Федин-20 20 мг капсули №30

Федин-20 (Fedin-20) інструкція по застосуванню

Склад

діюча речовина: piroxicam;

• 1 капсула містить піроксикаму 20 мг;

допоміжні речовини: лактоза моногідрат, крохмаль кукурудзяний, кремнію діоксид колоїдний безводний.

Лікарська форма

Капсули.

Основні фізико-хімічні властивості: тверді желатинові капсули номер 2, корпус та кришечка червоного кольору, на корпусі та кришечці нанесений відбиток «FEDIN 20».

Капсули містять порошок білого чи майже білого кольору.

Фармакотерапевтична група

Нестероїдні протизапальні та протиревматичні лікарські засоби. Похідні оксикамів.
Код АТ Х М01А С01.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Фармакологічна дія – протизапальна, знеболювальна, жарознижувальна, антиагрегаційна. Знижує синтез простагландинів (ПГ), у тому числі ПГЕ1, ПГЕ2, ПГЕ2-альфа та тромбоксанів завдяки інгібуванню активності циклооксигенази. Пригнічує фагоцитоз, агрегацію тромбоцитів. Сприяє ослабленню больового синдрому, симптомів запалення. При суглобовому синдромі послаблює або припиняє запалення та біль у суглобах у спокої та при русі, зменшує ранкову скутість та припухлість суглобів.

Фармакокінетика

При пероральному застосуванні добре всмоктується у шлунково-кишковому тракті, максимальна концентрація досягається через 3-5 годин. Рівноважна концентрація у крові досягається протягом 7-12 днів. Зв'язування з білками плазми становить 97-99%. При одночасному застосуванні з іншими лікарськими засобами може їх витіснити при зв'язуванні з білками, у результаті може посилити їх терапевтичну дію. Проникає через плацентарний та гематоенцефалічний бар'єр. Виділяється у грудне молоко. Метаболізується у печінці, основні метаболіти – 5-гідроксипіроксикам, N-метилбензосульфонамід та інші – є фармакологічно неактивними. Період напіввиведення – приблизно 50 годин, може збільшуватись при захворюваннях печінки. Виводиться нирками та через шлунково-кишковий тракт (у сечі визначається у 2 рази більше, ніж у фекаліях) переважно у вигляді глюкуронідів (5% екскретується у незміненому стані). Не кумулюється.

Клінічні властивості

Показання

Симптоматичне лікування остеоартриту, ревматоїдного артриту або анкілозуючого спондиліту.

Через профіль безпеки піроксикам не є засобом першого вибору, якщо показано застосування інших нестероїдних протизапальних чи протиревматичних засобів. Рішення про призначення піроксикаму має ґрунтуватись на оцінці індивідуального загального ризику для пацієнта.

Протипоказання Федину-20

Застосування протипоказане при:

• виразці шлунково-кишкового тракту, кровотечі або перфорації в анамнезі;
• шлунково-кишкових порушеннях в анамнезі, які можуть призвести до кровотечі, наприклад, виразковий коліт, хвороба Крона, рак шлунково-кишкового тракту або дивертикуліт;
• активній виразковій хворобі, запальних шлунково-кишкових захворюваннях або шлунково-кишкових кровотечах;
• геморагічний діатез, зміни картини крові неясного генезу (у тому числі в анамнезі);
• одночасному застосуванні з іншими нестероїдними протизапальними засобами (НПЗЗ), включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2 та ацетилсаліцилову кислоту в аналгетичних дозах;
• одночасному застосуванні з антикоагулянтами;
• наявність в анамнезі серйозних алергічних реакцій будь-якого типу, особливо шкірних реакцій, таких як мультиформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз;
• гіперчутливості до активної або до допоміжних речовин препарату, що минають шкірних реакцій (незалежно від їх тяжкості) у відповідь на застосування піроксикаму, інших нестероїдних протизапальних та протиревматичних лікарських засобів та інших препаратів;
• тяжкої серцевої недостатності;
• тяжкої ниркової або печінкової недостатності;
• застосування ацетилсаліцилової кислоти та інших НПЗЗ пацієнтам, у яких останнє індукувало розвиток бронхіальної астми, алергічного риніту, назальних поліпів, ангіоневротичного набряку та/або кропив'янки.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Слід бути обережними пацієнтам, які приймають будь-який з наведених нижче лікарських засобів.

