Дексаметазон розчин 4 мг/мл 1 мл ампули №5

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ДЕКСАМЕТАЗОН

(DEXAMETHASON)

Склад:

діюча речовина: dexamethasone

1 мл розчину містить дексаметазону натрію фосфату 4 мг

допоміжні речовини: пропіленгліколь гліцерин динатрію едетат фосфатний буферний розчин метилпарагідроксибензоат (Е 218) пропілпарагідроксибензоат (Е 216) вода для ін&rsquo єкцій.

Лікарська форма. Розчин для ін&rsquo єкцій.

Фармакотерапевтична група.

Кортикостероїди для системного застосування. Глюкокортикоїди. Дексаметазон.

Код АТС Н02А B02.

Клінічні характеристики.

Показання.

Дексаметазон вводити внутрішньовенно або внутрішньом&rsquo язово у невідкладних випадках а також при неможливості перорального застосування препарату при таких станах:

ендокринні порушення:

&ndash замісна терапія первинної або вторинної (гіпофізарної) недостатності надниркових залоз (гідрокортизон або кортизон є препаратами вибору при необхідності синтетичні аналоги можна застосовувати разом з мінералокортикоїдами у педіатричній практиці сумісне застосування з мінералокортикоїдами надзвичайно важливе)

&ndash гостра недостатність надниркових залоз (гідрокортизон або кортизон є препаратами вибору може виявитися необхідним сумісне застосування з мінералокортикоїдами особливо у разі застосування синтетичних аналогів)

&ndash перед операціями та у випадках серйозних травм або захворювань у пацієнтів зі встановленою наднирковою недостатністю або при невизначеному адренокортикальному запасі

&ndash шок стійкий до традиційної терапії при наявній або підозрюваній недостатності надниркових залоз

&ndash уроджена гіперплазія надниркових залоз

&ndash негнійне запалення щитовидної залози

&ndash гіперкальціємія спричинена раковим ураженням.

Ревматичні захворювання: як допоміжна терапія для короткочасного застосування (для виведення пацієнта з гострого стану або при загостренні хвороби) при:

&ndash посттравматичному остеоартрозі

&ndash синовіїті при остеоартрозі

&ndash ревматоїдному артриті включаючи ювенільний ревматоїдний артрит (деякі випадки можуть потребувати низькодозової підтримуючої терапії)

&ndash епікондиліті

&ndash гострому та підгострому бурситі

&ndash гострому неспецифічному тендосиновіїті

&ndash гострому подагричному артриті

&ndash псоріатичному артриті

&ndash анкілозуючому спондиліті.

Колагенози: у період загострення або в окремих випадках як підтримуюча терапія при:

&ndash системному червоному вовчаку

&ndash гострому ревматичному кардиті.

Захворювання шкіри:

&ndash пухирчатка

&ndash тяжка мультиформна еритема (синдром Стівенса-Джонсона)

&ndash ексфоліативний дерматит

&ndash бульозний герпетиформний дерматит

&ndash тяжкий себорейний дерматит

&ndash тяжкий псоріаз

&ndash фунгоїдний мікоз.

Алергічні захворювання: контроль тяжких або інвалідизуючих алергічних станів що не піддаються традиційному лікуванню:

&ndash бронхіальна астма

&ndash контактний дерматит

&ndash атопічний дерматит

&ndash сироваткова хвороба

&ndash хронічний або сезонний алергічний риніт

&ndash алергія на ліки

&ndash кропив&rsquo янка після переливання крові

&ndash гострий неінфекційний набряк гортані (препаратом вибору є епінефрин).

Очні захворювання: тяжкі гострі та хронічні алергічні та запальні процеси з ураженням очей:

&ndash ураження очей спричинене Нerpes zoster

&ndash ірит іридоцикліт

&ndash хоріоретиніт

&ndash дифузний задній увеїт та хоріоїдит

&ndash неврит зорового нерва

&ndash симпатична офтальмія

&ndash запалення переднього сегмента

&ndash алергічний кон&rsquo юнктивіт

&ndash кератит

&ndash алергічна крайова виразка рогівки.

