Азакс 500 мг таблетки №3

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

АЗАКС^®

(AZAX^® )

Склад:

діюча речовина: azithromycin

1 таблетка містить азитроміцину 500 мг у вигляді азитроміцину дигідрату

допоміжні речовини: крохмаль прежелатинізований гідроксипропілцелюлоза низькозаміщена натрію лаурилсульфат   натрію кроскармелоза кальцію гідрофосфат кремнію діоксид колоїдний безводний   лактоза безводна магнію стеарат

покриття: Sepifilm 752 Blanc: гіпромелоза целюлоза мікрокристалічна поліетиленгліколь титану діоксид (Е 171).

Лікарська форма. Таблетки вкриті оболонкою.

Фармакотерапевтична група. Антибактеріальні засоби для системного застосування. Макроліди   лінкозаміди та стрептограміни. Код АТС   J01F А10.

Клінічні характеристики.

Показання.

Інфекції спричинені чутливими до азитроміцину мікроорганізмами:

- верхніх дихальних шляхів (бактеріальний фарингіт тонзиліт синусит отит середнього вуха)

- нижніх дихальних шляхів (бактеріальний бронхіт і загострення хронічного бронхіту негоспітальна пневмонія)

- шкіри та м' яких тканин (хронічна мігруюча еритема (І стадія хвороби Лайма) бешиха імпетиго і вторинна піодермія)

- генітальні інфекції (неускладнений та ускладнений уретрит/цервіцит спричинений Chlamydia trachomatis).

Протипоказання.

Підвищена чутливість до макролідів або до будь-якого іншого компонента препарату.

Спосіб застосування та дози.

Азакс приймають внутрішньо 1 раз на добу не менше ніж за 1 годину до або через 2 години після прийому їжі.

Для дорослих і дітей з масою тіла понад 45 кг: при інфекціях дихальних шляхів шкіри та м&rsquo яких тканин (за винятком хронічної мігруючої еритеми): по 500 мг протягом 3 діб.

При хронічній мігруючій еритемі: 1 г у 1-й день потім &ndash по 500 мг з 2-го по 5-й день.

У випадку пропуску прийому однієї дози препарату пропущену дозу слід прийняти якомога раніше а наступні &ndash зі звичайним інтервалом &ndash 24 години.

Неускладнений  та ускладнений уретрит/цервіцит: одноразово 1 г (2 таблетки по 500 мг). Курсова доза &ndash 1 г.

При нирковій недостатності з незначною дисфункцією нирок (кліренс креатиніну > 40 мл/хв) немає необхідності змінювати дозування. Не було проведено жодних досліджень у пацієнтів із кліренсом креатиніну < 40 мл/хв. Тому слід з обережністю застосовувати азитроміцин таким пацієнтам.

При печінковій недостатності препарат не слід застосовувати пацієнтам з тяжкими захворюваннями печінки оскільки азитроміцин метаболізується у печінці та виводиться з жовчю.

Пацієнтам літнього віку коригування дози не потрібне.

Побічні реакції.

Оцінка побічних реакцій ґрунтується на класифікації з урахуванням частоти реакцій: дуже часто (&ge 10 %) часто  (&ge 1 % < 10 %) нечасто (&ge 0 1 % < 1 %) рідко (&ge 0 01 % < 0 1 %) дуже рідко (< 0 01 %) у тому числі поодинокі випадки.

Інфекції та інвазії: нечасто &ndash оральний кандидоз вагінальні інфекції.

З боку системи крові та лімфатичної системи: нечасто &ndash еозинофілія лейкопенія рідко &ndash тромбоцитопенія нейтрофілія гемолітична анемія. Були поодинокі повідомлення про періоди транзиторної слабко вираженої нейтропенії. Однак причинно-наслідковий зв' язок з лікуванням азитроміцином не був підтверджений.

Психічні порушення:  рідко &ndash агресивність   психомоторна гіперактивність   тривога  та  нервозність   частота не встановлена &ndash ажитація.

З боку нервової системи: нечасто &ndash запаморочення/вертиго гіпестезія сонливість синкопе головний біль судоми (було виявлено що вони також спричиняються  іншими макролідними антибіотиками) спотворення або втрата смаку та відчуття запахів рідко &ndash парестезії астенія невроз млявість безсоння порушення сну частота не встановлена &ndash міастенія гравіс.

З боку органів зору: часто &ndash порушення зору.

З боку органів слуху: рідко повідомлялося що макролідні антибіотики спричиняють погіршення слуху. У деяких пацієнтів які приймали азитроміцин повідомлялося про порушення слуху настання глухоти та дзвін у вухах. Більшість із цих випадків пов' язані з експериментальними  дослідженнями   в  яких  азитроміцин  застосовували  у  великих  дозах протягом тривалого часу. Відповідно до доступних звітів про подальше медичне спостереження більшість із цих порушень мали оборотний перебіг.

