Ципрофлоксацин 250 мг таблетки №10

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

ЦИПРОФЛОКСАЦИН

Склад:

діюча речовина: ciprofloxacin

1 таблетка містить ципрофлоксацину гідрохлориду у перерахуванні на ципрофлоксацин       250 мг

допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний целюлоза мікрокристалічна повідон кремнію діоксид колоїдний безводний магнію стеарат титану діоксид (Е 171) макрогол 4000 (поліетиленгліколь 115) метилцелюлоза 16.

Лікарська форма. Таблетки вкриті оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки вкриті оболонкою білого зі злегка жовтуватим відтінком кольору.

Фармакотерапевтична група. Антибактеріальні засоби для системного застосування. Група фторхінолонів. Код АТС J01M A02.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Механізм дії

Ципрофлоксацин in vitro виявляє високу ефективність щодо широкого спектра грамнегативних і грампозитивних збудників. Механізм антибактеріальної дії обумовлений здатністю ципрофлоксацину пригнічувати топоізомерази ІІ типу (ДНК-гіразу та топоізомеразу IV) які є необхідними в багатьох процесах життєвого циклу ДНК таких як реплікація транскрипція репарація і рекомбінація.

Ефективність головним чином залежить від співвідношення між максимальною концентрацією в сироватці крові (C_max) та мінімальною інгібіторною концентрацією (МІК) ципрофлоксацину для бактеріального патогену та від значення площі під кривою (AUC) та МІК.

Резистентність до ципрофлоксацину іn vitro зазвичай пов&rsquo язана з мутаціями сайту-мішені які виникають у бактеріальних топоізомеразах і ДНК-гіразі шляхом багатоступеневих мутацій. Одинарні мутації можуть  призвести ймовірніше до зниження чутливості а не до клінічної резистентності. Однак множинні мутації зазвичай спричиняють клінічну резистентність до ципрофлоксацину та перехресну резистентність до хінолонів.

Механізми резистентності які інактивують інші антибіотики такі як зниження проникності зовнішньої стінки бактерії (притаманно для Pseudomonas aeruginosa) та активне виведення препарату з клітини (ефлюкс) можуть вплинути на чутливість до ципрофлоксацину. Повідомлялося про розвиток плазмідоопосередкованої резистентності кодованої qnr-геном антибіотикорезистентності.

Спектр антибактеріальної активності.

Контрольні точки відділяють чутливі штами від штамів із середньою чутливістю а останні &minus від резистентних штамів.

                                                                              Рекомендації EUCAST

Поширеність набутої резистентності виділених видів може варіюватися залежно від місцевості і часу тому необхідна локальна інформація про резистентність особливо при лікуванні тяжких інфекцій. За необхідності слід звернутися за консультацією до спеціалістів коли місцева поширеність резистентності набула такого рівня що користь від застосування засобу принаймні щодо деяких видів інфекцій є сумнівною.

До ципрофлоксацину загалом чутливі in vitro такі роди та види бактерій (для виду Streptococcus див. розділ « Особливості застосування» ).

Не виявлено особливої небезпеки для людей за результатами загальноприйнятих досліджень токсичності одноразової дози токсичності повторюваних доз канцерогенного потенціалу або репродуктивної токсичності. 

Як і багато інших хінолонів ципрофлоксацин є фототоксичним у тварин при клінічно значимих рівнях експозиції. Дані фотомутагенності/фотоканцерогенності вказують на слабкий фотомутагенний або фотоонкогенний ефект ципрофлоксацину in vitro та в дослідах на тваринах. Цей ефект можна порівняти з ефектом інших інгібіторів гірази.

Дослідження дії на суглоби

Аналогічно іншим інгібіторам гірази ципрофлоксацин може спричинити пошкодження у великих опорних суглобах молодих тварин.

