Цефтриаксон порошок для розчину 1 г №1

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

цефтриаксон

(Ceftriaxone)

Склад:

діюча речовина:ceftriaxone

1  флакон містить: цефтриаксон (у вигляді цефтриаксону натрію) &ndash 1 0  г.

Лікарська форма. Порошок для розчину для ін&rsquo єкцій.

Фармакотерапевтична група. Антибактеріальні засоби для системного застосування. Інші бета-лактамні антибіотики. Цефалоспорини III  покоління. Цефтриаксон. Код  АТХ  J01D  D04.

Клінічні характеристики.

Показання.

Цефтриаксон застосовувати для лікування інфекцій збудники яких чутливі до цефтриаксону:

&ndash   інфекції дихальних шляхів особливо пневмонія а також інфекції вуха горла й носа

&ndash   інфекції органів черевної порожнини (перитоніт інфекції жовчовивідних шляхів і шлунково-кишкового тракту)

&ndash   інфекції нирок і сечовивідних шляхів

&ndash   інфекції статевих органів включаючи гонорею

&ndash   сепсис

&ndash   інфекції кісток суглобів м'яких тканин шкіри а також ранові інфекції

&ndash   інфекціїу хворих з ослабленим імунним захистом

&ndash   менінгіт

&ndash   дисемінований бореліоз Лайма (стадії ІІ та ІІІ)

Періопераційна профілактика інфекцій при хірургічних втручаннях на органах шлунково-кишкового тракту жовчовивідних шляхів сечовивідних шляхів і під час гінекологічних процедур але лише у випадках потенційної чи відомої контамінації.

При призначенні Цефтриаксону необхідно дотримуватись офіційних рекомендацій з антибіотикотерапії та зокрема рекомендацій з профілактики антибіотикорезистентності.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до цефтриаксону або будь-якого іншого цефалоспорину. Наявність в анамнезі тяжких реакцій гіперчутливості (наприклад анафілактичних реакцій) до будь-якого іншого типу бета-лактамних антибактеріальних засобів (пеніцилінів монобактамів та карбапенемів).

Цефтриаксон протипоказаний:

Недоношеним новонародженим віком &le 41  тиждень із урахуванням строку внутрішньоутробного розвитку (гестаційний вік + вік після народження)*

Доношеним новонародженим (віком &le 28  днів):

&ndash   із гіпербілірубінемією жовтяницею гіпоальбумінемією або ацидозом оскільки при таких станах зв&rsquo язування білірубіну ймовірно порушене*

&ndash   які потребують (або очікується що потребуватимуть) внутрішньовенного введення препаратів кальцію або інфузій кальцієвмісних розчинів оскільки існує ризик утворення преципітатів кальцієвої солі цефтриаксону (див. розділи « Особливості застосування» та « Побічні реакції» ).

*  У дослідженнях іn vitro було показано що цефтриаксон може витісняти білірубін зі зв&rsquo язку з альбуміном сироватки крові що призводить до можливого ризику розвитку білірубінової енцефалопатії у таких пацієнтів.

Перед внутрішньом&rsquo язовим введенням цефтриаксону слід обов&rsquo язково виключити наявність протипоказань до застосування лідокаїну якщо його застосовують в якості розчинника (див.  розділ « Особливості застосування» ). Див. інструкцію для медичного застосування лідокаїну особливо протипоказання.

Розчини цефтриаксону що містять лідокаїн ніколи не слід вводити внутрішньовенно.

Спосіб застосування та дози.

Дорослі та діти віком від 12  років: призначати 1-2  г Цефтриаксону 1  раз на добу (кожні 24  години). При тяжких інфекціях або інфекціях збудники яких мають лише помірну чутливість до цефтриаксону добову дозу можна збільшувати до 4  г.

Новонароджені немовлята та діти віком до 12  років.

Нижче наводяться рекомендовані дози для застосування 1  раз на добу.

Новонароджені (до 2  тижнів): 20-50  мг/кг маси тіла 1  раз на добу добова доза не має перевищувати 50  мг/кг маси тіла. При визначенні дози препарату для доношених і недоношених дітей відмінностей немає.

