Актилізе

ІНСТРУКЦІЯ 

Актилизе порошок для приготовления раствора для инфузий 50 мг флакон с раствором во флаконе 50 мл № 1

для медичного застосування препарату:

Актилізе®

Актилизе

(Actilyse®)

Загальна характеристика:

міжнародна назва: alteplase;

основні фізико-хімічні властивості: спечений порошок від білого допалево-жовтого кольору з майже невідчутним запахом;

склад: 1 флакон порошку для приготування розчину дляінфузій містить

альтеплазе 50 мг;

1 флакон розчинника містить стерильної води дляін’єкцій 50 мл;

допоміжні речовини: L-аргінін, кислота фосфорна, полісорбат 80.

Форма випуску. Порошок для приготування розчину для інфузій.

Фармакотерапевтична група. Антитромботичний агент. Код АТС B01A D02.

Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Діючою речовиною Актилізе єальтеплазе, рекомбінантний людський активатор плазміногену тканинного типу, глікопротеїн, який перетворює плазміноген безпосередньо у плазмін. При внутрішньо венному введенні альтеплазе залишається відносно неактивною речовиною у кровоносній системі. Після зв’язування з фібрином альтеплазе активується, викликаючи перетворення плазміногену в плазмін, що призводить до розчинення фібринового згустка.

У дослідженні (GUSTO) за участі 40 000 хворих нагострий інфаркт міокарда введення 100 мг Актилізе протягом 90 хвилин із супутньою внутрішньо венною інфузією гепарину привело до більшого зниження смертності через 30 днів, ніж після введення стрептокінази з гепарином підшкірно або внутрішньо венно. У пацієнтів, які отримували Актилізе, виявився більш високий рівень реваскуляризації (судин) через 60 – 90 хвилин післятромболізису, ніж у пацієнтів, яким вводили стрептокіназу.

Доведено, що Актилізе знижує 30-добову смертність серед хворих на гострий інфаркт міокарда.

Загальна шлуночкова функція, а також регіональна кінетика стінок міокарда менше порушені у порівнянні з такими у пацієнтів, якіне отримують тромболітичної терапії.

Випробування з 3-годинним введенням 100 мг Актилізе (LATE) виявило зниження смертності через 30 днів у порівнянні зі смертністю пацієнтів з плацебо, що отримували лікування в інтервалі від 6 до 12 годин після виникнення симптомів. У випадках з чіткими ознаками інфаркту міокарда лікування, яке розпочинається протягом 24 годин після появи симптомів, може всеще бути успішним.

У пацієнтів з гострою поширеною емболією легеневої артерії з нестабільною гемодинамікою тромболітичне лікування Актилізе приводить до швидкого зниження розмірів тромбу та зниження тиску у легеневій артерії. Клінічні дослідження щодо смертності та пізньої захворюваності, пов’язані земболією легеневої артерії, не проводилися.

Мета-аналіз усіх даних щодо хворих на інсульт, які отримали лікування протягом перших трьох годин, підтвердив позитивний ефектальтеплазе.

Мета-аналіз усіх клінічних даних виявив, що АКТИЛІЗЕє менш ефективним при його застосуванні після 3-годинного інтервалу з часупояви симптомів інсульту (від 3 до 6 годин) порівняно з його застосуванням протягом перших 3 годин, тоді як ризик стає більшим, що робить співвідношення“користь/ризик” для альтеплазе несприятливим позачасовими межами 0-3 години.

Завдяки своїй специфічності щодо фібрину, альтеплазев дозі 100 мг викликає незначне зниження рівня циркулюючого фібриногену до приблизно 60% протягом 4 годин, який через 24 години звичайно відновлюється добільше ніж 80%. Плазміноген і альфа-2-анти плазмін знижуються відповідно до 20% і 35% через 4 години, і через 24 години їх рівень знову зростає до більше ніж 80%. Лише в декількох пацієнтів спостерігалося значне й тривале зниження рівня циркулюючого фібриногену.

