Айлия 40 мг/мл раствор 0,278 мл флакон №1

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

АЙЛІЯ^®

(EYLEA)

Склад:

діюча речовина: aflibercept

1 мл розчину для ін&rsquo єкцій містить 40 мг афліберсепту

допоміжні речовини: полісорбат 20 натрію фосфат одноосновний моногідрат натрію фосфат двоосновний гептагідрат натрію хлорид сахароза вода для ін&rsquo єкцій.

Лікарська форма. Розчин для ін&rsquo єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: розчин без видимих часток.

Фармакотерапевтична група. Засоби які застосовують при розладах судин ока.

Код АТХ S01L A05.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Афліберсепт є рекомбінантним гібридним білком що складається із частин позаклітинних доменів 1-го та 2-го рецепторів до судинного ендотеліального фактора росту (Vascular Endothelial Growth Factor &mdash VEGF) людини злитих з Fc-ділянкою людського IgG1.

Афліберсепт виробляється клітинами К1 яєчника китайського хом&rsquo ячка за технологією рекомбінантної ДНК.

Афліберсепт діє як розчинний рецептор-пастка який зв&rsquo язує судинний ендотеліальний фактор росту-А (VEGF-А) та плацентарний фактор росту (Placental Growth Factor - PlGF) зі значно вищою спорідненістю ніж при зв&rsquo язуванні з природними рецепторами і таким чином може інгібувати зв&rsquo язування і активацію цих споріднених VEGF-рецепторів.

Механізм дії. VEGF-A та PlGF є членами VEGF-сімейства ангіогенних факторів які можуть діяти на ендотеліальні клітини як сильнодіючі мітогенні та хемотакcичні фактори а також фактори проникності судин. VEGF реалізує свою дію через два тирозинкіназні рецептори VEGFR-1 та VEGFR-2 присутні на поверхні ендотеліальних клітин. PlGF зв&rsquo язується лише з VEGFR-1 що також присутній на поверхні лейкоцитів. Надмірна активація цих рецепторів з боку VEGF-A може призвести до патологічної неоваскуляризації та надмірної проникності судин. PlGF може діяти синергічно з VEGF-A у вказаних процесах та сприяти лейкоцитарній інфільтрації і запаленню судин.

Фармакодинамічні ефекти.

Волога вікова макулодистрофія (ВМД).

Волога ВМД характеризується патологічною хоріоїдальною неоваскуляризацією (ХНВ). Просочування крові та рідини спричинене ХНВ може спричинити потовщення сітківки або набряк та/або суб-/інтраретинальний крововилив що призводить до втрати гостроти зору.

У пацієнтів які отримували лікування препаратом Айлія^® (по 1 ін&rsquo єкції 1 раз на місяць впродовж 3 місяців поспіль з наступним застосуванням препарату 1 раз на 2 місяці) незабаром після початку терапії спостерігали зниження показників товщини сітківки та зменшення середнього розміру ділянки ХНВ що відповідає результатам отриманим для ранібізумабу при його застосуванні в дозі 0 5 мг 1 раз на місяць.

У дослідженні VIEW1 середнє зниження показників товщини сітківки за даними оптичної когерентної томографії (ОКТ) становило на 52-му тижні 130 мікрон у групі яка отримувала препарат Айлія^® у дозі 2 мг 1 раз на 2 місяці і 129 мікрон у групі яка отримувала лікування ранібізумабом у дозі 0 5 мг 1 раз на місяць. У дослідженні VIEW2 на 52-му тижні середні показники зменшення товщини сітківки за даними ОКТ склали відповідно 149 і 139 мікрон у групі яка отримувала лікування препаратом Айлія^® (2 мг через місяць) та у групі яка отримувала ранібізумаб (0 5 мг щомісячно).

Зменшення розміру ділянки ХНВ та товщини сітківки зазвичай зберігалося впродовж другого року досліджень.

Набряк макули що розвинувся внаслідок тромбозу центральної вени сітківки (ТЦВС) та тромбозу гілки центральної вени сітківки (ТГЦВС).