Шлунково-кишкові захворювання: для виведення пацієнта з критичного періоду при:

&ndash виразковому коліті (системна терапія)

&ndash хворобі Крона (системна терапія).

Захворювання дихальних шляхів:

&ndash симптоматичний саркоїдоз

&ndash бериліоз

&ndash вогнищевий або дисемінований туберкульоз легенів (разом із відповідною протитуберкульозною хіміотерапією)

&ndash синдром Лефлера який не піддається терапії іншими методами

&ndash аспіраційний пневмоніт.

Гематологічні захворювання:

&ndash набута (аутоімунна) гемолітична анемія

&ndash ідіопатична тромбоцитопенічна пурпура у дорослих (лише внутрішньовенне введення внутрішньом&rsquo язове введення протипоказане)

&ndash вторинна тромбоцитопенія у дорослих

&ndash еритробластопенія (еритроцитарна анемія)

&ndash уроджена (еритроїдна) гіпопластична анемія.

Онкологічні захворювання:

&ndash паліативне лікування лейкемії та лімфоми у дорослих

&ndash гостра лейкемія у  дітей.

Стани що супроводжуються набряком:

&ndash стимулювання діурезу або зменшення протеїнурії при ідіопатичному нефротичному синдромі (без уремії) і порушення функції нирок при системному червоному вовчаку.

Діагностичне дослідження функції надниркових залоз

Набряк мозку:

&ndash набряк мозку через первинну або метастатичну пухлину мозку краніотомію або травму голови.

Застосування при набряку мозку не заміняє належні нейрохірургічні дослідження та кінцеві призначення такі як нейрохірургічне втручання та інша специфічна терапія.

Інші показання:

&ndash туберкульозний менінгіт із субарахноїдальною блокадою або загрозою блокади (разом із відповідною протитуберкульозною терапією)

&ndash трихіноз з неврологічними симптомами або трихіноз міокарда.

Показання для внутрішньосуглобового введення або введення у м&rsquo які тканини: як допоміжна терапія для короткочасного застосування (з метою виведення пацієнта із гострого стану або при загостренні хвороби) при:

&ndash ревматоїдному артриті (тяжке запалення окремого суглоба)

&ndash синовіїті при остеоартриті

&ndash гострому та підгострому бурситі

&ndash гострому подагричному артриті

&ndash епікондиліті

&ndash гострому неспецифічному тендосиновіїті

&ndash посттравматичному остеоартриті.

Місцеве введення (введення у місце ураження):

&ndash келоїдні ураження

&ndash локалізовані гіпертрофічні запальні та інфільтровані ураження при оперізувальному лишаї псоріазі кільцеподібній гранульомі

&ndash дискоїдний червоний вовчий лишай

&ndash ліпоїдний атрофічний дерматит Оппенгейма

&ndash локалізована алопеція.

Можливе також застосування при кістозних пухлинах апоневрозу або сухожилля (ганглію).

Протипоказання.

Внутрішньом&rsquo язове введення  протипоказане пацієнтам  з тяжкими захворюваннями згортання крові. Місцеве введення протипоказане при бактеріємії системних грибкових інфекціях у пацієнтів з нестабільними суглобами інфекціями у місці застосування у тому числі септичному артриті внаслідок гонореї чи туберкульозу.      

Підвищена чутливість до дексаметазону або до будь-якого іншого інгредієнта препарату.

Гострі вірусні бактеріальні або системні грибкові інфекції (якщо не застосовується належна терапія) синдром Кушинга вакцинація живою вакциною.

Спосіб застосування та дози.

Призначати дорослим та дітям з періоду новонародженості. Вводити внутрішньовенно (у вигляді ін&rsquo єкції або інфузії) внутрішньом&rsquo язово або місцево &ndash за допомогою внутрішньосуглобової ін&rsquo єкції чи ін&rsquo єкції у місце ураження на шкірі або в інфільтрат м&rsquo яких тканин.