Фармакокінетика.Актилізе швидко виводиться із кровоносного русла і метаболізується головним чином печінкою (кліренс плазми 550 – 680 мл/хв). Відповідний період напів виведення плазми T¹/₂становить 4 - 5 хвилин. Це означає, що через 20 хвилин менше 10% початкової кількості залишається у плазмі. Стосовно залишкової кількості углибоких структурах був встановлений 40-хвилинний період напів виведення.

Показання для застосування.

 1. Тромболітичне лікування при гострому інфаркті міокарда.

- 90-хвилинний (прискорений) режим введення для пацієнтів, лікування яких можна розпочати протягом перших 6 годин після виникнення симптомів;

- 3-годинний режим введення для пацієнтів, лікування яких можна розпочати протягом 6 – 12 годин після виникнення симптомів.

2. Тромболітичне лікування при гострій поширенійтромбоемболії легеневої артерії з гемодинамічною нестабільністю. По можливості діагноз повинен бути підтверджений об’єктивними методами, такими як ангіографія, або неінвазивними втручаннями, такими як сканування легенів.

3. Тромболітичне лікування гострого ішемічного інсульту. Лікування повинно починатися тільки протягом перших 3 годин після виникнення симптомів інсульту і після виключення внутрішньо черепногокрововиливу за допомогою придатних методів, таких як комп’ютерна томографія (КТ).

Спосіб застосування та дози. Актилізе слід застосовувати якомога раніше після виникнення симптомів захворювання.

1. Інфаркт міокарда.

a) 90-хвилинний (прискорений) режим введення дляхворих на інфаркт міокарда, лікування яких можна розпочати протягом 6 годин після виникнення симптомів: 15 мг як внутрішньо венний болюс, 50 мг як інфузіяпротягом 30 хвилин, потім інфузія 35 мг протягом 60 хвилин до максимальної дози 100 мг.

Для пацієнтів, маса тіла яких менше 65 кг, загальну дозу слід відрегулювати щодо маси: 15 мг як внутрішньо венний болюс та 0,75мг/кг маси тіла протягом 30 хвилин (максимум 50 мг), потім інфузія 0,5 мг/кг протягом 60 хвилин (максимум 35 мг).

б) 3-годинний режим введення для пацієнтів, лікування яких може початися протягом 6–12 годин після виникнення симптомів: 10мг як внутрішньо венний болюс, 50 мг як внутрішньо венна інфузія протягом першої години, в наступні 2 годин інфузія по 10 мг кожні 30 хвилин до максимальної дози 100 мг протягом 3 годин.

Для пацієнтів з масою тіла менше 65 кг загальна дозане повинна перевищувати 1,5 мг/ кг.

Максимально допустима доза альтеплазе при гострому інфаркті міокарда становить 100 мг.

Допоміжна терапія. Ацетил саліцилову кислоту слід застосовувати якомога раніше після появи симптомів і продовжувати прийом протягом перших місяців після інфаркту міокарда. Рекомендована доза становить 160–300мг/добу.

Слід вводити гепарин протягом 24 годин або довше (неменше 48 годин у прискореному режимі введення). Рекомендовано розпочинати з внутрішньо венного струминного введення 5 000 одиниць перед тромболітичноютерапією та продовжувати інфузієй 1 000 од/год. Дозу гепарину слід встановлювати у відповідності з повторними визначеннями активований частковотромбопластиновий час (далі – АЧТЧ) у 1,5-2,5 рази більше від вихідного рівня.

2. Тромбоемболія легеневої артерії.

Загальну дозу 100 мг слід ввести протягом 2 годин. Найбільш поширеним є досвід застосування в такому режимі: 10 мг внутрішньо венноструминно протягом 1–2 хвилин, 90 мг як внутрішньо венна інфузія протягом 2годин.

Для пацієнтів з масою тіла менше 65 кг загальна дозане повинна перевищувати 1,5 мг/кг.

