Епайдра розчин для ін'єкцій 100 ОД/мл 3 мл шприц-ручка СолоСтар 3 мл №5

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

ЕПАЙДРА^Ò

(APIDRA^Ò )

Склад:

діюча  речовина: інсулін глюлізин

1 мл розчину містить інсуліну глюлізину (продукту рекомбінантної ДНК-технології із застосуванням  Escherichia coli)  100 одиниць що еквівалентно 3 49 мг

1 картридж містить 3 мл розчину для ін&rsquo єкцій що еквівалентно 300 Од. інсуліну глюлізину

допоміжні речовини: м-крезол   трометамін   натрію хлорид   полісорбат  20   натрію

гідроксид   кислота  хлористоводнева  концентрована   вода  для  ін`єкцій.

Лікарська форма. Розчин для ін&rsquo єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозорий безбарвний водний розчин.

Фармакотерапевтична група. Протидіабетичні засоби. Інсуліни та аналоги швидкої дії.

Код АТX А10А В06.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Інсулін глюлізин є рекомбінантним аналогом інсуліну людини що за своєю силою дії подібний до інсуліну людини. Інсулін глюлізин діє швидше та має меншу тривалість дії ніж звичайний інсулін людини.

Основна дія інсулінів та їх аналогів включаючи інсулін глюлізин спрямована на регулювання метаболізму глюкози. Інсуліни знижують рівень вмісту глюкози у крові шляхом стимуляції периферійної утилізації глюкози особливо у скелетних м&rsquo язах і жировій тканині та пригнічення синтезу глюкози у печінці. Інсулін запобігає ліполізу в адипоцитах протеолізу та посилює синтез протеїну.

Дослідження за участю здорових добровольців і хворих на цукровий діабет продемонстрували що при підшкірному введенні інсулін глюлізин діє швидше та має меншу тривалість дії ніж звичайний інсулін людини. Якщо інсулін глюлізин застосовується у вигляді ін&rsquo єкції підшкірно зниження рівня глюкози у крові починається протягом                                       10-20 хвилин. При застосуванні підшкірно інсуліну  глюлізину  та  звичайного  інсуліну  людини  у  дозі  0 15 Од/кг у різний час відносно 15-хвилинного стандартного прийому їжі було встановлено що при введенні інсуліну глюлізину за умови введення за 2 хвилини до прийому їжі спостерігається постпрандіальний глікемічний контроль подібний до такого при введенні звичайного інсуліну людини що застосовувався за 30 хвилин до прийму їжі. При порівнянні гіпоглікемичних ефектів інсуліну глюлізину та звичайного інсуліну людини  при введені за 2 хвилини до прийому їжі  інсулін глюлізин забезпечував кращий постпрандіальний контроль ніж звичайний інсулін людини. Застосування інсуліну глюлізину через 15 хвилин після початку прийому їжі забезпечує глікемічний контроль подібний до такого при застосуванні звичайного інсуліну людини що введений за 2 хвилини до початку прийому їжі.

Ожиріння.

Інсулін глюлізин зберігає свої швидкодіючі властивості у рпзі застосування пацієнтам з ожирінням. Час до досягнення 20 % загальної AUC та показник AUC (0-2 години) що є показниками ранньої дії інсулінів щодо зниження рівня глюкози дорівнювали відповідно   114 хв. і 427 мг/кг для інсуліну глюлізину 121 хв. і 354 мг/кг для інсуліну ліспро                               150 хв. і 197 мг/кг для звичайного інсуліну людини.

Раса та стать.

У ході контрольованих клінічних досліджень за участю дорослих пацієнтів інсулін глюлізин не продемонстрував різниці у безпеці та ефективності в підгрупах що відрізнялися за расою та статтю.

Фармакокінетика.

Більш швидка абсорбція інсуліну глюлізину забезпечується заміною амінокислоти аспарагіну у позиції В3 інсуліну людини лізином і лізину у позиції В29 глютаміновою кислотою.

Абсорбція та біодоступність.

Фармакокінетичні профілі у здорових добровольців і хворих на цукровий діабет (І або
ІІ  типу) продемонстрували що рівень абсорбції інсуліну глюлізину був у два рази вищий а максимальна концентрація приблизно у два рази вища порівняно з таким у звичайного інсуліну людини.