З боку серцевої діяльності: рідко &ndash сильне серцебиття біль у грудях пароксизмальна шлуночкова тахікардія типу « пірует» шлуночкова аритмія включаючи шлуночкову тахікардію (було виявлено що вони також спричиняються іншими макролідними антибіотиками) подовження інтервалу QT і тріпотіння шлуночків артеріальна гіпотензія.

З боку травного тракту: часто &ndash нудота блювання діарея неприємні відчуття у животі (біль/спазми) нечасто &ndash рідкі випорожнення метеоризм порушення травлення гастрит анорексія рідко &ndash запор зміна кольору язика. Повідомлялося про псевдомембранозний коліт панкреатит.

З  боку гепатобіліарної системи: рідко &ndash гепатит та холестатична жовтяниця включаючи змінені показники функціональної проби печінки а також  рідкісні випадки тяжкого гепатиту і дисфункції печінки частота не встановлена &ndash печінкова недостатність фульмінантний гепатит некротичний гепатит.

З  боку шкіри: нечасто &ndash алергічні реакції включаючи свербіж і висипання рідко &ndash екзантема алергічні реакції включаючи ангіоневротичний набряк кропив' янку і світлочутливість серйозні шкірні реакції а саме &ndash поліморфну еритему синдром Стівенса-Джонсона і токсичний епідермальний некроліз.

З боку скелетно-м' язової системи: нечасто &ndash артралгія.

З боку сечовидільної системи: рідко &ndash інтерстиціальний нефрит і гостра ниркова недостатність.

З боку репродуктивної системи: нечасто &ndash вагініт.

Системні порушення: рідко &ndash анафілаксія включаючи набряк кандидоз ангіоедема.

Загальні порушення: нечасто &ndash підвищена втомлюваність.

Дослідження: часто &ndash лімфоцитопенія зменшення кількості бікарбонатів крові нечасто &ndash підвищення аспартатамінотрансферази підвищення аланінамінотрансферази підвищення білірубіну крові підвищення рівня сечовини підвищення креатиніну крові зміни вмісту калію у крові.

Передозування.

Симптоми: при передозуванні можуть відзначатися симптоми загальної інтоксикації розлади слуху біль у животі сильна нудота блювання та діарея.

Лікування: слід промити шлунок прийняти активоване вугілля провести симптоматичну терапію спрямовану на підтримання життєвих функцій організму. Специфічного антидоту немає.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Враховуючи недостатність даних щодо безпеки застосування препарату не рекомендується призначати азитроміцин у період вагітності або годування груддю за винятком випадків коли очікуваний позитивний ефект для матері перевищує можливий ризик від застосування препарату для плода чи немовляти.

Діти.

Препарат у даній лікарській формі застосовують дітям з масою тіла більше 45 кг.

Особливості застосування.

Алергічні реакції. У рідких випадках повідомлялося що азитроміцин має серйозні алергічні реакції такі як ангіоневротичний набряк та анафілаксія. Деякі з цих реакцій зумовлювали розвиток рецидивних симптомів і потребували більш тривалого спостереження і лікування.

Порушення функції печінки. Оскільки печінка є основним шляхом виведення азитроміцину слід обережно призначати азитроміцин пацієнтам з тяжкими захворюваннями печінки.

Необхідно проводити контроль функції печінки у випадку розвитку ознак і симптомів дисфункції печінки наприклад астенії що швидко розвивається і супроводжується жовтяницею темною сечею схильністю до кровотеч та печінковою енцефалопатією.

Порушення функції нирок. У пацієнтів з тяжкою дисфункцією нирок (швидкість клубочкової фільтрації < 10 мл/хв) спостерігалося 33 % збільшення системної експозиції азитроміцину.

Подовження серцевої реполяризації та інтервалу QT що підвищує ризик розвитку серцевої аритмії та тріпотіння-мерехтіння шлуночків спостерігалися при лікуванні іншими макролідними антибіотиками. Подібний ефект азитроміцину не можна повністю виключити у пацієнтів з підвищеним ризиком подовження серцевої реполяризації тому слід з обережністю призначати лікування пацієнтам:

&bull               з вродженою або зареєстрованою пролонгацією інтервалу QT

&bull               які наразі проходять лікування із застосуванням інших активних речовин що як відомо подовжують інтервал QT наприклад антиаритмічні препарати класів ІА і III цисаприд і терфенадин

&bull               з порушеннями електролітного обміну особливо у випадку гіпокаліємії і гіпомагніємії

&bull               з клінічно релевантною брадикардією серцевою аритмією або тяжкою серцевою недостатністю.

