Вінорельбін-Віста концентрат для розчину для інфузій 10 мг/мл флакон 5 мл (50 мг) №1

Вінорельбін-Віста (Vinorelbin-Vista) інструкція застосування

Склад

Діюча речовина: винорельбін;

• 1 мл концентрату містить 13,85 мг винорельбіну. тартрату, що еквівалентно 10 мг винорельбіну;

Допоміжні речовини: вода для ін'єкцій.

Лікарська форма

Концентрат для інфузій.

Основні фізико-хімічні властивості

Прозорий, безбарвний чи жовтуватий розчин.

Фармакотерапевтична група

Антинеопластичні засоби. Алкалоїди рослинного походження та інші препарати природного походження. Вінорельбін. Код АТХ L01С А04.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Вінорельбін є цитостатичним антинеопластичним препаратом, алкалоїдом барвінку з молекулярною дією, спрямованим на динамічну рівновагу тубуліна в мікротубулярному апараті клітин Він інгібує полімеризацію тубуліна і пов'язує переважно мітотичні мікротубули, у високих дозах впливає на аксональні мікротубул. Дія на спіралізацію тубуліна у винорельбіну вища, ніж у вінкрістину. Вінорельбін блокує мітоз на G2-М фазі, в результаті чого призводить до загибелі клітин в інтерфазі або при продовженні мітозу.

Фармакокінетика

Розподіл. Рівноважний обсяг розподілу винорельбіну великий і в середньому становить 21,2 л/кг (діапазон 7,5–39,7 л/кг), що свідчить про екстенсивний розподіл тканин організму. Зв'язування з білками плазми низьке (13,5%). Проте винорельбін добре зв'язується із клітинними елементами крові, особливо тромбоцитами (78%). Значною мірою поглинається легенями, де, за даними хірургічних біопсій, досягає концентрацій у 300 разів вище, ніж у сироватці крові. Винорельбін не виявляється у тканинах центральної нервової системи.

Біотрансформація. Усі метаболіти винорельбіну утворюються за участю ізоферменту CYP3A4 системи цитохрому P450, за винятком 4-О-деацетилвінорельбіну, який формується за участю карбоксилестераз. 4-О-деацетилвінорельбін є єдиним активним метаболітом і головним метаболітом, що проявляється в крові. Сульфатних та глюкуронідних кон'югатів не виявлено.

Висновок. Середній період напіввиведення у термінальній фазі становить близько 40 годин. Кліренс винорельбіна високий, він наближається до швидкості печінкового кровотоку і становить у середньому 0,72 л·ч –1 ∙кг –1 (діапазон 0,32–1,26 л∙год –1 ∙кг –1). Менше 20% внутрішньовенної дози виводиться нирками, переважно у незміненому вигляді. Більшість препарату виводиться з жовчю у вигляді незміненого винорельбіну та його метаболітів.

Фармакокінетика у особливих груп пацієнтів

Пацієнти з порушенням функції нирок та печінки

Фармакокінетика винорельбіну у пацієнтів з порушеннями функції нирок не вивчалася, проте зниження доз у таких випадках не потрібне через низьку ниркову екскрецію винорельбіну.

Результати дослідження фармакокінетики винорельбіну у пацієнток з раком молочної залози з метастазами до печінки показали, що зміна середнього кліренсу винорелбіну спостерігалася лише при ураженні понад 75% печінки.
Під час фармакокінетичного дослідження з підбором доз у рамках I фази у 6 онкологічних пацієнтів з помірними порушеннями функції печінки (рівень білірубіну не більше ніж у 2 рази вищий за верхню межу норми (ВМН) та рівні трансаміназ не більш ніж у 5 разів вищий за ВМН), які отримували винорельбін у дозах до 25 мг/м 2 поверхні тіла, а також у 8 онкологічних пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки (рівень білірубіну більш ніж у 2 рази вище ВМН та рівні трансаміназ у більш ніж 5 разів вище ВМН), які отримували винорелбін у дозах до 20 мг/м 2 поверхні тіла, середній загальний кліренс винорельбіна порівняний з кліренсом у пацієнтів із нормальною функцією печінки. Тобто фармакокінетика винорельбіну не змінюється у пацієнтів із помірними чи тяжкими порушеннями функції печінки. Однак як запобіжний засіб рекомендується зменшувати дозу до 20 мг/м 2 поверхні тіла і систематично контролювати гематологічні показники у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки.