У хворих на цукровий діабет І  типу після підшкірної ін&rsquo єкції у дозі 0 15 Од/кг показники Т_макс для інсуліну глюлізину дорівнювали 55 хв. і С_макс був 82 ± 1 3 µ Од/мл порівняно з Т_макс 82 хв. і С_макс 46 ± 1 3 µ Од/мл для звичайного інсуліну людини. Середній час наявності в організмі інсуліну глюлізину був коротшим (98 хв.) ніж звичайного інсуліну людини                   (161 хв.).

У хворих на цукровий діабет ІІ  типу після підшкірного застосування інсуліну глюлізину у дозі 0 2 Од/кг С_макс становить 91µ Од/мл з інтервалом вірогідності від 78 до 104 µ Од/мл.

При підшкірній ін&rsquo єкції інсуліну глюлізину у черевну стінку стегно або дельтоподібний м&rsquo яз абсорбція препарату є більш швидкою при застосуванні в ділянку стінки живота ніж у стегно. Абсорбція у місці ін&rsquo єкції в ділянці дельтоподібного м&rsquo яза була середньою між вищезазначеними показниками. Абсолютна біодоступність (70 %) інсуліну глюлізину була подібною у вищезазначених місцях ін&rsquo єкцій та мала низьку індивідуальну варіативність (11 % CV). Внутрішньовенне болюсне застосування інсуліну глюлізину було причиною більшого системного впливу порівняно з такими при підшкірній ін&rsquo єкції причому значення С_max було приблизно в 40 разів більшим.

Розподіл і виведення.

Розподіл і виведення інсуліну глюлізину і звичайного людського інсуліну після внутрішньовенного введення  є подібним при цьому об&rsquo єми розподілу становлять 13 л і 22 л а  періоди напіввиведення &ndash 13 хв і 18 хв відповідно.

Після підшкірного застосування інсулін глюлізин виводиться швидше ніж звичайний інсулін людини з середньою тривалістю періодів напіввиведення 42 хв для інсуліну глюлізину порівняно з 86 хв для звичайного інсуліну. При аналізі перехресного дослідження інсуліну глюлізину за участю здорових добровольців або хворих на цукровий діабет
І  або ІІ  типу середня тривалість періоду напіввиведення була від 37 до 75 хвилин (інтервал вірогідності).

Інсулін глюлізин як і людський інсулін погано зв&rsquo язується з білками плазми крові.

Особливості застосування препарату специфічним групам пацієнтів

·               Пацієнти з порушеннями функції нирок.

При порушенні функції нирок потреба в інсуліні може знижуватись однак здатність інсуліну глюлізину швидко діяти зберігається.

·             Пацієнти з порушеннями функції печінки.

Фармакокінетичні властивості інсуліну глюлізину не досліджувались у пацієнтів з порушенням функції печінки.

·             Пацієнти  літнього віку.

Стосовно пацієнтів літнього віку хворих на цукровий діабет існує дуже обмежена база даних щодо фармакокінетики препарату.

·             Діти та підлітки.

Фармакокінетичні та фармакодинамічні властивості інсуліну глюлізину у дітей (7-11 років) і підлітків (12-16 років) хворих на цукровий діабет І типу такі: інсулін глюлізин швидко засвоюється у хворих обох вікових груп і має такі ж показники Т_макс та С_макс як і у дорослих. Введення інсуліну глюлізину безпосередньо перед прийомом їжі дітям та підліткам забезпечує кращий постпрандіальний глікемічний контроль порівняно зі звичайним інсуліном людини як і у дорослих хворих. Відхилення рівня глюкози (AUC) становить               641 мг/год/дл для інсуліну глюлізину та 801 мг/год/дл     для звичайного інсуліну людини.

Доклінічні дані щодо безпеки застосування

Доклінічні дані не вказують на наявність токсичності (крім тієї що пов&rsquo язана з гіпоглікемією) яка б відрізнялася від показників звичайного інсуліну людини або була клінічно значущою для людей.

Клінічні характеристики.

Показання.
Цукровий діабет коли необхідне застосування інсуліну дорослим підліткам і дітям віком від 6 років і старше.

Протипоказання.
Гіперчутливість до інсуліну глюлізину або будь-якого компонента препарату. Гіпоглікемія.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Дослідження щодо типів фармакокінетичних взаємодій не проводилися. З огляду на емпіричні знання стосовно інших подібних лікарських засобів прояв клінічно релевантних фармакокінетичних взаємодій є малоймовірним.