Як і для інших НПЗЗ, слід уникати застосування піроксикаму з ацетилсаліциловою кислотою або одночасного застосування з іншими НПЗЗ, у тому числі з іншими лікарськими формами піроксикаму, оскільки немає достатньо доказів того, що така комбінація веде до значного поліпшення, ніж досягнуте при монотерапії піроксикамом. Крім того, зростає потенціал побічних дій. Дослідження показують, що при одночасному застосуванні піроксикаму та ацетилсаліцилової кислоти у людини спостерігається зниження плазмових концентрацій піроксикаму на 80% порівняно із звичайними значеннями.

Аспірин та інші НПЗЗ: піроксикам, як і інші НПЗЗ, зменшує агрегацію тромбоцитів і збільшує час кровотечі. Цей ефект слід мати на увазі щодо часу кровотечі.

Аміноглікозиди: одночасне застосування з аміноглікозидами у осіб із зниженою функцією нирок веде до зменшення екскреції та підвищення плазмової концентрації останніх.

Кортикостероїди: підвищений ризик шлунково-кишкових ульцерацій чи кровотеч. Антикоагулянти: НПЗЗ, включаючи піроксикам, можуть посилити дію антикоагулянтів, наприклад, варфарину. Тому слід уникати одночасного застосування піроксикаму з антикоагулянтами, такими як варфарин.

Метотрексат: знижується екскреція метотрексату, що може спричинити гостру токсичність.

Циклоспорин, такролімус: можливе посилення ризику нефротоксичності.

Циклоспорин: збільшення ризику шлунково-кишкових ушкоджень, ушкодження нирок та/або печінки (уникати поєднання низьких доз піроксикаму, рекомендується моніторинг функції нирок та печінки).

Ціметідін

Результати двох окремих досліджень свідчать про невелике, але статистично ймовірне посилення абсорбції піроксикаму після введення циметизину. Істотних змін константи швидкості елімінації чи напіввиведення не відмічено. Значення цього явища у клінічній практиці не вбачається.

Антиагреганти та селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІОС): підвищений ризик кровотечі у шлунково-кишковому тракті.

Пробенецид: знижує метаболізм та виведення НПЗЗ та їх метаболітів при одночасному застосуванні.

Протидіабетичні пероральні лікарські засоби: НПЗЗ пригнічують метаболізм препаратів сульфанілсечовини та збільшують ризик гіпоглікемії.
Літій: Піроксикам може збільшити плазмові рівні солей літію та продовжити та посилити їх дію.

Одночасне застосування піроксикаму та імуносупресорів призводить до посилення їх токсичності.

Фенітоїн: можливе підвищення рівня фенітоїну в крові, рекомендується відповідний моніторинг та корекція дози, якщо розпочато терапію піроксикамом, регулювання та припинення застосування при необхідності.

Діуретики: НПЗЗ, включаючи піроксикам, можуть зменшити терапевтичну ефективність діуретиків при їх одночасному застосуванні. При одночасному застосуванні піроксикаму з калійзберігаючими. діуретиками або іншими лікарськими засобами, що містять калій, є загроза гіперкаліємії. Діуретики можуть збільшувати нефротоксичну дію НПЗЗ.

Антигіпертензивні препарати: піроксикам може зменшити антигіпертензивну дію інгібіторів АПФ та бета-блокаторів при їх одночасному застосуванні.

Хінолони: При одночасному застосуванні хінолонів та піроксикаму може збільшитись ризик появи судом у пацієнтів як з наявністю в анамнезі епілепсії чи судом, так і без них.