Літні пацієнти

Дослідження за участю літніх (віком понад 70 років) хворих на недрібноклітинний рак легень показало, що фармакокінетика винорельбіну у пацієнтів старшого віку не змінюється. Однак, оскільки пацієнти похилого віку ослаблені, при збільшенні доз винорельбіна необхідна обережність.
Фармакокінетичні/фармакодинамічні залежності.

Була продемонстрована сильна залежність між системною експозицією винорельбіну та зниженням кількості лейкоцитів або поліморфноядерних клітин.

Клінічні властивості

Показання

• Монотерапія або у складі терапії першої лінії дрібноклітинного раку легенів 3 або 4 стадії.
• Лікування метастазуючого раку молочної залози 4 стадії, що рецидивує після неефективної хіміотерапії, що включала антрацикліни або таксани, або якщо така хіміотерапія не прийнятна.

Протипоказання Вінорельбіну-Віста

• Не допускається інтратекальне введення препарату.
• Підвищена чутливість до винорельбіну або інших алкалоїдів барвінку.
• Тяжкі порушення функції печінки, не пов'язані з пухлинним процесом.
• Застосування вакцини від жовтої лихоманки під час лікування винорельбіном.
• Кількість нейтрофільних гранулоцитів < 1500/мм 3 або серйозні інфекції (існуючі або в недавньому минулому останні 2 тижні).
• Кількість тромбоцитів <100 000 мм3.
• Препарат не призначають пацієнткам репродуктивного віку, які не мають ефективних контрацептивних засобів.
• Вагітність.
• Період годування груддю.

Особливі заходи безпеки

Працювати з препаратом має лише підготовлений персонал. Необхідно гарантувати захист препарату від впливу навколишнього середовища та захист персоналу, який проводить маніпуляцію з цим препаратом. Приготування розчинів для інфузій слід проводити у спеціально відведеній зоні, де забороняється курити, їсти та пити. При роботі з винорельбіном необхідно дотримуватись правил роботи з цитотоксичними препаратами та обов'язково користуватися халатами з довгими рукавами, захисними масками, шапочками, захисними окулярами, одноразовими стерильними рукавичками, листами для захисту робочих поверхонь та контейнерами або мішками для токсичних відходів.
Шприци та інфузійні набори повинні бути зібрані ретельно, щоб уникнути витоку (рекомендується використовувати люєрівський наконечник). У разі розливання або розбризкування розчинів винорельбіна забруднену ділянку слід витерти і промити.

Вагітних медичних працівників слід попереджати, що препарат є цитотоксичним і вони повинні уникати роботи з ним.
Слід вживати всіх заходів для запобігання потраплянню розчинів винорельбіну в очі. Якщо це сталося, очі слід негайно промити 0,9% розчином хлориду натрію. У разі роздратування необхідно звернутися до офтальмолога.

У разі попадання розчинів винорельбіна на шкіру її слід ретельно промити великою кількістю води.

Після роботи з препаратом робоче місце необхідно ретельно очистити та вимити руки та обличчя.

Слід з обережністю прибирати екскременти та блювання пацієнтів.
Невикористані залишки препарату, а також усі інструменти та матеріали, що контактували з винорелбіном при приготуванні та введенні розчинів для інфузій та збирання, необхідно знищувати відповідно до затвердженої процедури утилізації цитотоксичних відходів.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Взаємодії, загальні всім цитотоксичних препаратів.
Через підвищений ризик розвитку тромботичних подій при онкологічних захворюваннях пацієнтам часто призначають антикоагулянти. Враховуючи високу внутрішньоіндивідуальну варіабельність коагулюючої здатності під час захворювання, а також потенційну можливість взаємодії між пероральними антикоагулянтами та антинеопластичними препаратами необхідно частіше контролювати МНС (міжнародне нормалізоване співвідношення).

