Ципрофлоксацин 500 мг таблетки №10

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ЦИПРОФЛОКСАЦИН

(CIPROFLOXACIN)

Склад:

діюча речовина: ципрофлоксацин

1 таблетка містить ципрофлоксацину гідрохлориду у перерахуванні на ципрофлоксацин
250 мг

1 таблетка містить ципрофлоксацину гідрохлориду у перерахуванні на ципрофлоксацин 
500 мг

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна крохмаль картопляний крохмаль кукурудзяний гіпромелоза (гідроксипропілметилцелюлоза) тальк натрію кроскармелоза магнію стеарат кремнію діоксид колоїдний безводний   поліетиленгліколь 6000 (макрогол 6000) титану діоксид (Е 171) полісорбат 80.

Лікарська форма. Таблетки вкриті оболонкою.

Фармакотерапевтична група. Антибактеріальні засоби для системного застосування. Група фторхінолонів.

Код АТС J01M A02.

Клінічні характеристики.

Показання. Неускладнені та ускладнені інфекції спричинені збудниками чутливими до ципрофлоксацину.

·               Інфекції дихальних шляхів: ципрофлоксацин можна рекомендувати для лікування пневмоній спричинених Klebsiella spp. Enterobacter spp. Proteus spp. Escherichia coli Pseudomonas aeruginosa Haemophilus spp. Moraxella catarrhalis Legionella та стафілококами.

·               Інфекції середнього вуха (середній отит) та придаткових пазух носа (синусит) особливо інфекції спричинені грамнегативними мікроорганізмами зокрема Pseudomonas aeruginosa або стафілококами.

·               Інфекції очей.

·               Інфекції нирок та/або сечовивідних шляхів.

·               Інфекції статевих органів включаючи аднексит гонорею та простатит.

·               Інфекції органів черевної порожнини (наприклад інфекції шлунково-кишкового тракту жовчовивідних шляхів перитоніт).

·               Інфекції шкіри та м' яких тканин.

·               Інфекції кісток та суглобів.

·               Сепсис.

·               Інфекції або високий ризик інфекцій (профілактика) у хворих з ослабленою імунною системою (у тому числі під час лікування імунодепресантами та при нейтропенії).

·               Вибіркова деконтамінація кишечнику під час лікування імунодепресантами.

·               Профілактика інвазивних інфекцій спричинених Neisseria meningitidіs.

Діти. Ципрофлоксацин можна застосовувати дітям як препарат другої та третьої лінії для лікування ускладнених інфекцій сечовивідних шляхів та пієлонефриту спричинених Escherichia coli (у клінічних дослідженнях вік дітей які одержували лікування становив від 1 до 17 років) а також для лікування легеневих ускладнень спричинених Pseudomonas aeruginosa у дітей з муковісцидозом (у клінічних дослідженнях вік дітей які одержували лікування становив від 5 до 17 років).

Лікування ципрофлоксацином можна призначати тільки після ретельної оцінки співвідношення « ризик-користь» через імовірність розвитку побічних ефектів з боку суглобів та/або навколосуглобових тканин.

Лікування дітей у рамках клінічних досліджень проводилося тільки за зазначеними вище показаннями. Клінічний досвід застосування ципрофлоксацину дітям за іншими показаннями обмежений.

Інгаляційна форма сибірської виразки у дорослих та дітей.

Зниження ризику виникнення або прогресування сибірської виразки після аерогенного контакту з Bacillus anthracis.

Протипоказання. Підвищена чутливість до ципрофлоксацину або до інших хіміотерапевтичних засобів групи хінолонів та інших компонентів препарату одночасне застосування з тизанідином через клінічно значущі побічні ефекти (артеріальна гіпотензія сонливість) пов&rsquo язані зі збільшенням концентрації тизанідину у плазмі крові дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази.

Спосіб застосування та дози.

Необхідно дотримуватись офіційних рекомендацій щодо належного застосування антибактеріальних засобів.