На метаболізм глюкози впливає цілий ряд речовин і лікарських препаратів. Отже це може потребувати регулювання дози інсуліну глюлізину та особливо ретельного нагляду за хворим.

До речовин що можуть посилити глюкозознижувальну активність та збільшити сприйнятливість до гіпоглікемії належать пероральні антидіабетичні засоби інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту дизопірамід фібрати флуоксетин інгібітори моноаміноксидази пентоксифілін пропоксифен саліцилати та сульфаніламідні антибіотики.

Речовини що можуть призвести до зростання рівня глюкози у крові: кортикостероїди даназол діазоксид діуретики глюкагон ізоніазид похідні фенотіазину соматропін симпатоміметичні агенти (такі як епінефрин [адреналін] сальбутамол тербуталін) тиреоїдні гормони естрогени прогестини (наприклад у складі пероральних контрацептивів) інгібітори протеїнази та атипічні антипсихотичні лікарські засоби (зокрема оланзапін і клозапін).

Бета-блокатори клонідин солі літію або алкоголь можуть призвести як до підвищення так і до зниження властивості інсуліну зменшувати рівень глюкози у крові. Пентамідин може спричинювати розвиток гіпоглікемії що іноді супроводжується гіперглікемією.

Крім того під впливом симпатолітичних лікарських засобів таких як клонідин гуанетидин резерпін і бета-блокаторів ознаки адренергічного зворотного регулювання можуть бути ослаблені або навіть відсутні.

Особливості застосування.

Перехід пацієнта на застосування нового типу або препарату інсуліну повинно відбуватися під ретельним наглядом лікаря. Зміни сили дії типу препарату (виробника) виду препарату (звичайний НПХ ленте тривалої дії тощо) походження (тваринний людський аналог людського інсуліну) та/або методу виробництва можуть потребувати зміни дози. Також може виникати необхідність у регулюванні схеми супутнього застосування пероральних антидіабетичних препаратів.

Гіперглікемія.

Застосування невідповідних доз або припинення лікування особливо у хворих на інсулінозалежний діабет може призвести до розвитку гіперглікемії та діабетичного кетоацидозу &ndash станів що є потенційно летальними.

Гіпоглікемія.

Гіпоглікемія виникає залежно від профілю дії інсулінів що застосовуються та може змінюватися при переході на новий режим лікування.

Умови які можуть зробити ранні попереджувальні симптоми гіпоглікемії нетиповими або менш вираженими включають значну тривалість захворювання на діабет інтенсивну інсулінотерапію діабетичну нейропатію застосування лікарських препаратів таких як бета-блокатори або перехід з інсуліну тваринного походження на інсулін людини. Потреба у корекції дози також може виникнути якщо пацієнти підвищують режим фізичної активності або змінюють свою звичайну харчову дієту. Фізичні навантаження одразу після їди підвищують ризик розвитку гіпоглікемії.

Гіпоглікемія після  ін&rsquo єкції швидкодіючих аналогів інсуліну як правило виникає раніше ніж при застосуванні розчинного інсуліну людини.

Гіпоглікемічні або гіперглікемічні реакції якщо не надати пацієнту відповідної допомоги можуть призвести до втрати свідомості коми або летального наслідку.

Потреба в інсуліні може змінюватися при наявності іншої хвороби або емоційних порушень.

Надходили повідомлення про помилкове введення препаратів коли замість інсуліну глюлізину випадково вводилися інші інсуліни зокрема інсуліни тривалої дії. Перед кожною ін&rsquo єкцією слід перевіряти інформацію на етикетці картриджа щоб уникнути помилкового введення замість інсуліну глюлізину інших інсулінів.

Одна доза цього лікарського засобу містить менше ніж 1 ммоль (23 мг) натрію тобто він практично не містить натрію.

Епайдра містить мкрезол який може спричинити алергічні реакції

Комбінація препарату Епайдра^® з піоглітазоном.