При ТЦВС та ТГЦВС розвивається ішемія сітківки що спричиняє вивільнення VEGF що в свою чергу порушує стійкість тісних зв&rsquo язків та сприяє проліферації ендотеліальних клітин. Активація VEGF асоціюється з руйнацією гемато-ретинального бар&rsquo єру а підвищена проникність судин спричиняє набряк сітківки стимулює ріст ендотеліальних клітин та неоваскуляризацію.

У пацієнтів які отримували лікування препаратом Айлія^® (1 ін&rsquo єкція 1 раз на місяць впродовж 6 місяців) спостерігалася стійка швидка і потужна відповідь за даними морфологічних показників (товщина центральної ділянки сітківки (central retinal thickness - CRT) згідно з результатами ОКТ)). Покращення середніх показників CRT зберігалися до
24-го тижня.

Товщина сітківки за даними ОКТ на 24-му тижні порівняно з вихідними показниками була вторинною кінцевою точкою ефективності в дослідженнях COPERNICUS і GALILEO (ТЦВС) та VIBRANT (ТГЦВС). У трьох дослідженнях відмічено статистично значущі середні зміни CRT за період від вихідного рівня до 24-го тижня на користь препарату Айлія^® .

У дослідженнях COPERNICUS і GALILEO середнє зниження товщини сітківки порівняно з вихідними показниками за результатом ОКТ на 24-му тижні було значно більшим у пацієнтів які отримували препарат Айлія^® у дозі 2 мг щомісяця порівняно з контрольною групою (&ndash 457 мікрон проти &ndash 145 мікрон у дослідженні COPERNICUS та &ndash 449 мікрон проти
&ndash 169 мікрон у дослідженні GALILEO). Зменшення товщини сітківки порівняно із вихідними показниками зберігалося до кінця дослідження (100-й тиждень &ndash у дослідженні COPERNICUS та до 76-го тижня у дослідженні GALILEO). У дослідженні VIBRANT середнє зниження товщини сітківки порівняно із вихідними показниками за результатами ОКТ на
24-му тижні було значно вищим у пацієнтів які отримували препарат Айлія^® у дозі 2 мг щомісяця порівняно із пацієнтами контрольної групи (&ndash 280 мікрон проти &ndash 128 мікрон). Це зниження порівняно із вихідними показниками зберігалось до 52-го тижня.

Діабетичний набряк макули (ДНМ).

Діабетичний макулярний набряк характеризується збільшенням проникності судин та ушкодженням капілярів сітківки що може призвести до втрати гостроти зору.

У пацієнтів які отримували лікування препаратом Айлія^® невдовзі після початку лікування спостерігали швидку й потужну відповідь з боку морфологічних показників (CRT) згідно з результатами ОКТ. Відмічено статистично значущі середні зміни CRT за період від вихідного рівня до 52-го тижня на користь препарату Айлія^® .

У дослідженні VIVID-DME результати ОКТ показали наступне середнє зменшення товщини сітківки відповідно &ndash 192 4 і &ndash 66 2 мікрон на 52-му тижні для групи яка отримувала терапію препаратом Айлія^® (2 мг 1 раз на 8 тижнів) та групи яка проходила лазерну терапію.

На 52-му тижні у дослідженні VISTA-DME середнє зменшення товщини сітківки за даними ОКТ становило відповідно &ndash 183 1 мікрон в групі яка отримувала Айлія^® (2 мг 1 раз на 8 тижнів) і &ndash 73 3 мікрон у групі яка отримувала лазерну терапію.

Клінічна ефективність та безпека.

Волога ВМД.

Безпеку та ефективність препарату Айлія^® оцінювали у ході двох рандомізованих багатоцентрових подвійних сліпих досліджень з активним контролем у пацієнтів із вологою формою ВМД. Загалом у двох дослідженнях з оцінки ефективності терапії (VIEW 1 і VIEW 2) брали участь 2412 пацієнтів (із них 1817 пацієнтів отримували препарат Айлія^® ). У кожному з цих досліджень рандомізація пацієнтів здійснювалася за співвідношенням 1:1:1:1 до 4 груп за режимами лікування:

1. Введення Айлія^® 2 мг кожні 8 тижнів (після 3 первинних ін&rsquo єкцій) (Eylea 2Q8).

2. Введення Айлія^® 2 мг кожні 4 тижні (Eylea 2Q4).