Допоміжна терапія. Після застосування Актилізе слід почати (або продовжити) лікування гепарином, коли значення АЧТЧ є меншими подвійної верхньої межі норми. Інфузію слід регулювати відповідно до АЧТЧ в 1,5-2,5 рази більше від вихідного рівня.

 3. Ішемічний інсульт.

Рекомендована доза становить 0,9 мг/кг (максимум 90мг), яка вводиться інфузійно протягом 60 хвилин. 10% загальної дози початково призначається внутрішньо венно струминно. Терапію слід розпочати якомога раніше протягом перших 3 годин після виникнення симптомів.

Допоміжна терапія. Безпека та ефективність цього режиму із супутнім застосуванням гепарину і ацетил саліцилової кислоти в перші 24 години після виникнення симптомів достатньою мірою не досліджувалися. Тому вперші 24 години після терапії Актилізе при ішемічному інсульті слід уникати призначення ацетил саліцилової кислоти або гепарину внутрішньо венно. Якщо гепарин необхідно застосовувати за іншими показаннями (наприклад запобігання тромбозу глибоких вен), доза не повинна перевищувати 10 000 МО на добу, підшкірно.

Інструкції щодо застосування.

В асептичних умовах вміст флакона для інфузійАктилізе (50 мг сухої речовини) розчиняється водою для ін’єкцій для отримання кінцевої концентрації 1 мг альтеплазе на 1 мл. Для досягнення кінцевої концентрації 1 мг альтеплазе/мл слід ввести повний вміст розчинника, що додається, до флакона із сухою речовиною Актилізе. Для цієї потреби до упаковки 50 мг додається одна перехідна канюля.

Отриманий розчин слід застосовувати згідно з вищеописаними правилами.

Отриманий розчин можна надалі розчинити у стерильному фізіологічному розчині (0,9%) до отримання мінімальної концентрації 0,2 мг альтеплазе на 1 мл. Проте його не можна надалі розчиняти у воді дляін’єкцій. Не можна розчиняти у вуглеводовмісних розчинах, наприклад у глюкозі.

Актилізе не можна змішувати з іншими препаратами нів тому ж флаконі для інфузій, ні з тією ж самою ін фузійною сумішшю (навіть з гепарином).

Побічна дія. Повідомлялося про такі побічні реакції, які моглимати відношення до введення Актилізе. Найчастішою побічною реакцією, пов’язаноюз Актилізе, є кровотечі, які призводять до зниження гематокриту та/або гемоглобіну. Типи кровотеч, пов’язаних з тромболітичною терапією, можуть бути розділені на дві головні категорії:

- поверхневі кровотечі, звичайно з пункцій або ушкоджених кров’яних судин;

- внутрішні кровотечі у шлунково-кишковому або сечостатевому тракті, ретроперитонеальному просторі, ЦНС або кровотечі з паренхіматозних органів.

Про смерть і постійну втрату працездатності повідомлялося стосовно пацієнтів, які перенесли інсульт (включаючиврунтрішньочерепну кровотечу) та інші випадки кровотечі.

Нижченаведена частота випадків ґрунтується на відповідних фактах клінічних випробувань за участі 8 299 пацієнтів, які отримували терапію Актилізе при інфаркті міокарда.

У клінічних випробуваннях відмічалися спонтанні випадки емболізації кристалами холестерину.

За винятком внутрішньо черепного крововиливу як побічного ефекту при інсульті, а також репер фузійної аритмії при інфаркті міокарда, немає жодних медичних підстав вважати, що якісний та кількісний профіль побічних ефектів Актилізе при емболії легеневої артерії та гострому ішемічному інсульті відрізняються від профілю побічних ефектів при інфаркті міокарда.

Побічні дії при інфаркті міокарда.

Розповсюджені порушення діяльності серця: репер фузійна аритмія, яка може бути загрожуючою життю і потребувати застосування традиційної анти аритмічної терапії.

