівалентний або дещо нижчий ризик (див. розділ « Побічні реакції» ).

Венозна тромбоемболія

ЗГТ пов&rsquo язана з 1 3-3-разовим підвищенням ризику розвитку венозної тромбоемболії (ВТЕ) тобто тромбозу глибоких вен або емболії легеневих судин. Виникнення такої патології найбільш вірогідне протягом першого року проведення ЗГТ (див. розділ « Побічні реакції» ).

Пацієнтки з відомими тромбофілічними ускладненнями мають підвищений ризик ВТЕ а ЗГТ може додатково збільшувати цей ризик. Тому замісна гормональна терапія протипоказана для цієї групи пацієнток (див. розділ « Протипоказання» ).

Загальновизнаними факторами ризику розвитку ВТЕ є: застосування естрогенів старший вік великі хірургічні втручання тривала іммобілізація ожиріння (ІМТ > 30 кг/м²) вагітність/ післяпологовий період системний червоний вовчак (СЧВ) і карцинома. Єдиної думки щодо ролі варикозного розширення вен у розвитку ВТЕ не існує.

Як і для всіх післяопераційних пацієнтів необхідно вжити запобіжних заходів для попередження ВТЕ після хірургічного втручання. Якщо після планової операції очікується тривала іммобілізація рекомендується тимчасове припинення ЗГТ за 4-6 тижнів до втручання. Лікування можна поновлювати тільки коли   жінка повністю відновить   свою рухливість.

Жінкам без ВТЕ в анамнезі але з наявністю у родичів першого ступеня родинного зв&rsquo язку тромбозу в молодому віці можна запропонувати скринінг після ретельного обговорення його обмежень (за допомогою скринінгу виявляють тільки частину тромбофілічних розладів).

Якщо ідентифіковано вроджений тромбофілічний розлад який супроводжується тромбозом у членів сім&rsquo ї в анамнезі або якщо розлад є тяжким (наприклад недостатність антитромбіну протеїну S чи протеїну С або комбінація розладів) ЗГТ протипоказана.

У жінок які вже приймають постійну антикоагулянтну терапію слід ретельно зважити користь та ризики  застосування ЗГТ.

Якщо ВТЕ розвивається після початку терапії препарат потрібно негайно відмінити. Пацієнток слід попередити про необхідність негайно звернутися до лікаря при появі потенційних симптомів тромбоемболії (наприклад болісної набряклості ноги раптового болю у грудній клітці задишки).

Ішемічна хвороба серця (ІХС)

Немає отриманих у ході рандомізованих контрольованих досліджень доказів захисту від інфаркту міокарда у жінок з або без ІХС які приймали комбіновану естроген-прогестагенову ЗГТ або ЗГТ тільки естрогеном.

Комбінована естроген-прогестагенова терапія

Відносний ризик виникнення ІХС на фоні застосування комбінованої естроген-прогестагенової  ЗГТ є дещо підвищеним. Оскільки базовий абсолютний ризик ІХС значною мірою залежить від віку кількість додаткових випадків ІХС зумовлених застосуванням естрогенів та прогестагенів дуже мала у здорових жінок у близькому до менопаузи віці але буде зростати у старшому віці.

Монотерапія естрогеном

Дані рандомізованих контрольованих досліджень не показали підвищеного ризику ІХС у жінок після гістеректомії які приймають монотерапію естрогеном.

Ішемічний інсульт

Комбінована естроген-прогестагенова терапія та монотерапія естрогеном асоціюються з підвищенням ризику ішемічного інсульту до 1 5 раза. Відносний ризик не змінюється із віком або часом що минув після настання менопаузи. Проте оскільки базовий абсолютний ризик інсульту значною мірою залежить від віку загальний ризик інсульту у жінок які приймають ЗГТ зростатиме з віком (див. розділ « Побічні реакції» ).

Інші стани

§   Естрогени можуть спричиняти затримку рідини і тому необхідно уважно слідкувати за станом пацієнтів з порушенням функції серця або нирок.

§   Жінки з наявною раніше гіпертригліцеридемією повинні перебувати під ретельним наглядом під час проведення замісної терапії естрогенами або гормональної замісної терапії оскільки в рідких випадках у   жінок з цією патологією рівень тригліцеридів у плазмі крові значно збільшувався під час лікування естрогенами що призводило до панкреатиту.

§   Естрогени збільшують рівень тироксинзв&rsquo язуючого глобуліну (ТЗГ) призводячи до збільшення циркулюючих гормонів щитовидної залози який визначають за рівнем зв&rsquo язаного з білком йоду (ЙЗБ) рівнями Т4 (при аналізі з використанням колонок або радіоімунному аналізі) або рівнями Т3 (за допомогою радіоімунного аналізу). Захоплення трийодтироніну (Т3) зменшене в результаті підвищених рівнів ТЗГ. Концентрації вільних трийодтироніну (Т3) і тироксину (Т4) не змінюються. Рівні інших зв&rsquo язуючих білків у сироватці кортикоїдзв&rsquo язуючого глобуліну (КЗГ) та глобуліну що зв' язує статеві гормони (СГЗГ) можуть підвищуватися що призводить до збільшення концентрації кортикостероїдів і статевих гормонів у крові.   Концентрації вільних та/або біологічно активних гормонів не змінюються. Можуть зростати концентрації інших білків плазми (ангіотензин-ренін субстрату альфа-I-антитрипсину церулоплазміну).

§   ЗГТ не поліпшує когнітивних функцій. Немає доказів щодо підвищеного ризику ймовірної деменції у жінок які починають лікування комбінованими препаратами або препаратами естрогену у віці понад 65 років.

• Пацієнткам з рідкісними спадковими захворюваннями такими як непереносимість галактози недостатність лактази або синдром мальабсорбції глюкози-галактози   не слід приймати цей препарат.
• Фемостон^® не належить до засобів контрацепції.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Фемостон^® не показаний для застосування у період вагітності. Якщо вагітність настала під час лікування препаратом Фемостон^® прийом препарату слід негайно припинити.

Достатніх даних щодо застосування естрадіолу/дидрогестерону під час вагітності  немає.

У літературі повідомлялось що застосування деяких прогестагенів було пов' язане з підвищеним ризиком розвитку гіпоспадії. Однак через змішані фактори під час вагітності не можна остаточно визначитися щодо сприяння прогестагенів розвитку гіпоспадії.

На сьогодні результати більшості епідеміологічних досліджень відносно  випадкового впливу на плід комбінації естрогенів та прогестагенів   вказують на   відсутність тератогенного або токсичного ризику для плода.

Годування груддю

Фемостон^® не показаний для застосування у період годування груддю.

Вплив на здатність завагітніти.

Фемостон