Ступінь пошкодження хряща варіює залежно від віку виду та дози ступінь пошкодження можна знизити шляхом зменшення вагового навантаження на суглоби. Дослідження на дорослих тваринах (щурах собаках) не виявили жодних ознак ушкодження хряща. У ході дослідження  у молодих собак породи бігль застосування ципрофлоксацину у терапевтичних дозах призводило до змін у суглобах після двох тижнів лікування які залишалися і після п' яти місяців.

Фармакокінетика.

Абсорбція

Після перорального застосування таблеток ципрофлоксацину  у дозі 250 мг 500 мг та 750 мг ципрофлоксацин швидко та добре всмоктується переважно із верхнього відділу тонкого кишечника.

Максимальні концентрації у сироватці крові досягаються через 1-2 години.

Одноразові дози 100‑750 мг призводили до дозозалежних максимальних сироваткових концентрацій (C_max) між 0 56 та 3 7 мг/л. Сироваткові концентрації зростають пропорційно при дозах до 1000 мг.

Абсолютна біодоступність препарату становить 70-80 %. При пероральній дозі ципрофлоксацину в 500 мг кожні 12 годин загальна площа під кривою концентрація/час (AUC) була еквівалентною такій після внутрішньовенної інфузії 400 мг ципрофлоксацину яку здійснювали упродовж 60 хвилин кожні 12 годин.

Розподіл

Відсоток зв' язування ципрофлоксацину з білками  незначний (20-30 %)   знаходиться в плазмі крові переважно в неіонізованій формі. Ципрофлоксацин вільно дифундує в позасудинний простір. Значний об' єм розподілу у стані стійкої рівноваги який становить 2-  3 л/кг маси тіла доводить що ципрофлоксацин проникає у тканини у концентраціях які можуть у багато разів перевищувати рівень препарату в сироватці крові. Ципрофлоксацин досягає високих концентрацій у різних тканинах наприклад у легенях (епітеліальна рідина альвеолярні макрофаги зразки біопсії) синусах запалених пошкоджених тканинах та в тканинах сечовидільного тракту статевих органах (сеча простата ендометрій).

Метаболізм

Були зафіксовані невисокі концентрації таких чотирьох метаболітів: діетилципрофлоксацину (M₁) сульфоципрофлоксацину (М2) оксоципрофлоксацину (М3) та формілципрофлоксацину (M₄). Метаболіти демонструють in vitro антимікробну активність але  меншою  мірою ніж вихідна сполука.

Відомо що ципрофлоксацин є помірним інгібітором ізоферментів CYP 450 1A2.

Виведення

Ципрофлоксацин виділяється здебільшого у незміненому вигляді як нирками так і через кишечник. Період напіввиведення з плазми крові у осіб із нормальною нирковою функцією &ndash приблизно 4-7 годин.

Нирковий кліренс становить 180‑300 мл/кг/год а загальний кліренс &minus 480‑600 мл/кг/год. Ципрофлоксацин підлягає клубочковій фільтрації та канальцевій секреції. При серйозному порушенні ниркової функції період напіввиведення ципрофлоксацину становить до 12 год.

Ненирковий кліренс ципрофлоксацину пояснюється в першу чергу трансінтестинальною секрецією та метаболізмом. 1 % дози виділяється через жовчні шляхи. Ципрофлоксацин у високих концентраціях присутній у жовчі.

Діти

Фармакокінетичні дані щодо дітей обмежені. У ході досліджень за участю дітей не спостерігалося вікової залежності C_max і показника AUC. Після багаторазового застосування препарату (10 мг/кг тричі на день) значного підвищення C_max і AUC не спостерігалося. У десяти дітей з тяжким сепсисом віком менше 1 року показник C_max становив 6 1 мг/л (діапазон 4 6-8 3 мг/л) після 1-годинної внутрішньовенної інфузії у дозі 10 мг/кг. Цей показник становив 7 2 мг/л (діапазон 4 7-11 8 мг/л) у дітей віком від 1 до 5 років. Значення AUC становили 17 4 мг*год/л (діапазон 11 8-32 0 мг*год/л) і 16 5 мг*год/л (діапазон 11 0- 23 8 мг*год/л) у відповідних вікових групах. Ці значення знаходяться в межах норми яка була зафіксована у дорослих при терапевтичній дозі. Відповідно до фармакокінетичного аналізу стану педіатричних хворих з різними інфекціями прогнозований середній період напіввиведення у дітей становить приблизно 4-5 годин а біодоступність суспензії для перорального застосування &minus від 50 до 80 %.