Одночасне застосування протипоказане

Вакцина від жовтої лихоманки. У період лікування винорельбіном протипоказано застосування вакцини від жовтої лихоманки через потенційний ризик розвитку летальної системної вакцинної хвороби (див. «Протипоказання»).

Нерекомендовані композиції

Живі атеновані вакцини. Протипоказано вводити інші живі атенуйовані вакцини (особливо пацієнтам з імунодефіцитом внаслідок наявного захворювання) через потенційний ризик розвитку системного, можливо летального захворювання. Слід застосовувати інактивовані вакцини, якщо вони існують (наприклад, поліомієліту).

Фенітоїн, фосфенітоїн. Протипоказано застосовувати винорельбін у поєднанні з фенітоїном або фосфенітоїном через ризик посилення судом унаслідок зниження шлунково-кишкової абсорбції фенітоїну, а також ризику посилення токсичних ефектів або зниження ефективності винорельбіну внаслідок посилення печінкового метаболізму, спричиненого фенітоїном.

Ітраконазол, посаконазол: посилення нейротоксичності ітраконазол внаслідок зниження печінкового метаболізму.

Взаємодії, характерні для алкалоїдів барвінку.

Комбінації, що вимагають особливих запобіжних заходів.

Інгібітори протеази ВІЛ: можливе посилення токсичності антимітотичних препаратів внаслідок зниження їхнього печінкового метаболізму, викликаного інгібіторами протеази. У таких випадках необхідний регулярний клінічний контроль стану хворого та при необхідності корекція доз антимітотичних препаратів.

Одночасне застосування, що потребує особливої уваги.
Імуносупресанти (циклоспорин, такролімус, еверолімус, сиролімус): слід враховувати можливість надмірної імуносупресії з ризиком розвитку лімфопроліферації.

Мітоміцин С. При комбінованому застосуванні алкалоїдів барвінку та мітоміцину С може зростати ризик розвитку бронхоспазму та диспное, інтерстиціальної пневмонії через посилення побічних реакцій мітоміцину С. Вінорельбін є субстратом для Р- глікопротеїну, тому при супутньому застосуванні
інгібі циклоспорину, верапамілу, хінідину) або індукторів цього транспортного білка (наприклад, фенітоїну, фенобарпіцину, фенобарбіту Perforatum) концентрація винорельбіну в крові може змінюватися.

Взаємодії, притаманні винорельбину.

При комбінованому застосуванні винорельбіну та інших препаратів з мієлосупресивною дією пригнічення функції кісткового мозку може посилюватись.

Оскільки ізофермент CYP3A4 відіграє головну роль у метаболізмі винорельбіну, при супутньому застосуванні індукторів (наприклад, фенітоїну, фенобарбіталу, рифампіцину, карбамазепіну, Hypericum Perforatum) або інгібіторів CYP3A4 (наприклад, ітраконазол іцина, кларитроміцину, телітроміцину, нефазодону ) концентрація винорельбіну у крові може змінюватися. При застосуванні інгібіторів концентрація винорельбіну в крові збільшується, а при застосуванні індукторів знижується.

При поліхіміотерапії винорельбіном та цисплатином (дуже часто застосовувана комбінація) не спостерігається взаємної фармакокінетичної взаємодії протягом кількох курсів лікування. Однак частота розвитку гранулоцитопенії за такої комбінованої терапії вища, ніж при монотерапії винорельбіном.
При комбінованому застосуванні винорельбіну (внутрішньовенно, 3-тижневий режим з дозуванням 22,5 мг/м 2 в 1-й та 8-й день) та лапатинібу (щодня в дозі 1000 мг) можливе збільшення кількості випадків нейтропенії 3-4 ступеня, тому лікування із застосуванням такої комбінації слід проводити з обережністю.