Міастенія гравіс. Повідомлялося про загострення симптомів міастенії гравіс або про новий розвиток міастенічного синдрому у пацієнтів які отримують терапію азитроміцином.

Стрептококові інфекції. Азитроміцин загалом ефективний у лікуванні запальних захворювань ротоглотки спричинених стрептококом але немає жодних даних що демонструють ефективність азитроміцину у профілактиці гострого ревматичного поліартриту.

Суперінфекції. Як і у випадку з іншими антибактеріальними препаратами існує можливість виникнення суперінфекції (мікози).

У пацієнтів які приймають похідні ріжків іноді виникали явища ерготизму унаслідок одночасного застосування деяких макролідних антибіотиків. Дані про можливу лікарську взаємодію між ріжками та азитроміцином відсутні. Проте внаслідок теоретичної можливості виникнення ерготизму азитроміцин не слід одночасно призначати з похідними ріжків.

При застосуванні майже всіх антибактеріальних засобів включаючи азитроміцин повідомлялося про випадки виникнення діареї пов¢ язаної з Clostridium difficile. Лікування антибактеріальними засобами змінює нормальну флору товстого кишечнику що призводить до надмірного росту C. difficile.

C. difficile продукують токсини А і В які сприяють розвитку діареї пов¢ язаної з Clostridium difficile. Штами C. difficile що продукують гіпертоксин підвищують рівень захворюваності оскільки ці інфекції можуть бути стійкими до антибактеріальної терапії і можуть стати причиною колектомії. Можливість розвитку діареї пов¢ язаної з Clostridium difficile слід брати до уваги в усіх пацієнтів з діареєю що виникла після застосування антибіотиків. Необхідно уважно аналізувати анамнез оскільки повідомлялося що  пов¢ язана з Clostridium difficile діарея може розвинутися через 2 місяці після прийому антибактеріальних препаратів.

Здатність  впливати  на  швидкість  реакції  при  керуванні автотранспортом або роботі

з іншими механізмами.

Слід враховувати можливість розвитку побічних реакцій з боку нервової системи таких як запаморочення сонливість порушення зору.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Слід обережно призначати азитроміцин пацієнтам разом з іншими лікарськими засобами що можуть подовжувати інтервал QT (див. розділ « Особливості застосування» ).

Антациди: при вивченні впливу одночасного застосування антацидів на фармакокінетику азитроміцину загалом не спостерігалося змін у біодоступності хоча максимальні плазмові концентрації азитроміцину зменшилися на 30 %. Азитроміцин необхідно приймати принаймні за годину до або через 2 години після прийому антациду.

Карбамазепін: у дослідженні фармакокінетичної взаємодії у здорових добровольців азитроміцин не виявив значного впливу на плазмові рівні карбамазепіну або на його активні метаболіти.

Циклоспорин: деякі зі споріднених макролідних антибіотиків впливають на метаболізм циклоспорину. Оскільки не було проведено фармакокінетичних і клінічних досліджень можливої взаємодії при одночасному прийомі азитроміцину і циклоспорину слід ретельно зважити  терапевтичну ситуацію до призначення одночасного прийому цих препаратів. Якщо комбіноване лікування є виправданим необхідно проводити ретельний моніторинг рівнів циклоспорину і відповідно регулювати дозування.

Кумаринові антикоагулянти: повідомлялося про підвищену тенденцію до кровотеч у зв' язку з одночасним застосуванням азитроміцину та варфарину або кумаринподібних пероральних антикоагулянтів. Необхідно приділяти увагу частоті моніторингу протромбінового часу.

Дигоксин: повідомлялося що у деяких пацієнтів певні макролідні антибіотики впливають на метаболізм дигоксину в кишечнику. Відповідно у разі одночасного застосування азитроміцину і дигоксину слід пам' ятати про можливість підвищення концентрації дигоксину і проводити моніторинг рівня дигоксину.

Метилпреднізолон: у дослідженні фармакокінетичної взаємодії у здорових добровольців азитроміцин не виявив значного впливу на фармакокінетику метилпреднізолону.

Терфенадин: у фармакокінетичних дослідженнях не повідомлялося про взаємодію між азитроміцином і терфенадином. Як і у випадку з іншими макролідними антибіотиками азитроміцин необхідно з обережністю призначати у комбінації з терфенадином.

Теофілін: азитроміцин не впливав на фармакокінетику теофіліну при одночасному прийомі азитроміцину і теофіліну здоровими добровольцями.  Комбіноване застосування теофіліну та інших макролідних антибіотиків іноді призводило до підвищених рівнів теофіліну в сироватці крові.