Режим дозування: якщо не призначено інше рекомендуються наступні добові дози:

Для дорослих

Додаткова інформація щодо окремих груп пацієнтів

Діти і підлітки

• Ускладнення муковісцидозу

Наявні клінічні і фармакокінетичні дані свідчать на користь застосування ципрофлоксацину для лікування легеневих загострень спричинених Pseudomonas aeruginosa у дітей та підлітків з муковісцидозом легень (віком від 5 до 17 років) для лікування ускладнень муковісцидозу легень спричинених Pseudomonas aeruginosa (досвід застосування тільки дітям віком від 5 до 17 років) у дозі 20 мг ципрофлоксацину/кг маси тіла перорально двічі на добу (максимальна добова доза &ndash 1500 мг ципрофлоксацину).

• Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів та пієлонефрит

При ускладнених інфекціях сечовивідних шляхів та пієлонефриті доза становить 10-20 мг ципрофлоксацину/кг маси тіла перорально кожні 12 годин але не більше максимальної дози 750 мг.

Режим дозування для пацієнтів літнього віку (> 65 років)

При лікуванні пацієнтів літнього віку слід застосовувати якомога нижчі дози ципрофлоксацину залежно від ступеня тяжкості захворювання і кліренсу креатиніну.

Режим дозування при порушенні функції нирок або печінки

У дорослих

• Порушення функції нирок:

&ndash при кліренсі креатиніну від 30 до 60 мл/хв/1 73 м² (помірна ниркова недостатність) або його концентрації у плазмі крові від 1 4 до 1 9 мг/100 мл максимальна добова доза ципрофлоксацину має становити 1000 мг на добу для перорального застосування

&ndash при кліренсі креатиніну менше 30 мл/хв/1 73 м² (тяжка ниркова недостатність) чи його концентрації у плазмі крові еквівалентно або більше 2 мг/100 мл максимальна добова доза ципрофлоксацину має становити 500 мг на добу для перорального застосування (для всіх лікарських форм).

• Порушення функції нирок та гемодіаліз:

&ndash при кліренсі креатиніну від 30 до 60 мл/хв/1 73 м² (помірна ниркова недостатність) або його концентрації у плазмі крові від 1 4 до 1 9 мг/100 мл максимальна добова доза ципрофлоксацину має становити 1000 мг на добу для перорального застосування

&ndash при кліренсі креатиніну менше 30 мл/хв/1 73 м² (тяжка ниркова недостатність) чи його концентрації у плазмі крові еквівалентно або більше 2 мг/100 мл максимальна добова доза ципрофлоксацину має становити 500 мг на добу для перорального застосування.

• Порушення функції нирок та хронічний перитонеальний діаліз в амбулаторних умовах:

&ndash пероральне застосування ципрофлоксацину у формі таблеток вкритих оболонкою у дозі

1 таблетка по 500 мг ципрофлоксацину.

• Порушення функції печінки:

&ndash корекція дози не потрібна.

• Порушення функції нирок та печінки:

&ndash при кліренсі креатиніну від 30 до 60 мл/хв/1 73 м² (помірна ниркова недостатність) або його концентрації у плазмі крові від 1 4 до 1 9 мг/100 мл максимальна добова доза ципрофлоксацину має становити 1000 мг на добу для перорального застосування

&ndash при кліренсі креатиніну менше 30 мл/хв/1 73 м² (тяжка ниркова недостатність) чи його концентрації у плазмі крові еквівалентно або більше 2 мг/100 мл максимальна добова доза ципрофлоксацину має становити 500 мг на добу для перорального застосування.

Немає досвіду застосування препарату дітям з порушенням функції нирок або печінки

Спосіб застосування. Таблетки ципрофлоксацину вкриті оболонкою слід ковтати не розжовуючи і запивати невеликою кількістю рідини.

Таблетки ципрофлоксацину вкриті оболонкою можна приймати незалежно від вживання їжі.

Застосування препарату натщесерце прискорює засвоєння активної речовини. У такому випадку таблетки ципрофлоксацину вкриті оболонкою не слід приймати одночасно з вживанням молочними продуктами або напоями збагаченими мінералами (молоко йогурт апельсиновий сік збагачений кальцієм). Проте кальцій що міститься у раціоні суттєво не впливає на всмоктування ципрофлоксацину.