Міфепристон: НПЗЗ можуть перешкоджати дії міфепристону у перериванні вагітності.

Серцеві глікозиди: НПЗЗ збільшують плазмову концентрацію та знижують клубочкову фільтрацію серцевих глікозидів при одночасному застосуванні обох лікарських засобів. Змін у фармакокінетиці піроксикаму не відбувається.

Дигоксин, дигітоксин: одночасна терапія піроксикамом та дигоксином або піроксикамом та дигітоксином не впливала на плазмові рівні обох препаратів.
Циклофосфамід, вінкаалкалоїди: прийом піроксикаму до або після лікування цими лікарськими засобами в результаті може посилити побічні реакції цих речовин (комбінації слід уникати).

Алкоголь: погіршення переносимості лікарського засобу (треба уникати).
Лікарські препарати, що значною мірою пов'язані з білками плазми: піроксикам пов'язаний значною мірою з білками, внаслідок чого може витісняти інші лікарські засоби, пов'язані з білками. При застосуванні піроксикам у пацієнтів, які приймають інші лікарські засоби, значною мірою пов'язані з білками, лікарі повинні уважно контролювати стан пацієнтів і при необхідності коригувати дозу.
Взаємодії піроксикаму з антацидами, циметидином та фуросемідом при їх одночасному прийомі не виявлено.

Особливості застосування препарату

Через профілактику безпеки піроксикам не є засобом першого вибору, якщо показані до застосування інші нестероїдні протизапальні та протиревматичні лікарські засоби.

Рішення про призначення піроксикаму має ґрунтуватися на оцінці індивідуального ризику для пацієнта. Побічні дії можна знизити, застосовуючи найменшу ефективну дозу протягом найкоротшого періоду часу, необхідного для контролю симптомів.

Клінічну користь та переносимість слід переглядати періодично, причому лікування слід негайно припинити при першій появі шкірних реакцій або клінічно значущих шлунково-кишкових реакцій.

У пацієнтів похилого віку підвищується частота побічних реакцій при застосуванні НПЗЗ, особливо кровотечі та перфорації з боку шлунково-кишкового тракту, які можуть бути летальними.

Шлунково-кишкові ефекти, ризик появи виразок шлунково-кишкового тракту, кровотечі та перфорації.

Пацієнти групи ризику

НПЗЗ, включаючи піроксикам, можуть викликати серйозні шлунково-кишкові реакції, такі як кровотеча, виразка та перфорація шлунка, тонкої та товстої кишки, які можуть бути летальними. Ці серйозні побічні дії можна спостерігати у будь-який час з або без попереджувальних симптомів у пацієнтів, які лікуються нестероїдними протизапальними та протиревматичними лікарськими засобами, пероральними кортикостероїдами, СІЗЗЗ або антиагрегантами, такими як ацетилсаліцилова кислота у низьких. Як коротка, так і тривала дія НПЗЗ несе підвищений ризик серйозної шлунково-кишкової токсичності.

Пацієнтам із значними факторами ризику шлунково-кишкових реакцій слід призначати піроксикам лише після ретельної оцінки ризик/користування.
Ризик розвитку серйозних шлунково-кишкових ускладнень збільшується із віком. Вік, що перевищує 70 років, пов'язаний із високим ризиком ускладнень. Слід уникати застосування препарату пацієнтам віком від 80 років.

Слід обережно розглядати необхідність комбінованого лікування гастропротективними препаратами (наприклад, мізопростол або інгібітори протонного насосу), особливо у пацієнтів похилого віку.

При лікуванні піроксикамом пацієнти та лікарі повинні уважно стежити за симптомами шлунково-кишкової ульцерації та кровотечі. Потрібно вимагати у пацієнтів повідомляти про появу будь-якого нового або незвичайного абдомінального симптому під час лікування. Якщо є сумнів у наявності шлунково-кишкового ускладнення під час лікування, прийом піроксикаму слід негайно припинити та обміркувати можливість альтернативного лікування.