Клінічні характеристики.

Ципрофлоксацин показаний для лікування нижчезазначених інфекцій (див. розділи « Особливості застосування» та « Фармакологічні властивості» ). Перед початком терапії слід вивчити всю доступну інформацію щодо резистентності до ципрофлоксацину.

Слід взяти до уваги офіційні рекомендації з належного застосування антибактеріальних препаратів.

Дорослі

·                                       Інфекції нижніх дихальних шляхів викликані грамнегативними бактеріями:

- загострення хронічного обструктивного захворювання легень

  - бронхолегеневі інфекції при кістозному фіброзі або при бронхоектазах

  - пневмонія.

·                                       Хронічний гнійний отит середнього вуха.

·                                       Загострення хронічного синуситу особливо якщо він викликаний грамнегативними бактеріями.

·                                       Інфекції сечового тракту.

·                                       Гонококовий уретрит і цервіцит.

·                                       Орхоепідидиміт зокрема спричинений Neisseria gonorrhoeae.

·                                       Запальні захворювання органів малого таза зокрема спричинені   Neisseria gonorrhoeae.

При вищевказаних інфекціях статевого тракту коли відомо або є підозри на Neisseria gonorrhoeae як збудника особливо важливо отримати локальну інформацію про резистентність до ципрофлоксацину і підтвердити чутливість на основі лабораторних аналізів.

·                                       Інфекції шлунково-кишкового тракту (наприклад діарея мандрівників).

·                                       Інтраабдомінальні інфекції.

·                                       Інфекції шкіри та м&rsquo яких тканин викликані грамнегативними бактеріями.

·                                       Тяжкий перебіг отиту зовнішнього вуха.

·                                       Інфекції кісток та суглобів.

·                                       Лікування інфекцій у пацієнтів із нейтропенією.

·                                       Профілактика інфекцій у пацієнтів із нейтропенією.

·                                       Профілактика інвазивних інфекцій викликаних Neisseria meningitidis.

Діти та підлітки

&bull                   Бронхолегеневі інфекції при кістозному фіброзі викликані синьогнійною паличкою (Pseudomonas aeruginosa)

&bull                   Ускладнені інфекції сечового тракту та пієлонефрит.

&bull                   Легенева форма сибірської виразки (профілактика після контакту і радикальне лікування).

Ципрофлоксацин можна також застосовувати для лікування тяжких інфекцій у дітей та підлітків коли лікар вважає це необхідним.

Лікування повинен розпочинати лише лікар що має досвід лікування кістозного фіброзу та/або тяжких інфекцій у дітей та підлітків (див. розділи « Особливості застосування» та « Фармакологічні властивості» ).

Протипоказання.

Препарат не слід застосовувати при підвищеній чутливості до діючої речовини &ndash ципрофлоксацину &minus до інших препаратів групи фторхінолонів або до будь-якої з допоміжних речовин препарату.

Одночасне застосування ципрофлоксацину та тизанідину протипоказане (див. розділ « Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» ).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Вплив інших засобів на ципрофлоксацин

Формування хелатного комплексу

При одночасному застосуванні ципрофлоксацину (перорально) та лікарських засобів що містять багатовалентні катіони мінеральних добавок (наприклад кальцію магнію алюмінію заліза) фосфатзв' язуючих полімерів (наприклад севеламеру) сукральфатів або антацидів а також  препаратів з великою буферною ємністю (таких як таблетки диданозину) що містять магній алюміній або кальцій абсорбція ципрофлоксацину знижується. У зв' язку з цим ципрофлоксацин слід приймати або за 1-2 години до або принаймні через 4 години після прийому цих препаратів.