Побічні дії при інфаркті міокарда та емболії.

Рідко зустрічається внутрішньо черепний крововилив.

Побічні дії при гострому ішемічному інсульті.

Типові порушення ЦНС: внутрішньо черепний крововилив. Симптоматичні внутрішньо черепні крововиливи являють собою більшість побічних реакцій (до 10 % пацієнтів).

Побічні дії при інфаркті міокарда, емболії легеневої артерії і гострому ішемічному інсульті.

Типові порушення кишково-шлункового тракту: кровотеча в кишково-шлунковому тракті, нудота, блювання. Нудота і блювання можуть також виникнути як симптоми інфаркту міокарда.

Рідко зустрічаються такі порушення кишково-шлункового тракту: кровотеча у за очеревинному просторі, гінгівальнакровотеча.

Загальні порушення та реакції у місці введення.

Дуже розповсюджені: поверхнева кровотеча, звичайно зпункцій або ушкоджених кровеносних судин.

Ушкодження, отруєння та процедурні ускладнення.

Рідко зустрічаються: анафілактичні реакції, якправило, в легкій формі, але які можуть бути загрожуючи ми життю в окремих випадках. Вони можуть виявлятися як висипання, кропив’янка, бронхоспазм, ангіо невротичний набряк, гіпотензія, шок або будь-який інший симптом, пов’язаний з алергічною реакцією. Якщо це сталося, слід розпочати традиційну антиалергічну терапію. В таких випадках відносно більша частина пацієнтів отримувала супутньо інгібітори ангіотензинконвертуючих ферментів. Немає повідомлень про визначені анафілактичні (IgE-опосередковані) реакції, пов’язаніз Актилізе. Дуже рідко у відповідь на введення Актилізе спостерігалося короткочасне утворення антитіл з низькими титрами, але клінічна значущість цієї реакції не встановлена.

Рідко зустрічається емболізація кристалами холестерину, яка може призвести до відповідних наслідків у пов’язаних з цим органах.

При клінічному обстеженні:

дуже розповсюдженим є таке порушення, як падіння артеріального тиску;

як типове порушення відмічено підвищення температури.

З боку репродуктивної системи.

Типове порушення: кровотеча у сечостатевому тракті.

Респіраторний тракт.

Типове порушення: носова кровотеча.

Хірургічні та медичні процедури.

Типова необхідність переливання крові.

З боку судин.

Типове порушення: екхімоз.

Рідко зустрічається тромбоемболізація, яка може призвести до відповідних наслідків у пов’язаних з цим органах.

Виняткове порушення: кровотеча з паренхіматозних органів.

Ризик розвитку побічних ефектів з подальшим повним видужанням становив 14,9% у порівнянні з плацебо, незважаючи на підвищений ризик тяжкого або фатального крововиливу. Ці дані не є підставою для остаточного висновку щодо впливу даного лікування на смертність. Проте співвідношення“користь/ризик” для альтеплази в цілому вважається позитивним, якщо її застосування протягом перших 3 годин з моменту виникнення інсульту і з урахуванням зазначених застережень.

Протипоказання.

Як і всі тромболітичні агенти, Актилізе не призначається у випадках високого ризику крововиливів, таких як:

- значна кровотеча, існуюча або та, що сталася протягом останніх півроку, виявлений геморагічний діатез;

- пацієнтам, які приймають пероральні антикоагулянти, наприклад натрію варфарин;

- наявність в анамнезі будь-якого захворювання центральної нервової системи (такого як новоутворення, аневризма, внутрішньо черепне або спинномозкове хірургічне втручання);

- внутрішньо черепний крововилив, наявний або підозрюваний в анамнезі, включаючи субарахноїдальний крововилив;

- тяжка неконтрольована гіпертензія;

- значна хірургічна операція або значна травма заостанні 10 днів (до неї належить будь-яка травма, пов’язана з існуючим гострим інфарктом міокарда), нещодавно перенесена черепно-мозкова травма;