Серцево-судинні та судинно-мозкові ефекти.

Необхідно забезпечити відповідне спостереження та попередити пацієнтів, які мали в анамнезі випадки артеріальної гіпертензії та застійну серцеву недостатність від легкої до помірної, оскільки є повідомлення про набряки та затримку рідини, пов'язані з лікуванням НПЗЗ.

Клінічні дослідження та епідеміологічні дані показують, що застосування НПЗЗ (особливо у високих дозах та тривалий час) може бути пов'язане зі слабким підвищенням ризику артеріальних тромботичних явищ (наприклад, інфаркт міокарда чи інсульт). Немає достатньо даних, щоб унеможливити такий ризик для піроксикаму.

Препарат слід призначати з обережністю пацієнтам з порушеннями коагуляції в анамнезі, оскільки піроксикам пригнічує біосинтез простагландинів та впливає на функцію тромбоцитів. Пацієнтам з неконтрольованою артеріальною гіпертензією, застійною серцевою недостатністю, встановленою ішемічною хворобою серця, захворюванням периферичних артерій та судинно-мозковими хворобами слід призначати піроксикам лише після ретельної оцінки ризику/користування. Така оцінка необхідна для початку довгострокового лікування пацієнтів із факторами ризику серцево-судинних подій (наприклад, артеріальна гіпертензія, гіперліпідемія, цукровий діабет, куріння).

Препарат слід з обережністю призначати пацієнтам із бронхіальною астмою в анамнезі.

Шкірні реакції

Дуже рідко повідомлялося про серйозні шкірні реакції, деякі з яких летальні, включаючи повідомлення про ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона і токсичний епідермальний некроліз, що виникли в результаті застосування НПЗЗ. Дані обсерваційних досліджень припускають, що застосування піроксикаму може бути пов'язане з більш високим ризиком появи серйозних реакцій шкіри, ніж інших НПЗЗ, що не відносяться до групи оксикамів. Ймовірно, пацієнти наражаються на найвищий ризик розвитку цих реакцій на початку курсу лікування. Початок реакції здебільшого настає першого місяця лікування. Прийом піроксикаму слід припинити при першій появі висипів на шкірі, пошкоджень слизової або іншої ознаки гіперчутливості.

Піроксикам слід застосовувати з обережністю пацієнтам із нирковими порушеннями через можливе ураження нирок. У поодиноких випадках препарат може спричинити інтерстиціальний нефрит, гломерулонефрит, некроз ниркових сосочків або нефротичний синдром. Піроксикам, як і інші НПЗЗ, інгібує синтез ниркового простагландину, що підтримує ниркову перфузію у пацієнтів із зниженим нирковим кровотоком та загальним об'ємом крові. У таких пацієнтів застосування НПЗЗ може спричинити виражену декомпенсацію нирок, що потребує припинення лікування. Найбільший ризик таких ускладнень існує у пацієнтів із застійною серцевою недостатністю, цирозом печінки, нефротичним синдромом та захворюванням нирок, при цьому вони повинні перебувати під ретельним наглядом протягом лікування НПЗЗ.

Тривале лікування піроксикамом, як і іншими НПЗЗ, може спричинити зміни печінкової функції, що потребує періодичного контролю печінкових ферментів.
Внаслідок своєї протизапальної дії лікарський препарат може маскувати симптоми гострого запалення, тому при його призначенні слід виключити наявність бактеріальної інфекції.

При застосуванні НПЗЗ існує ризик розвитку гіперкаліємії, особливо у пацієнтів віком від 65 років, у хворих з нирковою недостатністю, пацієнтів, які лікуються бета-блокаторами, інгібіторами АПФ та калійзберігаючими. діуретиками. Вони необхідно контролювати калій у сироватці крові.

Піроксикам оборотно пригнічує фертильність у жінок у репродуктивному віці, що слід враховувати при спробах завагітніти.

Препарат не призначений для лікування післяопераційного болю за умов коронарного шунтування.