Зидовудин: 1000 мг одноразові дози та 1200 мг або 600 мг багаторазові дози азитроміцину не впливали на плазмову фармакокінетику та виділення із сечею зидовудину або його глюкуронідних метаболітів. Однак прийом азитроміцину підвищував концентрацію фосфорильованого зидовудину клінічно активного метаболіту у мононуклеарах периферичного кровообігу. Клінічна значущість  цих даних не визначена але може бути корисною для пацієнтів.

Нелфінавір: застосування нелфінавіру спричиняє збільшення рівноважних концентрацій азитроміцину в сироватці крові. Хоча корекція дози азитроміцину при його одночасному застосуванні з нелфінавіром не рекомендується є виправданим ретельний моніторинг відомих побічних ефектів азитроміцину.

Диданозин: при одночасному прийомі добових доз азитроміцину у 1200 мг з диданозином у шести суб' єктів не було виявлено впливу на фармакокінетику диданозину порівняно з плацебо.

Рифабутин: одночасний прийом азитроміцину і рифабутину не впливає на плазмові концентрації цих препаратів. Нейтропенія спостерігалась у суб' єктів які приймали одночасно азитроміцин і рифабутин. Хоча нейтропенія була пов' язана із застосуванням рифабутину причинний зв' язок з одночасним прийомом з азитроміцином не був встановлений.

Похідні ріжків: з огляду на теоретичну можливість виникнення ерготизму одночасне застосування азитроміцину з похідними ріжків не рекомендується.

Відомо що макролідні антибіотики вступають у реакцію з астемізолом триазоламом мідазоламом і альфентанілом. Оскільки даних про взаємодію між азитроміцином і зазначеними вище засобами немає рекомендується здійснювати ретельний моніторинг пацієнтів коли ці препарати застосовуються одночасно.

Про вплив азитроміцину на рівні циметидину в крові ще не повідомлялося.

На відміну від більшості макролідних антибіотиків азитроміцин не чинить впливу на цитохром Р450 і на цей час не надходило даних про взаємодію між азитроміцином і зазначеними вище препаратами.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Азитроміцин є представником групи макролідних антибіотиків &ndash азалідів що мають широкий спектр антимікробної дії. Механізм дії азитроміцину полягає в інгібуванні синтезу бактеріального білка за рахунок зв&rsquo язування з 50S-субодиницею рибосом і запобігання транслокації пептидів при відсутності впливу на синтез полінуклеотидів.

Механізм резистентності: резистентність до азитроміцину може бути вродженою або набутою. Повна перехресна резистентність існує серед Streptococcus pneumoniae бета-гемолітичним стрептококом групи А Enterococcus faecalis та Staphylococcus aureus включаючи метицилін-резистентний золотистий стафілокок (MRSA) до еритроміцину азитроміцину інших макролідів і лінкозамідів.

Спектр антимікробної дії азитроміцину

Фармакокінетика.

Біодоступність після перорального прийому становить приблизно 37 %. Максимальна концентрація у сироватці крові досягається через 2-3 години після прийому препарату.

При внутрішньому прийомі азитроміцин розподіляється по всьому організму. У фармакокінетичних дослідженнях було показано що концентрації азитроміцину у тканинах значно вищі (в 50 разів) ніж у плазмі крові що свідчить про сильне зв&rsquo язування препарату з тканинами.

Зв&rsquo язування з білками сироватки варіює  залежно від плазмових концентрацій і становить від 12 % при 0 5 мкг/мл до 52 % при 0 05 мкг/мл у сироватці крові. Уявний об&rsquo єм розподілу у рівноважному стані (VV_ss) становив 31 1 л/кг.

Кінцевий період плазмового напіввиведення повністю відбиває період напіввиведення з тканин протягом 2-4 днів.

Приблизно 12 % внутрішньовенної дози азитроміцину виділяються незміненими із сечею протягом наступних трьох днів. Особливо високі концентрації незміненого азитроміцину були виявлені у жовчі людини. Також у жовчі було виявлено десять метаболітів які утворювались за допомогою N- та O-деметилювання гідроксилювання кілець дезозаміну і аглікону та розщеплення кладінози кон&rsquo югату. Порівняння результатів рідинної хроматографії та мікробіологічних аналізів показало що метаболіти азитроміцину не є мікробіологічно активними.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки вкриті оболонкою білого кольору овальні з лінією розлому з одного боку.

Термін придатності. 2 роки.

Умови зберігання.

Зберігати у сухому захищеному від світла місці при температурі не вище 25 ° С.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка.

По 3 таблетки у блістері по 1 блістеру у картонній упаковці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник.

НОБЕЛ ІЛАЧ САНАЇ ВЕ ТІДЖАРЕТ А.Ш.

Місцезнаходження.

Санкаклар Коуї 81100 м. Дюздже Туреччина.