- тривала або травматична кардіо-легенева реанімація (>2 хв), пологи протягом останніх 10 днів, нещодавна пункція кровеноснихсудин, що не можуть бути здавлені (наприклад пункція підключичної або яремної вени);

- тяжка форма дисфункції печінки, включаючи печінкову недостатність, цироз, портальну гіпертензію (варикозне розширення вен стравоходу) та наявний гепатит;

- геморагічна ретинопатія, наприклад при діабеті (порушення зору можуть вказувати на геморагічну ретинопатію), або іншігеморагічні очні захворювання;

- бактеріальні ендокардити, перикардити;

- гострий панкреатит;

- виявлена шлунково-кишкова виразкова хвороба протягом останніх 3 місяців;

- аневризми артерій, артеріальні/венозні вади;

- новоутворення з підвищеним ризиком кровотечі;

- гіпер чутливість до активної речовини – альтеплазе, або будь-якої допоміжної речовини.

При гострому інфаркті міокарда і легеневій емболії додається таке протипоказання, як інсульт в анамнезі.

При гострому ішемічному інсульті додаються такі протипоказання:

- симптоми гострої ішемії почалися більше, ніж за 3години до початку інфузії АКТИЛІЗЕ, або час виникнення симптомів невідомий;

- симптоми гострої ішемії, які швидко покращуються, або є мінімальними перед початком інфузії;

- тяжкий інсульт за клінічними оцінками (наприкладNIHSS>25) та/або визначений за допомогою належних методів візуалізації;

- судоми при виникненні симптомів інсульту;

- наявність попереднього інсульту або серйозна травма голови протягом останніх 3 місяців;

- поєднання попереднього інсульту й цукрового діабету;

- введення гепарину протягом останніх 48 годин допочатку інсульту з підвищеним АЧТЧ при надходженні хворого до лікарні;

- кількість тромбоцитів становить менше 100,000/ мм³;

- систолічний артеріальний тиск >185 абодіастолічний артеріальний тиск >110 мм рт. ст., або активне медикаментозне втручання (внутрішньо венне) необхідно для зниження артеріального тиску до цихмеж;

- глюкози в крові <50 або >400 мг/дл.

Актилізе не призначається для лікування гострого інсульту у дітей і підлітків до 18 років і у дорослих старше 80 років.

Передозування. Незважаючи на відносну фібринову специфічність, після передозування може статися клінічно достовірне зниження фібриногену йінших компонентів коагуляції крові. У більшості випадків достатньо дочекатисяфізіологічної регенерації цих факторів після завершення терапії Актилізе. Проте, якщо виникає тяжка кровотеча, рекомендується інфузія свіжозамороженої плазми або свіжої крові, а в разі необхідності можна призначити синтетичніантифібринолітики.

Особливості застосування.

Вагітність і лактація. Існує дуже обмежений досвід застосування Актилізе у періоди вагітності та лактації. У випадках гострих захворювань, що загрожують життю, слід оцінити користь відносно потенціального ризику. Невідомо, чи проникає альтеплазе у грудне молоко.

Актилізе повинні призначати лікарі, які мають досвід застосування тромболітичної терапії і які мають у своєму розпорядженні необхідні засоби для моніторингу проведення такої терапії. Як і щодо всіхтромболітиків, при призначенні Актилізе рекомендується за будь-яких обставинпереконатись у наявності стандартної реанімаційної апаратури і медикаментів.

У цілому слід дотримуватись особливих нижченаведених застережень.

Кровотеча.

Найбільш розповсюдженим ускладненням, яке спостерігалося при застосуванні Актилізе, є кровотеча. Супутнє застосуванняанти коагуляції гепарином може спричинити кровотечу. Оскільки фібрин розчиняється під час терапії Актилізе, може виникнути кровотеча в місці нещодавньої пункції. Тому тромболітична терапія потребує пильної уваги до всіхмісць можливої кровотечі (включаючи місця катетеризації, артеріальної та венозної пункцій або венесекції). Під час терапії Актилізе слід уникати застосування негнучких катетерів, внутрішньо м’язових ін’єкцій інеобов’язкового турбування пацієнта.