3. Введення Айлія^® 0 5 мг кожні 4 тижні (Eylea 0 5Q4).

4. Введення ранібізумабу у дозі 0 5 мг кожні 4 тижні (ranibizumab 0 5Q4).

Вік пацієнтів був у діапазоні від 49 до 99 років середній вік - 76 років.

Впродовж другого року досліджень пацієнти продовжували отримувати ті ж дози які були призначені їм при рандомізації проте зі зміненим режимом дозування складеним виходячи із результатів дослідження функції зору та об&rsquo єктивного дослідження з максимальним протокольним інтервалом між застосуванням доз &ndash 12 тижнів.

В обох дослідженнях первинною кінцевою точкою ефективності була частина пацієнтів у популяції пацієнтів « за протоколом» у яких відзначалося збереження рівня зору (втрата гостроти зору менше 15 літер на 52-ий тиждень порівняно з вихідним рівнем).

У дослідженні VIEW1 на момент 52-го тижня збереження рівня зору відмічалося у 95 1 % пацієнтів з групи « Eylea 2Q8» і 94 4 % пацієнтів з групи « ranibizumab 0.5Q4» . Встановлено що терапія препаратом Айлія^® не поступається і є клінічно еквівалентною терапії що застосовувалася у групі « ranibizumab 0 5Q4» .

У дослідженні VIEW2 на момент 52-го тижня збереження рівня зору спостерігалося у 95 6 % пацієнтів у групі « Eylea 2Q8» та 94 4 % пацієнтів із групи « ranibizumab 0 5Q4» . Встановлено що терапія препаратом Айлія^® не поступається і є клінічно еквівалентною терапії що застосовувалася у групі « ranibizumab 0 5Q4» .

На момент 96-го тижня відсоток пацієнтів у яких зір покращився принаймні на 15 літер порівняно з вихідним рівнем становив 33 44 % у групі « Eylea 2Q8» і 31 60 % у групі « ranibizumab 0 5Q4» .

Спостерігали зменшення середнього розміру ураження ХНВ в усіх групах обох досліджень.

Протягом другого року досліджень як правило відмічалося збереження ефективності до моменту останньої оцінки що проводилась під час 96 тижня.

Упродовж другого року досліджень щомісячного введення ін&rsquo єкцій потребували 2-4 % пацієнтів а третина пацієнтів потребувала введення принаймні 1 ін&rsquo єкції з інтервалом у
1 місяць.

Набряк макули що розвинувся внаслідок ТЦВС.

Безпеку та ефективність препарату Айлія^® вивчали у двох рандомізованих багатоцентрових подвійних маскованих контрольованих дослідженнях у пацієнтів із набряком макули пов&rsquo язаним із тромбозом центральної вени сітківки (ТЦВС). Всього в обох дослідженнях (COPERNICUS та GALILEO) пройшли лікування та оцінку його ефективності 358 пацієнтів (217 &mdash отримували препарат Айлія^® ). В обох дослідженнях пацієнтів розподілили у співвідношенні 3:2 (введення препарату Айлія^® 2 мг кожні 4 тижні (2Q4) або імітування ін&rsquo єкції в контрольній групі загальна кількість ін&rsquo єкцій &mdash 6)).

Після 6 щомісячних ін&rsquo єкцій пацієнти отримували лікування тільки якщо вони відповідали попередньо встановленим критеріям для повторного лікування окрім осіб із контрольної групи у дослідженні GALILEO яким продовжували проводити імітацію ін&rsquo єкції (від контролю до контролю) до 52-го тижня. Починаючи з цього моменту всім пацієнтам які відповідали попередньо встановленим критеріям було запропоновано лікування.

Вік пацієнтів становив від 22 до 89 років середній &mdash 64 роки.

У обох дослідженнях первинною кінцевою точкою ефективності був відсоток пацієнтів у яких на момент 24 тижня відмічено покращення показника ГЗММК (гострота зору з максимально можливою корекцією) принаймні на 15 літер порівняно з вихідними значеннями.

Вторинною кінцевою точкою ефективності в обох дослідженнях COPERNICUS і GALILEO була зміна гостроти зору на момент 24-го тижня порівняно з вихідними показниками.