Про випадки серцевої недостатності повідомлялося при застосуванні піоглітазону в поєднанні з інсуліном особливо в пацієнтів які мають ризик розвитку серцевої недостатності. Це потрібно враховувати при розгляді можливості проведення лікування комбінацією піоглітазону і препарату Епайдра^® . При застосуванні цієї комбінації за пацієнтами потрібно спостерігати щодо появи ознак і симптомів серцевої недостатності збільшення маси тіла і набряку. При будь-якому погіршенні кардіологічних симптомів застосування піоглітазону потрібно припинити.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність

Дані щодо застосування інсуліну глюлізину вагітним жінкам відсутні або обмежені (менше ніж 300 результатів вагітності).

В ході досліджень впливу на репродуктивну функцію проведених на тваринах не було виявлено жодних відмінностей між застосуванням інсуліну глюлізину та інсуліну людини стосовно впливу на вагітність розвиток ембріона/плода пологи або постнатальний розвиток (див. розділ &ldquo Фармакологічні властивості&rdquo ).

Вагітним жінкам цей препарат слід застосовувати з обережністю. Необхідно ретельно контролювати рівень глюкози.

Пацієнтам з діагностованим або гестаційним цукровим діабетом у період вагітності слід підтримувати належний метаболічний контроль. Потреба організму в інсуліні може зменшуватися в першому триместрі вагітності та як правило збільшується в період другого та третього триместрів. Одразу після пологів потреба організму в інсуліні швидко зменшується.

Годування груддю

Невідомо чи екскретується інсулін глюлізин у грудне молоко людини проте звичайно інсулін не проникає до грудного молока та не абсорбується після перорального прийому.

Жінкам які годують груддю може бути необхідно скоригувати дозу інсуліну та раціон харчування.

Фертильність

В ході досліджень впливу інсулінy глюлізинy на репродуктивну функцію проведених на тваринах не було виявлено жодних небажаних впливів на фертильність.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Здатність пацієнта концентрувати увагу та його реакція можуть порушуватись унаслідок розвитку гіпоглікемії або гіперглікемії або наприклад у результаті порушення зору. Це може становити ризик у ситуаціях коли наявність таких симптомів є особливо важливою (зокрема під час керування автомобілем або механізмами).

Пацієнтам слід рекомендувати бути обережними та запобігати розвитку гіпоглікемії під час керування транспортом. Це особливо важливо для тих хто недостатньо поінформований або зовсім не поінформований щодо симптомів-провісників гіпоглікемії і для тих хворих у кого часто виникають епізоди гіпоглікемій. За цих обставин слід розглянути доцільність керування транспортом.

Спосіб застосування та дози.

Сила дії цього препарату виражається в одиницях які використовуються виключно для препарату Епайдра^Ò і відрізняються від МО чи одиниць у яких виражається сила дії інших аналогів інсуліну.

Препарат Епайдра^Ò можна застосовувати у режимах інсулінотерапії що включають інсулін середньої або довготривалої дії або аналог базального інсуліну та можна застосовувати одночасно з пероральними протидіабетичними засобами.

Дозу препарату Епайдра^Ò підбирають та регулюють індивідуально.

Особливі категорії пацієнтів.

Пацієнти з порушеннями функції нирок.

Фармакокінетичні властивості інсуліну глюлізину в цілому зберігаються у пацієнтів з порушенням функції нирок. Однак у разі порушення функції нирок потреба в інсуліні може знижуватися (див. розділ « Фармакокінетика» ).

Пацієнти з порушеннями функції печінки.

Фармакокінетичні властивості інсуліну глюлізину не вивчались у пацієнтів зі зниженою функцією печінки. У пацієнтів з порушенням функції печінки потреба в інсуліні може бути меншою через зниження глюконеогенезу та здатності інсуліну метаболізуватися.

Пацієнти літнього віку.

Наявні дані з фармакокінетики інсуліну у пацієнтів літнього віку хворих на цукровий діабет є недостатніми. Погіршання функції нирок може призвести до зниження потреби в інсуліні.

Діти та підлітки.

Не існує  достовірної клінічної інформації щодо застосування препарату Епайдра^Ò дітям віком до  6 років.

Застосування.

Препарат Епайдра^Ò слід вводити шляхом підшкірної ін&rsquo єкції незадовго (за 0-15 хвилин) до чи одразу після прийому їжі або шляхом постійної підшкірної інфузії за допомогою інсулінового насоса.