Коли захворювання протікає у тяжкій формі або через інші причини (наприклад якщо хворий отримує ентеральне харчування) і приймати таблетки ципрофлоксацину неможливо рекомендується перейти на ін&rsquo єкційну форму ципрофлоксацину. Після курсу ін&rsquo єкцій лікування можна продовжити із застосуванням таблеток ципрофлоксацину.

Тривалість лікування

Тривалість лікування залежить від тяжкості захворювання клінічного перебігу та бактеріологічного профілю. Важливо продовжувати лікування протягом принаймні 3 днів після нормалізації температури тіла або зникнення клінічних симптомів. Середня тривалість лікування становить:

• 1 день при гострій неускладненій гонореї та циститі
• до 7 днів при інфекціях нирок сечовивідних шляхів та органів черевної порожнини
• для хворих зі зниженим імунітетом лікування здійснювати протягом усього періоду нейтропенії
• при остеомієліті курс лікування може становити до 2 місяців
• 7-14 днів при всіх інших інфекціях
• загальна тривалість лікування легеневої форми сибірської виразки (після контакту) ципрофлоксацином (внутрішньовенно або перорально) становить 60 днів.

При інфекціях спричинених стрептококами лікування слід продовжувати як мінімум

10 днів для уникнення ризику розвитку пізніх ускладнень.

При інфекціях спричинених Chlamydia курс лікування також має тривати щонайменше

10 днів.

Діти та підлітки

• Ускладнення муковісцидозу

При ускладненнях муковісцидозу легень спричиненого Pseudomonas aeruginosa у дітей (віком від 5 до 17 років) тривалість лікування становить 10-14 днів.

• Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів або пієлонефрит

При ускладнених інфекціях сечовивідних шляхів або пієлонефриті спричинених Escherichia coli курс лікування становить 10-21 днів.

При лікуванні легеневої форми сибірської виразки (після контакту) співвідношення « ризик-користь» доводить що застосування ципрофлоксацину  хворим дітям є доцільним.

Побічні реакції.

Інфекції та інвазії: грибкові супер-інфекції (шкірний кандидоз кандидоз оральний шлунково-кишковий вагінальний) антибіотико-асоційований коліт (дуже рідко &ndash з можливою летальністю).

Система кровотворення та лімфатична система: еозинофілія лейкопенія анемія нейтропенія лейкоцитоз тромбоцитопенія тромбоцитемія гемолітична анемія агранулоцитоз панцитопенія (небезпечна для життя) пригнічення кісткового мозку (небезпечне для життя) лімфаденопатія метгемоглобінемія збільшення рівня моноцитів.

Імунна система: алергічні реакції алергічний/ангіоневротичний набряк анафілактичні реакції анафілактичний шок (небезпечний для життя) реакції подібні до сироваткової хвороби.

Психічні розлади: психомоторна збудливість/тривожність сплутаність свідомості і дезорієнтація патологічні сновидіння депресія галюцинації психотичні реакції порушення поведінки суїцидальні думки спроба самогубства маніакальна реакція фобія деперсоналізація.

Нервова система: головний біль мігрень запаморочення сонливість розлади сну безсоння летаргія внутрішньочерепна гіпертензія слабкість порушення координації порушення нюху чи смаку парестезії дизестезії гіпестезії гіперестезія тремор судоми периферична нейропатія та полінейропатія.

Органи слуху: порушення слуху дзвін у вухах втрата слуху.

Органи зору: порушення зору порушення кольорового сприйняття зниження гостроти зору двоїння в очах біль в очах ністагм.

Серце: тахікардія подовження інтервалу QT шлуночкова аритмія піруетна тахікардія* тріпотіння передсердь стенокардія інфаркт міокарда відчуття серцебиття зупинка серця.

Судини: вазодилатація гіпотензія синкопальний стан гіпертензія васкуліт геморагічний діатез тромбоз судин головного мозку флебіт.

Органи дихання торакальні та медіастинальні розлади: диспное (включаючи астматичні стани) носова кровотеча кровохаркання бронхоспазм набряк легень або гортані гикавка легенева емболія.

Шлунково-кишковий тракт: диспепсичні розлади метеоризм анорексія дисфагія нудота блювання діарея біль у ділянці шлунка і кишечнику панкреатит болючість слизової оболонки порожнини рота перфорація кишечнику шлунково-кишкові кровотечі.