В обох базових дослідженнях максимальне поліпшення гостроти зору досягалося впродовж 3-го місяця з наступною стабілізацією впливу на гостроту зору та товщину центральної ділянки сітківки до 6-го місяця. Статистично значуща відмінність зберігалася до 52-го тижня.

Сприятливий вплив лікування препаратом Айлія^® на зорові функції був аналогічним у підгрупах пацієнтів незалежно від стану перфузії сітківки на вихідному рівні.

Набряк макули що розвинувся внаслідок ТГЦВС.

Безпеку та ефективність препарату Айлія^® оцінювали в ході рандомізованого багатоцентрового дослідження з подвійним маскуванням та активним контролем у пацієнтів з набряком макули що розвинувся на фоні ТГЦВС включаючи геміретинальну оклюзію вен сітківки. Ефективність препарату вивчали у 181 пацієнта які отримували терапію (91 - препаратом Айлія^® ) в рамках дослідження VIBRANT. У ході дослідження пацієнтів рандомізували у співвідношенні 1:1 в групу введення 2 мг препарату Айлія^® протягом кожних 8 тижнів після 6 ініціальних ін&rsquo єкцій з частотою 1 раз на місяць або в групу лазерної фотокоагуляції на початку дослідження (контрольна група лазерної терапії). Пацієнти в контрольній групі лазерної терапії могли отримувати додаткову лазерну фотокоагуляцію (так звану « екстрену лазерну терапію» ) починаючи з 12-го тижня за необхідності. Мінімальний інтервал між курсами лазерної фотокоагуляції становив 12 тижнів. Починаючи з 24 тижня пацієнти з групи лазерної терапії могли за необхідності на основі попередньо визначених критеріїв отримувати екстрену терапію препаратом Айлія^® у дозі 2 мг кожні 4 тижні протягом 3 місяців з наступним проведенням інтравітреальних ін&rsquo єкцій кожні 8 тижнів.

Вік пацієнтів cтановив від 42 до 94 років середній вік становив 65 років.

У дослідженні VIBRANT первинною кінцевою точкою ефективності був відсоток пацієнтів у яких на 24-му тижні відмічено покращення показника ГЗММК (гострота зору з максимально можливою корекцією) принаймні на 15 літер порівняно з вихідними значеннями. На 24-му тижні ефективність терапії за первинною кінцевою точкою у групі яка отримувала препарат Айлія^® була вищою за ефективність у групі проведення лазерної терапії.

Зміна гостроти зору на 24-му тижні порівняно із початком дослідження була вторинною змінною ефективності у дослідженні VIBRANT. Різниця ефективності терапії між групами була статистично значимою і свідчила на користь групи введення препарату Айлія^® . Поліпшення зору наставало швидко і досягало максимуму на 3-му місяці з подальшою стабілізацією впливу щодо гостроти зору та товщини центральної ділянки сітківки до 6-го місяця лікування. Вказана ефективність зберігалася до 12-го місяця.

У групі проведення лазерної терапії 67 пацієнтів отримували екстрену терапію препаратом Айлія^® починаючи з 24-го тижня (активний контроль/група прийому препарату Айлія^® у дозі 2 мг). У цій групі лікування спостерігалося поліпшення гостроти зору на приблизно 5 літер з 24-го до 52-го тижня.

Діабетичний набряк макули.

Безпеку та ефективність препарату Айлія^® вивчали у двох рандомізованих багатоцентрових подвійних сліпих дослідженнях з активним контролем у пацієнтів із ДНМ. Оцінка ефективності лікування здійснювалася виходячи з даних для 862 рандомізованих пацієнтів які отримали лікування. З них 576 пацієнтів були рандомізовані для введення препарату Айлія^® у двох дослідженнях (VIVID^DME і VISTA^DME). У кожному дослідженні методом рандомізації пацієнти були розподілені у співвідношенні 1:1:1 до однієї із 3 груп лікування:

1) введення препарату Айлія^® по 2 мг кожні 8 тижнів після 5 первинних щомісячних ін&rsquo єкцій (Eylea 2Q8)

2) введення препарату Айлія^® по 2 мг кожні 4 тижні (Eylea 2Q4)

3) проведення макулярної лазерної фотокоагуляції (активний контроль).