Препарат Епайдра^Ò застосовують підшкірно у ділянці черевної стінки стегна або дельтоподібного м&rsquo яза або шляхом безперервної інфузії під шкіру передньої стінки живота. Місця для ін&rsquo єкцій або інфузій у зоні ін&rsquo єкції (передня стінка черевної порожнини стегно або дельтоподібний м&rsquo яз) слід по черзі змінювати. Ступінь абсорбції і ймовірно початок та термін дії можуть залежати від певного місця ін&rsquo єкції техніки її виконання та інших змінних показників. Підшкірна ін&rsquo єкція у черевну стінку забезпечує трохи швидшу абсорбцію ніж введення препарату в інші місця для ін&rsquo єкцій.

Необхідно слідкувати за тим щоб не пошкоджувати кровоносні судини. Після введення препарату не слід масажувати місця ін&rsquo єкції.

Пацієнтів слід навчати дотримуватись правильної процедури виконання ін&rsquo єкції.

Епайдра^Ò розчин для ін&rsquo єкцій у картриджах призначений для використання з інсуліновими шприц-ручками OптіПен КлікСтар Аутопен 24 Тактіпен або AllStar^TM відповідно до рекомендацій що містяться в інструкції виробника приладу. Картриджі  не можна застосовувати в інших шприц-ручках багаторазового використання оскільки точність дозування була визначена тільки для зазначених шприц-ручок.

Не усі з цих шприц-ручок можуть бути наявними у вашій країні.

Слід чітко дотримуватися інструкцій виробника щодо використання шприц-ручки під час заправки картриджа приєднання голки та проведення ін&rsquo єкції інсуліну. Перед використанням картридж потрібно ретельно оглянути. Він придатний до застосування якщо розчин у ньому прозорий безбарвний не містить видимих твердих часток. Картридж слід тримати протягом 1-2 годин при кімнатній температурі перед встановленням його у шприц-ручку багаторазового використання. Пухирці повітря слід видалити з картриджа перед виконанням ін&rsquo єкції (див. інструкцію для використання шприц-ручки). Порожні картриджі не дозволяється заповнювати повторно.

У разі несправності шприц-ручки (дивіться інструкцію з використання шприц-ручки) розчин з картриджа можна набрати у шприц що підходить для введення інсуліну та розрахований на    100 Од./мл та зробити ін&rsquo єкцію. Якщо шприц-ручка для введення інсуліну пошкоджена або не працює належним чином (через механічні дефекти) її слід знищити а замість неї використовувати нову шприц-ручку.

З метою запобігання інфікуванню шприц-ручка для багаторазового використання використовується лише одним пацієнтом.

Перед кожною ін&rsquo єкцією слід перевіряти інформацію зазначену на етикетці щоб уникнути помилкового введення замість інсуліну глюлізину інших інсулінів (див. розділ « Особливості застосування» ).

Змішування з іншими інсулінами.

Препарат Епайдра^Ò який вводиться у вигляді підшкірної ін&rsquo єкції забороняється змішувати з будь-якими іншими лікарськими засобами окрім людського інсуліну НПХ (нейтрального протаміну Хагедорна). При змішуванні з НПХ - інсуліном людини спочатку слід набрати у шприц препарат Епайдра^Ò . Ін&rsquo єкцію потрібно робити одразу ж після змішування оскільки належних даних стосовно стабільності сумішей приготовлених задовго до введення немає.

Діти.  Даних  щодо клінічного застосування  препарату  Епайдра^®   дітям  віком до  6 років недостатньо.

Передозування.

Гіпоглікемія може виникати як наслідок надмірної дії інсуліну відносно об&rsquo єму прийнятої їжі та витрат енергії.

Специфічні дані щодо передозування інсуліну глюлізину відсутні. Проте гіпоглікемія може розвинутися поступово.

Помірні гіпоглікемічні епізоди можуть лікуватися шляхом перорального застосування глюкози або цукру. Таким чином хворому на цукровий діабет рекомендується постійно мати при собі кілька шматочків цукру цукерок печива або фруктового соку з цукром. Цукрозамінники не можна використовувати для лікування гіпоглікемічних станів.