Гепатобіліарна система: підвищення рівнів трансаміназ та білірубіну порушення функції печінки жовтяниця гепатит (неінфекційний) некроз печінки (дуже рідко &ndash такий що прогресує до печінкової недостатності яка загрожує життю).

Шкіра та підшкірна клітковина: висипання кропив&rsquo янка свербіж   реакції фоточутливості поява неспецифічних пухирців петехії еритема мультиформна еритема вузликова еритема синдром Стівенса-Джонсона (з потенційною загрозою життю) токсичний епідермальний некроліз (з потенційною загрозою життю) гострий генералізований екзантематозний пустульоз ексфоліативний дерматит.

Скелетно-м&rsquo язова система і система сполучної тканини: артралгії міалгії артрит підвищення м&rsquo язового тонусу і судоми м&rsquo язів м&rsquo язова слабкість тендиніт розриви сухожиль (переважно ахіллових) загострення симптомів міастенії м&rsquo язово-скелетний біль (біль у кінцівках у поперековій ділянці у грудній клітині).

Нирки і сечовидільні шляхи: порушення сечовипускання порушення функції нирок ниркова недостатність поліурія гематурія циліндрурія кристалурія тубулоінтерстиціальний нефрит уретральна кровотеча.

Загальні стани: неспецифічний больовий синдром нездужання гарячка набряки підвищена пітливість (гіпергідроз) гіперпігментація порушення ходи загострення подагри вагініт біль у грудних залозах.

Лабораторні показники: підвищення рівня: лужної фосфатази крові амілази ліпази тригліцеридів гаммаглутамілтрансферази крові сечової кислоти гіперглікемія гіпоглікемія гіперкаліємія відхилення від норми рівня протромбіну збільшення міжнародного нормалізованого відношення (МНВ) у пацієнтів які приймають антагоністи вітаміну К ацидоз зміни протромбінового часу.

* Ці реакції спостерігалися переважно у пацієнтів з додатковими факторами ризику пролонгації інтервалу QT (див. розділ « Особливості застосування» ).

Наступні небажані побічні явища мають підвищену частоту виникнення у підгрупах пацієнтів яким застосовують препарат внутрішньовенно або послідовно (після внутрішньовенного ведення &ndash пероральний спосіб застосування): блювання транзиторне збільшення активності трансаміназ висип тромбоцитопенія тромбоцитемія сплутаність свідомості і дезорієнтація галюцинації парестезії та дизестезії судоми запаморочення візуальні порушення втрата слуху тахікардія вазодилатація артеріальна гіпотензія транзиторна печінкова недостатність жовтяниця ниркова недостатність набряки панцитопенія пригнічення кісткового мозку анафілактичний шок психотичні реакції мігрень порушення нюху порушення слуху васкуліт панкреатит некроз печінки петехії розрив сухожиль.

Застосування дітям. У дітей артропатія спостерігається частіше (див. розділ « Особливості застосування» ).

Передозування. Внаслідок передозування при пероральному застосуванні у деяких випадках відзначалась оборотна токсична дія на паренхіму нирок. Тому у випадку передозування крім проведення звичайних заходів (промивання шлунка застосування блювальних засобів введення великої кількості рідини створення кислої реакції сечі) рекомендується також стежити за функцією нирок та приймати антациди що містять магній та кальцій які знижують абсорбцію ципрофлоксацину. За допомогою гемодіалізу або перитонеального діалізу виводиться тільки невелика кількість ципрофлоксацину (< 10 %).

Повідомлялося що передозування у дозі 12 г призводило до симптомів помірної токсичності. Гостре передозування у дозі 16 г призводило до розвитку гострої ниркової недостатності.

Симптоми передозування включали запаморочення тремор головний біль втому судоми галюцинації сплутаність свідомості абдомінальний дискомфорт ниркову та печінкову недостатність а також кристалурію та гематурію.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Ципрофлоксацин не можна застосовувати вагітним і жінкам які годують груддю враховуючи відсутність досвіду його застосування цій категорії пацієнтів.

Спираючись на дані випробувань на тваринах не можна повністю виключати імовірність ушкодження суглобових хрящів у новонароджених тоді як можливість тератогенних ефектів (мальформацій) не підтверджена.