Починаючи з 24 тижня пацієнти які відповідали попередньо встановленим межовим параметрам щодо втрати зору могли отримувати додаткове лікування: пацієнти у групах із застосування Айлія^® могли проходити лазерну терапію а хворі з груп лазерної терапії &ndash отримувати препарат Айлія^® .

Вік пацієнтів становив від 23 до 87 років середній вік &ndash 63 роки.

Більшість пацієнтів в обох дослідженнях були хворі на цукровий діабет 2-го типу.

У цих двох дослідженнях первинною кінцевою точкою ефективності була середня зміна показника ГЗММК на 52-му тижні щодо вихідного рівня згідно з даними шкали ETDRS (шкала для перевірки гостроти зору яка застосовувалася у дослідженні щодо лікування діабетичної ретинопатії на ранніх стадіях). Показники ефективності зафіксовані як у групі « Eylea 2Q8» так і в групі « Eylea 2Q4» мали суттєву статистичну значущість і переважали аналогічні показники отримані у контрольній групі лазерної терапії.

У дослідженнях VIVID^DME та VISTA^DME первинну анти-VEGF-терапію отримали відповідно 36 (9 %) і 197 (43 %) пацієнтів з періодом відмивки що становив 3 місяці або більше. Результати лікування у підгрупі пацієнтів які отримували інгібітор VEGF до участі у дослідженні були аналогічні результатам які відмічалися у пацієнтів які до участі у дослідженні не отримували інгібітори VEGF.

Пацієнти з двобічною формою захворювання могли отримувати анти-VEGF-терапію другого ока якщо це було визнане за необхідне лікарем. У дослідженні VISTA^DME 198 (65 %) пацієнтів із групи лікування препаратом Айлія^® отримували ін&rsquo єкції Айлія^® в обидва ока у дослідженні VIVID^DME у 70 (26 %) пацієнтів із групи лікування препаратом Айлія^® анти-VEGF-терапія двох очей різнилася між собою.

Доклінічні дослідження.

У ході доклінічних досліджень з вивчення токсичності застосування багаторазових доз небажані ефекти відмічали тільки при системній експозиції яка вважається суттєво більшою за максимальну експозицію у людини після інтравітреального введення препарату у клінічно рекомендованій дозі що вказує на невелике значення для клінічного застосування.

Дослідження щодо мутагенного або канцерогенного потенціалу афліберсепту не проводилися.

Фармакокінетика.

Препарат Айлія^® вводять безпосередньо у склисте тіло для реалізації місцевої дії в оці.

Всмоктування/розподіл.

Афліберсепт після його інтравітреального введення всмоктується з ока до системного кровотоку повільно основна кількість його знаходиться в системному кровотоці у вигляді неактивного стабільного комплексу з VEGF проте лише « вільний афліберсепт» здатний зв&rsquo язувати ендогенний VEGF.

Під час додаткового дослідження фармакокінетичних властивостей у 6 пацієнтів із неоваскулярною (вологою) ВМД із частим забором зразків відмічено низькі максимальні концентрації вільного афліберсепту в плазмі крові (системні С_макс) що становили в середньому близько 0 02 мкг/мл (діапазон від 0 до 0 054) протягом 1-3 діб після інтравітреальної ін&rsquo єкції 2 мг афліберсепту й зовсім не були виявлені майже в усіх пацієнтів через два тижні після ін&rsquo єкції. Таким чином афліберсепт не накопичується в плазмі крові при інтравітреальному введенні 1 раз на 4 тижні.

Середня максимальна концентрація у плазмі крові вільного афліберсепу становить близько від 50 до 500 разів нижче концентрації афліберсепту необхідної для інгібування на 50 % біологічної активності системного VEGF на моделях тварин. У тварин спостерігали зміни артеріального тиску після досягнення рівня циркулюючого вільного афліберсепту близько 10 мкг/мл. Показники артеріального тиску поверталися до вихідних значень коли рівень знижувався нижче близько 1 мкг/мл. У дослідженні на здорових добровольцях було встановлено що після інтравітреального введення 2 мг афліберсепту пацієнтам середня максимальна концентрація у плазмі крові вільного афліберсепту більш ніж у 100 разів нижче концентрації необхідної для половини максимального зв&rsquo язування системного VEGF (2 91 мкг/мл). Тому системні фармакодинамічні ефекти такі як зміни артеріального тиску малоймовірні.