Цисплатин: немає фармакокінетичної взаємодії при комбінованому застосуванні винорелбіну з цисплатином протягом кількох циклів лікування. Однак частота гранулоцитопенії, пов'язана із застосуванням винорелбіну у поєднанні з цисплатином, вища, ніж при монотерапії винорелбіном.

Винорельбін, можливо, посилює захоплення клітинами метотрексату у разі, коли препарати застосовують одночасно. Таким чином, для досягнення терапевтичного ефекту необхідна менша кількість метотрексату.
L-аспарагіназ може знижувати кліренс винорельбіну в печінці, підвищуючи його токсичність. Для зменшення проявів цієї взаємодії винорельбін слід призначати за 12-24 години до застосування L-аспарагінази.

Особливості застосування препарату

Допускається лише введення препарату.
Перед початком вступу важливо переконатися, що голка знаходиться у вені. При попаданні винорельбіна в навколишні тканини можливе значне подразнення, целюліт і навіть некроз тканин. Якщо це сталося, слід негайно припинити введення винорельбіну, промити вену 0,9% розчином хлориду натрію і продовжити введення в іншу вену. У разі екстравазації внутрішньовенне введення кортикостероїдів дозволяє знизити ризик розвитку флебіту.

Інфузійні флакони, мішки та системи з полівінілхлориду та прозорого нейтрального скла не абсорбують винорельбін і не взаємодіють з ним.
Лікування слід проводити під наглядом лікаря, який має досвід роботи з протипухлинними препаратами. Лікування препаратом проводять під ретельним гематологічним контролем, визначаючи кількість лейкоцитів, гранулоцитів та рівень гемоглобіну перед кожним введенням.

Головним дозолімітуючим побічним ефектом при лікуванні винорельбіном є нейтропенія. Вона має некумулятивний характер. Мінімальна кількість нейтрофілів спостерігається через 7-14 днів після введення препарату, після чого показники швидко нормалізуються (протягом 5-7 днів). При зниженні кількості нейтрофілів до < 1500/мм 3 і кількості тромбоцитів до рівня < 100 000/мм 3 введення винорельбіну відстрочують до нормалізації гематологічних показників.

З появою симптомів розвитку інфекції пацієнта слід негайно обстежити та призначити відповідне лікування.

Особлива обережність необхідна для лікування пацієнтів з ішемічну хворобу серця в анамнезі.

Інтерстиціальну хворобу легень реєстрували найчастіше у японців. Особливу увагу слід приділяти цій групі пацієнтів.

Клінічна значущість зниження печінкової елімінації винорельбіну у пацієнтів з порушеннями функції печінки точно не встановлена. Тому рекомендації щодо корекції доз у таких випадках досі не розроблені. Однак відомо, що під час фармакокінетичних досліджень винорельбін призначали хворим з тяжкими порушеннями функції печінки у максимальній дозі 20 мг/м 2 поверхні тіла. Необхідно обережно призначати винорельбін пацієнтам з тяжкими порушеннями функції печінки та регулярно контролювати гематологічні показники.

Винорельбін не слід призначати у комбінації з променевою терапією на ділянку печінки.

Слід вживати всіх заходів для запобігання влученню винорельбіну в очі, оскільки це може спричинити тяжке роздратування і навіть виразки на рогівці. Якщо це сталося, очі необхідно негайно промити 0,9% розчином хлориду натрію і звернутися за допомогою до лікаря-офтальмолога.

Потужні інгібітори або індуктори ізоферменту CYP3A4 можуть знижувати концентрацію винорельбіну, тому при супутньому застосуванні цих препаратів потрібна обережність (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодії»).

У період лікування винорельбіном зазвичай не рекомендується вводити живі атенуйовані вакцини, застосування вакцини проти жовтої лихоманки протипоказане (див. Протипоказання).