Період годування груддю.

Ципрофлоксацин проникає у грудне молоко. Через потенційний ризик пошкодження суглобних хрящів у новонароджених ципрофлоксацин не слід застосовувати під час годування груддю.

Діти.

Ципрофлоксацин можна застосовувати дітям як препарат другої та третьої лінії для лікування ускладнених інфекцій сечовивідних шляхів та пієлонефриту спричинених Escherichia coli а також для лікування легеневих ускладнень спричинених Pseudomonas aeruginosa у дітей з муковісцидозом.

Лікування ципрофлоксацином можна призначати тільки після ретельної оцінки співвідношення « ризик-користь» через імовірність розвитку побічних ефектів з боку суглобів та/або прилеглих тканин.

Клінічний досвід застосування ципрофлоксацину дітям за іншими показаннями обмежений.

Особливості застосування.

Тяжкі інфекції та/або інфекції спричинені грампозитивними або анаеробними бактеріями.

Для лікування тяжких інфекцій інфекцій спричинених стафілококами або анаеробними бактеріями ципрофлоксацин слід застосовувати у комбінації з відповідними антибактеріальними засобами.

Пневмококи. Ципрофлоксацин не рекомендується для лікування пневмококових інфекцій через недостатню ефективність щодо бактерій групи Streptococcus pneumoniae.

Інфекції сечового тракту. Орхоепідидиміт та запальні захворювання органів малого таза можуть бути викликані фторохінолон-резистентними Neisseria gonorrhoeae. Ципрофлоксацин слід призначати одночасно з іншими відповідними антибактеріальними препаратами за винятком клінічних ситуацій виключаючи ципрофлоксацин-резистентніх штами Neisseria gonorrhoeae. Якщо через 3 дні не настає клінічне покращення терапію слід переглянути.

Дані про ефективність ципрофлоксацину при лікуванні постопераційних інтраабдомінальних інфекцій обмежені.

Кардіальні порушення. Ципрофлоксацин асоціюється з подовженням інтервалу QT на електрокардіограмі (див. розділ « Побічні реакції» ). Пацієнти літнього віку можуть бути більш чутливими до впливу препарату на інтервал QT. Слід з обережністю застосовувати ципрофлоксацин із супутніми препаратами які можуть спричиняти пролонгацію інтервалу QT (наприклад Антиаритмічні препарати класу або ІІІ трициклічні антидепресанти макроліди антипсихотики) та  хворим із факторами ризику щодо зазначених станів (наприклад пролонгація QT в анамнезі некоригована гіпокаліємія).

Діти та підлітки. Аналіз наявних даних щодо безпеки застосування ципрофлоксацину дітям більшість із яких страждали на муковісцидоз не надав жодних доказів пошкодження хрящової тканини або суглобів асоційованого з лікуванням. Застосування ципрофлоксацину за іншими показаннями окрім лікування легеневих ускладнень спричинених Pseudomonas aeruginosa у дітей з муковісцидозом (віком 5-17 років) лікування ускладнених інфекцій сечовивідних шляхів і пієлонефриту спричинених E.coli (віком 1-17 років) і сибірської виразки після контакту не вивчалося. Клінічний досвід застосування ципрофлоксацину дітям за іншими показаннями обмежений.

Застосування ципрофлоксацину  дітям та підліткам слід проводити згідно з діючими офіційними рекомендаціями. Лікування з застосуванням ципрофлоксацину має проводити лише лікар із досвідом ведення дітей та підлітків хворих на кістозний фіброз та/або тяжкі інфекції.   

Підвищена чутливість до препарату. У деяких випадках гіперчутливість та алергічні реакції можуть спостерігатися вже після першого застосування ципрофлоксацину про що слід негайно повідомити лікаря.

У поодиноких випадках анафілактичні/анафілактоїдні реакції можуть прогресувати до стану шоку що загрожує життю пацієнта. У деяких випадках вони спостерігаються вже після першого застосування ципрофлоксацину. У цих випадках прийом ципрофлоксацину необхідно призупинити і негайно провести медикаментозне лікування (лікування анафілактичного шоку).