Цефтриаксонпротипоказаний для застосування новонародженим віком &le 28  днів при необхідності (чи очікуваній необхідності) лікування внутрішньовенними розчинами які містять кальцій у тому числі постійні внутрішньовенні вливання які містять кальцій наприклад парентеральне харчування у зв&rsquo язку з ризиком виникнення преципітатів кальцієвих солей цефтриаксону (див.  розділ « Протипоказання» ).

Новонароджені та діти віком від 15  днів до 12  років: 20-80  мг/кг маси тіла 1  раз на добу.

Дітям із масою тіла понад 50  кг призначати дози для дорослих.

Внутрішньовенні дози 50  мг/кг або вищі слід вводити шляхом інфузії упродовж принаймні 30  хвилин.

Хворі літнього віку.

Хворим літнього віку корекція дози не потрібна.

Тривалість лікування.

Тривалість лікування залежить від показання та перебігу хвороби.

Комбінована терапія.

Дослідження показали що відносно багатьох грамнегативних бактерій існує синергізм між Цефтриаксоном і аміноглікозидами. Незважаючи на те що підвищену ефективність таких комбінацій не завжди можна передбачити її слід мати на увазі при наявності тяжких загрозливих для життя інфекцій спричинених Pseudomonas aeruginosa. Через фізичну несумісність цефтриаксону та аміноглікозидів їх слід вводити окремо в рекомендованих дозах.

Дозування в особливих випадках.

Менінгіт.

Прибактеріальному менінгіті у немовлят і дітей віком від 15  днів до 12  років лікування розпочинати з дози 100  мг/кг (але не більше 4  г) 1  раз на добу. Як тільки збудник буде ідентифікований а його чутливість визначена дозу можна відповідно знизити. Найкращі результати досягалися при такій тривалості лікування:

Neisseria meningitidis Haemophilus influenzae Streptococcus pneumoniae

4  дні 6  днів 7  днів

Бореліоз Лайма: дорослим та дітям &ndash 50  мг/кг (найвища добова доза &ndash 2  г) 1  раз на добу протягом 14  днів.

Гонорея.

Для лікування гонореї (спричиненої утворюючими та неутворюючими пеніциліназу штамами) рекомендується призначати разову дозу 250  мг внутрішньом&rsquo язово.

Профілактика інфекцій у хірургії.

Для профілактики післяопераційних інфекцій при контамінованих або потенційно контамінованих хірургічних втручаннях рекомендовано &ndash залежно від ступеня небезпеки зараження &ndash вводити разову дозу 1-2  г Цефтриаксону за 30-90  хвилин до початку операції. При операціях на товстій і прямій кишці добре зарекомендувало себе одночасне введення Цефтриаксону та одного з 5-нітроімідазолів наприклад орнідазолу.

Порушення функцій нирок та печінки.

У хворих із порушеннями функцій нирок немає необхідності знижувати дозу в тому випадку якщо функція печінки залишається нормальною. Лише у разі ниркової недостатності в передтермінальній стадії (кліренс креатиніну менше 10  мл/хв) добова доза не має перевищувати 2  г.

Хворим які знаходяться на діалізі немає потреби в додатковому введенні препарату після діалізу. Слід однак контролювати концентрацію цефтриаксону в сироватці крові оскільки у цих хворих може знижуватися швидкість виведення. Добова доза Цефтриаксону у хворих які знаходяться на діалізі не має перевищувати 2  г.

У хворих із порушеннями функцій печінки немає необхідності знижувати дозу в тому випадку якщо функція нирок залишається нормальною.

При одночасному тяжкому порушенні функцій нирок та печінкислід регулярно визначати концентрацію цефтриаксону в плазмі крові та проводити корекцію дози препарату в разі необхідності оскільки рівень виведення у таких пацієнтів може знижуватися.

Приготування розчинів.

Відновлені розчини слід використати одразу після приготування.

Залежно від концентрації колір розчинів може варіювати від блідо-жовтого до бурштинового. Ця властивість активної речовини не впливає на ефективність або переносимість препарату.

Внутрішньом&rsquo язова ін&rsquo єкція.

Для внутрішньом&rsquo язової ін&rsquo єкції 1  г розчиняти у 3 5  мл 1  % розчину лідокаїну ін&rsquo єкцію робити у центр великого м&rsquo язу. Рекомендується вводити не більше 1  г в одну ділянку.