Як розчинник для внутрішньовенної інфузії застосовувати 0 9 % розчин натрію хлориду або    5 % розчин глюкози.

Розчини призначені для внутрішньовенного введення або подальшого розчинення препарату не повинні містити консерванти якщо їх застосовувати немовлятам особливо недоношеним.   

Коли препарат змішується з розчинником для інфузії слід дотримуватись стерильних  заходів безпеки. Оскільки розчини для інфузій зазвичай не містять консервантів суміші слід застосовувати протягом 24 годин.

Препарати для парентерального введення слід візуально перевіряти на наявність сторонніх частинок та зміни кольору кожного разу перед введенням для визначення придатності розчину та контейнера.

Дозу слід визначати індивідуально відповідно до захворювання конкретного пацієнта передбаченого періоду лікування переносимості кортикоїдів і реакції організму.

Внутрішньовенне та внутрішньом&rsquo язове введення

Рекомендована початкова доза змінюється від 0 5 до 9 мг на добу залежно від діагнозу. У менш тяжких випадках може бути достатнім дозування нижче 0 5 мг у той час як при тяжких захворюваннях може бути необхідним дозування вище 9 мг на добу.

Початкові дози Дексаметазону слід застосовувати до появи клінічної реакції а потім дозу слід поступово зменшувати до найнижчої клінічно ефективної. Якщо високі дози призначати більше кількох днів дозу потім слід поступово зменшувати протягом   5-7 днів або і більш тривалого періоду.

Якщо через відповідний період часу не відбувається задовільної клінічної реакції слід припинити ін&rsquo єкції дексаметазону фосфату і призначити пацієнту інше лікування.

Слід ретельно спостерігати за симптомами що можуть потребувати корекції дозування а саме &ndash змінами клінічного стану у результаті ремісії або загострення хвороби індивідуальною реакцією на препарат і впливом стресу (наприклад хірургічне втручання інфекція травма). Під час стресу може виявитися необхідним тимчасово збільшити дозування.

Якщо введення препарату потрібно припинити після більше ніж 2-3 днів лікування як правило відміну слід проводити поступово.

При внутрішньовенному введенні дозування зазвичай є таким самим як і при пероральному застосуванні. Проте при деяких негайних гострих небезпечних для життя ситуаціях застосування доз що перевищують звичайні може бути виправданим і суміщатися з пероральним дозуванням. Слід прийняти до уваги що при внутрішньом&rsquo язовому введенні швидкість абсорбції є повільнішою.

Шок

Існує тенденція у поточній медичній практиці щодо застосування високих (фармакологічних) доз кортикостероїдів для лікування шоку стійкого до традиційної терапії. Існують наступні дозування ін&rsquo єкції дексаметазону фосфату.

Дозування

3 мг/кг маси тіла за 24 години шляхом постійної внутрішньовенної інфузії після початкової внутрішньовенної ін&rsquo єкції 20 мг.

2-6 мг/кг маси тіла у вигляді одноразової внутрішньовенної ін&rsquo єкції.

40 мг початково потім повторні внутрішньовенні ін&rsquo єкції кожні 4-6 годин доки спостерігаються симптоми шоку.

40 мг початково потім повторні внутрішньовенні ін&rsquo єкції кожні 2-6 годин доки спостерігаються симптоми шоку.

1 мг/кг маси тіла у вигляді одноразової внутрішньовенної ін&rsquo єкції.

Застосування  високодозової кортикостероїдної терапії повинно тривати тільки до стабілізації стану  пацієнта і зазвичай не довше  48-72 годин.

Набряк мозку

Дексаметазон розчин для ін&rsquo єкцій зазвичай призначати у початковій дозі 10 мг внутрішньовенно потім по 4 мг кожні 6 годин внутрішньом&rsquo язово до зникнення симптомів.

Реакція на лікування зазвичай спостерігається протягом 12-24 годин дозування може бути знижене після 2-4 днів лікування препарат слід відміняти поступово протягом  5-7 днів. Для паліативного застосування у пацієнтів з повторними або неоперабельними пухлинами мозку може бути ефективною підтримуюча терапія у дозуванні 2 мг 2-3 рази на добу.