При комбінованому застосуванні винорельбіну та мітоміцину С можлива поява задишки, болю в грудях, бронхоспазму. Необхідно оцінювати доцільність проведення терапії з метою профілактики бронхоспазму (особливо при комбінованій терапії винорельбіном та мітоміцином С). Амбулаторним пацієнтам слід застерігати, що з появою задишки необхідно інформувати про це лікаря.

Враховуючи низьку ниркову екскрецію винорельбіну, немає фармакокінетичних підстав для зниження доз при лікуванні пацієнтів із порушеннями функції нирок. На початку лікування таких пацієнтів потрібна обережність.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Вагітність

Недостатньо даних щодо застосування винорельбіну вагітним жінкам. Але досліди на тваринах продемонстрували ембріотоксичність і тератогенність. Враховуючи дані, а також фармакологічну дію лікарського засобу існує потенційний ризик аномалій розвитку ембріона і плода. Препарат протипоказаний під час вагітності.

У разі лікування вагітної пацієнтки препаратом Винорельбін-Віста за життєвими показаннями необхідно провести медичну консультацію щодо ризику шкідливого впливу винорельбіну на дитину.

Пацієнткам репродуктивного віку необхідно користуватися ефективними контрацептивними засобами при лікуванні препаратом і щонайменше протягом 3 місяців після його завершення та негайно інформувати лікаря, якщо настала вагітність. Якщо пацієнтка вагітна в період лікування винорельбіном, її слід попередити про ризик для плода і вона повинна перебувати під пильним наглядом. У таких випадках доцільно проконсультуватися з фахівцем-генетиком.

Період годування груддю

Невідомо, чи проникає винорельбін у грудне молоко. Екскрецію винорельбіну в грудне молоко під час досліджень на тваринах не було вивчено. Не можна виключати ризик потрапляння у грудне молоко, тому годування груддю слід припинити до початку терапії препаратом.

Фертильність

Зважаючи на можливу генотоксичну дію винорельбіну, чоловікам рекомендується користуватися надійними засобами контрацепції під час лікування та протягом 6 місяців (мінімум 3 місяців) після закінчення терапії препаратом.

Оскільки лікування винорельбіном може викликати безповоротну безплідність, чоловікам, які бажають стати батьками в майбутньому, рекомендується вдатися до кріоконсервації сперми до початку терапії.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом чи іншими механізмами.

Дослідження впливу винорельбіну на здатність керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами не проводилися, але з огляду на фармакодинамічний профіль винорельбін не впливає на здатність керувати автотранспортом або іншими механізмами. Але необхідно бути обережними, враховуючи можливі побічні реакції, які погіршують уважність і здатність до реагування (наприклад нудота, підвищення температури або біль).

Спосіб застосування та дози Вінорельбін-Віста

Препарат можна вводити лише внутрішньовенно.

Інтратекальне введення не допускається, оскільки може бути летальним.
Винорелбін слід застосовувати під наглядом лікаря, який має значний досвід лікування цитостатиками.

Перед введенням розчину винорелбіну необхідно переконатись, що голка знаходиться у вені.

При попаданні препарату в навколишню тканину можливе місцеве подразнення. У разі потрапляння розчину Винорельбіна-Вісті поза венам слід негайно припинити введення. Залишок розчину для інфузій вводять до іншої вени.
У разі екстравазації для зменшення ризику виникнення флебіту слід внутрішньовенно запровадити глюкокортикостероїди.

Метод застосування

Винорельбін можна вводити повільно болюсно (протягом 5-10 хвилин) після розведення в 20-50 мл 0,9% розчину натрію хлориду або 5% розчину глюкози або короткої інфузією (протягом 20-30 хвилин) після розведення в 125 мл 0, 9% розчину хлориду натрію або 5% розчину глюкози. Після закінчення введення препарату необхідно провести інфузію як мінімум 250 мл 0,9% розчину натрію хлориду з метою очищення вени від залишків препарату.

Перед введенням розчину для інфузій візуально його перевіряють. Дозволяється вводити лише прозорі, безбарвні чи світло-жовті розчини без механічних включень.