Якщо лідокаїн застосовують в якості розчинника отриманий розчин ніколи не слід вводити внутрішньовенно (дивись розділ « Протипоказання» ). Для детальної інформації рекомендується ознайомитися з інструкцією для медичного застосування лідокаїну.

Застосування лідокаїну передбачає попереднє проведення проби для визначення індивідуальної чутливості до цього лікарського засобу.

Внутрішньовенна ін&rsquo єкція.

Для внутрішньовенної ін&rsquo єкції слід розчинити 1  г Цефтриаксону в 10  мл води для ін&rsquo єкцій вводити внутрішньовенно повільно (2-4  хвилини).

Внутрішньовенне вливання.

Внутрішньовенне вливання має тривати не менше 30  хвилин. Для приготування розчину для вливання розчинити 2  г Цефтриаксону в 40  мл одного з наступних інфузійних розчинів вільних від іонів кальцію: 0 9  % хлорид натрію 0 45  % хлорид натрію + 2 5  % глюкоза 5  % глюкоза 10  % глюкоза 6  % декстран у розчині глюкози 5  % 6-10  % гідроксиетильований крохмаль вода для ін&rsquo єкцій. Зважаючи на можливу несумісність розчини які містять Цефтриаксон не можна змішувати з розчинами які містять інші антибіотики як при приготуванні так і при введенні.

Однак 2  г цефтриаксону та 1  г орнідазолу фізично та хімічно сумісні у 250  мл фізіологічного розчину натрію хлориду або розчину глюкози.

Не можна використовувати розчинники які містять кальцій такі як розчин Рінгера чи розчин Гартмана для розчинення Цефтриаксону у флаконах чи для розведення відновленого розчину для внутрішньовенного введення у зв&rsquo язку з вірогідністю утворення преципітатів кальцієвих солей цефтриаксону. Виникнення преципітатів кальцієвих солей цефтриаксону також може відбуватися при змішуванні Цефтриаксону з розчинами які містять кальцій в одній інфузійній системі для внутрішньовенного введення. Цефтриаксон не можна одночасно вводити внутрішньовенно з розчинами які містять кальцій у тому числі з тривалими інфузіями які містять кальцій наприклад парентеральне харчування. Однак за винятком новонароджених Цефтриаксонта кальцієвмісні розчини можна вводити послідовно якщо інфузійну систему ретельно промити між інфузіями сумісним розчином (див.  « Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» ).

Побічні реакції.

Небажаними реакціями що найчастіше спостерігалися при застосуванні цефтриаксону є еозинофілія лейкопенія тромбоцитопенія діарея висип та підвищення рівня печінкових ферментів.

За частотою явища класифіковані таким чином: дуже поширені поширені непоширені рідко поширені.

Частота невідома (неможливо оцінити за наявними даними за даними постмаркетингових повідомлень. Оскільки повідомлення про ці реакції були добровільними і розмір популяції невідомий надійно оцінити частоту явищ неможливо тому вони віднесені до категорії реакцій невідомої частоти.)

Інфекції та інвазії: непоширені: грибкові інфекції статевих органів рідко поширені: псевдомембранний коліт частота невідома: суперінфекції.

З боку системи крові та лімфатичної системи: поширені: еозинофілія лейкопенія тромбоцитопенія непоширені: гранулоцитопенія анемія розлади коагуляції частота невідома: гемолітична анемія агранулоцитоз.

З боку імунної системи: частота невідома: анафілактичний шок анафілактичні реакції анафілактоїдні реакції гіперчутливість.

З боку нервової системи: непоширені: головний біль запаморочення частота невідома: судоми.

З боку органів слуху і рівноваги: частота невідома: вертіго.

З боку органів дихання грудної клітки та середостіння: рідко поширені: бронхоспазм.

З боку шлунково-кишкового тракту: поширені: рідкий стул діарея непоширені: нудота блювання частота невідома: панкреатит стоматит глосит.

З боку гепатобіліарної системи: поширені: підвищення рівня печінкових ферментів частота невідома: преципітати у жовчному міхурі ядерна жовтяниця.

З боку шкіри і підшкірної клітковини: поширені: висип непоширені: свербіж рідко поширені: кропив&rsquo янка частота невідома: синдром Стівенса-Джонсона токсичний епідермальний некроліз багатоформна еритема гострий генералізований екзантематозний пустульоз.