Тяжкі алергічні захворювання

При гострих алергічних захворюваннях які самі купіруються або тяжких загостреннях хронічних алергічних захворювань призначати наступну схему дозування яка об&rsquo єднує парентеральну та пероральну терапію:

Дескаметазон розчин для ін&rsquo єкцій 4 мг/мл: перший день &ndash 1 або 2 мл (4 або 8 мг) внутрішньом&rsquo язово.

Дексаметазон таблетки 0 5 мг: другий і третій дні &ndash 6 таблеток за два прийоми кожен день четвертий день &ndash 3 таблетки за два прийоми п&rsquo ятий і шостий дні &ndash 1½ таблетки кожен день сьомий день &ndash немає лікування восьмий день &ndash повторний візит до лікаря.

Ця схема призначена для забезпечення адекватного лікування протягом епізодів загострення для зниження ризику передозування у хронічних випадках.

Місцеве введення

Внутрішньосуглобове введення введення у місце ураження або у м&rsquo які тканини зазвичай застосовувати у випадках коли ураження обмежується одним або двома суглобами (ділянками). Дозування та частота ін&rsquo єкцій залежить від умов та місця введення.  Звичайна доза &ndash 0 2-6 мг. Частота застосування зазвичай коливається від одного введення на 3-5 днів до одного введення на 2-3 тижні. Часте внутрішньосуглобове введення може ушкодити суглобовий хрящ.

Внутрішньосуглобова ін&rsquo єкція кортикостероїдів може призвести до системних ефектів  додатково до місцевих.

Слід уникати внутрішньосуглобового введення кортикостероїдів в інфіковані суглоби.

Кортикостероїди не слід вводити у нестабільні суглоби.

Деякі зі звичайних одноразових доз наведені нижче:

Дексаметазон розчин для ін&rsquo єкцій особливо рекомендований для застосування у поєднанні з одним із менш розчинних стероїдів тривалої дії для внутрішньосуглобового введення та  введення у м&rsquo які тканини.

Дози для дітей

Рекомендована доза при замісній терапії становить 0 02 мг/кг маси тіла або 0 67 мг/м² площі поверхні тіла на добу у три ін&rsquo єкції.

При всіх інших показаннях діапазон початкових доз становить 0 02-0 3 мг/кг/добу за 3-4 ін&rsquo єкції (0 6-9 мг/м² площі поверхні тіла/добу).

З метою порівняння нижче наведені еквівалентні дози у міліграмах для різних кортикостероїдів

Доза 0 75 мг дексаметазону еквівалентна дозі 2 мг параметазону або 4 мг метилпреднізолону і триамцинолону або 5 мг преднізону і преднізолону або 20 мг гідрокортизону або 25 мг кортизону або 0 75 мг бетаметазону.

Такі співвідношення дозувань відносяться лише до перорального чи внутрішньовенного застосування цих препаратів. Коли ці препарати або їхні похідні вводити внутрішньом&rsquo язово або внутрішньосуглобово їхні відносні властивості можуть значно змінюватись.

Побічні реакції.

З боку кровотворної та лімфатичної систем: гіпертригліцеридемія випадки тромбоемболії зменшення кількості моноцитів і/або лімфоцитів лейкоцитоз еозинофілія (як і при застосуванні інших глюкокортикоїдів) рідко &ndash тромбоцитопенія і нетромбоцитопенічна пурпура.

З боку імунної системи: рідко висипання кропив&rsquo янка ангіоневротичний набряк бронхоспазм і анафілактична реакція. Зменшення імунної відповіді та збільшення сприйнятливості до інфекцій. Розвиток опортуністичних інфекцій рецидив неактивного туберкульозу.

З боку серцево-судинної системи: політопна шлуночкова екстрасистола пароксизмальна брадикардія серцева недостатність артеріальна гіпертензія і гіпертонічна енцефалопатія зупинка серця дуже рідко &ndash розрив серця у пацієнтів які нещодавно перенесли інфаркт міокарда.