Дане обмеження не стосується антацидів що належать до класу блокаторів H₂-рецепторів.

Харчові та молочні продукти

Кальцій у складі харчових продуктів незначно впливає на абсорбцію. Однак слід уникати одночасного прийому ципрофлоксацину і молочних або збагачених мінералами продуктів (таких як молоко йогурт апельсиновий сік з підвищеним вмістом кальцію) тому що абсорбція ципрофлоксацину може знижуватись. 

Пробенецид

Пробенецид впливає на ниркову секрецію ципрофлоксацину. Одночасне застосування лікарських засобів що містять пробенецид та ципрофлоксацину призводить до підвищення концентрації ципрофлоксацину у сироватці крові.

Вплив ципрофлоксацину на інші лікарські засоби

Тизанідин

Тизанідин не можна призначати одночасно з ципрофлоксацином (див. розділ « Протипоказання» ). У ході клінічного дослідження за участю здорових добровольців при одночасному застосуванні ципрофлоксацину і тизанідину виявлено збільшення концентрації тизанідину в плазмі крові (збільшення С_max у 7 разів діапазон &ndash 4-21 раз збільшення показника AUC &ndash в 10 разів діапазон &ndash 6-24 рази). Зі збільшенням концентрації тизанідину в сироватці крові асоціюються гіпотензивні та седативні побічні реакції.

Метотрексат

При одночасному призначенні ципрофлоксацину можливе уповільнення тубулярного транспорту (нирковий метаболізм) метотрексату що може призводити до підвищення концентрації метотрексату в плазмі крові. При цьому може збільшуватися ймовірність виникнення побічних токсичних реакцій спричинених метотрексатом. Одночасне призначення не рекомендується (див. розділ « Особливості застосуваня» ).

Теофілін

Одночасне застосування ципрофлоксацину та лікарських засобів що містять теофілін може призвести до небажаного підвищення концентрації теофіліну в сироватці крові що у свою чергу може спричинити розвиток побічних реакцій. У поодиноких випадках такі побічні реакції можуть загрожувати життю або мати летальний наслідок. Якщо одночасного застосування цих препаратів уникнути не можна слід контролювати концентрацію теофіліну в сироватці крові та адекватно знижувати його дозу (див. розділ « Особливості застосування» ).

Інші похідні ксантину

Після одночасного застосування ципрофлоксацину та засобів що містять кофеїн або пентоксифілін (окспентифілін) повідомлялося про підвищення концентрації цих ксантинів у сироватці крові.

Фенітоїн

Одночасне застосування ципрофлоксацину та фенітоїну може призвести до підвищення або зниження сироваткових концентрацій фенітоїну тому рекомендується моніторинг рівнів препарату.

Антагоністи вітаміну К

При одночасному застосуванні ципрофлоксацину та антагоністів вітаміну К може посилюватися їх антикоагулянтна дія. Повідомлялося про підвищення активності оральних антикоагулянтів у пацієнтів що отримували антибактеріальні препарати зокрема фторхінолони. Ступінь ризику може варіювати залежно від основного виду інфекції віку загального стану хворого тому точно оцінити вплив ципрофлоксацину на підвищення значення Міжнародного нормалізованого відношення (МНВ) складно. Слід здійснювати частий контроль МНВ під час і відразу після одночасного введення ципрофлоксацину та антагоністів вітаміну К (наприклад варфарину аценокумаролу фенпрокумону флуїндіону).