З боку нирок та сечовидільної системи: рідко поширені: гематурія глюкозурія частота невідома: олігурія утворення преципітатів у нирках (оборотні).

Загальні розлади та реакції у місці введення препарату: непоширені: флебіт біль у місці ін&rsquo єкції пропасниця рідко поширені: набряк озноб.

Дані лабораторних аналізів: непоширені: підвищення рівня креатиніну у крові частота невідома: хибнопозитивні результати тесту Кумбса хибнопозитивні результати аналізу на галактоземію хибнопозитивні результати неферментних методів визначення глюкози.

Інфекці та інвазії.

Випадки діареї після застосування цефтриаксону можуть бути пов&rsquo язані із Clostridium difficile. Слід призначити відповідну кількість рідини та електролітів (див.  розділ « Особливості застосування» ).

Преципітати кальцієвої солі цефтриаксону.

Рідкісні випадки тяжких небажаних реакцій іноді із летальними наслідками зареєстровані у недоношених та доношених новонароджених (віком < 28  днів) яким внутрішньовенно вводили цефтриаксон та препарати кальцію. При аутопсії у легенях та нирках були виявлені преципітати кальцієвої солі цефтриаксону. Високий ризик утворення преципітатів у новонароджених є наслідком їх малого об&rsquo єму крові та довшого ніж у дорослих періоду напіввиведення цефтриаксону (див.  розділи « Протипоказання» « Особливості застосування» ).

Зареєстровані випадки утворення преципітатів у нирках переважно у дітей віком від 3  років які отримували великі добові дози препарату (наприклад &ge 80  мг/кг/добу) або загальні дози понад 10  грамів а також мали додаткові фактори ризику (наприклад обмежене споживання рідини або постільний режим). Ризик утворення преципітатів зростає у пацієнтів позбавлених рухливості або у хворих у стані зневоднення. Преципітати можуть супроводжуватися симптомами або бути асимптоматичними можуть призводити до ниркової недостатності та анурії і зникають після припинення застосування цефтриаксону (див.  розділ « Особливості застосування» ).

Зареєстровані випадки утворення преципітатів кальцієвої солі цефтриаксону у жовчному міхурі переважно у пацієнтів яким препарат вводили у дозах вищих за стандартну рекомендовану дозу. У дітей за даними проспективних досліджень частота утворення преципітатів при внутрішньовенному введенні препарату була різною &ndash у деяких дослідженнях понад 30  %. При повільному введенні препарату (протягом 20-30  хвилин) частота утворення преципітатів очевидно нижча. Утворення преципітатів зазвичай не супроводжується симптомами але у рідкісних випадках виникали такі клінічні симптоми як біль нудота і блювання. В таких випадках рекомендується симптоматичне лікування. Після припинення застосування цефтриаксону преципітати зазвичай зникають (див.  розділ « Особливості застосування» ).

Передозування.

У разі передозування гемодіаліз чи перитонеальний діаліз не зменшать надмірні концентрації препарату в плазмі крові. У разі передозування може спостерігатися нудота блювота діарея. Специфічного антидоту не існує. Лікування передозування симптоматичне.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність.

Цефтриаксон проникає через плацентарний бар&rsquo єр. Існують обмежені дані щодо застосування цефтриаксону вагітним жінкам. Дослідження на тваринах не свідчать про безпосередній або опосередкований шкідливий вплив на ембріон/плід пери- та постнатальний розвиток. Під час вагітності зокрема у першому триместрі цефтриаксон можна застосовувати лише якщо користь перевищує ризик.

Годування груддю.

Цефтриаксон проникає у грудне молоко у низьких концентраціях але при застосуванні препарату у терапевтичних дозах не очікується жодного впливу на грудних немовлят. Проте не можна виключати ризик розвитку діареї та грибкової інфекції слизових оболонок. Слід враховувати можливість сенсибілізації. Потрібно прийняти рішення щодо припинення годування груддю або припинення/відмови від застосування цефтриаксону із врахуванням користі від грудного вигодовування для дитини та користі від терапії для жінки.

Фертильність.

У дослідженнях репродуктивної функції не було виявлено ознак небажаного впливу на чоловічу або жіночу фертильність.

Діти.

Препарат застосовують дітям згідно з дозуванням вказаним у розділі « Спосіб застосування та дози» .