Піроксикам можна застосовувати пацієнтам з адаптивною порфірією тільки після ретельної оцінки ризику/користування, оскільки можливе загострення хвороби.
При тривалому застосуванні анальгетичних засобів може розвинутись головний біль, лікування якого не може бути вирішене збільшенням дози або застосуванням іншого НПЗЗ.

Різке припинення прийому аналгетичних засобів після тривалого застосування у великих дозах може спричинити скарги (головний біль, втома, нервозність), які зазвичай зникають протягом кількох днів. Відновлення прийому аналгетичних засобів можна розпочати лише з дозволу лікаря та за відсутності скарг.

Перед призначенням хворим на бронхіальну астму, алергічним ринітом, з поліпами слизової носа, хронічними обструктивними захворюваннями дихальних шляхів необхідно визначити доцільність призначення препарату.

Повідомлялося про випадки локалізованого медикаментозного висипу при застосуванні піроксикаму. Не слід повторно вводити піроксикам пацієнтам, у яких в анамнезі є дані про локалізовану медикаментозну висипку після прийому препарату. Можлива перехресна реактивність із іншими оксикамами.

У період лікування не можна вживати алкоголю.

Пацієнти з такими рідкісними спадковими захворюваннями, як непереносимість галактози, дефіцит лактази Лаппа або порушення мальабсобії глюкози-галактози, не повинні приймати цей препарат.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Вагітність

Піроксикам не можна застосовувати під час вагітності.

Піроксикам зменшує синтез та вивільнення простагландинів шляхом оборотної блокади ферменту циклооксигенази. Цей ефект, як і інших НПЗЗ, пов'язаний із збільшенням випадків утруднених та затяжних пологів у експериментальних тварин, якщо застосування лікарського засобу триває у пізній період вагітності. Відомий потенціал НПЗЗ індукувати передчасне закриття артеріальної протоки у новонароджених.

Інгібування синтезу простагландинів може негативно позначитися на перебігу вагітності та внутрішньоутробному розвитку плода. Дані, отримані в результаті епідеміологічних досліджень, свідчать про підвищений ризик викидня, а також серцевих вад та гастрошизису внаслідок застосування інгібіторів синтезу простагландинів на ранніх стадіях вагітності. Передбачається, що ризик збільшується залежно від дози та тривалості лікування.

Починаючи з 20 тижня вагітності застосування лікарського засобу ФЕДИН-20 може спричинити олігогідрамніон унаслідок дисфункції нирок плода.

Під час ІІІ триместру вагітності інгібітори синтезу простагландинів можуть викликати у плода такі ризики:

Серцево-легеневі вади (з передчасним звуженням/закриттям артеріальної протоки та легеневою гіпертензією).

Ниркові функціональні порушення, які можуть прогресувати до ниркової недостатності, а також маловоддя (див. вище).

Викликати у матері та плода перед пологами такі ризики:

Продовження часу кровотечі, пригнічення агрегації тромбоцитів, які можуть з'явитися навіть при дуже низьких дозах.

Інгібування скорочень матки, що призведе до затримки чи пролонгації пологів.

Інгібітори синтезу простагландинів протипоказані під час ІІІ триместру вагітності.

Період годування груддю

Діюча речовина піроксикам та продукти його розпаду проникають у грудне молоко матері, але у невеликих кількостях. Через відсутність клінічних досліджень про визначення його нешкідливості піроксикам протипоказаний під час годування груддю.

Тому застосовувати препарат у період годування груддю протипоказаний або слід припинити годування груддю на період лікування.

Фертильність

Як відомо, прийом піроксикаму, як і використання інших НППЗ, може інгібувати синтез циклооксигенази/простагландину, який ставить під загрозу жіночу фертильність і тому не рекомендується для жінок, які бажають завагітніти. Для жінок, які мають труднощі для того, щоб завагітніти або проходять обстеження на безпліддя, припинення прийому піроксикаму слід взяти до уваги.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом чи іншими механізмами

Піроксикам може викликати такі побічні реакції, як шум у вухах, запаморочення, сонливість, слухові та зорові порушення, які можуть порушити активну увагу та рефлекси. На період лікування препаратом краще утриматися від керування транспортними засобами та роботи з іншими механізмами, виконання інших робіт, які потребують концентрації уваги.