Ропінірол

У ході клінічних досліджень було виявлено що одночасне застосування ропініролу з ципрофлоксацином інгібітором ізоензиму CYP450 1A2 помірної дії призводить до підвищення AUC і С_max ропініролу на 60 % та 84 % відповідно. Моніторинг побічних ефектів ропініролу та відповідне корегування дози рекомендуються здійснювати під час і відразу після сумісного введення з ципрофлоксацином (див. розділ « Особливості застосування» ).

Клозапін

Після одночасного застосування 250 мг ципрофлоксацину з клозапіном упродовж 7 днів сироваткові концентрації клозапіну і N-десметилклозапіну були підвищені на 29 % і 31 % відповідно. Клінічний нагляд та відповідна корекція дози клозапіну рекомендуються під час і відразу після одночасного застосування з ципрофлоксацином (див. розділ « Особливості застосування» ).

Препарати які подовжують інтервал QT

Ципрофлоксацин як і інші фторхінолони слід призначати з обережністю пацієнтам які отримують препарати що подовжують  інтервал QT (наприклад антиаритмічні засоби класу IA і III трициклічні антидепресанти макроліди антипсихотики) (див. розділ « Особливості застосування» ).

Метоклопрамід

Метоклопрамід прискорює всмоктування ципрофлоксацину в результаті чого досягнення максимальної концентрації в плазмі відбувається швидше. Не відмічено впливу на біодоступність ципрофлоксацину.

Омепразол

Одночасне застосування ципрофлоксацину і лікарських засобів що містять омепразол призводить до незначного зниження C_max і AUC ципрофлоксацину.

Лідокаїн

Було показано що у здорових осіб супутнє застосування ципрофлоксацину помірного інгібітора ізоферментів цитохрому Р450 1А2 і лікарських засобів що містять лідокаїн знижує кліренс внутрішньовенного лідокаїну на 22 %. Незважаючи на нормальну переносимість лікування лідокаїном можлива взаємодія з ципрофлоксацином що асоціюється з побічними реакціями і може розвинутися при супутньому застосуванні вказаних препаратів.

Силденафіл

C_max і AUC силденафілу зросли приблизно в два рази у здорових добровольців після перорального застосування 50 мг силденафілу та супутнього призначення 500 мг ципрофлоксацину. Тому слід дотримуватися обережності при супутньому застосуванні препарату Ципрофлоксацин із силденафілом та враховувати співвідношення  ризик/користь.

Пероральні цукрознижувальні засоби

При супутньому застосуванні препарату Ципрофлоксацин та пероральних антидіабетичних лікарських засобів особливо групи сульфонілсечовини (наприклад глібенкламіду глімепіриду) повідомлялося про гіпоглікемію що пов&rsquo язана імовірно з потенціюванням ципрофлоксацином дії пероральних антидіабетичних засобів (див. розділ « Побічні реакції» ).

Дулоксетин

Клінічні дослідження  показали що одночасне застосування дулоксетину із сильними інгібіторами CYP450 1A2 такими як флувоксамін може призвести до збільшення AUC і C_max дулоксетину. Незважаючи на відсутність клінічних даних про можливу взаємодію з ципрофлоксацином можна очікувати  схожих ефектів при одночасному застосуванні вказаних препаратів (див. розділ « Особливості застосування» ).

Нестероїдні протизапальні засоби

Дослідження на тваринах показали що комбінація дуже високих доз хінолонів (інгібіторів гіраз) та певних нестероїдних протизапальних препаратів (за винятком ацетилсаліцилової кислоти) може провокувати судоми.

Циклоспорин

Було визначено транзиторне підвищення креатиніну плазми крові при одночасному призначенні ципрофлоксацину та лікарських засобів що містять циклоспорин. Тому необхідний частий (2 рази на тиждень) контроль концентрації креатиніну плазми крові в цих пацієнтів.

Особливості застосування.