Особливості застосування.

Реакції гіперчутливості.

Як і при застосуванні всіх бета-лактамних антибіотиків повідомлялося про випадки серйозних реакцій гіперчутливості іноді із летальними наслідками (див.  розділ « Побічні реакції» ). У випадку тяжких реакцій гіперчутливості застосування цефтриаксону слід негайно припинити та вжити належних невідкладних заходів. Перед початком лікування слід встановити чи є у пацієнта в анамнезі тяжкі реакції гіперчутливості до цефтриаксону інших цефалоспоринів або інших типів бета-лактамних засобів. Слід з обережністю застосовувати цефтриаксон пацієнтам із наявністю в анамнезі нетяжкої гіперчутливості до інших бета-лактамних препаратів.

Зареєстровані випадки тяжких небажаних реакцій з боку шкіри (синдром Стівенса-Джонсона або синдром Лайєла/токсичний епідермальний некроліз) однак частота цих явищ невідома (див.  розділ « Побічні реакції» ).

Взаємодія із лікарськими засобами що містять кальцій.

У недоношених та доношених немовлят віком менше 1  місяця описані випадки утворення преципітатів кальцієвої солі цефтриаксону у легенях та нирках із летальними наслідками. Щонайменше одному із цих пацієнтів цефтриаксон та кальцій вводили у різний час та через різні внутрішньовенні інфузійні системи. Згідно із наявними науковими даними не зареєстровано підтверджених випадків утворення внутрішньосудинних преципітатів крім як у новонароджених яким вводили цефтриаксон та кальцієвмісні розчини або будь-які інші кальцієвмісні препарати. У дослідженнях іn vitro було показано що новонародженим загрожує підвищений ризик утворення преципітатів кальцієвої солі цефтриаксону порівняно із пацієнтами інших вікових груп.

При застосуванні цефтриаксону пацієнтам будь-якого віку препарат не можна змішувати або вводити одночасно із будь-якими розчинами для внутрішньовенного введення що містять кальцій навіть при використанні різних інфузійних систем або введенні препаратів у різні інфузійні ділянки. Проте пацієнтам віком старше 28  днів цефтриаксон та кальцієвмісні розчини можна вводити послідовно один після одного за умови введення препаратів через різні інфузійні системи у різні ділянки тіла або заміни чи ретельного промивання інфузійної системи між введенням цих засобів фізіологічним сольовим розчином щоб запобігти утворенню преципітату. Пацієнтам які потребують постійних інфузій кальцієвмісних розчинів для повного парентерального харчування (ППХ) медичні працівники можуть призначити альтернативні антибактеріальні засоби застосування яких не пов&rsquo язане із подібним ризиком утворення преципітатів. Якщо застосування цефтриаксону пацієнтам які потребують постійного харчування визнано необхідним розчини для ППХ та цефтриаксон можна вводити одночасно хоча і через різні інфузійні системи та у різні ділянки тіла. Також введення розчинів для ППХ можна призупинити на час інфузії цефтриаксону та промити інфузійні системи між введенням розчинів (див.  розділи « Протипоказання» « Побічні реакції» та « Несумісність» ).

Діти.

Безпека та ефективність Цефтриаксону у новонароджених немовлят та дітей були встановлені для доз описаних у розділі « Спосіб застосування та дози» . У дослідженнях було показано що цефтриаксон як деякі інші цефалоспорини може витісняти білірубін зі зв&rsquo язку із альбуміном сироватки крові.

Цефтриаксон протипоказаний недоношеним та доношеним новонародженим яким загрожує ризик розвитку білірубінової енцефалопатії (див. розділ « Протипоказання» ).

Імуноопосередкована гемолітична анемія.

Випадки імуноопосередкованої гемолітичної анемії спостерігалися у пацієнтів які отримували антибактеріальні засоби класу цефалоспоринів в тому числі Цефтриаксон (див.  розділ « Побічні реакції» ). Тяжкі випадки гемолітичної анемії в тому числі із летальними наслідками були зареєстровані в період лікування Цефтриаксоном як у дорослих так і у дітей.

Якщо під час застосування цефтриаксону у пацієнта виникає анемія слід розглянути діагноз анемії асоційованої із застосуванням цефалоспорину та припинити застосування цефтриаксону до встановлення етіології захворювання.