У фармакокінетичних піддослідженнях у пацієнтів із ТЦВС ТГЦВС або ДНМ середнє значення C_max вільного афліберсепту у плазмі крові становило 0 03-0 05 мкг/мл а окремі значення не перевищували 0 14 мкг/мл. Таким чином плазмові концентрації вільного афліберсепту знижувалися до зазначених величин або були близькі до нижньої межі кількісного визначення протягом одного тижня концентрації що не піддаються виявленню досягалися у всіх пацієнтів після 4 тижнів перед наступним введенням препарату.

Виведення.

Дослідження метаболізму лікарського засобу Айлія^® не проводились у зв&rsquo язку з тим що цей препарат є протеїновмісним (препаратом на основі протеїну). Вільний афліберсепт зв&rsquo язується з VEGF із утворенням стабільного інертного комплексу. Як і у випадку з іншими великими білками як вільний так і зв&rsquo язаний афліберсепт як очікується виводиться шляхом протеолітичного катаболізму.

Порушення функції нирок.

Не було проведено спеціальних досліджень препарату Айлія^® у пацієнтів із нирковою недостатністю.

Фармакокінетичний аналіз пацієнтів у дослідженні VIEW 2 серед яких 40 % мали ниркову недостатність (легкого ступеня тяжкості &ndash 24 % середнього &ndash 15 % та тяжкого &ndash 1 %) не виявив різниці у показниках концентрації діючої речовини у плазмі крові після інтравітреального застосування з частотою 1 раз на 4 тижні або 1 раз на 8 тижнів.

Схожі результати спостерігалися у рамках дослідження GALILEO при призначенні препарату Айлія^® за показаннями ТЦВС та у дослідженні VIVID^DME при призначенні препарату Айлія^® за показаннями діабетичний набряк макули (ДНМ).

Клінічні характеристики.

Показання.

Препарат Айлія^® показаний дорослим пацієнтам для лікування:

·               неоваскулярної (вологої) вікової макулодистрофії (ВМД) (див. розділ « Фармакодинаміка» )

·               порушень зору через набряк макули що розвинувся внаслідок тромбозу вен сітківки (тромбозу гілки центральної вени сітківки (ТГЦВС) або тромбозу центральної вени сітківки (ТЦВС)) (див. розділ « Фармакодинаміка» )

·               порушень зору внаслідок діабетичного набряку макули (ДНМ) (див. розділ « Фармакодинаміка» ).

Протипоказання.

-                      Підвищена чутливість до діючої речовини афліберсепту або до будь-якої з допоміжних речовин.

-                      Активна або підозрювана окулярна чи періокулярна інфекція.

-                      Активне тяжке запалення інтраокулярних структур.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Не проводилось досліджень із взаємодії з іншими лікарськими засобами. Супутнє застосування фотодинамічної терапії з використанням вертепорфіну разом із введенням препарату Айлія^® не вивчалося отже немає даних про профіль безпеки супутнього застосування вказаних методів лікування.

Особливості застосування.

Реакції пов&rsquo язані з інтравітреальними ін&rsquo єкціями.

Інтравітреальні ін&rsquo єкції в тому числі із застосуванням препарату Айлія^® асоціюються з розвитком ендофтальміту внутрішньоочним запаленням регматогенним відшаруванням сітківки розривом сітківки та ятрогенною травматичною катарактою (див. розділ « Побічні реакції). Ін&rsquo єкцію препарату Айлія^® слід завжди проводити в належних асептичних умовах. Крім того потрібно спостерігати за станом пацієнта протягом 1 тижня після ін&rsquo єкції для своєчасного лікування можливого інфекційного ускладнення. Пацієнтів потрібно попередити що в разі виникнення в них будь-яких симптомів що припускають наявність ендофтальміту або інших вищезазначених станів вони повинні негайно повідомити про це лікаря.