Тяжкі інфекції та/або змішані інфекції спричинені  грампозитивними або анаеробними бактеріями

Ципрофлоксацин не застосовують як монотерапію для лікування тяжких інфекцій та інфекцій спричинених грампозитивними або анаеробними бактеріями.

Для лікування тяжких інфекцій інфекцій спричинених стафілококами або анаеробними бактеріями ципрофлоксацин слід застосовувати у комбінації з відповідними антибактеріальними засобами.

Стрептококові інфекції  (включаючи Streptococcus pneumoniae)

Ципрофлоксацин не рекомендується для лікування стрептококових інфекцій через недостатню ефективність.

Інфекції сечового тракту

Орхоепідидиміт та запальні захворювання органів малого таза можуть бути спричинені фторхінолонорезистентними Neisseria gonorrhoeae. Ципрофлоксацин необхідно призначати одночасно з іншими відповідними антибактеріальними препаратами за винятком клінічних ситуацій коли виключено наявність резистентних до ципрофлоксацину штамів Neisseria gonorrhoeae. Якщо через 3 дні не настає клінічне покращення терапію слід переглянути. 

Інтраабдомінальні інфекції

Дані про ефективність ципрофлоксацину при лікуванні постопераційних інтраабдомінальних інфекцій обмежені.   

Діарея мандрівників

При виборі препарату   слід взяти до уваги інформацію про резистентність до ципрофлоксацину відповідних мікроорганізмів у країнах які відвідував пацієнт. 

Інфекції кісток та суглобів

Ципрофлоксацин слід застосовувати в комбінації з іншими антимікробними засобами  залежно від результатів мікробіологічного дослідження.

Легенева форма сибірської виразки

Можливість застосування препарату людям ґрунтується на даних визначення чутливості in vitro дослідів на тваринах та на обмежених даних отриманих під час застосування  людині. Лікар повинен діяти відповідно до національних та/або міжнародних протоколів лікування сибірської виразки.

Антибіотикоасоційована діарея спричинена Clostridium difficile

Відомо про випадки антибіотикоасоційованої  діареї спричиненої Clostridium difficile яка може варіювати за тяжкістю від легкої діареї до летального коліту при застосуванні практично всіх антибактеріальних препаратів у тому числі і при застосуванні препаратів ципрофлоксацину. Лікування антибактеріальними препаратами спричиняє зміну нормальної флори товстого кишечнику що в свою чергу призводить до надмірного росту Clostridium Difficile.

Clostridium difficile виробляє токсини А і В які сприяють розвитку антибіотикоасоційованої діареї. Clostridium difficile виробляє велику кількість токсину спричиняє підвищення захворюваності та смертності через можливу стійкість збудника до антимікробної терапії та необхідність проведення колектомії. Потрібно пам&rsquo ятати про можливість виникнення антибіотикоасоційованої діареї спричиненої Clostridium difficile у всіх пацієнтів з діареєю після застосування антибіотиків. Необхідний ретельний збір медикаментозного анамнезу оскільки можливий розвиток антибіотикоасоційованої діареї спричиненої Clostridium difficile протягом двох місяців після введення антибактеріальних препаратів. Якщо діагноз антибіотикоасоційованої діареї спричиненої Clostridium difficile розглядається або вже підтверджено застосування антибіотиків які не діють на Clostridium difficile можливо необхідно буде припинити. В залежності від клінічних даних необхідно проводити корекцію водно-електролітного балансу розглянути необхідність додаткового введення білкових препаратів застосовувати антибактеріальні препарати до яких є чутливою  Clostridium difficile. Також може виникнути необхідність у хірургічному втручанні.

Діти та підлітки

Застосування ципрофлоксацину дітям та підліткам потрібно проводити згідно з чинними  офіційними рекомендаціями. Лікування із застосуванням ципрофлоксацину  проводить лише лікар із досвідом ведення дітей та підлітків хворих на кістозний фіброз та/або тяжкі інфекції.