В разі серйозної кровотечі, зокремавнутрішньо черепних крововиливів, слід припинити фібринолітичну терапію йнегайно відмінити супутнє введення гепарину. Слід розглянути можливість призначення протаміну, якщо гепарин вводився протягом 4 годин до початку кровотечі. В виняткових випадках, коли пацієнт не реагує на ці консервативніметоди, може бути призначене виважене застосування препаратів для переливання крові. Переливання кріопреципітату, свіжозамороженої плазми і тромбоцитів слід розглядати разом з проведенням повторних клінічних і лабораторних оцінок після кожного введення. При застосуванні інфузії кріопреципітату бажано досягнути рівня фібриногену в об’ємі 1 г/л. Слід також розглянути можливість застосуванняантифібринолітичних препаратів.

При гострому інфаркті міокарда і емболії легеневої артерії не слід призначати Актилізе в дозі, вищій за 100 мг, і 90 мг – при гострому ішемічному інсульті, оскільки це пов’язано з посиленням ризикувнутрішньо черепної кровотечі.

Поки ще існує лише обмежений досвід застосуванняАктилізе для лікування дітей.

Після терапії не спостерігалося жодних тривалих випадків формування антитіл у відповідь на рекомбінантний людський активаторплазміногену тканинного типу. Систематичного досвіду повторного застосуванняАктилізе немає. У разі анафілактичної реакції слід припинити інфузію і розпочати належне лікування. Рекомендується проведення моніторингу, зокрема для пацієнтів, які супровідно отримують АПФ-інгібітори (див. “Побічна дія”). Як іщодо всіх тромболітиків, слід добре зважити необхідність застосування терапіїАктилізе з метою збалансування потенційного ризику виникнення кровотечі й очікуваної користі за таких умов:

нещодавня внутрішньом’язова ін’єкція або незначні травми, такі як біопсія, пункція магістральних судин, масаж серця при реанімації;

стани з підвищеним ризиком крововиливу, які незазначені у протипоказаннях.

При лікуванні гострого інфаркту міокарда та гострої емболії легеневої артерії слід враховувати такі особливі застереження:

систолічний артеріальний тиск > 160 мм рт. ст.;

похилий вік, який може збільшити ризиквнутрішньо черепного крововиливу.

Оскільки терапевтична користь також є більшою вгрупі пацієнтів похилого віку, слід провести ретельну оцінку співвідношення користі і ризику.

Крім цього, при лікуванні гострого інфаркту міокарда слід враховувати нижченаведені особливі застереження.

Аритмія.

Коронарний тромболізис може призвести до аритмії, пов’язаної з ре перфузією.

Антагоністи глікопротеїнових рецепторів (ГП)IIb/IIIa.

Немає досвіду застосування антагоністівГП-рецепторів IIb/IIIa протягом перших 24 годин від початку терапії.

Тромбоемболія.

Застосування тромболітиків може збільшити ризик випадків тромбоемболії у пацієнтів з тромбозом у лівих відділах серця, наприклад таких, як стеноз мі трального клапана або фібриляція передсердя.