Шлунково-кишковий тракт. У випадку виникнення протягом або після лікування тяжкої і стійкої діареї про це слід повідомити лікаря оскільки цей симптом може маскувати тяжке шлунково-кишкове захворювання (наприклад псевдомембранозний коліт що може загрожувати життю з можливим летальним наслідком) яке вимагає негайного лікування. У таких випадках прийом ципрофлоксацину необхідно припинити і розпочати застосування відповідної терапії (наприклад ванкоміцин перорально 4× 250 мг/добу). Лікарські засоби які пригнічують перистальтику протипоказані.

Відомо про випадки антибіотик-асоційованої діареї спричиненої Clostridium Difficile яка може варіюватися відповідно до тяжкості від легкої діареї до летального коліту при використанні практично всіх антибактеріальних препаратів у тому числі і при використанні ципрофлоксацину. Лікування антибактеріальними препаратами спричиняє зміну нормальної флори товстого кишечнику що у свою чергу призводить до надмірного росту Clostridium Difficile.

Clostridium Difficile продукує токсини А і В які сприяють розвитку антибіотик-асоційованої діареї. Clostridium Difficile продукує велику кількість токсину спричиняє підвищення захворюваності та летальності через можливу стійкість збудника до антимікробної терапії та необхідність проведення колектомії. Необхідно пам&rsquo ятати про можливість виникнення антибіотик-асоційованої діареї спричиненої Clostridium Difficile у всіх пацієнтів з діареєю після застосування антибіотиків. Необхідний ретельний збір медикаментозного анамнезу оскільки можливий розвиток антибіотик-асоційованої діареї спричиненої Clostridium Difficile протягом двох місяців після введення антибактеріальних препаратів. Якщо діагноз антибіотик-асоційованої діареї спричиненої Clostridium Difficile розглядається або вже підтверджений використання антибіотиків які не діють на Clostridium Difficile можливо необхідно буде припинити.  Залежно від клінічних даних необхідно проводити корекцію водно-електролітного балансу розглянути необхідність додаткового введення білкових препаратів застосувати антибактеріальні препарати до яких є чутливою Clostridium Difficile. Також може виникнути необхідність  хірургічного втручання.

При застосуванні ципрофлоксацину повідомлялося про випадки розвитку некрозу печінки та печінкової недостатності з загрозою життю пацієнта. У випадку появи будь-яких ознак і симптомів захворювання печінки (таких як анорексія жовтяниця темна сеча свербіж або напруженість передньої черевної стінки) лікування слід припинити. Також може визначатися тимчасове збільшення рівня трансаміназ лужної фосфатизи розвиток холестатичної жовтяниці особливо у пацієнтів з попереднім ушкодженням печінки.

М&rsquo язово-скелетна система. Загалом ципрофлоксацин не можна застосовувати пацієнтам із захворюваннями сухожиль та розладами пов&rsquo язаними із застосуванням хінолінів в анамнезі. Незважаючи на це у рідкісних випадках після мікробіологічного дослідження збудника та оцінки співвідношення користь/ризик цим пацієнтам може бути призначений ципрофлоксацин для лікування окремих тяжких інфекційних процесів а саме - у випадку неефективності стандартної терапії або бактеріальної резистентності коли результати мікробіологічних досліджень виправдовують застосування ципрофлоксацину. При застосуванні ципрофлоксацину може виникнути тендиніт або розрив сухожилля (особливо ахіллового сухожилля) іноді двобічний у перші 48 годин лікування. Ризик тендинопатії може бути підвищеним у пацієнтів літнього віку або у пацієнтів які одночасно приймають кортикостероїди (див. розділ « Побічні реакції» ). При виникненні будь-яких ознак тендиніту (наприклад болючий набряк запалення) застосування ципрофлоксацину слід припинити. Ураженій кінцівці слід забезпечити спокій.

Нервова система. Хворі на епілепсію і пацієнти які мають в анамнезі порушення функції центральної нервової системи (наприклад зниження судомного порогу судоми в анамнезі зменшення інтенсивності церебрального кровообігу зміни у структурі головного мозку або інсульт) можуть приймати ципрофлоксацин тільки якщо очікувана користь переважає можливий ризик оскільки такі хворі належать до групи ризику через можливі побічні реакції з боку центральної нервової системи.