Підвищення внутрішньоочного тиску може виникнути протягом 60 хвилин після проведення інтравітреальної ін&rsquo єкції в тому числі при застосуванні препарату Айлія^® (див. розділ « Побічні реакції» ). Слід з особливою обережністю застосовувати препарат пацієнтам із глаукомою що тяжко контролюється (не вводити препарат Айлія^® при внутрішньоочному тиску &ge 30 мм. рт. ст). У всіх випадках необхідно ретельно стежити як за внутрішньоочним тиском так і за кровопостачанням диска зорового нерва та вживати відповідних заходів при виявленні патологічних відхилень.

Імуногенність.

Оскільки препарат є лікувальним протеїном при застосуванні препарату Айлія^® можливі прояви імуногенності (див. розділ « Побічні реакції» ). Пацієнтів слід попередити про необхідність повідомляти про всі ознаки або симптоми внутрішньоочного запалення такі як біль фотофобія або почервоніння що можуть бути клінічними проявами підвищеної чутливості.

Системні ефекти.

Після інтравітреальної ін&rsquo єкції інгібіторів VEGF відмічались системні небажані явища в тому числі позаочні крововиливи та артеріальні тромбоемболічні ускладнення. Виходячи з теоретичних припущень існує ризик що такі явища можуть бути пов&rsquo язані з пригніченням VEGF. Дані про безпеку лікування хворих з ТЦВС ТГЦВС або ДНМ з інсультом транзиторними ішемічними атаками або інфарктом міокарда в анамнезі впродовж останніх 6 місяців &ndash обмежені. Слід дотримуватися обережності при лікуванні таких пацієнтів.

Інші впливи.

Як і при застосуванні інших інтравітреальних інгібіторів VEGF для лікування ВМД ТЦВС ТГЦВС та ДНМ слід враховувати таке.

&bull           Системне вивчення безпеки та ефективності застосування препарату Айлія^® одночасно на обох очах не проводилось (див. розділ « Фармакокінетика» ). При проведенні одночасного лікування обох очей можливе збільшення системного впливу що підвищує ризик системних побічних ефектів.

&bull           Одночасне застосування з іншими анти-VEGF-препаратами.

Відсутні дані щодо одночасного застосування препарату Айлія^® з іншими анти-VEGF-препаратами (системними або офтальмологічними).

&bull           Фактори ризику пов&rsquo язані з утворенням розриву пігментного епітелію сітківки після застосування інгібіторів VEGF для лікування вологої ВМД включають велике за площею та/або високе відшарування пігментного епітелію сітківки. У пацієнтів зі згаданими факторами ризику стосовно розриву пігментного епітелію сітківки терапію препаратом Айлія^® слід починати з обережністю

&bull           У пацієнтів з регматогенним відшаруванням сітківки або розривами сітківки 3 чи 4 ступеня лікування препаратом слід припинити.

&bull           При розриві сітківки необхідно відкласти введення препарату й продовжити лікування тільки після загоєння ушкодження.

&bull           Застосування препарату відкладають а лікування продовжують не раніше встановленого за графіком наступного строку у випадку:

-                зниження гостроти зору з максимальною корекцією на &ge 30 літер порівняно з останніми показниками перевірки гостроти зору

-                субретинального крововиливу що розповсюджується на центральну ямку сітківки або якщо ділянка крововиливу &ge 50 % загальної зони ураження.

&bull           У випадку внутрішньоочної операції застосування препарату припиняють протягом 28 днів до або після запланованої чи проведеної операції.

&bull           Препарат Айлія^® не повинен застосовуватися у період вагітності за винятком випадків коли потенційна користь для матері перевищує потенційний ризик для плода (див. розділ « Застосування у період вагітності або годування груддю» ).

&bull                     Жінкам репродуктивного віку необхідно використовувати ефективні засоби контрацепції в ході терапії препаратом і впродовж не менше 3 місяців після останньої інтравітреальної ін&rsquo єкції афліберсепту (див. розділ « Застосування у період вагітності або годування груддю» ).

&bull                     Існує обмежений досвід у лікуванні пацієнтів із ішемічним ТЦВС та ТГЦВС. Пацієнтам із клінічними ознаками необоротної ішемічної втрати функції зору лікування не рекомендується.

Популяційні групи з обмеженою кількістю даних.

Існує обмежений досвід у лікуванні пацієнтів з ДНМ внаслідок цукрового діабету 1-го типу у пацієнтів хворих на діабет з HbA1c більше 12 % або з проліферативною діабетичною ретинопатією.