З боку центральної нервової системи: після лікування можлива поява набряку диска зорового нерва і підвищеного внутрішньочерепного тиску (псевдопухлина). Можуть спостерігатися також такі неврологічні побічні ефекти як погіршення перебігу епілепсії нервозність неспокій запаморочення вертиго   судоми і головний біль.

Психічні порушення: сплутаність свідомості амнезія делірій дезорієнтація галюцинації параноя лабільність настрою зміни особистості та поведінки які найчастіше проявляються як ейфорія повідомлялося також про такі побічні ефекти: порушення сну безсоння дратівливість гіперкінезія депресія і (рідко) маніакально-депресивний психоз думки про самогубство погіршення перебігу шизофренії.

Метаболічні порушення: пригнічення функції та атрофія надниркових залоз (зменшення реакції на стрес) синдром Кушинга передчасне закриття епіфазних зон росту уповільнення росту дітей порушення менструального циклу аменорея гірсутизм перехід латентного діабету у клінічно активну форму зменшення переносимості вуглеводів підвищена потреба в інсуліні або пероральних ліках проти діабету у хворих на діабет негативний азотний баланс через катаболізм білків гіпокальціємія гіпокаліємічний алкалоз затримка в організмі натрію і води підвищена втрата калію.

З боку травного тракту: диспепсія блювання езофагіт нудота гикавка рідко - пептичні виразки шлунка та дванадцятипалої кишки можливі також виразкові перфорації та кровотеча у травному тракті (криваве блювання мелена) панкреатит і перфорація жовчного міхура та кишечнику (особливо у пацієнтів з хронічним запаленням кишечнику). Збільшення апетиту та збільшення маси тіла ожиріння.

З боку кістково-м&rsquo язової системи та сполучної тканини: м&rsquo язова слабкість стероїдна міопатія (м&rsquo язова слабкість спричиняє м&rsquo язовий катаболізм) остеопороз (підвищене виведення кальцію) і компресійні переломи хребта переломи трубчатих кісток асептичний остеонекроз (частіше &ndash асептичний некроз головок кісток стегон і плечей) розриви сухожиль (особливо при паралельному застосуванні деяких хінолонів) пошкодження суглобного хряща та  некроз кісток (унаслідок внутрішньосуглобної інфекції).

З боку шкіри та підшкірних тканин: уповільнене загоєння ран потоншання та уразливість шкіри петехії та синці телеангіоектазія еритема підвищене потовиділення вугри пригнічена реакція на шкірні тести. Можливі також алергічний дерматит свербіж кропив&rsquo янка та ангіоневротичний набряк.

З боку органів зору: підвищений внутрішньоочний тиск глаукома катаракта або витрішкуватість. Загострення бактеріальних грибкових або вірусних інфекцій очей потоншання рогівки.

З боку репродуктивної системи: зрідка &ndash імпотенція.

Порушення у період вагітності післяпологового та перинатального періодів: корковий параліч у недоношених немовлят ретролентальна фіброплазія.

Загальні порушення: набряк гіпер- або гіпопігментація шкіри атрофія шкіри або підшкірного шару стерильний абсцес та почервоніння шкіри. Транзиторне відчуття печіння та пощипування у промежині при внутрішньовенному введенні або при введенні високих доз.

Ознаки синдрому відміни глюкокортикоїдів

У пацієнтів які тривалий час лікувалися дексаметазоном під час надто швидкого зниження дози може спостерігатися синдром відміни та траплятися випадки недостатності надниркових залоз артеріальної гіпотензії або летальний наслідок.

У деяких випадках ознаки синдрому відміни можуть бути подібними до ознак погіршення або рецидиву захворювання від якого пацієнт лікувався.

Якщо трапляються тяжкі небажані реакції лікування необхідно припинити.

Передозування.

Існують рідкі повідомлення про гостре передозування або летальний наслідок через гостре передозування.