Тяжкі гіпоглікемічні епізоди при яких пацієнт втрачає свідомість можна усувати шляхом введення глюкагону (0 5-1 мг) внутрішньом&rsquo язово або підшкірно що може зробити відповідним чином проінструктована особа або шляхом внутрішньовенного введення глюкози що має виконати медичний працівник. Глюкоза вводиться внутрішньовенно також у разі якщо стан пацієнта не покращується протягом 10 або 15 хв після введення глюкагону.

Коли хворий опритомніє рекомендується застосувати вуглеводи перорально з метою запобігання рецидиву гіпоглікемії.

Після ін&rsquo єкції глюкагону пацієнта слід обстежити у лікарні для виявлення причини виникнення тяжкої гіпоглікемії та запобігання виникненню подібних нападів.

Побічні реакції.

Найпоширенішою побічною дією інсулінотерапії є гіпоглікемія що виникає як наслідок застосування значно більшої дози інсуліну ніж це потрібно.

Відповідні побічні реакції продемонстровані під час проведення клінічних досліджень наводяться нижче за класами систем органів та  у порядку зменшення частоти виникнення: дуже часто (&ge 1/10) часто (&ge 1/100 - < 1/10) нечасто (&ge 1/1  000 - < 1/100) рідко (&ge 1/10  000 -            < 1/1  000) дуже рідко (< 1/10  000) частота невідома (не можна розрахувати за наявними даними).

У кожній з груп побічні явища представлені у порядку зменшення ступеня їх серйозності.

Метаболічні та аліментарні розлади.

Симптоми гіпоглікемії як правило виникають раптово. Вони включають холодний піт холодну бліду шкіру втомлюваність нервозність або тремор відчуття неспокою незвичну втомлюваність або слабкість збентеження порушення концентрації уваги сонливість сильне відчуття голоду порушення зору головний біль нудоту та сильне серцебиття. Гіпоглікемія може досягти значного ступеня і призвести до втрати свідомості та/або судом і спричинити тимчасове або постійне порушення функції мозку або навіть стати причиною летального наслідку.

Розлади з боку шкіри та підшкірних тканин.

Місцеві реакції гіперчутливості (почервоніння набряк і свербіж у місці ін&rsquo єкції) можливі під час лікування із застосуванням інсуліну. Такі реакції як правило є минущими та зазвичай зникають у разі продовження лікування.

Ліподистрофія може виникати у місці ін&rsquo єкції як наслідок недотримання порядку зміни місця ін&rsquo єкції.

Порушення загального стану та реакції у місці введення.

Cистемні реакції гіперчутливості можуть включати  кропив&rsquo янку стиснення у грудях задишку алергічний дерматит і свербіж. Тяжкі випадки включають генералізовану алергічну реакцію разом з анафілактичною реакцією що може загрожувати життю.

Термін придатності.  2 роки. 

Умови зберігання.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Зберігати у холодильнику при температурі від +2º С до +8º С  в оригінальній упаковці для захисту від дії світла. Не заморожувати.  Запобігати контакту зі стінками холодильника  або накопичувачами холоду.

Умови зберігання під час користування.

Розпочаті картриджі необхідно використати протягом 4 тижнів.  Під час використання зберігати при температурі не вище +25° С  подалі від джерел прямого тепла та прямого світла.  Зберігати в оригінальній упаковці для захисту від дії світла. Шприц-ручка з картриджем не повинна зберігатись в холодильнику.  Після кожної ін&rsquo єкції необхідно надягнути ковпачок на шприц-ручку для захисту від світла.

Несумісність.

Препарат Епайдра^Ò не слід змішувати з іншими препаратами відмінними за складом від НПХ (нейтрального протаміну Хагедорна) інсуліну людини.

Упаковка. № 5: по 3 мл у картриджі по 5 картриджів у блістерній упаковці в картонній коробці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. Санофі-Авентіс Дойчланд ГмбХ Німеччина/ Sanofi-Aventis Deutschland GmbH Germany.

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.

Брюнінгштрассе 50 Н600 H500 H590 65926 Франкфурт-на-Майні Німеччина/  Bruningstrasse 50 Н600 H500 H590 65926 Frankfurt am Main Germany.

Заявник. ТОВ « Санофі-Авентіс Україна» Україна/ Sanofi-Aventis Ukraine LLC Ukraine.

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

ЕПАЙДРА^Ò

(APIDRA^Ò )

Склад:

діюча  речовина: інсулін глюлізин

1 мл розчину містить інсуліну глюлізину (п