Інструкцію з персоналу див. у розділі «Особливі запобіжні заходи».

Дози для дорослих

Недрібноклітинний рак легень

При монотерапії Винорельбін зазвичай вводять у дозі 25-30 мг/м 2 поверхні тіла один раз на тиждень. При поліхіміотерапії схема запровадження залежить від протоколу лікування. Зазвичай препарат вводять у тій же дозі (25-30 мг/м 2 поверхні тіла), але через великі проміжки часу, наприклад, у 1-й та 5-й день або 1-й та 8-й день курсу тривалістю 3 тижні.

Метастазуючий рак молочної залози

Зазвичай винорельбін вводять у дозі 25-30 мг/м 2 поверхні тіла один раз на тиждень.
Максимальна разова доза винорельбіну – 35,4 мг/м 2 поверхні тіла.

Лікування спеціальних груп пацієнтів

Пацієнти похилого віку

Не виявлено будь-якої різниці у пацієнтів похилого віку щодо швидкості реакції у відповідь на лікування, хоча не можна виключити більш виражену чутливість у деяких з цих пацієнтів. Фармакокінетика винорельбіну не залежить від віку пацієнта.

Пацієнти з порушеннями функції печінки

Фармакокінетика винорельбіну не змінюється у пацієнтів з помірними чи тяжкими порушеннями функції печінки. Однак як запобіжний засіб рекомендується зменшення дози до 20 мг/м 2 і ретельний моніторинг гематологічних показників у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки.

Пацієнти з порушеннями функції нирок

При лікуванні пацієнтів із порушеннями функції нирок коригувати дози не потрібно.

Діти

Безпека та ефективність застосування дітям не встановлені, тому препарат не призначають пацієнтам цієї вікової категорії.

Передозування

При передозуванні внаслідок застосування препарату в дозах, що значно перевищують терапевтичні, можливе пригнічення кровотворної системи, що супроводжується лихоманкою, інфекціями та паралітичною кишковою непрохідністю.

При передозуванні показано підтримуючу терапію та моніторинг кількості формених елементів крові. При інфекції рекомендується лікування антибіотиками широкого спектра дії. Вжити заходів щодо профілактики або лікування паралітичної непрохідності кишечника. Контролювати стан серцево-судинної системи та функції печінки. При необхідності призначати переливання гранулоцитарної маси та введення препаратів, що стимулюють гранулоцитопоез. Специфічний антидот винорельбіна невідомий.

Побічні реакції Вінорельбіну-Віста

Найчастіше повідомлялося про такі небажані реакції на винорельбін, як пригнічення кісткового мозку з нейтропенією, анемія, неврологічні розлади, шлунково-кишкова токсичність зі нудотою, блюванням, стоматитом та запором, тимчасові підвищення показників печінкової функції, алопеція та місцевий.
Критерії оцінки частоти розвитку побічних реакцій: дуже поширені (≥ 1/10), поширені (≥ 1/100, < 1/10), нерозповсюджені (≥ 1/1000, < 1/100), рідко поширені (≥ 1/10000, <1/1000), одиничні (<1/10000), частота невідома (частота не може бути встановлена за наявними даними).

Інфекції та інвазії

Часто: бактеріальні, вірусні або грибкові інфекції різної локалізації (дихальної системи, сечовидільної системи, травного тракту) від легкого до помірного ступеня та зазвичай оборотного характеру при відповідному лікуванні.

Непоширені: тяжкий сепсис з іншими вісцеральними порушеннями; септицемія.

Поодинокі: ускладнена септицемія, іноді з летальним кінцем.

Частота невідома: нейтропенічний сепсис (іноді з летальним кінцем).

З боку кровотворної та лімфатичної системи.

Дуже поширені: пригнічення функції кісткового мозку, що проявляється переважно нейтропенією, оборотна протягом 5-7 днів і не кумулюється з часом; лейкопенія, анемія.