Передозування зазвичай тільки після кількох тижнів застосування надмірних доз може спричинити більшість із небажаних ефектів зазначених у розділі « Побічні реакції» перш за все синдром Кушинга.

Специфічного антидоту немає. Лікування повинно бути підтримуючим і симптоматичним. Гемодіаліз не є ефективним методом прискореного виведення дексаметазону з організму.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Шкідливий ефект на плід та новонароджену дитину не може бути виключеним. Лікарський засіб пригнічує внутрішньоутробний розвиток дитини. Дексаметазон потрібно призначати вагітним жінкам тільки у поодиноких невідкладних випадках коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Особлива обережність рекомендується при прееклампсії. Відповідно до загальних рекомендацій при лікуванні під час вагітності глюкокортикоїдами повинна бути використана найнижча дієва доза для контролю за основним захворюванням. Дітей народжених матерями яким призначали глюкокортикоїди під час вагітності треба ретельно перевіряти на наявність недостатності надниркових залоз.

Глюкокортикоїди проходять крізь плаценту і досягають високих концентрацій у плоді. Дексаметазон менш активно метаболізується у плаценті ніж наприклад преднізолон виходячи з цього у сироватці крові зародка можуть спостерігатися високі концентрації дексаметазону. За деякими даними навіть фармакологічні дози глюкокортикоїдів можуть підвищити ризик недостатності плаценти олігогідрамніозу уповільненого розвитку плода або його внутрішньоматкової загибелі підвищення кількості лейкоцитів (нейтрофілів) у плода і недостатності надниркових залоз. Немає жодних доказів що підтверджують  тератогенну дію глюкокортикостероїдів.

Рекомендовано застосовувати додаткові дози глюкокортикостероїдів під час пологів жінкам які приймали глюкокортикостероїди під час вагітності. У випадку затяжних пологів або плануванні кесаревого розтину рекомендується внутрішньовенне введення 100 мг гідрокортизону кожні 8 годин. 

Лактація

Невеликі кількості глюкокортикоїдів проникають у грудне молоко тому матерям які лікуються дексаметазоном не рекомендується грудне годування особливо при його застосуванні понад фізіологічні норми (близько 1 мг). Це може призвести до уповільнення росту дитини та зменшення секреції ендогенних кортикостероїдів.

Діти.

Застосовувати дітям з періоду новонародженості. Під час лікування дексаметазоном необхідний ретельний нагляд за ростом і розвитком дітей.

Особливі заходи безпеки.

У пацієнтів які тривалий час лікуються дексаметазоном може спостерігатися синдром відміни (також без видимих ознак недостатності надниркових залоз) при припиненні лікування (підвищена температура тіла нежить почервоніння кон&rsquo юнктиви головний біль запаморочення сонливість або дратівливість біль у м&rsquo язах та суглобах блювання зменшення маси тіла слабкість часто ще й судоми) тому дозу дексаметазону треба зменшувати поступово. Раптове припинення лікування може мати летальні наслідки.

Особливості застосування.

Під час парентерального лікування кортикоїдами у рідкісних випадках можуть спостерігатися реакції гіперчутливості тому треба вжити належних заходів перед початком лікування дексаметазоном зважаючи на можливість алергічних реакцій (особливо у пацієнтів з алергічними реакціями на будь-які інші лікарські засоби в анамнезі).

Якщо пацієнт знаходиться у стані тяжкого стресу (через травму операцію або тяжке захворювання) протягом терапії дозу дексаметазону слід збільшити а якщо це відбувається під час припинення лікування слід застосовувати гідрокортизон або кортизон.

Пацієнтам яким вводили дексаметазон тривалий час і які зазнають тяжкого стресу після припинення терапії слід відновити застосування дексаметазону оскільки спричинена ним недостатність надниркових залоз може тривати протягом кількох місяців після припинення лікування.