Довготривале лікування.

При довготривалому лікуванні слід регулярно проводити розгорнутий аналіз крові.

Коліт/надмірний ріст нечутливих мікроорганізмів.

Випадки коліту та псевдомембранозного коліту асоційованих із застосуванням антибактеріальних засобів були зареєстровані на фоні застосування майже всіх антибактеріальних засобів в тому числі цефтриаксону. Тяжкість цих захворювань може коливатися від легкої до загрозливої для життя. Тому важливо враховувати можливість такого діагнозу у пацієнтів у яких під час або після застосування цефтриаксону виникла діарея (див.  розділ « Побічні реакції» ). Слід обміркувати припинення терапії цефтриасконом та застосування відповідних засобів проти Clostridium difficile. Лікарські засоби що пригнічують перистальтику застосовувати не слід.

Як і при застосуванні інших антибактеріальних засобів можуть виникати суперінфекції спричинені нечутливими до препарату мікроорганізмами.

Тяжка ниркова та печінкова недостатність.

У випадку тяжкої ниркової та печінкової недостатності рекомендований ретельний клінічний моніторинг безпеки та ефективності препарату (див.  розділ « Спосіб застосування та дози» ).

Вплив на результати серологічних досліджень.

При застосуванні препарату Цефтриаксон тест Кумбса може давати хибнопозитивні результати. Також Цефтриаксон може спричиняти хибнопозитивні результати аналізу на наявність галактоземії (див.  розділ « Побічні реакції» ).

При визначенні глюкози у сечі неферментними методами можуть бути отримані хибнопозитивні результати. Протягом застосування Цефтриаксону рівні глюкози у сечі слід визначати за допомогою ферментних методів аналізу (див.  розділ « Побічні реакції» ).

Натрій.

Кожен грам препарату Цефтриаксон містить 3 6  ммоль натрію. Це слід взяти до уваги пацієнтам які дотримуються дієти із контрольованим вмістом натрію.

Спектр антибактеріальної активності.

Цефтриаксон має обмежений спектр антибактеріальної активності і може бути непридатним для застосування в якості монотерапії при лікуванні певних типів інфекції крім випадків коли збудник вже підтверджений (див.  розділ « « Спосіб застосування та дози» ). У випадку полімікробних інфекцій коли серед підозрюваних збудників є резистентні до цефтриаксону мікроорганізми слід розглянути застосування додаткових антибіотиків.

Застосування лідокаїну.

Якщо в якості розчинника застосовують розчин лідокаїну цефтриаксон можна вводити лише внутрішньом&rsquo язово. Перед введенням препарату слід обов&rsquo язково врахувати протипоказання до застосування лідокаїну застереження та іншу відповідну інформацію наведену у інструкціїї для медичного застосування лідокаїну (див.  розділ « Протипоказання» ). Розчин лідокаїну у жодному випадку не можна вводити внутрішньовенно.

Жовчнокам&rsquo яна хвороба.

У випадку наявності на сонограмі тіней слід зважити на можливість утворення преципітатів кальцієвої солі цефтриаксону. Затінення що помилково вважалися жовчними каменями спостерігалися на сонограмах жовчного міхура і частота їх виникнення зростала при застосуванні цефтриаксону у дозі 1  г/добу та вище. Особливої обережності слід дотримуватися при застосуванні препарату дітям. Такі преципітати зникають після припинення терапії цефтриаксоном. У рідкісних випадках утворення преципітатів кальцієвої солі цефтриаксону супроводжувалося симптоматикою. За наявності симптомів рекомендується консервативне нехірургічне лікування і лікар має прийняти рішення про припинення застосування препарату спираючись на результати оцінки користі-ризику конкретного випадку (див.  розділ « Побічні реакції» ).

Жовчний стаз.

Випадки панкреатиту можливо спричинені непрохідністю жовчних шляхів були зареєстровані у пацієнтів які отримували Цефтриаксон (див. розділ « Побічні реакції» ). Більшість із таких пацієнтів мали фактори ризику розвитку холестазу та утворення біліарного сладжу такі як попередня значна терапія тяжка хвороба та повне парентеральне харчування. Не можна виключати що ініціюючим або додатковим фактором розвитку цього порушення може бути утворення у жовчних шляхах преципітатів внаслідок застосування препарату Цефтриаксон.