Препарат Айлія^® не досліджували у хворих з активними системними інфекціями або у пацієнтів із такими захворюваннями обох очей як відшарування або розрив сітківки. Також відсутній досвід лікування препаратом Айлія^® хворих на цукровий діабет із супутньою неконтрольованою артеріальною гіпертензією. При лікуванні таких хворих лікар має зважати на вказану вище інформацію.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Жінки дітородного віку. Жінкам дітородного віку необхідно використовувати ефективні засоби контрацепції в ході терапії препаратом і впродовж не менше 3 місяців після останньої інтравітреальної ін&rsquo єкції афліберсепту (див. розділ « Особливості застосування» ).

Вагітність. Дані про застосування афліберсепту у вагітних жінок відсутні.

Дослідження на тваринах показали ембріофетальну токсичність (див. розділ « Фармакологічні властивості» ).

Незважаючи на те що системний вплив після внутрішньоочного введення є надзвичайно низьким не рекомендується застосування препарату Айлія^® у період вагітності за винятком випадків коли потенційна користь для матері перевищує ризик для плода.

Жінки які годують груддю. Невідомо чи виділяється афліберсепт із грудним молоком отже не можна виключити можливі ризики для немовлят яких годують груддю. Таким чином не рекомендується введення Айлія^® під час годування груддю. Слід прийняти рішення про припинення годування груддю або утримуватися від терапії препаратом Айлія^® враховуючи співвідношення користі від грудного вигодовування для дитини та користі від лікування для матері.

Фертильність. Результати досліджень на тваринах при системному застосуванні високих доз препарату показали що афліберсепт може мати шкідливий вплив на фертильність чоловіків та жінок (див. розділ « Фармакологічні властивості» ). Не слід очікувати на вказаний ефект після внутрішньоочного введення оскільки в цьому випадку системний вплив є надзвичайно низьким.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Ін&rsquo єкції препарату Айлія^® спричиняють незначний вплив на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами через можливі тимчасові зорові розлади асоційовані з ін&rsquo єкцією або офтальмологічним дослідженням. Не рекомендовано керувати автотранспортним засобом або працювати з механізмами доки зорові функції не відновляться у значному ступені.

Спосіб застосування та дози.

Препарат Айлія^® застосовувати тільки у вигляді інтравітреальних ін&rsquo єкцій (ін&rsquo єкції у склисте тіло).

Ін&rsquo єкції виконує кваліфікований лікар який має досвід виконання інтравітреальних ін&rsquo єкцій.

Дозування.

Волога вікова макулодистрофія (ВМД).

Рекомендована доза препарату Айлія^® становить 2 мг (50 мікролітрів). Лікування препаратом Айлія^® слід розпочинати з 1 ін&rsquo єкції 1 раз на місяць впродовж перших 3 місяців з подальшим застосуванням 1 ін&rsquo єкції 1 раз на 2 місяці. Немає потреби у моніторингу в період між проведенням ін&rsquo єкцій.

Після перших 12 місяців лікування препаратом Айлія^® на підставі результатів дослідження функції зору та/або об&rsquo єктивного дослідження інтервал між проведенням ін&rsquo єкцій може бути подовжений. У цьому випадку графік офтальмологічних обстежень повинен визначатися особистим лікарем і може бути частішим ніж графік ін&rsquo єкцій.

Набряк макули що розвинувся внаслідок тромбозу вен сітківки (ТЦВС або ТГЦВС).

Рекомендована доза препарату Айлія^® становить 2 мг афліберсепту (50 мікролітрів). Після першої ін&rsquo єкції лікування проводити 1 раз на місяць. Інтервал між застосуванням 2 доз повинен становити щонайменше 1 місяць.

Терапію препаратом Айлія^® слід припинити якщо в ході лікування відсутні поліпшення функції зору та отримано відповідні результати об&rsquo єктивного дослідження.

Терапія у режимі 1 раз на місяць триває до досягнення максимальної гостроти зору і/або зникнення ознак активності захворювання. Може виникнути необхідність у введенні 3 або більше послідовних ін&rsquo єкцій з частотою 1 раз на місяць.

За потреби можна продовжити лікування поступово збільшуючи інтервали між введенням преп