Тяжкі психічні реакції можуть супроводжувати системне застосування кортикостероїдів. Зазвичай симптоми з&rsquo являються через кілька днів або тижнів після початку лікування. Ризик розвитку цих симптомів збільшується при застосуванні   високих доз. Більшість реакцій проходить при зменшенні дози або при відміні препарату. Потрібно спостерігати та вчасно виявляти зміни психічного стану особливо депресивного настрою суїцидальних  думок та  намірів. З особливою обережністю потрібно застосовувати кортикостероїди пацієнтам з афективними розладами наявними в анамнезі та у  найближчих родичів. Появі небажаних ефектів можна запобігти застосовуючи мінімальні ефективні дози протягом найкоротшого періоду або застосовувати необхідну денну дозу препарату один раз вранці.

Лікування дексаметазоном або природними глюкокортикоїдами може приховати симптоми існуючої або нової інфекції а також симптоми кишкової перфорації. Дексаметазон може загострити системну грибкову інфекцію латентний амебіаз і туберкульоз легенів.

Пацієнти з туберкульозом легенів в активній формі повинні одержувати дексаметазон (разом із протитуберкульозними  препаратами) тільки при швидкоплинному або сильно розсіяному туберкульозі легенів. Пацієнти з неактивною формою туберкульозу легенів які лікуються дексаметазоном або пацієнти які реагують на туберкулін повинні одержувати хімічні профілактичні засоби. 

Обережність і медичний нагляд рекомендовані хворим на остеопороз артеріальну гіпертензію серцеву недостатність туберкульоз глаукому печінкову або ниркову недостатність цукровий діабет активну пептичну виразку недавній кишковий анастомоз виразковий коліт і епілепсію. Особливого догляду потребують пацієнти протягом перших тижнів після інфаркту міокарда пацієнти з тромбоемболією тяжкою міастенією гіпотиреозом психозом або психоневрозом а також пацієнти літнього віку.

Під час лікування може спостерігатися загострення цукрового діабету або перехід від латентної фази до клінічних проявів цукрового діабету.

При тривалому лікуванні слід контролювати рівень калію у сироватці.

Вакцинація живою вакциною протипоказана під час лікування дексаметазоном. Вакцинація вбитою вірусною або бактеріальною вакциною не призводить до очікуваного синтезу антитіл і не має очікуваного захисного ефекту. Дексаметазон зазвичай не слід призначати за 8 тижнів до вакцинації і не починати застосовувати раніше ніж через 2 тижні після вакцинації.

Пацієнти які тривалий час лікуються високими дозами дексаметазону і ніколи не хворіли на кір повинні уникати контакту з інфікованими особами при випадковому контакті рекомендоване профілактичне лікування імуноглобуліном.

Рекомендується виявляти обережність пацієнтам які одужують після операції або перелому кісток оскільки дексаметазон може уповільнити загоєння ран та утворення кісткової тканини.

Дія глюкокортикоїдів посилюється у хворих на цироз печінки або гіпотиреоз.

Внутрішньосуглобове призначення дексаметазону може призвести до системних ефектів. Часте застосування може спричинити ураження хряща або некроз кістки.

Перед внутрішньосуглобовим введенням слід видалити із суглоба синовіальну рідину і дослідити її (перевірити на наявність інфекції). Слід уникати введення кортикоїдів в інфіковані суглоби. Якщо інфекція суглоба розвивається після ін&rsquo єкції слід розпочати належну терапію антибіотиками.

Пацієнтів треба повідомити про те щоб вони уникали фізичного навантаження на уражені суглоби до часу коли запалення буде вилікуване.

Треба уникати введення препарату у нестійкі суглоби.

Кортикоїди можуть спотворювати результати шкірних алергічних тестів.

Спеціальна інформація про деякі інгредієнти.

Препарат містить менше 1 ммоль (23 мг) натрію в дозі тобто є практично « вільним від натрію» .

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Даних немає (див. розділ « Побічні  реакції» ).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Паралельне застосування дексаметазону і нестероїдних протизапальних засобів підвищує ризик шлунково-кишкової кровотечі та утворення виразок.