Нирковокам&rsquo яна хвороба.

Зареєстровані випадки утворення ниркових каменів що зникали після припинення застосування цефтриаксону (див.  розділ « Побічні реакції» ). У випадку наявності симптомів слід зробити ультразвукове обстеження. Рішення щодо застосування препарату пацієнтам із наявністю в анамнезі ниркових каменів або гіперкальціурії приймає лікар спираючись на результати оцінки користі-ризику конкретного випадку.

Утилізація лікарського засобу.

Надходження лікарського засобу у зовнішнє середовище слід звести до мінімуму. Слід запобігати потраплянню лікарського засобу у каналізаційну систему або домашні відходи. Будь-який невикористаний лікарський засіб після закінчення лікування або терміну придатності слід повернути в оригінальній упаковці постачальнику (лікарю або фармацевту) для правильної утилізації.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Відповідні дослідження не проводилися. У зв&rsquo язку з можливістю виникнення таких побічних реакцій як запаморочення Цефтриаксон може впливати на здатність керувати транспортними засобами або працювати зі складними механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Розчинники що містять кальцій такі як розчин Рінгера або розчин Гартмана не слід використовувати для відновлення препарату Цефтриаксон у флаконах або для подальшого розведення відновленого розчину для внутрішньовенного введення оскільки може утворитися преципітат. Преципітати кальцієвої солі цефтриаксону також можуть утворюватися при змішуванні цефтриаксону із кальцієвмісними розчинами в одній інфузійній системі. Цефтриаксон не можна вводити одночасно із розчинами для внутрішньовенного введення що містять кальцій в тому числі із кальцієвмісними розчинами для тривалих інфузій такими як розчини для парентерального харчування за допомогою Y-подібної системи. Однак решті пацієнтів крім новонароджених цефтриаксон та кальцієвмісні розчини можна вводити послідовно один після одного якщо між інфузіями ретельно промити систему сумісною рідиною. У дослідженнях іn vitro із використанням плазми пуповинної крові дорослих та новонароджених було показано що новонародженим загрожує підвищений ризик утворення преципітатів кальцієвої солі цефтриаксону (див.  розділи « Спосіб застосування та дози» « Протипоказання» « Особливості застосування» « Побічні реакції» ).

Сумісне застосування препарату із пероральними антикоагулянтами може посилювати ефект проти вітаміну К та ризик кровотечі. Рекомендується часто перевіряти міжнародне нормалізоване співвідношення та належним чином корегувати дозу антивітаміну К як під час так і після терапії цефтриаксоном (див.  розділ « Побічні реакції» ).

Існують суперечливі дані щодо потенційного посилення токсичного впливу аміноглікозидів на нирки при їх застосуванні разом із цефалоспоринами. В таких випадках слід ретельно дотримуватися рекомендацій із моніторингу рівня аміноглікозидів (та функції нирок) у клінічній практиці.

У дослідженні in vitro при застосуванні хлорамфеніколу у комбінації із цефтриаксоном спостерігалися антагоністичні ефекти. Клінічна значущість цих даних невідома.

Не було зареєстровано випадків взаємодії між цефтриаксоном та кальцієвмісними препаратами для перорального застосування або взаємодії між цефтриаксоном для внутрішньом&rsquo язового введення та кальцієвмісними препаратами (для внутрішньовенного або перорального застосування).

У пацієнтів які застосовують цефтриаксон можливі хибнопозитивні результати тесту Кумбса.

Цефтриаксон як і інші антибіотики може спричиняти хибнопозитивні результати аналізу на галактоземію.

Подібним чином при визначенні глюкози у сечі за допомогою неферментних методів результати можуть бути хибнопозитивними. З цієї причини в період застосування цефтриаксону слід визначати рівень глюкози у сечі за допомогою ферментних методів.

Порушень функції нирок не спостерігалося після супутнього застосування великих доз цефтриаксону та потужних діуретиків (наприклад фуросеміду).

Одночасне застосування пробенециду не знижує виведення цефтриаксону.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Цефтриаксон &ndash парентеральний цефалоспориновий антибіотик III  покоління з пролонгованою дією.

Механізм дії.

Бактерицидна активність цефтриаксону зумовлена пригніченням синтезу клітинної стінки. Цефтриаксон активн