Для лікування гострого інсульту слід додатково враховувати такі особливі застереження:

терапію може проводити лише лікар, який пройшов спеціальну підготовку і має досвід роботи у неврології;

у порівнянні з іншими показаннями, у хворих нагострий ішемічний інсульт, які отримували терапію Актилізе, значно підвищувався ризик внутрішньо черепного крововиливу, оскільки кровотеча відбувається переважно в зоні інфаркту. Зокрема, це стосується таких випадків:

- усі ситуації, перелічені у розділі“Протипоказання”, і взагалі всі ситуації з високим ризиком крововиливу;

- незначні а симптоматичні аневризми церебральних судин;

- пацієнти, що отримали попереднє лікуванняацетил саліциловою кислотою, можуть мати більший ризик внутрішньо черепногокрововиливу, зокрема якщо затримується терапія Актилізе. З огляду на підвищений ризик церебрального крововиливу, слід призначати не більше 0,9 мг альтеплази/кгмаси тіла (максимально 90 мг);

терапію не слід починати пізніше ніж через 3 години після появи симптомів, тому що негативне співвідношення користі та ризику базується переважно на таких факторах:

- позитивний ефект лікування зменшується з часом;

- смертельні наслідки зростають серед пацієнтів, які попередньо отримували терапію ацетил саліциловою кислотою;

- підвищений ризик симптоматичного крововиливу;

необхідний моніторинг артеріального тиску (АТ) підчас проведення терапії й протягом найближчих 24 годин; рекомендуєтьсявнутрішньо венна антигіпертензивна терапія, якщо систолічний АТ > 180 ммрт. ст. або дистолічний АТ > 105 мм рт. ст.;

терапевтичні переваги зменшуються у пацієнтів, які перенесли попередній інсульт, або у хворих на неконтрольований діабет. Співвідношення “користь/ризик” у таких пацієнтів вважається не таким сприятливим, хоча лишається позитивним;

у пацієнтів з інсультом легкого ступеня ризик переважає над користю, тому їм не слід проводити терапію Актилізе;

хворі на інсульт тяжкого ступеня мають підвищений ризик внутрішньо черепного крововиливу і смерті, тому їм не слід проводити терапію Актилізе;

хворі на велико вогнищеві інфаркти мають більший ризик незадовільних наслідків, включаючи тяжкі крововиливи і смерть. Стосовно таких пацієнтів слід добре зважити співвідношення користі і ризику;

у хворих на інсульт ймовірність сприятливого наслідку зменшується залежно від віку, розміру вогнища інсульту та рівня глюкози у крові при надходженні пацієнта до лікарні, тоді, як імовірність тяжкої інвалідності і смерті або пов’язаних з цим внутрішньо черепнихкрововиливів збільшується незалежно від терапії. Пацієнтам старше 80 років, якімають тяжку форму інсульту (за клінічною оцінкою та/або за результатами обстеження з використанням належних методик візуалізації), і пацієнтам з рівнем глюкози в крові <50 мг/дл або >400 мг/дл до початку лікування терапіюАктилізе призначати не слід.

Ре перфузія ішемічної ділянки може спричинити набряк мозку в зоні інфаркту. Через підвищений ризик крововиливу терапію інгібіторами агрегації тромбоцитів не слід розпочинати протягом перших 24 годин післятромболізису альтеплазою.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Офіційні дослідження щодо взаємодії Актилізез іншими лікарськими засобами, які звичайно призначаються хворим на гострий інфаркт міокарда, не проводилися.

Лікарські засоби, які пригнічують коагуляцію або впливають на функцію тромбоцитів, можуть збільшити ризик кровотечі до, під час абопісля проведення терапії Актилізе.

Супутня терапія інгібіторами АПФ може збільшити ризик розвитку анафілактичної реакції, оскільки у випадках, що описують такі реакції, відносно більша частина пацієнтів супутньо отримувала інгібітори АПФ.

Умови та термін зберігання. Зберігати при кімнатній температурі не вище 25C у темному місці, недоступному для дітей.

Термін придатності – 3 роки.

Готовий розчин може зберігатись у холодильнику протягом 24 годин, або протягом 8 годин при кімнатній температурі не вище 25С. З мікро біологічної точки зору, препарат слід застосовувати негайно після приготування розчину. Якщо цього не сталося, відповідальність за умови тастроки зберігання до моменту застосування препарату несе користувач, період зберігання за таких умов буде, як правило, не більше 24 годин при температурі 2–8C.