Ефективність дексаметазону зменшується якщо одночасно приймати рифампіцин карбамазепін фенобарбітон фенітоїн (дифенілгідантоїн) примідон ефедрин або аміноглутетимід тому дозу дексаметазону у таких комбінаціях слід збільшувати.

Сумісне застосування дексаметазону і препаратів які інгібують CYP 3A4 ферментну активність таких як кетоконазол антибіотики-макроліди може спричиняти збільшення концентрації дексаметазону у сироватці та плазмі крові. Дексаметазон є помірним індуктором CYP 3A4. Сумісне застосування з препаратами які метаболізуються CYP 3A4 такими як індинавір еритроміцин може збільшувати їх кліренс що спричиняє зниження концентрацій у сироватці крові.

Дексаметазон зменшує терапевтичний ефект антихолінестразних засобів які застосовують при міастенії.

Кетоконазол може пригнічувати наднирковий синтез глюкокортикоїдів таким чином внаслідок зниження концентрації дексаметазону може виникати надниркова недостатність.

Дексаметазон зменшує терапевтичний ефект препаратів для лікування цукрового діабету артеріальної гіпертензії кумаринових антикоагулянтів празиквантелу і натрійуретиків (тому дозу цих лікарських засобів слід збільшити) він підвищує активність гепарину альбендазолу і калійуретиків (дозу цих препаратів слід зменшити у разі необхідності).

Дексаметазон може змінити дію кумаринових антикоагулянтів тому при застосуванні такої комбінації препаратів слід частіше перевіряти протромбіновий час.

Паралельне застосування дексаметазону і високих доз інших глюкокортикоїдів або агоністів ₂-адренорецепторів підвищує ризик гіпокаліємії. У пацієнтів з гіпокаліємією серцеві глікозиди більшою мірою сприяють порушенню ритму і мають більшу токсичність.

Глюкокортикоїди посилюють нирковий кліренс саліцилату тому іноді важко одержати терапевтичні  концентрації саліцилатів у сироватці крові. Треба виявляти обережність пацієнтам яким поступово знижують дозу кортикостероїду оскільки при цьому може спостерігатися підвищення концентрації саліцилату у сироватці крові та інтоксикація.

Якщо паралельно застосовувати пероральні контрацептиви період напіввиведення глюкокортикоїдів може подовжитись що посилює їхню біологічну дію і може підвищити ризик побічних ефектів.

Одночасне застосування ритордину і дексаметазону протипоказане під час пологів оскільки це може призвести до набряку легенів. Повідомлялося про летальний наслідок породіллі через розвиток такого стану.

Одночасне застосування дексаметазону і талідоміду може спричинити токсичний епідермальний некроліз.

Види взаємодії які мають терапевтичні переваги: паралельне призначення дексаметазону і метоклопраміду дифенгідраміду прохлорперазину або антагоністів рецепторів 5-НТ₃ (рецепторів серотоніну або 5-гідрокситриптаміну тип 3 таких як ондансетрон або гранісетрон) ефективне для профілактики нудоти і блювання спричинених хіміотерапією цисплатином циклофосфамідом метотрексатом фторурацилом.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Дексаметазон &ndash синтетичний гормон кори надниркових залоз (кортикостероїд) який чинить глюкокортикоїдну дію. Чинить протизапальну та імуносупресивну дію а також впливає на енергетичний метаболізм обмін глюкози і (через негативний зворотний зв&rsquo язок) на секрецію фактора активації гіпоталамуса і трофічного гормону аденогіпофіза.

Механізм дії глюкокортикоїдів досі не повністю з&rsquo ясований. Зараз існує достатня кількість повідомлень про механізм дії глюкокортикоїдів на підтвердження того що вони діють на клітинному рівні. У цитоплазмі клітин існують дві добре визначені системи рецепторів. Через зв&rsquo язування з рецепторами глюкокортикоїдів кортикоїди чинять протизапальну та імуносупресивну дію і регулюють обмін глюкози а внаслідок зв&rsquo язування з рецепторами мінералокортикоїдів вони регулюють метаболізм