У деяких випадках побічні реакції з боку центральної нервової системи спостерігаються вже після першого застосування ципрофлоксацину. У поодиноких випадках депресія або психоз можуть прогресувати до стану що загрожує життю пацієнта. У таких випадках прийом ципрофлоксацину необхідно припинити і негайно повідомити лікаря.

Шкіра і підшкірна клітковина. Було доведено що ципрофлоксацин спричиняє виникнення реакцій фоточутливості тому пацієнти які приймають ципрофлоксацин повинні уникати інтенсивного сонячного світла або ультрафіолетового опромінення. При виникненні реакцій фоточутливості (подібних до сонячних опіків) терапію ципрофлоксацином слід припинити.

Цитохром Р450. Відомо що ципрофлоксацин є інгібітором помірної дії ферментів 1А2 цитохрому Р450. Слід дотримуватись обережності при одночасному застосуванні ципрофлоксацину і препаратів які метаболізуються аналогічним ферментним шляхом (таких як теофілін метилксантин кофеїн дулоксетин клозапін). Збільшення концентрації цих препаратів у сироватці крові пов&lsquo язане з пригніченням їх метаболічного кліренсу ципрофлоксацином що може викликати специфічні побічні ефекти.

Вплив на результати лабораторних аналізів. Ципрофлоксацин in vitro може впливати на результати посіву на Mycobacterium spp. шляхом пригнічення росту культури мікобактерій що може призвести до псевдонегативних результатів аналізу посіву від пацієнтів які приймають ципрофлоксацин.

Ципрофлоксацин не слід застосовувати в якості монотерапії для лікування тяжких інфекцій викликаних грампозитивними або анаеробними бактеріями.

Діарея мандрівника.

При виборі ципрофлоксацину слід взяти до уваги інформацію про резистентність до ципрофлоксацину відповідних мікроорганізмів у країнах які відвідав пацієнт.

Інфекції кісток та суглобів.

Ципрофлоксацин слід застосовувати у комбінації з іншими антимікробними засобами залежно від результатів мікробіологічного дослідження.

Легенева форма сибірської виразки.

Застосування  людям засноване на даних визначення чутливості in-vitro дослідів на тваринах разом із обмеженими даними отриманими у людей. Лікар повинен діяти відповідно до національних та/або міжнародних протоколів лікування сибірської виразки.

Ципрофлоксацин застосовувати з обережністю  пацієнтам із міастенією гравіс.

Одночасне призначення ципрофлоксацину і метотрексату не рекомендується.   

Бронхо-легеневі інфекції при кістозному фіброзі. Клінічні випробування включали дітей та підлітків віком 5-17 років. Більш обмежений досвід існує у лікуванні дітей віком від 1 до
5 років.

Ускладнені інфекції сечового тракту та пієлонефрит. Слід розглянути можливість лікування інфекцій сечового тракту з застосуванням ципрофлоксацину коли інше лікування неможливе. Лікування має ґрунтуватися на результатах мікробіологічного дослідження.

Нирки та сечовидільна система. Повідомлялося про кристалурію пов&rsquo язану з застосуванням ципрофлоксацину. Пацієнти які приймають ципрофлоксацин повинні отримувати достатню кількість рідини. Слід уникати надмірної лужності сечі.

Резистентність. Під час або після курсу лікування ципрофлоксацином резистентні бактерії можуть бути виділені з або без клінічно визначеної суперінфекції. Може існувати певний ризик виділення ципрофлоксацин-резистентних бактерій під час тривалих курсів лікування та при лікуванні внутрішньолікарняних інфекцій та/або інфекцій спричинених видами Staphylococcus і Pseudomonas.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Навіть коли препарат приймати точно за вказівками лікаря він може впливати на швидкість реакції що може перешкоджати керуванню автомобілем або роботі з іншими механізмами. Це особливо характерно при застосуванні препарату паралельно з алкоголем.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Слід дотримуватись обережності при одночасному застосуванні ципрофлоксацину та антиаритмічних препаратів класу Ia або ІІІ трициклічних антидепресантів макролідів антипсихотиків оскільки