Ципрофлоксацин спричиняв  артропатію опорних суглобів у незрілих тварин. У рандомізованому подвійному сліпому дослідженні застосування ципрофлоксацину  дітям (ципрофлоксацин: n=335 середній вік = 6 3 року група порівняння: n=349 середній вік = 6 2 року віковий діапазон = від 1 до 17 років) частота виникнення артропатії яка ймовірно пов&rsquo язана із застосуванням препарату (відрізняється від клінічних симптомів пов&rsquo язаних із ураженням безпосередньо суглобів) на 42-й день від початку застосування препарату була в межах 7 2 % та 4 6 % в основній та групі порівняння відповідно. Частота виникнення артропатії пов&rsquo язаної з препаратом через 1 рік спостереження була 9 % та 5 7 % відповідно. Зростання кількості випадків артропатій які пов&rsquo язані із застосуванням препарату було статистично незначущим. Однак лікування ципрофлоксацином дітей та підлітків має розпочинатися тільки після ретельної оцінки співвідношення користь/ризик через ризик розвитку побічних реакцій пов&rsquo язаних із суглобами та/або прилеглими тканинами.

Бронхолегеневі інфекції при кістозному фіброзі

У клінічні випробування  було включено дітей та підлітків віком 5-17 років. Більш обмежений досвід  лікування дітей віком від 1 до 5 років.

Ускладнені інфекції сечового тракту та пієлонефрит

Слід розглянути можливість лікування інфекцій сечового тракту із застосуванням ципрофлоксацину коли інше лікування неможливе. Рішення про доцільність лікування повинно ґрунтуватися на результатах мікробіологічного дослідження.

За даними клінічних досліджень оцінювали застосування ципрофлоксацину  дітям та підліткам віком 1-17 років.

Інші специфічні тяжкі інфекції

Застосування ципрофлоксацину може бути виправдане за результатами мікробіологічного дослідження у разі інших інфекцій згідно з офіційними рекомендаціями або після ретельної оцінки користі-ризику коли інше лікування застосувати не можна або коли загальноприйняте лікування виявилося неефективним.

Застосування ципрофлоксацину у разі  специфічних тяжких інфекцій окрім згаданих вище не оцінювалось у  ході клінічних випробувань а клінічний досвід  обмежений. Отже до лікування пацієнтів із такими інфекціями рекомендується підходити з обережністю.

Підвищена чутливість до препарату

У деяких випадках гіперчутливість та алергічні реакції можуть спостерігатися вже після першого прийому ципрофлоксацину (див. розділ « Побічні реакції» ) про що слід негайно повідомити лікаря.

У поодиноких випадках анафілактичні/анафілактоїдні реакції можуть прогресувати до стану шоку що загрожує життю пацієнта. У деяких випадках вони спостерігаються вже після першого прийому ципрофлоксацину. У такому разі прийом ципрофлоксацину необхідно призупинити і негайно провести медикаментозне лікування (лікування анафілактичного шоку).

Скелетно-м&rsquo язова система

Загалом ципрофлоксацин не можна застосовувати  пацієнтам із захворюваннями сухожиль/ розладами пов&rsquo язаними із застосуванням хінолонів в анамнезі. Попри це в рідкісних випадках після мікробіологічного дослідження збудника та оцінки співвідношення користь/ризик цим пацієнтам можна призначати ципрофлоксацин для лікування окремих тяжких інфекційних процесів а саме у випадку неефективності стандартної терапії або бактеріальної резистентності коли результати мікробіологічних досліджень виправдовують застосування ципрофлоксацину. При застосуванні ципрофлоксацину може виникнути тендиніт або розрив сухожилля (особливо  ахіллового сухожилля) іноді двобічний у перші 48 годин лікування. Ризик тендинопатії може бути підвищеним у літніх пацієнтів або у пацієнтів що одночасно приймають кортикостероїди (див. розділ « Побічні реакції» ). При виникненні будь-яки