Часто: Тромбоцитопенія може виявлятися, але рідко буває тяжкою.

Частота невідома: фебрильна нейтропенія, панцитопенія.

З боку імунної системи.

Частота невідома: системні алергічні реакції, включаючи анафілаксію, анафілактичний шок або анафілактоїдні реакції, ангіоневротичний набряк.
Ендокринні порушення.

Частота невідома: синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону (СНСАДГ).

З боку метаболізму.

Рідко: тяжка гіпонатріємія.

Невідомо: анорексія.

З боку нервової системи.

Дуже поширені: неврологічні порушення, включаючи зниження глибоких сухожильних рефлексів. Про слабкість нижніх кінцівок повідомлялося після тривалої хіміотерапії.

Непоширені: важкі парестезії із сенсорними та моторними симптомами.

Ці ефекти зазвичай оборотні.

Поодинокі: синдром Гійєна-Барре.

З боку серцево-судинної системи.

Непоширені: артеріальна гіпотензія, артеріальна гіпертензія, відчуття припливів та похолодання кінцівок.

Рідко: ішемічна хвороба серця (стенокардія, транзиторні зміни ЕКГ, інфаркт міокарда, іноді летальний), транзиторні зміни ЕКГ, тяжка гіпотензія, колапс.

Поодинокі: тахікардія, серцебиття, порушення серцевого ритму.

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння.

Часто: задишка, бронхоспазм. Ці реакції можуть виникати через кілька хвилин після введення препарату і через кілька годин.

Рідко поширені: інтерстиціальні захворювання легень (повідомлялося, зокрема, у пацієнтів, які отримували винорельбін у поєднанні з мітоміцином).

З боку травного тракту.

Дуже поширені: парез кишечника, запор є основними симптомами, що рідко прогресують і призводять до кишкової непрохідності як за монотерапії. винорельбіном, а також у разі комбінації винорельбіну з іншими хіміотерапевтичними засобами; нудота і блювання (протиблювотна терапія може зменшити ці ефекти), стоматит (при монотерапії винорельбіном), езофагіт, анорексія.

Поширені: діарея, зазвичай слабкого чи помірного ступеня.

Рідко: панкреатит, паралітична непрохідність кишківника (лікування може бути відновлено після відновлення нормальної моторики кишківника).

З боку гепатобіліарної системи.

Дуже поширеними є відхилення від норми результатів печінкових тестів без клінічних симптомів (транзиторне підвищення рівнів загального білірубіну, лужної фосфатази, АЛТ, АСТ).

З боку шкіри та її похідних.

Дуже поширені: алопеція, як правило, легкого характеру, може виникати при монотерапії. винорельбіном.

Рідко поширені: генералізовані шкірні реакції (висипання, свербіж, кропив'янка).

Частота невідома: еритема долонь та підошв.

З боку кістково-м'язової системи та сполучної тканини.

Часто: артралгія, включаючи біль у щелепі та міалгію.

З боку нирок та сечовидільної системи.

Часто: підвищення рівня креатиніну.

Ефекти загального та місцеві реакції.

Дуже поширені: реакції у місці введення (еритема, печіння, біль, зміни кольору вени та шкіри у місці введення, місцевий флебіт) при монотерапії винорельбіном.

Поширені: астенія, підвищена стомлюваність, лихоманка, біль різної локалізації (зокрема, біль у грудях та біль у місці пухлини).

Рідко поширені: целюліт, некроз м'яких тканин у місці введення (правильне позиціонування голки або внутрішньовенного катетера та болюсне введення з подальшим промиванням вени може обмежити такий ефект).

Як і інші алкалоїди барвінку, винорельбін має помірну шкірно-наривну силу.

Термін придатності

3 роки.

Умови зберігання

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі від 2°С до 8°С. Вміст флакона використовувати негайно після відкриття флакона. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка

1 мл (10 мг), 5 мл (50 мг) у флаконі; по 1 флакону у картонній пачці.

Категорія відпуску з аптеки

За рецептом.