Спосіб застосування та дози Федин-20

Первинне призначення піроксикаму повинно проводитися лікарем з досвідом у діагностичній оцінці та лікуванні пацієнтів із запальними або дегенеративними ревматичними захворюваннями. Максимальна добова доза становить 20 мг.

Побічні реакції можна знизити, застосовуючи найменшу ефективну дозу протягом найкоротшого періоду часу, необхідного для контролю симптомів.
Користування та переносимість лікарського препарату слід переглядати кожні 14 днів. Якщо тривале лікування вважається за необхідне, цю переоцінку слід проводити частіше. З огляду на доведений факт, що застосування піроксикаму пов'язують із збільшенням ризику шлунково-кишкових ускладнень, слід обережно розглянути необхідність комбінованого лікування гастропротективними препаратами (наприклад, мізопростол або інгібітори протонного насоса), особливо у пацієнтів похилого віку.

Застосовувати дорослим внутрішньо по 1 капсулі 20 мг 1 раз на добу, переважно під час або відразу після їди, запиваючи водою.

Тривалість лікування залежить від перебігу захворювання та визначається лікарем.

Загальне добове дозування не повинно перевищувати 20 мг.

Пацієнти похилого віку (особи віком від 65 років).

У зв'язку з підвищеним ризиком побічних реакцій пацієнтам похилого віку слід перебувати під постійним наглядом лікаря. Пацієнтам від 70 років, дози та тривалість курсу лікування слід скоротити. Не застосовувати пацієнтам віком від 80 років.

Пацієнти із порушенням функції нирок.

Не слід знижувати дози для пацієнтів з легким та помірним ступенем порушення функції нирок. Піроксикам протипоказаний пацієнтам із тяжкою нирковою недостатністю.

Пацієнти із порушенням функції печінки.

Не слід знижувати дози для пацієнтів з легким та помірним ступенем порушення функції печінки. Піроксикам протипоказаний пацієнтам із тяжким порушенням функції печінки.

Діти

Дітям до 18 років не застосовують, скільки немає достатнього клінічного досвіду щодо безпечного застосування піроксикаму цієї вікової категорії пацієнтів.

Передозування

Симптоми: Слід брати до уваги стадії прояву шлунково-кишкових розладів, таких як нудота, блювання, біль у животі, епігастрії, можлива кровотеча у шлунково-кишковому тракті; анафілактичні реакції; запаморочення, головний біль, артеріальна гіпертензія, порушення зору, сплутаність свідомості, сонливість, шум у вухах та гіпервентиляція з дихальним алкалозом; при застосуванні великих доз – непритомність.

На пізніших стадіях можуть розвинутись депресія центральної нервової системи, гіпертермія, дихальний та метаболічний ацидоз, пригнічення дихання, токсична недостатність кровообігу, порушення функції нирок (гематурія, протеїнурія, гостра ниркова недостатність), а також печінки (гіпопротромбінемія). підвищена ймовірність судом та коми.

Лікування: проводиться симптоматичне та підтримуюче лікування (промивання шлунка, прийом активованого вугілля не пізніше ніж через 6 годин після прийому препарату, застосування антацидів, прискорення діурезу, утворення кислої реакції сечі).

Нема одного специфічного антидоту. Необхідно враховувати тривалий період напіврозпаду піроксикаму. На основі випробувань на тваринах слід припустити, що елімінація піроксикаму може бути прискорена шляхом введення антацидів та активованого вугілля.

• Первинна елімінація препарату (обережне промивання шлунка);
• моніторинг кислотно-лужного балансу;
• корекція рівня електролітів; корекція рівня глюкози;
• інтенсивна медична допомога;
• прискорення процесу елімінації (алкалізований, форсований діурез);
• введення діазепаму у разі судом.

Введення активованого вугілля (тільки пацієнтам, які перебувають у свідомості!) впливає на резорбцію та всмоктування піроксикаму та, таким чином, зменшує загальну кількість активної речовини препарату у сироватці крові.
Дослідження використання гемодіалізу з метою прискорення елімінації не проводилося, проте гемодіаліз може не призвести до успіху через щільне зв'язування піроксикаму з білками крові.

Побічні реакції Федину-20

З боку шлунково-кишкового тракту: дискомфорт у шлунку; блювання, сухість у роті, езофагіт, гастрит, глосит, гематемезис, гепатит, жовтяниця, мелена, ректальна кровотеча, стоматит, відрижка, порушення функції печінки, панкреатит, летальні випадки.

З боку центральної нервової системи: запаморочення, головний біль, тривожність, слабкість, порушення концентрації, депресія, патологічні сни, сонливість, безсоння, втома, дратівливість, парестезія, тремор, вертиго, акатизія, судоми, кома, галюцинації, менінгіт, зміна психо , порушення чутливості, розлад пам'яті, сплутаність свідомості, нервозність, дезорієнтація.

Серцево-судинна система: набряк, серцева недостатність, артеріальна гіпертензія, тахікардія, непритомність, аритмія, загострення стенокардії, артеріальна гіпотензія, інфаркт міокарда, пальпітація, васкуліт, підвищений ризик тромботичних подій (інфаркт).

З боку системи кровотворення та лімфатичної системи: анемія, збільшення часу кровотечі, екхімоз, еозинофілія, носова кровотеча, лейкопенія, нетромбоцитопенічна пурпура Шенлейна – Геноха, поява антинуклеарних антитіл, петехіальні висипи, ластична анемія окрита не асоційовано з шлунково-кишковою кровотечею.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: свербіж, висипання, облисіння, гематома, лущення, фоточутливість, посилене потовиділення, ангіоневротичний набряк, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), ексфоліативний дерматит, оніхолізис, синдром Стівенса — Джонсона, кропив'янка, мультиформна еритема, бульозні висипання, почервоніння, екзема, пурпура алергічного типу, екзема, локалізоване медикаментозне висипання.

З боку імунної системи: реакції гіперчутливості, астматичні напади (бронхоспазм), кропив'янка/ангіоневротичний набряк, анафілактичні або анафілактоїдні реакції у пацієнтів з алергією, сироваткова хвороба, поява антинуклеарних антитіл, васкуліти.

З боку сечовидільної системи: набряки, порушення нирок, цистит, дизурія, гематурія, гіперкаліємія, інтерстиціальний нефрит, нефротичний синдром, олігурія/поліурія, протеїнурія, гостра ниркова недостатність, папілярний некроз, оборотне підвищення плазмових рівнів.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз: зниження жіночої фертильності.

З боку органів зору: диплопія, затуманений зір, кон'юнктивіт, подразнення та припухання очей, погіршення зору.

З боку органів слуху: порушення слуху, шум у вухах, дзвін у вухах.

З боку органів дихання: гноблення дихання, пневмонія.

Гепатобіліарні порушення: підвищення рівня сироваткових трансаміназ (ALAT, ASAT), минуще підвищення білірубіну; токсичний гепатит з або без жовтяниці, фульмінантний гепатит, печінкова недостатність.

Загальні порушення: порушення смаку, зміни маси тіла, пропасниця, пропасниця, інфекція, сепсис, грипоподібний стан, слабкість, загальне нездужання.

Порушення метаболізму: гіпоглікемія, гіперглікемія, затримка рідини.

Термін придатності

4 роки.

Умови зберігання

Зберігати в оригінальній упаковці за температури не вище 25 °С.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка

По 10 капсул у блістері з фольги алюмінієвої та полівінілхлоридної плівки. По 3 блістери у пачці з картону.

Категорія відпуску з аптеки

За рецептом.